Функціонування міжнародних платіжних систем в Україні: грошові перекази Western Union

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

Зміст

Вступ

Розділ 1. Порядок функціонування міжнародних платіжних систем в Україні

1.1 Законодавство про платіжні системи та переказ коштів

1.2 Суб'єкти та контролюючі органи переказів коштів

1.3 Правила проведення переказу

Розділ 2. Грошові перекази westеrn union

2.1 Історія виникнення Western Union

2.2 Характеристика установ, що здійснюють перекази Western Union

2.3 Правила здійснення грошових переказів Western Union

2.4 Порядок здійснення та отримання переказу Western Union

2.5 Умови і тарифи на здійснення переказу за системою Western Union

Розділ 3. Охорона праці. Безпека банку

3.1 Поняття та завдання безпеки банківської діяльності

3.2 Законодавство України, яке регламентує діяльність банків щодо захисту їх безпеки на ринку банківських послуг

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Розвиток банківської системи України іде плавно, але упевнено вже багато років. Відкриваються нові комерційні банки, а активи вже існуючих поповнюються іноземним капіталом.

Однією з найпоширеніших видів послуг, які надають банки, є переказ коштів по Україні та за кордон. Перекази здійснюються за допомогою платіжних систем, діяльність яких регламентується Законодавством України. Проведення переказу грошей є однією з головних функцій, що має виконувати платіжна система. Важливим складовим чинником успішного функціонування платіжної системи є нормативно-правова база, орієнтована на створення сприятливих умов для її ефективної діяльності, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб'єктами господарювання.

Одна з найвідоміших систем грошових переказів - це WESTERN UNION. Компанія Вестерн Юніон (повна назва Western Union Financial Services) - визнаний світовий лідер у сфері термінових грошових переказів. У створеній нею системі діє більше 285 000 пунктів у 200 країнах і територіях, здійснюючи найшвидші перекази грошей.

Актуальність теми диплому «Здійснення переказів фізичних осіб за міжнародною платіжною системою WESTRN UNION FINANCIAL SERVICES INC» полягає в тому,що переказ коштів є невід'ємною частиною банківської діяльності.

Метою дипломної роботи є проаналізувати діяльність платіжних систем взагалі, та діяльність платіжної системи Western Union в Україні.

З цього можемо визначити задачі які були поставлені:

1) Розглянути законодавство про платіжні системи та переказ коштів;

2) Визначити суб'єктів та контролюючі органи переказів коштів;

3) Розглянути правила проведення переказу;

4) Дослідити правила здійснення грошових переказів Western Union;

5) Охарактеризувати тарифи на переказ коштів за системою Western Union.

6) Розглянути законодавство про охорону праці та безпеку банків.

Об'єктом дослідження є діяльність платіжних систем.

Предмет дослідження - це діяльність, та здійснення переказів за допомогою Western Union установами банків.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та додатків. Містить 6 таблиць, 20 джерел інформації. Загальний обсяг роботи 38 сторінок без урахування додатків.

платіжний western union банківський

Розділ 1. Порядок функціонування міжнародних платіжних систем в Україні

1.1 Законодавство про платіжні системи та переказ коштів

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв'язок", цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Платіжна система (ПС) - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Внутрішньодержавна платіжна система -- платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

Міжнародна платіжна система -- платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Правила платіжної системи ( крім внутрішньобанківських платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру платіжної системи , умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принцип виконання і відгук документів на переказ, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі, системі страхування, систему захисту інформації, та інші положення, визначені платіжною організацією .

Правила відповідної платіжної системи , а також договори, укладені між учасниками цієї платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем), повинні передбачати порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань .

Банк визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України (НБУ). Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи , платіжною організацією якої є резидент , мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України . При здійсненні переказу платіжні системи мають право здійснювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний документ на переказ окремо .

Для формування та обробки документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на переказ , документів на відкликання платіжні системи, а також банки повинні використовувати системи захисту інформації та мають право використовувати спеціальні платіжні засоби, ідентифікатори держателя спеціального платіжного засобу, програмно-технічні засоби та телекомунікаційні канали зв'язку.

Порядок використання платіжними системами, а також окремими банками платіжних інструментів, програмно - технічних засобів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку визначається правилами цих систем та відповідними договорами, з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів НБУ.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах. Банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, зобов'язані зареєструвати укладені договори в порядку, встановленому Національним банком України. Умови договорів між банками, небанківськими фінансовими установами та платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або участь щодо обмеження прав банків, небанківських фінансових установ та їх представників бути членами або брати участь у інших міжнародних платіжних системах та заснованих за їх участю організаціях, є недійсними.

1.2 Суб'єкти та контролюючі органи переказів коштів

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією же особою.

Суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є члени та учасники платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Виділяють чотири основні групи учасників платіжних систем:

1) користувачі платіжних послуг, що не є банками;

2) банківські установи;

3) центральний банк;

4) спеціалізовані посередники.

Користувачі платіжних послуг, що не є банками.

