Страхові ризики

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Страхування як елемент управління ризиком

Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, адже без ризику немає страхового інтересу. страхування ризик оцінка збиток

Страхові ризики - це ризики, що можуть бути оцінені з точки зору ймовірності настання страхового випадку та розміру можливого збитку.

Ризики будь-яких видів піддаються управлінню, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки, а відтак і фінансові витрати для відшкодування збитків.

В галузі ризиків сформувались спеціальні методи управління ними. Вони відомі у фаховій термінології як "Risk Management ". Основним завданням цієї системи є створення та досягнення найбільш ефективної системи антикризових заходів.

Здійснення управління ризиками страховими компаніями визначається специфічністю страхування як сфери бізнесу і пов'язано із діяльністю страховика, яка складається з безпосереднього здійснення страхових операцій, інвестування фінансових ресурсів, здійснення звичайних для будь-якого суб'єкта господарювання функцій. Через те діяльність страховика містить три види ризиків: страховий, інвестиційний, загально фінансовий.

Два останніх можна віднести до ризиків, які не пов'язані із страховою діяльністю, на них впливають економічні та природні ризики.

Основними етапами управління страховим ризиком є:

- аналіз ризику;

- контроль ризику;

- фінансування ризику.

Аналіз ризику передбачає його розпізнавання, оцінювання, визначення дій для запобігання збитків.

Основними методами кваліфікаційного аналізу ризиків є такі:

- аналіз спостережень за виробничою діяльністю;

- аналіз свідчень працівників;

- аналіз організації об'єкта дослідження;

- аналіз окремих контрольних перевірок.

Оцінка ризику проводиться як правило по двом показникам:

Максимальному розміру збитку, до якого може призвести даний ризик;

Імовірності настання події, яка може спричинити максимальний збиток.

Контроль над ризиками здійснюється різними способами:

·-зменшенням ризику;

·-обмеженням ризику або розсіюванням ризику;

·-уникненням ризику.

Фінансування ризику полягає у використанні різних джерел коштів для покриття його наслідків. Фінансування ризиків здійснюється двома методами: самофінансуванням та переданням ризику іншому господарському об'єкту.

На кожному етапі управління ризиком застосовуються свої специфічні прийоми. Розглянемо їх детальніше.

Аналіз ризику. Страхові компанії, беручи на свою відповідальність ті чи інші ризики, повинні проаналізувати їх, розпізнати та дати оцінку. Розпізнавання (ідентифікація) ризиків (встановлення ризику) - систематичне виявлення джерел ризику, визначення факторів ризику, їхньої класифікації та попередньої оцінки значущості кожного з цих факторів.

Об'єкти, що пропонуються на страхування, відрізняються різним ступенем небезпеки, який може визначатися емпіричним або статистичним методом. В основу обох покладено закон великих чисел, яким визначено, що ряд можливо однорідних явищ, які часто спостерігаються, буде повторюватися і далі за однаковим чисельним співвідношенням, якщо попередні умови залишаються незмінними. Застосування цього закону у страховій практиці дозволяє зробити припущення, що ступінь небезпеки, яку встановлено на підставі масового однорідного матеріалу, може бути розповсюджена на всі страхові відносини.

Чим більше сукупність, що підлягає спостереженню, тим більше випадковість наближається до достовірного результату, тим вищою є ступінь достовірності констатувати ймовірність збитку. Неправильна організація статистики ризику веде до розбіжностей та помилок в оцінках.

Для ідентифікації страхового ризику спочатку необхідно визначити такі його компоненти, як об'єкт страхування та страховий випадок.

Далі, як правило, застосовують принцип прецедентів, тобто за основу опису ризику беруться відомі з практики їхні аналоги. Підбір аналога та його адаптація до нових умов цілком визначаються знанням і досвідом співробітників страхової компанії, тому прийняття на страхування нових ризиків пов'язано із труднощами, що виникають на першому етапі управління ризиком.

Оцінка ризиків здійснюється за допомогою актуарних розрахунків, які передбачають застосування статистичних і математичних методів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практичній роботі страхових компаній насамперед тому, що пов'язана з ресурсами страхового фонду та відшкодуванням матеріального збитку страхувальнику в грошовій формі. Якщо ризики оцінені якісно й кількісно, то виявляється можливість керувати ними, тобто зменшувати ступінь ризику за допомогою превентивних заходів.

