Сутність депозитарної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Важливим сегментом інфраструктури ринку цінних паперів є депозитарна система, яка, у свою чергу, служить складовою системи гарантування прав власників фондових активів.

Формування ефективної депозитарної системи є необхідною умовою забезпечення всього комплексу законних прав та інтересів інвесторів, а також є засобом стимулювання накопичень і трансформації заощаджень в інвестиції. Більшість операцій на вітчизняному фондовому ринку укладається поза організованої торгівлі; значну частину від обсягів операцій на ринку цінних паперів складають операції перерозподілу, а не інвестування капіталу. При цьому сучасний стан розвитку депозитарних технологій в Україні не дозволяє забезпечити повний правовий статус реєстрів депозитарного обслуговування і задовольнити їх потреби повною мірою. Це знижує довіру потенційних та діючих інвесторів до вітчизняного фондового ринку і призводить до зменшення обсягів коштів, інвестованих в економіку.

Теоретичні та практичні аспекти проблем депозитарної системи представлені численними працями вчених-дослідників. Серед них вітчизняні вчені: О. Барановський, С. Бірюк, С. Богачов, М. Бурмака, С. Глущенко, А. Головка, В. Корнєєв, О. Мозговий, С. Москвін, О. Поважний, Г. Терещенко, А. Федоренко, С. Хоружий і закордонні -- А. Агеєв, М. Алексєєв, Г. Аксьонова, В. Булатов, Б. Вільямс, А. Кілячков, А. Козлов, К. Лисак, Ф. Лоренс, Ф. Матзенберг, Я. Міркін, А. Рубенчик, Б. Рубцов, А. Семенкова, Ю. Сізов, Л. Чалдаева, Б. Черкаський.

Разом з тим вагомим науковим внеском економістів у питання становлення депозитарних інститутів та впровадження депозитарних послуг на ринку цінних паперів, у вітчизняних економічних дослідженнях не знайшли належного висвітлення проблеми забезпечення надійного збереження цінних паперів, удосконалення системи обліку прав власності на цінні папери та перереєстрації таких прав з мінімальним ризиком для їх власників. Недостатність розробки цих проблем пояснюється причинами інституційного та дослідницького характеру, - коли інфраструктура фондового ринку розвивається разом з потребами його учасників і виникає необхідність поглиблення теоретико-методологічного обґрунтування практичних напрацювань.

Таким чином, важливість дослідження проблематики депозитарного обслуговування учасників вітчизняного фондового ринку, теоретична і практична значимість розробки питань впровадження депозитарних послуг, недостатнє їх висвітлення в економічній літературі обумовили актуальність теми. фондовий депозитарний інвестиція заощадження

Мета дослідження полягає в розкритті місця, поточного стану й основних проблем депозитарної діяльності в Україні, а також у розробці рекомендацій за перспективними напрямами розвитку депозитарної системи України.

Об'єктом дослідження виступає депозитарна діяльність учасників ринку цінних паперів України.

Предметом дослідження є тенденції розвитку та вдосконалення депозитарної діяльності в Україні.

Інформаційну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань розвитку фондового ринку та його інфраструктури,законодавчі та нормативні акти щодо регулювання депозитарної діяльності, матеріали Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та його депозитарію, Національного депозитарію України (НДУ), депозитарію “Міжрегіональний фондовий союз” (МФС). Опрацьовано звітно-аналітичну інформацію міжнародних і вітчизняних фінансових організацій.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕПОЗИТАРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Розвиток інформаційних технологій, поява «електронних цінних паперів» та інтернаціоналізація фінансових ринків, що супроводжувалася реформуванням національних фондових ринків і пристосуванням їх до глобальних систем ціноутворення та обігу цінних паперів, зумовили у 80-90 роках XX століття розвиток депозитарної діяльності, основу якої становить надання послуг з реєстрації (підтвердження) прав власності на цінні папери та прав за цінними паперами, обліку корпоративних та інших прав інвесторів, обслуговування укладення та виконання договорів щодо цінних паперів, забезпечення розрахунків за поточними, ф'ючерсними та опціонними договорами щодо цінних паперів.

Світовий досвід свідчить, що використання новітніх інформаційних технологій та сучасних фінансових інструментів для забезпечення функціонування фондового ринку неможливе без налагодження взаємодії системо утворювального комплексу взаємопов'язаних інститутів інфраструктури ринків капіталу, яким виступає депозитарна система.

Національної депозитарної системи України (НДСУ), то вона створена для централізованого й ефективного обслуговування різних операцій з цінними паперами на території України. Така системи забезпечує зберігання цінних паперів, здійснення угод за цінними паперами, проведення розрахунків за цими угодами, володіння повною інформацією про поточний стан ринку цінних паперів.

НДСУ має забезпечити виконання таких завдань:

стандартизацію обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

уніфікацію документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерацію цінних паперів, розміщених в Україні згідно з міжнародними стандартами;

відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у «документарній», так і в «без документарній» формах;

реальну поставку з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошей відповідно до розпоряджень клієнтів;

акумулювання доходів за цінними паперами та їх розподіл за рахунками;

регламентацію та обслуговування механізмів позики та застави цінних паперів;

надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів;

розробку, впровадження, обслуговування і підтримку комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” учасники НДСУ поділяються на прямих та опосередкованих:

прямі учасники - депозитарії, клірингові депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів (далі - реєстратори);

опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.

Для правильного розуміння цього поділу слід зробити кілька застережень, які, на жаль не відображені в законі. Так, до прямих учасників НДСУ віднесено реєстраторів. Однак реєстри власників іменних цінних паперів ведуть реєстроутримувачі, під якими слід розуміти як реєстраторів, так і емітентів, які ведуть власний реєстр. Тому буде правильніше до прямих учасників НДСУ віднести не реєстраторів, а реєстроутримувачів.

Уточнення потребують також опосередковані учасники. Так, банки можуть бути як прямими учасниками НДСУ, виконуючи функції зберігача або реєстроутримувача, так і опосередкованими учасниками НДСУ, виконуючи функції торговця цінними паперами, а акціонерні банки - ще й емітента. Крім того, банки виконують свою звичайну функцію - забезпечення грошового обігу при виконанні оплатних договорів щодо цінних паперів.

На жаль до числа учасників НДСУ не включені інвестори. Таке упущення є досить серйозним, враховуючи, що друга сторона зобов'язання за цінним папером - емітент - входить до числа опосередкованих учасників НДСУ. Нижче буде показано, що як емітенти, так і інвестори беруть активну участь в функціонуванні НДСУ хоча б тому, що для них, для їх зручності, ця система і створена.

Нижній рівень складають зберігачі, що ведуть рахунки у цінних паперах власників цінних паперів, та реєстратори, які відповідно до договорів з емітентом цінних паперів ведуть особові рахунки власників іменних цінних паперів. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Емітенти, кількість акціонерів у яких менша, ніж встановлена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, можуть вести реєстр самостійно.

Верхній рівень складають Національний депозитарій і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та за наявності ліцензії здійснюють кліринг і розрахунки за договорами щодо цінних паперів.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Отже, депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр), депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України. [1]

Депозитарна діяльність в Україні регулюється Закон України «Про депозитарну систему України» від 6 липня 2012 р. та Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р.

В Україні можуть провадитися такі види депозитарної діяльності:

1) депозитарна діяльність Центрального депозитарію;

2) депозитарна діяльність Національного банку України;

3) депозитарна діяльність депозитарної установи;

4) діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;

5) діяльність із зберігання активів пенсійних фондів.

Центральний депозитарій України (ЦДУ) -- депозитарій, створений відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку.

Центральний депозитарій веде депозитарний облік всіх емісійних цінних паперів, крім тих, облік яких веде Національний банк України відповідно до компетенції, визначеної цим Законом.

Статутний капітал ЦДУ становить 103 млн. 200 тис. гривень. 25% акцій належить державі, якими управляє НКЦБФР. Крім того, 25% акцій ЦДУ належать Національному банку України.

Відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» ЦДУ є центральним інститутом Національної депозитарної системи, на який покладено забезпечення її формування й розвитку, функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, інтеграцію Національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних установ, що забезпечують функціонування світових ринків капіталів.

Згідно із цим Законом Центральний депозитарій здійснює такі види діяльності:

зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Крім того, до виключної компетенції ЦДУ віднесено:

стандартизація депозитарного обліку та документообігу щодо операцій з цінними паперами;

нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших держав, укладання двосторонніх та багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи.

Щодо Національного банку України, то він здійснює депозитарну діяльність з державними цінними паперами (ДЦП), що допущені до обігу в Національній депозитарній системі, виконуючи функції депозитарію та зберігача цінних паперів щодо ДЦП. Національний банк України може здійснювати такі види депозитарної діяльності:

зберігання і обслуговування обігу ДЦП на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним ДЦП;

кліринг і розрахунки за договорами щодо ДЦП.

Законом України «Про депозитарну систему України» передбачено створення Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр), який відкриває та веде грошові рахунки учасників фінансового ринку, а також може здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку із забезпечення клірингу та виконання функції центрального контрагента. Тобто функції, які покладено на Розрахунковий центр передбачають виконання ним банківських операцій. Саме з цією метою норми цього закону передбачають, що для забезпечення здійснення розрахунків Розрахунковий центр отримує ліцензію на здійснення окремих банківських операцій та генеральну валютну ліцензію. Також Національний банк надає Розрахунковому центру статус учасника системи електронних платежів та має право підтримати його ліквідність. У той же час, законодавство не врегульовує питання здійснення регулювання діяльності та нагляду за Розрахунковим центром.

Депозитарна установа - установа, яка має право надавати емітенту додаткові послуги при проведенні загальних зборів (чергових або позачергових) акціонерного товариства, зокрема, виконувати функції реєстраційної комісії або лічильної комісії, здійснювати для емітента підготовку та надання йому довідково-аналітичних матеріалів, що характеризують ринок цінних паперів, консультування з питань обліку та/або обігу цінних паперів, а також послуги щодо управління його рахунком у Центральному депозитарії чи інші послуги, не заборонені законодавством, щодо цінних паперів, випущених емітентом.

Депозитарні установи для здійснення депозитарної діяльності виконують такі основні функції:

зберігання цінних паперів;

обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарна діяльність депозитарної установи може поєднуватися з діяльністю із зберігання активів інститутів спільного інвестування та зберігання активів пенсійних фондів. Депозитарна діяльність депозитарної установи може поєднуватися з діяльністю з торгівлі цінними паперами та/або банківською діяльністю.

Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність виключно щодо таких цінних паперів, що існують у бездокументарній формі за результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму шляхом знерухомлення.

Щодо діяльності з управління активами інституційних інвесторів, то це професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів.

Компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною Комісією з цінних паперів і фондового ринку (ст. 3 ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

КУА може поєднувати діяльність з управління активами ІСІ тільки з діяльністю з управління пенсійними активами недержавних пенсійних фондів (НПФ) та з адмініструванням НПФ (за наявності відповідної ліцензії).

Отже, депозитарна діяльність в інфраструктурному середовищі ринку цінних паперів України спрямована на надання депозитарних послуг відповідними установами при обслуговуванні потреб клієнтів (учасників ринку) щодо гарантування прав власності на цінні папери. Необхідність депозитарної діяльності полягає у забезпеченні прозорості і ліквідності ринку цінних паперів, коли специфікація прав власності на фондові активи набуває виняткового значення.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕПОЗИТАРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Фондовий ринок України розвивається поступово, його параметри змінюються відповідно до світових тенденцій. Із появою нових видів цінних паперів та інвестиційних послуг посилюються вимоги до депозитарної системи, що обслуговує операції на фондовому ринку.

Дієве функціонування депозитарної системи є запорукою повноцінного розвитку фондового ринку та підвищення інвестиційної привабливості країни.

На кінець 2011 року регулятором видано дві ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів, а саме: ПАТ «Національний депозитарій України» (ПАТ «НДУ») та ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ПрАТ «ВДЦП»).

Станом на 31.12.2011 депозитарії цінних паперів обліковували цінні папери, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, 1 617 емітентів, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходились 137 237,71 млн. таких цінних паперів. У той же час, говорячи про випуски цінних паперів, зареєстрованих у бездокументарній формі існування, варто зазначити, що станом на звітну дату депозитарії цінних паперів обліковували цінні папери 8 896 емітентів, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходилось 2 418,02 млн шт. таких цінних паперів.

Загалом, деякі кількісні показники депозитарної діяльності наведено в табл. 2.1.

Окрім того, показники депозитарної діяльності, наведені в табл. 2.1, свідчать про постійне збільшення кількості рахунків у цінних паперах -- як зберігачів, так і власне емітентів, що обслуговуються депозитаріями, а також зростання кількості цінних паперів на цих рахунках. Це є підтвердженням загальної тенденції покращення кількісних і якісних показників вітчизняного фондового ринку.



Таблиця 2.1. Деякі кількісні показники депозитарної діяльності у 2009-2011 роках

Показник	ПрАТ «ВДЦП	ПАТ «НДУ»	ПрАТ «ВДЦП	ПАТ «НДУ»	ПрАТ «ВДЦП	ПАТ «НДУ»
	станом на 12.2009	станом на 12.2010	станом на 12.2011
Кількість знерухомлених цінних паперів випуски яких зареєстровані у документарній формі, що обслуговуються у депозитаріях (млн шт.)	372 597	6 390	302 236	24 928	109 803	27 433
Кількість випусків цінних паперів, зареєстрованих у документарній формі існування, цінні папери яких знерухомлені та обслуговуються депозитаріями (шт.)	3 903	22	2 793	77	1611	54
Кількість цінних паперів, випуски яких зареєстровані у бездокументарній формі існування, що обслуговуються у депозитаріях (млн. шт.)	1 006 951	13 294	1 763 140	1 763 140	2 144 669	270 549
Кількість випусків цінних паперів, зареєстрованих у бездокументарній формі існування, цінні папери яких обслуговуються депозитаріями (шт.)	4 576	209	6 258	2 136	8 055	4 234

За даними на кінець 2011 року, в Україні здійснювали діяльність 384 зберігачі із 23 регіонів, ліцензовані Комісією.

Таблиця 2.2 Адміністративні операції, які здійснені депозитаріями цінних паперів у 2009 -2011 роках

Вид адміністративних операцій	Назва	2009	2010	2011
Відкрито рахунків: зберігачів цінних паперів, шт.	МФС -ВДЦП	303	379	410
	НДУ	122	259	296
Відкрито рахунків: емітентів цінних паперів, шт.	МФС -ВДЦП	3261	4 910	6 221
	НДУ	118	2 217	4 108
Кількість цінних паперів, що обліковувались, млрд шт.	МФС -ВДЦП	1 379,55	2 065,38	2 254,47
	НДУ	19,76	119,58	300,79

При цьому частка цінних паперів, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, були знерухомлені та обліковувались на рахунках власників у зберігачів, становила 5,75 % від загальної кількості цінних паперів, що обліковувались на рахунках власників; частка цінних паперів, випуски яких зареєстровані у бездокументарній формі існування -- відповідно 94,25 %.

Кількість рахунків власників цінних паперів, що обслуговуються зберігачами становила 4,99 млн шт.

За кількістю рахунків власників цінних паперів найбільша частка обліковувалась за фізичними особами, громадянами України -- 98,4 %.

Кількість рахунків власників цінних паперів -- нерезидентів становила 15 853 шт., за структурою рахунків власників-нерезидентів найбільша частка належала власникам -- юридичним особам (57,8 %).

Сучасний технологічний апарат Національної депозитарної системи України забезпечує не лише виконання всіх депозитарних та розрахунково-клірингових операцій, а й увесь необхідний функціонал депозитарної діяльності зберігача.