До фізичних та юридичних осіб, що не є банками й одночасно виступають як суб'єкти платежів, належать:

- приватні особи;

- підприємства, які працюють у галузі виробництва товарів та надання послуг;

- спеціалізовані фінансові фірми, наприклад, брокери та дилери, що діють на ринках грошей, капіталів чи товарів;

- державні установи.

Фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої, виконавчої влади, спеціальними контрольними органами, недержавними організаціями.

Розглянемо органи, що здійснюють фінансовий контроль в Україні.

Верховна Рада України. Згідно зі ст. 97 Конституції України Верховна. Рада України безпосередньо і через свої органи вправі вирішувати питання, пов'язані з фінансовою діяльністю держави. Здійснює фінансовий контроль при розгляді і затвердженні проекту Державного бюджету і його виконанні, заслуховує звіти Кабінету Міністрів України. Постійні комісії Верховної Ради, кожна у своїй галузі, а постійна комісія з питань планування, бюджету, фінансів і цін -- у будь-якій галузі систематично контролюють фінансову діяльність органів виконавчої влади.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за виконанням державного бюджету і за дотриманням Національним банком України і комерційними банками правил касового виконання державного бюджету за доходами. Крім цього, Міністерство фінансів установлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевого бюджетів, кошторисів витрат бюджетних установ, установлює форми обліку і звітності щодо касового виконання бюджетів.

Відповідно до пункту 6розділу І Положення про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 № 348, платіжна організація платіжної системи зобов'язана узгодити з Національним банком України правила цієї системи до початку надання послуг системи.

Перелік платіжних систем, правила яких узгоджені Національним банком України.

І. Платіжні системи,створені банками
№з/п	Найменування платіжної системи	Найменування платіжної організації	№ свідоцтва	Дата видачі свідоцтва	Примітка
1	АВЕРС ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"	ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"	1	27.05.2008	Міжнародна система переказу коштів
2	"Гринвіч"	ВАТ КБ "Хрещатик"	3	7.05.2009	Внутрішньобанківська система переказу коштів
3	"СОФТ"	АКБ "Укрсоцбанк"	7	26.08.2009	Внутрішньодержавна система переказу коштів
4	"Металкарт"	АТ "МетаБанк"	8	07.09.2009	Внутрішньобанківська платіжна система
5	"Аваль-Експрес"	АТ "Райффайзен Банк Аваль"	9	07.07.2010	Внутрішньодержавна система переказу коштів
6	PrivatMoney	ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"	10	19.07.2010	Міжнародна система переказу коштів
7	"ЛАСТІВКА"	ПАТ "Український Професійний Банк"	12	18.11.2010	Внутрішньобанківська система переказу коштів
8	"Миттєвий переказ"	ПАТ АКБ "Індустріалбанк"	13	15.07.2011	Внутрішньобанківська система переказу коштів
9	"Система термінових переказів "Швидка копійка"	АТ "Ощадбанк"	14	12.03.2012	Внутрішньобанківська система переказу коштів
10	"Фінансовий експрес"	ПАТ"КБ "УФС"	15	17.09.2012	Внутрішньобанківська система переказу коштів
11	"ФІНЕКСПРЕС"	ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА"	16	19.10.2012	Внутрішньобанківська система переказу коштів
12	"ШВИДКІ ГРОШІ"	АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК"	17	26.11.2012	Внутрішньобанківська система переказу коштів
13	"Welsend"	АБ "Укргазбанк"	18	04.02.2013	Міжнародна система переказу коштів

ІІ. Платіжні системи, створені небанківськими установами

№з/п	Найменування небанківської платіжної системи	Найменування платіжної організації	№ дозволу	Дата видачі дозволу	Примітка
1	"Фінансовий світ"	ТОВ "Українська платіжна система"	2	16.07.2009	Внутрішньодержавна система переказу коштів
2	"РОЗРАХУНКОВА ФОНДОВА СИСТЕМА"	ПАТ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУЧАСНІ КРЕДИТНІ ТЕХНОЛОГІЇ"	25-213/2763-21412; 68-116/ 205-1355	17.11.2009 07.02.2012	Внутрішньодержавна система розрахунків за угодами щодо цінних паперів
3	"Поштовий переказ"	УДППЗ "Укрпошта"	3; 3/1; 3/2	29.12.2009; 11.01.2011; 19.03.2013	Внутрішньодержавна система переказу коштів
4	"ІнтерПейСервіс"	ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс"	4	11.08.2010	Внутрішньодержавна система переказу коштів
5	"ГлобалМані"	ТОВ "ГЛОБАЛМАНІ"	5; 5/1; 5/2; 5/3; 5/4	27.05.2011; 08.09.2011; 02.04.2013; 29.07.2013	Внутрішньодержавна система переказу коштів

1.3 Правила проведення переказу

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші строки переказу готівки.

За порушення строків, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену Законом.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів.

Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк.

Члени платіжної системи мають забезпечити пересилання паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.

Правила відповідної платіжної системи, а також договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи , повинні передбачати порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань

Банк визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або вдень(дата валютування),зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Порядок завершення переказу при неможливості виплати суми переказу

У разі неможливості здійснення банком отримувача виплати суми переказу, що має бути сплачена у готівковій формі, через неявку отримувача протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї суми або зазначеної платником дати валютування банк отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів переказати суму переказу ініціатору.

Банк, що обслуговує платника протягом п'яти робочих днів після зарахування на кореспондентський рахунок коштів, повернутих банком отримувача за переказом, який не був виплачений у готівковій формі через неявку отримувача, зобов'язаний повідомити платника про їх повернення.

У разі неможливості здійснення іншими установами - учасниками платіжної системи виплати суми переказу через неявку отримувача протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї суми ця установа зобов'язана протягом трьох робочих днів ініціювати переказ відповідної суми на адресу ініціатора.

Винятки з правила, встановленого абзацом першим цього пункту, можуть визначатися нормативно-правовими актами, що регулюють порядок діяльності цих установ.

За недотримання строків, встановлених статтею, банк отримувача несе відповідальність.

Розділ 2. Грошові перекази Western Union

2.1 Історія виникнення Western Union

Одне з найбільш ранніх описів прототипу електричного телеграфу було опубліковано у 1753 році в журналі «Scot's Magazine» за листом «Швидкий спосіб передачі вістей» (англ. «An Expeditious Method of Conveying Intelligence»), отриманого редакцією видання від таємничого відправника - «CM» . У цьому листі був вперше описаний практичний спосіб передачі повідомлень з застосуванням статичної електрики.

У 1832 році Семюел Морзе за сприяння Альфреда Вейл розпочав роботи зі створення електромеханічного телеграфу, який називався «записуючим телеграфом». Морзе і Вейл продовжували удосконалювати свою розробку протягом декількох років. Однак поступово вони почали відчувати, що їх розробці практично наступали на п'яти інші конкуруючі винаходи з Німеччини, Франції та Англії. Більше того, до них дійшли повідомлення про те, що кимось із їхніх конкурентів була побудована експериментальна лінія довжиною в 7,5 миль .

У 1837 році Семюел Морзе представив документи для реєстрації патенту на свій винахід в Патентне бюро. Метод роботи телеграфного апарата Морзе для передачі сигналу по електричних каналах зв'язку полягала в перериванні течії електричного струму на більш короткі та більш довгі періоди часу спеціальною клавішею на пристрої. Отримувані таким чином довгі і короткі сигнали, так званих «тире» і «точки» (а також паузи, що розділяють літери) за спеціальною таблицею кодів переводилися в слова. У 1838 році Морзе завершив розробку телеграфного апарату і створив свою компанію, взявши у партнери Альфреда Вейл і Леонарда Гейла.

У 1843 році Морзе отримав субсидію від Конгресу у розмірі 30 тис. доларів для будівництва першої телеграфної лінії від Балтімора до Вашингтона. Однак, на жаль, він не був проникливим бізнесменом і не володів практичним планом спорудження лінії. Після невдалої спроби прокладання телеграфного кабелю під землею спільно з Езрою Корнеллом, винахідником траншейного плуга, який одночасно рив траншею, укладав кабель і закопував траншею, Морзе переключився на зведення телеграфних стовпів замість траншей, що було більш вдалим рішенням. Вдалість рішення була обумовлена дешевизною і швидкістю прокладки ліній, так як телеграфні дроти підвішувалися до стовпів оголеними, без дорогої ізоляції. 24 травня 1844 з будівлі Верховного суду в Капітолії Морзе відправив повідомлення в Балтімор свого компаньйона Альфреду Вейл: «What hath God wrought!»

Компанією Magnetic Telegraph Company навесні 1846 року була побудована і введена в експлуатацію перша комерційна телеграфна лінія між Вашингтоном і Нью-Йорком. Відразу після цього екс-конгресмен, Френсіс Сміт - один із власників прав на патент - побудував лінію між Нью-Йорком і Бостоном. Багато хто з тих ранніх компаній мали ліцензії, які їм видавали власники патентів Семюеля Морзе.

До 1851 року на території Сполучених Штатів Америки існувало близько 50 незалежних телеграфних компаній. Такий достаток компаній на телеграфному ринку було обумовлено марними спробами власників патентів на телеграфний зв'язок переконати уряд США і уряди інших країн у потенційній перспективності винаходи. У приватному секторі у власників патентів виникли труднощі в переконанні капіталістів у великій комерційної цінності винаходу.

2.2 Характеристика установ, що здійснюють перекази Western Union

Компанія Вестерн Юніон (повна назва Western Union Financial Services) - визнаний світовий лідер у сфері термінових грошових переказів. У створеній нею системі діє більше 285 000 пунктів у 200 країнах і територіях, здійснюючи найшвидші перекази грошей. Послуги Western Union доступні практично на всій земній кулі.

В Україні пункти обслуговування Вестерн Юніон розташовані в усіх областях, районах, містах України.

Відправити і отримати грошовий переказ можливо в будь-якому з 450 000 пунктів обслуговування Western Union, які працюють в 200 країнах.

Для здійснення переказів по системі Western Union ні відправнику, ні одержувачу грошей не потрібний банківський рахунок (крім випадків, передбачених законодавством).

Перекази по системі Western Union здійснюються у доларах США. Оплата тільки при відправленні переказу. Виплата переказу (долари США та євро) - безкоштовно

Перекази WESTERN UNION здійснюються банках в Україні,а саме:

А-Банк (Акцент-Банк), АктаБанк, Актив-банк, Альфа-Банк,Банк Кипра, БАНК КРЕДИТ ДНЕПР, Банк Первый, Банк Форум, БМ Банк, Брокбизнесбанк, БТА Банк, VAB Банк, Восточно-промышленный коммерческий банк, Всеукраинский Банк Развития, ВТБ Банк,Глобус, Демарк, Златобанк, Idea Bank (Идея Банк), Имэксбанк, Индустриалбанк, CityCommerce Bank (Городской коммерческий банк), Credit Agricole, Камби, Капитал, Киевская Русь, Кредитпромбанк, Мегабанк, Надра Банк, Национальный кредит,ОТП Банк, Ощадбанк, Первый Украинский Международный Банк, Пивденкомбанк,,Пивденный, Полтава-банк, Правэкс-Банк, ПриватБанк, Проминвестбанк, Промэкономбанк, Райффайзен Банк Аваль, Ренессанс Кредит, Сбербанк России, ТАСкомбанк, Терра Банк, Universal Bank, Украинский коммунальный банк, Украинский Профессиональный Банк, Укргазбанк, Укргазпромбанк, Укринбанк, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, UniCredit Bank ™, Укрэксимбанк, Фидобанк (СЕБ Банк), Финансовая инициатива, Финансы и Кредит, Финексбанк, Хрещатик, Экспресс-Банк, ЭНЕРГОБАНК, ЭРДЭ БАНК, Эрсте Банк, Юнекс Банк .

2.3 Правила здійснення грошових переказів Western Union

Постановою ПНБУ №476 від 16.11.2012 р. встановлено контроль граничної суми 150 000 грн при виплаті переказів з-за кордону. Якщо сума всіх надходжень (накопичувально) протягом календарного місяця одному клієнту:

менше за еквівалент 150 000 грн -- переказ виплачується готівкою через касу Банку в іноземній валюті. Виплата переказів здійснюється щоденно в будні дні до 17:30;

дорівнює або перевищує еквівалент 150 000 грн -- такі надходження можуть бути виплачені тільки наступного календарного місяця.

Правила здійснення грошового переказу регулюють перекази за поточними валютними неторговельними операціями, що здійснюються за дорученням і на користь фізичних осіб, а саме:

- порядок здійснення уповноваженими банками, небанківськими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку (далі - банки) переказів за дорученням фізичних осіб-резидентів і нерезидентів (далі - перекази) за межі України та в межах України;

- порядок виплати банками переказів із-за кордону та в межах України фізичним особам-резидентам і нерезидентам.

До переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями належать такі:

- на оплату витрат іноземним судовим, слідчим, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів інших обов'язкових платежів), витрат іноземних адвокатів у разі порушення справ за кордоном, у яких позивачем або відповідачем є фізична особа;

- на оплату витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також на оплату витрат на транспортування хворих;

- на оплату витрат на навчання і стажування в навчальних закладах іншої держави, витрат на проведення тестів, іспитів тощо;

- на оплату участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, конгресах, виставках, ярмарках, культурних і спортивних заходах, а також інших міжнародних зустрічах, що відбуваються на територіях іноземних країн;

- на оплату витрат на придбання літератури та передплатних видань, що видаються за кордоном;

- на оплату зборів (мита) за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, уключаючи оплату послуг, які надаються патентними відомствами інших країн, і послуг патентних повірених за кордоном;

- на оплату витрат, пов'язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати і витрати на поховання);

- на оплату послуг за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя, укладеними з нерезидентами, за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України (далі -- Національний банк), отриманої в порядку, визначеному Національним банком;

- на оплату продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності, що набуваються в нерезидентів за кордоном для власного споживання;

- на оплату вступних, членських внесків до міжнародних організацій;

платежі у зв'язку з прийняттям спадщини;

-у разі виїзду за кордон на постійне місце проживання;

-з оплати праці, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги,матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної та гуманітарної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, жертвам політичних репресій, жертвам нацистських переслідувань, членам їх родин і спадкоємцям, відшкодування за страховими випадками, премій, призів, успадкованих коштів, коштів за договорами дарування, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними;

-з оплати авторських гонорарів, премій, призів та інших виплат за використання об'єктів права інтелектуальної власності фізичних осіб;

-на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів.

Переказ фізичною особою - резидентом і нерезидентом у межах України іноземної валюти на поточний рахунок в іноземній валюті чи з поточного рахунку в іноземній валюті та переказ нерезидентом національної валюти на поточний рахунок у національній валюті чи з поточного рахунку в національній валюті здійснюються згідно з режимом цих рахунків, передбаченим нормативно-правовим актом Національного банку, що встановлює порядок використання рахунків.

Переказ без відкриття рахунку в межах України для виплати його готівкою без зарахування на поточний рахунок за дорученням фізичної особи - резидента і нерезидента здійснюється банком виключно в національній валюті.

Комісійна винагорода за відправлення та виплату переказу стягується виключно в гривнях.

