Гроші і кредит

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку

У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розрізняти якісний і кількісний аспекти.

В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати, а надлишок вартості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в позичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до споживачів. Суспільство одержує значну економію на реалізаційних витратах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольняються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного виробництва та економного споживання -- виробничого, державного, особистого.

Здатність грошей приносити своїм власникам в умовах ринкової економіки додаткову вартість значно посилила їх стимулюючий вплив на кожного суб'єкта економічних відносин: і на виробника (працівника), і на споживача. Як виробник, або працівник, кожний із них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, мати можливість одержувати додаткову вартість. З цією ж метою

він як споживач прагне економно використовувати свої грошові кошти, оскільки капіталізація їх залишків дає можливість одержувати додаткові доходи понад ті, що приносить жива праця. Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити суперечності між соціальними класами та групами суспільства, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення самого грошового механізму створили сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо. гроші економіка банк готівка

Глибоке проникнення грошової форми в усі «клітини» суспільних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому впливати на економічне становище в країні відповідно до попередньо визначених цілей.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів. Цю можливість широко використовують усі держави з ринковою економікою для регулювання економічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо.

Рада НБУ та фахівці монетарної сфери останнім часом все частіше наголошують на необхідності переходу від стратегії таргетування обмінного курсу до інфляційного таргетування. У цьому контексті особливого значення набуває визначення ролі передавального механізму. Вплив грошових імпульсів на реальний сектор - одне з найбільш дискусійних питань сучасної економічної теорії. Серед сучасних поглядів на важливість монетарної політики можна виділити три течії:

кейнсіанці, монетаристи та прихильники теорії реального ділового циклу.

Кейнсіанці, які спочатку заперечували значення грошей як інструменту впливу на економіку, після опублікування праці М. Фрідмена та А. Шварц “Монетарна історія Сполучених Штатів: 1867-1960” визнали значення монетарної політики, проте вони не погодилися із твердженням, що тільки гроші мають значення. Якщо монетаристи схильні зосереджуватися на скорочених формальних доказах, то прихильники кейнсіанської теорії зосереджуються на структурних моделях. Не існує явних доказів, ніби один із підходів має переваги, оскільки кожному із них притаманні свої недоліки. Основною перевагою структурного модельного доказу є те, що він дає змогу оцінити окремо кожен компонент передавального механізму, а також дати більш точні дані щодо впливу грошей на реальний обсяг виробництва, але все це правильно лише за точно визначеної структури моделі.

В іншому випадку не враховуються важливі передавальні механізми, що може викликати недооцінення впливу монетарної політики.

Скорочений формальний доказ має перевагу в тому, що не обмежує способи, через які економіка впливає на ділову активність, і тому краще визначає впливовість монетарної політики, проте він не виключає зворотного причинного зв'язку або третього фактора, що може значно викривити реальні зв'язки та призвести до неточних результатів.

Теорія реального ділового циклу передбачає, що реальні зміни у смаках та технології є рушійною силою ділових циклів. Прихильники цієї теорії не сприймають погляду монетаристів, що гроші мають значення, оскільки вважають, що кореляція між зміною маси грошей в обороті та реальний обсяг виробництва мають зворотний причинний зв'язок, тобто швидше ділові цикли керують грішми, ніж навпаки. Враховуючи, що режим інфляційного таргетування передбачає активну монетарну політику, насамперед Україні слід визначитися, який підхід до побудови моделі трансмісійного механізму використовувати: монетаристський чи кейнсіанський.

У сучасній економічній літературі виділяють наступні канали грошово-кредитного механізму:

1) канал процентних ставок;

2) канал цін активів;

3) кредитний канал.

За даними проведеного науковцями VAR-аналізу природа трансмісійного механізму в Україні має нестійкий характер. Виявлено дію каналу банківського кредитування: зростання грошової пропозиції призводить до збільшення обсягів кредитування, що, в свою чергу, веде до зростання реального випуску, причому це відбувається за умов зниження інфляції. Отримано підтвердження того, що збільшення обсягів кредитування економіки сприяє зниженню ставок за позиками. Однак не отримано підтвердження наявності передавального механізму від процентних ставок до ВВП та інфляції, що є зрозумілим, оскільки вплив монетарної політики (через процентні ставки) на макроекономічні змінні за умови керованого курсоутворення є досить обмеженим. А той факт, що офіційний обмінний курс впливає на інфляцію, не означає, що він впливає і на реальний випуск. Недієвість каналу цін активів пояснюється нерозвиненістю ринку цінних паперів, а, отже, фактично із трьох передавальних каналів на сьогодні діє один.

2. Організація емісійно-касової роботи в системі Національного банку України

Зміст емісійно-касової роботи центрального банку полягає у безперебійному забезпеченні готівкою (з оптимальним купюрним складом банкнот і монет) комерційних банків, а через них й усіх суб'єктів економіки. Діяльність центрального банку щодо проведення готівкової емісії і його касова робота тісно пов'язані між собою. Емісію готівки центральний банк здійснює шляхом продажу її комерційним банкам у процесі їх касового обслуговування. У свою чергу, комерційні банки, продаючи готівку своїм клієнтам у процесі їх касового обслуговування, випускають готівку в обіг.

Комерційні банки задовольняють потреби своїх клієнтів у готівці насамперед за рахунок залишку грошей у касі банку і поточних надходжень готівки до каси банку з різних джерел (торговельна виручка, виручка підприємств, що надають платні послуги населенню, вклади громадян тощо). Повсякденно банки випускають готівку в обіг і вилучають її з обігу. Проте у зв'язку з нерівномірністю щоденних надходжень і видач грошей у деяких банках створюється надлишок готівки в касі, а в інших виникає потреба поповнити касу. Для поповнення (підкріплення) каси готівкою комерційні банки можуть обрати один із двох шляхів:

- купити готівку на міжбанківському ринку в інших комерційних банків. Купівля-продаж готівки, тобто передавання готівки одним банком іншому, здійснюється на підставі укладеного між ними договору і відображається на кореспондентських рахунках комерційних банків у центральному банку. У результаті проведеної операції збільшуються безготівкові резерви банку, котрий продав готівку, і зменшуються резерви банку, котрий її купив. Переміщення готівки між банками не змінює готівкової маси в обігу;

- купити готівку в центральному банку. Як і комерційні банки, центральний банк задовольняє потреби своїх клієнтів у готівці, зокрема комерційних банків, насамперед за рахунок залишку грошей у оборотній касі і поточних надходжень готівки в касу від банків та інших клієнтів. Якщо ж цих надходжень недостатньо, то центральний банк здійснює емісію готівки, тобто забезпечує банки готівкою понад суми готівки, що були вилучені з обігу. Комерційні банки, у свою чергу, випускають цю готівку в обіг, що веде до збільшення готівкової грошової маси.

На рис. 1 наведена схема руху готівки через банківську систему України. Як видно з наведеної схеми, у забезпеченні економіки готівкою беруть участь (крім комерційних банків) кілька структурних підрозділів Національного банку України, а саме: Банкнотно-монетний двір, Центральне сховище, територіальні управління.

Банкнотно-монетний двір на замовлення НБУ виготовляє грошові знаки і забезпечує ними Центральне сховище, в якому створюються резервні фонди банкнот і монет у національній валюті. (Центральне сховище -- це самостійний структурний підрозділ НБУ. Він зберігає резервні фонди грошових знаків, контролює якість виготовленої готівки, видає готівку територіальним управлінням та приймає від них надлишки готівки, проводить експертизу готівки, збирає не придатну до обігу готівку та здійснює її утилізацію.) Запаси готівки створюються також у грошових сховищах територіальних управлінь НБУ. Розміщення запасів готівки по територіальних управліннях забезпечує своєчасне касове обслуговування комерційних банків, дає змогу регулювати купюрну будову грошової маси та її оновлення, запобігає нераціональному перевезенню грошових знаків.

Рис. 1. Схема руху готівки через банківську систему України

Територіальне управління може підкріпити запаси готівки у сховищі за рахунок резервних фондів Центрального сховища або за рахунок запасів готівки іншого територіального управління. Так само територіальне управління може використати і надлишки запасів готівки у сховищі. Як для підкріплення запасів готівки, так і для вивезення їх надлишків територіальне управління складає заявку і надсилає її Департаменту готівково-грошового обігу за допомогою підсистеми «Емісійний день банку». У заявці вказується загальна сума підкріплення запасів готівки або вивезення надлишків готівки з розподілом за індексами і номіналами грошових знаків. Заявка на підкріплення готівки в наступному місяці подається до 10-го числа (включно) поточного місяця. Індекс банкнот і монет -- це умовне цифрове позначення банкнот і монет, за яким вони обліковуються залежно від виду грошових знаків. Наприклад, Індекс «1» -- придатні банкноти зразків до 2003 р., Індекс «2» -- зношені банкноти зразків до 2003 р., Індекс «20» -- придатні банкноти зразка 2003--2004 рр., які були в обігу, Індекс «21» -- емісійні банкноти зразка 2003--2004 рр., Індекс «5» -- придатні розмінні, обігові монети, у тому числі пам'ятні та ювілейні монети звичайної якості тощо.

Департамент готівково-грошового обігу розглядає заявки територіальних управлінь й аналізує їх потребу в готівці в розрізі кожного номіналу грошових знаків. Переміщення готівки відбувається на підставі емісійного дозволу Департаменту. Це документ, який надає право підкріпити запаси готівки у сховищі територіального управління за рахунок резервних фондів Центрального сховища або за рахунок запасів готівки в сховищі іншого управління, а також надає право територіальним управлінням вивозити готівку до Центрального сховища або іншого територіального управління.

Департамент готівково-грошового обігу надсилає емісійні дозволи, завірені підписом директора Департаменту або його заступника, і відправнику й одержувачу готівки, які у день виконання емісійного дозволу повинні надіслати повідомлення Департаменту за допомогою підсистеми «Емісійний день банку».

У територіальних управліннях НБУ готівка може зберігатися лише у грошових сховищах, які зареєстровані Департаментом готівково-грошового обігу на підставі рішення Комісії з реєстрації грошових сховищ. При створенні грошового сховища оформляється його паспорт (у двох примірниках), у якому вказується місцезнаходження сховища, його параметри, вид охорони, матеріально відповідальні особи. Після реєстрації сховища один примірник паспорта з реєстраційним номером надсилається територіальному управлінню, а другий залишається в Департаменті готівково-грошового обігу.

Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в системі Національного банку України визначені вимоги до організації приймання і видачі готівки з грошових сховищ, а також до забезпечення схоронності грошових знаків.

У грошовому сховищі окремо повинні зберігатися запаси готівки і готівка оборотної каси. Готівка зберігається у металевих шафах або на металевих стелажах за умови, що ці шафи і стелажі обладнані металевими дверима і замикаються на замок. Готівку оборотної каси в грошовому сховищі дозволяється зберігати у візках, які замикаються на ключ і пломбуються завідувачем каси. Матеріально відповідальні особи територіальних управлінь НБУ, які за своїми функціональними обов'язками відповідають за схоронність цінностей у сховищах, контролюють відповідність температури та рівня вологості повітря встановленим нормам, а також технічне забезпечення схоронності цінностей. До складу матеріально відповідальних осіб входять: завідувач сховища цінностей та два працівники за посадою не нижче головних спеціалістів. Двері грошового сховища замикаються на два замки матеріально відповідальними особами та опечатуються їхніми печатками. Ці ж особи і відкривають сховище. Виносити ключі та печатки з установи НБУ забороняється. Усі матеріально відповідальні особи обов'язково мають перебувати у сховищі при вилученні з нього грошей, вкладенні грошей і при ревізіях грошових знаків та інших цінностей. Після кожного вилучення готівки із грошового сховища або вкладення грошей матеріально відповідальні особи зобов'язані перевірити, чи збігається фактичний залишок готівки у шафах і на стелажах, за якими відбувався рух готівки, з даними обліку.

Грошові сховища територіальних управлінь НБУ перебувають під охороною, яка забезпечується технічними засобами, тому перш ніж відкривати сховище, потрібно зняти його з-під охорони. З цією метою кожна матеріально відповідальна особа набирає індивідуальний код на пристрої керування технічними засобами. Аналогічно грошові сховища здаються під охорону технічними засобами.

Ревізія грошових знаків та інших цінностей, що містяться у сховищах і касах територіальних управлінь НБУ, а також перевірка порядку їх зберігання проводяться обов'язково за розпорядженням начальника територіального управління не менше ніж один раз на півріччя і за станом на 1 січня, а також при зміні матеріально відповідальних осіб за схоронність цінностей у сховищах.

Організація роботи з готівкою забезпечується в територіальних управліннях НБУ відділом готівкового обігу і касових операцій. До складу відділу входять, як правило, кілька секторів, у тому числі сектор касових операцій та сектор зберігання цінностей, які мають оборотну касу та грошове сховище. Термін «оборотна каса» має подвійне значення, а саме:

-комплекс кас, які здійснюють отримання готівки, її оброблення та видачу. В свою чергу оборотна каса може складатися з: каси прибуткової, видаткової, прибутково-видаткової, обміну; каси приймання та видачі готівки інкасаторам; каси перерахування; кас, що виконують інші операції, наприклад реалізацію ювілейних і пам'ятних монет. Усі працівники кас мають вести особисту Книгу обліку прийнятої і виданої готівки та інших цінностей.;

-поточний резерв готівки в касах територіального управління.

Щоденно після визначення загального залишку оборотної каси працівники територіального управління визначають потребу в готівці на наступний робочий день. У разі перевищення суми готівки в оборотній касі над поточною потребою в готівці матеріально відповідальні особи перераховують надлишок готівки до запасів готівки у сховищі. Якщо ж готівки в оборотній касі не вистачає для задоволення поточних потреб клієнтів у готівці, то за розпорядженням відділу готівкового обігу та касових операцій територіального управління здійснюється підкріплення оборотної каси за рахунок запасів готівки у сховищі.

