Страховий ринок України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Будівельний факультет

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

Страховий ринок України

Виконала:

Студентка групи МО-21

Желяк О.Р.

Науковий керівник:

Зінченко М.М.

Київ - 2013

План

Вступ

І. Теоретико-методологічні аспекти категорії страхового ринку

1.1 Загальна характеристика страхового ринку України

ІІ. Аналіз страхового ринку України

2.1Аналіз фінансово-економічних показників діяльності страхового ринку України

2.2 Роль та діяльність посередників на страховому ринку України

ІІІ. Діяльність страхових компаній

3.1 Державний нагляд

3.2 Проблеми та перспективи розвитку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: В умовах глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків, посилення конкуренції на національних і міжнародних ринках, розвитку ринкових відносин особливого значення набувають питання забезпечення функціонування господарюючих суб'єктів від наявних і потенційних загроз, створення дієвої системи захисту їх від впливу можливих негативних факторів. Для вирішення цих непростих завдань необхідно передусім забезпечити ефективне функціонування національного страхового ринку. Слід відмітити, що сучасний стан вітчизняного страхового ринку за своїми інституційними та функціональними характеристиками не повною мірою відповідає тенденціям розвитку світового страхового ринку, що стає на заваді процесам фінансової глобалізації та міжнародної інтеграції України. Формування ефективного страхового ринку вимагає цілісного підходу та зумовлює необхідність теоретико-методологічного та науково- методичного обґрунтування стратегії його розвитку. Саме це вказує на високу актуальність теми дослідження,

розвиток науково-методичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо стратегічного розвитку страхового ринку України.

Мета: дослідити розвиток страхового ринку України, з'ясувати об'єктивну необхідність страхування, розкрити його сутність, функції, принципи та роль в умовах переходу до економіки ринкового типу, висвітлити питання щодо організації та напрямків розвитку страхового ринку і державного регулювання страхової діяльності, розглянути умови особистого, майнового страхування, страхування відповідальності, перестрахування з позицій вітчизняного та зарубіжного досвіту.

Завдання:

* узагальнити теоретико-методологічні та методичні підходи до розкриття змісту та економічної сутності страхового ринку, його класифікації, функцій та принципів;

* дослідити динаміку розвитку національного страхового ринку шляхом здійснення аналізу стратегічних показників його функціонування;

Об'єкт дослідження: є процес і закономірності розвитку страхового ринку України у довгостроковій перспективі.

Предмет дослідження: є науково-методичне забезпечення стратегії розвитку страхового ринку України в сукупності його організаційно- економічних елементів, їх взаємозв'язку і взаємозалежності.

страховий ринок державний регулювання

І. Теоретико-методологічні аспекти категорії страхового ринку

1.1 Загальна характеристика страхового ринку України

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті всіх суб'єктів ринку, а таку потребу, своєю чергою, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.

Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга - страховий захист, на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб'єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру.

До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників та інших учасників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники.

Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андерайтери, сюрвеєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Загальну структуру страхового ринку України можна зобразити таким чином (рис. 1.1):[8]

Рис. 1.1

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування (ТВС).

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені й провадять свою діяльність такі об'єднання, як: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро,

Національний ядерний страховий пул та ін.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які потрібно з'ясувати.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти - специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

- носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, зумовлена великою кількістю застережень;

- віддалена від виконання тривалим строком;

- може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж.

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації всіх суб'єктів страхового ринку; активізує страхову діяльність її основними елементами є:

- фінансово-кредитна система;

- аудиторські служби;

- страхова експертиза;

- правове та нормативне забезпечення;

- розвинена система підготовки кадрів;

- наукові дослідження;

- інформаційні технології тощо.

Крім елементної класифікації, страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури страхового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено: характер власності страховиків; їх спеціалізацію; розмір статутного капіталу; територію обслуговування та ін.

Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог Закону України "Про страхування".

За територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

1) ринок страхування життя;

2) ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою. [8]

ІІ. Аналіз страхового ринку України

2.1 Аналіз фінансово-економічних показників діяльності страхового ринку України

Страховий ринок України в першому кварталі 2011 року розвивався в умовах складної ситуації в реальному секторі економіки та при загальному спаді виробництва. За результатами 1 кв. 2011р. в більшості показників страхової діяльності відмічалися темпи спаду (таблиця 2.1), у порівнянні до 1 кв. 2010 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

* на 18,8% знизилася кількість укладених договорів (крім н/в),

при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, знизилася на 11,4%, а договорів з юридичними особами - на 43,2%;

* до 5% знизилися страхові виплати-відшкодування: валові страхові виплати-відшкодування впали на 2,3%; чисті страхові виплати - на 5%;

* більш як удвічі, ніж страхові виплати, скоротилися обсяги страхових премій: на 12,7% знизилися валові страхові премії; на 15,3% - чисті страхові премії;

* на 21,2% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для покриття страхових резервів, - на 16,8%;

* на 15% зросли страхові резерви, при цьому технічні резерви - на 10,4%, а резерви зі страхування життя - на 47,0%;

* на 9,1% знизилися обсяги перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку на 7,1%, на зовнішньому -на 17,8%;

* на 4,1% (або на 19 компаній) збільшилась кількість страхових компаній.

Таблиця 2.1. Динаміка основних показників діяльності страховиків у 1 кварталі 2009-2011рр.[13]

Показники	1кв.2009	1кв.2010	1кв.2011	Темпи приросту
				1кв.10/1кв.09 1кв.11/1кв.10
Кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду, одиниць
Кількість договорів, крім договорів з обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі:	3 863 376	5 991 606	4 862 694	55,1%	-18,8%
- зі страхувальниками - фізичними особами	3 099 471	4 789 295	4 241 989	54,5%	-11,4%
- зі страхувальниками - юридичними особами	686 125	1 095 283	622 424	59,6%	-43,2%
Кількість договорів з обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті	26 095 241	159 532 848 130 094 399	511,3%	-18,5%
Страхова діяльність, млн.грн.
Валові страхові премії	3505,8	5 360,0	4 677,2	52,9%	-12,7%
Валові страхові виплати	774,0	1 543,1	1 507,2	99,4%	-2,3%
Рівень валових виплат, %	22,1	28,8	32,2	30,4%	11,8%
Чисті* страхові премії	2459,3	3715	3 148,2	51,1%	-15,3%
Чисті* страхові виплати	674,1	1 469,8	1 396,5	118,0%	-5,0%
Рівень чистих виплат, %	27,4	39,6	44,4	44,5%	12,1%
Перестрахування, млн.грн.
Сплачено на перестрахування, у тому числі:	1 296,2	2023,7	1 840,4	56,1%	-9,1%
- перестраховикам-резидентам	1 046,5	1 645,0	1 529,0	57,2%	-7,1%
- перестраховикам-нерезидентам	249,7	378,7	311,4	51,7%	-17,8%
Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому числі:	122,1	116,2	168,4	-4,8%	44,9%
- перестраховиками-резидентами	22,2	42,9	110,7	93,2%	157,9%
- перестраховиками-нерезидентами	99,9	73,3	57,7	-26,6%	-21,3%
Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів	18	57,7	37,4	220,6%	-35,2%
Виплати, компенсовані перестрахувальникам-нерезидентам	110	294,06	224,4	167,3%	-23,7%
Страхові резерви, млн.грн.
Обсяг сформованих страхових резервів, у тому числі:	5 537,50	8 443,5	9 713,3	52,5%	15,0%
- резерви зі страхування життя	673,00	1 080,8	1 588,4	60,6%	47,0%
- технічних резервів	4 864,5	7 362,7	8 124,9	51,4%	10,4%
Активи страховиків та статутний капітал, млн.грн.
Загальні активи страховиків	23 967,8	32 691,2	39 636,4	36,4%	21,2%
Активи, визначені ст. 31 Закону України „Про страхування”	16 089,0	19 490,8	22 774,9	21,1%	16,8%
Обсяг сплачених статутних фондів	8 655,6	11 065,1	12 967,5	27,8%	17,2%

Чисті страхові премії та виплати - скориговані валові страхові премії (або виплати), що за мінусом коштів з внутрішнього перестрахування(премій/виплат відповідно), для виключення подвійного рахунку

Станом на 31.03.2009 кількість страхових компаній (СК) становила 477 компаній (таблиця 2.2), що в порівнянні з 1кв.2010 р. на 19 компаній більше (або на 4,1%). У тому числі на 6 збільшилася кількість СК "life" - до 75 компаній, та на 15 - СК "non-life", до 402 компаній. За 1 кв.2011 року не було включено жодної компанії з іноземними інвестиціями.

Таблиця 2.2. Кількість страхових компаній станом на 31.03.2011 [13]

На кінець 1 кв.2011 року за даними (Таблиці 2.3) кількість філій, дирекцій та відділень продовжила зростати в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. Разом з тим, обсяги надходжень страхових премій значно скоротилися (на 26,5%), тоді як обсяги страхових виплат та відшкодувань навпаки зросли (на 128,0%).

Таблиця 2.3. Структурні підрозділи страховиків у розрізі областей та їх показники діяльності [14]

Місцезнаходження	Кількість філій по областях	Кількість дирекцій по областях	Кількість відділень по областях	Кількість представництв по областях	Страхові платежі (премії, внески), млн.грн	Страхові виплати та страхові відшкодування, млн.грн.
Вінницька область	55	5	32	7	18,5	7,6
Волинська область	52	6	24	6	15,9	4,8
Дніпропетровська область	120	11	42	15	65,5	24,6
Донецька область	93	14	46	13	62,1	25,6
Житомирська область	45	7	27	5	12,5	5,5
Закарпатська область	43	6	22	7	21,0	6,3
Запорізька область	92	12	46	8	45,7	18,1
Івано-Франківська область	48	5	26	8	14,8	4,9
Київська область	47	3	35	3	22,8	10,9
Кіровоградська область	41	5	23	6	10,1	6,0
м. Київ	106	15	39	10	256,9	154,6
Луганська область	94	6	37	12	31,9	468,2
Львівська область	102	8	48	9	48,0	19,6
Миколаївська область	48	7	26	5	18,9	8,0
Одеська область	77	9	54	11	47,0	22,9
Полтавська область	60	7	37	9	19,1	7,1
Рівненська область	44	5	25	6	16,3	3,8
Сумська область	43	5	26	5	10,3	3,2
Тернопільська область	40	5	24	5	11,7	3,6
Харківська область	69	6	42	9	35,2	17,0
Херсонська область	46	6	27	6	12,5	5,6
Хмельницька область	49	6	31	9	13,2	5,6
Черкаська область	46	6	26	8	14,8	6,9
Чернівецька область	32	4	14	5	8,7	3,6
Чернігівська область	62	5	27	4	12,8	4,5
Автономна Респ.Крим	78	14	33	9	29,9	12,6
в т.ч. м. Севастополь	12	5	2	2	6,8	3,6
Всього за 1 кв.2009р.	1632	188	839	200	876,2	861,0
порівняння дані за 1 кв.2008 року:
Всього за 1 кв.2008р.	1379	172	674	203	1 191, 8	377,6
Відхилення (1кв.2009 - 1кв.2008)	253	16	165	-3	-315,6	483,5

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників), за січень-березень 2011 року становила 4 677,2 млн. грн., з них:

1 529,0 млн.грн. (32,7%) становило внутрішнє перестрахування;

37,4 млн.грн. (0,8%) - премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників),

решту - 3 110,7 млн.грн. (66,5%) становили премії від страхувальників.

Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) становила 3 148,2 млн.грн. (67,3% від валових страхових премій).

У порівнянні з аналогічним періодом 2010 року обсяги надходжень валових та чистих страхових премій у 1 кварталі 2011 року були значно меншими (рис.2.1)

Рис.2.1 Динаміка страхових премій у 1 кв. 2009-2011рр.[14]

За видами страхування найбільше уповільнення у валових страхових преміях спостерігалося за видами страхування іншими, ніж страхування життя (Таблиця 2.4), що перш за все пов'язане з падінням надходжень з автострахування та інших майнових видів страхування (Таблиця 2.5).

Таблиця 2.4. Валові страхові премії з видів страхування, надходження за якими у 1 кварталі 2011 року були найвищими та їх порівняння з аналогічним періодом 2010 року[15]

Види страхування (ТОР)	1 кв.2010	1 кв.2011	Темпи приросту валових премій
	млн.грн.	Питома вага	млн.грн.	Питома вага
наземного транспорту (автострахування)	1 181,9	22,1%	842,7	18,0%	-28,7%
кредитів (у т.ч. відповідальності позичальника за непогашення кредиту)	249,4	4,7%	793,0	17,0%	218,0%
страхування майна (іншого, ніж у п.5-9 закону)	750,4	14,0%	672,8	14,4%	-10,3%
фінансових ризиків	917,6	17,1%	486,7	10,4%	-47,0%
від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ	506,1	9,4%	428,9	9,2%	-15,2%
обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за звичайними договорами)	367,4	6,9%	344,9	7,4%	-6,1%
страхування життя	232,7	4,3%	206,9	4,4%	-11,1%
медичне страхування (безперервне страхування здоров'я)	195,4	3,6%	206,8	4,4%	5,8%
вантажів та багажу (вантажобагажу)	350,8	6,5%	192,8	4,1%	-45,0%
Всього по вказаних видах страхування	4 751,7	88,7%	4 175,6	89,3%	-12,1%
Всього по ринку (всі види страхування)	5360,0	100,0%	4677,2	100,0%	-12,7%

За даними (Таблиці 2.4), найбільші обсяги страхових премій надходять за договорами автострахування.

Концентрація ринку у 1 кварталі 2011 року щодо частки перших СК (Тор) за надходженнями валових страхових премій представлена у (Таблиці 2.5) Так, незважаючи на велику кількість компаній, реально на ринку основну частку валових премій акумулюють 50 СК "non-life" (78,8% премій) та 10 СК "life" (83,1% премій).

Таблиця 2.5. Надходженнями валових страхових премій [15]

Перші (Тор)	страхування життя	страхування "не-життя"
	Надходження премій (млн.грн.)	Частка на ринку %	Надходження премій (млн.грн.)	Частка на ринку %
Тор 3	116,7	56,1%	787,3	17,6%
Тор 10	172,6	83,1%	1 692,5	37,8%
Тор 20	194,2	93,5%	2 519,8	56,3%
Тор 50	207,8	100,0%	3 525,8	78,8%
Тор 100	х	х	4 128,8	92,3%
Тор 200	х	х	4 428,5	99,0%
Всього	207,8	100,0%	4 474,3	100,0%

Від страхувальників-фізичних осіб у 1 кв.2011р. надійшло страхових премій 1 335,8 млн.грн. (28,6% від загальних валових премій). Близько половини всіх премій від громадян (43,4%) становили премії від страхування наземного транспорту (579,8 млн.грн.). А також, з інших видів (найбільші надходження від громадян)- страхування обов`язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) надійшло 293,8 млн.грн. (22,0% відповідно), а також сукупно за видами добровільного особистого страхування - 162,2 млн.грн. (12,1% відповідно).

Виплачено страхових виплат-відшкодувань страхувальникам-фізичним особам у 1 кв.2011р. 749,2 млн.грн. (49,7% від загальних валових виплат). Основна частина виплат (73,0%) здійснена за договорами страхуванням наземного транспорту (547,2 млн.грн.). Зі страхування обов`язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) фізичним особам виплачено 109,5 млн.грн. (14,6% відповідно).

Рівень страхових виплат за договорами, укладеними з фізичними особами, постійно зростає та за результатами 1 кварталу 2011 року становив 56,1% (рис.2.2), в основному внаслідок збитковості автострахування, де було виплачено відшкодувань 94,4% у співвідношенні до отриманих премій з цього виду.

Рис.2.2. Страхування фізичних осіб (премії, виплати, та рівень виплат) у 2009-2010рр. та у 1 кв. 2009-2011рр.[16]

Загальна (валова) сума страхових виплат за договорами страхування та перестрахування за січень-березень 2011 року становила 1 507,2 млн.грн.

Основну частину валових страхових виплат здійснено за такими видами страхування:

- 681,7 млн.грн. (або 45,2% від загальних виплат) із страхування наземного транспорту;

- 350,6 млн.грн. (або 23,3% відповідно) із страхування фінансових ризиків;

- 144,6 млн.грн. (або 9,6%) із страхування обов`язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами).

Обсяг чистих страхових виплат (валові виплати, зменшені на суму виплат перестрахувальникам-резидентам) становив 1 396,5 млн.грн.

Рівень страхових виплат: рівень валових виплат - 32,2%, рівень чистих страхових виплат - 44,4%, рівень виплат фізичним особам - 56,1%.

У порівнянні з аналогічним періодом 2010 року, обсяги валових та чистих страхових виплат у 1 кварталі 2011 року були значно меншими (рис.2.3). Так, темпи приросту валових страхових виплат у 1 кв.2011 знизилися на 2,3% порівняно до 1 кв.2010 року, а чистих до -5%.

Рис.2.3 Динаміка страхових виплат у 1 кв. 2009-2011рр. [16]

Рівень валових страхових виплат (відношення валових виплат до валових премій) за 1 кв. 2011 року становив 32,2% (Таблиця 2.7). Високий рівень валових страхових виплат (більше 30%) спостерігався сукупно за видами у формі: добровільного особистого страхування - 48,7% (за 1 кв.2010р. - 37,4%), добровільного майнового страхування - 33,4% (за 1 кв.2010р. - 32,1%), а також державного обов`язкового страхування - 100% (за 1 кв.2010р.- 94,7%).

Таблиця 2.7. Рівень страхових виплат за видами страхування [15]

Види страхування	Рівень страхових виплат
	Рівень валових виплат	Рівень чистих виплат
	1 кв.10р.	1 кв.11р.	1 кв.10р.	1 кв.11р.
Cтрахування життя	3,1%	6,8%	3,1%	6,8%
Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:	30,0%	33,4%	42,0%	47,0%
Добровільне особисте страхування	37,4%	48,7%	38,7%	52,6%
Добровільне майнове страхування	32,1%	33,4%	48,4%	51,7%
- в тому числі страхування фінансових ризиків	52,6%	72,0%	119,8%	141,7%
Добровільне страхування відповідальності	3,6%	4,8%	8,1%	7,4%
Недержавне обов'язкове страхування	18,8%	28,6%	19,7%	30,0%
- в тому числі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів	26,3%	36,2%	27,0%	37,0%
Державне обов'язкове страхування	94,7%	100,0%	94,7%	100,0%
ВСЬОГО (всі види страхування)	28,8%	32,2%	39,6%	44,4%

За січень-березень 2011 року на перестрахування сплачено 1 840,4 млн.грн. (у 1 кв.2010р. - 2 023,7 млн.грн.), з них:

* перестраховикам-нерезидентам - 311,4 млн.грн.

(у 1 кв. 2008р. - 378,7 млн. грн.),

* перестраховикам-резидентам - 1 529,0 млн.грн. (у 1 кв.2010р. - 1645,0 млн. грн.).

У співвідношенні до валових страхових премій частка перестрахування станом на 31.03.11 становила 39,3% (у 1 кв.2010р. - 38,0%) (рис.2.4 ):

- частка перестраховиків-нерезидентів - 6,7% (у 1 кв.2010р. 7,1%);

- частка перестраховиків-резидентів - 32,7% (у 1 кв.2010р. -30,9%).

На (рис.2.5) представлено структуру перестрахування ризиків у нерезидентів за 1 квартал 2011 року. Від загальної суми сплачених часток страхових премій на перестрахування нерезидентам (311,4 млн.грн.), найбільше сплачено до Сполученого королівства Великобританії (41,% із сплаченого нерезидентам або 130,4 млн.грн.); Німеччини (17,5% або 54,4 млн.грн.) та Російської Федерації (9,7% або 31,3 млн.грн.).

Рис.2.4. Частки страхових премій, сплачених на перестрахування у співвідношенні до валових страхових премій поквартально протягом 2010 -2011рр. [14]

Рис.2.5 Країни перестрахування ризиків у нерезидентів станом на 31.03.2011 (в млн.грн. та в %) [13]

Активи та інвестиційна діяльність страховиків. За 1 квартал 2011 року в порівнянні з 1 кварталом 2010 року зберігалася позитивна динаміка зростання активів страховиків (Таблиця 2.8), зокрема загальні активи страховиків зросли на 21,2%.

Таблиця 2.8

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зростання обсягів страхової діяльності стало одним із факторів росту страхових резервів та активів (рис.2.6).

На 31.03.2011 величина активів становила:

- загальних активів 39,6 мільярдів гривень, що на 6,9 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2008;

- активів, які визначені статтею 31 Закону України „Про страхування”, 22,8 мільярдів гривень, що на 3,3 млрд.грн. перевищує показник станом на 31.03.2010.



Рис. 2.6 Динаміка активів та страхових резервів за 2009-2010рр. та на кінець 1 кварталу 2009-2011рр. [14]

Інвестиційна діяльність страховиків. Загальний обсяг сформованих страхових резервів станом на 31.12.10 становив 9 713,3 млн.грн., в тому числі:

- резерви зі страхування життя - 1 588,4 млн.грн.;

- технічні резерви - 8 124,9 млн.грн.

Розміщення страхових резервів має здійснюватися у відповідності до статті 31 Закону України „Про страхування”, якою визначено перелік активів за відповідними категоріями. Станом на 31.12.10 обсяг активів за визначеними законом категоріями становив 22 774,9 млн. грн., з них 9 713,3 млн. грн. становлять активи на покриття страхових резервів. На (рис.2.7) наведена структура загальних активів за визначеними законом категоріями.