Оцінка ризику може здійснюватися з врахуванням не тільки досвіду самої страхової компанії й інших компаній і складатися з визначення:

* оцінки всіх основних і супутніх ризикам небезпек;

* частоти настання страхових випадків;

* максимально можливого збитку;

* оцінки кумуляції ризику в розрізі окремих регіонів і т.д.

Більшість моделей для оцінки ризику придатні за наявності у страховика достатньо великого числа страхувальників, що дозволяє з більшим ступенем вірогідності визначити кількісні закономірності у страхуванні. Оцінка ризиків особливо важлива в майновому страхуванні, насамперед, для промислових підприємств, що зумовлено різноманітністю технологічних процесів, різноплановим характером виробництва, складністю та призначенням окремих агрегатів, машин, джерел живлення тощо.

Слід зауважити, що страхові компанії завжди оцінюють потенційні збитки у вартісному вираженні.

Розглянемо методи оцінки ризику, серед яких виділяють три основних:

Метод середніх величин. Полягає в тому, що окремі ризикові групи поділяються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками.

Метод відсотків. Виражає сукупність знижок і надбавок до тієї аналітичної бази, яку вже створено, залежно від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу.

Метод індивідуальних оцінок. Використовується тоді, коли ризик не можна зіставити з відомим середнім типом ризиків. Страховик здійснює довільну оцінку, що випливає з його професійної підготовки та досвіду, суб'єктивного погляду.

Оцінку рівня страхового ризику, як правило, виконують висококваліфіковані фахівці. У ряді країн такі фахівці працюють при об'єднаннях страховиків. Наприклад, у Франції Асамблея страхових товариств має у своєму розпорядженні штат співробітників, які закінчили вищий інститут безпеки. У Швеції нараховується понад 200 професійних менеджерів з оцінки ризику при страхуванні. Існують спеціалізовані організації, які здійснюють роботу зі страхування від пожеж, пожежного нагляду і наукових досліджень у галузі пожежного захисту.

Ризик не є постійною величиною. Він змінюється, і ці зміни багато в чому обумовлені змінами в економіці, а також рядом інших факторів, які необхідно постійно контролювати. Контроль за ризиком призначений для часткового або повного усунення ризиків при оптимальному співвідношенні різних способів: уникнення ризику, зменшення, локалізації або поділу. Ризик можна контролювати ще до самої події. Наприклад, встановити охоронні пристрої або інші механізми, щоб нейтралізувати важкість наслідків. Планування та впровадження захисних заходів на підставі контролю ризиків дозволяє знижувати їх загалом і уникати катастрофічних наслідків.

Жодна страхова компанія не в змозі усунути ризики повністю, але за рахунок оцінки рівня ризиків, точного їх виміру, здійснення необхідних контрольних процедур вона завжди здатна звести нанівець настання страхових випадків або їхні наслідки.

Фінансування ризику проводиться за рахунок створення страхових фондів, що формуються для здійснення виплат при настанні страхових випадків. Наслідки останніх виступають як знищення або часткове пошкодження об'єкта страхування. Через це головним завданням страхової компанії є сформувати страховий фонд, який був би достатнім для виплати страхових сум і страхового відшкодування як в звичайні, так і в особливо несприятливі роки.

Страхування є ключовим механізмом реалізації програми управління ризиками, а роль в цьому страхової компанії (як постачальника страхових послуг) і її взаємодія з підприємством набуває особливого сенсу. Страхування охоплює цілий ряд господарських явищ і є могутнім економічним інститутом сучасної економіки тісно стикаючись з різними сторонами підприємницької діяльності.

2. Опрацювати та систематизувати у формі таблиці трактування вітчизняними та зарубіжними науковцями сутності поняття «страховий ризик» (не менше п'яти визначень) та на основі цього запропонувати власне, найбільш повне і точне.

Ризик - це небезпека втрати ресурсів чи недоодержання доходів внаслідок виникнення несприятливих ситуацій, пов'язана з невизначеністю, об'єктивністю обставин та випадковістю і виникаюча внаслідок господарської діяльності людини в умовах неминучого вибору.

Література

1. Страхування: Навч. посібник для студ. економ. спеціальностей вузів / Я. Шумелда . - 2-ге вид., перероб. і доп . - Тернопіль : Джура, 2006 . - 294 с.

2. Залетов О.М. Страхування UA. Навчальний посібник. - К.: Міжнародна агенція ”BeeZone”, 2003. -320c.

3. Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка

4. Осадець С.С. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 599 с. безпеки (туристське підприємництво): Навчальний посібник. - К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2005. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru