Страхування транспортних засобів і вантажів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхування транспортних засобів і вантажів



Вступ

Чим глибший поділ праці у суспільстві, тим більшою мірою посилюється взаємозалежність між людьми як у межах однієї країни, так і у світі загалом. Саме завдяки розвитку транспортних шляхів сполучення та транспортних зв'язків людство може споживати будь-які блага, вироблені в найвіддаленіших місцях планети. Туристичний бізнес, перевезення товарів, міграція трудових ресурсів - усе це здійснюється завдяки використанню транспортних засобів. Авіаційний і залізничний, водний та автомобільний транспорт, вирішуючи низку найнагальніших проблем економічного та й загалом суспільного буття, породжують все нові ризики. Захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб від можливих втрат, пов'язаних із використанням, володінням та розпорядженням транспортними засобами, має здійснювати транспортне страхування, яке е різновидом майнового страхування.

Так, як транспортне страхування відноситься до вибіркового страхування як частини майнового страхування. Тому умови страхування мають багато спільного з умовами страхування майна загалом.

Транспортний комплекс відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки, тому діяльність його окремих елементів повинна мати страховий захист.

Транспортне страхування (Transport Insurance) - це сукупність видів страхування від небезпек, що виникають на сухопутних, водних та повітряних шляхах сполучення у зв'язку з перевезенням пасажирів чи багажовантажу.

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (страхування карго), водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.

Нині ринок страхування транспортних засобів є значним. Завдяки своєму географічному й економічному становищу транспортна система в Україні дуже розвинута. У той же час розвиваються інтенсивно й обсяги транспортних перевезень усередині самої України. Усе це дало великий поштовх для розвитку страхування на транспорті.

Транспортний комплекс України складається з залізниць, морських пароплавств, акціонерної компанії «Укррічфлот», десятка авіакомпаній, підприємств автомобільного транспорту (більше 700), десятки тисяч кілометрів трубопроводів. У сфері транспорту зайнято 20% працездатного населення. На нього припадає 30% основних фондів.



1. Основні види страхування

Залежно від виду шляху страхування поділяється на:

· морське;

· річкове;

· наземне;

· повітряне.

Об'єктами страхування в кожному з видів, в основному, є транспортні засоби та вантажі, які перевозяться ними.

Об'єктами транспортного страхування є:

1. Засоби транспорту без вантажів - каско-страхування.

2. Вантажі без страхування транспорту - карго-страхування.

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (страхування карго), водій та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.

Страхування наземного автомобільного та водного (крім окремих видів) транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту - в обов'язковій.

До автотранспортних засобів відносять: легкові, вантажні, вантажо-пасажирські, мікроавтобуси, мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди, трактори та міні-трактори.

До водних транспортних засобів відносять різноманітні човни, яхти, катамарани і т. ін.

Як показує практика найбільш розвинених країн світу, найпоширенішим видом майнового страхування є страхування автотранспортних засобів. У США, скажімо, на цей вид страхування припадає близько 45% загального збору премій за майновим страхуванням. Це пояснюється, з одного боку, стрімким зростанням чисельності власників автотранспортних засобів та високим рівнем небезпеки цього виду транспорту - з іншого. Статистичні дані свідчать, що число загиблих на 1 млрд. пасажиро-кілометрів становить: для автотранспорту - 16 осіб, для повітряного - 6,5, для залізничного транспорту - 1,2 особи.

Одночасно із транспортним засобом можуть бути застраховані (за бажанням страхувальника) водій та пасажири, додаткове устаткування до транспортного засобу, вантаж, який на ньому перевозять.

1.1 Авіаційне страхування

Авіаційне страхування в Україні є обов'язковим. Згідно з чинним законодавством авіаційне страхування здійснюють страхові компанії, які є членами Авіаційного страхового бюро.

Авіаційне страхове бюро (АСБ) створене відповідно до Закону України «Про страхування» і ст. 103 Повітряного кодексу України діє на підставі Положення про АСБ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №561.

Основні завдання АСБ:

§ координація взаємодії суб'єктів українського ринку страхування авіаційних ризиків;

§ вивчення і прогнозування національного ринку авіаційного страхування;

§ максимальне використання можливостей українських страхових компаній при розподілі авіаційних ризиків;

§ підготовка і розповсюдження методичних рекомендацій страховими компаніями;

§ участь у підготовці кадрів та підвищенні кваліфікації фахівців зі страхування;

§ представлення авіаційних страховиків України на міжнародній арені.

АСБ об'єднує 52 страхові компанії, які діють на ринку авіаційного страхування України. Серед них ВАТ СК «Алькона», ЗАТ СК «Інтер-Поліс», ВАТ «Народна фінансово-страхова компанія», «Гарант Ре», АЗТ «Перша міжнародна страхова компанія», HACK «Оранта», AT АСК «Енергополіс», АТЗ СК «Лем-ма» та ін.

Порядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страхування регламентується Повітряним кодексом України, Законом України «Про страхування», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування» від 13 липня 1998 р. №1083.

Обов'язкове авіаційне страхування включає:

· страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

· страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

· страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;

· страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконання авіаційних робіт;

· страхування авіаційних суден.

Загальні умови обов'язкового авіаційного страхування:

1. Збитки, що можуть виникнути внаслідок однієї авіаційної події, розглядаються як один страховий ризик стосовно одного повітряного судна.

2. Страховою подією вважаються нещасний випадок або кілька випадків, що призводять до тілесних ушкоджень і (або) пошкодження майна та є несподіваним і ненавмисним для страхувальника.

3. Непоширення обов'язкового авіаційного страхування на ризики, якщо повітряне судно:

a) здійснює у несправному стані політ, не дозволений керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна;

b) використовується з метою, що заборонена законодавством або відрізняється від зазначеної у договорі.

4. Обов'язкове авіаційне страхування не поширюється на ризики:

a) впливу радіації та радіоактивного забруднення;

b) у разі війни, викрадання, арешту;

c) у разі, коли для зльоту чи посадки використовується аеродром, що не відповідає вимогам для цього типу повітряного судна, за винятком форс-мажорних обставин;

d) якщо кількість пасажирів або маса вантажу, що перевозяться повітряним судном, перевищує максимальну пасажиро-місткість або максимальну вантажопідйомність, встановлені відповідно до вимог льотної експлуатації цього типу повітряного судна, а також за умови порушення порядку розміщення вантажу або пасажирів.

5. Якщо страховий випадок відбувся, його розслідування здійснює страховик або за його дорученням - аварійний комісар, який має право доступу і до матеріалів, і до об'єктів розслідування згідно із законодавством України. Строк розслідування страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб. А у виняткових випадках його продовжують ще на 30 діб.

6. Максимальні страхові тарифи на всі види обов'язкового авіаційного страхування застосовуються тільки до страхових сум та лімітів відповідальності, установлених на території України.

Усе викладене поширюється на українських експлуатантів, а на іноземних - щодо мінімальних страхових сум під час виконання польотів у повітряному просторі України.

З набранням чинності цією Постановою втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. №155 щодо страхування пасажирів повітряного транспорту та членів екіпажів повітряних суден» від 28 червня 1996 р. №469.

Обов'язкове страхування авіаційних суден

Предмет страхування - майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням та використанням повітряного судна, що не суперечать законодавству України.

Страхувальник - юридична або фізична особа - власник повітряного судна або повітряний перевізник (виконавець повітряних робіт), що експлуатує це судно на законних підставах.

Повітряне судно як об'єкт обов'язкового страхування повинне мати:

v реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;

v сертифікат про придатність судна до польотів;

v документ, що засвідчує право власності (оренди) на повітряне судно;

v інші документи, яких вимагають державні органи регулювання повітряного транспорту.

Страхові випадки:

1) загибель повітряного судна, що може виникнути з моменту запуску двигунів до вимкнення двигунів після завершення польоту, внаслідок авіаційної події. Загибеллю вважають повну втрату повітряним судном здатності здійснювати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли компетентна комісія довела неможливість чи економічну недоцільність ремонту цього судна;

2) зникнення судна безвісти. Судно вважається таким, що зникло безвісти, якщо воно, застраховане обов'язковим страхуванням, здійснюючи плановий політ, не прибуло в пункт призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали результатів;

3) втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та непридатну для евакуації цього повітряного судна місцевість;

4) цілковите руйнування повітряного судна внаслідок авіаційної події, з урахуванням зникнення безвісти.

Інші страхові випадки можуть передбачатися з оплатою додаткової страхової премії за тарифами, встановленими страховиком.

У договорі обов'язкового страхування страхувальник має право визначити особу, яка отримає страхове відшкодування.

У разі настання страхового випадку страхувальник у термін, обумовлений договором, повинен письмово повідомити страховика про страховий випадок і надати страховику всі необхідні документи.

Страхові тарифи з цього виду обов'язкового страхування на один рік для повітряних суден з максимальною злітною вагою 15 000 кг встановлено у розмірі 6%, для суден з максимальною злітною вагою меншою ніж 15 000 кг - до 8, для вертольотів - до 10% страхової суми.

Якщо заподіяна шкода компенсована іншими особами у повному обсягу, страховик звільняється від виплати відшкодування.

Якщо треті особи здійснили частину компенсаційних витрат, та страховик сплачує різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню страховиком та величиною компенсації.

Якщо повітряне судно застраховано декількома страховиками (співстрахування), збитки відшкодовуються у розмірі, що не перевищують частку кожного страховика в загальній сумі за всіма договорами.

За бажанням пасажира чи іншого користувача повітряного транспорту можливе добровільне страхування шляхом укладання відповідного договору.

У авіаційному страхуванні використовують шедулярні договори, які вміщують інформацію про учасників договору страхування, експлуатавтів, вигодонабувачів, про екіпажі та повітряні судна, що приймаються на страхування, а також про страхові суми; франшизи; строки страхування тощо. Іноді як шедула може використовуватися складена за стандартною формою заява страхувальника.

страхування транспорт ринковий економіка

1.2 Морське страхування

Морське страхування - один з найбільш, давніх видів страхування, раннє виникнення якого пояснюється, перш, за все тим, що з мореплавством, котре понад усе піддається впливу стихії, пов'язана торгівля. Морські судна та вантажі, що ними перевозилися, мали значні вартості, і, отже, їх загибель або пошкодження завдавали власнику великих збитків. Вважають, що морське страхування існувало ще у період Левантійської імперії (900-700 р. до н.е.).

Значне розповсюдження морське страхування набуло в середині XIV ст. в містах Північної та Центральної Італії, які були в той час основними центрами морської торгівлі (Флоренція, Генуя). Саме в Генуї був виданий перший поліс морського страхування, датований 1347 р.

Перший англійський закон щодо морського страхування був прийнятий у 1601 р.

Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії всередині 90-х років, останнім часом в Україні намітилися тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на послуги національних страховиків із боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників, таких як суднові агенти й брокери.

Можна виокремити два основні джерела морського страхового права: у міжнародному масштабі - англійський Закон про морське страхування (Marine Insurance Act) 1906 року (далі - Закон), у національному - Кодекс торговельного мореплавання України 1995 року (далі - Кодекс).

У Кодексі найважливішим є розділ І «Договір морського страхування» частини VIII «Морське страхування». Окрім того, у розділі IX «Надзвичайні морські події» розглядаються питання загальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морською страховою тематикою, а в розділі І «Межі відповідальності судновласника» частини X є положення, що стосуються страхування відповідальності.

Інтернаціональна наступність у морському страхуванні простежується вже на рівні визначень. У статті 1 англійського Закону 1906 року говориться, що «договір морського страхування - це договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання».

Стаття 239 Кодексу говорить, що «за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі; на користь якої укладено договір, понесений збиток».

Об'єкти. В обох випадках визначення недостатньо конкретні. Тому статті 2 і 4 Закону і 242 Кодексу містять перелік об'єктів морського страхування.

Основна відмінність Закону й Кодексу така: у Законі говориться, що договір може поширюватися на внутрішні водні шляхи та на перевезення суходолом, якщо останні є частиною морського перевезення, а Кодекс охоплює тільки «будь-які пов'язані з мореплаванням майнові інтереси», тобто має вужчу сферу дії.,

Спираючись на практику Ллойду, можна сазати, що всі види страхування ще недавно чітко поділялися на морські і не морські.

Термін «морське страхування» неможливо знайти в класифікаціях, пропонованих східноєвропейськими авторами. Пояснюється це тим, що йдеться про комплексне поняття, яке охоплює види страхування, що традиційно належать як до страхування майна, так і до страхування відповідальності. Більш того, тут - у страхуванні відповідальність судновласників - є також елементи особистого страхування.

Основні види морського страхування такі:

* страхування каско суден на термін (Hull and Machinery);

* страхування каско суден на період будівництва (будівельні ризики - Builders' Risks);

* страхування військових і страйкових ризиків (War and Strikes);

* страхування ризику втрати фрахту (Loss of Hire);

* страхування особливих майнових інтересів (Increased Value);

* страхування додаткової відповідальності (Excess Liabilities);

* страхування контейнерів;

* страхування відповідальності судновласників (Shipowners' Liability або Р&І);

* страхування відповідальності фрахтувальників (Charerrers' Liability);

* страхування відповідальності суднових агентів (Ship's Agents Professional Indemnity);

* страхування відповідальності суднових брокерів (Ship Broker's Liability).

Деякі утруднення викликають види, які умовно можна назвати видами страхування, що їх розвиває ТТ клуб (Through Transport Club) - один із перших страховиків тих підприємств, які перебувають «між морем і землею» - портів, портової влади, операторів терміналів і складів, експедиторів тощо. Ці види традиційно перебувають на стику - тяжіючи все-таки до морського страхування.

Наприлад, якщо певне судно заходить із вантажем в український порт. Особи, які зацікавлені укласти договори щодо ризиків, пов'язаних із таким перевезенням:

1. Вантажоодержувач чи відправник вантажу - залежно від умов перевезення - укладає договір страхування вантажів.

2. Судновласник має застрахувати:

* свою відповідальність за можливе незбереження вантажу;

* свою ж відповідальність у разі, коли шкоди було завдано третім особам;

* каско самого судна;

* ризик утрати фрахту.

3. Судновий менеджер (якщо судно є об'єктом справжнього менеджменту) страхує свою відповідальність - за неправильне використання судна.

4. Фрахтовий брокер укладає договір страхування від професійних помилок.

5. Фрахтувальник, поліс якого покриває відповідальність перед третіми особами, у тому числі й перед власником судна за його ушкодження чи загибель, також має застрахуватися.

6. Субфрахтівник, якщо такий є, також страхує свою відповідальність

7. Стивідорні компанії чи оператори терміналів страхують свою відповідальність за загибель чи ушкодження вантажів.

8. Портова влада покриває свою відповідальність перед третіми особами - особливо з огляду на те, що вони відповідають за навігаційну безпеку в акваторії порту.

9. Лоцмани, якщо вони е окремими від портової влади компаніями, страхують свої професійні помилки.

10. Суднові агенти страхуються від професійних помилок.

11. Страхові брокери (один із яких - автор цих рядків) також зобов'язані мати поліс, що покриває їхні професійні помилки.

І перелік цей далеко не повний.

Практично в кожного учасника транспортного ланцюжка може бути свій договір страхування.

Страхування каско суден (СКС) - вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі - судновласників), від ризиків заподіяння збитку через загибель* належних їм суден.

Види збитків. Незалежно від розбіжностей у національних умовах страхування каско, усі страхові ринки надають покриття від небезпек, які можна поділити на три групи:

* безпосередньо пов'язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

* пов'язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

* витрати судновласника.

Фізична загибель, ушкодження, ламання У цій групі розрізняють:

* повну загибель - фактичну (руйнування, затоплення, зникнення судна безвісти) чи конструктивну (судно не зруйноване в цілому, але його відновлення чи рятування економічно недоцільне, як, скажімо, тоді, коли воно лежить на кораловому рифі й вартість операцій з його зняття перевищить відповідну страхову суму);

* ушкодження корпусу чи гвинтово-кермової групи;

* поломки машин і устаткування судна.

Страхова компанія відшкодовує відповідні збитки страхувальника, що б там не було: вартість загиблого судна чи витрати з ремонту його корпуса, машин і устаткування. Витрати з ремонту становлять перелік, який хоча й жодними умовами страхування не передбачено подавати докладно, добре відомий із практики претензійної роботи. Сюди належать, наприклад, вартість металу чи запасних частин, витрати з переходу судна до місця ремонту, заходу в порт, установлення й виходу з доку, використані під час переходу до місця ремонту та у процесі випробувань пальне й мастильні матеріали, зарплата екіпажу за період переходу до місця ремонту, витрати на доставляння запасних частин, у тому числі літаком, і багато інших позицій.

Відповідальність перед третіми особами:

* Із середини XIX століття на судновласника стали покладати зобов'язання відшкодовувати збитки іншого судновласника, якщо судно першого визнавалося винним у зіткненні суден. Договір СКС із самого початку став відшкодовувати тільки платежі, що стосуються постраждалого судна та його ремонту, а не Загиблих на ньому людей чи вантажів. При цьому вважалося, що в будь-якому зіткненні є частка провини застрахованого судновласника, а тому за умовами страхування каско відшкодовувалося тільки 3/4 його витрат. Поступово страхування решти 1/4 почали здійснювати страховики відповідальності.

* За деякими національними умовами СКС (насамперед, за німецькими й норвезькими) можна застрахувати платежі власникам ушкоджених судном берегових чи плавучих споруд - причалів, кранів, складів.

* На підставі різного роду спеціальних умов можна застрахувати низку ризиків відповідальності перед третіми особами. Такі ризики покриваються, як правило, полісом страхування відповідальності судновласника (зокрема, за англійськими Застереженнями про страхування рибальських суден, Застереженнями про страхування портових ризиків, Застереженнями про страхування яхт - відповідальності за загибель чи травми третіх осіб).

Витрати судновласника

* Один із найспецифічніших видів витрат стосується загальної аварії. Коли якась небезпека загрожує водночас і судну, і вантажу, який воно перевозить, судновласник може вдатися до витратних заходів, щоб урятувати свою справу (морські перевезення): зайти в порт-притулок, перевантажити вантаж, аби зняти судно з мілини, оплатити послуги рятувальників. Такі доцільні витрати відносяться на загальну аварію й розподіляються між судновласником і власниками вантажу. Частка, що припадає на судновласника, відшкодовується за договором страхування каско.

Основне джерело права у світовій загальноаварійній практиці не кодифіковане. Це загальноприйнятий звід правил - так звані Йорк-Антверпенські правила. Перша частина правила А в редакції 1994 року читається так:

«Загальноаварійні дії відбуваються тоді і тільки тоді, коли надзвичайні витрати чи пожертвування свідомо й доцільно спрямовуються на те, щоб захистити від небезпеки майно, задіяне у спільній морській справі (перевезенні, плаванні)»;

* Рятування. Із глибини віків іде практика виплати рятувальникові винагороди, порівнянної (залежної від вартості) з вартістю врятованого майна. Витрати з рятування судна з вантажем на борту належать до загальноаварійних. Важливо, що умови договору рятування мають попередньо узгоджуватися зі страховиком.

* Витрати, які мають на меті запобігти збитку чи зменшити його розмір (Sue and Labour expenses) - витрати, спрямовані на збереження (але не на рятування) судна, а також звичні й для інших видів морського страхування витрати з найму сюрвеє-рів, адвокатів, експертів.

Обсяг покриття. З ініціативи як судновласника, так і страховика за договором страхування може пропонуватися різне за обсягом покриття. Спектр можливих умов - від страхування лише повної (і навіть, як це практикується на німецькому ринку), тільки фактичної повної загибелі, до страхування повного обсягу ризиків (у Великобританії - згідно із Застереженнями 280 і 284, про які йтиметься далі, у Східній Європі - на умовах «із відповідальністю за загибель і ушкодження»).

Проміжні варіанти різняться тим, що містять ризики загальної аварії, рятування та відповідальності стосовно зіткнень.

Умови та правила страхування. Обсяг покриття, що надається за договором СКС, докладно визначається відповідними умовами страхування. Єдиних для всього світу умов не існує. Найпоширенішими є британські умови - так звані Застереження Інституту лондонських страховиків (ІЛС) - об'єднання морських страховиків, яке, щоправда, з 1999 року під цією назвою вже не існує.

Інші національні умови (за ступенем поширеності):

* німецькі - Загальні умови морського страхування (ADS - Allgemeine Deutsche See-Versicherungs-Bedingungen) та умови страхування каско (DTV Hull Clauses) 1978 року зі змінами 1984 року;

* норвезькі - Норвезький план морського страхування (Norwegian Marine Insurance Plan) 1996 року;

* американські - American Institute Hull Clauses 2/6/77, що їх у Лондоні скорочено називають AHF (American Hull Form);

* французькі - проформа полісу зі страхування каско від 1 листопада 1983 року зі змінами 1984 і 1992 років.

У Східній Європі велика частина умов базується на Правилах страхування суден Індержстраху в редакції 1986 року, які було розроблено з урахуванням досвіду СКС на провідних страхових ринках світу.

Застраховані ризики (небезпеки). Британський і континентальний підходи до страхування каско різняться тим, що згідно з другим страхувальникові, аби він одержав відшкодування, досить поставити страховика перед фактом збитку, тоді як у британській практиці страхувальник має довести, унаслідок дії якого із застрахованих ризиків стався збиток.

Отже, за британською системою доведення причини збитку - обов'язок страхувальника, а за континентальною, у тому числі й східноєвропейською, системою страховик зобов'язаний довести, Що збиток стався з однієї з виключених причин.

Стандартні британські умови страхування розрізняють дві групи причин страхових випадків:

* не пов'язані з «людським фактором»;

* пов'язані з ним.

Наведемо класифікацію причин у редакції британського Застереження 280 від 1 листопада 1995 року.

1. Ризики, що не залежать від волі судновласника:

* різні навігаційні небезпеки, включаючи затоплення судна, зіткнення, посадку на мілину;

* вибух, пожежа;

* крадіжка із застосуванням сили;

* піратський напад;

* навмисне викидання майна за борт;

* зіткнення чи зачіпання сухопутних транспортних засобів, доків або портового устаткування;

* землетрус, виверження вулкану, удар блискавки;

* подія під час навантажувально-розвантажувальних робіт чи у процесі бункерування.

1.3 Страхування наземних транспортних засобів

Наземний автомобільний транспорт - найбільш наближений до людей засіб пересування. Якщо спричинення шкоди громадянам через зіткнення з водним транспортом за звичайних умов мало ймовірне (люди не пересуваються самотужки по воді), з повітряним транспортом зіткнення можливе тільки під час авіаційної катастрофи, із залізничним транспортом - лише в разі перетинання залізничної колії, то з автомобільним транспортом людина стикається постійно, причому віч-на-віч. З одного боку - це найдоступніший і найзручніший вид транспорту, а з іншого - настільки ж і небезпечний. Наземний транспорт, як об'єкт підвищеної небезпеки, несе ризик довкіллю, і особливо життю та здоров'ю людей, а водночас сам досить часто і легко стає об'єктом ушкодження.

Автострахування має таку структуру:

· страхування «авто-каско»;

· страхування цивільної відповідальності;

· страхування від усіх видів ризиків;

· страхування автомобілів на час ремонту, паркування та зберігання в гаражах;

· страхування експортно-імпортних вантажів;

· страхування вантажів при перевезеннях внутрішнього сполучення;

· страхування від нещасних випадків під час ДТП.

Фізичні особи страхують засоби транспорту, як і домашнє майно, добровільно. Юридичні особи, що використовують автотранспортні засоби для перевезення вантажів, пасажирів та багажовантажів, страхують транспортні засоби на таких самих засадах, як і фізичні, але для того, щоб застрахувати вантаж чи пасажирів, має бути застрахованим автотранспортний засіб. Окрім того, для юридичних осіб страховий тариф зі страхування транспортного засобу, як правило, нижчий, оскільки юридичні особи страхують більшу кількість транспортних засобів, а тому вірогідність настання страхової події для кожної застрахованої транспортної одиниці менша.

До автотранспортних засобів відносять: легкові, вантажні, вантажопасажирські, мікроавтобуси, мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди, трактори та мінітрактори.

Страхування від усіх видів ризиків передбачає найповніше страхове покриття. Воно забезпечує відшкодування збитків, спричинених втратою або пошкодженням застрахованого транспортного засобу, фізичними травмами людей та пошкодженням майна третьої сторони.

При страхуванні автомобілів приватних власників, крім перерахованих уже ризиків, додаються ще відшкодування бенефіціару (правонаступнику) в разі смерті страхувальника всієї капітальної суми, за фізичних каліцтв - затрати на лікування, а також на покриття збитків від пошкодження багажу та інших предметів, що знаходились у салоні автомобіля.

Страхування «авто-каско» передбачає страховий захист від будь-яких збитків, котрі можуть виникнути внаслідок пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу чи окремих його частин за настання обумовлених у страховому полісі подій. Цей вид страхування поширюється на всі автотранспортні, водні та наземні види транспортних засобів.

Страхування «авто-каско» може бути повним або частковим.

За повного страхування «авто-каско» власник транспортного засобу отримує страховий захист від збитків унаслідок пошкодження застрахованого об'єкта у випадку аварії, зіткнення з будь-яким іншим предметом, пожежі, самозагорання, перевертання, стихійного лиха, вибуху, протиправних дій і т. ін., за вилученням збитків експлуатаційного характеру.

За часткового страхування «авто-каско» страхове покриття забезпечується лише в разі пожежі, вибуху двигуна, викрадення, пошкодження транспортного засобу під час викрадення, стихійного лиха.

За умовами страхування «авто-каско» страховик не відшкодовує збитків, якщо:

· вони є наслідком навмисних дій страхувальника, членів його сім'ї або осіб, у розпорядженні котрих перебував транспортний засіб;

· вони є наслідком воєнних дій, громадських заворушень, страйків;

· вони конфісковані, арештовані, знищені за розпорядженням влади;

· засіб експлуатувався у несправному стані;

· водій був у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;

· засіб використовувався з метою навчання водіння (автомобіль);

· встановлено природний знос транспортного засобу або його окремих вузлів.

Також актуальним є страхування автомобілів за умов ремонту, паркування та зберігання у гаражах

За збереження автомобілів своїх клієнтів відповідальність несуть власники автотранспортних гаражів та паркових стоянок. У зв'язку з цим пропонують два види страхового захисту:

1) на час транспортування автомобіля до гаража, майстерні чи стоянки (якщо автомобіль не доставляють безпосередньо його власники);

2) на період перебування автомобіля на відповідальності власників гаражів, майстерень, стоянок - від всіляких ризиків.

У разі настання страхового випадку страховик відшкодовує затрати на переміщення автомобіля до ремонтної майстерні та доставку його страхувальнику після ремонту. У разі викрадення або пошкодження автомобіля в гаражі або на стоянці страхове відшкодування отримує власник гаража або стоянки.

Відшкодування збитків, завданих власникові транспортного засобу в результаті ДТП, як правило, здійснюється після ремонту на основі пред'явленої страхувальником накладної-рахунка, за якою страховик оплачує виконані роботи.

У практиці деяких країн страховик надає безплатно автомобіль у користування страхувальнику на період ремонту його власного автомобіля.

При страхуванні транспортних засобів найчастіше використовують два види полісів: поліс з оголошеною вартістю та відкритий поліс.

Поліс з оголошеною вартістю містить чітко обумовлену і фіксовану суму страхового відшкодування, яка має бути сплаченою у разі настання страхового випадку, і умовами договору не передбачено перегляд та уточнення цієї суми після виникнення збитків.

Відкритий поліс передбачає визначення суми страхового відшкодування після виникнення страхової події шляхом оцінки суми збитку.

Прикладом поліса з оголошеною вартістю є поліс зі страхування «авто-каско», а поліса з відкритою вартістю - «страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

Страхова сума при страхуванні автотранспортного засобу визначається на основі заяви страхувальника та документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання, якщо такі мають місце.

Страхування автомобіля має певні особливості. Правилами страхування автомобіля передбачається можливість укладання договору за умови:

1) власної участі страхувальника у відшкодуванні збитків (франшиза), розмір якої обирає сам страхувальник;

2) відшкодування без урахування знижки на знос запасних частин, що потребують заміни в разі їх пошкодження (з додатковою оплатою). Величина додаткового платежу при цьому визначається в розмірі 5% від страхової суми - якщо строк експлуатації автомобіля не перевищує 5 років, 10% - зі строком експлуатації 5-8 років, 20% - від 8 до 12 років, ЗО% - від 12 років;

3) відшкодування вартості втрати товарного вигляду внаслідок страхової події, обумовленої в укладеному договорі (також зі сплатою додаткового платежу), але за умови, що автомобіль застрахований за дійсною вартістю. Доплата в цьому випадку «прив'язується» до оцінки дійсної вартості і визначається в розмірі: 20% - коли термін експлуатації не перевищує б років, 16% - від б до 9 років, 10% - від 8 до 12 років, 5% - понад 12 років.

1.4 Страхування вантажу

Оскільки власники транспортних засобів та власники вантажів, що перевозяться, можуть бути різними суб'єктами, у страховій справі використовують відокремлено страхування транспортних засобів - «каско» та страхування вантажів, що перевозяться цими засобами, - «карго».

Договір страхування вантажу може укладатися на таких умовах:

1) з відповідальністю за всі ризики;

2) з відповідальністю за окрему аварію;

3) без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі.

За договором, укладеним за першою умовою (з відповідальністю за всі ризики), відшкодуванню підлягають збитки від пошкодження або повної загибелі всього вантажу або його частини з будь-яких причин, окрім воєнних ризиків, впливу (прямого або опосередкованого) радіації, необачності та навмисних дій страхувальника, а також ризиків, пов'язаних зі специфікою вантажу та його транспортуванням. Деякі з них можуть бути застраховані за додаткову премію.

За договором, укладеним за другою умовою, відшкодовуються збитки від пошкодження чи повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок зникнення судна або іншого транспортного засобу, зіткнення або загибелі суден, літаків та інших транспортних засобів чи від удару їх об нерухомі або плавучі об'єкти, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пожежі, пошкодження судна кригою, а також унаслідок заходів, спрямованих на рятування або гасіння пожежі, тобто всі необхідні й доцільні витрати щодо рятування вантажу та зменшення збитку, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

За договором, укладеним за третьою умовою (без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі), відшкодовуються ті самі збитки, що й за відповідальності за окрему аварію. Відмінність полягає лише в тому, що в цьому разі відшкодовуються тільки збитки від повної загибелі всього або частини вантажу, тоді як у попередньому випадку - від пошкодження чи повної загибелі всього або частини вантажу.

За першою, за другою, і за третьою умовами не покриваються збитки за тими самими видами ризиків, що і в першому випадку.

Відповідальність страховика за договором страхування починається з моменту, коли вантаж буде взято зі складу в пункті відправлення для перевезення, і триває доти, доки вантаж не доставлять вантажоотримувачу на склад, зазначений у полісі, але не пізніше 60 днів після розвантаження морського судна в кінцевому порту призначення.

Також розглядається страхування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом підприємств

Цей вид страхування застосовується підприємствами, що використовують власний транспорт для перевезень. Для кожного транспортного засобу з його назвою та номерним знаком встановлюється страхова сума, що відповідає максимально можливій вартості вантажу. Якщо вартість вантажу перевищує зазначену, то в разі настання страхового випадку відшкодування буде здійснюватись відповідно до правил для страхування нижче страхової вартості. За цим видом страхування встановлюється жорстка страхова премія, величина якої визначається видом вантажу, що підлягає транспортуванню.

Страхування перевезень власним транспортом підприємства не охоплює страхування від усіх ризиків. Страховий захист за цим видом страхування поширюється тільки на збитки у зв'язку з нещасним випадком з транспортним засобом, пожежею, ударом блискавки, вибухом, форс-мажорними обставинами, стихійними лихами, крадіжкою транспортного засобу, крадіжкою зі зламом. Виключаються всі ризики ушкодження, крім випадків, зумовлених застрахованими ризиками.



2. Страхова компанія «АХА Страхування»

Страхова компанія «АХА Страхування» - один з лідерів на ринку ризикового страхування України, входить до французької Групи AXA. П'ятий рік поспіль AXA - страховий бренд №1 у світі. Сьогодні компанії довіряє більше півмільйона клієнтів.

Сукупний обсяг зібраних премій за 2013 рік склав 768,9 млн. грн. (по МСФЗ), а обсяг виплат компанії перевищив 380 млн. грн. Прибуток компанії (за даними МСФЗ) у 2013 році склав 38,8 млн. грн.

Філії та представництва компанії розташовані в усіх регіонах України. Регіональна мережа страхової компанії «АХА Страхування» представлена в більш ніж 200 містах України, а агентська мережа нараховує більше 2 300 агентів.

«У 2013 році нам вдалося не лише утримати свої позиції на традиційних ринках та в своїх традиційних продуктах (таких як КАСКО), але й зростати більше ніж ринок. Якщо поглянути в цілому на показники, які ставила перед нами Група AXA у 2013 році, компанія виконала їх на 98%. А це означає, що рік був для нас вдалим, а позиції компанії міцні», - заявив Голова Правління «АХА Страхування» Філіп Вотле.

Страхова компанія «АХА Страхування» спеціалізується на автострахуванні (КАСКО), майновому страхуванні, страхуванні цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ), страхуванні від нещасних випадків, медичному страхуванні та інших видах страхування.

В цілому компанія має ліцензії на здійснення 21 виду страхування.

«АХА Страхування» є членом «Ліги Страхових Організацій України», «Української Федерації Убезпечення», «Моторного Транспортного Страхового Бюро України» та інших професійних об'єднань.

Обєктами страхування можуть бути:

· Вантаж, який належить юридичній особі, та який перевозиться будь-яким транспортом, як на території країн СНД, так і по всьому світу;

· Інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу.

При згоді Страховика: очікуваний прибуток і комісія.

Страхування вантажів здійснюється відповідно до міжнародних умов з метою компенсувати збитки клієнта внаслідок загибелі або пошкодження вантажу під час транспортування будь-якими видами транспорту, на основі однієї з нижченаведених умов:

1) «З відповідальністю за всі ризики»

Страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок будь-яких подій.

2) «З відповідальністю за окрему аварію»

Страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок:

· Пожежі, блискавки, бурі, вихору (інших стихійних явищ, що передбачені Договором страхування), катастрофи чи зіткнення суден, літаків та інших перевізних транспортних засобів між собою, або удару їх об нерухомі чи плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пошкодження судна льодом, підмочення забортною водою, заходів, вжитих для рятування чи гасіння пожежі;

· Зникнення транспортного засобу безвісти;

· Нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженні вантажу і прийомі транспортним засобом палива.

3) «Без відповідальності за пошкодження, крім випадків аварії»

Страховими випадками є повна загибель всього вантажу або його частини внаслідок:

· Пожежі, блискавки, бурі, вихору (інших стихійних явищ, що передбачені Договором страхування), аварії чи зіткнення суден, літаків та інших перевізних транспортних засобів між собою, або удару їх об нерухомі чи плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пошкодження судна льодом, підмочення забортною водою, заходів, вжитих для рятування чи гасіння пожежі;

· Втрати вантажу внаслідок зникнення транспортного засобу безвісти;

· Нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженні вантажу і заправці транспортного засобу паливом;

· Пошкодження вантажу внаслідок аварії чи зіткнення суден, літаків та інших перевізних транспортних засобів між собою або з усяким нерухомим чи плавучим предметом (включаючи лід), посадки судна на мілину, пожежі чи вибуху на судні, літаку або другом перевізному транспортному засобі.

4) «З відповідальністю за узгоджені ризики»

Cтраховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок:

· Блискавки, бурі, вихору, землетрусу, виверження вулкану та інших стихійних явищ, передбачених Договором страхування;

· Підмочення атмосферними опадами;

· Зникнення вантажу разом з перевізним засобом без вісті;

· Крадіжки зі зломом, грабежу, розбійного нападу та інших протиправних дій третіх осіб;

· Аварійної посадки повітряного транспортного засобу;

· Зіткнення чи падіння повітряних транспортних засобів, літальних апаратів, а також падіння предметів з них;

· Пошкодження вантажів швидкого псування внаслідок поломки рефрижераторних машин;

· Інших, пов'язаних з особливостями вантажу та процесом його транспортування, подій, що визначені Договором страхування.

Страхова сума визначається відповідно до письмової заяви Страхувальника на підставі перевізних документів (товарно-транспортна накладна, коносамент тощо). У страхову суму також можуть бути включені (з обмеженим лімітом) очікуваний прибуток, комісія, фрахт та інші витрати, пов'язані з перевезенням.

Можна застрахувати як разове перевезення, так і укласти Генеральний договір страхування строком до одного року, та застрахувати усі вантажі, що будуть перевезені протягом строку дії Генерального договору страхування.

Розмір страхового платежу залежить від розміру страхової суми та страхового тарифу, що визначається з урахуванням умов страхування, способу перевезення, упаковки, забезпечення охороною, безпечності територій, по яких перевозиться вантаж, вiдстанi перевезень, строку страхування (одного перевезення) i розміру франшизи. Форма оплати страхової премії (готівкова, безготівкова) і порядок оплати (одноразово або частинами) узгоджуються Сторонами договору.



Висновок

З усього вище сказаного можна зробити висновки, що транспортне страхування відіграє неостанню роль в економічному житті, а також і в нашому. Дуже радує те, що цей вид страхування розвивається і все більше страхових компаній орієнтуються на нього. З кожним роком збільшується надходження валової частки зі страхування транспорта до бюджету країни. Розвиток компаній також збільшує інвестування, що є позитивним для економіки. Але все ж таки в нашій країні транспортне страхування не має такого розвитку як за кордоном. Це дуже просто пояснюється. Наша законодавча база є недосконалою. Не існує достатньої кількості законопроектів і кодексів. Наша влада не приділяє належної уваги вирішенню цієї проблеми. З іншого боку Україна не має стабільного положення на зовнішньоекономічному щаблі, що ускладнюе страхування при зовнішніх перевезеннях.

Все ж таки маю надію, що наша країна вийде на світовий ринок, подолавши всі перепони і наша єкономіка вийде на світовий рівень, і страхування відіграє неостанню роль в цьому процесі.



Список використаної літератури

1) Закон України «Про страхування», регламентований від 4 жовтня 2001 року // Урядовий кур'эр - 2001 - 14 липня (№35);

2) Постанова Кабінету Міністрів №1175 «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» від 28 вересня 1996 р.

3) Постанова Кабінету Міністрів №959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» від 14 серпня 1996 р.

4) Положення Кабінету Міністрів України №1083 «Про парядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страхування»;

5) Базилевич В.Д. Страхова справа. Київ: 1997 р.

6) Гумінський Іван. Моторне бюро діє. Фінансові послуги №1 1997 р., ст. 55-57.

7) Корчевская Л.И. Страхование от А до Я. Москва: 1996 г.

8) Рейтман Л.И. Страховое дело. Москва. ББНКЦ 1992 г.

9) Економіка страхування і перестрахування. «Антикил» 1996 р.

10) Страхування - Осадець С.С.

11) Cтрахування - конспект лекцій

12) Страхування за ред. С. Осадця, КНЕУ, 1998;

13) Конспект лекцій з дисципліни «Страхування»;

14) Перепаченко Ю. / Если не повезёт и с вами что-то случится…/ Бизнес - 2002 - 9 сентября (№37). - с. 24.

Размещено на Allbest.ru

...