Рис. 2.7 Структура активів за визначеними законом категоріями станом на 31.03.2011 [16]

Представлено напрямки інвестування коштів страхових резервів активами відповідних категорій у розрізі технічних резервів та резервів зі страхування життя.

2.2 Роль та діяльність посередників на страховому ринку України

Ринкові страхові відносини виникають на стадії високої організації ринкової інфраструктури в той час, коли суспільство усвідомлює, що довірити та перекласти тягар виниклий у зв'язку з різноманітними ризиками доцільно на професіоналів-страховиків. На цьому етапі потенційному страховику потрібно:

1) збирати інформацію про страхові компанії та страхові продукти, що пропонуються на ринку;

2) здійснити їхню оцінку;

3) визначитися з вибором страхової послуги та конкретного страховика;

4) впевнитися в правильності вибору.

На жаль, виконати ці завдання без кваліфікованої допомоги складно. Більшість потенційних страхувальників, як правило, погано орієнтується в ситуації на страховому ринку, а тому потребує досвідченого консультанта, якому може довіритися. Саме такими фахівцями і є страхові брокери.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється.

Страховий агент є уповноваженою особою продавця - страховика, який діє згідно з агентською угодою зі страховою компанією. Він продає поліси страхової компанії за її дорученням репрезентує інтереси страховика.

Страховий брокер, навпаки, є у більшості випадків уповноваженою особою покупця - страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії, як інший представник чи консультант.

Незалежність брокера від продавця страхової послуги є гарантом того, що в процесі вибору страхової компанії для свого клієнта брокер керується виключно інтересами клієнта. Це є ключовою відміною брокера від агента.

Хоч основною загальною функцією страхових агентів і страхових брокерів є продаж страхових послуг, їм притаманні свої, специфічні функції, що представлені в таблиці 2.9.

Чим ширша мережа посередників, тим більше потенційних страхувальників може довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися страховими послугами.

За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ти чи інші види страхування, що пропонують їх посередники. Це дає змогу страховій компанії розширювати коло страхувальників та удосконалити страхові продукти.

Зараз в Україні діє “Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками “ та “Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів ”, які регулюють діяльність страхових посередників на ринку страхових послуг і спрямовані на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, громадян.

Таблиця 2.9. Функції посередників [6]

Страховий агент	Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та продає страхові поліси	Визначає об'єкт страхування та страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту
Оформлює страхову документацію	Проводить порівняльний аналіз і фінансовий стан страховиків
Має право проводити страхові виплати	Підбирає клієнту кращого, зі своєї точки зору, страховика
Виконує представницькі функції	Оформлює договір страхування
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику	Здійснює контроль за своєчасним надходженням внесків

На сьогодні можна з упевненістю зазначити, що з кожним роком зростає довіра населення до страхування як інституту реального захисту майнових та соціальних інтересів громадян. Свідченням цього є постійне збільшення активів страхових компаній, кількість страхових відшкодувань та підписаних угод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші і вимагають свого розвитку. Цьому могла б сприяти масова пропаганда можливостей галузі, консалтингу послуг тощо. Але засобами рекламних акцій це питання не вирішити. Назріла необхідність створення посередницького ринку між страховиками і потенційними клієнтами.

Страховий посередник діє на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85-96-ВР надає таке визначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). При цьому зазначає, що:

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком. [1]

Страхові брокери - це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страховим посередникам в Україні заборонено працювати на користь іноземних страховиків, іноземним страховим посередникам дозволяється працювати на українському страховому ринку тільки через представництво, яке є платником податку, або через створене ними дочірнє підприємство.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому збігається, але юридичний статус таких осіб різний.

Страхові брокери (обов'язкова державна реєстрація):

· юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;

· громадяни-підприємці, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України; представництвах іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні як платники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.

Страхові агенти (обов'язкова реєстрація відсутня):

· юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку - виключний вид діяльності (страхові агентства);

· юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку - не виключний вид діяльності (туристичні агентства, консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні контори тощо);

· громадяни-підприємці, що працюють зі страховою компанією на підставі агентської угоди;

· фізичні особи, які працюють страховими агентами за контрактом із страховою компанією;

· страхові компанії - резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;

· спеціалізовані об'єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об'єднання;

· представництва іноземних страхових агентів - юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;

· представники іноземних страхових агентів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. [5]

Слід також окреслити відмінності між страховими посередниками. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями. Клієнт доручає брокерові здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з управлінням своїми договорами страхування (перестрахування) і розміщенням їх у страховій компанії на вибір брокера. Незалежність брокера від страховика або перестраховика (тобто від другої сторони угоди) - ключова відмінність брокера від агента. Саме незалежність брокера є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта, керується виключно інтересами останнього.

Страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика. Страхові агенти беруть на себе частину обов'язків страховика. Через них страховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливість отримувати страхові платежі. Також вони забезпечують надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Агент може виконувати:

· підготовку договорів страхування;

· укладення договорів страхування;

· обслуговування договорів страхування;

· оформлення документів для виплати відшкодування виплати страхових сум і відшкодувань.

Є кілька типів страхових агентів. В Україні страховими агентами є переважно фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховій компанії.

Роль агентів виконують також транспортні підприємства при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу пасажирам проїзних квитків, а потім перераховують їх до страхових компаній.

З розвитком нових видів страхування в нашій державі роль агентів починають виконувати банки та поштові відділення з продажу полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та інших видів страхування. З огляду на зарубіжний досвід можна передбачити, що найближчим часом і банки залучатимуться до продажу полісів зі страхування життя.

На практиці можна спостерігати розвиток відносин «страхова компанія - страховий агент» від простих до складних форм. Уже згадувалися страхові агенти - фізичні особи (іноді їх називають «прямими агентами»), що працюють у штаті конкретної страхової компанії. У зарубіжних страхових компаніях є більш прогресивна та гнучка структура - страхові агенти - фізичні особи, які працюють на умовах контракту з однією (« мономандатні страхові агенти») або кількома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями. Такі агенти мають постійні зв'язки зі своїми клієнтами.

Поява інституту страхових брокерів на Україні - наслідок вступу нашої країни на шлях ринкових відносин, інтеграції в європейське співтовариство. З одного боку, західні компанії прагнуть вийти на нові ринки, і Україна в цьому розумінні представляє для них великий інтерес. З іншого боку, - український страховий ринок переймає західні технології. Особлива роль при цьому надається страховому брокеру, який є об'єднуючою ланкою між страховою компанією і клієнтом. Факт залишається фактом - потенційний клієнт вимагає грамотної та повноцінної консультації. Така практика інших країн (зокрема, високорозвинених), і Україна не є виключенням. Більш того, сюди можна додати «особливості національного страхування»: наш менталітет і події недалекого минулого. [11]

Як представник свого клієнта страховий брокер має спеціальні знання «ринку страхування», тобто знає межі можливостей широкого кола страхових компаній. Саме ці знання, які потрібні клієнту і які він розраховує одержати від страхового брокера, стають важливим аргументом на користь страхового посередництва. Ось чому розумний покупець страхового полісу бажає, щоб йому запропонували різні варіанти. На страховому ринку існує велика кількість напрямів діяльності, де можна скористатись послугами страхового брокера. Наприклад, працівники підприємства можуть висловити бажання мати додаткову пенсійну програму, тому що державне пенсійне забезпечення, на жаль, є недостатнім. Страховий брокер може допомогти в розробці пенсійного плану для цілого заводу й розміщенні програми в надійній (щодо фінансів) страховій компанії.

Страхові брокери, як і страхові агенти, поділяються на кілька типів. Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (брокерські контори з найманим персоналом). Великі корпорації можуть мати свого так званого «кептивного брокера».

Найвідоміші в усьому світі брокери мають акредитацію на страховому ринку Ллойда і можуть розміщувати на ньому страхові ризики (так звані брокери Ллойда). Процедура розміщення ризиків у Ллойді не є унікальною, але вона - найдавніша. У загальних рисах її можна уявити за такою схемою. Брокер готує сліп. На цьому сліпі він розміщує всю необхідну інформацію щодо конкретного страхування під такими рубриками:

· найменування страхувальника,перестрахувальника;

· предмет (інтерес) страхування,перестрахування;

· тип (наприклад, факультативне перестрахування);

· клас (страхові ризики);

· ліміт відповідальності (страхова сума,франшиза);

· дата та період;

· премія (ставка або сума);

· загальні умови та винятки;

· спеціальні умови (гарантії);

· брокераж;

· андеррайтингова інформація.

