Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

ТЕМА: Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення.

ЗМІСТ

Вступ

1. Професія: Контролер ощадного банку

1.1 Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення

1.1.1 Відкриття рахунків юридичним особам

1.1.2 Операції з рахунками юридичних осіб

1.1.3 Платіжні документи

1.2 Охорона праці

2. Професія: Оператор комп'ютерного набору

2.1 Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word

2.1.1 Створення написів у полі малюнка

2.1.2Робота з кліпартами

2.1.3 Робота з зображеннями

2.2 Охорона праці

3. Використання інноваційних технологій

Висновок

Використана література

Вступ

Банк -- кредитно-фінансова установа, яка здійснює грошові розрахунки, акумулює грошові кошти та інші цінності, надає кредити та здійснює послуги за фінансовими операціями.

Банківська система більшості країн є дворівневою:

Комерційні банки: на першому її щаблі розташовано комерційні банки, що безпосередньо здійснюють обслуговування фізичних та юридичних осіб з метою одержання прибутку; Центральні банки: На другому щаблі розташовано центральний банк («банк банків»), що здійснює емісійну та грошово-кредитну політику в державі, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому. В Україні ці функції виконує Національний банк України. Банківські ресурси (пасиви) -- сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні банку й використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій. Банківські операції -- операції, які забезпечують функціонування й прибутковість банків. Розрізняють пасивні (наприклад, залучення депозитів) та активні (наприклад, надання кредитів). У комерційних банках, насамперед, мають на меті одержання прибутку, та супроводжуються необхідними записами на банківських рахунках та в бухгалтерських документах. Активні операції ббнків -- банківські операції, за допомогою яких банки розміщують наявні в них грошові ресурси (видача позик, купівля цінних паперів тощо). В Україні поширеними є кишенькові (кептивні) банки. Такий банк, як частина фінансо-промислової групи, є кліринговим центром для операцій групи, а також залучає кошти для групи на фінансовому ринку.

Організацію міжбанківських розрахунків, здійснення емісійної та грошово-кредитної політики, нагляд за банківськими установами та координацію діяльності банківської системи в цілому в Україні здійснює Національний банк України.

Комп'ютер -- обчислювач, рахувати, обчислювач -- багатозначний термін, найчастіше вживається для означення програмно керованого електронного пристрою обробки інформації. Разом з тим, це може бути будь-який механічний, немеханічний (електронний) пристрій (або навіть людина), призначені для проведення обчислень. Обчислення можуть відбуватися дискретно або безперервно у часі. У вузькому значенні -- електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень, а також приймання, оброблення, зберігання і видачі інформації заздалегідь визначеним алгоритмом. Наразі практично всі існуючі на сьогодні комп'ютери є електронно-обчислювальними машинами.

Комп'ютер як електронна обчислювальна машина є обчислювальною машиною, яка побудована з використанням в якості функціональних елементів електронних пристроїв, термін використовується щоб показати відмінність від історичного попередника механічної обчислювальної машини. На даний час словосполучення «електронна обчислювальна машина» майже витіснене з побутового вжитку.

Фізично комп'ютер може функціонувати за рахунок переміщення будь-яких механічних частин, руху електронів, фотонів, або за рахунок використання ефектів будь-яких інших фізичних явищ.

Архітектура комп'ютерів може змінюватися в залежності від типу розв'язуваних задач. Оптимізація архітектури комп'ютера проводиться з метою максимально реалістично математично моделювати досліджувані фізичні (або інші) явища. контролер банк оператор комп'ютерний

Для більшості сучасних комп'ютерів проблему спочатку слід описати у зрозумілому їм вигляді - при цьому вся необхідна інформація, як правило, розміщується у пам'яті комп'ютера у двійковій формі, після чого дії з її обробки зводяться до застосування простої алгебри логіки. Оскільки практично вся математика може бути зведена до виконання булевих операцій, досить швидкий електронний комп'ютер може бути застосовний для вирішення більшості математичних задач, а також і більшості завдань з обробки інформації, які можуть бути зведені до математичних. Системний блок являє собою основний вузол, у якому зібрані найбільш важливі компоненти персонального комп'ютера.

1. Професія: Контролер ощадного банку

1.1 Виконання операцій, відкриття рахунків юридичним особам у національній валюті, їх документальне оформлення

1.1.1 Відриття рахунків юридичним особам

Суб'єкти господарювання мають право самостійно обирати банк для розрахунково-касового обслуговування і за усіма видами операцій можуть користуватись послугами одного або декількох комерційних банків. Види рахунків, які підприємства можуть відкривати в банку залежать від правового статусу і характеру діяльності цього підприємства. Це можуть бути поточні, бюджетні, депозитні (вкладні), позичкові та деякі інші рахунки.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунків за всіма видами їх діяльності. Види діяльності, якими може займатись підприємство перелічені у його статуті або в документі, що його замінює.

Законодавством та інструкціями НБУ передбачено, що кожне підприємство має право відкрити по одному поточному рахунку в національній та іноземній валюті у двох установах банку. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті один з них виступає в якості основного, другий - додаткового. Відмінність цих рахунків полягає у тому, що коли на поточних рахунках не вистачає коштів для задоволення всіх претензій до підприємства, то заборгованість, що стягується у безспірному порядку, обліковується за основним поточним рахунком.

Для відкриття поточного рахунку підприємство надає установі банку такі документи:

1. Заяву на відкриття поточного рахунку встановленого зразка. Заява підписується керівником та головним бухгалтером підприємства.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію.

3. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально.

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

5. Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису платіжних документів. У картку включається також зразок відбитку печатки, присвоєної підприємству.

6. Копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Після вивчення фінансового стану підприємства і поданих документів банк приймає рішення про відкриття поточного рахунку або відмову. У разі позитивного рішення керівник банку передає в бухгалтерію розпорядження про відкриття рахунку разом з усіма необхідними документами. Між банком і підприємством укладається угода на здійснення розрахунково-касового обслуговування, в якій зазначається номер відкритого рахунку, передбачені зобов'язання та права сторін щодо виконання операцій за рахунком, умови закриття рахунку, строк дії угоди, порядок та періодичність видачі виписок з рахунку тощо. За окремою угодою банк надає список тарифів комісійної винагороди за свої операції та послуги, у тому числі за розрахунково-касове обслуговування (плата за відкриття рахунку, за вилучення готівки, вихідні перекази, закриття рахунку та інші).

Бухгалтерія на підставі розпорядження керівника банку реєструє поточний рахунок у книзі реєстрації відкритих рахунків, робить відповідну позначку на документах і передає їх в юридичну службу для зберігання в юридичній справі клієнта. Протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунку (включаючи день відкриття) банк повинен повідомити номер рахунку податковому органу, а у разі відкриття додаткового рахунку - також банк, в якому відкритий основний рахунок.

Документальне оформлення відкриття поточного рахунку господарським та довірчим товариствам, договірним об'єднанням, товарним біржам, сільськогосподарським та орендним підприємствам, товариствам споживчої кооперації, друкованим засобам масової інформації, політичним партіям, профспілковим, громадським та релігійним організаціям, а також відокремленим підрозділам підприємств мають деякі особливості.

Поточні рахунки, як і інші рахунки, мають мультивалютний характер. Тому якщо в статуті зазначено, що підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність, то банк може відкрити йому поточний рахунок в іноземній валюті.

