Страхування майна фізичних осіб від вогню та інших небезпек

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Передумови виникнення, сутність і значення страхування майна фізичних осіб від вогню та інших небезпек

2. Особливості організації страхування майна фізичних осіб від вогню та інших небезпек

3. Сучасний стан та перспективи розвитку страхування майна фізичних осіб від вогню та інших небезпек в Україні

Висновок

Список використаної літератури



1. Передумови виникнення, сутність і значення страхування майна фізичних осіб від вогню та інших небезпек

Майнове страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують майну чи групі речей від втрати (знищення) чи пошкодження, а також підприємницьких ризиків. Але захист від зазначених ризиків здійснюється за умови, що вони не носять навмисний характер.

Згідно закону України „ Про страхування” об'єктом майнового страхування є майнові інтереси, пов'язані з:

- володінням;

- користуванням;

- розпорядженням майна.

Предметом майнового страхування є:

- ризик втрати (знищення), нестачі або пошкодження певного майна;

- ризик збитків у підприємницькій діяльності.

До специфічних ознак майнового страхування відносяться:

- об'єкт страхування має вартісну оцінку;

- страхуванню підлягає конкретна власність;

- страхова сума не може перевищувати дійсної (залишкової) вартості майна на момент укладання договору страхування;

- наявність факту пошкодження, крадіжки, знищення не є достатньою умовою для виплати відшкодування, необхідною умовою є наявність збитку;

- страхове відшкодування не може бути джерелом необґрунтованого збагачення страхувальника;

- договір майнового страхування не укладається на тривалий час;

- суб'єктів страхових відносин може бути три: страховик, страхувальник, вигодонабувач.

Система ставок страхових тарифів, їх диференціація, застосування знижок, націнок, пільги - найбільш тонкий елемент страхових відносин. Тарифні ставки в майновому страхуванні диференційовані за галузевою належністю, за видами підприємств та організацій, за категоріями страхувальників, за ступенем ризику окремих видів транспорту, за групами тварин тощо. Знижки застосовуються, якщо страхується цілісний майновий комплекс, якщо страхувальник за даними об'єктами є постійним клієнтом страхової компанії та не отримував страхового відшкодування. Націнки призначені для страхування транспортних засобів та майна при проведенні випробувань та експериментів. Пільгами користуються підприємства сільської місцевості та громадяни певних категорій (інваліди, постійні клієнти). Використання франшизи також впливає на зменшення розміру тарифної ставки. страхування майно тариф вогонь

Страхова сума визначається страховиком, узгоджується зі страхувальником з урахуванням кон'юнктури ринку. Оцінка майна проводиться за його ринковою, балансовою, ліквідаційною та відновленою вартістю ( вартість заміщення).

Так, майно може бути застраховане за відновною вартістю, яка визначається:

- для житла за вартістю будівництва з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;

- для меблів, одягу, предметів довгострокового користування (холодильників, пральних, кухонних комбайнів тощо) відповідно до суми, необхідної для придбання предмета, аналогічного пошкодженому або знищеному.

Страхова сума кожного застрахованого предмета має бути не меншою його дійсної вартості на момент укладання договору страхування (за винятком страхування за дробовою часткою).

Страхове відшкодування виплачується в залежності від розміру страхового збитку та системи (методу) страхування.

Страхові відносини мають суперечливий характер. Ця суперечність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страхувальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. В той же час страховик переслідує зворотні цілі - прийняття мінімальних ризиків (мінімізація обсягів страхової відповідальності) при збереженні максимальних страхових платежів (страхових премій). Отже, постає питання визначення способу розподілу відповідальності за ризик та вибору оптимального співвідношення між розмірами страхової премії і страхового покриття. Вирішення даної проблеми досягається за допомогою застосування відповідних методів та систем страхування.

Як відомо, вогневе страхування виникло в Англії. Поштовхом до розвитку цього виду страхування були постійні пожежі, особливо у містах, де будинки переважно в той час були дерев'яними.

Перше Російське страхове товариство від вогню було створене у 1827 році, а в 1913-му таке страхування вже здійснювали 13 акціонерних товариств. Активно діяли в містах взаємні товариства від вогню, що обслуговували інтереси домовласників, фабрикантів і купців. Одне з таких товариств було створене в 1863 році у Полтаві, а згодом вони з'явилися в Києві та Харкові. Зазвичай їх діяльність обмежувалася територією міста.

Слід зазначити, що були й складні часи в проведенні цього виду страхування. Необмежена конкуренція, дуже занижені страхові тарифи призвели до небезпеки в діяльності таких товариств. Цікавими були заходи, які змінили ситуацію на краще. Так, 1874 року 8 страхових товариств об'єдналися в синдикат. Страховики синдикату діяли на однакових умовах, мали однакові тарифи, систему пільг, штрафів. Хоча тарифні ставки страховиків синдикату й були дещо завищеними, такі заходи пожвавили їх діяльність: збільшили надходження за договорами вогневого страхування та дивіденди.

У 1909 році став функціонувати Всеросійський союз товариств взаємного страхування, який об'єднав 83 страхових товариства. Союзом був прийнятий Статут «Російського Союзу товариств взаємного страхування». З прийняттям статуту з'являються нові види взаємного страхування (страхування рухомого й нерухомого майна, колективне страхування працівників від нещасних випадків). Деякі товариства почали надавати страховий захист підприємствам певної галузі (мануфактурна, гірнича промисловість).

