Види і функції банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види банків

Банк - фінансове підприємство, яке зосереджує тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у вигляді кредитів (позик, позичок), посредничает у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Центральний (емісійний) банк у більшості країн належить державі. Але навіть якщо держава формально не володіє його капіталом (США, Італія, Швейцарія) або володіє частково (Бельгія - 50%, Японія - 55%), центральний банк виконує функції державного органу. Центральний банк володіє монопольним правом на випуск в обіг (емісію) банкнот - основною складовою готівково-грошової маси. Він зберігає офіційні золотовалютні резерви, проводить державну політику, регулюючи кредитно-грошову сферу і валютні відносини. Центральний банк бере участь в управлінні державним боргом і здійснює касово-розрахункове обслуговування бюджету держави. За своїм становищем в кредитній системі центральний банк грає роль "банку банків", тобто зберігає обов'язкові резерви і вільні кошти комерційних банків та інших установ, надає їм позики, виступає як "кредитора останньої інстанції", організовує національну систему взаємозаліків грошових зобов'язань або безпосередньо через свої відділення, або через спеціальні розрахункові палати.

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи. Вони виконують практично всі види банківських операцій. Історично склалися функціями комерційних банків є прийом вкладів на поточні рахунки, короткострокове кредитування промислових і торгових підприємств, здійснення розрахунків між ними. У сучасних умовах комерційним банкам вдалося істотно розширити прийом термінових і ощадних вкладів, середньо-і довгострокове кредитування, створити систему кредитування населення (споживчого кредиту). Інвестиційні операції комерційних банків зв'язані в основному з купівлею-продажем цінних паперів уряду та місцевих органів влади. Після кризи 1929-1933 рр.. в США, Франції, Великобританії, у ряді інших країн комерційним банкам заборонено брати участь у випуску і купівлі цінних паперів приватних підприємств небанківського сектора. Ця заборона в даний час долається шляхом відкриття банком трастових відділів та установи трастових компаній, керуючих майном клієнтів за дорученням (у США 2 / 3 цього майна представлено цінними паперами корпорацій).

Комерційні банки виконують розрахунково-комісійні і торгово-комісійні операції, займаються факторингом, лізингом, активно розширюють зарубіжну філіальну мережу і беруть участь у багатонаціональних консорціумах (банківських синдикатах).

Інвестиційні банки (у Великобританії - емісійні будинку, у Франції - ділові банки) спеціалізуються на емісійно-установчих операціях. За дорученням підприємств про держави, які потребують довгострокових вкладень і вдаються до випуску акцій і облігацій, інвестиційні банки беруть на себе визначення розміру, умов, терміну емісії, вибір типу цінних паперів, а також обов'язки щодо їх розміщення та організації вторинного обігу. Установи цього типу гарантують купівлю випущених цінних паперів, здобуваючи і продаючи їх за свій рахунок або організовуючи для цього банківські синдикати, надають покупцям акцій і облігацій позики. Хоча частка інвестиційних банків в активах кредитної системи порівняно невелика, вони завдяки їх інформованості та засновницьким зв'язків відіграють в економіці найважливішу роль.

Ощадні банки (в США - взаімосберегательние банки, у ФРН - ощадні каси) - це, як правило, невеликі кредитні установи місцевого значення, які об'єднуються в національні асоціації і звичайно контролюються державою, а нерідко і належать йому. Пасивні операції ощадних банків включають прийом вкладів від населення на поточні та інші рахунки. Активні операції представлені споживчим та іпотечним кредитом, банківськими позиками, покупкою приватних і державних цінних паперів. Ощадні банки випускають кредитні картки.

Іпотечні банки - установи, що надають довгостроковий кредит під заставу нерухомості (землі, будівель, споруд). Пасивні операції цих банків складаються у випуску іпотечних облігацій.

Іпотечний кредит - це довгострокова позика, видавана іпотечними, комерційними банками, страховими та будівельними товариствами та іншими фінансово-кредитними установами під заставу землі і будівель виробничого та житлового призначення. Іпотечний кредит застосовується головним чином у сільському господарстві, а також у житловому та інших видах будівництва. В результаті збільшується розмір продуктивно використовуваного капіталу.

Комерційними банками, фірмами - постачальниками обладнання, фінансовими компаніями надаються кредити промислово-торгівельним корпораціям під заставу машин і устаткування. У цьому випадку сума іпотечного кредиту нижче ринкової вартості заставленого обладнання та інших активів корпорацій. Крім того, розміри іпотечного кредиту зменшуються в залежності від ступеня зносу закладається обладнання. Процентні ставки за іпотечним кредитом визначаються попитом і пропозицією і диференціюються залежно від фінансового стану позичальника.

Іпотечний кредит широко поширений у країнах з ринковою економікою. Позики виділяються на житлове і виробниче будівництво під високий відсоток (10-20%).

Банки споживчого кредиту - тип банків, які функціонують в основному, за рахунок кредитів, отриманих у комерційних банках, і видачі короткострокових і середньострокових позик на придбання дорогих товарів тривалого користування і т.д. Головну роль у банківській справі відіграють банківські групи, у складі яких виділяються головна компанія (великий банк - холдинг), філії (дочірні товариства), а також представництва, агентства, відділення.

Банківський холдинг є держательскую (холдингову) компанію, що володіє пакетами акцій та інших цінних паперів інших компаній і здійснює операції з цими цінними паперами. Крім чистих холдингів, що займаються тільки зазначеними операціями, існують змішані холдинги, які, крім того, ведуть підприємницьку діяльність у різних сферах економіки. У цьому випадку холдинг створюється, як правило, у зв'язку із заснуванням головною компанією дочірніх виробничих фірм. Холдингові компанії можуть мати складну структуру, коли головний холдинг контролює через систему участі, тобто через володіння акціями, дочірні компанії-холдинги, у свою чергу, є власниками акцій різних фірм. Материнська (головна) холдингова компанія отримує прибуток за рахунок дивідендів на контрольовані нею акції дочірніх компаній, а також у деяких випадках за рахунок переведення частини прибутку дочірніх компаній на основі спеціальних угод. Холдинг, зазвичай, виступає в якості власника контрольного пакету акцій, що дозволяє йому чинити вирішальний вплив на функціонування підконтрольних компаній. Як правило, холдинги можуть мати різні правові форми: товариств з обмеженою відповідальністю, товариств, компаній, акціонерних товариств. Найбільш поширені холдинги, організовані як акціонерні товариства (в тому числі і за участю держави). Особливістю банківських груп є наявність в їх складі філій. Банківський філія виступає як юридична особа, реєструється в місцевих органах влади і вважається резидентом країни вимоги, має самостійний баланс. Він може виконувати всі ті ж операції, що і банк-засновник, але може бути і спеціалізованим. Великі банки часто засновують філії, що займаються факторингом, лізингом, консультаціями. Користуючись юридичною незалежністю філій, комерційні банки здійснюють через них заборонені операції з цінними паперами компаній небанківського сектора. На відміну від філії представництво, агентство і відділення юридичними особами не є і не мають самостійного балансу. Представництво займається лише збором інформації, пошуком клієнтів та рекламою. Комерційна діяльність представництвам заборонена. Агентство уповноважене здійснювати активні банківські операції (кредитні та інвестиційні), розрахункове обслуговування. Однак ці операції воно проводить за рахунок банку-засновника, так як саме агентство не має права приймати внески і, отже, не має власної ресурсної базою. Відділення, на відміну від агентства, проводить як активні, так і пасивні операції. Перелік їх може збігатися з переліком операцій банку-засновника або обмежуватися якоюсь його частиною. Банки за характером власності поділяються на: приватні, кооперативні, муніципальні (комунальні), державні, змішані; створені за участю держави. У банківській справі, як і в промисловості, вільна конкуренція неминуче викликає концентрацію. Одні банки поглинаються більш могутніми конкурентами, інші, формально зберігаючи самостійність, фактично потрапляють під владу більш сильних конкурентів. Відбувається злиття, "сплетіння" банків. Число банків скорочується, але разом з тим збільшуються їх розміри, зростає обсяг операцій. У кожній країні виділяються деякі найбільші банки, на рахунках яких збираються величезні суми вільних коштів, які шукають прибуткового застосування. Конкуренція спостерігається як між окремими банками, так і між найбільшими спілками банківського капіталу. У останніх все більш посилюється прагнення до монополістичного угодою, до об'єднання банків. Великі фінансові операції - розміщення державних позик, організація великих акціонерних товариств - все частіше здійснюються не будь-яким окремим банком, а за допомогою угоди між кількома провідними банками. Централізація банківського капіталу проявляється у злитті великих банків у найбільші банківські об'єднання, в зростанні філіальної мережі великих банків. Банківські об'єднання - це банки-гіганти, які відіграють панівну роль у банківській справі.

Існують декілька форм банківських об'єднань.

Банківські картелі - це угоди, що обмежують самостійність окремих банків і вільну конкуренцію між ними шляхом погодження та встановлення однакових процентних ставок, проведення однаковою дивідендної політики тощо

Банківські синдикати, або консорціуми - угоди між декількома банками для спільного проведення великих фінансових операцій.

Банківські трести - це об'єднання, що виникають шляхом повного злиття декількох банків, причому відбувається об'єднання капіталів цих банків і здійснюється єдине управління ними.

Банківські концерни - це об'єднання багатьох банків, формально зберігають самостійність, але перебувають під фінансовим контролем одного великого банку, що скупили контрольні пакети їхніх акцій.

У конкурентній боротьбі великі банки мають вирішальні переваги перед дрібними. По-перше, вони мають більші можливості для залучення вкладів, так як вкладники вважають за краще розміщувати свої кошти у великі, більш солідні і стійкі банки, а не в дрібні, які найчастіше зазнають краху. По-друге, великі банки зазвичай володіють мережею філій (відділень, агентств, контор), розташованих в багатьох містах, чого не мають дрібні банки. По-третє, у великих банків витрати з ведення операцій щодо менше внаслідок більшого масштабу цих операцій. Це дозволяє великим банкам стягувати меншу плату з клієнтів за виконання для них розрахункових і кредитних операцій, що, природно, привертає клієнтуру. Перевага великих банків ще більше посилюється через широке застосування комп'ютерів та іншої обчислювальної техніки. У боротьбі з банками-аутсайдерами банківські об'єднання вдаються до різних методів конкурентної боротьби: за допомогою реклами, шляхом відкриття своїх філій у районі діяльності аутсайдерів і переманювання клієнтів шляхом надання їм тих чи інших пільг. Боротьба за клієнтуру ведеться і між самими банківськими об'єднаннями, кожен великий банк прагне переманити клієнтів у інших великих банків.

Між банківськими об'єднаннями ведеться також боротьба за контроль над підприємствами, в яких вони беруть участь. Якщо, наприклад, акціями промислової компанії володіють кілька великих банків, то кожен з них прагне просунути на керівні посади в цій компанії своїх представників, щоб надавати найбільший вплив, а, отже, отримувати найбільші вигоди для ведення грошово-кредитних операцій.

Функції банків

Основною функцією банків є функція збирання або акумулювання тимчасово вільних грошових коштів та перетворення їх у капітал. Виконуючи цю функцію, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у формі вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або надаються банком. Сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позичковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствами підприємцям. Тільки з допомогою банків, заощадження перетворюються на капітал. Акумуляція коштів стає одним з основних видів діяльності банків. Для здійснення цієї функції потрібен спеціальний дозвіл-ліцензія.

Наступною функцією банків можна сміливо назвати кредитування підприємств, держави і населення. У сучасних умовах розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу, це дуже важлива і актуальна функція. Так як для розвитку приватного бізнесу, в розвивається ринкової економіки, потрібно значні фінансові вкладення, які можна отримати або через банк, або шляхом отримання іноземних інвестицій. Банк виступає в якості фінансового посередника, отримуючи грошові кошти у кінцевих кредиторів і даючи їх кінцевим позичальникам. За рахунок банківських кредитів здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, а також забезпечується розширення виробництва.

Банки надають позики споживачам на придбання товарів тривалого споживання, сприяючи, тим самим, зростання їх рівня життя. І, нарешті, так як державні витрати не завжди покриваються доходами, банки кредитують фінансову діяльність уряду. банк кредит іпотечний ощадний

Третя функція банків - це функція регулювання грошового обороту. Банки виступають центрами, через які проходить платіжний оборот різних господарюючих суб'єктів. Завдяки системі розрахунків, банки створюють для своїх клієнтів можливість здійснювати обмін, обіг грошових коштів і капіталу. Через банки проходить оборот як окремо взятої людини, так і економіки країни в цілому. Через них здійснюється перелив грошових коштів та капіталів від одного суб'єкта до іншого, від однієї галузі народного господарства до іншої.

Наступна функція банків - це посередницька функція, відповідно до якої діяльність банків розуміється як посередника в платежах. Через банки проходять платежі підприємств, організацій і населення. Здійснюючи за їх дорученням платежі, цим самим банк виконує посередницьку місію. У руках банків ця функція стає значно ширше, ніж елементарна посередницька діяльність. Банк може акумулювати невеликі розміри тимчасово вільних грошових коштів багатьох клієнтів і підсумувавши їх, направити величезні грошові ресурси тільки одному суб'єкту. Також банк може брати гроші у клієнтів на короткий термін, а видавати їх на тривалий час. Він може акумулювати ресурси в одному секторі економіки будь-якого регіону, або перерозподілити їх в інші галузі і зовсім інші регіони. Так як банки знаходяться в центрі економічного життя, вони отримують можливість змінювати розмір, строки та напрямки капіталів у відповідності з виникаючими потребами господарства.

Також маючи ліцензію Центрального банку на здійснення банківських операцій, банки мають право здійснювати випуск, купівлю. Продаж, облік, зберігання та інші операції з цінними паперами, що підтверджують залучення коштів у внески і на банківські рахунки. З іншими цінними паперами, операції з якими не вимагають спеціальної ліцензії, банки мають право також здійснювати довірче управління за договором з фізичними та юридичними особами.

Банки виконують та інформаційно-консультативну функцію. Вони надають консультаційні послуги своїм клієнтам із приводу випуску і обігу цінних паперів, котирування валют та акцій. Банки інформують клієнтів і населення про зміни фінансового стану в економіці країни, зміни процентних ставок і проблем на валютному ринку. Найчастіше інформацією такого роду володіють тільки банки і дізнатися про це можливо тільки тому, що банки виконують інформаційну функцію.

Банк може розміщувати свої ресурси в цінні папери від свого імені, тоді всі ризики, пов'язані з таким розміщенням, усі доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться за рахунок акціонерів банку.

Окремими функціями наділено Центральний банк. Центробанк - це емісійний банк, тобто, він наділений правом емісії грошових знаків в обіг. Характерними для Центрального банку є наступні функції:

Ш Емісія і контроль грошового обігу;

Ш Функція резервного центру банків;

Ш Управління державним боргом;

Ш Поповнення держбюджету;

Ш Виконання ролі "кредитора" останньої інстанції "банку - банків";

Ш Проведення наукових досліджень;

Ш Контроль і вплив на комерційні банки;

Дати визначення функцій банку можна приблизно таке: різні види операцій банків з грошима і цінними паперами, надання фінансових послуг уряду, підприємствам, громадянам, а також іншим банкам.

Размещено на Allbest.ru