Платіжні системи

1. Автоматизована система клірингових розрахунків США CHIPS

2. Учасники і принципи організації СЕП

3. Система міжбанківських розрахунків нового покоління

4. Виконання експертних оцінок ОДБ і систем „клієнт - банк”

Задача 5

Список використаної літератури

1. Автоматизована система клірингових розрахунків США CHIPS

Загальні відомості. CHIPS (Clearing House Interbank Payment System) - приватна електронна платіжна система. Володіє та управляє цією системою Нью-Йоркська асоціація клірингових палат (National Automated Clearing House Associalion - NACHA).

Система CHIPS почала функціонувати 1971 року, замінивши кліринговий механізм, що існував раніше та базувався на паперових носіях.

Подібно до Fedwire, CHIPS є системою кредитових переказів. Однак, на відміну від Fedwire, платіжні операції в CHIPS зараховуються на багатосторонній основі, а розрахунки за чистими зобов'язаннями проводяться в кінці дня. кліринговий електронний платіж міжбанківський

CHIPS є багатосторонньою системою нетто-розрахунків, при якій банк, що направляє платіжне повідомлення іншому учаснику розрахунків, бере на себе зобов'язання заплатити учаснику-одержувачу суму переказу.

У результаті випуску платіжного повідомлення створюється зобов'язання за розрахунком, яке зараховується проти зобов'язання учасника-одержувача розрахуватися за платежі, що відправлені ним. Таким чином, у кожного банку є загальна чиста позиція, яка може бути або кредитовою, або дебетовою. Потім ці позиції порівнюються з чистими позиціями кожного іншого учасника, утворюючи у кожного учасника системи CHIPS також єдину чисту кредитову або дебетову позицію. Наприкінці дня відбувається взаємозалік цих позицій.

Теоретично існує можливість того, що учасник з чистою дебетового позицією не виконає своїх зобов'язань до моменту розрахунку. Але Розрахункова палата ввела такі жорсткі заходи щодо контролю за видачею кредиту і забезпеченням розрахунків, що за багато років існування системи CHIPS не було жодного випадку, коли розрахунок не був би здійснений.

У системі CHIPS записи на папері щодо платіжних повідомлень не зберігаються. Інформація про будь-який платіж заноситься в комп'ютер CHIPS у момент отримання платіжного доручення і зберігається в ньому. У кінці робочого дня вся інформація про платежі переноситься на магнітну стрічку. Приблизно через шість місяців інформація з магнітних стрічок переноситься на оптичний диск і підлягає зберіганню протягом семи років.

Середній розмір одного переказу в системі CHIPS становить приблизно 6 мільйонів доларів.

Учасники розрахунків. Система CHIPS відкрита для всіх комерційних банківських установ, що мають відділення в Нью-Йорку.

Учасниками CHIPS можуть бути:

· комерційні банки;

· корпорації, створені відповідно до Закону Еджа,

· інвестиційні компанії, що визначені законами штату Нью-Йорк про банківську діяльність;

· банківські філії будь-якої комерційної банківської установи, що має контору в місті Нью-Йорку.

Розрахунки здійснюються через розрахункових учасників системи. Учасники, не уповноважені здійснювати розрахунки, повинні користуватися кореспондентськими послугами учасників, які мають право на здійснення розрахунків. Тобто, кожний бажаючий здійснювати платежі через CHIPS, але який не є учасником системи, повинен звертатися до послуг будь-якого учасника CHIPS як свого кореспондента або агента.

Учасники, що проводять остаточні розрахунки, повинні мати у Федеральному резервному банку Нью-Йорка рахунки на грошові кошти і рахунки на цінні папери у формі бухгалтерських записів.

Платежі, що здійснюються через систему CHIPS, пов'язані насамперед з міжбанківськими операціями міжнародного характеру, включаючи доларові платежі, за угодами з іноземною валютою, з розміщенням та виплатою прибутків за цінними паперами в євродоларах.

Платіжні вказівки пересилаються через систему CHIPS також для:

· здійснення розрахунків за зобов'язаннями, що існують у рамках інших платіжних або клірингових систем;

· корегування сальдо кореспондентських рахунків і здійснення платежів за комерційними операціями, банківськими позиками й угодами за цінними паперами.

Учасників CHIPS контролюють банківські інспектори штату або федеральних органів влади, а сама система CHIPS зазнає щорічних перевірок з боку органів банківського регулювання як на рівні штату, так і на рівні федерального уряду.

Нью-Йоркська асоціація клірингових палат складається з одинадцяти найбільших банків цього міста, кожен з яких представлений у комітеті Клірингової палати, що встановлює правила функціонування CHIPS Обов'язковою умовою допуску до участі в системі CHIPS установ, що не є членами Асоціації, є їхня згода дотримуватись правил системи.

Функціонування системи. Мережа зв'язків CHIPS є одновузловою, всі її учасники безпосередньо підключені до єдиного центру комутації повідомлень. У CHIPS є основний і резервний центри обробки даних. Учасники системи безпосередньо підключені як до основного, так і до резервного центрів. На випадок позаштатних ситуацій усі підключення дублюються комутованими лініями зв'язку.

Протягом робочого дня CHIPS функціонує як центр комутації платіж-них повідомлень і бухгалтерського обліку операцій між учасниками системи.

При типовому переведенні коштів у системі CHIPS Банк А направляє платіжне повідомлення зі свого комп'ютера безпосередньо на комп'ютер CHIPS орендованими спеціальними телефонними лініями. Комп'ютер СHIPS засвідчує автентичність платіжного повідомлення і здійснює його обробку, а потім направляє відповідне платіжне повідомлення у Банк В, а також у Банк А. Це наскрізна операція, яка використовується у 90 відсотках випадків переказу коштів у системі CHIPS. Система CHIPS також пропонує послугу «збереження та випуску». У цьому випадку комп'ютер CHIPS зберігає платіжний документ і надсилає повідомлення про його отримання учаснику-відправнику. Учасник-відправник може порівняти повідомлення, отримане від CHIPS, з первинним платіжним дорученням на адресу учасника-одержувача. Відповідальність учасника-відправника за суму платіжного повідомленім починається тільки в момент його випуску. Послуги зберігання та випуску в основному використовують невеликі банки, які не мають складних комп'ютеризованих методів обробки та перевірки.

Платіжні повідомлення можуть передбачати зарахування коштів того ж дня або одного з наступних.

Повідомлення першого роду обробляються негайно, у міру надходження від відправника, якщо вони не є причиною перевищення відправником свого кредитного ліміту або межі чистої дебетової позиції (їх опис мається у підрозділі «Політика управління ризиком»). Після передачі платіжного повідомлення одержувачу установа-відправник уже не може відкликати його.

Політика цін на послуги. У питаннях щодо покриття витрат, пов'язаних з функціонуванням CHIPS, Нью-Йоркська асоціація клірингових палат діє як кооператив, розподіляючи серед учасників усі експлуатаційні витрати залежно від інтенсивності користування системою (кількості відправлених і отриманих за попередній місяць повідомлень).

Політика управління ризиком. Кожний учасник CHIPS починає день з нульовим сальдо, учасники повинні надавати один одному кредит, щоб мати можливість розрахуватися між собою.

Однак, кожний учасник CHIPS обмежує свій кредитний ризик, обумовлений будь-яким іншим учасником, частково встановленням ліміту на чисту суму кредиту, який він готовий надати іншому учаснику в процесі відправлення та одержання платежів (так званий двосторонній кредитний ліміт). Учасник може встановити цей ліміт на нульовому рівні та в будь-який час змінити його величину.

Як додаток до двосторонніх кредитних лімітів існує встановлене Кліринговою палатою для кожного учасника обов'язкове обмеження на розміри його чистого дебетового сальдо в межах CHIPS. Ця межа визначає загальну (багатосторонню) чисту дебетову позицію окремого учасника щодо решти учасників CHIPS. Гранична величина чистого дебетового сальдо кожного з учасників дорівнює 5 відсоткам від суми двосторонніх кредитних лімітів, установлених для нього іншими учасниками; при зміні двосторонніх кредитних лімітів змінюється з одноденним запізненням і ця межа.

Операційна система CHІPS безперервно та автоматично слідкує за платіжними повідомленнями, які учасники-відправники намагаються передати установам-одержувачам, а також за граничною величиною їх чистого дебетового сальдо.

Такі повідомлення повинні відповідати встановленим учасниками-відправниками двостороннім кредитним лімітам. Система не допустить переказу коштів, який може призвести до порушення учасником-відправником них лімітів.

Управління ризиком ліквідності між учасниками CHIPS здійснюється такими методами:

· По-перше, учасники зобов'язані підтримувати обгрунтований рівень ліквідних активів. Президент NACHA уповноважений перевіряти фінансові звіти будь-якого учасника та вимагати від нього підвищення ліквідності установи, якщо з'являються побоювання щодо можливого виникнення проблеми ліквідності.

· По-друге, CHIPS забезпечує в режимі «оn-lіnе» систему запитів у реальному часі, яка дозволяє будь-якому учаснику слідкувати за своєю чистою позицією та своїми потенційними потребами в ліквідних коштах.

· По-третє, Клірингова палата обмежує максимальну суму ліквідних коштів, в яких окремий учасник може відчувати потенційну потребу, шляхом встановлення граничної величини чистих дебіторських позицій учасників.

· По-четверте, для мінімізації ризиків ліквідності, які можуть виникнути в результаті операційного збою, передбачено обов'язкове створення резервних терміналів і підвишення операційної надійності системи.

· І нарешті, у разі неплатоспроможності будь-якого учасника розрахунок у системі здійснюється за правилами розподілу збитків. Це передбачає, що для покриття розриву, що виникає а цьому випадку, серед решти учасників будуть розподілені «додаткові зобов'язання за розрахунками» залежно від їх двосторонніх кредитних лімітів стосовно цього неплатоспроможного учасника. Правилами CHIPS передбачені певні обмеженім суми збитків, які можуть бути розподілені серед решти учасників системи. Такі потенційні зобов'язання за розрахунками повинні мати забезпечення.

Якщо учасник системи, який виконує свої основні зобов'язання, не зможе виконати додаткових, його забезпечення може бути використано для отримання ліквідних коштів. Процедури CHIPS передбачають наявність достатнього забезпечення для покриття в будь-який момент невиконаних зобов'язань найбільшого чистого дебітора системи.

Отже, система міжбанківських клірингових розрахунків і платежів ЧІПС (CHIPS - Clearing House Interbank Payments System) - це приватна міжнародна електронна мережа для здійснення трансфертів у режимі "он-лайн", яка належить Нью-йоркській асоціації клірингових палат. Учасниками ЧІПС є комерційні банки, інвестиційні компанії, корпорації. За допомогою ЧІПС здійснюються міжнародні міжбанківські операції: доларові платежі за угодами в іноземній валюті; платежі з розміщення цінних паперів у євродоларах; виплата доходів по цінних паперів у євродоларах та ін.

2. Учасники і принципи організації СЕП

Система електронних платежів НБУ (СЕП) - загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, обробки, передавання та захисту інформації.

Принципи організації роботи СЕП:

· СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш поширених іноземних валютах.

· СЕП є системою типу «брутто», тобто кожний платіжний документ безпосередньо впливає на коррахунки учасників системи.

· СЕП є закритою системою, тобто грошові кошти циркулюють в закритому фінансовому просторі й перебувають під суворим емісійним контролем з боку НБУ.

· СЕП повністю базується на без паперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами і службовими повідомленнями.

· Платіжні трансакції в СЕП є без відзивними, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і прийому до виконання в системі, ніхто не може відмінити.

· Ініціатива проведення трансакцій належить комерційному банку, який дебетує (зменшує) власний рахунок.

· Опрацювання електронних платежів документів відбувається в порядку надходження до системи.

· Обмеження на суми трансакцій не обумовлені,тобто залежать від обсягу залишку коштів на рахунку банку - ініціатора трансакції.

· Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ, завдяки чому учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для прогнозування ліквідності, платіжні трансакції приймають в систему за відсутності овердрафту коррахунку платника.

· Ведеться транзитний рахунок для відображення трансакцій, ініційованих, але не завершених протягом одного банківського дня.

· СЕП є власністю НБУ.

Учасниками СЕП можуть бути:

1. На рівні регіональних розрахункових палат (РРП):

· територіальні управління НБУ;

· банківські установи та їх установи, які мають кореспондентські (субкореспондентські) рахунки в територіальному управління НБУ, відповідають технічним і технологічним вимогам роботи в СЕП.

2. На рівні цетральної розрахункової палати (ЦРП):

· РРП;

· управління НБУ в м. Києві та Київській області;

· операційне управління НБУ;

· центр міждержавних розрахунків НБУ;

· банківські установи в м. Києві та Київській області.

Усі учасники СЕП мають бути включені до довідника банків-учасників СЕП.

3. Система міжбанківських розрахунків нового покоління

Нормальне функціонування економіки не можливе без надійної системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, що забезпечує надійність та швидкість проведення платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. І тому нормальне функціонування та розвиток економіки неможливо забезпечити без розрахунків між банками.

З 1993 року СЕП зазнала багато змін, зокрема було розроблено вісім моделей обслуговування коносолідованго кореспондентського рахунку, здійснено перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, вдосконалено засоби захисту інформації, побудовано декілька рівневу систему резервування та відновлення роботи. Проте апаратна база СЕП, та апаратні засоби захисту інформації залишались без змін. Виникла суперечність між формою організації роботи СЕП та її апаратно-технічним забезпеченням, в якому комп'ютерна техніка і спеціалізовані апаратні засоби захисту інформації СЕП вже відпрацювали свій ресурс. Все це обумовило потребу оновлення програмно-апаратної бази. 10 листопада 2006 року було впроваджено у промислову експлуатацію систему електронних міжбанківських платежів нового покоління - СЕП-2, яка прийшла на зміну СЕП.

СЕП-2 - це функціонально повний набір апаратних і програмних засобів та організаційних заходів, що у сукупності мають забезпечувати виконання міжбанківського переказу грошей у межах України в національній валюті в електронній формі між банківськими установами-резидентами та банківськими установами для виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банківських установ, через їх кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України.

СЕП-2 стала єдиною системою міжбанківських розрахунків, що об'єднала в собі риси двох попередніх підсистем: системи електронних платежів (СЕП), яка здійснювала перекази у файловому режимі (з 1993 р.), і системи термінових переказів (СТП), впровадженої в 2001 р., котра здійснювала перекази в режимі реального часу. Основною відмінністю цих платежів є те, що кошти зараховуються на кореспондентський рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП, саме це є головною ознакою системи класу RTGS (Real-Time Gross Settlement). Тоді як у файловому режимі зарахування коштів утримувачу здійснюється тільки після того, як він підтвердить отримання файла платежів відповідною квитанцією.

Негайне відображення суми переказу на рахунку отримувача дає змогу набагато спростити технологію виконання платежів, для яких є принциповим гарантоване проведення суми за коррахунком отримувача до певного часу.

Слід зазначити, що СЕП нового покоління - це функціонально повний набір апаратних і програмних засобів, а також організаційних заходів, які у сукупності повинні забезпечити виконання наступних функцій:

· виконання міжбанківського переказу за допомогою обміну файлами електронних розрахункових документів та відповідною технологічною інформацією з користувачами в файловому режимі із зарахуванням коштів на технічний кореспондентський рахунок утримувача після отримання підтвердження від нього про прийняття розрахункових документів;

· виконання міжбанківського переказу за допомогою обміну електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією с користувачами в файловому режимі із зарахуванням коштів на технічний кореспондентський рахунок утримувача після отримання підтвердження від нього про прийняття розрахункових документів;

· відображення проведеного міжбанківського переказу на кореспондентських рахунках учасників та інших рахунках, призначених для обліку міжбанківських переказів, в територіальних управліннях НБУ;

· забезпечення можливості для отримувача прийняти платіж в режимі of-line, який був відправлений в режимі online і відображений за кореспондентським рахунком.

Основнi завдання системи:

· задоволення потреб економiки, що реформується i розвивається;

· забезпечення керівництва НБУ оперативною і точною інформацією про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків для прийняття рішень щодо монетарної політики Національного банку України;

· скорочення витрат часу на виконання мiжбанкiвських розрахункiв;

· рiзке прискорення обiгу грошових коштiв, особливо великих сум;

· пiдвищення рiвня безпеки системи мiжбанкiвських розрахункiв;

· розширення спектра послуг для користувачiв;

· удосконалення і посилання процедур внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

· зменшення вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем.

Основні компоненти платіжної системи України нового покоління:

· головна книга НБУ (ГК), яка повинна вестися централізовано, під управлінням інтегрованої банківської системи (ІБС); кореспондентські рахунки комерційних банків при цьому є складовою частиною головної книги;

· система моніторингу рахунків (СМР), яка у взаємодії з інтегрованою банківською системою проводить управління (моніторинг) кореспондентськими та іншими технологічними і транзитними рахунками, пов'язаними з міжбанківськими розрахунками;

· система термінових платежів (СТП). За її допомогою комерційні банки проводять платежі великими сумами та термінові платежі;

· традиційна СЕП як система клірингових розрахунків (СКР);

· інші учасники розрахунків.

Програмно-технічні рішення покладені в СЕП-2, розраховано на те, що СЕП-2 має забезпечити потребу України в міжбанківських розрахунках що найменш на 10 років.

Отже, можна зробити висновок, що на найближчий час банківська система України забезпечена досить функціональною СЕП, яка повністю забезпечує потреби в швидкому та надійному виконанні електронних розрахунків. СЕП-1 успішно виконувала свої функції понад 13 років, тому є підстави сподіватись, що й використання СЕП-2 буде настільки ж довготривалим та продуктивним. Проте це не означає, що розвиток системи загальмується. Як і раніше потрібно спрямовувати зусилля на розроблення нових інструментів та механізмів функціонування системи електронних платежів, підвищення ії пропускної спроможності та надійності.

4. Виконання експертних оцінок ОДБ і систем „клієнт - банк”

Однією з основних розрахункових послуг, що надаються клієнтам банків в Україні, є виконання міжбанківських розрахунків через СЕП. Обмін платіжними документами між банківською установою та розрахунковою палатою СЕП спроектований та реалізований таким чином, щоб забезпечити повний і прозорий контроль за проходженням документів, уникнути викривлення та підроблення платіжних документів, тобто забезпечити високий рівень надійності розрахунків. Це висуває певні вимоги до технології опрацювання електронних платежів усередині банківської системи та в питаннях її взаємодії з СЕП. Звичайно, що технологія проведення електронних платежів усередині банку повинна узгоджуватися з принципами функціонування СЕП та технологією опрацювання платежів у ній.

Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси «Операційний день банку» (ОДБ)). Це -- програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зокрема, автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електронними платіжними документами з СЕП.

Станом на 1995 рік в Україні існувало понад 200 різних систем «Операційний день банку». Мало місце використання так званих «піратських» (тобто викрадених) копій. Деякі розробники не приділяли належної уваги питанням інформаційної безпеки, надійності системи, дотримання технології роботи у СЕП. Після розробки та впровадження СЕП як загальнодержавної системи міжбанківських розрахунків стало нагальною потребою підвищення загального рівня систем автоматизації внутрішньобанківської діяльності, особливо щодо проведення банком електронних платежів.

У 1995 році Національний банк України висунув ряд вимог до програм автоматизації роботи банку - учасника СЕП. Дотримання цих вимог повинно забезпечити:

· систематизацію механізмів обміну платіжними документами між банками-учасниками та СЕП;

· цілісність та інформаційну безпеку стикування ОДБ із СЕП;

· надійність спільного функціонування СЕП та ОДБ;

· усунення небезпеки втручання в систему електронних платежів персоналу банку;

· розширення спектра інформаційних послуг СЕП.

Вимоги до ОДБ розподіляються на такі групи:

· вимоги до технологічної реалізації інтерфейсу ОДБ з АРМ-3 СЕП.

· вимоги щодо інформаційної безпеки підготовки міжбанківських платежів у середовищі ОДБ.

· вимоги щодо внутрішньої інформаційної безпеки банку.

· вимоги щодо інформаційної безпеки системи «клієнт - банк».

З 1 жовтня 1995 року комісія Департаменту інформатизації НБУ проводить експертні оцінки програмного забезпечення банків, учасників СЕП, для встановлення відповідності вимогам Національного банку. До складу комісії входять розробники СЕП, фахівці з питань захисту інформації, представники служби експлуатації. Під час проведення експертної оцінки розглядається технологія опрацювання платежів усередині банку, організація взаємодії ОДБ із СЕП, аналізується рівень захисту платіжних документів від несанкціонованого втручання персоналу банку тощо.

Системи, що отримали позитивну експертну оцінку, одержують свідоцтво про відповідність вимогам НБУ. У випадку, коли подана на експертну оцінку система не відповідає вимогам НБУ, розробникам надаються конкретні рекомендації щодо її виправлення. Після доопрацювання така система подається на повторну експертну оцінку.

Система «клієнт-банк» - це сукупність програмно-технічних комплексів, призначених для:

· оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку;

· обміну платіжними документами та відповідною технологічною інформацією між банком та його клієнтами в електронній формі.

Система «клієнт-банк» в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (у першу чергу, СЕП). Тому до систем «клієнт-банк» висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних із СЕП, надання мінімального набору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

Система «клієнт-банк» складається з таких програмних комплексів:

1) «Банківська частина» - комплекс, розміщений у банку. Його основні функції:

· ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

· розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

· обмін платіжними документами з клієнтською частиною, інформування клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням причин відхилення);

· обмін платіжними документами з програмним комплексом ОДБ (зокрема, банківська частина системи «клієнт-банк» може бути одним з компонентів ОДБ), який, власне, і виконує розрахунки клієнта за документами, отриманими через систему «клієнт-банк», а також ведення рахунків клієнтів з відображенням фактично виконаних трансакцій;

· обмін із клієнтською частиною допоміжною технологічною інформацією та бухгалтерськими документами на зразок «виписка з рахунку», на основі яких клієнт має змогу отримати повну інформацію про стан свого рахунку та рух коштів на ньому;

· ведення протоколів роботи, архівів проведених та відхилених трансакцій.

2) «Клієнтська частина» - комплекс, розміщений на підприємстві клієнта. До його функцій входить:

· ведення необхідної нормативно-довідкової інформації;

· ведення значення рахунку клієнта, що є відображенням рахунку, який ведеться в банку, з максимально можливою точністю. Можливе ведення двох варіантів значень рахунку: з урахуванням тільки фактично проведених документів - фактичного, та з урахуванням «коштів у розрахунках» - прогнозованого;

· підготовка початкових платіжних документів (або автономно, або прийманням їх із програми автоматизації бухгалтерії підприємства);

· обмін з банком платіжними документами;

· отримання відповідних платіжних документів з банку;

· обмін з банком технологічною інформацією та надання клієнту повної інформації про стан виконання розрахунків за кожним з платіжних документів, що проходить як через систему «клієнт-банк», так і за межами системи (наприклад, проведення документів цього клієнта в паперовій формі через операціоніста банку);

· ведення протоколів роботи, архівів проведених та відхилених трансакцій.

Можлива наявність окремої підсистеми телекомунікації, яка дозволяє побудувати банківську та клієнтську частини незалежно від конкретних засобів електронної пошти і внаслідок цього забезпечити функціонування програмного забезпечення системи «клієнт-банк» у різних телекомунікаційних середовищах.

Отже, проведення експертних оцінок значно підвищило загальний рівень систем автоматизації банківської діяльності в Україні, стабільність та надійність функціонування банківської системи в цілому. Позитивні наслідки цього відчули як банки, учасники СЕП, так і Національний банк України.

Задача 5

Для зменшення потреби в грошових коштах і для спрощення процесу обміну платіжними повідомленнями банк А і банк Б використовують систему взаємозаліку на основі клірингу.

Банк А відправив платіжне повідомлення до банку Б для отримання від нього грошових коштів на суму 70000 грн., а банк Б до банку А - на суму 90000 грн.

Завдання:

1. Поясніть суть клірингу. Який вид клірингу використовується банками А і Б.

2. Які етапи включає кліринг?

3. Визначте сальдо взаємних вимог.

4. Проведіть операції з клірингу.

Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, що застосована на заліку взаємних вимог і зобов'язань і що використовується банками з метою зниження потреб в оборотних коштах і спрощення обміну платежами.

Банками А і Б використовується двосторонній вид клірингу.

Кліринг включає два етапи: підрахунок сальдо і врегулювання взаємних вимог.

Сальдо взаємних вимог: 90000 - 70000 = 20000 (грн).

Якщо банк А отримав від банку Б грошові кошти у сумі 70000 грн і перерахував до банку Б - 90000 грн, то в результаті банк Б повинен банку А 20000 грн. Дану суму він може повернути банку А доплативши різницю в спеціально створюваних для розрахунків організації.