За часів радянської влади майно державних підприємств не було охоплене страховим захистом. У 1929 році було здійснено спробу ввести страхування майна в обов'язковій формі. Але таке страхування проіснувало півтора року й було скасоване податковою реформою 1930--1932 років.

З 1938 року в СРСР упроваджується добровільне страхування кооперативних і громадських організацій, що охоплювало ряд житлово-будівельних, дачно-будівельних і гаражно-будівельних кооперативів і громадських організацій.

Після Другої світової війни державне майнове страхування розвивалося шляхом постійного розширення обсягу страхової відповідальності та вдосконалення діючих видів страхування.

З 1987 року застрахувати своє майно в добровільному порядку могли кооперативи побутового обслуговування, громадського харчування, торгівлі тощо. Пізніше, у 1989 році, було введено добровільне страхування майна державних підприємств, яке забезпечувало страховий захист майна від стихійного лиха, пожеж, аварій та інших непередбачуваних подій.

У період ринкових перетворень і розвитку недержавних форм власності в Україні з'явилися комерційні страхові компанії, які пропонували різноманітні послуги щодо захисту майна підприємств. Сьогодні найпоширенішими видами страхування, які пропонують страхові компанії щодо захисту майна підприємств, є страхування від вогню та ризиків стихійних явищ, страхування виробничого обладнання від поломок, страхування втрати прибутку внаслідок вимушеної зупинки виробництва.

Суб'єкти страхування. За сучасних умов страхове покриття від вогню надають усі страхові організації, які займаються майновим страхуванням. Як свідчать статистичні дані, надходження страхових премій з вогневого страхування щорічно в Україні становить приблизно 15-17 % загального обсягу всіх наданих страхових послуг.

У страхуванні від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ страхувальник має право укласти договір на користь третьої особи (вигодонабувача}. Страхувальник повинен довести наявність у вигодонабувача інтересу щодо збереження цього майна.

Об'єкт страхування. Стандартний страховий поліс забезпечує страховий захист як майна, яке перебуває у власності страхувальника, так й у його розпорядженні, управлінні на умовах оренди або лізингу.

Об'єктами страхування можуть бути: будівлі, споруди, об'єкти незавершеного виробництва, обладнання, інвентар, продукція, сировина, матеріали, товари, паливо та інше майно.

Страхові ризики. Основними ризиками в страхуванні від вогню є:

* пожежа (Fіге);

* удар блискавки (Lignhing);

* вибух (Ехрlosiоn).

Під ризиком «пожежа» розуміють ймовірність виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження об'єкта страхування вогнем, здатним самостійно поширюватись за межі місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання. При цьому не обов'язкова поява вогню у вигляді відкритого полум'я, достатньо тління та горіння (напалювання). Не покриваються страховим захистом і не підлягають відшкодуванню збитки через пошкодження вогнем, що виникли не в результаті пожежі, а також збитки спричинені застрахованому майну під час обробки вогнем, теплом та іншим термічним впливом на нього з метою переробки або в інших цілях (наприклад сушіння, гарячої обробки, переплавляння).

Під ризиком «удар блискавки» розуміють збиток, спричинений безпосереднім знищенням, пошкодженням майна внаслідок влучення блискавки, а саме збиток від теплової дії блискавки (зокрема й збитки від спалення та уламків) та збиток через руйнівну дію на майно тиску повітря, викликаного блискавкою.

Під ризиком «вибух» розуміють ймовірність виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження майна через стрімкий прояв енергетичної сили від потягу газів або пари до їх розширення. Вибух резервуара (парового котла, газосховища, газопроводу, машин, агрегатів та інших аналогічних пристроїв) має місце тоді, коли стінки цього резервуару розриваються так, що виникає миттєве вирівнювання різниці тиску всередині та із зовні резервуару. Відшкодуванню не підлягають збитки, завдані майну вибухами самих вибухових речовин. Ця група ризиків позначається абревіатурою FLEX Пізніше, коли значного поширення набули літаки, а також пов'язані з їх падінням небезпеки, ця група ризиків була доповнена ще одним ризиком -- падінням повітряного судна (Аігсгаft сгаst lаnding), а стандартний поліс отримав назву FLEXA

За додатковими умовами та додаткову плату до стандартного вогневого полісу можуть бути включені такі ризики:

--стихійні явища: землетрус, виверження вулкана, дія підземного вогню, гірський обвал, буря, град, селі, повінь;

--пошкодження застрахованого майна водою з водогінних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних систем;

--вибух парових котлів, газосховищ, газопроводів та інших машинних апаратів;

--крадіжка зі зламом;

--биття віконного скла, дзеркал, вітрин;

--зловмисні дії третіх осіб;

-- перерви у виробництві після пожежі або втрата в зв'язку з цим прибутку;

-- від інших причин.

Відшкодовуються також розумні та доцільні витрати, які страхувальник зробив у результаті настання збитків з метою їх запобігання або зменшення (у межах страхової суми).

Якщо договором не передбачено інше, не відшкодовуються збитки, що були наслідком:

а) військових дій, громадянської війни, народних заворушень, страйків, конфліктів; конфіскації, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженнями військових або громадських влад, дії мін, бомб та інших знарядь війни;

б) ядерного вибуху, радіації та радіоактивного забруднення;

в) навмисних дій або грубої необережності страхувальника, вигодонабувача;

г) спалаху, бродіння, гниття та інших природних властивостей застрахованих об'єктів;

ґ) обвалу будівель або їх частин, якщо руйнування не викликано страховим випадком;

д) крадіжки майна під час або безпосередньо після страхового випадку.

