Проблеми страхування життя в Україні

Размещено на http://allbest.ru

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З курсу «Страхові послуги»

Виконала: Орєхова Л.М.

Студентка 5 курсу групи 1227

Спеціальність «Фінанси та кредит»

Перевірив: _____________

Київ 2014



План

Вступ

1. Економічна необхідність та значення страхового захисту життя громадян

2. Види страхування життя та їх характеристика. Організація роботи страхової компанії щодо укладення і обслуговування страхової угоди із страхування життя

3. Стан страхування життя в Україні та напрями його поліпшення

4. Задача

5. Тести

Список використаних джерел



Вступ

Усі види людської діяльності й усе життя в суспільстві пов'язана з ризиком втратити життя, здоров'я і майно, внаслідок зміни ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки прибутку. Причому час і масштаби подібних подій заздалегідь не можуть бути оцінені. Вони визначаються широким набором випадкових факторів.

Наявність непередбачених обставин, що супроводжують господарську та побутову діяльність людини, визначає необхідність у заходи запобігання або відшкодування втрат, що виникають у результаті випадкових подій. Розробка, впровадження в практику і повсякденне застосування системи подібних заходів стають частиною людського побуту і культури.

Страхування - це вид необхідної суспільно корисної діяльності, за якої громадяни і організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків у особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а ця організація при настання вказаних наслідків виплачує за рахунок коштів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму.

В умовах переходу до ринкових відносин страхування стає об'єктивно необхідним елементом всього господарського механізму.

Сфера його застосування значно розширюється, охоплюючи всі форми власності, сімейні відносини, залучаючи широке коло нових зацікавлених страхувальників.

Метою контрольної роботи є виявлення проблем та перспектив розвитку страхування життя в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

· Розібрати економічну необхідність та та значення страхового захисту життя громадян.

· Розглянути види страхування життя та проаналізувати їх характеристики.

· Проаналізувати стан страхування життя в Україні та напрями його поліпшення.

Контрольна робота складається з вступу, трьох розділів та списку використаних джерел.



1. Економічна необхідність та значення страхового захисту життя громадян

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний. І саме ця необхідність викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними ризиками.

Об'єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:

— пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

— пов'язані з відшкодуванням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

— пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, чи шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

На відміну від об'єктів майнового страхування, об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування та страхування життя - довгострокові договори, в т. ч. і пенсійне страхування.

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.

Добровільне передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін на підставі „Правил страхування”. В обов'язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів. Страхування життя є різновидом як добровільного, так і обов'язкового страхування [8, 40].

Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:

— ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

— змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);

— пенсійне страхування: накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.

Змішане страхування життя -- вид страхування, який об'єднує в одному договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема три випадки:

— дожиття до закінчення строку страхування;

— смерть застрахованого;

— втрата здоров'я від нещасних випадків. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи.

Договори змішаного страхування життя укладаються з громадянами віком від 16 до 75 років строком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми визначає страхувальник [2, 83].

При страхуванні на дожиття до закінчення договору страхування страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, незалежно від того, отримував він страхові суми у зв'язку з нещасними випадками впродовж дії договору, чи ні.

У разі смерті застрахованого в період дії страхового договору страхова сума в розмірі 100% виплачується правонаступнику, зазначеному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим випадком.

При страхуванні від нещасних випадків з настанням страхової події застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я. Отримання страхової суми за страховим договором від нещасних випадків не залежить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення.

Нещасними випадками за цим видом страхування вважаються:

— утоплення;

— опіки, враження блискавкою або електричним струмом;

— обмороження;

— гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами, ліками, харчовими продуктами.

Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим - дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при укладенні договору.

Страхова сума виплачується застрахованому в разі нещасного випадку, що стався в період дії договору (певний відсоток), та при дожитті дитини до 18 років.

Страхування до шлюбу. Договір може бути укладено на користь дітей, котрі постійно проживають в Україні. Вік дитини на день підписання договору не може перевищувати 15 повних років.

Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного шлюбу в період з дня закінчення строку страхування до досягнення 21 року. При невступі до шлюбу страхова сума виплачується по дожитті застрахованого до 21 року [2, 84].

Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою (у розвинутих країнах), оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків суспільства - працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.

У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподатковування, у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги.

2. Види страхування життя та їх характеристика. Організація роботи страхової компанії щодо укладення і обслуговування страхової угоди із страхування життя

Особисте страхування є однією з галузей страхування, яке здійснюється з метою надання певних послуг як фізичним особам (окремим громадянам, членам їх сімей), так і юридичним особам (страхування працівників підприємств від нещасних випадків ).Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

До підгалузей особистого страхування належать:

· страхування життя;

· страхування від нещасних випадків;

· медичне страхування.

Поділ особистого страхування на вказані підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопиченням страхових сум.

Саме страхування життя характеризується ознакою накопичення страхових сум під час дії договору страхування. Це пов'язане з тим, що сукупність ризиків, які беруть на себе страхові компанії при проведенні страхування життя, за будь-яких умов передбачають необхідність здійснення виплати страхувальнику.

На відміну від страхування життя страхування від нещасних випадків та медичне страхування не передбачають поступового накопичення страхової суми під час дїї договору страхування і тому вони називаються ризиковими видами особистого страхування.

На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дозволяє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім'ям.

Держава не бере на себе повністю задоволення відповідних соціальних потреб людей лише за рахунок суспільних фондів споживання. Тому необхідне доповнення суспільного страхового захисту певною часткою грошових доходів самих трудящих за допомогою особистого страхування як колективної форми страхового захисту. Інакше кажучи, особисте страхування спрямоване на доповнення соціального страхування.

Особисте страхування пов'язане з перерозподілом індивідуальних грошових доходів і здійснюється державними та недержавними страховими організаціями.

У розвинених країнах світу на страхування життя припадає від 48 - 60 % загального обсягу страхових премій. В Україні ця частка складає 0,5 %.

У зв'язку із специфічністю страхових випадків у страхуванні життя розрахунок страхових тарифів спирається на інші принципи, ніж у майновому страхуванні. Найважливіші з них такі:

· широке використання методів демографічної статистики та теорії імовірності;

· застосування довгострокових фінансових обчислень.

Необхідність розрахунку тарифних ставок та резерву внесків зі страхування життя на основі зазначених принципів зумовили виникнення особливої наукової галузі - теорії актуарних розрахунків. Змістом її ї система математичних та статистичних методів, які дозволяють встановити фінансові права та обов'язки сторін у довгостроковому страхування життя.

Структурно повна тарифна ставка складається з двох основних елементів:

· нетто-ставки, що є джерелом забезпечення виплат страхових сум;

· навантаження, якого має вистачити для компенсації витрат на проведення страхових операцій.

Тарифні ставки встановлюються одноразові і річні. Використання перших означає сплату внеску на початку дії договору страхування. Страхові відносини в цьому випадку спираються на так званий принцип нуля, відповідно до якого передбачається рівність фінансових зобов'язань страховика та страхувальника один перед одним.

Нетто-ставка змішаного страхування життя складається з трьох частин: на дожиття, на випадок смерті, на випадок втрати здоров'я.

За своєю природою нетто-ставки на дожиття і до певного строку є основою формування резерву внесків, призначення якого полягає в забезпечення фінансової стійкості страховиків.

Страхові суми на дожиття виплачуються із накопичених резервних страхових внесків. Якщо договір страхування достроково припиняється, страхувальнику повертаються резервні кошти у формі викупної суми.

Таблиця смертності - це статистична таблиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і дожиття при переході від однієї вікової групи до іншої.

Таблиця смертності складається в цілому за населенням і щодо чоловічої та жіночої статі. Таблиця смертності містить систему вікових показників, які вимірюють частоту смертних випадків в різні періоди життя; частки тих людей, які доживають до кожного віку; тривалість життя.

Таблиця смертності використовується при проведенні актуарних розрахунків. Вона є основою для розрахунку тарифних ставок за договорами довгострокового страхування життя. Таблиця смертності дає можливість встановити мінімальні тарифні ставки, які є доступними для широкого кола страхувальників. Це дає можливість забезпечити досить значний обсяг страхової відповідальності.