Поточні рахунки можуть відкриватися також приватним (фізичним) особам. Вони носять платіжний характер і призначені для здійснення розрахунків приватної особи з фізичними та юридичними особами, тобто для обслуговування руху грошових коштів, що виникає при надходженні доходів приватної особи та їх використанні. Для відкриття рахунку приватна особа надає банку такі документи: заяву на відкриття рахунку; картку із зразком підпису; паспорт або документ, що його замінює; довідку про ідентифікаційний код платника податку. Паспорт і довідка дозволяють банку ідентифікувати фізичну особу.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України, нормативними актами НБУ та інструкцією № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті". Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. Поточні рахунки в установах банку можуть закриватися за таких умов:

- заяви власника рахунку;

- рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

- відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

-на підставах, передбачених угодою про розрахунково-касове обслуговування між установою банку та власником рахунку.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання. Ці рахунки відкриваються на підставі платіжного доручення фінансового органу, органу Державного казначейства, відповідного розпорядника бюджетних коштів.

Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням чинного законодавства. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні рахунки підприємствам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням чинного законодавства. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні рахунки підприємствам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжної картки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних) та поточних рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам - іншим банкам - кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок.

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків здійснюється відповідно до положень ГК та ЦК України, ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492і.

Відповідно до зазначеної Інструкції поточні рахунки відкриваються банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки тилу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів; інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку вкладний (депозитний) рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то для відкриття поточного рахунку такому клієнту потрібно додатково подати заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитка печатки (картку із зразками підписів), засвідчену в установленому порядку.

Суб'єкт господарювання, який використовує найману працю і є платником страхових внесків, додатково має подати копії відповідних документів, що підтверджують його реєстрацію у Пенсійному фонді

України і Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, засвідчені органами, що їх видали, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. Інформацію про те, що суб'єкт господарювання не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку "Додаткова інформація".

Додатково до цих документів подається клопотання юридичної особи, якщо відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу цієї юридичної особи.

Інструкція встановлює також порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків. Так, якщо суб'єкт господарювання не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний (депозитний) рахунок, має:

пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документ, що підтверджує її повноваження.

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним Інструкцією.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію суб'єкта господарювання та осіб, уповноважених розпоряджатися вкладним (депозитним) рахунком. Між банком і суб'єктом господарювання укладається в письмовій формі договір банківського вкладу.

Якщо юридична особа не має рахунків у цьому банку, то банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок за умови подання нею таких документів:

копії свідоцтва про державну реєстрацію, засвідченої органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення), засвідченої органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

- копії довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально або органом, який видав довідку, чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

інші документи, передбачені Інструкцією.

Якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів із вкладного (депозитного) рахунку після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта, то під час відкриття вкладного (депозитного) рахунку юридична особа додатково має подати картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.

Відокремленому підрозділу, який не має рахунків у цьому банку, вкладний (депозитний) рахунок відкривається за умови подання ним таких документів:

- клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, в якому відкривається вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, в якому він відкритий;

- копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідченої нотаріально або органом, що створив відокремлений підрозділ;

- копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідченої органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, на облік в органі державної податкової служби, засвідченої органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копії довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої органом, який видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

1.1.2 Операції з рахунками юридичних осіб

Ведення банками рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття ра-хунків.

Сам процес відкриття рахунків можна умовно поділити на такі етапи:

1. Вибір обслуговуючого банку і типу рахунка.

2. Подання та оформлення усіх необхідних документів.

3. Повідомлення податкової служби про відкриття рахунка.

На даний час ринок банківських послуг налічує велику кількість банківських установ та їх філій, які пропонують широкий спектр послуг для своїх клієнтів. При виборі банку, в якому планується відкрити рахунок, слід врахувати деякі фактори, а саме надійність та репутацію банку, наявність широкої філіальної мережі, близьке місцезнаходження, рівень обслуговування та вартість послуг тощо.

Після того, як прийнято рішення про вибір банку, необхідно оформити договірні відносини, подати заяву та комплект документів (додаток…). Як правило, у самому банку нададуть кваліфіковану допомогу щодо усіх послуг банку, у тому числі й щодо процесу відкриття рахунків. Сутність договору банківського рахунка полягає у тому, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦКУ).

При цьому банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами, та не має права визначати і контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (ч. 1, ч. 2 ст. 1066 ЦКУ). Операції за рахунком і відомості про клієнта є банківською таємницею, і відповідна інформація може бути надана тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність (наприклад, не підпадає під цю норму процес фінансового моніторингу, який здійснюється відповідно до норм Закону України. Тому першим етапом відкриття рахунка є ідентифікація клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені. Підставою для ідентифікації клієнта - фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи, є такі документи (п. 2.2 Інструкції № 492):

а) для громадян України, які:

- постійно проживають в Україні, - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, або тимчасове посвідчення громадянина України, для малолітніх і неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, - свідоцтво про народження;

- виїжджають на постійне місце проживання за кордон, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон;

- постійно проживають за кордоном, - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- б) для іноземних громадян, які:

- постійно проживають в Україні, - паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання;

- тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;

- в) для осіб без громадянства, які:

- постійно проживають в Україні, - посвідка на постійне проживання;

- тимчасово перебувають в Україні, - паспортний документ;

г) для біженців - посвідчення біженця.

Паспортним документом іноземця та особи без громадянства є документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною.

Якщо вищезгадані документи не дають змоги банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від клієнта інший документ, який містить таку інформацію.

Не подавати такий документ мають право особи, які відмовились від ідентифікаційного номера, та у яких в паспорті зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без даного номера. Уповноважений працівник банку в присутності фізичної особи, яка уповноважена здійснити відкриття рахунка, робить копію сторінки її паспорта з такою відміткою. Ця копія засвідчується підписами уповноваженого працівника банку та такої фізичної особи.

Уповноважений працівник банку у присутності цієї особи здійснює ідентифікацію копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі - резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Копії документів засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та такої фізичної особи, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунка.

У разі надання власником рахунка права розпорядження рахунком іншим особам уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів у встановленому порядку. Особи, які мають право першого та другого підписів, особисто подають до банку документи, передбачені Інструкцією № 492 для відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків юридичних осіб і відокремлених підрозділів. Ці особи мають пред'явити уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків.

Уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.

У разі змін у складі осіб, які мають право розпоряджатися рахунком юридичної особи або відокремленого підрозділу, новопризначена особа (особи) має особисто подати картку із зразками підписів і відбитком печатки, пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують її повноваження. Фізична особа - резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків. Уповноважений працівник банку ідентифікує цю особу (осіб) і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів.

Банк має право витребувати від клієнта інші документи і відомості, потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану.

У разі неподання клієнтом необхідних документів або відомостей, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або умисного надання клієнтом неправдивих відомостей про себе, рахунок йому не відкривається.

У разі наявності під час здійснення ідентифікації клієнта мотивованої підозри щодо надання ним недостовірної інформації про себе або навмисного надання інформації з метою введення в оману інформація про відкриття рахунка такій особі надається банком до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (п. 2.6 Інструкції № 492).

Ідентифікація клієнта банку, що відкриває рахунок, не є обов'язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (п. 2.7 Інструкції № 492).

Якщо підприємство вперше відкриває рахунок у цьому банку, воно повинно подати такі документи:

- заяву про відкриття поточного рахунка (додаток 1 до Інструкції № 492), підписану керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою (додаток…);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

- копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2 до Інструкції № 492), засвідчену нотаріально (додаток …). До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів;

- копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України (у разі використання найманої праці), засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків (у разі використання найманої праці), засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Для відкриття поточного рахунка відокремленого підрозділу підприємства, яке не має рахунків у цьому банку, потрібно подати додатково (до переліку, що подає юридична особа) такі документи:

- клопотання юридичної особи до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунка із зазначенням номера поточного рахунка юридичної особи та назви банку, в якому він відкритий, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником страхових внесків. У разі одночасного відкриття в банку поточних рахунків через кілька відокремлених підрозділів однієї юридичної особи подаються одне клопотання юридичної особи з вищезазначеною інформацією і переліком відокремлених підрозділів, через які відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості, потрібній для формування справ з юридичного оформлення рахунків за кожним відокремленим підрозділом;

- копію належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчену нотаріально або юридичною особою, що створила відокремлений підрозділ;

- копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку (при цьому довідка головного підприємства не подається);

- копію документа, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходженням цього підрозділу, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

- картку із зразками підписів і відбитка печатки (додаток 2 до Інструкції № 492), засвідчену нотаріально або підписом керівника юридичної особи, до складу якої входить відокремлений підрозділ. До картки включаються зразки підписів уповноважених осіб підрозділу, яким відповідно до законодавства України і відповідними документами юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів.

Якщо відокремлений підрозділ розташований на території іншої територіальної громади ніж юридична особа, що його створила, має окремий баланс, здійснює розрахунки з оплати праці самостійно і є платником страхових внесків, то цей підрозділ додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копії документів, що підтверджують реєстрацію відокремленого підрозділу у відповідному органі Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Ці копії мають бути засвідчені органами, що їх видали, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

1.1.3 Платіжні документи

Основними платіжними документами є:

1.об'ява на внесення готівки;

2.грошові та розрахункові чеки;

3.платіжні доручення;

4.платіжні вимоги-доручення;

5.акредитив;

6.інші документи (авізо, ордери, тощо).

Платіжне доручення -- документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін;

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10- ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення -- це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня -- вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість постановленої йому за договором продукції;

нижня -- доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка сума постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог- доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

Чек -- це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списує чек отримувача зазначену в чеку суму коштів.

1.2 Охорона праці

Для створення ідеальних умов працівникам банку потрібно:

1.Касові приміщення в установах ВАТ «Ощадбанк» повинні бути ізольовані та обладнанні таким чином, щоб виключена будь-яка можливість спостереження та вивчення сторонніми особами розміщення грошових сховищ і роботи касового апарату, а у вікнах касових приміщень, розташованих на перших поверхах обладнані металевими гратами.

2.Двері касових приміщень на протязі робочого дня повинні бути замкненні на внутрішній замок.

3.Робоче місце кожного касира ізолюється від робочих місць інших касових працівників шляхом обладнання кабінетів та перегородок.

4.Касири забезпечуються зручними для роботи столами та стільцями. Столи касирів повинні мати замикаючий ящик для збереження цілісності на протязі робочого дня касири повинні бути забезпечені сейфами.

5.Площа підлоги на одного касира повинна сягати не менше 3.25 м2, висота приміщення від підлоги до стелі не менше 3 м.

6.Для виклику завідуючого касою біля робочих місць касирів операційних кас, обладнуються визивною сигналізацією.

7.В касових приміщеннях необхідно мати достатньо освітлення, при цьому столи касирів, як правило, слід розміщувати так, щоб світло падало на робоче місце з лівої иділяєм.

8.Освітлення робочих місць касирів обладнується таким чином, щоб світло від джерела освітлення не падало безпосередньо в очі касирові.

9.Загальне штучне освітлення лампи нагрівання повинно створювати освітлення робочих місць не менше 150 люкс і люмініцентричними лампами не менше 300 люкс.

10.В приміщеннях иді повинно бути дійсна, механічна або змішана вентиляція, переважно витяжна.

11.Опалювання і вентиляція повинні бути такими, щоб вони забезпечували температуру повітря приміщення холодний і прохолодний період руху +180с, а вентиляція не створювала в приміщенні иді потоку холодного повітря і протягу і забезпечувала кратність вентиляційного обміну на протязі 1 години в 5 раз.

12.Опалювально - вентиляційні пристрої повинні зберігатися в стані повної справності і придатності до їх експлуатації систематично підлягають огляду і профілактикиці, а у випадках пошкодження негайно відремонтувати.

13.Приміщення кас, а також робочі столи касирів повинні бути в чистоті. В зв'язку з цим установлюється порядок прибирання приміщень з урахуванням умов і часу роботи касирів. Губки і штампи, що знаходяться у користуванні, підлягають щоденному промиванню.

14.Обов'язковому заземленню підлягають металеві шафи силових зборок з доданими до них проводами. При неможливості заземлення або захисного відключення експлуатуючих машин, або, якщо це надає значні труднощі по технологічним причинам, замість заземлення допускаються обслуговування вказаних машин ізолюючих площу.

15.При обандеролюванні гроші повинні використовуватись тільки декстрин або конторський клей. Застосування інших склею вальних матеріалів забороняється.

16.Для збереження рук касира від шкірних захворювань потрібно при підрахуванні грошей, грошових білетів застосовують спеціальні речовини.

17.Для надання першої медичної допомоги касири забезпечуються аптечкою з необхідним набором медикаментів.

18.Касири забезпечуються кип'яченою теплою водою температура якої не менше 80 с і не вище 200 с. Для приймання їжі касиром повинно бути виділене окреме приміщення. 19.Приймання їжі в касовому приміщені забороняється.

20.Верхній одяг, особисті речі повинні зберігатись в спеціально відведеному місці (приміщенні) або в шафах поза приміщенням кас.

21.Касири для миття рук забезпечуються теплою і милом, а також рушником.

22.Не рідше 1 разу в рік для касирів проводиться медогляд, маючі ціль попередження професійних захворювань.

23.Запаси матеріалів для упаковки грошей (бандеролі, шпагат, накладки і клей) повинні зберігатися в приміщенні окремому від кас.

2. Професія: Оператор комп'ютерного набору

2.1 Робота з графічними обєктами, взаємне розміщення MS Word

2.1.1 Створення написів у полі малюнка

Мальовані об'єкти можуть містити текстові елементи, наприклад заголовки, буквені або цифрові позначення на схемах і кресленнях. У принципі, необхідні написи можна створити й основними засобами текстового процесора, але в цьому випадку дуже важко забезпечити точне положення малюнка щодо зв'язаного з ним тексту, особливо якщо текст не остаточний і може далі редагуватися і форматуватися. Для Web-сторінок цей метод взагалі неприйнятний, оскільки вони форматуються при кожному перегляді, причому непередбаченим чином.

Для створення текстових елементів, приєднаних до автофігур або малюнків, служить спеціальний засіб Надпись (Вставка > Надпись). Створивши автофігуру, поруч створюють елемент Надпись. У полі напису вводять необхідний текст, після чого напис можна редагувати. Її розмір підганяють під розмір тексту, що міститься в ній, перетаскуванням маркерів. Інші властивості напису задають у діалоговому вікні Формат надписи, що для виділеного напису відкривають командою Формат > Надпись. Елементи керування, представлені на вкладках цього вікна, дозволяють настроїти:

* фоновий колір (якщо задати параметр Нет заливки, напис буде лежати на прозорому тлі);

* колір, тип і товщину ліній, що обрамляють (якщо при виборі кольору задати параметр Нет линий, те інші параметри не мають змісту);

* розміри внутрішніх полів між текстом і зовнішньою рамкою поля Надпись (призначаються на вкладці Надпись).

Створивши об'єкт Надпись, його можна згрупувати з малюнком, і тоді вони будуть представляти цільну композицію. Для автофігур є особливий засіб створення текстового оформлення -- текст може розміщатися в полі Автофигуры. Це виконують командою Добавить текст у контекстному меню Автофигуры. Якщо текст занадто великий, можна змінити розмір автофігури шляхом перетаскування її маркерів, або змінити формат тексту, зменшивши розмір шрифту засобами панелі Форматування. Цей прийом використовують при створенні блок-схем і функціональних схем пристроїв.

