Дослідження показало, що використання різних підходів може суттєво змінити оцінку ефективності діяльності структурних одиниць банку. Але зміна оцінки ефективності діяльності структурних підрозділів банку не може змінити основи побудови його внутрішньої економіки - організації злагодженої взаємодії підсистем банку, у технологічному ланцюжку формування та використання ресурсної бази.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці методологічних основ підвищення ефективності внутрішньої економіки банку через організацію взаємодії структурних підрозділів.

За результатами дисертаційного дослідження зроблені наступні висновки:

1. На основі комплексного системного аналізу ефективності роботи підрозділів при організації процесу продажів установлено, що існують загальні та специфічні підходи до оцінки результатів діяльності підприємства. Вони враховують конкретну специфіку, яка для комерційного банку пов'язана з функцією перерозподілу грошових коштів. Це визначає наявність у його структурі підрозділів, які забезпечують акумуляцію коштів, підрозділів, які здійснюють їх розміщення, та підрозділів, які займаються оптимізацією цього перерозподілу. Тому об'єктивна оцінка фінансових результатів підрозділів, які виконують активні операції, неможлива без урахування процентних витрат підрозділів, які забезпечують ресурсну базу, і непроцентних витрат на утримання управлінських та обслуговуючих структур.

2. Авторське визначення сутності й функцій банку, що характеризують його як специфічне підприємство нематеріальної сфери виробництва, дозволяє застосовувати до нього загальнотеоретичні положення з економіки, організації й управління підприємством. Запропонований підхід до пояснення суті і функцій банку складається з визначення сутності комерційного банку як суб'єкта економіки, розкритя реалізації сутності через функції комерційного банку, які визначають основний напрям його діяльності - надання послуг. Продуктовий ряд комерційного банку, через який реалізуються функції, пов'язаний з формуванням його організаційної структури.

3. Особливості реалізації банківських продуктів зумовлені специфікою макроекономічних функцій банку як суб'єкта ринкової економіки та мікроекономічних функцій банку як комерційного підприємства. Макроекономічні функції банку пов'язані з перерозподілом грошових коштів в економіці і організацією платіжного обороту. Мікроекономічні функції ґрунтуються на комерційній діяльності банку, що проявляється в реалізації специфічних продуктів, створених у сфері грошового обігу.

4. Дослідження, проведені в теоретичній частині роботи, підтвердили відсутність в економічній літературі єдиної думки щодо предмета діяльності комерційного банку. Узагальнення науково-понятійного апарату та концептуальних засад визначення предмета діяльності банку дозволило зробити аргументований висновок про тотожність понять “банківський продукт” і “банківська послуга” як результату банківської діяльності з позиції такої економічної категорії як споживча вартість. Це дає можливість застосовувати загальноекономічні підходи при визначенні попиту та пропозиції на банківські послуги, їх собівартості й ціни.

5. Узагальнено існуючі погляди на перелік функцій фінансового менеджменту банку. Встановлено, що в поняття “управління активами” входять такі визначення, як “управління ліквідністю”, “управління кредитним портфелем” і “управління банківськими ризиками”, а в “управління пасивами” - “управління власним капіталом” і “управління позиковими ресурсами банку”. Тому виділяти їх як окремі функції фінансового менеджменту немає сенсу. Однак необхідно особливу увагу звернути на остаточний показник діяльності - прибуток як результат управління доходами і витратами банку.

6. У роботі поданий механізм реалізації основної функції фінансового менеджменту банку - управління активами та пасивами, який побудований на чіткому визначенні джерел ресурсів для формування кожного з активів у відповідності з реалізацією банком своїх функцій в економіці та умов ведення безпечного і прибуткового бізнесу.

7. Розгляд підходів до групування статей балансу в агреговані аналітичні показники - “позикові” і “залучені” кошти показав, що оскільки відносини позики виникають між банком і його контрагентом при отриманні міжбанківського кредиту, продажу боргових цінних паперів і отриманні строкового депозиту, всі ці категорії ресурсів слід відносити до розряду позикових коштів. У складі залучених коштів залишаються внески до запитання, оскільки в даному випадку виникають відносини зберігання і обслуговування, але не відносини позики. Така класифікація ресурсів банку важлива і з погляду аналізу (виділення платних пасивів), і з погляду управління ресурсами банку (підтримання необхідного рівня високоліквідних активів).

8. З огляду на те, що на сучасному етапі функціонування комерційних банків відбувається трансформація в управлінський облік процесу калькуляції собівартості банківських послуг і обліку витрат, необхідно сформувати таку систему управлінського обліку, яка б відображала реальний економічний зміст кожної операції, незважаючи на специфіку її запису в балансі і звіті про прибутки і збитки. У зв'язку з цим визначено, що основними завданнями управлінського обліку є акумуляція первинної інформації про зміст операції, розрахунок вартості залучення або прибутковості вкладення ресурсів, виявлення джерел формування активів, оцінка ефективності продажів банківських продуктів з урахуванням реальних витрат і реальної прибутковості, відображення динаміки зміни реальної вартості і реальної прибутковості банківських продуктів.

9. Запропонований метод оцінки собівартості та ціни на продукти банку, пов'язаний з перерозподілом грошових коштів в економіці, враховує облік зовнішніх і внутрішніх платежів за ресурси, можливість обліку при ціноутворенні непрямих доходів у результаті внутрішньобанківського перерозподілу, урахування частки загальнобанківських витрат, що відносяться на витрати підрозділів. При оцінці маржі враховується рівень попиту та пропозиції на окремі продукти в різних сегментах ринку і рівень прибутку, який необхідний для нормального розширеного відтворення банківського бізнесу.

10. Витрати, не пов'язані з оплатою акумульованих ресурсів, запропоновано включати в собівартість банківських продуктів за показником витрат на одного працівника. При розрахунку місячної суми витрат на одного працівника використовуються дані про витрати всіх підрозділів банку, за винятком оплати акумульованих ресурсів і витрат з прибутку. При визначенні чисельності працівників, які включаються в розрахунок, із штату співробітників виключаються ті, хто підтримує і обслуговує різні напрямки роботи банку.

11. У роботі запропоновано комплексну методику визначення собівартості розрахункових операцій, яка базується на: визначенні підрозділів банку, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування і чисельності працівників цих підрозділів; витратах на утримання підрозділів, які беруть участь в проведенні розрахунків (за показниками їх загального обсягу або за показником витрат на одного працівника); показниках трудомісткості окремих операцій в рамках розрахункових послуг; кількості проведених операцій.

12. З огляду на те, що всі структурні одиниці банку виконують свої специфічні завдання при підготовці та продажу послуг, для цілеспрямованого стимулювання ефективної роботи всіх підрозділів по досягненню загальної мети у дослідженні запропоновано метод оцінки центрів прибутку з урахуванням внутрішньобанківських платежів і надходжень за ресурси. Аналіз ефективності продажів банківських послуг здійснюється, виходячи з напрямків, за якими розподіляються джерела ресурсів, та порівняння вартості пасивів, що задіяні у формуванні конкретних активів банку, з прибутковістю останніх.

13. Дослідження маркетингової діяльності сучасних банків показали, що у ряді випадків функції маркетингу настільки тісно пов'язані з функціями менеджменту, що деякі заходи досить складно віднести до компетенції першої або другої системи. У роботі підкреслюється, що маркетинг - це інформаційна підсистема менеджменту, основу якої складає інформація, спрямована на розвиток продуктового ряду, вибір методів продажів, індивідуальної моделі обслуговування клієнтів, оцінку клієнтами якісних характеристик банку та ступеня задоволення їх банком.

14. Прикладне використання окремих результатів дисертації здійснювалося в комерційних банках під керівництвом й з особистою участю автора. При цьому досягався позитивний ефект, пов'язаний з вирішенням проблем зіткнення інтересів функціональних підрозділів банку при оцінці результатів роботи, усуненням збитковості окремих продуктів і приведенням ціни на банківські продукти відповідно до реальних витрат на їх виробництво й оптимальної маржі.

15. На основі узагальнення теоретичних і прикладних досліджень сформульовані пропозиції, спрямовані на поглиблення концепції оцінки ефективності роботи підрозділів банку й розширення сфери її використання на інших учасників ринку банківських послуг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Монографії

Мещеряков А.А. Методологічні засади організації ефективної внутрішньої економіки комерційного банку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Українська академія банківської справи Національного банку України, Суми, 2006.

Проведено комплексний аналіз сутності банку як комерційного підприємства, взаємозв'язку макроекономічних й мікроекономічних функцій банку з його сутністю та функцій банку з основними видами його продуктів. Визначено мікроекономічну функцію банку, що ґрунтується на його комерційній діяльності, пов'язаній з реалізацією продуктів, створених у сфері грошового обігу. Наведено визначення сутності, функцій і продуктів банку.

Визначено методологічні підходи до розкриття функцій фінансового менеджменту банку та механізмів їх реалізації. Запропоновано систему формування активів, яка базується на чіткому визначенні джерел ресурсів для кожного з них.

Розроблено концепцію, яка враховує можливості узгодження інтересів підрозділів як основного фактора стимулювання продажу банківських продуктів на основі перерозподілу грошових потоків між підрозділами банку, що ґрунтується на пріоритетності використання акумульованих ресурсів та внутрішньобанківського перерозподілу доходів і витрат.

Подальший розвиток одержала система організації управлінського обліку на підставі аналізу реального змісту укладених угод, що дозволяє адекватно оцінювати напрямки руху грошових потоків всередині банку та внутрішньобанківські платежі за ресурси.

Розроблено методологічну базу для визначення собівартості й ціни банківських продуктів на основі системи обліку зовнішніх і внутрішніх платежів, а також надходжень за ресурси, з урахуванням узгодження інтересів підрозділів банку, які забезпечують залучення й розміщення коштів.

Ключові слова: макроекономічні і мікроекономічні функції банку; банківський продукт; собівартість і ціна банківських продуктів; фінансовий менеджмент банку, зовнішні і внутрішні платежі і надходження за ресурси; узгодження інтересів підрозділів банку; стимулювання продажів банківських продуктів.

АННОТАЦИЯ