Інтеграція України до світового фондового ринку дозволить залучити значні зовнішні інвестиції, що необхідні для розвитку економіки країни. Вихід на міжнародні ринки капіталу повинні забезпечувати інститути Національної депозитарної системи шляхом встановлення кореспондентських відносин з іноземними депозитарними установами з подальшим відкриттям рахунків та обслуговуванням операцій із цінними паперами на цих рахунках.

Інтеграційні процеси в Україні розвиваються дуже повільно. Головною причиною відсутності транснаціональних операцій щодо цінних паперів була нестача кореспондентських відносин між депозитаріями.

Переважна більшість цінних паперів українських емітентів обліковувалася на рахунках у зберігачів і обслуговувалась у депозитарії ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» (нині ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»; далі - ВАТ «МСФ» і ПАТ «ВДЦП»). Національний депозитарій України почав здійснювати операційну діяльність лише з 2006 р. До цього часу ВАТ «МФС» був монополістом на ринку депозитарних послуг.

Національний депозитарій України (НДУ) на законодавчому рівні наділений виключним правом встановлювати кореспондентські відносини зіноземними депозитарними установами, в той час як облік цінних паперів провадять зберігачі, а ПАТ «ВДЦП» за своїм призначенням є кліринговим депозитарієм. У такій ситуації для виходу цінних паперів українських емітентів на іноземні фондові ринки необхідно було встановити кореспондентські відносини між депозитарними установами всередині країни. Такі кореспондентські відносини між НДУ та ПАТ «ВДЦП» були встановлені лише у 2010 р.

НДУ встановив кореспондентські відносини з такими іноземними депозитаріями: Clearstream; OeKB (Центральний депозитарій ЦП Австрії); Депозитарій «Росбанк» (Росія); Спеціалізований депозитарій «ІНФІНІТУМ» (Росія); Центральний Московський депозитарій (Росія); Депозитарій «Депозитарні та корпоративні технології» (Росія); Депозитарно-клірингова компанія (Росія). Отже, Національна депозитарна система, хоч і орієнтується у своєму розвитку на депозитарні системи економічно розвинених країн, однак за багатьома аспектами потребує удосконалення для забезпечення повноцінного функціонування українського фондового ринку. Показники депозитарної діяльності за 2009 - 2011 роки свідчать про постійне збільшення кількості рахунків у цінних паперах, що обслуговуються депозитаріями, а також зростання кількості цінних паперів на цих рахунках. Це є підтвердженням загальної тенденції покращення кількісних і якісних показників вітчизняного фондового ринку.



РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕПОЗИТАРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

На сьогодні перед Національною депозитарною системою України стоїть завдання забезпечити інтеграцію вітчизняного ринку цінних паперів до міжнародних ринків капіталу. Цього можна досягти через правове, організаційне та технологічне забезпечення вільного руху капіталу між Україною, країнами ЄС та іншими країнами; створення умов для зменшення витрат та ризиків іноземних інвесторів, підвищення рівня їх захисту; інтеграцію національної системи обліку цінних паперів у відповідні системи інших держав та поєднання їх в інформаційно-технологічному просторі.

Щодо інституціоналізації депозитарного обслуговування в Україні, то його характерною рисою є постійне удосконалення і унормування депозитарної діяльності відповідно до потреб учасників фондового ринку.

Впровадження депозитарних послуг в Україні потребує уніфікації норм вітчизняної нормативно-правової бази із зарубіжними аналогами та впровадження диверсифікованішого інструментарію при фіксації та захисті прав власників цінних паперів.

На сучасному етапі розвитку депозитарної інфраструктури ринку цінних паперів України має місце спільне функціонування на вищому рівні Національної депозитарної системи трьох установ: Національного депозитарію України, депозитарію НБУ (обслуговування обігу державних цінних паперів) та депозитарних установ, що створює низку проблем, які негативно позначається на якості надання депозитарних послуг та в основному стосуються штучного розподілу функцій між депозитаріями, неузгодженості в організаційній і технологічній роботі інфраструктурних учасників ринку цінних паперів.

Створення повноцінного центрального депозитарію має важливе значення у розвитку українського фондового ринку, адже воно забезпечує поліпшення інвестиційного клімату в країні шляхом створення прозорого механізму зберігання цінних паперів та відстеження зміни прав власності; підвищує довіру з боку інвесторів, емітентів та професійних учасників фондового ринку; мінімізує як операційні ризики (шляхом впровадження єдиної моделі депозитарного обліку), так і транзакційні витрати учасників ринку.

Надійність, прозорість, стабільність та інвестиційна привабливість фондового ринку певною мірою забезпечується асортиментом послуг, що може запропонувати депозитарна система для його обслуговування. Чим більше спектр депозитарних послуг - тим вищою буде оцінка за цим критерієм. Спектр послуг, що пропонує Національна депозитарна система, недостатньо широкий та не може повною мірою задовольнити потреби сучасного фондового ринку. Сьогодні практично не здійснюються операції з похідними фінансовими інструментами (деривативами), зокрема це спричинено відсутністю законодавчої бази для формування ринку деривативів.

Ще одним важливим аспектом ефективного функціонування і розвитку фондового ринку загалом та системи депозитарної діяльності зокрема є створення надійної системи управління ризиками. Концепції організації системи ризик-менеджменту знайшли своє відображення у доповідях європейських організацій з депозитарної діяльності. Зокрема Асоціація центральних депозитаріїв Євразії рекомендує центральним депозитаріям країн-учасниць створювати системи управління ризиками, що мають здійснювати:

- оцінку надійності контрагентів;

- процедури оцінки, моніторингу та вимірювання ризиків депозитарної діяльності;

- оцінку фінансової стійкості та вимог до ліквідності;

- оцінку діяльності за умови виникнення надзвичайних ситуацій;

- плани відновлення діяльності за умови виникнення надзвичайних ситуацій [10].

Загалом система ризик-менеджменту в Національній депозитарній системі знаходиться на досить низькому рівні, що обумовлено відсутністю законодавчої бази як складової системи ризик-менеджменту в організаційній структурі депозитарних установ; суперечливістю методик вимірювання ризиків, а також високою вартістю страхування.

Пріоритетними методами управління ризиками в депозитарних установах є хеджування та самострахування, які широко застосовуються в зарубіжних депозитарних системах.

Метод хеджування за допомогою похідних фінансових інструментів в Україні майже не застосовується. Така ситуація спричинена відсутністю нормативної бази та досвіду здійснення операцій з деривативами.

Самострахування передбачає створення депозитарною установою спеціалізованих резервних фондів для покриття збитків клієнтів. Цей метод страхування також не знайшов повноцінного втілення в депозитарній системі через відсутність нормативного підґрунтя у цій сфері та небажання депозитарних установ відволікати власні активи.

Процес розвитку вітчизняної депозитарної системи відбувається за домінуючої участі банків як зберігачів порівняно з торговцями цінними паперами при наданні депозитарних послуг. Така особливість свідчить про посилення тенденції універсалізації діяльності банків, у тому числі і на фондовому ринку.

Активна участь банків як зберігачів при наданні депозитарних послуг пояснюється можливістю диверсифікованого інвестування вільних коштів з використанням фондових інструментів у різних проектах; наявністю опрацьованих технологій обліку і збереження фінансових активів кваліфікованими фахівцями в частині депозитарного обслуговування, досвідом роботи на ринку цінних паперів (зокрема державних).

Депозитарна діяльність на ринку цінних паперів повинна забезпечуватись сучасними технологіями автоматизації депозитарних операцій, що потребує покращення програмного забезпечення та використання нових ефективних методів депозитарного обслуговування. Впровадження новацій в організацію депозитарного обслуговування банками пов'язано з поглибленням їх спеціалізації, що дає можливість визначитися з власною нішею в депозитарній інфраструктурі ринку цінних паперів, а також зі структурою і обсягами пропонованих послуг

Депозитарним установам притаманні в цілому ті ж ризики, що і будь-яким іншим учасникам ринку цінних паперів. Найбільший вплив на депозитарну діяльність мають операційні і технічні ризики, які провокують конфліктні ситуації між депозитарним інститутом та його клієнтами, і тому саме в результаті таких ризиків депозитарні установи найчастіше не виконують або недостатньо чітко виконують доручення клієнтів.

