Нетрадиційні банківські послуги

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Лізингові послуги

2. Факторингові послуги

3. Трастові (довірчі) послуги

4. Посередницькі, консультаційні, гарантійні та інші види послуг

5. Операції з дорогоцінними металами

6. Фінансовий інжиніринг

7. Охорона праці

Висновок

Список використаної літератури

Додаток

лізинговий інжиніринг дорогоцінний посередницький



Вступ

Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також всередині самої банківської системи сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комерційних банків України операцій, вони виконують нові, не традиційні для них операції та послуги. До перших належать операції і послуги, пов'язані з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами.

Виникнення та подальший розвиток нетрадиційних банківських операцій та послуг зумовлені багатьма причинами. Зокрема, це:

зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій та послуг;

загострення конкуренції між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також між самими комерційними банками. Конкуренція вплинула на залучення банків до певних видів діяльності, які можуть здійснювати також небанківські фінансово-кредитні установи;

необхідність підвищення якості обслуговування своїх клієнтів. Це виявляється, зокрема, в тому, що відбувається закріплення за кожним солідним клієнтом окремого менеджера, котрий надає йому весь комплекс послуг та здійснює необхідні операції;

диверсифікація банківських доходів, зокрема шляхом збільшення в них частки непроцентних доходів, включаючи комісійні доходи;

необхідність підвищення ліквідності та платоспроможності комерційного банку;

необхідність зменшення ризиків, пов'язаних зі здійсненням традиційних операцій і наданням традиційних послуг;

залучення нових клієнтів з метою розширення та вдосконалення структури ресурсної бази комерційного банку.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна, зокрема, віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг.

Банки надають клієнтам різноманітні послуги. Для з'ясування їх суті слід розглянути критерії, за якими можна класифікувати банківські послуги. Так, залежно від суб'єктів -- одержувачів банківських послуг розрізняють послуги, які надаються юридичним та фізичним особам.

Залежно від обліку послуг у балансі банку їх поділяють на:

послуги, що обліковуються на балансових рахунках. Ці послуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними;

послуги, що обліковуються на позабалансових рахунках.

За критерієм стягнення банками плати за надання послуг розрізняють платні та безоплатні послуги. Наявність останніх пов'язана з тим, що в окремих випадках комерційні банки самі заінтересовані в наданні клієнтам безоплатних послуг. Це дає їм змогу, зокрема, залучати нових клієнтів, збільшувати банківські ресурси, розширювати асортимент суміжних послуг та операцій.

За ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів, можна виокремити такі групи цивільно-правових договорів, якими оформляються нетрадиційні банківські операції та послуги:

договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (договори купівлі-продажу іноземної валюти, акцій; біржові та позабіржові угоди тощо);

договори про передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);

договори про надання послуг (договір доручення, договір комісії, кредитний договір, договір схову, договір про посередницькі послуги тощо).

З погляду змісту та суб'єктного складу зобов'язання про надання банком послуг поділяють на:

послуги юридичного характеру, що оформляються, зокрема, договором доручення і договором комісії;

послуги фактичного характеру, що оформляються, зокрема, договором схову;

послуги, в яких поєднуються юридичні та фактичні дії (договір на інкасацію готівки тощо).

В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов'язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.



1. Лізингові послуги

Лізингові послуги це відносно нові, нетрадиційні види банківських послуг. Лізинг виник у 50-ті роки паралельно з розвитком системи прискорених амортизаційних відрахувань. Це господарська операція, що передбачає передачу лізингодавцем права користування матеріальними цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу). Лізинг також можна розглядати як довгострокову оренду, в якій наявні елементи кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний комплекс грошово-майнових відносин. І хоча зовні лізинг схожий на довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного власника при ньому не є обов'язковою умовою.

Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку.

Зміст та послідовність лізингової угоди приведені на рис. 1.

Рис.1. Зміст та послідовність лізингової угоди.

