Аналіз запозичених за залучених ресурсів банку

Оцінка становища комерційного банку на ринку ощадних послуг. Дослідження динаміки та структури зобов'язань банку. Контроль дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів. Оцінка динаміки відсоткових ставок і їх вплив на залишки депозитів.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 17.03.2015
Размер файла 108,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

ДВНЗ Київський національний економічний університет ім.. В. Гетьмана

Кафедра менеджменту банківської діяльності

Реферат

З дисципліни «Аналіз банківської діяльності»

На тему:

«Аналіз запозичених за залучених ресурсів банку»

Київ 2014

Вступ

Банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного перепливу капіталів, нагромадженню коштів для структурної перебудови економіки, розвитку підприємництва.

Для більш успішного функціонування комерційного банку, підвищенні його платоспроможності та ліквідності необхідно приділяти увагу доцільному формуванню та регулюванню запозичених ресурсів. В період посткризової економіки рівень ефективності управління пасивами розглядається як один з найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та прибутковості діяльності.

Широкий спектр ризиків банківської діяльності обумовлює необхідність в їх всебічному аналізі, систематизації, та розробці ефективного механізму їх регулювання. Виходячи з того, що найбільшу частину в банківських зобов'язаннях складають запозичені ресурси, значної актуальності набуває питання формування банками стабільної ресурсної бази шляхом ефективного залучення тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків на банківські депозитні рахунки. Це обумовлює необхідність дослідження процесу здійснення залучення запозичених ресурсів, з метою виявлення, характеристики, класифікації та систематизації ризиків пасивних операцій банків та розробки механізму їх регулювання, який забезпечить формування стабільної ресурсної бази банку.

Таким чином, метою аналізу зобов'язань банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:

· зниження середньої вартості ресурсів банку;

· підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Досягнення цієї мети реалізується через досягнення таких цілей:

оцінка становища банку на ринку ощадних послуг;

дослідження динаміки та структури зобов'язань банку;

Размещено на http://www.allbest.ru/

контроль дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ.

Размещено на http://www.allbest.ru/

оцінка динаміки відсоткових ставок та їх вплив на залишки депозитів;

визначення потреби банку у депозитних коштах;

Размещено на http://www.allbest.ru/

аналітичне оцінювання ступеня використання залучених та запозичених коштів.Размещено на http://www.allbest.ru/

В роботі проаналізовано сутність зобов'язань комерційного банку, також основні методики та етапи його аналізу.

депозит банк зобов'язання резервування

Сутність зобов'язань банку

У загальному обсязі ресурсів, якими володіє комерційний банк, переважають зобов'язання банку (85-90%) Під зобов'язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов'язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.

До них відносяться: кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторська заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки. (Рис. 1. Структура зобов'язань банку)

Рис. 1 Структура зобов'язань банку

Для аналізу зобов'язань банку використовуються такі джерела інформації:

Форма 1 «Балансовий звіт»;Размещено на http://www.allbest.ru/

Форма 2 «Звіт про прибутки та збитки»;

Форма 10 «Оборотно-сальдовий баланс»;

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями клієнтів-резидентів України (в розрізі галузей економіки та форм власності)»;

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Звіт про залишки за депозитами»;

Форма 350 «ЗРазмещено на http://www.allbest.ru/

віт про суми і процентні ставки за депозитами»;

«Звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за галузями економіки)»;

«Звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями перед суб'єктами господарювання (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання»);Размещено на http://www.allbest.ru/

«Звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за секторами економіки)»;

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Звіт про залишки за депозитними зобов'язаннями (класифікація за видами економічної діяльності)» Размещено на http://www.allbest.ru/

та інші форми звітності комерційного банку.

Всі зобов'язання банку можна розділити на дві групи:

депозити

Размещено на http://www.allbest.ru/

інші зобов'язання, такі як кредиторська заборгованість та цінні папери власного боргу.Размещено на http://www.allbest.ru/

До особливих залучених коштів належить субординована заборгованість банку. За своєю природою такий вид ресурсів належить до зобов'язань, але при розрахунку суми регулятивного капіталу субординована заборгованість включається до його складу і вираховується із загальної суми зобов'язань. Субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації банку повертаються інвестору після погашення претензій інших кредиторів. Сума субординованого боргу, включеного до капіталу банку, щорічно зменшується на 20% її первинного розміру протягом п'яти років дії договору за даними НБУ.