Ще одним важливим завданням є встановлення кореспондентських відносин із зарубіжними депозитаріями та розвиток міжнародних зв'язків. Необхідним є забезпечення вільного доступу депозитаріїв до міжнародних ринків, в тому числі забезпечення можливості відкриття банківських рахунків, з наданням можливості використання цих рахунків для отримання доходів для клієнтів, а також для здійснення розрахунків за угодами. Для реалізації цього завдання необхідно внести зміни до валютного законодавства. Крім того, потребує скорочення термін переказу грошових коштів від клієнта брокера на рахунок депозитарію і навпаки.

Отже, можна зазначити, що депозитарна діяльність в Україні має достатній потенціал для розвитку, адже створена в ній організаційна та фінансова база сприятимуть удосконаленню и дозволять вивести цю діяльність на новий якісний рівень.



ВИСНОВКИ

Підсумувавши матеріал, викладений у даній роботі, відзначимо, що депозитарна діяльність в інфраструктурному середовищі ринку цінних паперів України спрямована на надання депозитарних послуг відповідними установами при обслуговуванні потреб клієнтів (учасників ринку) щодо гарантування прав власності на цінні папери. Депозитарні послуги в сукупності фінансових послуг є результатом депозитарної діяльності, яку здійснюють професійні учасники ринку, а сукупність таких послуг у процесі їх надання і споживання трансформується в депозитарний сервіс.

Депозитарні послуги на фондовому ринку України надаються і споживаються в процесі дворівневої взаємодії прямих і опосередкованих учасників Національної депозитарної системи - депозитаріїв, зберігачів, реєстраторів, банків, емітентів, організаторів торгівлі і торговців цінними паперами.

Отже, Національна депозитарна система, хоч і орієнтується у своєму розвитку на депозитарні системи економічно розвинених країн, однак за багатьма аспектами потребує удосконалення для забезпечення повноцінного функціонування українського фондового ринку. Її реформування має відбуватися за такими напрямами: удосконалення правового забезпечення та імплементації міжнародних стандартів; модифікація технологічного забезпечення; інтеграція до світового фондового ринку; організаційне забезпечення; повноцінне продуктове забезпечення; створення системи управління ризиками. Крім того, принциповою вимогою є вдосконалення централізації організаційної структури депозитарної системи, а також впровадження в її діяльність методології ризик-менеджменту.



ЛИТЕРАТУРА

1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про депозитарну систему України (ст.1) м. Київ, 6 липня 2012 року № 5178-VІ

2. http://www.uaib.com.ua/abcpeople/abetka_isi/6119.html

3. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1992 №1201-ХІІ.

4. 2. "Про затвердження Положення про депозитарну діяльність" // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року N 999. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 р. за N 1238/13112

5. 3. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. К.: А.Л.Д., ВІРА - Р, 1998. - 560 с.

6. 4. Мельников И.С. Финансовый анализ ценных бумаг. - М.: Финансы й статистика. 1998. - 360 с.

7. 5. Примостка Л.0. Фінансовий менеджмент банку. Навч. посібник: - К.: КНЕУ, 1999. - 280

8. 6. Рынок ценных бумаг. Теория й практика. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Учебное пособие. - К.: МАУП, 1997 - 214 с.с.

9. 7. Фредерік С. Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г.Стеблій, А.Стасишин. - К.: Основи, 1998. - 963 с.

10. 8. Мировые рынки ценних бумаг / Б.Б. Рубцов. - М.:.: "Издательство Екзамен", 2002. - 448

11. 9. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. Навчальний посібник.- Київ.: ЦУП, 2002.-616 с.

Размещено на Allbest.ru

...