Основи кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Основні правила і принципи кредитування

З-поміж всіх традиційних видів діяльності комерційних банків надання кредитів завжди було і залишається головним джерелом їхнього прибутку незважаючи на зростання додаткових послуг.

Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування визначається Положення про кредитування (затв. Постановою Правління Національного банку України 28 вересня 1995р. №246), а також Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Згідно зазначеному положенню, кредит -це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів у іноземній валюті. Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення ,акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні - принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) - це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також об'єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування.

Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку.

У науковому плані єдино правильним є системний підхід до дослідження принципів кредитування. В системному підході реалізується і конкретизується наукове розуміння принципів кредитування як взаємозв'язаної цілісної сукупності певних положень (понять).

Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування: облік кредитування комерційний банк

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також правила кредитування взаємозв'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в одне.

У запропонованій вище системі принципів банківського кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.

Принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників - господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк.

Принцип комплексності банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.

Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

Центральне місце в системі принципів банківського кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.

Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу - зменшити ризик кредитної операції. Майнові інтереси кредитора мають бути повною мірою захищені у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань. Кредит надається під певне реальне забезпечення - заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим позичальникам, які мають давні ділові зв'язки з банком та високу платоспроможність.

Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит обов'язково має бути повернений у певний заздалегідь обумовлений час. У разі порушення принципу строковості банк пред'являє до позичальника фінансові вимоги. Строк кредиту - це період користування позичкою. Він розраховується з моменту одержання позики (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до її кінцевого погашення.

Принцип платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові з відповідною оплатою за його користування. Кредит як комерційна операція обов'язково має приносити кредиторові певний доход у формі відсотків. Відсоток - плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає від позичальника не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за її використання.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт. Закономірність переходу до кредитування господарського суб'єкта, про що йшлося вище, не можна абсолютизувати. Банк обов'язково повинен розрізняти об'єкти кредитування, насамперед ті з них, які пов'язані або з капітальними вкладеннями, або з основною виробничою діяльністю.

Щодо правил кредитування, то їх чітке формулювання має вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі управління кредитними операціями важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил) розв'язання тих чи інших типових проблем.

У конкретних умовах роботи комерційного банку, з врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (позичальників), набір і зміст правил банківського кредитування змінюються. Ці правила в основному і головному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію, програмування, алгоритмізацію, стандартизацію способів і прийомів проведення кредитних операцій.

Отже, у принципах кредитування відображаються стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв'язки та закономірності організації кредитного процесу. Принципи кредитування стимулюють економічну зацікавленість суб'єктів кредитних відносин у найкращих результатах своєї діяльності.

Принципи банківського кредиту не є раз і назавжди незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних відносин спричиняють як появу нових принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну сутності традиційних принципів кредитування.

2. Порядок отримання готівки в касі банку підприємством

Суб'єкти підприємницької діяльності, в разі необхідності, одержують готівку з власних поточних рахунків у банку в межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у чеку, в т. ч. на заробітну плату. Причому при одержанні готівки з банку банк не має права вимагати подання обгрунтовуючих документів і розрахунків.

Видача готівки установами банків військовим частинам, установам, підприємствам і організаціям Збройних сил України, Служби безпеки України, Державного комітету в справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони та інших міністерств і відомств, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, здійснюється за чеками без обов'язкового розшифрування цілей, на які готівка одержується.

Підприємства і організації в касових заявках повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

Видача готівки на виплату заробітної плати за строками, що припадають на вихідні та святкові дні, проводиться установами банків напередодні (за два робочі дні).

Видача готівки підприємствам для розрахунків з тими, хто звільняється або іде у відпустку, а також із працівниками позаштатного (позаспискового) складу здійснюється незалежно від встановлених строків виплати заробітної плати.

У разі надання громадянами (у т. ч. працівниками, засновниками і учасниками конкретних підприємств) безоплатної (без нарахування відсотків) тимчасової фінансової підтримки (допомоги, позики) підприємствам шляхом укладення між ними в установленому законом порядку договорів позики (передбачених статтею 374 Цивільного кодексу) повернення цих коштів громадянам- позикодавцям має здійснюватися підприємствами-позичальниками у безготівковій або готівковій формі на умовах і в строки, визначені договором, шляхом або перерахування їх на поточні (вкладні) рахунки вказаних громадян, або виплати цих коштів вищевказаним громадянам безпосередньо з кас підприємств.

Надання банківськими установами кредитів суб'єктам підприємницької діяльності, а також їх погашення та сплата за ними відсотків має здійснюватись у безготівковій формі. Однак у готівковій формі кредит може надаватися суб'єктам господарювання для розрахунків із здавальниками сільськогосподарської продукції та фізичним особам.

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).

Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).

Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.

Нова редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на підприємстві.

Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси.

На порушників цього положення накладається штраф за перевищення ліміту каси.

Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. У межах цих коштів вони здійснюють необхідні поточні витрати (крім коштів на виплату заробітної плати та дивідендів). Готівку понад попередньо визначені обсяги вони так само повинні здавати в банки.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом,, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також індивідуальним підприємцям.

Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Приймання та облік готівки підприємствами сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто здійснення розрахунків з населенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок застосування ЕККА визначається Державною податковою адміністрацією. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, виділено ці підрозділи на самостійний баланс чи ні, вони повинні також вести касові книги.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

Задача 1

Підприємець отримав у банку кредит в сумі (R₀) 140 000 грн. на (n) 4 роки під (r) 23% річних. Відсотки нараховуються з періодичністю (t) - 2 рази на рік. Банк пропонує такі способи погашення кредиту:

а) відсотки сплачуються з періодичністю (t), а основний борг одноразово в кінці строку кредитування;

б) загальних борг сплачується рівномірними платежами з періодичністю (t) протягом усього строку кредитування (ануїтетними платежами);

в) основний борг погашається рівномірними платежами з періодичністю (t) протягом усього строку кредитування, а відсотки нараховуються на залишок боргу.

Який варіант обере підприємець? Пояснити. При необхідності скласти графіки погашення кредиту.

Визначити загальну суму витрат підприємця за користування кредитними коштами протягом усього строку кредитування.

За кожним варіантом розрахувати реальну (ефективну) середньорічну доходність (у %-х).

Розв'язання

а) Визначаємо суму загального боргу підприємства:

грн.



Визначаємо суму процентного платежу за користування кредитом протягом усього строку кредитування:

грн.

Визначаємо суму процентного платежу за кредит за півріччя:

грн.

Визначимо реальну середньорічну доходність з нарахуванням простих відсотків раз у півріччя (дохід на 1 грн. коштів):

(92%)

б) Сума рівномірного платежу по завершенні кожного місяця визначатиметься за формулою:

де R₀ - сума кредиту, грош.од.;

n - кількість разів погашення загальної суми боргу протягом усього строку кредитування;

g - ануїтетний коефіцієнт, що дорівнює:



де r - середньорічна відсоткова ставка, %;

t - кількість періодів нарахування відсотків у році.

Отже, аннуїтетний коефіцієнт і сума платежу дорівнюватимуть:

грн.

Графік погашення кредиту наведемо у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1 - Графік погашення кредиту за умов, що сума загального боргу погашається рівними частинами протягом усього строку кредитування

Період погашення, півріччя	Основний борг на початок періоду, грн.	Сума відсотків за період, грн.	Виплата загального боргу, грн.	Погашення основного боргу, грн.
1	140000	16100,00	27691,86	11591,86
2	128408,14	14766,94	27691,86	12924,93
3	115483,21	13280,57	27691,86	14411,29
4	101071,92	11623,27	27691,86	16068,59
5	85003,32	9775,38	27691,86	17916,48
6	67086,84	7714,99	27691,86	19976,88
7	47109,97	5417,65	27691,86	22274,22
8	24835,75	2856,11	27691,86	24835,75
Разом:	х	81534,90	221534,90	140000,00

Визначимо реальну середньорічну доходність з щомісячним нарахуванням складних відсотків (дохід на 1 грн. коштів):

(16,4%)

в) Сума погашення основного боргу за півріччя складає:

140000 : 8 = 17500 грн.

Ставка кредитування за півріччя дорівнює:

23% : 2 = 11,5%.

Графік погашення кредиту наведемо у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2 - Графік погашення кредиту за умов, що сума основного боргу погашається рівними частинами протягом усього строку кредитування

Період погашення, півріччя	Основний борг на початок періоду, грн.	Сума відсотків за період, грн.	Виплата загального боргу, грн.	Погашення основного боргу, грн.
1	140000	16100,00	33600,00	17500,00
2	122500,00	14087,50	31587,50	17500,00
3	105000,00	12075,00	29575,00	17500,00
4	87500,00	10062,50	27562,50	17500,00
5	70000,00	8050,00	25550,00	17500,00
6	52500,00	6037,50	23537,50	17500,00
7	35000,00	4025,00	21525,00	17500,00
8	17500,00	2012,50	19512,50	17500,00
Разом:	х	72450,00	212450,00	140000,00

Визначимо реальну середньорічну доходність з щомісячним нарахуванням складних відсотків (дохід на 1 грн. коштів):

(16,4%)

Таким чином, найбільш вдалий варіант кредиту для підприємця - погашення рівними частинами протягом всього строку кредитування основного або загального боргу у зв'язку з тим, що доходність банка у цьому випадку менша, тому для підприємця це більш вигідно.



Задача 2

Комерційний банк пропонує депозити строком на (n) 9 місяців таких видів:

а) на умовах щомісячного нарахування простих відсотків за ставкою (r₁) 15% річних;

б) на умовах щоквартального нарахування складних відсотків за ставкою (r₂) 15% річних;

в) на умовах щомісячного нарахування складних відсотків за ставкою (r₃) 16% річних;

г) на умовах нарахування відсотків одноразово в кінці строку за ставкою (r₄) 16% річних;

д) на умовах нарахування простих відсотків за схемою: першу третину (n/3) терміну за ставкою (r₅) 7% річних, другу - (r₆) 7%, а третю - (r₇) 20%.

Умови якого з наведених варіантів є більш вигідними для вкладника? Визначити доходність кожної операції для вкладника.

Розв'язання

а) Визначаємо доходність (d) депозиту з щомісячним нарахуванням простих відсотків (на 1 грн. вкладених коштів):

(11,25%),

де R₀ - депозит, розміром 1 грн.

б) Доходність депозиту за складною схемою нарахування відсотків визначається за формулою:



де r - ставка складних відсотків за період нарахування, в долях одиниці;

n - кількість періодів нарахування відсотків.

Визначаємо доходність депозиту з щоквартальним нарахуванням складних відсотків:

(11,68%).

в) Визначаємо доходність депозиту з щомісячним нарахуванням складних відсотків:

(12,66%).

г) Визначаємо доходність депозиту з нарахуванням відсотків одноразово в кінці строку:

(16%).

д) Визначаємо доходність депозиту з нарахуванням відсотків за схемою:

(11,3%),

Більш вигідним варіантом для вкладника є нарахуванням відсотків одноразово в кінці строку, оскільки доходність за таким депозитом є більшою.

Задача 3

Провести коефіцієнтний аналіз прибутку банка шляхом розрахунку таких показників, як: чистий процентний дохід, чиста процентна маржа, доходність процентних активів, вартість процентних ресурсів, чиста процентна позиція, доходність чистої процентної позиції, прибутковість активів банку тощо.

Вихідні дані:

? процентні доходи банку (ПД) 2460 тис.грн.;

? процентні витрати банку (ПВ) 2070 тис.грн.;

? середні процентні активи (ПА) 4675 тис.грн.;

? середні процентні зобов'язання (ПЗ) 4880 тис.грн.;

? середні сукупні активи банку (СА) 6057 тис.грн.;

? чистий прибуток (ЧП) 320 тис.грн.;

? валовий дохід банку (ВД) 3550 тис.грн.

Результати розрахунків проаналізувати.

Розв'язання:

1. Чистий процентний дохід (ЧПД) визначається як різниця між сумою процентного доходу (ПД) і сумою процентних витрат (ПВ) і характеризує прибуток (чи збиток) за процентними операціями банку:

тис.грн.

2. Чиста процента маржа (ЧПМ) характеризує обсяг процентного прибутку на одиницю процентних активів і відображає ефективність роботи процентних активів:

грн./грн. (8,3%)

Для виявлення впливу ЧПД (порівняно з непроцентним доходом) на рівень прибутковості активів чиста процентна маржа (ЧПМ') визначається як відношення ЧПД до середніх сукупних активів (СА):



грн./грн. (6,4%)

3. Процентний спред (С_%) - різниця між середньозваженою ставкою, отриманою за активами, і середньозваженою ставкою, сплаченою за зобов'язаннями. Відображає рівень впливу ставок по процентним активам і пасивам на величину процентного прибутку банку і визначається за формулою:

де ДА_% - середньозважена ставка, отримана за активами (доходність процентних активів), %;

ВР_% - середньозважена ставка, сплачена за зобов'язаннями (вартість процентних ресурсів), %.

Доходність процентних активів дорівнює відношенню процентних доходів до середніх процентних активів:

(53%).

Вартість процентних ресурсів визначається відношенням процентних витрат до середніх процентних зобов'язань:

(42%).

Процентний спред банку (процентна різниця) становитиме:

.

4. Чиста процента позиція (ЧПП) відображає відношення між обсягами середніх процентних активів і зобов'язань:

(-4,4%).

5. Дохідність (збитковість) чистої процентної позиції (ДЧП) характеризує показник чистої процентної позиції, приведений за допомоги ставки вартості ресурсів до вартісного значення, і відображує вартісний вплив «розриву» між процентними активами і пасивами на величину чистої процентної маржі:

.

Шляхом нескладних алгебраїчних перетворень можна доводиться вплив на чисту процентну маржу (ЧПМ) процентного спреду і доходності (збитковості) чистої процентної позиції:

(9,2%).

6. Визначаємо прибутковість активів банку (ROA):

(5,3%).

Для проведення факторного аналізу коефіцієнт ROA представляється у вигляді двох коефіцієнтів:

(5,3%).



Таким чином:

- чистий процентний дохід склав 390 тис.грн, або процентний дохід перевіщив процентні витрати на 390 тис.грн.;

- 8,3% процентного прибутку припадає на одиницю процентних активів (чиста процентна маржа);

- відношення процентних доходів до середніх процентних активів (або доходність процентних активів) - 53%;

- відношення процентних витрат до середніх процентних зобов'язань (або вартість процентних ресурсів)- 42%;

- відношення між обсягами середніх процентних активів і зобов'язань склало (-4,4%) (чиста процентна позиція);

- збитковість чистої процентної позиції - 1,8%;

- прибутковість активів банку склала 5,3%.

Задача 4

Підприємство реалізувало товар з відстрочкою платежу на умовах оформлення покупцем простого векселя номінальною вартістю (NV) 650 тис.грн. та строком погашення (t₁) 60 днів. Процентна ставка за кредитними операціями банку становить (R) 29% річних. Визначити суму, яку отримає підприємство від банку за врахований вексель, якщо: а) вексель буде враховано одразу ж після емісії; б) підприємство передало вексель до банку для врахування через (t₂) 10 днів з моменту його оформлення.

Розв'язання:

а) Визначимо ставку дисконту:



Визначимо суму, яку фірма може отримати за врахований вексель:

де АР-сума, яка виплачується пред'явнику за врахований вексель;

NV-номінальна вартість векселя.

АР = 650(1-0,277*60/360) = 620 тис грн.

б) Розрахуємо кількість днів до погашення векселя:

n = 60-10 = 50 дн.

Визначимо ставку дисконту:

3.Визначимо суму, яку фірма може отримати за врахований вексель:

де АР-сума, яка виплачується пред'явнику за врахований вексель;

NV-номінальна вартість векселя.

АР = 650(1-0,279*50/360) = 624,81 тис грн.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-III.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. №679-XIV.

3. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібн. - К.: Знання, 2004.

4. Ковальчук А.Т. Банки, кредит, фінанси. - К.: Київ, 2004.

5. Лаврушин О.М. Банковское дело: Учебник. - М.: Финансы, 2002.

6. Мороз А.М. Банківські операції: Навч. посібн. - К.: Знання, 2002.

7. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. - К., 2004.

8. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч.-метод. посібн. - К.: КНЕУ, 2004.

Размещено на Allbest.ru

...