У лізинговій угоді беруть участь три сторони:

постачальник, який є виробником об'єкта лізингу;

лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг;

лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Розрізняють такі види лізингу:

а) залежно від джерел придбання об'єкта лізингу:

- прямий - коли лізингодавець купує майно у виробника і передає його в оренду;

- зворотний - власник продає майно лізингодавцю, а потім бере його в оренду;

б) залежно від об'єкта лізингу:

- лізинг рухомого майна;

- лізинг нерухомого майна;

в) залежно від обслуговування:

- лізинг з обслуговуванням (надання лізингових послуг поєднується з наданням певних послуг, пов'язаних з утриманням і технічним обслуговуванням об'єкта лізингу);

- пакетний лізинг - система надання в оренду об'єкта лізингу (будинок, магазин продаються у кредит, а обладнання - за лізинговою угодою);

г) залежно від ступеня окупності майна:

- лізинг з повною окупністю, коли протягом строку дії одного договору здійснюється повна виплата лізингодавцю вартості орендованого майна;

- лізинг з неповною окупністю, коли протягом дії одного договору окупається тільки частина вартості орендованого майна;

д) залежно від умов амортизації:

- лізинг з повною амортизацією і, відповідно, з повною виплатою вартості об'єкта лізингу;

- лізинг з неповною амортизацією і, значить, з частковою виплатою вартості.

Виходячи з наведених вище двох ознак класифікації (за ступенем окупності об'єкта лізингу і умов його амортизації), які пов'язані між собою, розрізняють фінансовий та оперативний лізинг:

оперативний - лізинг з неповною окупністю;

фінансовий - лізинг з повною окупністю.

Особливостями оперативного лізингу є:

орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;

строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди не перевищує строк амортизації);

ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізингодавці;

по закінченні встановленого терміну майно звичайно повертається лізингодавцю;

сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та обліковується у нього на балансі.

Існує два види оперативного лізингу:

а) рейтинг - короткостроковий лізинг (від 1 дня до 1 року, без права наступного придбання лізингоодержувачем об'єкта лізингу);

б) хайринг - надання об'єкта лізингу на строк понад 1 року без права викупу лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Оперативний лізинг припускає багаторазове надання об'єкта лізингу в оренду.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;

строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної амортизації об'єкта лізингу;

витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;

існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення терміну угоди.

Найпростіша схема лізингової операції передбачає:

подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди тощо. Також надаються фінансові документи;

аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про лізинг;

передача об'єкта лізингу.

Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визначаються, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати. До складу лізингового платежу включаються амортизаційні відрахування, плата за ресурси, лізингова маржа, премія за ризик.

В додатку 1 можна побачити класифікацію основних видів лізингу.

2. Факторингові послуги

Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у банківській практиці у 50-х роках.

Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.

У факторингу беруть участь три сторони:

фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);

постачальник;

покупець.

Розрізняють два види факторингу:

1. Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції;

2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку.

Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти.

Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта).

Зміст та послідовність факторингової операції приведена на рис. 2.

Рис. 2. Зміст та послідовність факторингової операції.

Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин:

комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1--2% загальної суми придбаних банком рахунків);

позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.

Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.

3. Трастові (довірчі) послуги

Трастові послуги - це вид діяльності комерційних банків по управлінню майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку.

Трастові послуги - це відносини між заінтересованими сторонами, одна з яких передає, а інша бере на себе відповідальність за управління власністю, майном.

Управління майном за своєю специфікою близьке до банківської справи і пов'язане з виконанням операцій з обліку, збереження цінностей, розміщення грошових коштів, фінансового аналізу тощо.

У трастових операціях беруть участь декілька сторін:

довірена особа (траст) - суб'єкт, що здійснює управління майном за дорученням на користь довірителя;

довіритель - юридична або фізична особа, яка передає право управління своїм майном довіреній особі;

бенефіціар - особа, на користь якої надаються довірчі послуги. Це може бути як сам довіритель, так і третя особа.

Зміст договору про трастове обслуговування може мати багато варіантів, наприклад, розпорядження майном за заповітом, агентські послуги, обслуговування та зберігання коштів тощо.

Види трастових послуг в залежності від характеру розпорядження майном класифікуються таким чином:

активні операції - власність на майно, що знаходиться в довірчому управлінні, може відчужуватись шляхом продажу, надання застави без згоди довірителя;

пасивні операції - коли майно, передане в довірче управління, не може використовуватись без згоди довірителя.

Можна виділити два напрями надання трастових послуг:

на користь фізичних осіб (розпорядження спадком; управління персональними трастами; опікунство на збереження майна; агентські функції);

на користь юридичних осіб.

Зараз досить поширеним є управління майном на користь пенсійних фондів, страхових компаній.

До розпорядження спадком належать операції з отримання рішень суду, збору та забезпечення зберігання спадку, сплати адміністративних витрат по розрахунках з кредиторами, сплати податків, розподілу майна.

Управління персональними трастами (майном, що було передано банку для управління) передбачає: розміщення коштів; депозитні операції; отримання доходів; виплату доходу клієнтові; облікові операції; фінансовий аналіз.

Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку проведення операцій від свого імені. Агентські послуги включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплата рахунків, податків та інші.

Підприємствам комерційні банки надають такі види агентських послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств тощо.

Доходи від трастових послуг формуються за рахунок комісійних винагород (щорічні відрахування від доходів трасту, щорічний внесок з первинної суми трасту тощо). Ставки внесків диференційовані залежно від видів трастів та пов'язаних з ними послуг по управлінню трастами.

4. Посередницькі, консультаційні, гарантійні та інші види послуг

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта.

Гарантійні послуги полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг - це комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту.

Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо.

Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.

Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікації та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема:

одержанням інформації;

використанням інформації;

поширенням інформації;

зберіганням інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях).



5. Операції з дорогоцінними металами

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Згідно з Положенням про здійснення уповноваженими банками операцій із банківськими металами, затвердженим постановою № 325 НБУ від 06.08.2003 р., уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій із валютними цінностями в частині проведення операцій із банківськими металами на валютному ринку України та з урахуванням вимог цього Положення мають право здійснювати такі види операцій із банківськими металами:

відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах в інших уповноважених банках, у Національному банку та проведення операцій за ними;

відкриття та ведення кореспондентських рахунків у банківських металах інших уповноважених банків;

відкриття та ведення поточних і вкладних (депозитних) рахунків клієнтів у банківських металах;

купівля-продаж банківських металів за гривні;

залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів (крім банків);

залучення та розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

надання та отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;

надання кредитів у банківських металах резидентам (юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності);

надання та отримання банківських металів у заставу;

відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку (Державна скарбниця України), в інших уповноважених банках, у власному сховищі;

перевезення банківських металів;

обмін зливків (зливка) банківського металу на зливки (зливок) цього самого металу меншої (більшої) маси (загальна маса банківського металу залишається незмінною);

конвертація одного банківського металу в інший.

Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операції з валютними цінностями в частині проведення операцій із банківськими металами на міжнародних ринках та з урахуванням вимог цього Положення мають право здійснювати такі види операцій із банківськими металами:

відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій за ними;

купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту;

розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;

надання та отримання банківських металів у заставу;

відповідальне зберігання банківських металів у банках-нерезидентах.

Порядок здійснення цих операцій регламентується вказаним Положенням і законодавством України.

Фізичні та юридичні особи можуть класти метали на депозит у банки. Якщо клієнт кладе метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, йому відкривають металеві рахунки відповідального зберігання типу "Allocated", тобто "з розміщенням". Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується метал, який зберігається в даному банку, причому банк не має права використовувати цей метал і повертає власникові саме ті зливки, які отримав на зберігання. Для здійснення операцій із "безготівковим" металом використовуються рахунки типу "Unallocated", тобто "без розміщення". На таких рахунках облік ведеться у грамах чи унціях, а не в конкретних зливках. Фактично такі металеві рахунки знеособлені, метали на них мають лише кількісну характеристику маси (для монет - кількість у штуках) та вартісну балансову оцінку. Підставою для зарахування дорогоцінних металів на знеособлені металеві рахунки може бути їх поставка у фізичній формі, перерахунок з інших знеособлених рахунків, продаж металів клієнтові чи їх придбання банком. Отримати метал клієнт може в даному банку, банках-кореспондентах або у світових центрах торгівлі дорогоцінними металами.

Банки можуть випускати золоті сертифікати, які свідчать про депонування золота в банку. Вони підлягають вільному обмінові на зазначену в них кількість золота або грошовий еквівалент золота за ринковою ціною. Золоті сертифікати переважно іменні, однак передбачається право передавання шляхом відповідного напису. Вони можуть випускатися замість депонованих монет, а також золота, яке зберігається в інших країнах з метою фактичного гарантування на випадок його блокування чи націоналізації. Різновидом золотих сертифікатів є ощадна книжка, яка видається власникові депонованого золота, що дає змогу здійснювати багаторазові операції з ним.

Надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюється шляхом поставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов'язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі.

Погашення кредитів у дорогоцінних металах може здійснюватися також у формі фізичної поставки, шляхом перерахування дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи придбання банком за гроші позичальника металу на ринку.

Банки кредитують також під заставу золотих депозитів. Видавання і погашення кредитів здійснюється у грошовій формі, а золото є формою забезпечення.

Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам монет із дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб'юторів, роль яких виконують насамперед комерційні банки. Ринок монет із дорогоцінних металів включає монети нумізматичні, напівнумізматичні, обігові та зливкові. Останні три види монет ще називають інвестиційними, або тезавраційними, оскільки вони використовуються практично для нагромадження абстрактної вартості шляхом інвестування грошових коштів у монети з дорогоцінних металів, особливо золота. Продаж монет здійснюється з премією, розмір якої залежить від багатьох факторів, зокрема якості монет.

Банки можуть займатися і брокерською діяльністю на ринках металів.

6. Фінансовий інжиніринг

Інжиніринг - комплекс фінансово-банківських консультаційних послуг на комерційних засадах, пов'язаних із розробленням нових операційних схем фінансових інструментів, для здійснення нових фінансово-банківських операцій.

Послуги з фінансового інжинірингу допомагають клієнтам банку оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у світі, законодавстві та економіці, ухвалювати правильні рішення, ефективно використовувати фінансові ресурси.

Банківські послуги з фінансового інжинірингу - це:

розроблення нових операційних схем для здійснення нових фінансово-кредитних операцій;

розроблення нових фінансових інструментів.

Фінансовий інжиніринг не слід ототожнювати з фінансовим аналізом, який є базою фінансового інжинірингу.

Фінансовий інжиніринг (англ. engineering - споруджувати, проектувати) - надання на комерційній основі консультаційних послуг із розроблення, конструювання та реалізації нових фінансових інструментів, технологій надання нових банківських послуг з метою розв'язання фінансових проблем клієнтів.

Послуги з фінансового інжинірингу можуть бути уніфікованими і індивідуалізованими.

Уніфіковані послуги надаються шляхом застосування готових рішень фінансових проблем.

Індивідуалізовані послуги прив'язані до конкретних особливостей діяльності певного клієнта.

Фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності: торгівля цінними паперами, створення нових інструментів або технологій захисту капіталів при здійсненні значних за обсягом комерційних операцій, ведення "нау"-рахунків, індивідуальні пенсійні рахунки для населення, фінансування зовнішньої торгівлі, залучення фінансових ресурсів для інвестицій, покриття бюджетного дефіциту, зниження бази оподаткування у клієнта, секюритизація активів, управління ризиками.

7. Охорона праці

Касові приміщення в установах комерційних банків повинні бути ізольованими та обладнаними таким чином, щоб була виключена будь-яка можливість спостереження та вивчення сторонніми особами розміщення грошових сховищ і роботи касового апарату, а вікна касових приміщень, розташованих на перших поверхах, мають бути обладнаними металевими гратами. Двері касових приміщень на протязі робочого дня повинні бути зачинені на внутрішній замок.

Робоче місце кожного касира ізолюється від робочих місць інших касових працівників шляхом обладнання кабінок та перегородок. Касири забезпечуються зручними для роботи столами та стільцями.

Площа підлоги на одного касира повинна сягати не менше 3,25 м2, висота приміщення від підлоги до стелі не менше 3 м.

Для виклику завідуючого касою біля робочих місць касирів операційних кас обладнується спеціальна кнопка виклику та сигналізація.

В касових приміщеннях повинно бути достатнє освітлення, при цьому столи касирів, як правило, слід розміщувати так, щоб світло падало на робоче місце з лівої сторони. Освітлення робочих місць касирів обладнується таким чином, щоб світло від джерела освітлення не падало безпосередньо в очі касирові. Загальне штучне освітлення лампи нагрівання повинно створювати освітлення робочих місць не менше 150 люкс і люмініцентричними лампами не менше 300 люкс.

В приміщеннях кас повинно бути справна механічна або змішана вентиляція, переважно витяжна. Опалювання і вентиляція повинні бути такими, щоб вони забезпечували температуру повітря в приміщенні каси в холодний і прохолодний період року +18С, а вентиляція не створювала в приміщенні кас потоку холодного повітря й протягу.

Опалювально - вентиляційні пристрої повинні функціонувати в стані повної справності й придатності до їх експлуатації, систематично підлягати огляду і профілактиці, а у випадках пошкодження негайно ремонтувались.

Приміщення кас, а також робочі столи касирів повинні бути в чистоті. Для цього встановлюється порядок прибирання приміщень з врахуванням умов і часу роботи касирів. Губки і штампи, що знаходяться у користуванні, підлягають щоденному промиванню. 

При обандеролюванні грошей повинні використовуватись тільки декстрин або конторський клей. Застосування інших склеювальних матеріалів забороняється.

Для збереження рук касира від шкірних захворювань потрібно при підрахуванні грошей, грошових білетів застосовують спеціальні речовини. Для надання першої медичної допомоги касири забезпечуються аптечкою з необхідним набором медикаментів.

Касири забезпечуються кип'яченою теплою водою температура якої не менше 80С і не вище 200С. Для приймання їжі касиром повинно бути виділене окреме приміщення. Приймання їжі в касовому приміщені забороняється. 

Верхній одяг, особисті речі повинні зберігатись в спеціально відведеному місці (приміщенні) або в шафах поза приміщенням кас.

Касири для миття рук забезпечуються теплою водою і милом, а також рушником.

Не рідше 1 разу в рік для касирів проводиться медогляд, ціль якого попередження професійних захворювань.

Запаси матеріалів для пакування грошей (бандеролі, шпагат, накладки і клей) повинні зберігатися в приміщенні, окремому від кас.

Керівники повинні слідкувати за дотриманням касиром правил роботи і відповідальності виконання всіх умов.



Висновок

Банківським послугам притаманні такі ознаки:

для надання банківських послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії. Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов'язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;

при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками у традиційному розумінні.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна, зокрема, віднести:

лізинг;

факторинг;

довірчі (трастові) послуги;

операції з дорогоцінними металами;

посередницькі,

консультаційні та інформаційні послуги;

фінансовий інжиніринг.

Здійснюючи нетрадиційні банківські операції та надаючи послуги, слід особливу увагу звертати на їх правове оформлення. Найпоширенішою підставою виникнення зобов'язань є договір. За ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів, можна виокремити такі групи цивільно-правових договорів, якими оформляються нетрадиційні банківські операції та послуги.

Тільки проведення деталізованого аналізу нетрадиційних банківських послуг за їх видами дає можливість визначити місце і роль кожного з них у формуванні фінансового результату банку.

Нетрадиційні банківські послуги відіграють як безпосередню роль у збільшенні отриманих прибутків, так і опосередковану.

Мета і завдання аналізу нетрадиційних банківських послуг -- навчитися аналізувати окремі нетрадиційні банківські послуги, які надаються комерційними банками, та визначати їх ефективність з використанням балансових даних для аналізу питомої ваги конкретних операцій у загальних обсягах операцій банку; визначати відношення обсягів надання нетрадиційних послуг за різними видами у загальному обсязі операцій банку. Важлива роль деяких видів нетрадиційних банківських послуг -- таких як трастові операції, операції з банківськими металами -- проявляється в прямому збільшенні обсягів залучених коштів та в проведенні за рахунок них активних операцій, що забезпечують одержання додаткових прибутків банку.

Інші послуги -- оренда індивідуальних банківських сейфів, дистанційне обслуговування клієнтів, депозитарні послуги -- виконують опосередковану роль, впливаючи на обсяги залучення нових клієнтів, які, у свою чергу, користуються іншими традиційними та нетрадиційними послугами банку.

Інформаційними джерелами є дані субрахунків щоденного бухгалтерського балансу та виписки за аналітичними рахунками.

В Україні значна частка нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов'язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 3795-VI (3795-17) зі змінами від 22.09.2011.

2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зі змінами від 09.09.2011.

3. Закон України «Про телекомунікації» зі змінами від 20.09.2011.

4. Брегеда О.А. Ринок банківських послуг в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: Автореф.

5. Бєлєнький П.Ю., Шевченко-Марсель В.І., Другов 0.0. Інфраструктура фінансового ринку в системі соціально-економічного розвитку регіону // Монографія.

6. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія.

7. Ващенко Ю.В. «Банківське право» підручник.

8. Груздевич У.Я. Особливості розміщення та діяльності банків у регіонах України // Регіональна економіка.



Додаток

Класифікація основних видів лізингу

Размещено на Allbest.ru

...