Страхова сума. Визначення страхової суми майна, що приймається на страхування, є доволі складним, оскільки для кожного виду майна існують свої особливості. Але береться до уваги основний принцип страхового захисту -- страхування не може бути джерелом збагачення для страхувальника. Тому страхова сума щодо застрахованого об'єкта повинна відповідати його дійсній вартості й не перевищувати ринкову вартість аналогічного майна.

Для раніше виокремлених груп майна страхові суми визначаються:

1) для обладнання, машин, інвентарю згідно суми, необхідної для придбання майна аналогічного загиблому, за вирахуванням зношення;

2) для будівель і споруд -- це вартість будівництва або зведення будівель і споруд повністю аналогічних зруйнованій з урахуванням місцевості, зношення та експлуатаційно-технічного стану знищеної (пошкодженої) будівлі, споруди.

3) для продукції та незавершеного виробництва, виходячи з витрат, які необхідно зробити страхувальнику для повторного виготовлення цих товарів (готових або незакінчених у процесі виробництва), але не вище ціни їх продажу.

4) для товарів, якими торгує страхувальник, а також сировини, що придбана ним -- за цінами, необхідними для їх закупівлі, але не вище ціни, за яку вони можуть бути продані на дату страхового випадку.

Страхові суми встановлюються окремо щодо кожного об'єкта або сукупності об'єктів, указаних у договорі страхування. Майно підприємства може бути застрахованим у повній вартості. Якщо страхова сума, встановлена за договором страхування, є меншою від дійсної вартості об'єкта, страхове відшкодування сплачується при настанні страхової події пропорційно співвідношенню страхової суми та дійсної вартості застрахованого майна. Отже, в цьому разі має місце «недострахування». У страховій практиці існує ряд методів, які виключають небезпеку иедострахування (застереження про приведення сум у відповідність, підсумкове страхування, застереження про відмову від недострахування та інші методи).

Місце страхування. Страхове покриття поширюється виключно на місце страхування, що вказується в договорі. Якщо застраховане майно вилучається з місця страхування, страховий захист припиняється. Виняток становлять випадки, коли майно застраховане на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування його на виставках.

Якщо застраховане майно в разі настання страхової події вилучається з місця страхування з метою зменшення збитку, страховий захист зберігається.

Страховий тариф і страхова премія. Під час укладення договору страхування страховиком визначається розмір страхового тарифу, що залежить насамперед від виду майна та обсягу відповідальності страховика.

Істотний вплив на розмір тарифу справляють і такі чинники, як галузь, до якої належить підприємство, характер виробничої діяльності, інтенсивність виробництва, місцезнаходження об'єкта страхування тощо.

Зазвичай тариф розраховується страховиком окремо на кожний вид ризику (групу майна). Загальний тариф складається з окремих тарифів за кожний ризик.

Розмір тарифів є диференційованим залежно від групи майна та страхових випадків:

1) обладнання, машини, інвентар від 0,1--2,5 %;

2)будівлі, споруди від 0,1--0,25 %;

Найвищими страхові тарифи є за ризиком «протиправні дії третіх осіб» 0,5--5 %, меншими за ризиком «стихійне лихо» 0,05--0,1 %.

Страхова премія сплачується одноразово або може бути передбачена поетапна сплата тоді, коли страхова сума за об'єктом дуже значна. У разі несплати у встановлений термін частини страхової премії страховик має право достроково розірвати договір страхування.

У період дії договору страхування страхувальник за згодою страховика може внести в страхову угоду зміни щодо розміру страхової суми. У разі збільшення страхової суми розмір доплати страхового платежу (ДСП) розраховується за формулою (1) для кожного об'єкта страхування окремо:

ДСП = (П2-П,)х К/Т, (1)

де Пі, П2 -- страхові платежі за першочерговою та кінцевою страховими сумами відповідно; К -- кількість повних місяців, що залишилися до кінця дії договору страхування, при цьому неповний місяць приймається за повний; Т -- строк дії договору страхування в повних місяцях.

Стандартний термін укладення договору -- один рік. Договір страхування набуває чинності після сплати страхувальником страхової премії (частини страхової премії), а закінчується у вказаний в полісі строк. Якщо договір укладається на термін, більший як один рік, він автоматично продовжується на наступний рік (тоді, коли однією із сторін не буде повідомлено в письмовій формі про його розірвання).

Фрапшиза. Договір страхування може передбачати франшизу, яка встановлюється як певний відсоток від страхової суми застрахованого майна або в абсолютній сумі. Франшиза розраховується відповідно до страхової суми загалом або за окремими групами майна. За умовами договору страхування від вогню може бути передбачено застереження, що страхувальник повинен сам нести частину збитку на своїй відповідальності (франшиза) й не має права укладати будь-які інші договори страхування щодо цих частин збитку. Застосовування франшизи покликане: по-перше, підштовхнути страхувальника до прийняття заходів підвищеної безпеки; по-друге, обмежити випадки шахрайства під час укладення договору страхування.

Порядок укладення й ведення страхової угоди. Права та обов'язки сторін. Договір страхування майна укладається на основі заяви про страхування в письмовій формі. Заява повинна містити всі необхідні відомості щодо об'єктів страхування. Крім заяви про страхування страхувальник зобов'язаний надати такі документи: баланс або довідку про фінансовий стан страхувальника за останній рік; документи, що посвідчують право власності (розпорядження, користування) страхувальника на майно, яке підлягає страхуванню; копію договору застави майна (у разі страхування майна як предмета застави); опис майна та інші документи за вимогою страховика.

Страховик зобов'язаний тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

У разі страхування особливо цінного майна, коштовного каміння, ювелірних та антикварних виробів, мисливської зброї, колекцій, відеотехніки та ін. складається докладний опис майна з визначенням дати виготовлення, характерних ознак, паспортних даних, вартості. Договір страхування такого майна складається у вигляді окремого страхового поліса.

Під час укладення договору страхування страхувальник зобов'язаний повідомити страхову компанію про всі відомі йому обставини щодо об'єктів страхування, які мають істотну вагу для визначення ступеня ризику, а також про всі укладені договори страхування або ті, що укладаються в цей час для страхування цього об'єкта.

Після укладення страхової угоди страхувальник не має права збільшувати ступінь ризику. Якщо страхувальнику стане відомо про обставини, які ведуть до збільшення ступеня ризику, він зобов'язаний негайно повідомити про це в письмовій формі страховика. Під збільшенням ступеня ризику слід розуміти: припинення виробництва або істотні зміни його характеру; проведення реконструкції; перебудова чи переобладнання будівель чи споруд; заміна охорони; заміна засобів пожежегасіння тощо.

У разі переходу майна (крім товарів, які знаходяться в обороті) у власність або оренду іншої особи, страховик має право припинити договір страхування.

Незалежно від зміни ступеня ризику, страховик має право впродовж дії договору страхування перевіряти стан і вартість застрахованого майна, а також достовірність повідомлених йому страхувальником відомостей.

Права й обов'язки сторін за стандартним полісом страхування від вогню переважно відповідають правам та обов'язкам інших видів майнового страхування, хоча існують певні особливості, характерні саме для цього виду страхування. Так, страхувальник має дотримуватись щодо застрахованого майна засобів безпеки, які встановлені законами або нормативними актами країни.

Страховик має право відмовитися від виплати відшкодування за страховими випадками, безпосередньою причиною яких є порушення норм безпеки. Але страхове відшкодування сплачується, якщо порушення цих норм не пов'язане з причинами виникнення збитку.

Страхувальник під час укладення страхової угоди зобов'язаний інформувати страховика про всі інші договори страхування щодо майна, яке страхується.

Якщо в разі настання страхового випадку щодо застрахованого майна діяли інші договори страхування, відшкодування за збитком розподіляється пропорційно співвідношенню страхових сум, в яких майно застраховане кожним страховиком. Страховик сплачує відшкодування лише в частині, що припадає на його частку.

Урегулювання збитку, виплата страхового відшкодування. Уразі настання збитку через страхову подію страхувальник очікує від страхової компанії оперативної виплати страхового відшкодування. Процес урегулювання збитку починається з моменту отримання страховиком інформації про страховий випадок.

Обов'язки страхувальника в разі настання страхового випадку такі:

--страхувальник зобов'язаний без затримки, у встановлений у договорі строк, сповістити страховика або його представника в письмовій формі про настання страхового випадку;

--прийняти всі можливі заходи щодо запобігання, зменшення збитку або рятування застрахованого майна;

-- надати страховику можливість проводити огляд пошкодженого майна, розслідування причин і розміру збитку, приймати участь у заходах щодо зменшення збитку й рятування застрахованого майна;

--за вимогою страховика повідомити йому в письмовій формі всю інформацію, необхідну для визначення розміру та причини пошкодження або знищення застрахованого майна;

--у разі знищення або пошкодження рухомого майна, обладнання й товарів на складі -- надати страховику опис пошкодженого, знищеного або втраченого майна. Витрати зі складання опису несе страхувальник.

--зберегти пошкоджене майно у тому вигляді, в якому воно опинилося через страховий випадок.

Страхувальник має право змінювати картину збитку лише якщо це продиктовано розумінням безпеки, зменшенням розмірів збитку, за згодою страховика або по закінченні двох тижнів після повідомлення страховику про збиток.

Після отримання страховиком заяви страхувальника про страховий випадок, страхова компанія направляє свого експерта для огляду місцезнаходження об'єкта страхування та складання страхового акта про пошкоджене або знищене майно. В акті зазначається причина страхового випадку; наводяться відомості про знищене, пошкоджене майно та його залишки; попередньо розраховується розмір збитків.

Розмір збитку визначається страховиком на підставі даних огляду пошкодженого майна, раніше визначених страхових сум та інших документів, що підтверджують розмір збитків.

Для визнання події, що трапилася, страховим випадком страховику необхідно переконатися, що вона виникла впродовж дії договору страхування й що постраждало саме застраховане майно, яке знаходилось в момент події в обумовленому місці.

Страховий акт підписують представники компетентних органів, страховика й страхувальника (представники страховика та страхувальника).

У разі необхідності страховик може робити запити в правоохоронні органи, банки, інші підприємства, відомства та організації, які володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати його причини та обставини.

Якщо між сторонами виникають суперечки про причини та розмір збитків, то умовами страхування передбачається можливість проведення незалежної експертизи, за рахунок тієї сторони, яка вимагає цієї експертизи. Витрати на проведення експертизи з випадків, які визнаються після її проведення не страховими, відносяться на страхувальника.

Відшкодування підлягає сплаті після того, як будуть повністю встановлені причини та розмір збитку. Але умовами договору страхування може передбачатись авансова виплата, у розмірі такої суми збитку, яка вже визначена страховиком.

Страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування через:

--сумніви в правомірності щодо отримання страхувальником страхового відшкодування -- доти, поки не будуть подані необхідні докази;

--порушення органами внутрішніх справ кримінальної справи проти страхувальника або його уповноважених осіб -- до закінчення розслідування.