Перекази іноземної валюти за межі України та в Україну за дорученням і на користь фізичних осіб

Відповідно до вимог Правил фізичні особи - резиденти можуть здійснювати за межі України перекази іноземної валюти:

у сумі, що в еквіваленті не перевищує 15 000 гривень в один операційний (робочий) день, - з поточного рахунку в іноземній валюті або без його відкриття (на бажання клієнта) без підтвердних документів;

у сумі, що в еквіваленті перевищує 15 000 гривень в один операційний день, - виключно з поточного рахунку в іноземній валюті на підставі підтвердних документів.

Фізичним особам - нерезидентам дозволяється без відкриття поточних рахунків в іноземній валюті переказувати за межі України суму, що не перевищує в еквіваленті 15 000 гривень в один операційний (робочий) день, на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

Перекази в іноземній валюті за межі України з поточних рахунків фізичних осіб - нерезидентів здійснюються без обмеження суми.

Зарахування на поточні рахунки фізичних осіб - резидентів і нерезидентів переказів із-за кордону та подальша їх виплата з цих рахунків здійснюються без обмеження суми.

Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь фізичної особи - резидента і нерезидента для виплати готівкою без відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 50 000 гривень. Якщо сума переказу (переказів), що надійшов (надійшли) в один операційний (робочий) день, перевищує в еквіваленті 50 000 гривень, то банк такий переказ (перекази) у повній сумі зараховує на поточний рахунок в іноземній валюті отримувача.

2.4 Порядок здійснення та отримання переказу Western Union

Для здійснення переказу достатньо зайти в будь-який з пунктів обслуговування Western Union, заповнити бланк і пред'явити посвідчення особи. Переказ грошей за кордон - необхідно також пред'явити довідку, яка є підставою для вивезення валюти за межі нашої країни.

Фізична особа для здійснення переказу має подати до банку такі документи:

- платіжне доручення або заяву на переказ готівки, або документ відповідної платіжної системи на відправлення переказу;

- паспорт або документ, що його замінює;

- документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України (далі - підтвердні документи).

Підтвердними документами для фізичних осіб - резидентів є договори (контракти), рахунки-фактури, листи-розрахунки чи листи-повідомлення юридичних осіб - нерезидентів, повноважних органів іноземних країн, листи адвокатів чи нотаріусів іноземних країн, позовні заяви, запрошення (виклики), документи про родинні стосунки та інші підтвердні документи, що використовуються в міжнародній практиці. Підтвердні документи (крім документів про родинні стосунки) повинні містити такі реквізити: повну назву і місцезнаходження отримувача, назву банку та реквізити рахунку, на який здійснюється переказ, назву валюти, суму до сплати, призначення платежу.

Для фізичних осіб - нерезидентів підтвердними документами є документи, що підтверджують джерела походження готівки.

Не допускається подання підтвердних документів, роздрукованих з мережі Інтернет.

Офіційні документи, які були видані на території іноземної держави, мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше.

Отримання переказу

Грошові перекази Western Union виплачуються, як правило, у валюті країни отримання. В Україні та в державах-учасницях СНД виплата грошових переказів здійснюється в доларах США. Виплата переказів не прив'язана до конкретного пункту обслуговування - одержати гроші можна в будь-якій країні світу, де є пункти обслуговування Вестерн Юніон (причому в будь-якому з них).

Для отримання переказу фізична особа має подати до банку такі документи:

- заяву на видачу готівки або документ, установлений відповідною платіжною системою на одержання переказу;

- паспорт або документ, що його замінює.

Документи на здійснення чи отримання переказу мають містити обов'язкові реквізити, передбачені вимогами нормативно-правового акта Національного банку, який регулює порядок оформлення касових документів.

Якщо виплата переказу, що надійшов в іноземній валюті, здійснюється на бажання клієнта (на підставі його заяви) у гривнях, банк здійснює перерахування іноземної валюти в гривні за курсом банку, що діє на час здійснення операції.

2.5 Умови і тарифи на здійснення переказу за системою Western Union

Компанія Вестерн Юніон (повна назва Western Union Financial Services) - визнаний світовий лідер у сфері термінових грошових переказів. У створеній нею системі діє більше 285 000 пунктів у 200 країнах і територіях, здійснюючи найшвидші перекази грошей. Послуги Western Union доступні практично на всій земній кулі.

Для відправки переказу необхідно:

- звернутись до будь-якого відділення та надати паспорт (або документ, що його замінює);

- надати дані: прізвище, ім'я, по-батькові одержувача, країну (місто) отримання;

- отримати квитанцію, де буде зазначено контрольний номер грошового переказу (MTCN);

- повідомити одержувачу прізвище, ім'я, по-батькові відправника, контрольний номер, суму та валюту переказу.

У сумі переказу понад 10 000 грн. за кожні 1000 грн. додатково стягується комісія у розмірі 10 грн. Долар США (USD) до Грузії та країн СНД.

До країн СНД належать Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан

Тарифи на здійснення переказу (дійсні з 10.04.2013 р.)

Українська гривня (UAH)
Сума переказу, грн	Розмір комісії, грн.
100,00 та менше	7,5
100,01 -- 200	15
200,01 -- 300	19
300,01 -- 400	22
400,01 -- 500	25
400,01 -- 500	25
500,01 -- 600	28
600,01 -- 800	34
800,01 -- 1000	40
1000,01 -- 2000	45
2000,01 -- 3000	55
3000,01 -- 4000	70
4000,01 -- 5000	75
5000,01 -- 6000	90
6000,01 -- 7000	105
7000,01 -- 8000	120
8000,01 -- 10000	135



Тариф «Терміновий» -- переказ доступний до виплати через кілька хвилин.

Сума переказу, USD	Розмір комісії, USD
0,01 - 200	3
200,01 - 2000	1.7% від суми переказу

Тариф «12 годин»* -- переказ доступний до виплати через 12 годин.

Для тарифу «12 годин» додаткові послуги не надаються. Комісія стягується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення переказу

Сума переказу, USD	Розмір комісії, USD(у відсотках)
0,01 -- 200	2
200,01 -- 300	1% від суми переказу
300,01 -- 2000	0.5% від суми переказу

Умови переказу долар США (USD) до всіх країн, крім країн СНД

Сума переказу, USD	Розмір комісії, USD
до 50	13
50,01 -- 100	15
100,01 -- 200	22
200,01 -- 300	29
300,01 -- 400	34
400,01 -- 500	40
500,01 -- 750	45
750,01 -- 1000	50
1000,01 -- 1500	76
1500,01 -- 175	81
1750,01 -- 2000	91
2000,01 -- 2500	111
2500,01 -- 3000	121

У сумі переказу понад 3000 USD за кожні 500 USD додатково стягується комісія в розмірі 20 USD.

Комісія стягується у гривнях за курсом НБУ на день здійснення переказу.

Тарифи на додаткові послуги при відправленні переказів

Перелік країн, в яких надається дана послуга, Ви можете уточнити безпосередньо при здійсненні переказу.

Назва послуги	Розмір комісії
Доставка чеку Отримувачу додому	13 USD
Передача повідомлення телеграфом/телефоном	3 USD
Передача текстового повідомлення	безкоштовно

Розділ 3. Охорона праці. Безпека банку

3.1 Поняття та завдання безпеки банківської діяльності

Сьогодні в українських банках склалася певна система безпеки їх діяльності, яку можна розглядати як стан стійкої життєдіяльності, за якого забезпечуються реалізація основних інтересів, пріоритетних цілей банків, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов їх функціонування. Основним критерієм ефективності безпеки банківської діяльності є стабільність фінансового і економічного стану банку.

Метою безпеки банківської діяльності є усунення можливостей завдання банку збитків або упущення ним вигоди, забезпечення його ефективної діяльності та якісної реалізації операцій і угод.

Досягнення мети безпеки банківської діяльності забезпечується виконанням таких завдань:

- профілактика та запобігання правопорушенням і злочинним посяганням на власність, персонал та імідж банку;

- своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації;

- оперативне виявлення змін і негативних тенденцій у сферах діяльності, інтересів та інформаційної уваги банку, своєчасне реагування елементів його структури на них;

- виявлення та формування умов, сприятливих для реалізації банком своїх інтересів;

- виховання та навчання персоналу банку з питань безпеки;

- послаблення шкідливих наслідків від акцій конкурентів або злочинців з підриву безпеки банку;

- збереження і ефективне використання фінансових, матеріальних та інформаційних ресурсів банку.

Сприймаючи безпеку банківської діяльності як багатогранну систему захисту інтересів банку, можна визначити її основні види, під якими розуміють сукупність заходів єдиної спрямованості, що здійснюються у межах відповідної групи завдань безпеки.

Отже, видами безпеки банківської діяльності є:

- особиста безпека - забезпечення спокійної роботи, вільного переміщення і відпочинку кожного працівника банку. Досягається виконанням усіма працівниками застережних заходів, передбачених умовами та правилами роботи і нормами особистої поведінки, проведенням спеціальних охоронних заходів, вивченням і дотриманням кожним працівником правил поведінки в екстремальних умовах;

- колективна безпека - забезпечення спокійного, планового і ефективного ритму роботи підрозділів банку. Досягається створенням доброзичливої, спокійної обстановки у колективах, додержанням принципів справедливості, правильними підходами до стимулювання праці, постійним вивченням психологічної обстановки в колективах банку, своєчасним виявленням напруженості у взаєминах працівників, клієнтів і акціонерів банку, запобіганням конфліктним ситуаціям і швидким вирішенням їх, виконанням режимних та охоронних заходів;

- економічна безпека - забезпечення умов для ефективного проведення банком операцій і здійснення угод, зберігання і раціонального використання кредитних та фінансових ресурсів банку, надійного зберігання і транспортування готівки та цінностей, правильної експлуатації техніки і обладнання установ банку. Досягається виваженою політикою керівництва банку в усіх сферах банківської діяльності, що забезпечує виправданий ризик та ефективне вкладання коштів; всебічним знанням і врахуванням особливостей ситуації у регіонах, країні та за її межами, прогнозуванням її розвитку; наявністю інформації про внутрішнє та зовнішнє середовище діяльності банку, ділову, фінансову і виробничу активність клієнтів; створенням ефективного комплексу заходів захисту електронної системи платежів банку і запобіганням витоку коштів шляхом фальсифікації фінансових документів; наявністю таких, що відповідають встановленим вимогам, місць зберігання готівки, цінностей, технічних засобів, транспорту та обладнання установ банку, вмілою їх експлуатацією, грамотною організацією виконання режимно-охоронних заходів; створенням обстановки бережливого ставлення до майна банку, суворої і неминучої відповідальності за посягання на матеріальні засоби та за їх псування, ефективним плануванням і додержанням правил пожежної безпеки;

- інформаційна безпека - формування інформаційних ресурсів банку та організація гарантованого їх захисту. Досягається створенням у банку системи збору та обробки інформації, проведенням відповідних заходів щодо її зберігання та розподілу, визначенням категорій і статусу банківської інформації, порядку і правил доступу до неї, дотриманням усіма працівниками, клієнтами та акціонерами банку норм і правил роботи з банківською інформацією, своєчасним виявленням спроб і можливих каналів витоку інформації та їх перетинанням.

Заходи безпеки банку реалізуються у формі охорони, режиму та інформаційно-аналітичного забезпечення його діяльності. Такі форми реалізації заходів безпеки у практичній діяльності банків найбільш характерні для банківського бізнесу і застосовуються практично всіма банками світу.

3.2 Законодавство України, яке регламентує діяльність банків щодо захисту їх безпеки на ринку банківських послуг

Аналізуючи нормативно-правові умови безпеки банківської діяльності в Україні, необхідно зазначити, що спеціального законодавства в цій галузі на сьогодні немає. Україна є однією з небагатьох країн світу, де, незважаючи на значне зростання злочинності, приватний сектор економіки позбавлений права на захист власності, підприємницької діяльності та іміджу своїми силами. Є тільки окремі положення законодавчих та нормативних актів про захист бізнесу.

В основу дій банку з охорони його власності покладено ст. 54 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з положеннями цієї статті банкам надається право забезпечувати захист банківської інформації, коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони відповідно до законодавства України та нормативних актів Національного банку України. Ці положення Закону створюють відповідні привилегії для банків, на відміну від інших підприємницьких структур, яких вони не стосуються. Останні ж можуть керуватись тільки ст. ст. 27, 28, 29, 42 Конституції України, якими гарантується право на життя, здоров'я та повагу до людини, недоторканність житла та на підприємницьку діяльність. Захист підприємницької діяльності, на жаль, не гарантується жодним законодавчим актом. У такій ситуації підприємці можуть посилатись (що вони і роблять) тільки на ст. 3 Закону України "Про підприємництво", яка надає право "без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству". Виходячи з такого трактування прав підприємців у статті, можна вбачати, що цим надається і право на захист їх діяльності.

Водночас законодавство, надаючи це право, одразу ж створює умови для його обмеження. Термін "згідно з чинним законодавством", який вживається майже в усіх законодавчих і нормативних актах, надає право державним органам вводити різні інструменти контролю та державного впливу у вигляді підзаконних актів. Такі умови створені й для охоронної діяльності, в тому числі і щодо банків. За Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" охоронну діяльність віднесено до ліцензійних видів діяльності (ст. 9), що вже є обмеженням. Тобто право підприємця на охорону його власності і діяльності потребує відповідної ліцензії, а остання ставить його у залежність від відповідних державних структур.

Законодавче регулювання такої форми реалізації заходів безпеки банківської діяльності, як режим, найбільш розвинене з точки зору інформаційної безпеки. Інформаційні взаємовідносини суб'єктів підприємництва і держави регулюються на сьогодні понад 30-ма законодавчими і майже такою ж кількістю підзаконних актів. Але чи виграють від цього підприємці, зокрема банки.

В основу організації режиму захисту банківської інформації покладено положення таких законодавчих актів:

- Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 52 "Банківська таємниця").

- Закону України "Про підприємства в Україні" (ст. 30 "Комерційна таємниця підприємства").

- Закону України "Про інформацію" (ст. 30 "Інформація з обмеженим доступом").

Найбільш досконалим, з правової точки зору, є режим захисту інформації з обмеженим доступом. Так, законодавством передбачено однозначне визначення банківської таємниці (ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Згідно з цим Законом до банківської таємниці належать відомості про операції, рахунки та вклади клієнтів і кореспондентів банку. Це єдине, поряд з державною таємницею, пряме визначення таємниці на законодавчому рівні. Ніхто не в змозі обмежити чи навпаки розширити відомості, що становлять банківську таємницю. Водночас поняття комерційної таємниці, наведене у ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні", подається не так конкретно. У Законі лише вказано, які відомості можуть бути віднесені до комерційної таємниці (відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами, іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства). Однією з умов віднесення відомостей ,також у випадках, передбачених законодавством, на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, державної контрольно-ревізійної служби, Антимонопольного комітету, арбітражному суду та аудиторським організаціям.

У частині третій цієї статті зазначено, що довідки про рахунки і вклади громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, у справах, що знаходяться в їх провадженні.

Аналізуючи наведені вище норми Закону, слід звернути увагу на таке:

- органам державної податкової служби можуть видаватися лише довідки про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій; видачу їм інформації (крім органів податкової міліції) про рахунки і вклади громадян законодавством не передбачено;

- до переліку органів і організацій, яким видаються довідки про рахунки і вклади громадян, не включено також арбітражний суд, органи державної контрольно-ревізійної служби, Антимонопольний комітет та аудиторські організації;

- для отримання інформації про рахунки і вклади громадян обов'язковою є наявність упровадженні правоохоронного органу або суду відповідної справи.

У той же час згідно зі ст, 12 Закону України "Про систему оподаткування" банки зобов'язані подавати державним податковим органам на їх запити відомості про наявність і рух коштів на розрахункових та інших рахунках платників податків-клієнтів банків. Інакше встановлено правовий режим захисту комерційної таємниці. Згідно з ч.2 ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні" порядок захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю визначає керівник підприємства (банку). Цією ж статтею надається право керівникові визначати склад і обсяг таких відомостей.

Подібним чином визначений і правовий режим захисту конфіденційної інформації. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про інформацію" власникам конфіденційної інформації надано право самим включати її до категорії конфіденційної, визначати режим доступу до неї і встановлювати систему (способи) її захисту.

Окремо визначено правовий режим захисту інформації, яка знаходиться в автоматизованих системах, що для банків є особливо необхідним, оскільки понад 65% банківської інформації циркулює якраз в автоматизованих системах. Законодавством встановлено, що доступ до інформації, яка зберігається, обробляється і передається в автоматизованих системах, здійснюється згідно із правилами розмежування доступу, які встановлюються власником інформації чи уповноваженою ним особою (ст. 6 Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах"). Тобто і в цьому випадку право захисту інформації покладено на її власника - банк. Враховуючи ж особливість діяльності банків у сфері економічних відносин як суб'єктів, що "зв'язують" функціонування всіх підприємств, організацій і установ через грошові потоки, виникає потреба в регулюванні їхніх суміжних інтересів щодо захисту інформації.

Розглядаючи з такої точки зору правове регулювання інформаційних відносин, можна дійти висновку, що зазначені відносини в Україні регулюються двома групами норм: загально-правовими, дія яких поширюється на всі суб'єкти інформаційних відносин, і спеціально-правовими (галузевими), дія яких поширюється тільки на суб'єкти, що здійснюють свою діяльність у відповідній галузі, у зв'язку з цим до загальних норм публічного права у сфері регулювання інформаційних відносин можна віднести такі закони України:

- "Про інформацію";

- "Про захист інформації в автоматизованих системах" та ін.

Окремі загальнообов'язкові положення про інформаційні відносини є в галузевих законодавчих актах, зокрема в законах України:

- "Про державну податкову службу в Україні";

- "Про міліцію";

- "Про прокуратуру";

- "Про Службу безпеки України";

- "Про оперативно-розшукову діяльність";

- "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю";

- "Про захист прав споживачів" та ін.

Правові норми регулювання інформаційних відносин безпосередньо в банківській сфері зосереджено у спеціальних галузевих актах, насамперед у законах України:

- "Про банки і банківську діяльність";

- "Про підприємства в Україні";

- "Про господарські товариства";

- "Про аудиторську діяльність";

- "Про захист від недобросовісної конкуренції" та ін. Наявність досить великої кількості законодавчих актів, які так чи інакше регулюють інформаційні відносини суб'єктів підприємництва, ще не означає, що в Україні діє досконала система інформаційної безпеки, оскільки загальнообов'язкові положення галузевих законодавчих актів визначають права державних органів влади, управління та нагляду за доступом до банківської інформації.

У зв'язку з цим банківська інформація, у тому числі і з обмеженим доступом, є досить прозорою, принаймні для державних органів. А враховуючи, що останні не несуть практично ніякої відповідальності за використання такої інформації, говорити про створення ефективного правового режиму захисту банківської інформації немає підстав. Доказом цього є і те, що на п'ять законодавчих актів, які надають суб'єктам підприємництва право захисту своїх таємниць, існує близько 25 інших законодавчих і нормативних актів, які це право, якщо і не скасовують, то суттєво звужують, встановлюючи свої правила користування інформацією. Істотним недоліком є і те, що створене правове поле ніяк не передбачає зворотної дії. Так, у жодному із законодавчих актів не передбачено, що правоохоронні органи, органи державної податкової служби та інші установи, які користуються інформацією банку, зобов'язані (або мають право) надавати банкам відомості, без яких останні не можуть забезпечувати безпеку своєї діяльності, відсутність яких завдає шкоди банкам, а отже, і економіці держави.



Висновок

Під час роботи над дипломною роботою «Здійснення переказів фізичних осіб за міжнародною платіжною системою WESTRN UNION FINANCIAL SERVICES INC», ми з'ясували, що:

1) Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв'язок", цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Банк визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Western Union є провідною світовою компанією, яка надає послуги в сфері грошових переказів, і однією з найстаріших та найвідоміших фірм у світовому масштабі

2) Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією же особою. Суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є члени та учасники платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України. Фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої, виконавчої влади, спеціальними контрольними органами.

3) Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк. Члени платіжної системи мають забезпечити пересилання паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.

...