Більш складні малюнки створюються шляхом комбінування найпростіших малюнків, тобто є композиціями. У випадку, коли готується композиційний малюнок, варто брати до уваги не тільки взаємодія об'єктів з навколишнім текстом, але і їхня взаємодія між собою.

1. Кілька найпростіших об'єктів групують в один композиційний об'єкт командою Групировка > Групировать контекстного меню. Для групування всі об'єкти повинні бути попередньо виділені, наприклад натисненням лівої кнопки миші при натиснутій клавіші SHIFT. Зворотна операція Групировка > Разгрупировать дозволяє “розібрати” композиційний об'єкт на складові.

2. Якщо об'єкти, що складають композицію, перекривають один одного, важливо мати засіб керування їх взаємним положенням по осі Z (по нормалі до площини малюнка). За замовчуванням передбачається, що кожен об'єкт має власний “шар” у малюнку. Об'єкти, створені раніш, лежать нижче, а об'єкти, створені пізніше, розташовуються на більш високих шарах. Відповідно, при накладенні більш пізні об'єкти перекривають більш ранні. Цей порядок можна змінити, змінюючи положення виділеного об'єкта щодо інших об'єктів і щодо основного тексту. Засобу для цього представлені в пункті Порядок контекстного меню об'єкта.

3. Якщо об'єкти, що складають композицію, не перекривають один одного, важливо мати засіб їхнього відносного вирівнювання між собою. Вирівнювання об'єктів виконують до групування. У цьому випадку операція групування виконує роль закріпляючої операції. Після неї об'єкти вже не можуть зрушитись один відносно одного, і положенням усієї групи на сторінці можна керувати як єдиним об'єктом. Для вирівнювання декількох об'єктів між собою їх варто виділити, а потім дати команду Действия > Выровнять/распределить (за допомогою кнопки Действия панелі інструментів Рисование).

Варто звернути увагу на особливість дії команд вирівнювання. Так, наприклад, якщо два об'єкти вирівнюються по нижньому полю, виходить, вони вирівнюються по нижньому полю нижнього об'єкта. Вирівнювання по правому полю -- це вирівнювання по правому полю самого правого об'єкта з числа виділених і так далі. Якщо необхідно виконати вирівнювання відносно поля сторінки, варто попередньо встановити прапорець Действия > Выровнять/распределить > Относительно страницы.

Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж із двох об'єктів. Між об'єктами автоматично встановлюються рівні інтервали. При вирівнюванні по вертикалі об'єкти можна рівномірно розподілити по горизонталі і, відповідно, навпаки.

2.1.2 Робота з кліпартами

Створення достатньо складних композицій може бути дуже трудомістким. У таких випадках використовують готові бібліотеки (колекції) малюнків (кліпартів), у тому числі і тематичних. Такі бібліотеки поширюються на окремих компакт-дисках, їх можна знайти в Інтернеті, але базова, найпростіша колекція, може бути встановлена разом з текстовим процесором -- вона входить у комплект постачання пакета Microsoft Office.

Для вставки кліпартів використовують команду Вставка > Рисунок> Картинки. Відповідна кнопка є і на панелі інструментів Рисование. Вікно, що при цьому відкривається називається Вставка Картинки. Ця назва досить умовна, оскільки кліпарт -- поняття розширене. До кліпартів відносять не тільки графічні об'єкти, але і звукові кліпи і відеокліпи -- їх теж можна вставити в документ засобами даного діалогового вікна.

Графічні кліпарти зосереджені на вкладці Рисунки. Вони класифіковані по категоріях. Розшукавши потрібний кліпарт, досить виділити його і вставити в документ натисненням на кнопці Вставить клип.

При роботі з кліпартами варто мати на увазі, що підібрати саме той кліпарт, який щонайкраще відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Тому кліпарти варто розглядати не як готові засоби оформлення, а як заготовки для їхнього створення. Кліпарти -- це композиційні об'єкти. Їх можна “розбирати” на складові, редагувати їхні елементи окремо, створювати композиції з об'єктів, взятих з різних кліпартів. Усе це виконується шляхом редагування кліпартів, вставлених у Документ.

Звичайний порядок редагування кліпартів -- наступний:

* кліпарт виділяють натисненням лівої кнопки миші;

* відкривають його контекстне меню клацанням правої кнопки;

* у контекстному меню вибирають команду Сменить рисунок -- він відкривається в окремому вікні редагування;

* у цьому вікні працюють з окремими об'єктами, що складають малюнок.

При роботі з об'єктами кліпарта використовують команди розгрупування і зміни порядку. Якщо зі складної композиції треба виділити один складовий об'єкт, то найпростіший прийом складається не в тому, щоб виділити всі елементи, що у нього входять, а в тому, щоб видалити ті, котрі в нього не входять. Після кожного з видалень можна подавати команду, що скасовує, CTRL+Z, перевіряючи, що змінилося в складі малюнка. Якщо зміни бажані, їх відновлюють командою CTRL+Y, а якщо немає -- переходять до вибору і видалення інших елементів.

Спеціальні засоби оформлення. Засоби оформлення представлені кнопками на панелі інструментів Рисование. Вони дозволяють:

* керувати кольором заливання, кольором контуру і кольором тексту;

* керувати товщиною суцільних ліній і параметрами штриха для штрихових ліній;

* перетворювати лінії в стрілки і керувати формою їхніх кінців;

* створювати тіньові ефекти;

* створювати тривимірні ефекти.

Для кожної з зазначених кнопок відкривається палітра, що дозволяє настроїти результат дії ефекту. Якщо до об'єкта застосований тіньовий чи тривимірний ефект, то редагувати результат цього ефекту безпосередньо в полі документу не можна, оскільки на відміну від контурів плоских об'єктів контури тривимірних ефектів не є об'єктами і не мають керуючих маркерів. Тому для об'єктів, що мають тіньове чи тривимірне оформлення, використовують інші прийоми редагування:

* виділяють об'єкт у полі документа;

* використовують кнопку Тень або Объем на панелі інструментів Рисование;

* у палітрі, що відкрилася, вибирають елемент керування Настройка тени або Настройка объема;

* при цьому відкривається однойменна панель інструментів, за допомогою яких і редагують спеціальні об'єкти.

2.1.3 Робота з зображеннями

Під зображеннями розуміються растрові графічні об'єкти, виконані сторонніми програмними засобами або отримані з зовнішнього джерела. Вони вставляються в документ методом зв'язування або вставляння. Загальна команда для вставки таких об'єктів -- Вставка > Рисунок> Из файла. По цій команді відкривається стандартне діалогове вікно Добавить рисунок, у якому і виробляється вибір файлу, що містить зображення.

Вибір методу вставки. У текстовому процесорі Microsoft Word 2000 обраний малюнок можна вставити в документ трьома способами: вставка, зв'язування і вставка із зв'язуванням.

1. У першому випадку об'єкт вставиться в документ і може передаватися разом з ним.

2. В другому випадку він залишиться на місцеві свого збереження, а в документ увійде тільки покажчик на першоджерело.

3. У третьому випадку об'єкт ввійде в документ, але його зв'язок з першоджерелом збережеться. Це корисно, якщо передбачається можливість редагування першоджерела і треба забезпечити синхронне редагування і вставленого об'єкту.

Вибір методу вставки виконують у діалоговому вікні Добавить рисунок. У його правому нижньому куті є список, що розкривається, у якому варто вибрати один метод із трьох можливих.

Зміна методу вставки. Якщо в якості методу вставки було обрано вставку, то нічого змінити вже не можна. Користувач документа, у який вставлено зображення, природним чином позбавлений доступу до оригіналу. Якщо ж при вставці був використаний один із двох методів, що припускають зв'язок з оригіналом, то метод змінити можна.

...