Саме за рахунок доступних тарифних ставок створюються умови для найменшого вилучення доходів застрахованого у вигляді страхових внесків і забезпечується оптимальний розмір страхового фонду для виплати відшкодування.

Змішане страхування життя дає можливість поєднувати в одному договорі декілька видів страхової відповідальності на випадок настання таких страхових подій:

· дожиття застрахованого до закінчення строку страхування;

· втрати страхувальником здоров'я від нещасного випадку;

· смерті застрахованого.

Договори змішаного страхування життя є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки:3, 5, 10, 15, 20 років.

На страхування приймаються особи від 16 років до того віку, який вважається середньою тривалістю життя.

Для укладання договору страхування важливе значення має і стан здоров'я страхувальника. Не укладаються договори з непрацюючими інвалідами І групи.

Для укладання договору страхування особа, яка має намір застрахуватися, подає в страхову компанію заяву встановленої форми. Страхувальнику надається право визначити особу, яка має право одержати страхову суму, якщо застрахований помер.

За угодою сторін договори по змішаному страхуванню життя можуть укладатися на будь-яку суму, яка залежить від матеріальних можливостей застрахованого.

Дія договору страхування починається з того дня, коли страхувальник сплатив перший страховий внесок готівкою або з дня його надходження на поточний рахунок страхової компанії.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму.

При втраті страхувальником здоров'я виплата страхової суми залежить від міри його втрати. Відсоток втрати здоров'я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Повна страхова сума виплачується за 100-відсоткової втрати загальної працездатності від нещасних випадків.

У випадку смерті застрахованого страхова компанія не несе відповідальності в тих випадках, якщо смерть застрахованої особи є наслідком:

· скоєння зумисного злочину;

· керування автотранспортом у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп'яніння;

· самогубства.

Крім того, страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших шести місяців дії договору страхування від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання

Для одержання страхової суми страхувальник повинен подати для страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску. У разі настання смерті страхувальника спадкоємець подає до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальник, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину.

Змішане страхування життя мало значний розвиток в період діяльності Держстраху СРСР.

Страхування дітей - це один з різновидів страхування життя. Страхувальниками по цьому виду страхування є батьки та родичі дитини, які укладають договір страхування і сплачують страхові внески. Вік та стан здоров'я страхувальника не мають значення.

На страхування приймаються діти віком від дня народження до 15 років. Стан здоров'я дитини при укладенні договору страхування не має значення.

Договором страхування передбачається виплата страхових сум у таких випадках:

· дожиття до закінчення строку дії договору страхування;

· смерть застрахованої дитини;

· втрата здоров'я від нещасних випадків.

Розмір страхової суми встановлюється за домовленістю сторін.

Розмір страхового внеску залежить від страхової суми та тарифної ставки. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, або щомісячно, щоквартально, щорічно готівкою або безготівково.

Максимальний строк страхування дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладення договору становив до 6 місяців. Мінімальний строк страхування - 3 роки.

Застрахована дитина або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору або протягом 3 років після його закінчення.

Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням міри розладу здоров'я.

Відмова у виплаті страхової суми страховою компанією передбачена у таких випадках:

· при отриманні травми або смерті застрахованого віком більше 14 років;

· в разі смерті застрахованого віком більше 14 років у зв'язку із скоєнням ним зумисного злочину;

· у випадку загибелі при керуванні транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп'яніння.

Договір страхування до вступу в шлюб може бути укладений з батьками або іншими родичами дитини, а також з опікунами (фізичними особами). Крім цього, договір може бути укладений з підприємствами, організаціями, установами.

Договори можуть укладатися щодо дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в шлюб або досягнення 21 року. Крім цього, договір передбачає відповідальність страховика у випадках настання смерті застрахованого або втрати здоров'я у зв'язку з нещасним випадком.

Страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника. Вона виплачується за винятком таких випадків:

· смерть застрахованого до закінчення 6 місяців з дня набуття чинного договору;

· природжене або важке хронічне захворювання;

· вчинення зумисного злочину;

· смерть застрахованого під час керування автотранспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія договору не припиняється, а він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

Страхування пенсій - це вид особистого страхування і водночас різновид страхування ренти, при якому страховик бере на себе зобов'язання періодично виплачувати застрахованому пенсію протягом життя або обумовленого строку, а страхувальник -сплачувати страхові внески.