Щоб отримати ціну для конкретного ризику, який брокер бажає розмістити в Ллойді, він показує сліп та андеррайтингову інформацію так званому андеррайтеру-лідеру. Після докладного вивчення всієї інформації, яка пов'язана з конкретним ризиком, призначається ціна. Якщо клієнт брокера погоджується на таку ціну, лідер формально приймає ризик і ставить на сліпі свій штамп та зазначає частку (відсоток) ризику, яку він на себе бере. Частина ризику, що залишилась, розміщується серед інших андеррайтерів.

ІІІ. Діяльність страхових компаній

3.1 Державний нагляд

Враховуючи роль і значення страхування в ринковому господарстві, держава не може залишити без уваги цю галузь і бере її під свій контроль.

Державне регулювання страхової діяльності повинно:

1) не допускати на ринок фіктивні компанії, які можуть нанести збиток як страхувальникам так і страховій справі в цілому;

2) сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають міцну фінансову та правову основу;

3) забезпечувати формування та розвиток ефективно функціонуючого страхового ринку.

17 вересня 1993 був визначений єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний нагляд - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд.

У процесі адміністративної реформи функції Укрстрахнагляду було покладено на Міністерство фінансів України, та були визначені основні функції та права.

У складі Міністерства фінансів України створено департамент фінансових установ та ринків. Департамент забезпечує проведення Міністерством фінансів України державної політики стосовно не лише страхування, а й фінансових установ та ринків.

До складу департаменту входять такі управління:

1) кредитних і небанківських фінансових установ;

2) страхової діяльності;

3) контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду.

Безпосередньо страховим ринком у складі департаменту віддають два управління. На одне з них покладено опрацювання методологічного та законодавчого забезпечення, а інше здійснює контроль за дотриманням страховиками законодавства України у сфері страхування.

Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпечують виконання основних його функцій щодо контролю за страховим ринком. Підрозділи спеціалізуються на таких напрямках:

1) методологія розвитку страхового законодавства та міжнародні відносини;

2) методологія здійснення і забезпечення нагляду у сфері страхового життя;

3) ліцензування, ведення справ страховиків;

4) розробка системи бухгалтерського обліку, звітності і аудиту страхових організацій;

5) здійснення нагляду і перевірок роботи страхових організацій;

6) аналіз річної та квартальної звітності страховиків; [9]

Один із напрямів нагляду за страховою діяльністю - це ліцензування.

Для отримання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву та необхідні документи, які проходять перевірку.

Ліцензія видається на проведення конкретних видів страхуванню, так страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають право займатися іншими видами страхування.

Уповноважений орган може відмовити у видачі ліцензії на здійснення страхової діяльності, у разі невідповідності документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Законодавство України передбачає при потребі можливість проведення ліквідації, реорганізації та санації страховика.

Щодо гарантій, то держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності.

Втручатися в діяльність страховиків з боку державних та інших та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Рівень захисту споживачів на українському страховому ринку залишається незадовільним. Існуючі проблеми стосуються Закону України “Про страхування ”, вирішення страхових суперечок та умови продажу страхових полісів. Хоча багато було зроблено в напрямку вдосконалення законодавства з питань страхування, все ще залишається багато недоліків в Законі України “Про страхування ”. Погано визначено деякі правові концепції, окрім того існують суперечливі моменти між різними законодавчими актами, які контролюють питання страхування. Загалом, власники страхових полісів майже не знають своїх прав і часто не можуть ними скористатися. Одним з обов'язків цивільних судів є вирішення всіх суперечок, пов'язаних зі страхуванням. Проте, суди перевантажені іншою роботою, є повільними та не мають достатнього досвіду в трактуванні страхового законодавства. Часто важко передбачити і зрозуміти, як приймалося те чи інше рішення. На жаль, все ще не існує такої альтернативної інституції для вирішення суперечок.

Страхові агенти, як посередники, є найважливішими представниками страхових компаній. На відміну від страхових брокерів, агенти не підлягають реєструванню та нагляду. Оскільки вони не потребують ліцензування, рівень кваліфікації та надійності сильно відрізняється між різними агентами. [7]

Отже, як власники полісів, так і потенційні страхувальники часто залишаються незахищеними від сумнівної поради та угоди.

Державна політика щодо розвитку страхового ринку ґрунтується на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників та використанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються у сфері страхування, шляхом удосконалення нормативно-правової бази і запровадження міжнародних принципів та стандартів державного регулювання та нагляду.

Стратегічні завдання з підвищення конку...