Залучений капітал банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Банківська система"

студентки 3 курсу,

групи ЗФК-21

Ольховенко Ізабелла Олегівна

КИЇВ - 2015

Теоретична частина

Залучений капітал банку, складові та характеристика

Залучений капітал - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін

Комерційні банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій.

Депозит (вклад) - це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рахунках і використовуються згідно з укладеною угодою та банківським законодавством

Депозити до запитання - це кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використовуються ними для здійснення поточних розрахунків. Депозити до запитання є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. За користування залишками коштів на клієнтських рахунках банки нараховують відсотки за низькими ставками або зовсім не сплачують відсотки.

Строкові депозити - це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом строку, який визначається у депозитній угоді.

Строкові депозити мають такі особливості: чітко встановлений строк зберігання; оформляються депозитною угодою; не використовуються для здійснення поточних платежів; при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні санкції.

За строковими депозитами сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку.

Однією з форм строкових депозитів депозитні та ощадні сертифікати, які класифікують за такими ознаками:

- спосіб випуску (у разовому порядку і серіями);

- спосіб оформлення (іменні і на пред'явника);

- термін обертання (строкові і до запитання);

- умови сплати процентів (авансом, з регулярною сплатою відсотків по закінченні розрахункового періоду та з виплатою відсотків в день погашення сертифіката).

Облігація - це цінний папір, що імітується банком для залучення коштів. Власники облігацій фактично надають банку довгострокову позику, за що отримують фіксований прибуток по ній протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість даної облігації.

Банківський вексель на відміну від сертифікату може бути використаний власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передати його третій особі шляхом індосаменту. Для придбання банківського векселя покупець перераховує кошти на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк векселя на ім'я покупця із зазначенням дати зарахування грошей.

Погашення банківського векселя відбувається шляхом його викупу після закінчення строку обертання або ж дострокового викупу векселя. У банківському векселі вказується розмір прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продається вексель за номіналом, а викуповується банком за ціною продажу.

Міжбанківський кредит - це позичковий капітал комерційного банку, що передається іншому банку у тимчасове користування на умовах повернення і платності. Кредитними ресурсами торгують комерційні банки, у яких в окремі періоди часу є надлишок ресурсів.

Комерційні банки залучають міжбанківські кредити для:

- розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами;

- отримання прибутку на купівлі-продажу ресурсів;

- регулювання банківської ліквідності та виконання вимог щодо обов'язкового резервування;

- встановлення більш тісних ділових стосунків між банками. Кредитні відносини між комерційними банками здійснюються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів, в яких обумовлюється сума кредиту, термін, рівень відсоткової ставки, порядок погашення.

Часто використовуються міжбанківські депозити (овернайт) на термін не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банка, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності. Сплата процентів за депозитом овернайт здійснюється одночасно з його поверненням.

Операції РЕПО (repurchase agreement) - операції з цінними паперами, які складаються з двох частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ та комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою ціною

Економічна сутність кредитів НБУ полягає у тому, що на макрорівні через кредитування комерційних банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, а на мікрорівні кредити НБУ сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні та зміні структури їхніх активів на користь кредитування своїх клієнтів.

Аналіз дюрації та імунізація балансу банку

З метою зниження відсоткового ризику банкам необхідно реструктурувати пасиви для продовження строків зобов'язань. Для цього застосовується теорія імунізації портфеля банку та методи її практичної реалізації, які дають змогу сформувати структуру балансу банку за певними принципами та правилами.

Методика портфельної імунізації передбачає забезпечення зниження чутливості фінансових інструментів до впливу відсоткового ризику. Для вимірюванні такої чутливості застосовується середньозважений строк погашення фінансового інструменту - дюрація.

Середньозважений строк погашення (дюрація) - це міра приведеної вартості окремого фінансового інструменту, що показує середню тривалість періоду, протягом якого всі потоки доходів за цим фінансовим інструментом надходять до інвестора.

Дюрація є показником, який характеризує довгострокові фінансові інструменти, а тому використовується для аналізу боргових цінних паперів із тривалими термінами обігу.

Дюрація цінного паперу обчислюється за формулою Ф. Макволі і є відношенням приведеної вартості суми всіх очікуваних потоків доходів за цінним папером, зважених за часом надходження, до його ринкової ціни:

де D - дюрація цінного папера;

^ - очікувані потоки відсоткових доходів в і-й період ( і =1 п );

і - періоди проведення виплат;

п - загальна кількість періодів;

d - ставка дисконтування;

N - номінальна сума боргу;

р - ринкова ціна цінного папера.

Отже, дюрація - це період, протягом якого банк може повернути кошти, витрачені на придбання цінного папера. Дюрацію слід відрізняти від номінального строку обігу фінансового інструменту, який показує тривалість періоду від виникнення зобов'язання до його повного погашення.

Комплексний аналіз показників дюрації та кривої доходності забезпечує банкові можливість передбачати наслідки будь-якого поєднання строків погашення різних фінансових інструментів з погляду їхнього впливу на доход і ризик банківських портфелів, тобто приймати обґрунтовані управлінські рішення .

Показник дюрації використовується також у перспективному аналізі можливих змін ціни цінного папера протягом періоду його зберігання банком у зв'язку з коливаннями ставки відсотка на ринку, для характеристики яких використовують поняття цінової еластичності цінного папера.

Еластичність ціни цінного папера показує її зміну у відсотках за зміни ринкових ставок на 1 % і розраховується за формулою:

де е - коефіцієнт еластичності;

Ар - зміна ринкової ціни цінного папера; р - ринкова ціна цінного папера; Аг - зміна ставки відсотка; г - чинна ставка відсотка.

Взаємозв'язок між дюрацією та еластичністю цінного папера описується формулою:

Оскільки ліві частини в наведених формулах однакові, то, прирівнявши праві частини, отримаємо рівняння, з якого знайдемо залежність між змінами ціни цінного папера (Ар) та зміною ринкових ставок:

Отримана формула вказує на існування лінійної залежності між змінами ринкових відсоткових ставок і ціною цінного папера. Це дає змогу проаналізувати вплив будь-яких змін ставок на вартість цінних паперів (у грошовому вираженні), для чого дюрацію зі знаком "мінус" необхідно помножити на поточну ціну та зміну відсоткових ставок на ринку.

Вплив відсоткових ставок на зміну вартості цінних паперів, виражену у відсотках, обчислюють за формулою:

де Ар* - зміна ціни цінного папера у відсотках.

Аналіз цінової чутливості дає підстави банку приймати обґрунтовані рішення щодо придбання саме тих цінних паперів, які точно відповідають його поточним потребам.

У процесі аналізу необхідно оцінити ймовірність значних змін відсоткових ставок на ринку протягом періоду обігу цінного папера.

Застосовуючи методику аналізу дюрації та оцінюючи кон'юнктуру ринку, банк зможе прийняти обґрунтоване рішення щодо купівлі чи продажу цінних паперів, а порівняльний аналіз цінової чутливості різних фінансових інструментів допоможе вибрати саме ті, які сприятимуть реалізації фінансової стратегії конкретного банку.

Якщо банк не бажає ризикувати і має на меті мінімізацію варіабельності доходів внаслідок змін відсоткових ставок на ринку, то дюрація цінного папера має дорівнювати тривалості планового періоду зберігання банком даного цінного папера:

де Юпл - плановий період зберігання цінного папера.

Механізм мінімізації варіабельності доходів базується на існуванні оберненої залежності між зміною відсоткових ставок на ринку та ціною боргового цінного папера.

Якщо після придбання цінного папера відсоткові ставки зростають, то його ринкова ціна знижується, але банк має можливість реінвестувати одержаний потік доходів під вищу ринкову ставку.

Якщо відсоткові ставки знижуються, то банк змушений реінвестувати дохід під нижчі відсоткові ставки, але підвищення цін на цінні папери компенсує втрати від реінвестування.

Отже, якщо дюрація цінних паперів дорівнює плановому періоду їх зберігання банком, то капітальні збитки за цінним папером погашаються за рахунок підвищення реінвестиційних доходів, а капітальні прирости, навпаки, нівелюються зниженням ставок реінвестування. Спираючись на цю закономірність, банк може зафіксувати сукупний рівень дохідності фінансового інструменту.

Поняття дюрації може характеризувати як окремий інструмент (боргові цінні папери), так і портфель чи сукупність активів і пасивів у цілому (баланс).

Якщо банк формує портфель цінних паперів, виходячи з Юпл, то результатом стане імунізація придбаних цінних паперів від капітальних збитків (незалежно від динаміки відсоткових ставок на ринку). Це дає змогу зафіксувати сукупну дохідність портфеля банку взаємним погашенням двох ключових видів ризиків: відсоткового та реінвестиційного.

Для розрахунку дюрації всього портфеля обчислюють дюрацію кожного фінансового інструмента, що входить до його складу, та зважують знайдені показники за їх ринковою ціною. Сума всіх одержаних значень є середньозваженим строком погашення (дюрацією) портфеля в цілому. Дюрація портфеля обчислюється за формулою:

де Вр - дюрація портфеля (роки);

ВРІт - дюрація т-го фінансового інструмента, що входить до складу портфеля (т = 1,М);

ҐІт - ринкова ціна т-го фінансового інструмента; М - кількість фінансових інструментів у портфелі.

Ідеальною моделлю імунізації балансу можна вважати фіксацію відсоткових ставок за всіма операціями банку протягом планового горизонту, коли зміна ринкових ставок не потягне за собою зміни вартості ні активних, ні пасивних статей балансу.

Головне завдання в процесі імунізації банківського балансу полягає в підборі такої комбінації активів і пасивів, яка забезпечить нечутливість балансу в цілому до змін ринкових ставок. При цьому окремі статті балансу залишаються чутливими до зміни параметрів ринку, але результати переоцінки активів та зобов'язань взаємно погашаються. Співвідношення між дюрацією активів та зобов'язань банку описується за допомогою моделі:

де Ј>А - зважений за вартістю надходжень строк погашення (дюрація) активів;

БЬ - дюрація зобов'язань;

Ь - загальний обсяг зобов'язань;

А - обсяг активів.

Оскільки відношення Ь/А має бути меншим за одиницю, то дюрація портфеля активів має бути коротшою за дюрацію портфеля зобов'язань. Тому незалежно від напрямку зміни відсоткових ставок активи банку мають переоцінюватися швидше, ніж зобов'язання.

Наприклад, дюрація активів банку становить 2 роки, сукупні активи 90 000 тис. грн., зобов'язання 60 000 тис. грн. Тоді для створення імунізації банківського балансу необхідно, щоб дюрація банківських зобов'язань дорівнювала 3 роки:

DL = 2 * 90 000 / 60 000 = 3.

Аналогічно до моделі GAP банк і тут може застосувати дві альтернативні стратегії: імунізації балансу (мінімізація ризику) та управління дюрацією (максимізація прибутку). У разі реалізації стратегії імунізації приведена вартість банківських активів урівноважує приведену вартість банківських зобов'язань.

Якщо банку не вдалося досягти імунізації балансу, то коливання ринкових ставок впливатимуть на вартість його активів та зобов'язань (монетарні статті мають переоцінюватися у зв'язку зі зміною ринкових цін), то можна реалізувати стратегію управління дюрацією. При цьому банк має потенційну можливість отримання підвищених прибутків, хоч і наражається на відсотковий ризик.

Отже, що більшою є різниця між дюрацією активів та дюрацією зобов'язань банку, то чутливішою до коливань відсоткових ставок на ринку буде величина власного капіталу банку.

депозит дюрація моральний залучений

Моральні ризики в банківській діяльності та методи їх мінімізації

Одним з основних внутрішніх моральних ризиків для банку є наявність гарантованого вільного доступу до ресурсів.

У даному випадку є ризик того, що бажання банку збільшити кредитний портфель може переважити рівень фінансової безпеки банку.

Особливо актуальним даний ризик став останнім часом, що пов'язано з купівлею іноземними банками вітчизняних установ. У результаті українські банки дістали доступ до дешевих ресурсів. Як показує аналіз, це призвело до значного зростання сумарного кредитного портфеля вітчизняних банків. Проте паралельно відбувається і зниження його якості.

Існує моральний ризик з боку вищого керівництва банку. Він виникає, коли менеджери звільняються від прямої відповідальності за свої дії, відповідно, управління банком стає менш розсудливим, а ринкова дисципліна погіршується. Однією з основних передумов появи моральних ризиків є асиметрія інформації (коли дві сторони мають різний рівень інформації по предмету їх відносин).

Неповнота інформації є неодмінною ознакою економічного життя. Вона може впливати на умови та особливості функціонування ринків, створюючи додаткові трансакційні витрати для економічних агентів.

Асиметрія інформації створює можливість зловживання одного з учасників операцій неінформованістю контрагента.

Можливі прояви моральних ризиків для різних банківських продуктів і методи боротьби з ними

Оскільки моральні ризики, з одного боку, містять у собі стандартний набір загроз, для їх нейтралізації можна використовувати звичайні механізми забезпечення фінансової безпеки банків. Водночас моральні ризики володіють рядом специфічних особливостей, які припускають використання нестандартних методів фінансового управління.

Ситуаційні завдання

1.Банк розглядає два проекти щодо фінансування (з однаковою нормою дохідності). Дані про кожний проект наведено в таблиці. Визначити проект, який вигідніше фінансувати

35500 - 17000 = 18500

32000 - 22000 = 10000

IP = NPV/I = 18500/17000 = 1.09

10000/22000 = 0.45

Для банку буду вигідніший проект А.

2. Підприємство здійснює поставки товарів у сумі 18 000 000 грн., оборотність цієї дебіторської заборгованості складає 21 рази на рік. Для прискорення погашення цієї заборгованості вона була передана факторинговому відділу банку на наступних умовах:

- розмір резервування - 16%

- комісійна винагорода банку - 0,4 %

- процентна ставка за факторинговий кредит -21%.

Визначити, яку суму отримає підприємство за даною операцією і який розмір доходу банку.

Середня дебіторська заборгованість за рік 18000000 :21 = 857143

857143 * 0,16 = 137143

857143 * 0,04 = 34286

360 : 21 = 17 днів

857143 - 137143 * 0,21 * 17 /360 = 1021

857143 - 137143 - 1021 - 34286 = 685714

Загальній дохід банку 1021+34286 = 35307

= = 1,0234

Размещено на Allbest.ru