Страхування ренти - це вид особистого страхування за кордоном, за яким страхова компанія зобов'язується сплачувати застрахованій особі у встановлені строки регулярний дохід. Серед багатьох різновидів страхування рент переважає страхування пенсій.

Система страхування додаткової пенсії ґрунтується на таких засадах. Термін страхування визначається як різниця між пенсійним віком та віком страхувальника на момент укладення договору. Для страхувальників, які досягли 60 років (жінки) та 65 років (чоловіки), встановлюється термін страхування 5 років.

Після закінчення терміну договору страхування пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю оплачено страховими внесками.

Страхова сума обумовлюється при укладенні договору страхування.

Страхувальник має право сплатити страхові платежі за один раз або періодичними внесками. Розмір страхових платежів залежить від страхової суми, віку та статі страхувальника

Додаткова пенсія може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду, що залежить від змісту договору страхування.

Якщо застрахований не дожив до моменту виплати пенсій, страхова компанія відповідно до умов страхування або виплачує спадкоємцям певну кількість пенсій, або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка була вже сплачена застрахованому за його життя..

Договори довічного страхування укладаються з особами у певних вікових межах: від 20 до 70 років. Не укладаються договори з особами, які є інвалідами І групи.

Страхова сума встановлюється за домовленістю сторін. Розмір місячного страхового внеску залежить від віку страхувальника, страхової суми. Страховий внесок встановлюється окремо для чоловіків і жінок за таблицею, котра додається до правил страхування.

У разі припинення сплати внесків договір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або якщо внески сплачені за два і більше років.

У випадку настання смерті страхувальника страхова сума, вказана в договорі, виплачується визначеній ним особі. Не виплачується страхова сума у випадках, якщо страхувальник помер:

· перш, ніж минуло два роки від початку вступу договору в силу;

· від злоякісного утворення або захворювання серцево-судинної системи;

· внаслідок самогубства або в результаті умисного злочину.

Процес реалізації страхових послуг включає такі етапи заходів:

· аквізиція;

· супровід договору;

· дії при настанні страхового випадку та страхове відшкодування.

Аквізиція - це діяльність страховика чи страхових посередників із залучення клієнтів до укладання нових договорів страхування.

Головними виконавцями аквізиції можуть бути:

· фахівці, які працюють у центральному офісі страховика або в регіональних філіях і представництвах;

· працівники підприємства (юридичної особи), яке є страховим агентом;

· страхові агенти та страхові брокери.

Дедалі частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом по телефону, надання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів.

Супровід договору страхування як етап реалізації страхових послуг передбачає вжиття таких заходів з контролю за об'єктом страхування:

· виконанням клієнтом своїх зобов'язань з дотримання норм безпеки;

· своєчасним виявленням і усуненням передумов до страхового випадку;

· своєчасним виявленням можливих тенденцій у характері ризику;

· систематичним отриманням інформації щодо причин затримки застрахованого вантажоперевезення;

· відстежування стану та якості послу, що надаються клієнту третьою стороною за дорученням страховика (асистанс чи служба технічної допомоги на автошляхах).

Крім цього, на даному етапі реалізації страхових послуг страховик постійно дбає про здійснення запобіжних заходів, внесення змін до договору страхування.

Третім етапом заходів з реалізації страхових послуг є дії при настання страхового випадку та страхове відшкодування.

Діяльність страховика при настання страхового випадку є об'єктивним показником його надійності, компетенції та кваліфікації фахівців, а також найбільш вагомим критерієм у прийнятті рішення клієнтом щодо вибору страховика.

Цей етап реалізації страхових послуг вимагає узгодженості рішень і ретельності при розробці правил страхування, визначення умов договору .Першочергові обов'язки клієнта при настанні страхового випадку мають бути сформульовані просто, коротко, точно, легко сприйматись і запам'ятовуватись.

Особливої уваги потребує організація аварійного комісаріату страховика, в тому числі його представництв у регіонах.

Аварійний комісар - це повноважний експерт страховика, який проводить розслідування причин та обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, оцінює та узгоджує з клієнтом розміри збитку, оформлює та подає відповідний висновок (аварійний сертифікат).

страховий соціальний україна



3. Стан страхування життя в Україні та напрями його поліпшення

Страхування життя є одним з центральних видів страхування та має велике соціально-політичне значення. Майже в усіх промислово-розвинутих країнах воно є випробуваним та популярним інструментом для індивідуального забезпечення в старості та для сім'ї померлого. Таким чином, добровільне страхування життя, безперечно є найважливішим механізмом добровільного забезпечення в старості. Також і у більшості країн Центральної та Східної Європи, які реформуються, страхування життя набуває все більшого значення.

Страхування життя в усьому світі - один з найбільш ефективних інструментів рішення соціальних проблем. У багатьох країнах зложилася система взаємодоповнюючого соціального захисту населення: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування.

Страхові виплати по договорах страхування життя й пенсійного страхування становлять основну частину валового доходу населення пенсійного віку в багатьох країнах миру. Крім рішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є потужним джерелом інвестицій в економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, які, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. Рішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою, оскільки зменшує кількість людей, які залежать від підтримки держави.

Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених шарів суспільства - працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування й служать важливим ресурсом для стабілізації економіки й зниження інфляції.

Згідно ст. 6 закону України "Про страхування" під страхуванням життя варто розуміти вид особистого страхування, що передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату відповідно до договору страхування у випадку смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у випадку дожиття застрахованої особи до витікання терміну дії договору страхування й (або) досягнення застрахованою особою певного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у випадку нещасного випадку, що трапився із застрахованою особою, і (або) хвороби застрахованої особи.

Сучасний період розвитку української держави, починаючи з 1991 року, характерний зародженням, формуванням та розвитком незалежного страхового ринку в Україні. Це період інтенсивної появи страхових компаній, період поділу страхового ринку, який раніше монопольно належав Держстраху. Зрозуміло, що для успішного розвитку страхової діяльності потрібні не лише самі страхові компанії, а, як у розвинених суспільствах, нормативно - правова база, управлінські інститути, досвід на навики роботи в умовах цивілізованої конкуренції, професійна освіта, довіра страхувальників до страховика (позитивна страхова психологія).

Нажаль, ці чинники в Україні були майже відсутні: законодавство часів Держстраху, управлінська вертикаль постійно переходила від одних структур до інших, не дотримання певних правил та норм роботи на страховому ринку, недостатній рівень професійної освіти працівників новостворених компаній, а інколи і відсутність, навіть, глибокого розуміння самої суті страхування. Як наслідок з'являлись страхові компанії що працювали лише на відмиванні брудних грошей, на схематичних принципах, компанії-одноденки, що працювали без відповідальності і можливості надати страховий захист тим, хто вкладав гроші у страхові поліси. Ускладнювала ці процеси ще й фінансова нестабільність, яка доповнила негативне ставлення до страхування громадян, тобто ще більше доповнила негативом страхову психологію, яка формувалась в суспільстві після знецінення коштів, що були вкладені в страхові поліси Держстраху. Тому можна з впевненістю сказати, що негативна страхова психологія процвітає нині в українському суспільстві, процвітає недовіра до страхових компаній, небажання , а зачасту, економічна неможливість громадян забезпечити собі соціальні гарантії. Це є ті головні стримуючі фактори, що не дають і не створюють нормальних умов для розвитку важливого економічного механізму - страхування.

Як бути в такій ситуації? Відповідь чомусь бачиться у Законі створення-руйнації, а саме. Зміст цього закону зводиться до того, що всяка система яка здатна розвиватися, щоб бути життєздатною, пристосовує свої якості до середовища в якому існує. Але це середовище час від часу піддається певним незгодам, тобто необхідності різких змін тих чи інших умов, це, відповідно, потребує від системи вироблення нових якостей. Цей процес називають процесом створення. Якщо незгоди будуть часті та сильні, а процес створення, або вироблення нових умов інтенсивний, то життєздатність системи збільшується. Якщо в таких умовах з'являються нові незгоди, а ймовірність вироблення нових якостей висока, система живе, розвивається. Навпаки, коли незгоди дуже рідкі та слабі , раніше вироблені, але не використані якості руйнуються, вони слабнуть - наступає депривація: початок кінця. При цьому система настільки слабне, що може ще деякий час існувати, але вкінці гине навіть від дуже слабого незадоволення.

Відслідкувати ці процеси можна і на страховій системі України. При існуючій нині негативній страховій психології і виникаючих незгодах щодо страхування, страхова система повинна виробити нові підходи, принципи, нові умови, виробити нові якості, що дадуть можливість створити справжній страховий ринок з покладеними на нього соціальними, економічними і навіть суспільно-політичними функціями. Якщо будуть вироблені названі нові якості, то можна стверджувати, що відбувся процес створення страхової систем України. Як не прикро сьогодні констатувати про негаразди страхового ринку, але є позитивна річ - вони можуть і повинні спонукати до життя страхову систему , до вироблення нових якостей, до формування позитивної страхової психології у суспільстві. Я впевнена, що початок позитивних процесів є.

Так прийнято нову редакцію Закону України “Про страхування”; триває процес реорганізації виконавської структури, до компетенції якої віднесено страхування; активно працює Ліга страхових організацій України, що стала справжнім аторитентим захисником інтересів страховиків; спостерігається позитивна тенденція у забезпеченні страхового ринку кадрами: введено дисципліну страхування в економічних вузах; з'явились науковці у галузі страхування; створено інститут страхових брокерів; з'явились нові страхові продукти; роботу страхового ринку висвітлюють науково-практичні журнали „Страхова справа” та “Фінансові послуги” а також щотижневе електронне видання e-дайджест “Insurance online”, газета “Україна-бізнес”, за сприяння та ініціативою ЛСОУ в Інтернеті створено Український сервер страхування “Insurance online”, який висвітлює життя страхових компаній та страхового ринку в цілому, а також цілий ряд позитивних факторів, які підтверджують, що український страховий ринок виробляє нові якості для своєї реорганізації і свого ствердження. Звичайно, ці та інші позитивні процеси у розвитку страхування направлені як на формування цивілізованого страхового ринку в Україні, так і на формування позитивної страхової психології в суспільстві. Бо саме через неї, через її формування, через її позитивні тенденції можна донести до громадян ті цілі і завдання, які передбачені Законом України “Про страхування” та закладені у функції страхування.

Український страховий ринок перебуває сьогодні на порозі поступового інтегрування у світовий. Тому дуже важливо з'ясувати, яке місце посідає страховий ринок у країнах з розвиненою економікою, де страхову галузь визнано однією з найважливіших. Вона забезпечує дієву систему захисту майнових прав та інтересів усіх громадян і підприємств, підтримання соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

Страхова діяльність належить до найприбутковіших видів світового бізнесу. Так, 2000 року 6 страхових компаній входили до списку 50 найбільших компаній світу. Щорічний світовий обсяг страхових послуг наближається до 2,5 трлн дол. США.

Акумульовані страховими компаніями ресурси згідно з їх характером переважно використовуються для довготермінових виробничих капіталовкладень через ринок цінних паперів. Слід наголосити, що більшість банків, які опираються, здебільшого, на порівняно короткотермінові залучені кошти, таких можливостей не мають. Тому поступово страхові компанії починають домінувати на світових і національних ринках капіталів. Оскільки приплив грошових коштів у вигляді страхових премій і доходів від активних операцій, як правило, набагато перевищує суму щорічних виплат держателям полісів, це дає змогу страховим компаніям із року в рік збільшувати інвестиції в довготермінові цінні папери з фіксованими термінами погашення, насамперед в облігації промислових корпорацій, акції підприємств та закладні під нерухомість. Завдяки величезним інвестиційним ресурсам страхові компанії перетворюються на дієві зовнішні центри фінансового впливу щодо промислових корпорацій.

За умов позитивного загальноекономічного розвитку в Україні та посилення інтересу до приватного забезпечення в старості, здається, прийшов час, коли необхідно прискорити також і розвиток страхування життя шляхом покращення рамкових умов. Завдяки новим рамковим умовам у сфері страхового права та новій організації контролю на правовому та організаційному рівнях вже були зроблені перші важливі кроки, які сприяли розвитку та посиленню ринку страхування життя.

Однак і у цій сфері має бути ще багато зроблено, оскільки страхова справа загалом і страхування життя зокрема тісно пов'язані з усіма важливими секторами економіки та соціальної політики. Тому необхідно ретельно узгоджувати заходи щодо посилення приватного пенсійного забезпечення через страхування життя з усіма важливими аспектами та діючими особами.

4. Задача

Умови: Застраховано врожай кукурудзи терміном на 1 рік. Обумовлено, що врожай застрахований на 75% від його вартості. Середня урожайність з 1 га за минулі 5 років визначена у розмірі 50 ц з одного га при загальній площі посіву 550 га.

Фактична урожайність поточного року досягла 48 ц, закупівельна ціна одного центнеру-130грн.

Визначити розмір збитків сільськогосподарського підприємства та суму страхового відшкодування

Розв'язок:

Розмір збитку становить (50-48)*130*550=143 000 грн.

СВ=143 000 * 0,75=107 250 грн.

5. Тести

1.Яке джерело фінансування медицини в Україні зараз є основним:

а)державний бюджет;

б)фонди соціального страхування;

в)приватні джерела?

2.При укладенні договору добровільного медичного страхування програма страхування обирається:

а)страховиком;

б)страхувальником;

в)медичною установою.

3.Добровільне медичне страхування може бути:

а)індивідуальним;

б)колективним;

в)як індивідуальним, так i колективним.

4.Страхувальниками при обов'язковому медичному страхуванні є:

а)тільки фізичні особи;

б)тільки юридичні особи;

в)як фізичні, так i юридичні особи.

5.Чи існує в Україні обов'язкове медичне страхування:

а)так;

б)Hi?

6.Асистанс - це:

а)страхові агенти в медичному страхування;

б)особлива концепція, що пов'язана з розвитком специфічного посередництва в медичному страхуванні;

в)розслідування питань щодо страхового випадку в медичному страхування.

7. Чи є обов'язковим поліс медичного страхування при виїзді за кордон:

а)Hi;

б)так?

8. За який період часу необхідно повідомити асистанській компанії про страховий випадок:

а)за 24 години;

б)за 12 годин;

в)за 48 годин;

г)за 62 години?

9.Які з наведених видів допомоги будуть покриватися полісом категорії А:

а)репатріація у випадку смерті;

б)передача термінових повідомлень;

в)евакуація дітей;

г)невідкладна стоматологічна допомога (зазвичай на суму не більше ніж 150 доларів США)?

10.Які з наведених нижче захворювань покриває поліс колективного медичного страхування:

а)остеопороз;

б)злоякісні новоутворення;

в)гемофілію;

г)новоутворення?



Список використаних джерел

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" // Урядовий кур'єр. - 2001. - 7 листопада.

2. Законодавство України про страхування // Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 1999. - 464 с.

3. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. - К.: Знання, 1998. - 374 с.

4. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997. -216с.

5. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование. Учебник. -'СПб.: Питер, 2001. -256с.

6. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. - К., 1998.

7. Кашенко О. Л., Борисова В. А. Соціально-економічні основи страхування. Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 1999. - 252 с.

8. Кудрявцев А. А. Демографические основы страхования жизни. - СПб., 1996. -237с.

9. ЛаріоноваЛ. Страховий ринок в Україні: Яким йому бути? // Фінанси України. - 1996. - № 8. - С. 99 - 101.

10. Основы страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т. А. Федорова. - М.: БЕК, 1999. - 776 с.

11. Ротова Т. А., РуденкоЛ.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. -400с.

12. Саркисов С. Э. Личное страхование. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 94 с.

13. Страховое дело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана. - М.: Рост 2002. -530с.

14. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. - К.: КНЕУ, 2000. - 124 с.

15. Страхування. Навч.-метод. посібник / За заг. ред. О. О. Гаманкової. - К.: КНЕУ, 2000. -120с.

16. Шахов В. В. Страхование. Учебник для вузов. - М.: Страховой полис: ЮНИТИ, 1997. - 311 с.

17. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги. - К.: ІЕУГП, 2000. - 268 с.

18. Янишен В. Система личного страхования в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 10. - С. 24-30.

Размещено на Allbest.ru

...