За умовами договору страхування страхувальник не має права відмовитися від майна, що залишилося після страхового випадку, а виплата страхового відшкодування здійснюється за вирахуванням вартості такого майна.

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику в разі повного знищення майна -- у розмірі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, але не більше страхової суми.

У разі часткового пошкодження майна -- у розмірі витрат на його відновлення. Витрати на відновлення становлять:

* витрати на матеріали та запасні частини для ремонту;

* витрати на оплату робіт з ремонту;

* витрати з доставки матеріалів до місця ремонту та інші витрати, необхідні для відновлення застрахованих об'єктів до того стану, в якому вони знаходилися безпосередньо перед настанням страхового випадку.

До витрат на відновлення страховики не включають: додаткові витрати, які викликані змінами або поліпшенням стану застрахованого об'єкту (модернізація або реконструкція об'єкта); витрати, пов'язані з тимчасовим чи допоміжним ремонтом або відновленням; інші витрати, не пов'язані зі страховим випадком.

Після страхової виплати до страховика переходять права, у межах сплаченої суми страхового відшкодування, які страхувальник або вигодонабувач мають щодо осіб, винних у спричиненні збитку. Якщо страхувальник або вигодонабувач отримав відшкодування за збитком від третіх осіб, страховик сплачує лише різницю між сумою, яку належить сплатити за умовами договору й сумою, отриманою страхувальником від третіх осіб. Страхувальник зобов'язаний негайно сповістити страховика про отримання таких сум.

Якщо страхувальнику повертається будь-яке втрачене майно після того, як вже отримане страхове відшкодування, він зобов'язаний повернути страховику суму страхового відшкодування за вирахуванням витрат на ремонт цього майна, якщо воно пошкоджене.

2. Особливості організації страхування майна фізичних осіб від вогню та інших небезпек

Страхування майна, що належить громадянам, здійснюється тільки у добровільному порядку.

Договори укладаються з громадянами України та іноземними громадянами (які постійно мешкають в нашій країні) і діють тільки на території нашої держави.

Об'єктами страхування є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням і використанням предметів домашньої обстановки, побуту, які використовуються у власному господарстві, належать страхувальнику та членам його родини і призначені для задоволення побутових і культурних потреб цієї родини,

Не беруться на страхування предмети, вартість встановлення яких надто ускладнена та факт загибелі яких (від пожежі, крадіжки чи іншої причини) важко встановити. Наприклад, документи, гроші, цінні папери, рукописи, слайди та фотознімки, предмети релігійного культу, креслення та ін.

Домашнє майно може бути застраховано за загальним або спеціальним договором.

У першому випадку застрахованими вважаються всі предмети домашнього майна, що є власністю страхувальника. У другому на страхування беруться:

· вироби з дорогоцінних металів, коштовних, напівкоштовних і кольорових каменів;

· колекції, картини, унікальні та антикварні предмети, якщо є документ компетентної організації про оцінку;

· телеапаратура, відеоапаратура, комп'ютер, фото- та кіноапаратура, музичні інструменти, електронна апаратура і т. п.

Спеціальний договір може бути укладений як на страхування всіх предметів, які відносяться до тієї чи іншої групи, так і на окремі предмети.

Домашнє майно вважається застрахованим на випадок його знищення або пошкодження внаслідок:

- стихійного лиха;

- пожежі;

- вибуху;

- наїзду транспортних засобів;

- падіння дерев і літаючих апаратів;

- раптового зруйнування основних конструкцій споруд, в яких знаходиться майно;

- аварій систем опалювання, водопостачання та каналізації;

- проникнення води із сусідніх приміщень;

- навмисних неправомірними третіх осіб та ін.

Усі зазначені події є страховки випадками.

Розмір страхової суми за договором страхування майна визначається страхувальником і страховиком із врахуванням вартості майна і не може її перевищувати (з урахуванням зносу).

Тарифні ставки страхових платежів залежать від того, за яким договором (загальним чи спеціальним) застраховано домашнє майно. При дії договору протягом 2-3 роки, може надаватися знижка. Страхові тарифи визначають за розміром страхової суми, терміну страхування та ступенем ризику, тощо. Так розміри тарифних ставок на будівлі склалися:

* у сільській місцевості - від 0,2 до 0,45% страхової суми;

* у міській місцевості - від 0,18% до 0,4% страхової суми.

Серед різновидів страхування майна громадян потроху стає популярним страхування квартир. Договори укладаються з фізичними особами, яким на території України належить квартира на правах приватної, спільної власності. До складу квартири входять: житлові кімнати, передпокій, коридори, кухня, ванна та туалетна кімната, внутрішньо квартирні сходи, балкони, лоджії, вбудовані шафи й антресолі.

При страхуванні житла розмір тарифу визначається багатьма факторами: роком будівництва будинку, матеріалами стін і перекриття, величиною зносу будинку, станом інженерних комунікацій, наявністю систем безпеки і т.п., при цьому наявність одних факторів обумовлює збільшення, а інших - зменшення тарифу. Тарифи залежать і від конструктивних особливостей житла. Наприклад, наявність у квартирі надійних металевих дверей зменшить тариф при страхуванні від протиправних дій третіх осіб, але ніяк не вплине на тариф з ризику "від затоплення водою".

Страхова сума за договором встановлюється за бажанням страхувальника, але не повинна перевищувати вартості квартири за ринковими цінами даного регіону. Страховий платіж обчислюється за тарифною ставкою 0,5% страхової суми, а страхувальнику надається право укласти договір з франшизою.

При страхуванні квартири від пожежі корисно передбачити можливість відшкодування збитків, які спричинені не тільки самим вогнем, а й викликаних застосуванням засобів пожежегасіння, оскільки при гасінні "середньої" пожежі в звичайній міській квартирі, як правило, водою пошкоджуються ще 3 -- 4 сусідніх помешкання.

Майно, в першу чергу, страхується від вогневих ризиків (пожежа від удару блискавки) та стихійних ризиків ( злива , сель, ураган). В той же час майно може страхуватися за окремими ризиками обраними страхувальником, а саме: технічними аваріями та катастрофами (короткого замикання, аваріями комунікаційних мереж, проникнення води з сусідніх приміщень, неправильною експлуатацією техніки та обладнання), противоправних дій третіх осіб ( крадіжка зі зламом, навмисне пошкодження, підпал тощо ).

Тривалість дії договору - до одного року.

Для укладення договору страхувальник звертається до страховика з усною або письмовою заявою. Страховик оглядає майно відносно його вартості та ризикованості (андеррайтинг об'єкту ). На основі результатів огляду визначаються основні умови страхування, а саме:

· страхова сума;

· тарифна ставка;

· франшиза;

· перелік страхових ризиків;

· термін дії договору, тощо.

Страхувальник має право вибору страхових ризиків, страхової суми та франшизи. Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхового внеску.

Розмір тарифних ставок цього виду страхування залежить від розмірів підприємств, галузі виробництва, характеру технологічних процесів та сировини. Як правило, розмір тарифних ставок коливається в межах від 0,01 до 0,2% за вогневі та стихійну ризики, від 0,1 до 1% за ризик „Технічні аварії і катастрофи” та від 0,5 до 5% за ризик „ Дії третіх осіб”. Слід відмітити ,що тариф за ризик „ Дії третіх осіб” залежить від ступеня захищеності майна підприємства, а також від його розміру.

Розглянемо страхування будівель, які належать фізичним особам.

У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також фізичні особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного страхування.

Знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власникові величезних збитків. Тому кожний власник будівлі чи будівель повинен заздалегідь подбати про те, щоб у разі виникнення таких збитків мати змогу покрити їх.

При цьому страхування має переваги, які полягають у тому, що зобов'язання за договором страхування починають виконуватися з моменту його укладення. А для нагромадження значних заощаджень потрібний тривалий час. Тому страхування будівель відіграє велику роль у захисті економічних інтересів громадян, які можуть зазнати матеріальних збитків унаслідок непередбачуваних подій.

До переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями.

При цьому страхувальник має право вільно вибирати об'єкт страхування, а саме, він може застрахувати:

· усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

· окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

· окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

· будівлі, зведення яких не закінчено.

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання грунту, повінь, землетрус); пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викиду газу; неправомірних дій третіх осіб.

Укладати договір страхування починають з таких дій:

· уточнюють факт належності будівель особі, з якою укладається договір;

· з'ясовують, оголошено чи ні в даній місцевості про загрозу обвалу, повені або іншого стихійного лиха. Якщо про таку загрозу оголошено, договір не укладається (крім поновлення на ще один строк);

· обов'язково оглядають будівлі у присутності страхувальника;

· з'ясовують, чи забезпечені будівлі (особливо садові, дачні будинки) належним доглядом (постійне проживання, систематичне відвідування, нагляд родичів, сусідів і т. ін.);

· дають страхову оцінку будівель, щоб правильно визначити страхову суму.

При укладанні договору страхування будівель насамперед важливо визначити їх вартість, тобто дати відповідну страхову оцінку.

На підставі страхової оцінки визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або пошкодження будівель - розмір збитку та страхового відшкодування. Крім того, правильність визначення страхової оцінки впливає на загальні фінансові результати страховика.

Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації, органів комунального господарства, що їх має кожний власник будівель.

Оцінні документи складають на підставі інвентаризаційних документів (поверхових планів, опису будівель і т. ін.). При оцінюванні будівель використовуються оцінні норми, під якими розуміють вартість у грошових одиницях певної одиниці вимірювання (метра квадратного, метра кубічного, метра погонної довжини) нової будівлі. В оцінних документах зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Первісна вартість - це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна вартість обчислюється відніманням від первісної вартості суми зносу.

У страховій практиці застосовують кілька варіантів визначення страхової оцінки будівель.

Варіант І - страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на день укладення або поновлення договору.

Варіант II - передбачає визначення страхової оцінки із застосуванням відповідних ринкових цін, що склалися на будівлі в даному регіоні (тобто первісної вартості). У такому разі реалізується принцип повноти страхового захисту. Коли б не існувало страхування на базі ринкової вартості, страхувальникові довелося б самостійно нести витрати, які перевищують дійсну вартість при відбудові будівель.

В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка). Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність, тобто страхове відшкодування виплачується у такому проценті від суми збитку, який процент страхова сума становить від дійсної вартості будівлі.

Якщо страхувальник має намір збільшити страхову суму в період дії договору страхування (через інфляційне зростання вартості будівлі, у зв'язку з прибудовою до останньої або в разі страхування не на повну вартість), укладається додатковий договір на термін, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель.

При сплаті платежу готівкою страхувальник одночасно одержує страхове свідоцтво певної форми. Для того щоб сплатити платіж безготівкове, страхувальник подає доручення до бухгалтерії підприємства, яка має утримати платіж із його заробітної плати та перерахувати на рахунок страховика в установі банку. Страхове свідоцтво видається страхувальникові в обумовлений договором термін після надходження платежу на рахунок страхової компанії. У разі неперерахування страхового платежу за страхувальника, який подав доручення, договір страхування вважається таким, що не відбувся.

Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика - у разі безготівкового розрахунку. Такий порядок набуття договорами чинності стосується договорів, які укладаються вперше, а також додаткових договорів, укладених у зв'язку зі збільшенням страхової суми. У разі поновлення договору на новий термін до закінчення дії попереднього договору, він набирає чинності з наступного дня після закінчення дії попереднього договору. Дія договору страхування припиняється через такий строк, на який його було укладено, у день, що передує числу, з якого договір набрав чинності. Водночас припиняється дія додаткового договору. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу. Дія такого договору може бути поновлена, якщо протягом певного (передбаченого його умовами) терміну з дня, визначеного для сплати чергового платежу, страхувальник звернувся із заявою про поновлення договору, страховик оглянув будівлі і за час прострочки сплати страхового платежу не сталося страхового випадку.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі настання страхового випадку страхувальникові буде відшкодовано збиток. Оперативне вирішення питання про виплату страхового відшкодування створює сприятливі передумови для швидкого відновлення майнового стану страхувальника, що його він мав до страхового випадку. А тому, якщо страховий випадок настане, страхувальник має вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих страховим випадком; повідомити протягом доби компетентні органи (залежно від події - пожежний нагляд, органи міліції і т. ін.); письмово повідомити про будь-який випадок страховика; дати змогу представникові страховика оглянути пошкоджені будівлі, не виконуючи робіт з їх відновлення. У разі невиконання страхувальником зазначених вимог страховик має право не виплачувати страхового відшкодування.

У страховому акті, що складається на місці страхової події, у результаті ретельного огляду пошкодженої (знищеної) будівлі подається характеристика випадку, який стався; зазначаються розміри будівлі та будівельні матеріали її конструктивних елементів; наводяться відомості про розмір знищених або пошкоджених будівель; перелічуються роботи з рятування будівель; констатується наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання.

Визначити суму збитку та страхового відшкодування - найскладніша та найвідповідальніша робота страховика, що передбачає такі послідовні етапи:

· установлення факту загибелі або пошкодження будівель;

· визначення причини завданого збитку та вирішення питання про наявність страхового або нестрахового випадку;

· визначення ступеня знищення або пошкодження будівель.

При оцінюванні ступеня знищення або пошкодження будівлі розрізняють тотальний та частковий збиток.

Тотальний збиток, або знищення будівлі, констатується тоді, коли вартість відновлюваних робіт з урахуванням вартості залишків та витрат, понесених страхувальником з метою запобігання збиткам або їх зменшення, перевищує дійсну вартість будівлі. Залишки від знищених будівель та окремих конструктивних елементів беруться до уваги лише в тому разі, коли вони придатні для подальшого використання за призначенням, і враховуються за кількістю будівельного матеріалу (цегли, каменю, пиломатеріалів, шиферу і т. ін.), що його можна одержати при розбиранні зруйнованої будівлі або окремої її частини.

Розмір тотального збитку визначається:

· при повному знищенні будівлі без залишків будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - як сума вартості (оцінки) будівлі з урахуванням суми зносу та витрат з рятування будівлі;

· якщо будівлю знищено, але є залишки будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з її рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внаслідок страхового випадку.

Сума збитку набирає такого вигляду:

S = ((B - I)+P) - З,

де В - первісна вартість будівлі;

І - сума зносу;

Р - витрати з рятування будівлі;

З - вартість залишків, придатних для будівництва.

При частковому збитку (пошкодженні будівель) основою для визначення втрат є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Вартістю відновлення будівлі є витрати, необхідні для того, щоб привести будівлю до стану, коли вона буде придатною для експлуатації, аналогічно тому, в якому будівля перебувала до настання страхового випадку.

Вартість відновлення пошкодженої будівлі визначається одним із таких способів: використанням одиничних розцінок на заміну чи відновлення конструктивних елементів, на підставі яких розроблено оцінні норми в даній місцевості, або використанням відсоткового співвідношення (питомої ваги) вартості окремих конструктивних елементів до загальної вартості будівель. Метод розрахунку вартості відновлення будівлі страховик обирає самостійно з огляду на характер, ступінь та обсяг пошкоджень, складність конструкцій даної будівлі та наявність відповідної технічної та оцінної документації.

Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відповідальності, обсяг страхового відшкодування залежить не лише від нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано будівлю. Тому сума страхового відшкодування визначається такою залежністю

Sс.в. = Sзб. * S / О

де Sс.в - сума страхового відшкодування;

Sзб - сума збитку;

S - страхова сума за договором;

О - страхова оцінка.

Якщо будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування збитку.

Страхове відшкодування виплачується страхувальникові протягом обумовленого договором терміну (двох, трьох днів) після одержання всіх необхідних документів.

При настанні страхової події страхувальник повинен в найкоротший термін повідомити страховика. Страховик сумісно з відповідними органами бере участь у встановлені причин страхового випадку та розміру збитків. На основі акта про страховий збиток та інших документів страховик здійснює страхове відшкодування. Якщо страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування, то подає страхувальнику мотивовану причину відмови в письмовому вигляді.

До основних обов'язкових видів страхування нерухомого майна відноситься страхування майнових ризиків за угодами про розподіл продукції та майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафту і газу, а також при передачі державного майна в оренду, тощо.

Інше майно, яке не передбачено правилами обов'язкового страхування майна страхується на підставі правил добровільного страхування.

Що обіцяють страхові компанії?

Ваше майно:

Пожежі - виникнення шкоди в результаті впливу вогню, здатного самостійно розповсюджуватись поза місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання, а також збитки, спричинені продуктами горіння та заходами пожежегасіння, що застосовуються з метою запобігання подальшого розповсюдження вогню.

Стихійних явищ - повінь, буря, ураган, злива, град, зсув,вихід підґрунтових вод, просідання грунту, землетрус;

Аварії - раптового та непередбаченого впливу води (і/або інших рідин) при пошкодженні водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем та систем пожежегасіння;

Вибуху побутового газу;

Протиправних дій третіх осіб - а саме: крадіжка із проникненням у приміщення, грабежу та/або хуліганства, підпалу.

Вашу відповідальність - при нанесенні шкоди життю, здоров'ю та майну Вашим сусідам, внаслідок страхової події в застрахованій квартирі, а саме:

Пожежі, затоплення водою, вибуху побутового газу що сталась з вини Страхувальника або осіб що мешкають у застрахованому приміщенню за рішенням суду.

Вашу родину від нещасного випадку в застрахованій квартирі:

- при тимчасовій втраті працездатності, внаслідок нещасного випадку;

- при отриманні травми, внаслідок нещасного випадку;

- у випадку загибелі або встановлення інвалідності, внаслідок нещасного випадку.

Ризик пожежі є актуальним для майна як фізичних, так і юридичних осіб. Але ці ризики суттєво відрізняються між собою. Так розмір ризику при страхуванні майна фізичних осіб є, як правило, значно меншим, ніж розмір ризику юридичної особи. Крім того, ризики фізичної особи достатньо прості і однорідні, тому досить часто страховик може видавати стандартний страховий поліс, а ризики юридичної особи складні й неоднорідні, що змушує страховика укладати із страхувальником індивідуальні договори страхування. Тут необхідний огляд майна, оскільки ці ризики різняться між собою.

Саме особливості і визначають належність такого виду, як страхування від вогню та інших небезпек, до страхування майна юридичних осіб.

Страхування від вогню та інших небезпек здійснюється шляхом укладання договорів. Розрізняють два типи договорів:

- страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

- комплексне або розширене «страхування від вогню та інших небезпек», що включає землетрус, зсув, бурю, ураган та інше.

Якщо припиняється діяльність підприємства через його ліквідацію, договір втрачає силу в день установлений для ліквідації, а в разі реорганізації - за 15 днів від дня реорганізації.

Для того, щоб відшкодування збитків, завданих основним та оборотним фондам, необхідно правильно їх оцінити. Для цього застосовується їх повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу.

Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку.

Страхова компанія може надавати страхувальнику різні знижки, надбавки та пільги.

Страхова премія дорівнює добутку страхової суми і страхового тарифу.

Визначення збитку та відшкодування залежить від об'єкта страхування, суб'єкта страхування, стихійного лиха.

Механізм визначення розміру збитку та сплати страхового відшкодування такий:

- проходить установлення факту страхового випадку;

- визначається розмір збитку і страхового відшкодування, складають акт про страховий випадок.

Відповідні органи мають надати страхувальникові такі документи:

- на випадок пожежі - довідку (акт) органу пожежного нагляду;

- у разі стихійного лиха - довідку органів гідрометеорологічної служби.

Отже, такий вид майнового страхування як страхування від вогню та інших небезпек на сьогоднішній день має договірний характер.

У правилах страхування ще відображаються додаткові умови компенсації збитків, розмір франшизи, обов'язки сторін та інші обставини, які можуть впливати на страхове відшкодування та виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником.

Страхова відповідальність - це перелік страхових ризиків, у випадку виникнення яких страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати збитки. У страхуванні майна використовується стандартний перелік ризиків, який в окремих випадках може доповнюватися або конкретизуватися страховиком.

Страхування майна здійснюється на випадок загибелі, знищення чи пошкодження його внаслідок таких страхових випадків (ризиків):

- пожежі, удару блискавки;

- стихійного лиха (землетрусу, повені, буревію, зливи, граду, обвалу та інших незвичних для даної місцевості природних та кліматичних явищ);

- аварій опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем та інших технічних аварій;

- неправомірних дій третіх осіб, крадіжок тощо.

Майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв'язку з вогнем чи раптовою загрозою стихійного лиха його необхідно розібрати або перенести на інше місце.

Із обсягу страхової відповідальності виключаються збитки, завдані майну внаслідок:

- процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них (корозії, гниття, природного зносу та інших властивостей предметів);

- його обробки вогнем, теплом або іншими термічними впливами з метою переробки, висушування, варіння, плавлення металів тощо;

- змін навігаційних та інших умов;

- дії електричного струму нарізні електричні пристрої і несправностями електротехнічного обладнання;

- навмисних дій страхувальника та осіб, які знаходяться з ним в трудових відносинах;

- викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами;

- неналежного зберігання майна;

- радіоактивного забруднення;

- дефектів майна, які мали місце до укладення договору;

- терористичних актів, військових дій, громадянських заворушень, конфіскації або арешту майна;

- державного перевороту або змови.

Страхувальники мають право застрахувати майно від всіх запропонованих у правилах страхування ризиків або обрати лише конкретні ризики. Розміри страхових тарифів встановлюються окремо за видами ризиків і коригуються залежно від рівня складності ризику та інших обставин. Для коригування використовуються понижувальні або підвищувальні коефіцієнти.

...