Банківське кредитування суб’єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Тараса Шевченка

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

УДК 336.77; 338.24(477)

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Автореферат

БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ІСМАІЛОВ ВАДИМ БЕКТАШЕВИЧ

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Пікус Руслана Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, заступник декана економічного факультету з навчальної роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, директор Центру наукових досліджень Національного банку України; кандидат економічних наук, доцент Луців Богдан Любомирович, проректор з навчальної роботи Тернопільського державного економічного університету

Провідна установа: Київський національний економічний університет імені В.Гетьмана МОН України, кафедра банківської справи, м.Київ.

Захист дисертації відбудеться “ ” травня 2006 р. о на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “” квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент Жилінська О.І.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Якісне кредитне забезпечення суб'єктів господарювання є дієвим способом виходу економіки із кризи. Економіка країни й досі перебуває в тому стані, коли її розвиток гальмується відсутністю чітко визначених, пріоритетних програм розвитку підприємництва, у тому числі програм розвитку за допомогою кредиту. Посилення ролі кредитних відносин як засобу стимулювання розвитку виробництва проявляється в різних аспектах. Кредит є обов'язковою умовою розширеного відтворення, важливою складовою діяльності державних, акціонерних та приватних підприємств, надійним інструментом, який опосередковує процес виробництва і реалізації продукції. Кредит сприяє науково-технічному прогресу, є джерелом капітальних вкладень, виступає інструментом стимулювання виробництва.

Кредит сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, оскільки він є необхідною умовою кругообігу виробничих фондів і фондів обігу. В умовах розширеного відтворення кредит надає можливість безперервно здійснювати процес обігу і, отже, сприяє виробництву і реалізації продукції.

Завдяки кредитним відносинам немає потреб обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів у господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів тощо. Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Звичайно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, він має свої об'єктивні межі, зумовлені факторами неекономічного характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, що, в кінцевому випадку, збільшує швидкість обороту фондів.

Кредит завдяки його стимуляційним характеристикам виступає як фактор прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих у тимчасове користування коштів примушує підприємство вживати заходи до підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального процесу.

Згідно з даними Держкомстату України, за підсумками 2005 року велика частка українських підприємств (31% ) є збитковими. За таких умов набуває великого значення пошук і аналіз методів ефективного кредитного забезпечення суб'єктів господарювання, що використовуються у розвинених країнах світу, опрацювання, які б відповідали умовам роботи підприємств у національній економіці. Розробка кредитних програм, які враховують основні риси розвитку національної економіки, дасть можливість створити дієву систему кредиту й кредитних відносин.

Перехід України до етапу макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту в розширеному відтворенні, забезпеченні нормального кругообігу капіталу, ефективному економічному зростанні.

Разом з тим, трансформаційні ринкові зрушення висувають нові вимоги до розвитку адекватних форм кредитування суб'єктів господарювання. Кредитні відносини між суб'єктами господарювання в цих умовах набувають певної специфіки. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвиненої ринкової економіки, тому вкрай важливо розкрити його своєрідність, визначити місце та роль банківського кредиту в процесі забезпечення кредитними ресурсами суб'єктів господарювання. Досвід розвинених країн беззаперечно свідчить, що розробка теорії кредитного забезпечення суб'єктів господарювання й кредитних відносин між ними потребує обґрунтування методичних підходів щодо розкриття кредитних відносин як системного явища в напрямку підвищення ефективності євроінтеграційних економічних процесів в Україні.

Питання кредиту, кредитних відносин в економічній науці посідають особливе місце. Характеристику сутності та ролі кредиту можна знайти як в працях іноземних, так і вітчизняних вчених.

Ознайомлення з працями А. Сміта, Дж. Мілля, К. Маркса, Й. Шумпетера, Дж. М. Кейнса, І. Фішера та інших класиків економічної науки дало змогу більш систематизовано підійти до дослідження сучасних проблем кредитування.

Суттєвий внесок у дослідження проблематики кредитування суб'єктів господарювання належить Лаврушиній О.І., Жукову Є.Ф., Платоновій В., Ковальову В.В., Ольшанському А.І., Пановій Г.С., Усоскіну В. Над проблемами кредитування працюють також і західні вчені. В роботах Деріга Х.У., Коха Т., Роуза П., Каннінгхема С., Бауера Р. розроблено напрями вдосконалення методів кредитування.

Банківське кредитування є об'єктом пильної уваги вітчизняних вчених: Базилевича В., Бутинця Ф., Васильченко З., Вітлінського В., Галасюка В., Заруби О., Івасіва Б., Ковальчука Т., Лагутіна В., Луціва Б., Пересади А., Лютого І., Міщенка В., Мороза А., Пікус Р., Пернарівського О., Савлука М., Старостіної А., Сугоняки О., Шарова О., Шелудько В. та ін.

Віддаючи належне напрацюванням вітчизняних та іноземних економістів у галузі теорії та методики банківського кредитування, слід зауважити, що до цього часу багато проблем не знайшли свого вирішення, що й зумовило актуальність теми дисертаційної роботи, її теоретичну та практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в межах комплексної наукової теми “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ “Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання” (шифр 01 БФ 040-01), що виконується колективом кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок автора полягає у дослідженні механізму банківського кредитування суб'єктів господарської діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних та розробка практичних підходів щодо банківського забезпечення суб'єктів господарювання кредитними ресурсами в період ринкової трансформації економіки України.

Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення:

узагальнити теоретичні положення щодо економічної природи та еволюції кредиту і кредитних відносин;

визначити місце банківського кредитування в системі кредитних відносин та дослідити його роль у фінансуванні суб'єктів господарювання в трансформаційних економічних умовах;

проаналізувати систему банківського кредитування в країнах з розвиненою ринковою економікою в напрямку адаптації зарубіжного досвіду до вітчизняних умов кредитування;

виробити рекомендації щодо регуляторної політики Національного банку України у сфері банківського кредитування суб'єктів господарювання на основі моніторингу кредитного ринку в Україні, аналізу тенденцій щодо його розвитку;

виявити вплив макроекономічних чинників на обсяги та структуру банківських кредитів суб'єктам господарювання;

визначити напрями вдосконалення механізму банківського кредитування суб'єктів господарювання на основі аналізу його ефективності;

розробити методичне забезпечення моделювання раціонального кредитного портфеля комерційного банку в умовах ризику неплатоспроможності суб'єктів господарювання з метою підвищення його ліквідності та прибутковості.

Об'єктом дисертаційного дослідження є кредитні відносини між комерційними банками та суб'єктами господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні положення та методичне забезпечення механізму банківського кредитування вітчизняних суб'єктів господарювання.

Методи дослідження базуються на системному методі пізнання, згідно з яким всі процеси і явища аналізуються у взаємозалежності, взаємозв'язку та розвитку. Для цього поєднуються загальнонаукові та спеціальні методи, взаємодія абстрактного й конкретного, аналізу та синтезу, історичного і логічного, індукції й дедукції, статистичні порівняння, що дало можливість розкрити сутність розвитку кредиту й кредитних відносин через внутрішні суперечності, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на трансформаційні процеси, формування та здійснення грошово-кредитної, процентної і цінової політики держави. Еволюція кредиту та кредитних відносин досліджувалася за допомогою поєднання методів історичного й логічного. На основі методів системно-структурного та порівняльного аналізу, синтезу розглянуто розвиток сучасних форм кредиту. При вирішенні завдань дослідження динаміки облікової процентної ставки, динаміки обсягів кредитного портфеля комерційних банків України застосовувались економіко-статистичні методи, порівняльний аналіз. При аналізі ризиків банківського кредитування та формування раціонального кредитного портфеля застосовувались методи математичного моделювання.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі й нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, методичні та інструктивні матеріали, дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, монографічні дослідження та статті іноземних і вітчизняних авторів. Використано інформацію, зібрану автором під час особистого вивчення процесу банківського кредитування в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації дістало подальший розвиток дослідження теоретичних основ і тенденцій розвитку кредитних відносин між суб'єктами господарювання та комерційними банками в умовах ринкової трансформації економіки України. Суттєвими теоретичними та практичними результатами, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, є такі:

вперше:

запропоновано алгоритм формування процентної ставки за кредитами комерційного банку, який враховує результати аналізу ресурсної бази, прогнозу складу й обсягу витрат, прогнозу рівня кредитного ризику та розміру резервування, рівня інфляції, дохідності клієнта, що дозволяє встановити режим коригування процентної ставки, системно вирішувати проблеми ціноутворення на кредитному ринку;

дістали подальший розвиток:

методичне забезпечення оптимізації формування структури кредитного портфеля комерційного банку з метою підвищення його прибутковості при збереженні фінансової стійкості, яке базується на використанні балансових показників банку з урахуванням їх прогнозованих і не прогнозованих змін, що надає можливість банку приймати управлінські рішення стосовно обсягів і структури активів і пасивів з урахуванням очікуваних змін на грошово-кредитному ринку;

напрями активізації діяльності банківських інститутів на кредитному ринку через використання нових кредитних інструментів та підвищення привабливості умов кредитування суб'єктів господарювання шляхом поєднання цінових і нецінових методів маркетингової політики;

складові механізму реалізації кредитної політики комерційних банків через мінімізацію кредитних ризиків та визначення оптимальної ставки процента, оптимізація співвідношення кредитів, наданих в іноземній та національній валютах, на основі аналізу зовнішніх і внутрішніх чинників впливу та загальних тенденцій розвитку вітчизняного кредитного ринку;

уточнено:

напрями регулювання кредитного ринку, діяльності комерційних банків через використання адміністративно-правових методів та інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України, які враховують тенденції розвитку кредитного ринку: загострення конкуренції, недостатність впливу ринкових чинників на поведінку суб'єктів кредитного ринку, відсутність конкуренції з боку інструментів ринку фінансових активів;

перелік функцій інститутів фінансового посередництва (трансформаційні функції, емісійні функції, фінансове посередництво, консультаційні функції), що забезпечить ефективне формування і використання кредитних ресурсів комерційних банків, трансформацію їхньої діяльності для збалансованого і більш ефективного управління кредитною діяльністю.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у дисертації наукові результати можуть бути використані в процесі вдосконалення кредитної політики НБУ та комерційних банків, при розробці практичних заходів щодо посилення впливу кредиту на трансформаційні процеси, визначенні можливостей здійснення реструктуризації національної економіки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, комплексним дослідженням теоретичних і практичних аспектів кредитного забезпечення суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки. Наукові результати, що містяться в опублікованих працях, належать автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформації економіки” (квітень 2002 року, м. Київ) та Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту” (квітень 2004 року, м. Київ), на науково-практичній конференції “Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону” (25-26 березня 2005 року, м. Чернівці), на науково-практичній конференції “Управління якістю підготовки менеджерів” (12-13 квітня 2005 року, м. Вінниця), на науково-практичній конференції “Інтеграція стану з перехідною економікою” (13-14 травня 2005 року, м. Львів), на науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (12-13 травня 2005 року, м. Київ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,5 д.а., у тому числі 8 статей (3,7 д.а.) у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (180 найменувань) та 4 додатків. Робота викладена на сторінках друкованого тексту, містить 26 таблиць і 30 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні основи банківського кредитування” на основі комплексного підходу визначено економічну природу банківського кредитування, його місце на вітчизняному кредитному ринку, особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою та перспективи розвитку в Україні з огляду на світові тенденції.

З'ясовано, що становлення кредитних відносин здійснювалося поступово, причому в його розвитку виділено три етапи: 1 етап (IV ст. до н.е. - XVI ст. н.е.), коли кредит виступав винятково у формі лихварського капіталу; 2 етап (XVI-XVII ст.), коли кредит став важливою банківською операцією; 3 етап (XVII ст. - теперішній час), коли кредитні відносини стали об'єктом централізованого регулювання з боку держави.

Механізм кредитного забезпечення комерційних банків має більш практичний характер і пов'язаний із спрямуванням фінансових ресурсів на кредитне забезпечення підприємницької діяльності, а відтак на стимулювання ділової активності суб'єктів господарювання. Метою функціонування цього механізму як базової основи практичної реалізації кредитного забезпечення є задоволення виробничих потреб суб'єктів підприємництва, а саме - спрямування кредитних ресурсів комерційних банків на формування фінансових ресурсів підприємств.

Вітчизняні банки є основними фінансовими посередниками в умовах ринкової трансформації економіки, оскільки, по-перше, питома вага активів комерційних банків у сукупних активах фінансових посередників перевищує 80%, по-друге, ринок банківських кредитів переважає ринок боргових цінних паперів, що пояснюється наступним: ринок банківських кредитів більш розвинений, ніж ринок цінних паперів в Україні; ринок банківських кредитів представляє найбільш просту й швидку форму запозичення капіталу порівняно з ринком боргових цінних паперів; ринок банківських кредитів має більш гнучкий підхід до суб'єкта кредитування; цей ринок має більш доступний і масовий характер.

У результаті аналізу підходів до визначення сутності банку та його ролі у кредитуванні з'ясовано, що банк є фінансовим посередником, який здійснює на підставі ліцензій регулюючих органів діяльність з приводу акумулювання тимчасово вільних коштів, їх розміщення на свій розсуд та ризик, а також розрахунково-касового обслуговування економічних суб'єктів з метою отримання прибутку. Зважаючи на те, що сутність банку розкривається у його функціях, відповідно до конкретизованого нами визначення виділено з усієї сукупності наступні функції: фінансове посередництво, трансформаційні функції, емісійні функції, консультаційні функції. Відзначено, що найважливішу роль відіграє функція кредитного посередництва.

З метою адекватного розгляду ринку банківських кредитів у дисертаційній роботі визначено основні їх форми за такими ознаками, як термін користування, валюта кредитування, суб'єктний склад банківського кредитування, вид діяльності суб'єкта господарювання, вид забезпечення, ступінь ризику, цілі та механізми надання кредитів. Дослідження тенденцій розвитку окремих форм кредитів дозволило з'ясувати, що нині простежується позитивна тенденція щодо збільшення обсягів довгострокового кредитування, лише за останні два роки - у 4 рази. Щодо валюти кредитування, то близько 60% припадає на національну, і 40% - на іноземну валюти. Отже, незважаючи на стабільність гривні, кредитування у вільноконвертованій валюті все ще має важливе значення. В розрізі суб'єктів господарювання переважають підприємства, хоча й кредитування фізичних осіб за останні два роки зросло більш, як удвічі. Залишаються незмінними тенденції кредитування галузей, які характеризуються високою оборотністю капіталу: оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, обробна промисловість. Це зумовлює специфічний розподіл банківських кредитів за цілями та механізмами надання, оскільки близько 70% становлять кредити в поточну діяльність. Відмічено позитивну тенденцію щодо збільшення обсягів кредитів в інвестиційну діяльність - майже удвічі, до 9,23% від наданих кредитів у 2004 році.

У банківській практиці крім банківського кредитування існують деякі його форми, що віднесені до непрямого, нетрадиційного банківського кредитування - вексельна, факторингова, лізингова, угоди репо та ін., які мають істотні особливості і можуть розглядатися як альтернатива традиційному банківському кредитуванню. На сьогодні склалися всі передумови для широкого застосування лізингового кредитування завдяки меншій ризиковості порівняно із звичайним банківським кредитуванням.

Дослідження основних тенденцій у банківській справі, зокрема концентрації та централізації капіталу комерційних банків і універсалізації банківського бізнесу, дозволило визначити наслідки щодо кредитування комерційними банками, а саме: збільшення обсягів кредитування в цілому та щодо окремого позичальника зокрема, зниження вартості кредитних продуктів та розширення їхнього асортименту.

У другому розділі “Банківське кредитування та його роль у забезпеченні економічного зростання” з'ясовано важливу роль, яку відіграє НБУ у регулюванні кредитної діяльності комерційних банків, досліджено механізм банківського кредитування, особливу увагу зосереджено на довгостроковому кредитуванні як одному з найбільш важливих факторів економічного зростання.

З'ясовано, що НБУ має у своєму розпорядженні значну кількість методів впливу на кредитну діяльність банків, основні з яких використовуються у складі грошово-кредитної політики. Визначено, що адміністративні методи регулювання кредитної діяльності використовуються в повному обсязі, а індикативні - лише частково. Серед індикативних методів варто відзначити встановлення економічних нормативів, обов'язкових резервів, відрахувань до резервів на покриття збитків від кредитних операцій, визначення процентної політики та рефінансування банків.

Найбільш ефективним методом обмеження або розширення кредитної діяльності банків є зміна норм обов'язкових резервів, який використовується лише в період посилення інфляційних процесів, а в кінцевому підсумку впливає на рентабельність банків. Розгляд динаміки норм обов'язкового резервування дозволив дійти висновку, що на сьогодні вони є стабільними і суттєво не змінюються.

Процентна політика НБУ також свідчить про економічну стабілізацію, оскільки протягом останніх років процентні ставки за всіма кредитними інструментами НБУ мають тенденцію до зниження. Винятком став 2004 рік, тому що Україна постала перед з політичною кризою, яка позначилася на національній економіці. Стосовно зв'язку наданих банками кредитів і рівня облікової ставки, то можна відзначити два періоди: до 2000 року - відсутність зворотного зв'язку між цими двома показниками; після 2000 року - чітка зворотна залежність між обліковою ставкою НБУ та обсягами кредитування, що пояснюється національною стабілізацією економіки та відродженням довіри населення до банків.

Проведене дослідження дало підстави зробити висновок, що діяльність НБУ була найбільш активною у використанні механізмів рефінансування в критичні для економіки моменти - 1993 (пік інфляції), 1996 (проведення грошової реформи), 2002, 2004 роки (підготовка і проведення виборів). Це підтверджує міркування, що кредитна діяльність НБУ у стабільні роки має бути мінімальною, і, навпаки, у складні періоди з точки зору проблем підтримання ліквідності банківської системи - активною.

Розглянуто основні економічні нормативи, які встановлює НБУ для регулювання кредитної діяльності банків, а саме нормативи капіталу та нормативи кредитного ризику. В результаті аналізу динаміки нормативів з 2002 року встановлено, що вітчизняні банки мають проблеми з капіталізацією, про що свідчить зниження нормативів Н2 та Н3. Водночас, у зв'язку з посиленням вимог НБУ простежується позитивна тенденція щодо зменшення нормативів кредитних ризиків, особливо в частині кредитування інсайдерів. Залишається критичним значення нормативу кредитних ризиків на одного позичальника, а тому потрібно посилювати роботу на даному напрямку щодо мінімізації ризиків.

Формування резервів на покриття збитків за кредитними операціями виконує надзвичайно важливу роль у регулюванні кредитної діяльності банків, оскільки дозволяє суттєво вплинути на якість кредитних портфелів комерційних банків. Аналіз показників формування резервів комерційними банками в цілому по банківській системі з 2001 року засвідчив, що темпи зростання обсягів кредитного портфеля суттєво перевищили темпи зростання резервів і проблемних кредитів: якщо за період 2001 - 2005 роки кредитний портфель збільшився у 4 рази, то проблемні кредити зросли лише у 1,2 рази, а сформовані банками резерви - у 2,7 рази. З'ясовано, що в цілому банки поліпшили дисципліну формування резервів за кредитними операціями (99%).банківський кредитування процентний ризик

Оскільки економічне зростання, як правило, вимірюється обсягом ВВП, досліджено взаємозв'язок динаміки ВВП та загального обсягу кредитування комерційними банками, починаючи з 1996 року, в результаті якого встановлено, що існує надто тісний зв'язок між змінами обсягів кредитування та ВВП у фактичних цінах - рівень кореляції становить 97,42%

На основі вивчення впливу інструментів грошово-кредитної політики на кредитну діяльність банків, запропоновано резерви для активізації грошово-кредитної політики: формування ідеї (стрижня) грошово-кредитної політики, вибір цілей та їх ранжування за пріоритетністю, соціальність, моніторинг та удосконалення інформаційної бази й методології, використання світового досвіду та напрямів розвитку фінансово-кредитної сфери в Україні повинні супроводжуватися обов'язковою перевіркою їх за принципом відповідності місця й часу, особливостям перехідного періоду розвитку національної економіки, країни та суспільства.

Досліджуючи механізм банківського кредитування, встановлено, що надзвичайно важливим є етап визначення кредитоспроможності позичальника, який має враховувати не тільки об'єктивні показники його діяльності, що розраховуються на основі звітності, але й фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління, стан розвитку галузі тощо. Слід розробляти методики визначення кредитоспроможності не тільки за економічними суб'єктами, але й залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання (виробництво, торгівля тощо). Важливою складовою механізму кредитування банками є розробка методик раннього виявлення проблемних кредитів.

Відзначено, що для підвищення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання важливим є максимальне залучення адекватних джерел фінансування інвестицій і насамперед - довгострокових банківських кредитів. З'ясовано, що обсяги довгострокових кредитів збільшилися і продовжують зростати, що сприяє переозброєнню національної економіки. Капітал має змінити свою спрямованість із сфери обігу в сферу виробництва. Для України це особливо важливо як у соціальному, так і в економічному плані, оскільки створюватимуться нові робочі місця, підвищуватиметься рівень добробуту населення, а відтак зростатимуть і заощадження. Це сприятиме також збереженню і раціональному використанню природних ресурсів країни. Основними формами довгострокового кредитування є андеррайтинг та проектне фінансування, подальший розвиток яких можливий за умови приведення законодавства у відповідність з вимогами сучасного рівня розвитку банківської системи і підприємництва.

У третьому розділі “Суперечності та перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів господарювання” розглянуто проблему ризиковості кредитної діяльності банку та формування раціонального кредитного портфеля, визначено перспективи розвитку банківського кредитування суб'єктів господарювання.

Дослідження ризиків комерційних банків на кредитному ринку дозволило з'ясувати, що вони мають специфічну структуру, а саме кредитний ризик (ендогенний та екзогенні) та ризик кредитного ринку (процентний, валютний ризики, ризик незбалансованості попиту та пропозиції на кредитні ресурси).

Важливе місце серед ризиків кредитного ринку належить процентному ризику. Аналіз динаміки процентних ставок за строковими депозитами та строковими кредитами в розрізі суб'єктів господарювання, і відповідно, з'ясування змін процентної маржі свідчить про її скорочення протягом 2002 - 2004 років у цілому. Для суб'єктів господарювання зберігається тенденція до зниження процентної маржі, для фізичних осіб - процентна маржа зростає, що пояснюється підвищеним ризиком кредитування фізичних осіб.

У зв'язку з тим, що процентний ризик з посиленням банківської конкуренції зростатиме, розглянуто етапи визначення процентної ставки, а також уточнено українську модель визначення „мертвої точки”, яка має наступний вигляд:

,

де - „мертва точка” (процентна ставка),

- загальний обсяг депозитної бази на певний строк,

- середня вартість ресурсної бази,

- загальні витрати, пов'язані із залученням ресурсів і наданням кредиту,

- норматив обов'язкового резервування залучених ресурсів,

- коефіцієнт кредитного ризику, з урахуванням якого формується резерв,

- термін депозиту,

- термін кредиту.

Для визначення „мертвої точки” необхідно обчислити максимально можливий обсяг кредитного вкладення () та відповідну суму резервних відрахувань (). Розрахунок провадиться за такою схемою:

;

Звідси;

Загальний обсяг витрат банку, пов'язаних із залученням і розміщенням ресурсів, буде таким:

.

Таким чином, „мертву точку” можна визначити за формулою:

, або Після визначення „мертвої точки” банк установлює бажану маржу прибутку, яка в умовах нестабільної макроекономічної ситуації має враховувати й рівень інфляції, але крім цього надзвичайно важливо брати до уваги дохідність клієнта. В результаті матимемо:

Дохідність клієнта фактично є суб'єктивним чинником, оскільки кожний банк намагається вибудувати власну систему оцінки цього фактору. Однак майже завжди беруться до уваги доходи, які банк має від клієнта за розрахунково-касове обслуговування, депозитну діяльність та за іншими операціями. Отже процентна ставка буде знаходитися в межах:

Ринкова процентна ставка Облікова процентна ставка НБУ.

Це обмеження є релевантним, оскільки НБУ здійснює моніторинг і контроль за кредитною діяльністю банку та формуванням адекватного кредитного портфеля.

Розглянуто структуру екзогенного кредитного ризику, а саме ризик, пов'язаний із позичальником, ризик, пов'язаний зі способом забезпечення кредиту, системний ризик, форс-мажорний ризик тощо. Оперуючи поняттям кредитного ризику, потрібно розрізняти такі його складові: кредитний ризик щодо кредитної угоди та портфельний кредитний ризик.

Визначено основні помилки, які можливі при кредитуванні: ліберальність на етапі розгляду кредитної заявки та визначенні кредитоспроможності, завищення ринкової вартості застави, відсутність адекватного контролю у період користування кредитом, надмірне розширення кредитної діяльності у незнайомих для банку видах економічної діяльності.

Аргументовано важливість управління портфельним кредитним ризиком, а також сформовано основні критерії визначення конкурентоспроможності кредитного портфеля: ризиковість, ліквідність, дохідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення. Розглянуто можливості визначення оптимального кредитного портфеля.

Визначено перспективи розвитку кредитування комерційними банками, серед яких: збільшення обсягів мікрокредитування, підвищення ролі держави і міжнародних фінансово-кредитних інститутів у розвитку мікрокредитування в Україні. Нині спостерігається активізація діяльності банківських установ щодо кредитування малого та середнього бізнесу. Це пояснюється двома чинниками. Перший -- переорієнтація багатьох фінансових установ на малий бізнес, що стає пріоритетним не тільки для великих банків із розвиненою філіальною мережею, а й для середніх, які також готові активно працювати з населенням, малим і середнім бізнесом. Другим чинником збільшення частки кредитів суб'єктам малого бізнесу у кредитних портфелях банків є зростання попиту на відносно невеликі за розмірами позики.

Крім кінцевої мети - нарощування кредитних портфелів за рахунок видачі нових позик, при впровадженні програм кредитування малого та середнього бізнесу банки мають можливість залучати нових клієнтів. Клієнти, яким надано кредит, у стислий термін на тривалий період отримують додаткові можливості для свого розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено узагальнення теоретичних та запропоновано практичні підходи щодо банківського кредитного забезпечення суб'єктів господарювання в період ринкової трансформації економіки на основі врахування його особливостей. Це дало змогу сформулювати низку висновків теоретичного, методичного та практичного характеру, що забезпечує вирішення завдань дослідження відповідно до поставленої мети дисертації.

Визначено засадні ознаки кредиту як економічної категорії, а саме: взаємна довіра, формування позичкового капіталу з тимчасово вільних коштів учасників економічної системи, дотримання певних принципів (поверненість, платність, строковість тощо). Кредит за своєю природою є вторинним, оскільки відокремлено від виробництва він не може створювати реального капіталу.

У період ринкової трансформації економіки основною формою кредиту є банківський кредит. Механізм кредитного забезпечення комерційних банків має більш практичний характер і пов'язаний із спрямуванням фінансових ресурсів на кредитне забезпечення підприємницької діяльності, а відтак на стимулювання ділової активності суб'єктів господарювання. Метою функціонування цього механізму як базової основи практичної реалізації кредитного забезпечення є задоволення виробничих потреб суб'єктів підприємництва, а саме спрямування кредитних ресурсів комерційних банків на формування фінансових ресурсів підприємств.

У сучасних умовах господарювання банк є фінансовим посередником, який здійснює на підставі ліцензій регулюючих органів діяльність з приводу акумулювання тимчасово вільних коштів, їх розміщення на свій розсуд та ризик, а також розрахунково-касове обслуговування економічних суб'єктів з метою отримання прибутку. У зв'язку з цим його основними функціями є: фінансове посередництво, трансформаційні, емісійні та консультаційні функції. Найважливішу роль у межах трансформаційної функції виконує функція кредитного посередництва, основними елементами якої виділено акумулювання тимчасово вільних коштів економічних агентів через кошти на поточних і депозитних рахунках, запозичення на міжбанківському кредитному ринку, випуск боргових цінних паперів, а також надання кредитів економічним агентам, яким бракує коштів на споживчі та виробничі цілі.

Інституціональний підхід до розгляду кредитного ринку дав змогу здійснити аналіз активів кредитних інститутів України, в результаті чого зроблено висновок, що на даному етапі банкам належить близько 80% ринку, а отже, вони є основними фінансовими посередниками в умовах ринкової трансформації національної економіки. Інструментальний підхід до розгляду кредитного ринку дозволив порівняти ринок боргових цінних паперів та ринок банківських кредитів, в результаті чого зроблено висновок, що ринок банківських кредитів переважає в умовах трансформації економіки, через більш високу розвиненість ринку банківських кредитів, більш гнучкий підхід до суб'єктів кредитування, більш доступний і масовий характер ринку банківських кредитів.

Вивчення досвіду банківського кредитування в країнах з розвиненою економікою, а саме розгляд англійської, німецької та американської моделей взаємозв'язку банків і суб'єктів господарювання, дало можливість визначити, що українські банки тяжіють до німецької моделі, що передбачає універсальність банківської справи, яка поряд з концентрацією та централізацією капіталу є загальносвітовою тенденцією розвитку діяльності комерційних банків. У кінцевому підсумку, у сфері кредитування це може призвести до збільшення обсягів кредитування в цілому та щодо окремого позичальника, зниження вартості кредитних продуктів та розширення їх переліку.

З'ясування ролі грошово-кредитної політики НБУ у регулюванні кредитної діяльності банків дало змогу встановити, що адміністративні методи впливу використовуються в повному обсязі, а індикативні - лише частково. З'ясовано, що серед індикативних методів найбільшу роль відіграють встановлення економічних нормативів, обов'язкових резервів, відрахувань до резервів на покриття збитків від кредитних операцій, визначення процентної політики та рефінансування банків.

Найбільш ефективним методом обмеження або розширення кредитної діяльності банків є зміна норм обов'язкових резервів, яка використовується лише в період посилення інфляційних процесів, і в кінцевому підсумку впливає на рентабельність банків. Процентна політика НБУ свідчить про економічну стабілізацію, оскільки протягом останніх років процентні ставки за всіма кредитними інструментами НБУ мали тенденцію до зниження. Досліджуючи зв'язок між наданими банками кредитами та рівнем облікової ставки, відзначено два періоди: до 2000 року - відсутність зворотного зв'язку між цими двома показниками; після 2000 року - наявність зворотної залежності між обліковою ставкою НБУ та обсягами кредитування.

Встановлено, що існує надзвичайно тісний зв'язок між змінами обсягів кредитування та ВВП у фактичних цінах. При цьому рівень кореляції становить 97,42%, цей взаємозв'язок демонструє порівняння темпів зростання банківського кредитування та ВВП у фактичних цінах протягом 1996 - 2004 років.

З'ясовано, що структуру ризиків банку на кредитному ринку варто розглядати як сукупність кредитного ризику (ендогенного та екзогенного) і ризику ринку (процентний, валютний ризики та ризик незбалансованості попиту та пропозиції на кредитні ресурси).

Запропоновано українську модель визначення показника „мертвої точки” процентної ставки, яка враховує загальний обсяг депозитної бази на певний строк, середню вартість ресурсної бази, загальні витрати, пов'язані із залученням ресурсів і наданням кредиту, норматив обов'язкового резервування залучених ресурсів, коефіцієнт кредитного ризику, з урахуванням якого формується резерв, терміни депозиту та кредиту, дохідність клієнта. Після визначення мертвої точки банк встановлює бажану маржу прибутку, формування якої залежить від стану кредитного ринку та політики банків-конкурентів, а також від особливостей сектору, що кредитується.

Запропоновано методику формування раціонального кредитного портфеля за умов ризику неплатоспроможності, в основу якої покладено розрахунок чистого доходу банку та ставки дисконту, яка дозволяє врахувати вимогу максимізації очікуваного загального зведеного чистого доходу кредитного портфеля, вимогу мінімізації дисперсії доходу, тобто вимогу зниження ризику отримання загального зведеного чистого доходу в розмірі, меншому від очікуваного, та особливості індивідуального ставлення до ризику конкретного кредитора.

Для активізації інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання важливим є максимальне залучення довгострокових банківських кредитів. Основними формами довгострокового кредитування є андеррайтинг, що реалізується шляхом повного викупу банком випусків промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами, та метод фінансового проектування. Для підтримки й активізації діяльності малого підприємництва, перш за все, необхідно звернути увагу на можливості зовнішнього фінансування малих підприємств і стимулювати комерційні банки до надання мікрокредитів як безпосередньо, так і за посередництва міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Ісмаілов В.Б. Сучасні методи формування ресурсної бази комерційних банків України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2003. - № 1. - С. 73-77. (0,4 д.а.).

2. Ісмаілов В.Б. Кредитна стратегія - основа управління кредитними активами банку // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2004. - № 3. - С. 66-71. (0,5 д.а.).

3. Ісмаілов В.Б. Методи та інструменти залучення довгострокового капіталу // Фінанси України. - 2004. - № 8. - С. 97-101. (0,3 д.а.).

4. Ісмаілов В.Б. Визначення оптимального кредитного портфеля банку в умовах ризику неповернення коштів позичальниками // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2005. - № 1. - С. 70-74. (0,4 д.а.).

5. Ісмаілов В.Б. Управління кредитною діяльністю банку - гарантія його успішного функціонування // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2005. - Випуск 200, том ІІІ. - С. 690-699. (0,6 д.а.).

6. Ісмаілов В.Б. Банківська система України: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2005. - № 2. - С. 77-83. (0,3 д.а.).

7. Ісмаілов В.Б. Теоретичні основи формування кредитного портфеля // Економіка і управління. - 2005. - № 2. - С. 55-59. (0,6 д.а.).

8. Ісмаілов В.Б. Проектне фінансування - один з методів довгострокового кредитного забезпечення суб'єктів господарювання // Економіка: проблеми, теорії та практики. - 2005. - № 203. - С. 715-726. (0,6 д.а.).

9. в інших виданнях:

10. Ісмаілов В.Б. Банківське кредитування суб'єктів господарювання в сучасних ринкових умовах // Наукові праці аспірантів та студентів економічного факультету спеціальностей “Фінанси” та “Банківська справа” КНУ імені Тараса Шевченка. - 2003. - С. 82-85. (0,3 д.а.).

11. Ісмаілов В.Б. Методичні аспекти ціноутворення на кредитні послуги банку // Теоретичні та прикладні питання економіки. - 2004. - № 5. - С.167-173. (0,5 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Ісмаілов В.Б. Банківське кредитування суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні та практичні питання банківського кредитування суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки.

Розкрито економічну сутність та доведено об'єктивну необхідність банківського кредитування. Відображені місце та визначальна роль банківського кредитування в системі кредитного ринку України, а також відзначено особливості банківського кредитування в країнах з розвиненою економікою. Здійснено аналіз регуляторної політики НБУ у сфері банківського кредитування та визначено стратегічно важливий вплив банківського кредитування на економічне зростання в країні.

Досліджено сукупність ризиків, які пов'язані з кредитною діяльністю комерційних банків, а також визначено методи мінімізації процентних ризиків та формування оптимального кредитного портфеля в умовах ризиковості.

Ключові слова: банківське кредитування, економічне зростання, регуляторна політика НБУ, ризики кредитної діяльності, кредитний портфель.

Исмаилов В.Б. Банковское кредитование субъектов хозяйствования в условиях рыночной трансформации экономики Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

В диссертационной работе исследованы теоретические и практические вопросы банковского кредитования субъектов хозяйствования в условиях рыночной трансформации экономики.

Раскрыта экономическая сущность и доказана объективная необходимость банковского кредитования. Отображены место и определяющая роль банковского кредитования в системе кредитного рынка Украины. Выявлено, что отечественные банки являются основными финансовыми посредниками в условиях рыночной трансформации экономики, поскольку, во-первых, удельный вес активов коммерческих банков в совокупных активах финансовых посредников превышает 80%, во-вторых, рынок банковских кредитов преобладает по сравнению с рынком долговых ценных бумаг, что обусловлено объективными причинами.

Отмечены особенности банковского кредитования в странах с развитой экономикой, а также установлено тяготение украинских банков к немецкой модели связи бизнеса и кредитования, которая предусматривает универсальность банковского дела, что наряду с концентрацией и централизацией капитала является общемировой тенденцией развития деятельности коммерческих банков. В конечном итоге в сфере кредитования это может привести к увеличению объемов кредитования в целом и относительно отдельного заемщика, снижению стоимости кредитных продуктов и расширению их перечня.

Осуществлен анализ регуляторной политики НБУ в сфере банковского кредитования, в результате которого выявлено, что наиболее эффективным методом ограничения или расширения кредитной деятельности банков является изменение норм обязательных резервов, которое используется лишь в период усиления инфляционных процессов, и в конечном итоге влияет на рентабельность банков. Процентная политика НБУ также свидетельствует об экономической стабилизации, поскольку на протяжении последних лет процентные ставки по всем кредитным инструментам НБУ имели тенденцию к снижению. Исследуя связь между предоставленными банками кредитами и уровнем учетной ставки, можно отметить два периода: до 2000 года - отсутствие обратной связи между этими двумя показателями; после 2000 года - четкая обратная зависимость между учетной ставкой НБУ и объемами кредитования.

Определено стратегически важное влияние банковского кредитования на экономический рост в стране, поскольку существует довольно тесная связь между изменениями объемов кредитования и ВВП в фактических ценах.

Исследована совокупность рисков, которые связаны с кредитной деятельностью коммерческих банков. Предложено рассматривать структуру рисков коммерческих банков на кредитном рынке как совокупность кредитного риска (эндогенный и экзогенный) и риска рынка (процентный, валютный риски, риск несбалансированности спроса и предложения на кредитные ресурсы). Важное место среди рисков рынка занимает процентный риск. Анализ динамики процентных ставок за срочными депозитами и срочными кредитами в разрезе субъектов хозяйствования, и соответственно выяснение изменений процентной маржи позволили сделать вывод относительно ее сокращения на протяжении 2002 - 2004 годов, а на протяжении 2004 года проанализированные изменения процентной маржи свидетельствовали, что для субъектов хозяйствования существует тенденция к снижению, а для физических лиц - к повышению ее, что объясняется рискованностью кредитования физических лиц.

Предложена украинская модель определения показателя "мертвой точки" процентной ставки, которая учитывает общий объем депозитной базы на определенный срок, среднюю стоимость ресурсной базы, общие затраты, связанные с привлечением ресурсов и предоставлением кредита, норматив обязательного резервирования привлеченных ресурсов, коэффициент кредитного риска, с учетом которого формируется резерв, срок депозита, а также срок кредита.

Предложена методика формирования оптимального кредитного портфеля в условиях риска, основой которой является расчет чистого дохода банка и ставки дисконта. В условиях риска неплатежеспособности заемщиков оптимальный кредитный портфель будет определяться в зависимости от ожидаемого общего сведенного чистого дохода и стандартного отклонения общего сведенного чистого дохода, учитывая особенности отношения к риску кредитора.

Осуществлен обзор перспектив развития кредитования коммерческими банками Украины, особое внимание уделено необходимости увеличения объемов микрокредитования, определена роль государства и международных финансово-кредитных институтов в развитии микрокредитования в Украине.

Ключевые слова: банковское кредитование, экономический рост, регуляторная политика НБУ, риски кредитной деятельности, кредитный портфель

Іsmaіlov V.B. Bank lending subject managements in condition of the market transformation of the economy. The Manuscript.

The Thesis on reception scientific degree candidate of the economic sciences on the speciality 08.04.01 - Finance, Monetary circulation and Credit. - Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2005.

In dissertation work explored theoretical and practical questions of the bank lending subject managements in condition of the market transformation of the economy.

The economic essence is opened and objective need of the bank lending is proved. The place and defining role of the bank lending in system credit market of Ukraine are displayed, and also features of bank lending in the countries with the developed economy are noted. The analysis of monetary politicians of NBU in sphere of the bank lending is carried out and strategic important influence of bank lending on economic growth in the country is determined. The collection of risks is explored, which are connected with credit activity of the commercial banks, and also methodses of minimization of percentage risks and formation of an optimum credit portfolio in condition of riskiness are determined.

The Keywords: bank lending, economic growing, monetary policy NBU, risks to credit activity, credit briefcase.

Размещено на Allbest.ru

...