Фондові ринки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Суб'єкти підприєм ницької діяльності виступають на ринку як емітентами цінних папе рів, так і інвесторами. Емітуючи цінні папери та залучаючи на різних умовах вільні фінансові ресурси, вони формують свій акціонерний і борговий капітал. Корпорації використовують залучені на ринку кош ти для фінансування основного та оборотного капіталу, здійснення капітальних вкладень, збільшення обсягів виробництва. В результаті інвестування коштів вони отримують прибуток, за рахунок якого на рощують як власний економічний потенціал, так і економічний потен ціал держави. Фінансові інститути використовують залучені на ринку ресурси для надання позик іншим учасникам ринку та для інвес тицій у цінні папери інших емітентів. Фінансові інститути виступа ють на ринку інституційними інвесторами і мають значний вплив на формування інвестиційної політики інших учасників ринку. облігація фондовий фінансовий капітал

Залежно від ступеня розвитку фондовий ринок може виступати більш чи менш ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економі ки. Ефективне функціонування фондового ринку в багатьох країнах забезпечує ефективне використання вільних фінансових ресурсів та стійкі темпи зростання економіки цих країн.

Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класи фікації за такими самими ознаками. За терміном обігу цінних па перів фондовий ринок поділяють на ринок грошових та капітальних цінних паперів.

На ринку грошових цінних паперів перебувають у обігу боргові зобов'язання з терміном обігу менш як один рік: короткострокові облігації, векселі, ощадні сертифікати, комерційні цінні папери тощо.

На ринку капітальних цінних паперів мають обіг інструменти власності -- акції, а також середньо- та довгострокові боргові зобо в'язання, тобто безстрокові цінні папери та цінні папери з терміном обігу більше від одного року.

За умовами емісії та механізмом обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на міжнародний та національні ринки. На націо нальному ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані резиден тами або нерезидентами відповідно до законодавства країни. На міжнародному ринку мають обіг цінні папери, емітовані поза юрис дикцією будь-якої однієї країни, які пропонуються для продажу інве сторам різних країн. Можливість інвестувати кошти в цінні папери, що є в обігу на міжнародному ринку, регламентується законодавством окремих країн, оскільки процес придбання іноземних цінних паперів пов'язаний із вивезенням капіталу та здійсненням інвестицій за межі окремої країни. Можливість залучати кошти на міжнародному рин ку залежить від кредитного рейтингу емітента та інтересу до нього з боку потенційних інвесторів.

Залежно від того, нові цінні папери пропонуються для продажу чи емітовані раніше, ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний.

Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на яко му здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвес торів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Ціна цінних паперів при їх первинному розміщенні на ринку часто буває заниженою незалежно від стратегій ціноутворення, що пропонують ся андерайтерами та іншими фінансовими посередниками. Тому рішення емітента про додаткову емісію акцій часто приймається тоді, коли менеджери корпорації вважають, що поточна ринкова ціна акцій завищена. У більшості випадків купівля цінних паперів за ціною первинного розміщення з подальшим їх продажем через деякий час приносить інвестору прибуток.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше цінні папери. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів та загального обсягу інвестицій в економіку. Вторин ний ринок, якщо він функціонує ефективно, забезпечує високу лік відність цінних паперів, що перебувають в обігу на ньому. Основни ми операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу та спекулятивні операції.

На первинному ринку розрізняють публічне та приватне розмі щення цінних паперів. При публічному розміщенні існує встановле на законом процедура, в результаті проходження якої цінні папери реєструються Комісією з цінних паперів, а емітент отримує свідоцтво про реєстрацію емісії. Для того щоб успішно пройти процедуру пуб лічного розміщення та отримати свідоцтво про реєстрацію, емітент повинен задовольняти досить жорсткі вимоги щодо показників фінан сово-господарської діяльності і повністю виконувати вимоги Комісії щодо проведення емісії та розміщення цінних паперів на ринку. Окремого визначення для приватного розміщення цінних паперів не існує. В законодавстві деяких країн просто обумовлюються випадки, коли емітент може не проходити процедуру публічного розміщення.

При приватному розміщенні реєстрація емісії в Комісії з цінних паперів не проводиться.

Приватне розміщення частіше використовують для облігацій з фіксованим купоном, а не для акцій. Розміщені у такий спосіб цінні папери заборонено продавати на ринку протягом певного періоду, оскільки вони є досить ризиковими в порівнянні з цінними папера ми, розміщеними публічно. Цінні папери, розміщені приватне, є низьколіквідними і привабливими не для всіх інвесторів. Як правило, такі цінні папери розміщуються серед великих інституційних інвесторів, які зацікавлені в конкретному підприємстві і впевнені в його стрімко му зростанні. В більшості випадків приватне розміщуються цінні папери нових компаній.