Працівники відділу готівкового обігу і касових операцій територіальних управлінь регулюють обсяг готівки в оборотній касі на підставі узагальненої інформації, яку вони одержують від своїх клієнтів (заявки на видачу готівки, на її вивезення та обмін), а також на підставі власного аналізу насиченості обігу банкнотами і монетами всіх номіналів.

Територіальні управління здійснюють касове обслуговування комерційних банків на підставі укладених між ними договорів. Договір регламентує порядок підкріплення операційної каси банку готівкою з оборотної каси територіального управління, порядок здавання банком готівки до оборотної каси та оплату послуг касового обслуговування. Для підкріплення готівкою та здавання готівки банк надсилає завчасно до територіального управління відповідну заявку з розподілом суми у розрізі номіналів. Форма, строк і час подання заявок, а також спосіб перевезення готівки визначаються в договорі на касове обслуговування. Уся готівка, яка надійшла за операційний день до оборотної каси, має бути у той самий робочий день оприбуткована в касі і зарахована на відповідні кореспондентські рахунки комерційних банків та на рахунки інших клієнтів.

Територіальні управління НБУ видають готівку банкам та іншим клієнтам тільки в упаковці установ Національного банку.

Територіальні управління НБУ здійснюють безкоштовно обмін не придатних до обігу грошових знаків у національній валюті України на придатні, а також безкоштовно приймають надлишки готівки від банків. На підкріплення готівкою кас банків НБУ встановив тариф -- до 0,5 % від виданої суми готівки. На підкріплення кас банків, які видають готівку підприємствам зв'язку на виплату пенсій, НБУ встановив тариф -- до 0,18 % від виданої суми готівки.

Територіальні управління НБУ перераховують прийняту від банків готівку. При цьому банкноти і монети перевіряють на справжність та придатність до обігу, не придатні до обігу банкноти і монети територіальні управління відправляють в упаковці до Центрального сховища, де їх перераховують і знищують.

Щомісячно департамент готівково-грошового обігу за допомогою підсистеми «Емісійний день банку» складає баланс готівки, звіти про випуск готівки в обіг та її структуру, про залишки готівки у грошових сховищах та резервних фондах за індексами та номіналами.

Задача 1.

В таблиці наведені дані за певний період про кількість випущених в обіг та вилучених з обігу грошових знаків по вартості купюр.

Визначити:

1) масу грошей випущених в обіг та вилучених з обігу;

2) зміну грошової маси в результаті емісії;

3) середню вартість купюри, випущену в обіг та вилучену з обігу.

Розв'язання:

1. Маса грошей випущених в обіг:

?Nq_вип=1*245+5*257+10*125+20*189+50*304+100*218+200*179=245+1285+3780+15200+21800+35800 = 79360 тис.грн.

Маса грошей вилучених з обігу:

?Nq_вип=1*54+5*12+10*6+20*4+50*23+100*34+200*27=54+60+60+80+1150+3400+5400 = 10204 тис.грн.

2. Зміна грошової маси: 79360 - 10204 = 69156 тис. грн.

3. Середня купюрність випущених в обіг грошових знаків:

N_вип = = = 52,31 грн

Середня купюрність вилучених з обігу грошових знаків:

N_вип = = = 63,78 грн

Відповідь:

1) маса грошей випущених в обіг-79360 тис.грн.; вилучених з обігу- 10204 тис.грн.;

2) зміна грошової маси в результаті емісії - 69156 тис. грн.;

3) середня вартість купюри, випущеної в обіг - 52,31грн., вилученої з обігу-63,78 грн.

Задача 2.

Станом на 1 листопада вартість капіталу дорівнювала 2010 грн. Визначити розмір внеску, якщо відомо, що гроші було покладено в банк 1 березня того ж року під 17,5% річних.

Розв'язання:

S - сума грошових коштів, що належать до повернення вкладникові по закінченню строка депозиту. Вона складається з первинної суми розміщених грошових коштів, плюс нараховані відсотки.

I - річна процентна ставка

t - кількість днів нарахування відсотків по привернутому внеску

K - кількість днів в календарному році (365)

P - первинна сума привернутих в депозит грошових коштів

Згідно умови маємо:

S = 2010 грн.

I = 17.5%

t = 245 дн.

K = 365 дн.

P = = = 1794.64 грн.

Відповідь: P = 1794,64 грн

Література

1. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Р.І. Тиркала - Тернопіль: Вид-во “Карт-бланш”, 2001. - 314 с.

2. Гриценко О. Гроші і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. - К.: Видавництво “Основи”, 1996. - 180 с.

3.Гроші та кредит: Підручник для вузів / За ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

4. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: “Карт-бланш”, 2000. - 510 с.

5. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Навч. посібник / Під ред. Л.О. Дробозіної - Рівне: Видавнича агенція “Вартекс”, 2001. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru