Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхування. страховий ринок

ЗМІСТ

• 1. Сутність, принципи, види та роль страхування
• 2. Галузі страхування
• 3. Страховий ринок
• 4. Вторинний страховий ринок (перестрахування і співстрахування)
• 5. Доходи та витрати страховика
• Список використаної літератури
• 1. Сутність, принципи, види та роль страхування
• В умовах ринкових відносин у зв'язку з ускладненням відносин суб'єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві зростає. У результаті, виникає об'єктивна потреба у страхуванні як ефективному засобі забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання і життєдіяльності людей шляхом відшкодування збитків від ризикових обставин, зумовлених природними явищами (стихійними лихами) та нещасними випадками, що загрожують життю, здоров'ю та майну людини.
• У Законі України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ІП зазначено, що страхування -- це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб під час настання страхового випадку, визначеного договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страховиками страхових платежів (внесків, страхових премій).
• Сутність і зміст страхової діяльності розглядають через її функції: ризикову (відшкодування), тобто матеріальну відповідальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику; заощадження засобів (накопичувальну), застосовуване за окремими видами особистого страхування (життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору; попереджувальну (превентивну), тобто фінансування заходів з метою зменшення наслідків страхових подій; контрольну (державний нагляд і внутрішній аудит); ціноутворення (тарифікація).
• Принципи, на яких ґрунтується здійснення страхової діяльності, такі:
• -- вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком -- виду страхування; страхування економічний збитки дохід
• -- страховий ризик -- потенційна можливість збитку або втрати доходу при настанні визначених подій;
• -- страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об'єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;
• -- максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання повної інформації з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання;
• -- страхове відшкодування на рівні збитку, тобто виплати не мають приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, що був безпосередньо перед страховим випадком, який трапився;
• -- застереження, тобто включення до договору страхування особливих клаузул. Наприклад, франшиза -- позначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком;
• -- суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;
• -- диверсифікованість, тобто законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за межами основної діяльності;
• -- контрибуція, або спільне покриття фактичного ризику страховиками пропорційно страховим сумам договорів за страхуванням одного об'єкта;
• -- перестрахування та співстрахування як особливі види страхових відносин, що дають змогу підвищити гарантію виконання страхових зобов'язань перед страхувальниками.
• Відповідно до цих критеріїв (якісних ознак) класифікацію страхування розглядають за такими ознаками, як:
• -- історичні, що передбачає виділення етапів еволюції розвитку потреб у страхуванні та пропозиції страхових послуг згідно із законодавством із страхування:
• а) 1991--1992 pp. -- формування системи Укрдержстраху;
• б) 1993--1996 pp. -- початок функціонування національної системи страхування незалежної України в умовах різноманітних організаційних форм страхування (від прийняття Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" у 1993 p.);
• в) із 1996 р. донині -- зміцнення фінансових основ діяльності страхових компаній (після затвердження Закону України "Про страхування");
• -- економічні
• а) залежно від спеціалізації страховика (страхування життя і ризикове страхування);
• б) за об'єктами страхування (особисте та майнове страхування, страхування відповідальності);
• в) за видом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики та ін.);
• г) за статусом страхувальника (захист інтересів громадян -- фізичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності -- юридичних осіб);
• д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне);
• -- юридичні
• а) за ліцензованими видами страхування;
• б) за формами здійснення страхування (добровільне й обов'язкове).
• Обов'язкова форма страхування відбувається за такими ознаками:
• -- установлення законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники -- вносити належні страхові платежі (перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок установлення тарифних ставок; надане право їх диференціації на місцях: періодичність внесення страхових платежів);
• -- суцільне охоплення зазначених у Законі України "Про страхування" об'єктів після щорічної їх перереєстрації, нарахування страхових платежів і стягнення у встановлений термін;
• -- автоматичність -- поширення на об'єкти, зазначені у цьому законі;
• -- здійснення незалежно від внесення страхових платежів (стягнення внесків зі страхувальника здійснюється аж до судового порядку, а у разі або втрати, або ушкодження застрахованого майна, не оплачуваного страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами, а на не внесені в термін страхові платежі нараховується пеня);
• -- безстроковість, тобто дія протягом усього періоду, доки страхувальник користується застрахованим майном;
• -- нормування страхового забезпечення з метою спрощення страхового оцінювання і порядку виплати страхового відшкодування.
• Добровільне страхування відбувається на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок його здійснення визначаються правилами страхування конкретного страховика, що встановлюються ним самостійно відповідно до вимог законодавства; конкретні умови визначаються безпосередньо у процесі укладання договору страхування.
• В умовах ринку ступінь ризику збільшується і є невід'ємною складовою підприємницької діяльності, платою за ринкову свободу.
• Страховим ризикам притаманні ймовірний характер події, випадковість її настання, можливість кількісного оцінювання наслідків страхової події. Потреба у страховому захисті виникла з появою людини і зростала у процесі її діяльності.
• Можливість страхування збігається із страховими інтересами сторін, страховиків і страхувальників. Результатом домовленості сторін є страховий договір, який починає діяти з моменту першого страхового внеску. Страховий фонд формується за допомогою зусиль страховика на страховому та інвестиційному ринках. Унаслідок реалізованого ризику (страхового випадку) настає відповідальність страховика щодо компенсації збитку страхувальника (рис. 1).
• Розглянемо розрахунок тарифних ставок за ризиковими видами страхування.
• Страховий тариф -- це ставка страхового внеску з оди н н ці страхової суми, який складається з нетто-ставки та навантаження.
• За видом страхування, що розробляється, розраховуються:
• 1. Імовірність настання страхового випадку за одним договором страхування (q):
• (1)
• де т -- кількість страхових випадків; N -- загальна кількість договорів.
• Імовірність безпеки за конкретним видом страхування можна розраховувати за допомогою статистичного методу на основі статистики подій, наприклад, дорожньо-транспортних пригод, пожеж, дитячої смертності, нещасних випадків та ін.
• 2. Середня страхова сума за одним договором страхування (S):
• (2)
• де S -- страхова сума за і-им договором.
• 3. Середня сума страхових виплат (S_B ):
• (3)
• де SBK -- страхові виплати за k-им договором, за яким трапився страховий випадок.
• Під час страхування за новими видами ризиків за браку фактичних даних про результати наданих страхових послуг подані вище величини можна оцінити за допомогою експертного методу або за аналогами.
• 4. Відношення () як показник збитковості страхової суми рекомендується брати не менше:
• -- 0,3 -- у процесі страхування від нещасних випадків, у медичному страхуванні та видах, подібних до них;
• -- 0,4 -- під час страхування засобів наземного транспорту;
• -- 0,5 -- при страхуванні вантажів і майна, крім транспорту;
• -- 0,6 -- у процесі страхування засобів повітряного та водного транспорту;
• -- 0,7 -- під час страхування різних видів відповідальності.
• Рис. 1. Система взаємозв'язків між страхувальником і страховиком
• 5. Нетто-ставка Тп складається із двох частин -- основної To і ризикового навантаження Т
•  (6)
• де а(у) -- коефіцієнт, що залежить від гарантій безпеки у (табл. 13.1);
• N -- кількість укладених договорів;
• q -- імовірність страхового випадку.
• Таблиця 1. Значення коефіцієнта а(у)

У	0,84	0,90	0,95	0,98	0,999
а	1,0	1,3	1,645	2,0	3,0

• 6. Брутто-ставка (Т ) визначається таким чином:
• (7)
• де f -- частка навантаження в тарифній ставці (%).

2. Галузі страхування

Особисте страхування -- це страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника або застрахованої особи.

У межах особистого страхування здійснюються страхування життя та пенсій, страхування від нещасних випадків і медичне страхування.

Принциповими особливостями страхування життя і пенсій та відмінністю цієї галузі особистого страхування від інших видів ризикового страхування є:

-- ощадний характер договору страхування, тобто передбачається повне повернення засобів страхувальнику з нарахованими відсотками ще до закінчення терміну дії договору;

-- термін дії договору -- довготерміновий;

-- страхові премії сплачуються одноразово або періодично а таким розрахунком, щоб загальна сума цих внесків дорівнювала страховій сумі.

Страховими випадками страхування життя вважаються смерть, дожиття та додаткові випадки, пов'язані зі шкодою для здоров'я в період договору.

До видів страхування життя і пенсій належать змішане страхування життя, страхування дітей, шлюбне страхування та страхування додаткових пенсій. У світовій практиці страхування життя передбачено страхування капіталу і ренти.

Страховими випадками під час страхування від нещасних випадків є смерть (загибель) застрахованої особи та одержання травми або порушення здоров'я. Цей вид страхування охоплює державних службовців, пасажирів і працівників транспорту та людей, котрі виконують небезпечні роботи.

Перелік послуг за зразком "стандарт" при медичному страхуванні передбачає медичне обслуговування, щоденне обслуговування та медичний контроль, медичну евакуацію, репатріацію тіла, виплати компенсацій спадкоємцям і надання додаткових послуг.

Об'єкти майнового страхування -- будівлі, споруди, передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засоби, устаткування, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, матеріали тощо.

Підприємство має право здійснити вибіркове страхування (за повною вартістю частини майна). Окремо від власного майна страхують основні фонди, передані в оренду. Не страхують готівкові гроші, цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські й інші документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації; майно, що є в застрахованому приміщенні, яке не належить страхувальнику; майно в аварійному стані або таке, що перебуває в зоні стихійного лиха.

У процесі здійснення майнового страхування не підлягають відшкодуванню збитки, що виникають у результаті процесів, яких не можна уникнути; якщо не вжито відповідних заходів для порятунку майна; у разі крадіжки майна (якщо цей факт не підтверджений відповідними правоохоронними органами).

У майновому страхуванні вирізняють також страхування технічних ризиків, що передбачає страхування машин, електронних пристроїв, монтажних ризиків та всіх ризиків будівельних підприємств.

Страхування відповідальності -- це галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми фізичними й юридичними особами, котрі можуть зазнати збитків унаслідок яких-небудь дій або бездіяльності страхувальника. Потреба упровадження такого страхування зумовлена інтересами з боку суспільства, страхової компанії, інтересами страхувальника та потерпілих (третіх осіб).

Особливості страхування відповідальності полягають у тому, що: третьою стороною є будь-які не визначені попередньо особи; попередньо не встановлюються страхові суми. У цій галузі страхування розрізняють відповідальність власників транспортних засобів, професійну відповідальність, адміністративну відповідальність.

Страховими випадками під час страхування відповідальності є неуважність, недбалість, некваліфіковане виконання обов'язків; навмисні дії, що встановлюється тільки судом.

3. Страховий ринок

Страховий ринок -- це особливе соціально-економічне середовище, частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктура й конкуренція.

Організаційну структуру страхового ринку подано на рис. 2.

Загальновизнаною в західній практиці страхового менеджменту є модель "4Р" (4 МЇКС), що складається з чотирьох рівнів управління:

-- страхувальники -- збільшення їхньої чисельності вважається метою зусиль маркетингу страховика;

-- страхові послуги -- перелік видів договорів страхування, за якими страховик має ліцензію;

-- ціна страхового обслуговування -- тарифна ставка щодо конкретного виду страхування, що є величиною, яка визначається страховим ризиком, витратами страховика й іншими чинниками;

-- ринок -- фізична й юридична можливість придбання страхової послуги конкретним страхувальником в умовах розвиненої інфраструктури, страхового сервісу, інформаційного обслуговування, гнучкої ділової стратегії.

Об'єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена суспільними потребами у страхових послугах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.

Головна функція страхового ринку полягає в акумуляції та розподіл і страхового фонду з метою страхового захисту суспільства (громадян) і суб'єктів господарювання.

Галузеву структуру страхового ринку зображено на рис.3.

Страхові компанії становлять основу інституційної та територіальної структури страхового ринку.



Рис. 2. Організаційна структура страхового ринку

На особливу увагу заслуговує розгляд питань щодо створення, функціонування, реорганізації та ліквідації страхової компанії в Україні.



Рис. 3. Структура страхового ринку

Головними підходами, за допомогою яких можна з'ясувати процес створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних етапів:

-- реєстрація страховика як юридичної особи;

-- надання цій юридичній особі статусу страховика.

Вивчаючи проблему функціонування страхової компанії, слід визначити, якими видами діяльності може займатися страховик, у чому полягає їх сутність. Варто також з'ясувати сутність стратегії страхової компанії, значення бізнес-плану для ефективної реалізації стратегії страховика.

Страхові компанії під час формування організаційних структур використовують такі принципи, як:

-- лінійне підпорядкування -- керівники мають право давати розпорядження співробітникам з усіх питань, що виникають;

-- функціональне підпорядкування -- право давати розпорядження, пов'язане з виконанням конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує;

-- лінійно-штабне підпорядкування -- виконання консультаційних функцій у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії.

З метою реалізації економічних і соціальних інтересів держави та дієвості механізму соціального гарантування виникає потреба державного регулювання страхової діяльності.

Усі правові відносини, пов'язані зі здійсненням страхування, поділяються на дві групи:

1) правовідносини, які виникають у зв'язку з організацією страхової справи, що регулюють діяльність страховиків" їх взаємозв'язок із бюджетом, банками й органами державного управління;

2) правовідносини, що регулюють процес формування та використання страхового фонду при особистому, майновому страхуванні та страхуванні відповідальності.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття законів та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямами й питаннями взаємовідносин страховиків з клієнтами, суспільними та державними інститутами України.

Система правового регулювання страхової діяльності включає норми, визначені:

-- Конституцією України;

-- міжнародними угодами зі страхування, що були підписані та ратифіковані Україною;

-- Цивільним кодексом України;

-- законами та постановами Верховної Ради України, зокрема Законом "Про страхування";

-- указами та розпорядженнями Президента України;

-- декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

-- нормативними актами (інструкціями, методиками, положеннями, наказами), прийнятими міністерствами, відомствами та центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України;

-- нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

-- нормативними актами органів місцевої виконавчої влади, якщо окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішеннями Президента України або Кабінету Міністрів України.

Поетапне входження України до міжнародного страхового ринку передбачає вступ до міжнародних організацій, діяльність яких пов'язана зі страхуванням; удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності; визначення вимог до порядку створення та діяльності страхових організацій; розвиток інфраструктури страхового ринку; розроблення системи поступової адаптації національного законодавства до вимог європейських директив із питань страхування.

4. Вторинний страховий ринок (перестрахування і співстрахування)

Перестрахування -- система економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування -- особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен із цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі власної частки.

Наочно процедури перестрахування і співстрахування подано на рис. 4 і 5.

Рис. 4. Процедура перестрахування

Рис. 5. Процедура ведення співстрахування

Однією з форм перестрахування є факультативне перестрахування -- індивідуальна угода, що стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, які підписали його, повну незалежність: цеденту -- у вирішенні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику (цесіонарію) -- у розв'язанні проблеми про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов'язковий, тобто облігаторний характер. Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частини всі ризики одного виду.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому ризику визначається заздалегідь і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування розрізняють квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні договори.

Непропорційне перестрахування використовується за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних коштів за збитки, завдані третім особам, а також в усіх видах страхування, якщо немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів є ексце-дент збитку й ексцедент збитковості, тобто покриття поширюється на абсолютний та відносний рівні збитків як недоот-римання доходів.

5. Доходи та витрати страховика

Доходи страховика -- кошти, що створюють необхідний страховий фонд.

Доходи поділяються на:

-- доходи від страхової діяльності -- всі премії зі страхування і перестрахування;

-- доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Доходами від розміщення коштів (доходи від інвестиційної діяльності) є відсотки за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; відсотки від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від реалізації корпоративних прав; відсотки за довготерміновими інвестиціями.

До доходів від інвестиційної діяльності належать власні кошти у вигляді статутного фонду і резервних фондів; вільні резерви спеціального призначення; нерозподілений прибуток.

За економічною сутністю витрати страховика складаються із таких груп:

-- витрати щодо страхових операцій (собівартість страхової послуги);

-- витрати на перестрахування.

Витрати залежать від обсягу збитку і страхових сум, а також наданих пільг. У складі витрат на ведення справи розрізняють:

-- аквізиційні витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, актуарними розрахунками;

-- комісійні винагороди посередникам, оплата послуг фахівця, ведення страхової документації;

-- витрати на рекламу;

-- витрати, пов'язані з обслуговуванням обігу страхових премій, оплатою праці, банківських послуг;

-- ліквідаційні витрати на врегулювання збитків: збирання інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахування в резерв збитків;

-- витрати на утримання страхової компанії -- основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, канцелярські витрати, обслуговування автотранспорту, амортизація, витрати на відрядження (витрати на ведення справи не мають перевищувати 30%).

Згідно із законом основним фінансовим результатом діяльності страхової компанії є балансовий прибуток, що включає прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування), прибуток від розміщення вільних коштів, прибуток від інших операцій.

Ставки оподаткування страховиків подано в табл. 2.

Таблиця 2. Ставки оподаткування страховиків, %

Об'єкти оподаткування	Ставки податку
Валові доходи резидентів від страхування (крім доходу від страхування і перестрахування життя)	3
Валові доходи від страхування і перестрахування життя, якщо договір буде розірвано достроково	6
Доходи нерезидентів від перестрахування ризиків на території України	15
Доходи нерезидентів від страхування ризиків на території України, прибуток резидентів від інших видів діяльності: відсотків від депозитних рахунків, реалізації основних фондів і нематеріальних активів, реалізації цінних паперів, операцій з борговими зобов'язаннями	30

Фінансова надійність страховика -- його здатність виконати страхові зобов'язання, взяті за договорами страхування та перестрахування, у разі впливу несприятливих чинників. Така надійність забезпечується кількома чинниками:

-- розміром власних коштів; вірно розрахованими тарифними ставками;

-- правильно страховим портфелем;

-- величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком зобов'язань;

-- розміщенням страхових резервів;

-- перестрахуванням.

Законодавством України передбачено формування резерву незароблених премій, що включає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, та резерву збитків -- зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Згідно із Законом України "Про страхування" страхові резерви мають складатися з активів таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); нерухоме майно; цінні папери, що передбачають одержання доходу; цінні папери, які емітуються державою; права вимог до перестраховиків; довготермінові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя).

Зобов'язання страховика складаються із двох груп: зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом та ін.; внутрішні зобов'язання -- це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

Фактичний запас платоспроможності визначають як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною.

Роль страхування розглядають за такими напрямами:

-- страхування додає впевненості в розвитку бізнесу й економіки в цілому;

-- страхування дає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати за допомогою інвестицій у найефективніші сфери господарювання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

-- страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення);

-- у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку в разі великих стихійних лих і аварій;

-- створюються робочі місця, формується інфраструктура фінансового ринку.

Отже, страхування -- одна з найперспективніших сфер фінансової системи, оскільки виконує активну перерозподільну функцію в економіці.

Размещено на Allbest.ru

...