У США до 1990 р. розміщені приватне цінні папери не підлягали перепродажу протягом двох років після їх емісії. Тільки в 1990 р. Комісією з цінних паперів було затверджено Правило 144а, згідно з яким розміщені приватне цінні папери могли бути перепродані ве ликим інвесторам у будь-який час після їх розміщення, що підви щило їх ліквідність.

Приватне розміщення цінних паперів не є обов'язковим атрибу том будь-якого національного ринку і зустрічається не у всіх краї нах. Так, в Україні емісії цінних паперів підлягають обов'язковій реєстрації в Комісії з цінних паперів та фондового ринку, а отже, можуть розміщуватись тільки публічно.

Залежно від місця, де здійснюється торгівля цінними паперами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Організатором торгівлі на біржовому ринку виступають фондові біржі, на позабіржовому -- торговельно-інформаційні системи. Існують різні погляди на струк туру цін біржового та позабіржового ринків. Одні вважають, що най кращі ціни інвесторам можуть запропонувати в позабіржовій сис темі, оскільки заявки виконуються за найвищими із запропонованих цінами, а велика кількість ділерів, що пропонують свої ціни купівлі-продажу, забезпечує можливість найкращого вибору із багатьох за пропонованих. Інші вважають, що найвищі ціни складаються на біржі, де всі заявки групуються в єдиному центрі.

Залежно від специфіки організаційної структури ринку розріз няють вертикальний та горизонтальний ринки. Прикладом горизон тального ринку є ринок США. На різних біржах країни котирують ся цінні папери різних за своїм економічним статусом компаній. На Нью-йоркській біржі -- головній біржі США -- котируються акції корпорацій групи А (найвищого рівня), на Американській -- групи В та ін. При цьому цінні папери різних груп обліковуються в різних депозитаріях.

Прикладом вертикальної організації ринку є Франція. Всі цінні папери котируються в системі Товариства французьких бірж, збері гаються й обліковуються в національному депозитарії. Всі папери, що є в обігу у Франції, поділяють на три групи котирування: К₁, К₂, К₃. До офіційного котирування в групі К₁ потрапляють цінні папери найвищої якості, до К₂ -- цінні папери, які не допущені до офіційно го котирування, але мають значний економічний потенціал, до групи К₃ входять цінні папери, що не претендують на лістинг, в основному це цінні папери середніх і малих компаній.

Безпосередні ми учасниками фондового ринку виступають держава, корпорації, фінансові посередники, населення, а також іноземні інвестори та емітенти. Держава виконує на фондовому ринку дві важливі функції: здійснює регулювання ринку та емітує боргові зобов'язання для за безпечення потреб бюджету. Функція регулювання здійснюється че рез визначені державні інститути. В Україні такими інститутами є Комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна в ме жах своїх повноважень. Генеральним агентом з розміщення емісій державних цінних паперів виступає, як правило, Національний банк, емітентом казначейських зобов'язань -- Державне казначейство.

Фізичні особи здійснюють на фондовому ринку інвестиції в різні види цінних паперів. При цьому вони або інвестують кошти в ок ремі види цінних паперів, або формують диверсифікований портфель цінних паперів через участь в інститутах спільного інвестування -- інвестиційних фондах та компаніях. Інвестиції фізичних осіб в ос новному здійснюються за посередництвом брокерських контор та через відповідні підрозділи фінансових інститутів, що виконують брокерські функції.

Корпорації виступають емітентами цінних паперів при нестачі власних фінансових ресурсів та інвестують кошти в цінні папери ін ших емітентів за наявності вільних фінансових ресурсів і вигідних про позицій щодо інвестування коштів в інструменти фондового ринку.

Іноземними учасниками ринку є уряди, корпорації, фінансові інсти тути, населення інших країн, а також міжнародні фінансові інститу ти й організації, їх можливості щодо залучення та інвестування коштів на національному фондовому ринку регламентуються чин ним законодавством відповідної країни.

Основою організаційної структури фондового ринку є фінансові інститути, які забезпечують у своїх інтересах чи інтересах клієнтів трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститу ти інфраструктури ринку, що забезпечують нормальне функціонуван ня ринку. До інститутів інфраструктури ринку належать організа тори торгівлі на біржовому та позабіржовому ринках -- біржі та позабіржові торговельні системи, депозитарії, реєстратори, клірингові палати, інформаційні і рейтингові агентства. Певну роль у забезпе ченні функціонування ринку цінних паперів відіграють саморегульо вані організації професійних учасників ринку, які виконують певні функції регулювання, а також захищають інтереси професійних учас ників ринку та інвесторів.

Найбільш розвинені фондові ринки світу функціонують відповід но до принципів, розроблених за рекомендаціями Групи тридцяти -- міжнародної організації незалежних експертів, яка займається роз робкою стандартів фондових ринків. У 1989 р. у Лондоні з ініціати ви цієї Групи було скликано симпозіум, на якому було обговорено питання організації розрахунків на провідних світових ринках, а також вироблено рекомендації щодо організації діяльності фондо вих ринків, які отримали назву "рекомендації Групи тридцяти". Ре комендації містять положення щодо поліпшення функціонування ринків цінних паперів, вдосконалення клірингу і розрахунків на фондових ринках світу, подальшу стандартизацію міжнародної тор гівлі цінними паперами.

Основними принципами функціонування фондових ринків згідно з рекомендаціями Групи тридцяти є забезпечення цілісності, прозо рості, централізації ринків цінних паперів, відповідність національ них систем обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам, введення системи електронного обігу цінних паперів, а також забезпе чення інтересів та прав інвесторів. Прозорість ринку цінних паперів, що означає доступність для всіх учасників ринку значних обсягів до стовірної інформації про цінні папери та їх емітентів, пов'язана з фор муванням відповідної законодавчої бази. Цілісність ринку у межах окремої країни має забезпечуватись наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котировки цінних паперів, єдиного центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку. Централізація ринку повинна забезпечуватись спеціально створеними державними органами, які мають здійснювати держав ний контроль та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів.

Фондовий ринок у різних країнах Європи становить більш-менш значущу частину фінансового ринку. Велике значення він має в Англії, Німеччині, Франції. Значно меншу роль він відіграє в економіці Австрії, Італії, Іспанії, а в таких країнах, як Греція, Португалія, Ірлан дія, його роль несуттєва. В багатьох країнах держава активно кори стується фондовим ринком для розміщення своїх боргових зобов'я зань з метою фінансування державного дефіциту.

Незважаючи на те, що Італія належить до економічно розвинених країн, фондовий ринок тут розвинений досить слабо і спрямований в основному на забезпечення фінансування державного боргу.

На відміну від італійського ринку, який є виключно національ ним, швейцарський фондовий ринок характеризується своєю міжна родною спрямованістю. Головна біржа країни -- Амстердамська -- є однією із найстаріших бірж світу, налічує 255 членів і на сьогоднішній день являє собою приватну установу, що об'єднує банки та маклерські контори. Позабіржового ринку в країні немає. Торгівля цінними паперами, що не котируються на біржі, відбувається на фондовій біржі до або після торгової сесії. Іноземні акції становлять більш як поло вину біржового обороту.

Особливістю фондового ринку Англії є те, що там переважно емітуються іменні цінні папери -- акції та облігації. Якщо говорити про величину ринків різних цінних паперів, то можна зазначити, що в Європі найбільшим ринком акцій є англійський, а облігацій -- німецький. Найбільші в світі національні ринки акцій належать США, Японії та Англії. Ємність цих ринків у середині 90-х років станови ла відповідно 4,6 млрд дол. США, 3,6 та 1,1 млрд дол. США.

У західноєвропейських країнах акціонерний капітал має більш незмінну структуру, ніж у США. Значна частина корпорацій перебу ває у володінні окремих осіб або сімей, які допускають дуже незнач ну частину акцій або й зовсім не допускають свої акції на ринок. У багатьох країнах акції перебувають у власності тісно пов'язаних між собою інвесторів -- банків, страхових та інвестиційних компаній, що має суттєвий вплив на ліквідність ринку. Негативно впливають на ліквідність фондового ринку і зміни в складі інвесторів. Протягом останнього десятиріччя кількість дрібних інвесторів на ринку знач но зменшилась, а кількість великих значно зросла.

У результаті поглиблення процесу глобалізації фондових ринків здійснюється міжнародна торгівля акціями, яка проводиться прак тично неперервно протягом 24 год. на добу. Постійно-збільшується також кількість іноземних компаній, акції яких котируються на Нью-йоркській біржі -- одній із головних бірж світу.

На більшості фондових ринків комісійні на сьогоднішній день вста новлюються на договірній основі. Як правило, чим більша сума замов лення, тим менші комісійні. За передачу прав власності комісійні становлять до 1%. Лібералізація ринків, що триває сьогодні, приводить до скорочення розриву між розмірами витрат на проведення операцій на різних ринках. Проте все-таки ці витрати різні і залежать як від країни, так і від біржі, на якій здійснюється торгівля відповідними цінними паперами. Якщо оцінити розмір витрат на проведення опе рацій на різних ринках, то на ринку США ці витрати становлять менш як 0,8% від обсягу операцій і є одними із найнижчих у світі. Значну роль у цьому відіграють нульова ставка оподаткування таких опе рацій, незначні комісійні (0,2%) та невеликий розмір інших витрат.

Біржові кризи на фондовому ринку є своєрідною реакцією ринку на надмірне розростання фіктивного капіталу. Результатом таких криз стає повернення до рівня, що відображає реальний стан еконо міки. Одна з найбільших біржових криз мала місце в жовтні 1987 р., коли на фондових біржах багатьох країн різко впали курси акцій на 35--50%. За період кризи багато великих компаній, побоюючись скуповування їх акцій конкурентами, викупили велику кількість власних акцій, і чимало слабких підприємств збанкрутіло.



Тести

1. Фондова біржа - це:

а) аукціон

б) постійно функціонуючий ринок

в) регіструє курси цінних паперів

2. Фінансовий ринок по строку обігу фінансових інструментів підрозділяється на:

а) грошовий

б) касовий

в) форвардний

г) капіталів

д) фондовий

3. Номінальна вартість акцій, придбаних акціонерами, становить ... акціонерного товариства

а) власний капітал

б) статутний капітал

в) ринкову вартість

4. Фондова біржа для здійснення своєї діяльності повинна мати ліцензію:

а) професійного учасника ринку цінних паперів

б) фондової біржі

в) реєстратора

5. Подвійні безперервні аукціонні ринки використовуються на:

а) фондовій біржі

б) первинному ринку цінних паперів при емісії державних боргових зобов'язань

в) вторинному дилерському ринку.

6. Фондова біржа може сполучати свою діяльність із діяльністю:

а) по керуванню цінними паперами

б) по визначенню взаємних зобов'язань

в) депозитарною

г) по веденню реєстру власників цінних паперів

д) дилерською

7. Функціями фондової біржі є:

а) визначення цін на фінансові інструменти

б) забезпечення умов для обігу цінних паперів

в) підтримка професійного рівня фінансових посередників

г) купівля-продаж цінних паперів від імені фондової біржі, у якій контрагентами виступають біржові брокери

д) спекуляції із цінними паперами

8. На фондовій біржі можуть обертатися акції:

а) відкритих акціонерних товариств

б) закритих акціонерних товариств

в) закритих інвестиційних фондів

г) відкритих пайових інвестиційних фондів

9. Фондова біржа повинна надати будь-якій зацікавленій особі про кожну укладену на біржі угоду інформацію про:

а)дату й час укладання угоди

б) найменування цінних паперів, що є предметом угоди

в) ціну одного цінного папера

г) кількість цінних паперів

д) учасників угоди

10. Чи є акції товаром?

а) Так;

б) Ні

11. Первинний ринок цінних паперів

а) Виникає у момент емісії цінних паперів, на ньому мобілізовуються фінансові ресурси

б) Цінні папери перепродуються, проходить перерозподіл фінансових ресурсів

12. Емісія цінних паперів -- це:

а) їх продаж на вільному ринку;

б) процедура випуску і розміщення цінних паперів на фондовому ринку;

в) реєстрація цінних паперів реєстраторами;

г) депозитарні операції.

13. Переважне право на придбання акцій (часток капіталу) дає можливість колишнім власникам…

а) отримати додаткові доходи у разі збільшення статутного капіталу;

б) зберегти свою частку (у процентному співвідношенні) в статутному капіталі;

в) придбати нові акції за ціною, нижчою за номінальну вартість.

14. Розрізняють вартість акції:

а) вартість скоригована на темп інфляції;

б) поточна або дисконтова на вартість;

в) балансова вартість;

г) ринкова вартість;

д) всі відповіді вірні.

15. Вторинний ринок цінних паперів

а) виникає у момент емісії цінних паперів, на ньому мобілізовуються фінансові ресурси

б) цінні папери перепродуються, проходить перерозподіл фінансових ресурсів

16. Ф'ючерсний контракт -- це:

а) зобов'язання купити чи продати папери за визначеною ціною по закінченні його строку;

б) право купити чи продати папери за визначеною ціною по закінченні його строку

17. Фондова біржа може сполучати свою діяльність із діяльністю:

а) як дилер

б) по керуванню цінними паперами

в) по визначенню взаємних зобов'язань

г) по веденню реєстру власників цінних паперів

18. Службовці фондової біржі бути засновниками організацій - професійних учасників ринку цінних паперів право:

а) не мають

б) мають

19. Арбітражна угода:

а) угода з негайним виконанням

б) угода із прибутком, заснований на різниці цін на той самий товар на різних біржах

в) угода з розрахунками протягом місяця

20. Ф'ючерсна угода:

а) обов'язкова для виконання обох сторін в угоді

б) обов'язкова тільки для продавця

в) обов'язкова тільки для покупця



Задачі

Задача 1. На фондовому ринку продаються акції фірми «Надія» за ціною 100 грн. за акцію. За прогнозами дивіденди в наступному році повинні скласти 10 грн. на акцію, а ціна акції повинна зрости до 110 грн. Припустимо, що в наступні роки дивіденди й ціна акції повинні зростати на 10 % у рік. Необхідна норма прибутку на даний тип акцій становить 20%.

Розв'язання

Обчислимо майбутню й наведену вартості дивідендів і ціни акції для ряду років і зведемо результати розрахунків у таблицю:

Роки	Майбутня вартість	Наведена вартість
	Di	Pi			P0
0 1 2 3 4 5 10 20 50 100	- 10 11 12.1 13.31 14.64 23.58 61.16 1067.19 125278.29	100 110 121 133.1 146.41 161.05 259.37 672.75 11739.09 1378061.23	- 8.33 15.97 22.98 29.39 35.28 58.11 82.45 98.71 99.98	100 91.67 84.03 77.02 70.61 64.72 41.89 17.55 1.29 0.02	100 100 100 100 100 100 100 100 100 100

P₀ - ціна акції в базисному році

D_i -дивиденди в i-му році, що очікуються

Р_i - ціна акції наприкінці i-го року, що очікується

R - необхідна норма прибутку на акцію.

Дані таблиці свідчать про те, що із часом частка ціни в наведеній вартості акції поступово зменшується й уже до 10-го року становить менш 50%; до 100-го року наведена вартість майже повністю визначається величиною дивідендів. Оскільки акція є безстроковим папером, то величина останньої складової у формулі

при необмеженому рості n (n>?) прагне до нуля. Отже, поточну ціну акції можна представити як наведену вартість нескінченного потоку дивідендів:

Цю формулу проблематично використовувати на практиці, тому що неможливо визначити розмір дивідендів на тривалий період часу.

Крім того, багато інвесторів планують свої дії на обмежений період часу. Таким чином, більше реалістичною є ситуація, коли інвестор купує акції, а через якийсь час їх продає. У цьому випадку розрахунок ціни акції здійснюється по першій формулі.

Задача 2. Номінал облігації 1000 грн. До погашення облігації залишається 3 роки. Процентний дохід виплачується 2 рази в рік. По першому купону виплачується 20% річних. Визначити курсову ціну облігації.

Купонна ставка: 1-й рік - 20% річних 2-й рік - 18% річних 3-й рік - 15% річних	Необхідна норма прибутку: 1-й рік - 20% 2-й рік - 19% 3-й рік - 16%

Розв'язання. Виходячи із цих умов, маємо:



де

D₁, D₂, …, D_n - процентний дохід i-го періоду

R₁, R₂, …, R_n - необхідна норма прибутку i-го періоду

Для нашого завдання:

Курсова ціна облігації дорівнює 986,63 грн.



Література

1. Биржевая деятельность/ Под ред. А.Г.Грязновой, П.В. Корнеевой, В.А.Галанова.- М.: Финансы и статистика, 1995.- 239с.

2. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело.- М.: ИНФРА-М, 2000.- 270с.

3.Биржевое дело/ Под ред. В.А.Галанова, А.И.Басова.- М.: Финансы и статистика, 2001.- 304с.

4. Килячков А.А., Чалдаева Л.А. Рынок ценных бумаг и биржевое дело.-М.:Юристъ, 2001.-703с.

5. Узун В.Я. Товарная биржа.- М.: Знание, 1991 - 61с.

6. Штиллих О. Биржа и деятельность.- СПб: Братство, 1992.- 304с.

7. Биржевое дело: Учебное пособие/ Зотов И.В., Успаленко В.И.- Х.: Бурун Книга, 2005.- 256с.

8. Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003.- 602с.

9. Дудяк Р.П., Бугеля С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум . Навч. посібник 2-ге видання доповнене.- Львів: Новий Світ.- 2000: Магнолія плюс, - 2003. - 360с.

10. Фінансовий ринок: Навч.посібн. для студ. економ. спец вузів/ В.И.Шелудько.- 2-ге видання, випр. і доп. - К.: Знання - Прес., 2003.- 535с.

Размещено на Allbest.ru

...