В економічній літературі зобов'язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов'язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.

До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо. У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов'язаннями.

Депозит (вклад) -- це зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти.

За строками використання коштів рахунки поділяються на:

депозити (вклади) до запитанняРазмещено на http://www.allbest.ru/

строкові депозити.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У свою чергу, в структурі строкових депозитів виділяють: ультрастрокові (типу овернайт), короткострокові (до 1 року) та довгострокові (більше 1 року).

За категоріями вкладників депозити поділяються на:

депозити банків;

Размещено на http://www.allbest.ru/

депозити за рахунок бюджетних коштів,

Размещено на http://www.allbest.ru/

депозити суб'єктів господарської діяльності;Размещено на http://www.allbest.ru/

депозити фізичних осіб.

Размещено на http://www.allbest.ru/

За формою грошового обігу можна виділити:

депозити внесені готівкою

Размещено на http://www.allbest.ru/

безготівкові депозити.

Размещено на http://www.allbest.ru/

При цьому депозити від фізичних осіб, як правило, залучаються готівкові, а від юридичних осіб -- безготівкові.

За валютою, у якій номіновано депозит розрізняють:

§ депозити у національній валюті

§ депозити в іноземній валюті.

Останні підрозділяють на депозити у вільно конвертованій валю­ті та у невільно конвертованій валюті. Зрозуміло, що комерційні банки з останнім видом депозитів, як правило, намагаються не працювати.

За формою визначення власника депозиту виділяють

§ іменні депозити

§ депозити на пред'явника.

За цільовим призначенням депозити поділяються на:

§ дохідні депозити

§ гарантійні депозити.

За способом юридичного оформлення зобов'язань виокремлюють:

ь депозити, оформлені угодою,

ь депозити з наданням ощадної книжки,

ь депозити з наданням ощадного сертифіката.

За формою вилучення депозиту та нарахованих процентів розрізняють:

ь безумовні депозити

ь умовні.

Безумовні депозити бувають без попереднього повідомлення та з попереднім повідомленням. Умовні депозити можуть бути вилучені у разі настання певних обумовлених угодою обставин.

За економічним змістом та характером депозиту розрізняють:

ь пасивні

ь активні депозити.

Пасивні депозити виступають джерелом залучення банківських ресурсів. Активні депозити -- засіб розміщення тимчасово вільних кредитних ресурсів. Значна частка активних депозитів у валюті балансу негативно характеризує ділову активність банку, який не в змозі ефективно розпоряджатися своїми кредитними ресурсами.

Строкові депозити -- це грошові кошти, які розміщуються в банку на строго обумовлений термін і можуть зніматися після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період. Строкові депозити поділяються на депозити від юридичних та фізичних осіб (вклади населення). Банку вигідно залучати строкові депозити, бо вони стабільніші і дають змогу банкові розпоряджатися ними тривалий термін. Незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі зобов'язань є позитивним моментом, оскільки вони є найстабільнішою частиною ресурсів. Саме вони дають змогу кредитувати на більш тривалі терміни, але в результаті за ними вищий процент. У зв'язку з тим, що на сьогодні вільних оборотних коштів у підприємств майже немає, у структурі строкових депозитів значною є частка вкладів населення (депозити фізичних осіб). Витрати на залучення вкладів населення дещо нижчі, тому вони є вирішальним елементом стабільних ресурсів банку.

Строкові депозити є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду вкладу, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Ощадний (депозитний) сертифікат -- це письмове підтвердження депонування банком грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку суми депозиту і процентів за ним. Доходи за ним нараховуються у вигляді процентів на номінал, фіксованої премії чи виграшу або як різниця між ціною розміщення та ціною погашення (сума дисконту) цінного папера. Депозитний сертифікат може використовуватись його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому власник векселя може передавати його третій особі у формі індосаменту.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття грошей з ощадного рахунка здійснюється за попереднім повідомленням власника вкладу, отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних операціях.

Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:

* депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

* правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

* депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

* ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні недоліки:

* операції щодо залучення коштів у вклади пов'язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;

* мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;

* загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об'єктивно обмежений.

Аналіз динаміки, структури та масштабів залучених та запозичених коштів комерційного банку

Згідно зі світовою практикою при аналізі структури за вартісною ознакою зобов'язань виділяють такі узагальнені групи:

* депозити до запитання (онкольні депозити);

* строкові депозити (включаючи вклади населення та боргові цінні папери);

* міжбанківський кредит;

* кредиторська заборгованість.

Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов'язання банку у валюті балансу.

Зважаючи на те, що банк працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість банку, проте негативно характеризує його ділову активність.

Аналіз зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом через обчислення залишків за рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі аналізу дається характеристика зміни суми зобов'язань банку в динаміці в абсолютному та відносному виразах, використовуючи аналітичну таблицю 1.

Табл. 1

Аналіз динаміки зобов'язань банку

Якщо валюта балансу збільшується, то банк розширив масштаби своєї діяльності. При цьому збільшення ресурсної бази відбувалось як за рахунок залучених коштів, так і завдяки нарощуванню власного капіталу банку. Це, безумовно, позитивно характеризує роботу банку.

Чим вища частка зобов'язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку. Водночас збільшення частки (понад 30 %) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Необхідно зазначити, що, враховуючи дефіцит вільних коштів у суб'єктів господарювання, на сьогодні частка МБК у структурі зобов'язань сягає 30--40 %.

Наступним етапом аналізу є вертикальний аналіз зобов'язань. Для простоти розуміння та проведення аналізу зобов'язань банку їх доцільно класифікувати за різними ознаками,такими як форми власності, строку і порядку повернення, за групами клієнтів, за ціною ресурсів тощо. Розгорнена класифікація була розглянута в попередньому розділі.

Аналіз структури зобов'язань банку за термінами залучення доцільно здійснювати на другому етапі. Так, аналізується частка строкових депозитів,короткострокових депозитів ( кредити НБУ, кредити та депозити інших комерційних банків, депозитів до запитання (рахунки ЛОРО, кошти юридичних осіб, кошти фізичних осіб,кошти бюджету і позабюджетних фондів). Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати шляхи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

Аналіз депозитних операцій комерційного банку

Зростання часток строкових депозитів (незважаючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників:

1. Оборотність депозитних вкладень - відношення обороту з видачі вкладів до середнього залишку вкладів. Цей показник характеризує кількість оборотів, що здійснюють депозитні вкладення за певний період.

2. Тривалість одного обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів) - відношення добутку середнього залишку вкладів на кількість днів у періоді до обороту з видачі вкладів. Даний показник характеризує стабільність вкладів в динаміці. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база.

3. Рівень осідання депозитних вкладень - відношення різниці між залишком вкладень на кінець періоду та на початок до обороту з надходження депозитів. Цей коефіцієнт повинен розраховуватися на кілька дат, щоб простежити загальну тенденцію (поведінку) вкладів. Розрахунок коефіцієнта тільки на дві звітні дати (за один період) може призвести до помилкового тлумачення реальних подій.

4. Середній термін використання депозитів:

Де Ді - депозит;

t - строк використання депозиту

Показник характеризує середній «вік» депозитів.

5. Коефіцієнт нестабільності депозитів - відношення суми довгостроково вилучених депозитів до загальної суми депозитів. Даний коефіцієнт характеризує рівень достроково вилучених строкових депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності (більше 10%) говорить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку.

6. Коефіцієнт використання депозитів - відношення середніх залишків за кредитними вкладеннями до середніх залишків за всіма залученими вкладеннями. Цей коефіцієнт показує, який процент від загального обсягу залучених ресурсів розміщений у кредити. Якщо коефіцієнт перевищує 75%, то це свідчить про ризиковану агресивну кредитну політику банку. Якщо ж він менший 65%, це свідчить про пасивну кредитну політику.

7. Рівень диверсифікації депозитів - це відношення суми великих депозитів до загальної суми депозитів. Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю та питомою вагою великих депозитів, які збільшують ризик втрат та порушення ліквідності у випадку дострокового вилучення депозиту. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати розмір капіталу банку. До великого депозиту належить депозит понад 10% від розміру власного капіталу банку. Занадто високий рівень диверсифікації депозитів ускладнює управління депозитною базою. Оптимальним цей рівень вважається тоді, коли загальна сума великих депозитів не перевищує розміру капіталу банку.

8. Відносна витратність депозитів - це відношення процентних витрат за депозитними вкладами до середніх залишків депозитних вкладень. Цей показник показує, скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених ресурсів у вигляді строкових депозитів. Фактично його значення дорівнює середньозваженій процентній ставці за депозитами. Для оцінювання вигідності даного виду ресурсів його необхідно порівнювати із витратністю інших залучених коштів та дохідністю кредитних вкладень.

Банки повинні мати свою стратегію підтримання стійкості депозитів. Важливими елементами такої стратегії є підвищення якості обслуговування клієнтів, стабільність процента, щоб клієнти залишалися вірними банку в період кризових ситуацій.

Кошти, що залучаються комерційними банками як депозити строком до одного року, можуть у певних економічних межах використовуватися не тільки для видачі короткострокових позик, а й для надання їх на більш тривалий строк. Для того щоб установити межу, в рамках якої можливе спрямування короткострокових ресурсів на середньо- і довгострокове кредитування, банками розраховується коефіцієнт трансформації короткострокових позик у довгострокові за такою формулою:

де К -- коефіцієнт трансформації;

До-- дебетовий оборот з видачі короткострокових позик строком до одного року;

Ко -- кредитовий оборот з надходження коштів на депозитні рахунки строком до одного року.

Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розраховується за формулою

де t1,t0 -- тривалість одного депозитного обороту в днях відповідно у звітному та базисному періодах;

О° -- одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

-- умовне вивільнення ресурсів;

-- умовне залучення ресурсів.

Якщо результат додатній, то відбувається умовне вивільнення, в протилежному випадку - умовне залучення.

Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за строковими депозитами проводиться за такою факторною моделлю:

де W-- процентні витрати;

Q -- обсяг залучених депозитів;

В -- відносна вартість депозитів.

За рахунок:

1) збільшення обсягу залучення депозитів (середнього залишку депозитних вкладень):

2) зменшення середньої витратності депозитів (середньої процентної ставки за депозитами

Важливою складовою ресурсної бази банку є залишки коштів на поточних рахунках клієнтів та на коррахунках інших банків, тобто депозити до запитання:

рахунки ЛОРО;

Размещено на http://www.allbest.ru/

кошти до запитання юридичних осіб;

кошти державного бюджету;

Размещено на http://www.allbest.ru/

кошти місцевого бюджету;

позабюджетні фонди;

Размещено на http://www.allbest.ru/

кошти до запитання фізичних осіб;

Размещено на http://www.allbest.ru/

кошти за платіжними картками.

Аналіз залишків коштів на рахунках клієнтів з позиції ліквРазмещено на http://www.allbest.ru/

ідності балансу здійснюється на основі даних про їх частку в загальній сумі зобов'язань.

Значна питома вага депозитів до запитання негативно відбивається на стані ліквідності банку:

ь по-перше, погіршується співвідношення ліквідних активів та зобов'язань до запитання, яке характеризує поточну ліквідність;

ь по-друге, знижується стабільність ресурсної бази банку.

Проте збільшення частки депозитів до запитання в загальних зобов'язаннях зменшує відносну вартість ресурсної бази в цілому.

Поліпшення ліквідності може бути досягнуто через зміну структури залучених та позичених коштів, збільшення питомої ваги строкових депозитів можливим переоформленням стабільної частини залишків коштів на рахунках до запитання у строкові депозити, залучення значної кількості невеликих клієнтів, за рахунками яких не буває великої амплітуди коливань по залишках.

Для аналізу депозитів до запитання використовуються, фактично, такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів.

Аналіз міжбанківських кредитів

У сучасних умовах економічного розвитку країни, коли залучення строкових депозитів ускладнюється внаслідок дефіциту власних оборотних коштів підприємств та високих темпів інфляції, зростає значення міжбанківських кредитів під час формування ресурсної бази банків. Основною перевагою цього виду ресурсів є висока мобільність цих коштів, головним недоліком -- їх відносно висока вартість. Все це обумовлює необхідність розроблення методики аналізу цих операцій, яка дала б змогу ефективніше управляти пасивними та активними операціями з міжбанківського кредитування.

Міжбанківський ринок -- частина ринку позикових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються та розміщуються банками між собою. Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його регіональне управління, комерційні банки, їх філії та відділення. Розміщувати й купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банкові вигідно передусім з двох причин.

ь комерційні банки на відміну від суб'єктів господарської діяльності, вирізняються вищою надійністю;

ь процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитами суб'єктам економіки.

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування НБУ комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80--85 %), проте з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ зростатиме.

Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції: ринок міжбанківських депозитів та ринок міжбанківських кредитів.

Міжбанківський депозит -- це депозит одного банку в іншому. Міжбанківський кредит є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Міжбанківський кредит має короткостроковий характер, вирізняється оперативністю надання коштів та вищими порівняно з депозитами процентними ставками. Він здійснюється в рамках кореспондентських відносин банків і є дорожчим порівняно з іншими джерелами кредитування ресурсом (потенціалом) банку.

Таким чином, можна дати таке визначення міжбанківського кредиту -- це оперативне за способом залучення коштів, але дороге джерело ресурсів банку. Міжбанківські кредити використовуються: для оперативного регулювання ліквідності балансу банку; для надання кредитів вигідним позичальникам.

Міжбанківський кредит має такі форми:

o міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

o залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою);

o платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

o централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа по них регулюється НБУ;

o переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

o централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Важливе місце в джерелах кредитних ресурсів комерційного банку посідають кредити НБУ, які надаються банкам у порядку рефінансування. Кредитні ресурси надаються, як правило, на цілі короткострокового кредитування за дотримання комерційним банком економічних нормативів та резервних вимог.

Рефінансування -- це процес здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок позик, отриманих у інших банках. Операції з рефінансування є міжбанківськими кредитними операціями, що реалізуються комерційними банками для мобілізації грошових ресурсів. Плата за продані кредитні ресурси встановлюється на основі офіційної ставки НБУ з рефінансування.

Метою аналізу міжбанківських кредитів є визначення:

ь залежності діяльності комерційного банку від міжбанківських кредитів;

ь доцільності залучення міжбанківських кредитів;

ь ефективності використання міжбанківських кредитів.

Для характеристики використання МБК використовуються такі коефіцієнти:

1.Частка МБК, отриманих у валюті балансу, тобто в усіх джерелах:

2. Додатково може розраховуватись коефіцієнт відношення МБК до статутного фонду:

Значення цього коефіцієнта не повинно бути вище 6 разів, або 600 %.

Висока питома вага МБК, отриманих у банківських ресурсах, свідчить про те, що в банку існують великі резерви підвищення рівня дохідності банківських операцій. Крім того, зростаюча залежність від великих міжбанківських кредитів не може бути охарактеризована позитивно, оскільки диверсифікація ресурсів, що залучаються, зміцнює ліквідність банку, а міжбанківський кредит не сприяє диверсифікації. Рекомендований рівень частки МБК у ресурсній базі банку -- 20--25 %.

Аналіз показників залежності діяльності банку від міжбанківських позик здійснюється у динаміці. За їх допомогою можливо визначити резерви підвищення дохідності комерційного банку. Чим вищі вказані показники, тим більша залежність діяльності банків від міжбанківських позик. Якщо в структурі зобов'язань банку на частину міжбанківського кредиту припадає 50 % і більше, то їх структура вважається ризикованою. Проте в сучасних умовах, коли залучення строкових депозитів підприємств ускладнено внаслідок високих темпів зростання інфляції, багато банків вимушені збільшувати частку цього виду ресурсів до 50 % і більше.

Аналіз міжбанківських кредитів передбачає порівняння обсягів пасивних операцій із залучення міжбанківських кредитів та активних операцій щодо їх розміщення. Для цього використовується такий коефіцієнт:

Під час аналітичної інтерпретації цього коефіцієнта необхідно враховувати, що перевищення обсягу кредитів наданих над кредитами отриманими вважається позитивним явищем і розцінюється як ефективне розміщення ресурсів.

Рівень надання та отримання міжбанківських кредитів нині не регулюється з боку НБУ. Проте коефіцієнти отриманих та наданих кредитів можуть орієнтовно використовуватись банками для оцінки рівня та масштабів міжбанківського кредитування. До них відносять:

Коефіцієнт отримання МБК (Котр МБК):

де МБКотр -- загальна сума отриманих банком міжбанківських позик, включаючи депозити;

ЦК -- загальна сума залучених централізованих коштів;

К -- капітал банку.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта -- 300 %.

Коефіцієнт надання міжбанківських позик (Кнад):

де МБКнадані -- загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта -- 200 %.

Для оцінки обґрунтованості залучення міжбанківських кредитів важливо зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю розміщених (наданих) міжбанківських кредитів. Якщо кошти мобілізуються за вищою ціною, ніж витрачаються, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ресурси реалізуються за вищою ціною та прискореними термінами, то це забезпечуватиме банку певний прибуток.

Слід зазначити, що оцінка співвідношення отриманих та наданих міжбанківських кредитів за обсягами та термінами не зовсім коректна, оскільки залучені міжбанківські ресурси можуть використовуватись для кредитування клієнтів, проведення операцій з цінними паперами, валютою тощо. Джерелом надання міжбанківських кредитів можуть бути депозитні та інші операції, а не тільки міжбанківський кредит.

Завершальним етапом аналізу міжбанківських кредитів є обґрунтування ефективності та доцільності використання цього виду ресурсів. Для оцінювання доцільності залучення міжбанківських кредитів насамперед необхідно зіставити вартість залучених міжбанківських ресурсів і вартість коштів на поточних та інших рахунках, депозитних вкладах, коштів у розрахунках, вартість операцій з цінними паперами.

Вартість ресурсів визначається у процентах і розраховується як відношення витрат на придбання ресурсів до середньорічних залишків.

Контроль повернення міжбанківських кредитів здійснюється за допомогою показника, що характеризує частку прострочених міжбанківських кредитів у загальній їх суміпростр.МБК). В окремих випадках цей коефіцієнт повинен включати також і пролонговані МБК. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

.

Ефективність використання міжбанківських кредитів можна оцінити за коефіцієнтом дохідності наданих кредитівМБК) за певний період часу, і розраховується за формулою:

Значення цього показника необхідно зіставити із загальною дохідністю активних операцій:

.

Таке зіставлення буде коректним, якщо сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою за суму залучених міжбанківських кредитів. Якщо дохідність міжбанківських кредитів перевищує загальну дохідність активних операцій банку, це вважається позитивним явищем.

Найважливішою проблемою зниження кредитного ризику на міжбанківському ринку є проблема вибору надійного банку-партнера. Сьогодні банки доволі неоднозначно підходять до оцінки кредитного ризику на міжбанківському ринку.

Лімітом кредитування називається загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечення.

Ефективність лімітування міжбанківського кредиту насамперед залежить від обраної методики аналізу фінансового стану банку-позичальника. Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на базі узагальненої оцінки окремих показників стабільно працюючих іноземних банків, які також використовують у своєму співробітництві з банками лімітну політику. Але основною проблемою є визначення реальної величини капіталу банку, так званої «точки відліку».

Застосування запропонованої методики аналізу дасть змогу контролювати й оцінювати доцільність та ефективність формування ресурсної бази банку, визначати ступінь його залежності від міжбанківських кредитів, зменшити ризик цих операцій та підвищити ефективність роботи банку

Аналіз ефективності та повноти використання банком своїх зобов'язань

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком своїх зобов'язань застосовуються такі показники:

* ступінь використання платних пасивів;

* ступінь використання сукупних зобов'язань.

Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобов'язань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ступінь використання платних пасивів банку визначається як відношення дохідних активів до платних пасивів. Як показує практика, норматив використання платних пасивів має становити не менше 90 %.

До платних пасивів відносять:

§ Кошти фізичних осіб

§ Кошти юридичних осіб

§ Кошти небанківських фінанових установ

§ Кошти бюджету та позабюджетних фондів

§ Кошти інших банків

§ Цінні папери

До дохідних активів відносять:

§ Кошти в інших банках (Депозити та кредити)

§ Портфель цінних паперів

§ Кредитний портфель

Для оптимальної діяльності комерційного банку необхідне ефективне використання не тільки платних ресурсів, а й усіх сукупних зобов'язань. Ефективність використання сукупних зобов'язань визначають як відношення дохідних активів до сукупних зобов'язань. Вважається, що банк ефективно використовує в господарському обороті сукупні зобов'язання, якщо наведений показник буде не менше 75--80 %.

Відносна вартість (витратність) ресурсів визначається у відсотках і розраховується як відношення витрат на залучення кожного виду ресурсів до середньорічних залишків ресурсів.

Аналіз зазначених показників буде доцільним у тих випадках, коли сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою суми отриманих міжбанківських кредитів.

Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів.

Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості. У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку. Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та можливостей їх залучення.

Висновки

Для більш успішного функціонування комерційного банку, підвищенні його платоспроможності та ліквідності необхідно приділяти увагу доцільному формуванню та регулюванню запозичених ресурсів. Найбільшу частину в банківських зобов'язаннях складають запозичені ресурси, значної актуальності набуває питання формування банками стабільної ресурсної бази шляхом ефективного залучення тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків на банківські депозитні рахунки. Це обумовлює необхідність дослідження процесу здійснення залучення запозичених ресурсів, з метою виявлення, характеристики, класифікації та систематизації ризиків пасивних операцій банків та розробки механізму їх регулювання, який забезпечить формування стабільної ресурсної бази банку.

Метою аналізу зобов'язань банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за критеріями зниження середньої вартості ресурсів банку, підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Під зобов'язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов'язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.

До них відносяться: кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторська заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

В економічній літературі зобов'язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов'язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

Аналіз зобов'язань банку здійснюються за показниками структури зобов'язань (вертикальний аналіз), їх масштабності,динаміки, та показників ефективності та використання. Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов'язання банку у валюті балансу.

Під час вертикального аналізу з'ясовується частка строкових депозитів,короткострокових депозитів, депозитів до запитання. Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати шляхи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників, що дають змогу оцінити строкові депозити як основу активних операцій комерційних банків, визначення його ділової активності в цілому.

У сучасних умовах економічного розвитку країни, коли залучення строкових депозитів ускладнюється внаслідок дефіциту власних оборотних коштів підприємств та високих темпів інфляції, зростає значення міжбанківських кредитів під час формування ресурсної бази банків. Таким чином доцільним є аналіз міжбанківських кредитів з метою оцінки ефективності їх використання,нерозкритих потенційних резервів та можливостей щодо здійснення активних операцій на основі використання платних пасивів, а також з'ясування стійкості банку з точки зору залежності від інших банків-кредиторів.

Останнім етапом аналізу залучених та запозичених коштів банку є ефективність їх використання на основі розрахункових показників ступінь використання платних пасивів, ступінь використання сукупних зобов'язань, що дають об'єктивне уявлення про доцільність та раціональність управління пасивами комерційним банком, атакож ефективність менеджерів банку.

Список використаної літератури

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін. К.: КНЕУ, 2003. 599с.

2. Банківський менеджмент: Навч. посібник / Кириченко О.А., Гіленко І.В., Роголь С.Л. та ін.; За ред. О.А. Кириченка. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2002. 438 с.

3. Банківська справа: підручник для студ. вищ. навч. закл. / [Лютий І.О., Криклій А.С., Міщенко В.І. та ін.] За заг. ред. І.О. Лютого - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. 384 с.

4. Банківські операції: Підручник/ За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав'янської. К.: Знання, 2006. 727 с.

5. Гроші та кредит: Підручник. 3-тє видання, перероб. і доповнене /М.І Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. К.: КНЕУ, 2002. 598 с.

6. Мещеряков А.А. Формування та використання ресурсної бази банку // Фінанси України. №3. 2006. С. 89-93.

7. Моделі оцінки банківської діяльності для забезпечення стабільності банківської системи : монографія / авт. кол. К. : УБС НБУ, 2010. 294 c.

8. Сайт Національного банку України. Елетронний ресурс http://www.bank.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Активи і пасиви комерційного банку, їх характеристика. Оцінка розміру та структури капіталу і зобов’язань банку "ПриватБанк". Розрахунок процентних ставок при проведенні депозитних операцій. Управління процентними операціями на міжбанківському ринку.

    дипломная работа [261,3 K], добавлен 16.10.2011

  • Загальна характеристика портфелю цінних паперів банку. Оцінка ефективності політики комерційного банку "Приватбанк" щодо управління інвестиційним портфелем. Особливості аналізу динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку.

    курсовая работа [977,0 K], добавлен 07.01.2016

  • Аналіз тенденцій складу структури і динаміки доходних активів банку. Аналіз якості кредитного портфеля, забезпечення позик. Оцінка ризику та формування резерву банку. Аналіз тенденцій структури і динаміки капіталу за ряд років за даними балансу.

    шпаргалка [71,6 K], добавлен 06.05.2009

  • Комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів у банку. Управління активами та пасивами комерційного банку та й удосконалення управління оптимальністю структури залучених депозитних коштів в комерційному банку.

    дипломная работа [2,7 M], добавлен 03.07.2010

  • Аналіз динаміки та структури інвестиційного портфелю комерційного банку. Оцінка впливу інвестиційної діяльності ПАТ "Кредитпромбанк" на його прибутковість. Державне регулювання інвестиційної діяльності банків як фактор стабілізації його фінансового стану.

    дипломная работа [764,0 K], добавлен 14.01.2015

  • Види та значення прибутку комерційного банку. Оцінка показників ефективності та прибутковості КБ. Шляхи підвищення прибутковості банку. Вплив НБУ на прибутковість комерційного банку. Можливості використання зарубіжного досвіду у формуванні прибутку банку.

    дипломная работа [1,8 M], добавлен 03.07.2011

  • Нормативно-правова база функціонування комерційного банку. Система корпоративного управління комерційним банком. Аналіз показників фінансово-економічного становища банку та розробка на його основі пропозицій по вдосконалюванню діяльності банку.

    отчет по практике [130,3 K], добавлен 11.02.2023

  • Фінансовий менеджмент в комерційних банках. Інтегрований підхід до управління балансом банку. Розрахунок окремих показників фінансової діяльності банку. Аналіз динаміки та структури процентних доходів і витрат на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".

    курсовая работа [67,2 K], добавлен 20.03.2007

  • Відсоткова ставка і фактори її диференціації. Аналіз впливу економічних факторів на динаміку відсоткових ставок банків на кредити. Загальний аналіз динаміки відсоткових ставок комерційних банків. Проблеми управління відсотковими ризиками та їх подолання.

    курсовая работа [106,0 K], добавлен 12.10.2010

  • Місце Приватбанку на ринку фінансових послуг та в банківській системі України. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Зміст системи комплексного аналізу банківської діяльності комерційного банку. Аналіз активу, пасиву та платоспроможності банку.

    дипломная работа [648,2 K], добавлен 20.06.2012

  • Вплив світової фінансової кризи на процеси в економіці країни та діяльність комерційних банків. Аналіз динаміки змін обсягів активів балансу та кредитних ставок банку. Напрямки реструктуризації та вдосконалення управління структурою кредитного портфелю.

    дипломная работа [12,0 M], добавлен 10.07.2011

  • Поняття та сутність доходів, витрат і прибутку комерційного банку. Існуючі методики аналізу основних показників аналізу прибутковості комерційного банку. Оцінка ефективності діяльності Приватбанку і прогнозування його прибутку в найближчому майбутньому.

    дипломная работа [304,6 K], добавлен 09.10.2010

  • Порядок визначення та формування обов'язкових резервів, контроль за дотриманням банками нормативів обов'язкового резервування та відповідальність банків за недотримання вимог. Методика та приклад розрахунку обов'язкового резерву банку за звітний період.

    реферат [24,9 K], добавлен 10.05.2010

  • Формування та прогнозування ресурсів комерційного банку. Обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій. Діяльність комерційного банку у сферах ринків фінансових послуг. Відносини комерційного банку з податковою системою країни.

    отчет по практике [64,7 K], добавлен 22.09.2011

  • Теоретичні основи формування доходів та витрат комерційного банку. Використання показників доходів та витрат. Методики аналізу діяльності комерційного банку. Оцінка витрат. Використання нових методик оцінки доходів та витрат комерційного банку.

    курсовая работа [121,8 K], добавлен 28.05.2007

  • Особливості банку, як суб’єкта ринку. Теоретичні основи конкурентоспроможності банку та аналіз факторів, які на неї впливають. Методика оцінки конкурентоспроможності банку. Характеристика маркетингових заходів підвищення конкурентоспроможності банку.

    дипломная работа [3,8 M], добавлен 06.07.2010

  • Суть та загальна характеристика інвестиційній діяльності банку, основні класифікаційні ознаки поділу капіталу. Дослідження інвестиційної діяльності одного з українських банків і оцінка її впливу на фінансові показники банку на прикладі ВАТ "ПриватБанк".

    дипломная работа [4,5 M], добавлен 18.12.2010

  • Особливість діяльності банку у сфері валютних операцій. Аналіз динаміки, структури та ефективності валютних операцій банку на прикладі АБ "Південний". Фінансово-економічна характеристика діяльності банку. Шляхи підвищення ефективності валютних операцій.

    курсовая работа [346,9 K], добавлен 11.10.2011

  • Розміри та порядок визначення економічних нормативів. Розмір регулятивного капіталу. Основні активи комерційного банку за групами ризику. Заходи впливу Національного банку за порушення економічних нормативів. Приклади розрахунку економічних нормативів.

    контрольная работа [75,0 K], добавлен 11.05.2010

  • Склад і структура ресурсів комерційного банку. Поняття власного капіталу. Формування депозитних ресурсів банку. Капітальні вкладення у нематеріальні активи. Порядок формування статутного та додаткового капіталу банку. Елементи резервного капіталу.

    контрольная работа [85,8 K], добавлен 19.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.