Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залікова робота

з предмету: Соціальне страхування

на тему: Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн. Загальні положення про нагляд та контроль у системі соціального страхування

Зміст

Вступ

1. Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн

2. Загальні положення про нагляд та контроль у системі соціального страхування

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Соціальне страхування є найважливішим елементом системи соціального захисту, практично її організаційною основою в більшості розвинутих країн світу. Соціальне страхування, як зазначалося раніше, є організаційно-фінансовою системою, чия діяльність спрямована на захист втрат від соціальних ризиків (тобто необхідності оплати певних послуг чи інших видатків, пов'язаних із втратою здоров'я, працездатності або настанням безробіття за рахунок спеціальних фондів, які формуються шляхом сплати внесків працюючими, роботодавцями та державою.

1. Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн

Загальнонаціональна система соціального страхування в США виникла за ініціативою державної влади і, на відміну від більшості країн Європейського Союзу (ЄС), організовується і управляється федеральним урядом та урядами штатів. Спектр особливостей окремих національних систем досить широкий.

Щодо країн ЄС, то системи соціального страхування у них складались історично шляхом розвитку товариств взаємного страхування і лише згодом отримали законодавчий статус загальнонаціональних систем.

Соціальне страхування країн ЄС спрямоване на забезпечення основних життєвих потреб та недопущення суттєвого зниження доходів внаслідок дії факторів соціального ризику.

І. За механізмами фінансування соціальних видатків можна визначити декілька варіантів:

І) північноєвропейський варіант (Ірландія, Великобританія та скандинавські країни), де за рахунок соціального страхування покривається до половини соціальних видатків: загальна сума відрахувань до фондів встановлена в межах 15 % ВВП. При цьому може значно коливатись як співвідношення між страховими та бюджетними виплатами, так і загальна частка соціальних виплат у ВВП. Так, у Данії та Швеції загальна частка соціальних видатків становить майже 40% ВВП, водночас соціальне страхування покриває лише чверть цих витрат у Данії та близько половини -- у Швеції. В Ірландії ж ці показники становлять відповідно 20 та 33%;

2) континентальний варіант є у Німеччині, Бельгії та Нідерландах, де частка соціальних видатків у ВВП становить приблизно 30 %, дві третини з них покриваються за рахунок систем соціального страхування.

Систему соціального страхування США навряд чи можна класифікувати за аналогією ЄС, хоча можна зазначити, що пропорції видатків між бюджетним та страховим фінансуванням належать до другого типу, водночас частка соціальних видатків у ВВП значно нижча.

Загалом можна зауважити, що практично для всіх розглянутих країн існує тенденція (проте не дуже яскраво виявлена) до зростання частки систем соціального страхування у фінансуванні соціальних видатків.

соціальний страхування фінансовий видатки

2. Загальні положення про нагляд та контроль у системі соціального страхування

Відносно соціального спрямування, то можна відмітити, що метою соціального страхування є підтримання мінімального життєвого рівня населення.

Соціальне страхування отримало найбільш ранній розвиток і набуло своєрідних «класичних» форм у континентальних країнах (Німеччина та Франція). Для цього типу можна виділити чотири основні види соціального страхування: пенсійне, медичне, на випадок безробіття та від нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань. В окремих країнах існують інші види: сімейне (Франція), на випадок піклування та догляду (Німеччина, Австрія).

Управління страховими системами (фондами) використовується соціальними партнерами (працівниками та роботодавцями) через спеціальних представників на паритетних засадах. Тенденція до паритетності спостерігається і при сплаті внесків соціального страхування. У більшості країн основний тягар виплат внесків припадає на роботодавців (наприклад, в Італії та Іспанії -- приблизно 80 %). Винятком є Нідерланди, де працівники сплачують дві третини загальної суми внесків. Розмір внесків відносно заробітної плати коливається від 15% в Ірландії до 45% у Франції, Греції та Нідерландах.

Система соціального страхування Нідерландів, на відміну від «класичних» зразків, характеризується постійними змінами і має значний адаптаційний потенціал. Вона є найбільш розвиненою в Європі за масштабами виплат і має багато спеціальних характеристик. У Нідерландах соціальне страхування здійснюється за двома організаційно-фінансовими формами:

· системою державного або національного страхування;

· системою страхування найманих працівників. Крім цього, виділяється система соціального страхування самозайнятих осіб на випадок втрати працездатності (інвалідності). Зазначені види страхування засновані на єдиному розподільчому принципі, тобто функціонують на основі бюджету поточних виплат, але мають різні цілі і, відповідно, різні механізми функціонування (порядок збору внесків, призначення страхових виплат, система управління).

Державному (національному) страхуванню Нідерландів підлягає все населення країни. Фінансовими джерелами державного страхування є відрахування з доходів громадян. Збір страхових коштів здійснюється органами податкової адміністрації. Кошти перераховуються роботодавцями, з якими працівники укладають контракти. У випадку індивідуального підприємництва страхові внески перераховуються безпосередньо працівниками.

Державне страхування здійснюється при настанні старості (пенсійне забезпечення), втрати годувальника, на випадок інвалідності, а також на особливі випадки захворювання (госпіталізації у спеціальних клініках для інвалідів, сліпих, глухих, душевно хворих). Його основною особливістю є те, що внески сплачує безпосередньо застрахована особа (працівник). Законодавчою основою цієї системи є такі Закони:

«Загальний закон про пенсії у старості». На його фінансування відраховується 17,9% оподаткованого доходу. Цей закон гарантує одержання пенсії тільки у розмірі мінімальної заробітної плати. Пенсії призначаються і виплачуються всім громадянам після 65 років незалежно від розміру доходу, який вони отримували до виходу на пенсію. Одинокий пенсіонер отримує 70 % мінімальної заробітної плати, сімейні пенсіонери -- 100 %.

«Загальний закон про пенсії у разі втрати годувальника (AWBZ)», на фінансування якого направляється 1,25% відрахувань з доходу. За цим Законом відповідні компенсації виплачуються членам сім'ї старше 50 років і в більш молодому віці у випадку, якщо на утриманні знаходяться неповнолітні діти або інші непрацездатні члени сім'ї.

«Загальний закон про спеціальні медичні витрати (А\УВ2)» передбачає страховий тариф 10,25 % доходу. За рахунок цих коштів фінансується лікування хворих у спеціальних лікувальних закладах.

У структурі державного страхування існує специфічний сектор -- допомога на виховання дітей (надається у диференційованому розмірі залежно від віку дитини без врахування розміру доходу). За технологією його навряд чи можна вважати страхуванням, оскільки виплати здійснюються за рахунок загальних податкових надходжень. Водночас організаційно ця допомога здійснюється агентами соціального страхування.

Особливістю державного страхування є те, що допомога може надаватися як у грошовій, гак і в натуральній формі. До останньої належить отримання путівок у санаторії, проживання в будинках для інвалідів, забезпечення працюючих інвалідів за зором собакою-поводирем.

Система соціального страхування найманих працівників охоплює осіб, що працюють за трудовим договором. Державні службовці страхуються окремо. В обов'язковому порядку наймані працівники підлягають страхуванню на випадок захворювання, безробіття та інвалідності. Головним джерелом фінансування цієї системи є страхові внески роботодавців -- 19 % заробітної плати; працюючі сплачують 7 % фонду оплати праці. Правове регулювання функціонування цієї системи здійснюється у відповідності до таких законів.

«Загальний закон про пенсії з інвалідності» передбачає надання права на отримання пенсії у всіх випадках інвалідності, незалежно від причини її настання.

Фінансове забезпечення цього виду страхування здійснюється за рахунок внесків роботодавців, які розподіляються на дві частини:

1) базову-- 6,1 % заробітної плати, що встановлюється для всіх роботодавців;

2) диференційовану, яка встановлюється залежно від професійного ризику та розміру підприємства. Межі розміру зазначеного внеску коливаються від 0,98 % для малих підприємств з незначним ризиком до 6,36 % для великих компаній.

Схеми соціального медичного страхування передбачають його обов'язковість за умови середніх показників доходу (вони встановлюються у диференційованих розмірах для найманих працівників, самозайнятих осіб та пенсіонерів). Коли дохід працюючого нижче за встановлений рівень, то йому надається безоплатне медичне обслуговування. Якщо дохід перевищує встановлений рівень, працюючий за контрактом має страхуватися у приватних компаніях, які забезпечують медичне страхування.

Страхові внески на випадок захворювання становлять 6,25 % для роботодавця та 1,7% для працівника. Роботодавець зобов'язаний при захворюванні виплачувати робітникові мінімум 70 % його заробітної плати протягом року або більш тривалого строку, якщо останнє обумовлено колективним договором. У разі декретної відпустки страхова допомога виплачується у розмірі 100 % заробітку протягом 16 тижнів.

Страхування від безробіття здійснюється відповідно до закону про страхування від безробіття. До загального фонду страхування від безробіття перераховується 3,65 % заробітку роботодавцем та 5,25 % працівником. Крім цього, роботодавець перераховує 1,5% внесків до іншої агенції-- Redundancy Payment Fund (RPF). За рахунок цього виду страхування сплачуються три види допомоги:

· короткотермінова -- для осіб, що не мають належного страхового стажу;

· компенсація заробітку - 70% заробітної плати на термін, який визначається залежно від загального страхового стажу;

· аналог соціальної допомоги, що виплачується протягом двох років після закінчення терміну виплати компенсації заробітку.

Для всіх видів соціального страхування існують обмеження розміру доходу, з якого сплачуються внески та встановлено мінімальний розмір компенсації-- 70 % мінімальної оплати праці.

Агентами, що забезпечують здійснення соціального страхування для національної системи є Банк соціального страхування, для системи найманих працівників -- Агентство соціального захисту; медичне страхування в обох системах забезпечують фонди страхування здоров'я.

Нагляд за діяльністю цільових страхових фондів загально- обов' язкового соціального страхування здійснює Спостережна рада. Спостережна рада здійснює контроль за виконанням статутних задач та цільовим використанням коштів відповідним фондом з загальнообов' язкового державного соціального страхування (ЗДСС). З цією метою у склад Спостережної ради входять представники від застрахованих громадян та держави.

Державний нагляд здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Нагляд за виконанням страховиками та страхувальниками законів Україні з ЗДСС, інших нормативно-правових актів здійснює держава.

Страховики та страхувальники зобов'язані надавати посадовим особам органів державного нагляду за діяльністю страховиків всі документи та довідки, необхідні для здійснення ними функцій контролю.

Якщо страховиком прийнято рішення з порушенням страхового законодавства, чи страхувальник не виконує вимог цього законодавства, орган державного нагляду вказує на допущені порушення та встановлює строк для їх усунення. Якщо у цей строк страховик або страхувальник не усуне порушення, незаконне рішення скасовується органом державного нагляду з наступним відшкодуванням втрат за рахунок страховика або страхувальника. В строк двох тижнів страховики або страхувальники можуть оскаржити рішення органа державного нагляду у суді.

Орган державного нагляду може вимагати скликання засідання правління цільового страхового фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, орган державного нагляду може сам скликати і провести засідання правління цільового страхового фонду.

За невиконання відповідного рішення органу державного нагляду члени правління цільового страхового фонду можуть бути позбавлені своїх повноважень.

Згідно з Законом України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР зі змінами та доповненнями у ст. 2 та 14, збір на обов' язкове соціальне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), і ФССУ належать до державних цільових фондів.

Згідно з Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» (ст. 3) Кабінет Міністрів України, відповідно до Постанови № 972 від 27.06.1998 р. та № 1351 від 31.08.1998 р. «Про організаційні питання діяльності Фонду соціального страхування України», затвердив «Положення про ФССУ» та «Положення про Наглядову раду ФССУ».

Згідно з затвердженим Положенням ФССУ є єдиним органом в Україні, який у межах наданих йому повноважень здійснює керівництво і управління обов' язковим державним соціальним страхуванням. Найвищим органом фонду є його правління, яке працює на громадських засадах.

Висновок

Проблеми раціоналізації соціального навантаження на економіку є актуальними для України. Сьогодні стоїть завдання побудувати таку систему соціального захисту, яка могла б швидко і якісно підняти рівень життя соціально незахищених груп населення і в той же час не гальмувати розвиток економіки. Вирішити це завдання можна тільки шляхом формування гнучких, адаптованих до нових економічних умов систем управління соціальними ризиками, які рівняються на найкращі світові досягнення та зважають на національні особливості.

Питання розвитку соціального страхування зводиться до пошуку шляхів досягнення балансу між економічною і соціальною складовими розвитку суспільства, які дозволили б уникнути конфронтації між ними та попередити перетворення соціального захисту населення з механізму управління соціальними ризиками в "баласт", який є перепоною економічного зростання.

Список використаних джерел

1.Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - №29. - Ст.1.

2. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р. №16/98-ВР // Відомості ВерховноїсРади України. -1998. -№ 23.

3.Інтернет ресурс http://imanbooks.com

4.Інтернет ресурс zakon.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru