Види страхового відшкодування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Одеський національний політехнічний університет

Кафедра економіки підприємств

Контрольна робота

За курсом ,,Страхування ”

Одеса ОНПУ 2011



1. Організація страхових акціонерних товариств. Суспільство взаємного страхування

Все більшого поширення в Україні набирає діяльність акціонерних страхових компаній. Як відомо, акціонерне товариство взагалі і страхове зокрема створюються у відповідності з Законом України "Про господарські товариства". Воно може бути відкритим або закритим, що відображається в його статуті. Товариство набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Однак, для проведення страхування необхідно, крім того, одержати ліцензію, про що йшлося в попередньому параграфі.

Статут акціонерного страхового товариства повинен включати всі його основні характеристики: вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників, фірмове найменування і місцезнаходження, розмір статутного фонду, відомості про категорії акцій та інших цінних паперів, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних категорій, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, порядок розподілу прибутку і відшкодування збитків, структуру і компетенцію органів управління товариством і порядок прийняття ними рішень, в тому числі перелік питань, щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів. Статут затверджується установчими зборами акціонерного товариства.

Статутний фонд товариства закритого типу створюється за рахунок внесків засновників, а товариства відкритого типу -- шляхом обміну внесків на акції для засновників і запрошених ними до участі в товаристві акціонерів. Засновники і акціонери товариства можуть здійснювати свої внески у вигляді: страхування ризик відшкодування акціонерний

-- грошових коштів в національній та іноземній валюті;

-- різних видів майна (будинки, споруди, устаткування, тощо);

-- прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням;

-- інших майнових прав (в тому числі на інтелектуальну власність, "ноу-хау" і т. д.).

Оцінка акцій, матеріальних цінностей, "ноу-хау", інтелектуальної власності визначається за погодженням всіх акціонерів. Така оплата може здійснюватись лише за рішенням установчих зборів або загальних зборів акціонерів. Протокол зборів у цьому випадку також необхідно подати для реєстрації.

При утворенні акціонерного товариства статутний капітал повинен бути повністю розподілений між засновниками.

В момент заснування страхового товариства наявність акцій, що пропонуються до розміщення шляхом відкритої підписки (публічного продажу), не допускається.

Зміна статутного капіталу може бути здійснена рішенням загальних зборів акціонерів шляхом: -- збільшення статутного капіталу (випуску додаткових акцій) при розширенні діяльності товариства (незалежно від оплати інших акцій);

-- консолідації існуючих акцій або розділу існуючих акцій на акції меншого номіналу;

-- зменшення статутного капіталу за рахунок зниження номінальної вартості акцій або акумулювання частини акцій.

Розвиток акціонерних товариств (в тому числі страхових) супроводжується досить складними процесами. Крупні товариства можуть виступати співзасновниками нових страхових товариств, купувати акції діючих компаній. У випадках, коли одно товариство володіє контрольним пакетом акцій інших, юридичне самостійних страхових товариств, створюється така організаційна структура, як холдінг-компанія. Це означає централізацію страхового капіталу і управління.

Страховий фонд страхової організації може мати дві форми організації, які мають різну економічну і правову природу: це страховий фонд суспільства взаємного страхування і страховий фонд комерційного страховика.

Взаємне страхування -- найбільш «ідеологічно чиста» форма страхування -- це взаємний обмін ризиками між учасниками страхування, при якому не переслідується мета витягання прибули.

Необхідність взаємного страхування визначається:потребою страхувальників в економічному страховому захисті, який досягається за рахунок цільового використання страхового фонду і розкладки збитків між членами суспільства взаємного страхування; тим, що існує велике число рисок, які комерційні страховики відмовляються приймати на страхування через різні причини: часті збитки, високі значення страхових сум, поведінкові особливості рисок і тому подібне;

Взаємне страхування відображає правовідносини учасників суспільства взаємного страхування, які виступають одночасно і членами суспільства, і страхувальниками. Власне страхові стосунки між суспільством взаємного страхування і його членами нагадують стосунки фонду самострахованія на асоційованому рівні, при цьому все і кожен переймають на себе зобов'язання відшкодувати збитки за допомогою їх розкладання, розподілу між всіма. Організація фонду і розподіл збитків відбувається без посередників. Тоді як формування і використання страхового фонду комерційного страховика відбувається за участю посередника-підприємця -- комерційної страхової організації, метою якої є витягання прибутку в результаті здійснення професійного і виняткового для неї виду діяльності -- страхової діяльності.

Взаємне страхування -- це некомерційна форма організації страхового фонду, яка забезпечує надання страхового захисту майнових інтересів членів суспільства на основі взаємності шляхом об'єднання необхідних для цього засобів. Оскільки члени суспільства взаємного страхування виступають одночасно і членами суспільства і страхувальниками, це служить економічною передумовою, аби страховий захист надавався членам суспільства за оптимальними (мінімальним) цінами.

Організаційний принцип взаємного страхування елементарний і полягає в розкладанні суми збитку при настанні страхового випадку на всіх членів суспільства. З юридичної точки зору кожен клієнт є у взаємному суспільстві і його співвласником. Документом, що дає право на володіння капіталом, є не акція, а сам страховий поліс, при цьому відбувається так звана попередня розкладка збитків, ковда спочатку створюється страховий фонд, з якого засобу витрачаються у міру настання збитків. Ризик можливої невідповідності величини створеного фонду, реальним розмірам збитків може бути усунений двома способами: ризик неадекватності величини страхового фонду фактичним збиткам може бути покладений або на страхувальників (взаємне страхування), або на третіх осіб (комерційне страхування). У цьому полягає основна відмінність між акціонерними і взаємними страховими компаніями -- право власності на страховий фонд.

В разі перевищення розміру страхового фонду над розміром збитків сума перевищення є для страховика прибутком, яким він розпоряджається на свій розсуд, тоді як в суспільствах взаємного страхування таке перевищення є власністю страхувальників і розподіляється між ними або ж залишається в суспільстві. Це є віддзеркаленням принципу про неприбутковість або некомерційний характер взаємного страхування.

І ще однією важливою відмітною особливістю взаємного страхування є однорідність складу учасників суспільства -- історично склалося так, що взаємне страхування здійснювалося серед представників схожих професій або видів діяльності.

Некомерційна форма здійснення страхування суспільством взаємного страхування не передбачає витягання прибутку. Можливе перевищення страхових внесків над страховими виплатами, а також отриманий суспільством інвестиційний дохід прямують:

а) на зниження вартості страхування і (або)

б) на підвищення рівня платоспроможності і фінансової стійкості, а надлишок, що утворюється після вказаних дій:

1) розподіляється між членами суспільства, або

2) зараховується в рахунок сплати премії за черговий страховий період, або

3) оставляєтся у розпорядженні суспільства.

Можливі ситуації, при яких в разі накопичення суспільством взаємного страхування значних фондів суспільство на певний період часу може звільнити своїх членів від сплати страхових внесків (така можливість закладена в порядок діяльності більшості зарубіжних суспільств взаємного страхування, проте випадки використання такої можливості досить рідкі). Проте в тому випадку, якщо розмір збитків перевищує страхові фонди і інвестиційний дохід суспільства, члени суспільства здійснюють додаткові внески.

Суспільства взаємного страхування можуть розрізнятися:

* по географічному обхвату - регіональні, національні, міжнародні;

* по спеціалізації -- спеціалізовані або багатопрофільні;

* за об'ємом операцій -- від невеликих компаній взаємного страхування вогневих рисок у Франції і Голландії до гігантських суспільств взаємного страхування в США і Японії.

Проте у взаємного страхування є і слабкі сторони, інколи спонукаючі потенційного страхувальника звертатися до акціонерного суспільства, а не до взаємного. І природно, що розмір цієї долі вагатиметься залежно від страхових збитків взаємного страхового суспільства. У акціонерному ж страхуванні -- твердий розмір премій, кожен страхувальник сплачує строго певну норму внеску. При недостатньому розмірі цих внесків для покриття страхових збитків втрати покриваються за рахунок акціонерного капіталу.

Трудність організації взаємного суспільства і особливо трудність його збереження в перші роки діяльності лягає на засновників і членів першого складу. Вони не лише несуть праці по організації нової справи, але і велику матеріальну відповідальність. Подібного не спостерігається в акціонерних суспільствах, де наявність ськладочного капіталу дає можливість легко пережити початковий період діяльності страхової організації.

Переваги взаємної форми страхування зумовили широке поширення суспільств взаємного страхування в світовій практиці страхування. Шість з десяти найбільших страхових компаній в світі є суспільствами взаємного страхування. На п'яти найбільших національних ринках страхування (Великобританія, Німеччина, Франція, США, Японія), на які в 1997 році доводилося 75% всіх світових страхових операцій, доля премій по операціях взаємного страхування склала приблизно 42% всіх страхових премій.

За даними, опублікованими в «Special Report: World Business» (Wall Street Journal, 28 вересня 1998 року), з 50 найбільших страховиків, що володіли в 1997 році активами в 6 трлн. дол., що складає приблизно половину всього світового ринку страхування, суспільствами взаємного страхування є 21 компанія з сукупними активами в 2,6 трлн. доларів. Вісім з дев'яти найбільших страхових компаній в Азії є суспільствами взаємного страхування, і все -- японські. З 23 найбільших північноамериканських страховиків 11 є суспільствами взаємного страхування і 12 -- акціонерні суспільства. У Європі лише одна компанія з сімнадцяти, розмір активів яких перевищує 50 млрд. доларів, є суспільством взаємного страхування.

П'яти країн припадає на частку 75% загальносвітового об'єму страхових премій: США, Японія, Великобританія, Німеччина і Франція. Хоча по відношенню один до одного вони можуть займати різні позиції залежно від виду діяльності, у світовому масштабі вони займають перші п'ять рядків як в страхуванні життя, так у видах інших, чим страхування життя. В сукупності цих країн припадає на частку 77% премій по страхуванню життя і 73% премій по страхуванню іншому, чим страхування жізні10. Таким чином, визначивши частку ринку суспільств взаємного страхування в цих країнах, можна краще зрозуміти важливість суспільств взаємного страхування і у світовому масштабі.

Не дивлячись на значні коливання долі суспільств взаємного страхування по країнах, на кожному з національних ринків їх доля значительна. На трьох найбільших європейських ринках доля суспільств взаємного страхування вагається від 17% у Франції до 25% у Великобританії. У США вона складає приблизно 33%, а в Японії -- майже 75%. В цілому суспільств взаємного страхування припадає на частку 42% страхових премій, зібраних в 1997 році на п'яти найбільших національних ринках. Таким чином, якщо вимірювати долю взаємного страхування у світовому масштабі на підставі показників найбільших компаній на провідних ринках світу, то вона приблизно складе 40%.

2. Конкуренція,конкуренти і конкурентоздатність страхової компанії

Важливою умовою формування будь-якого ринку, у тому числі і страхового, залишається конкуренція його учасників, тобто їх суперництво за залучення клієнтів, що у випадку із страховими компаніями означає мобілізацію грошових коштів до страхових фондів, і подальше їх інвестування по вигідних напрямах і досягнення значних позитивних фінансових результатів.

Конкурентна політика на страховому ринку покликана сприяти формуванню ефективного конкурентного середовища як механізму, який в короткостроковій перспективі сприятиме економічному зростанню, а в довгостроковому - стане одним з ваговитих чинників створенні і функціонуванні соціально орієнтованої ринкової економіки. Конкурентне середовище на ринку страхових послуг - це специфічний простір конкурентної взаємодії страхових компаній, на поведінку яких впливає сукупність чинників, які визначають відповідний рівень розвитку цього ринку. Конкуренція ж в страхуванні - це економічне суперництво страховиків за частку страхового ринку, укладення конкретного надзвичайно вигідного договору страхування або договору перестраховки.

Істотним чинником, який впливає на ефективність конкуренції між страховими компаніями, є наявність бар'єрів при виході з ринку страхових послуг (економічні, соціальні, структурні і психологічні чинники, які заставляють страхові компанії функціонувати на ринку, навіть якщо вони працюють збитково).

Відносно держави , то її вплив на формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг можна назвати як безпосереднім, так і опосередкованим. Державне регулювання ринку страхових послуг здійснюється за допомогою конкурентній, ліцензійній і податковій політиці.

Можна виділити дві основні групи цілей реалізації конкурентної політики на ринку страхових послуг, які розкривають її вміст: створення конкуренції на ринку страхових послуг; підтримка конкуренції на ринку страхових послуг.

Відносно ринку страхових послуг в цілому, то по рівню концентрації він належить до низько концентрованого ринку, а по рівню розвитку конкуренції - до високо конкурентному. Але це не відображує реальної картини на конкретних сегментах ринку. Так, наприклад, не дивлячись на те що ринок страхування життя займає в питомій вазі всіх валових страхових премій приблизно 3%, ринок є досить помірний концентрованим з яскраво вираженою олігополістічною структурою. В.Фурман підкреслює, що на вітчизняному страховому ринку домінують великі компанії, а дрібні страховики практично не роблять впливу на ринок, який створює передумови для формування ринку олігополістичної конкуренції.

Маркетингова служба кожній компанії проводить вивчення конкурентів, визначення форм і рівня конкуренції з основною метою: перш за все, встановлення головних конкурентів даної страхової компанії і подальше виявлення їх сильних і слабких сторін. Окрім цього в їх обов'язки входить збір і систематична інформація про різні нюанси діяльності конкуруючих страховиків: фінансове положення; страхові тарифи в конкретному сегменті; особливості управління страховою діяльністю і тому подібне Можна відзначити лише два основні етапи аналізу конкуренції на страховому ринку.

Фахівці виділяють економічні і організаційні параметри, які характеризують конкурентоспроможність страховика. До економічних параметрів відносяться: комісійна винагорода страхових агентів і витрати на вчення персоналу; оподаткування доходів від страхової діяльності і ін. Організаційні параметри представлені системою знижок і пільг страхувальникам по термінах і умовах, укладених договорів страхування. У ідеалі економічні і організаційні параметри конкурентоспроможності страховика мають бути орієнтовані на облік потреб всіх потенційних клієнтів страховика.

Спочатку виділяють оцінку міри схильності страхового ринку до процесів конкуренції на основі проведеного аналізу основних чинників страхових компаній, що задають інтенсивність конкуренції. На другому етапі виділяють основні страхові компанії-конкуренти і розглядають їх ролі в сукупній реалізації страхових послуг. Подальший розвиток конкурентних стосунків у вітчизняному страховому секторі пов'язано з концентрацією внутрішнього ринку страхових послуг. При цьому передбачено присутність іноземних страхових компаній. Нині на українському ринку страхових послуг не залишилося сильних національних страхових компаній. Велика частина їх повністю або частково була придбана іноземним фінансовим групам. Це пов'язано з високою прибутковістю страхового бізнесу в Україні до настання кризи в 2008 році. З розвитком ринку страхових послуг надзвичайно велику небезпеку представляють монопольні настрої страхових компаній. У такому разі, споживач не має права вибору і вимушений отримувати страхові послуги від певної страхової компанії. До основних проблем, з якими стикаються страховики в умовах жорсткої конкуренції на страховому ринку відносяться: 1) завдання страховиків істотно ускладнюється однотипністю страхових продуктів; 2) як показує практика, люди в набагато меншій мірі є страхувальниками, чим, наприклад, покупцями автомобілів або власниками банківських карт. Страхувальник на сьогоднішній день не має достатніх знань у сфері страхового ринку і необхідності в страхових продуктах, внаслідок чого не може самостійно зорієнтуватися в значному об'ємі страхових послуг, визначити відмінності одного продукту від іншого і однієї компанії від іншої.Одним з найбільш необхідних заходів для підвищення конкурентоспроможності страхових продуктів залишається зміна поведінки при розгляді претензій страхувальників, при виплатах відшкодувань в результаті настання страхової події.

Конкурентноздатність - це багатоаспектне поняття, що синтезує в собі всі сторони, фактори функціонування й розвитку об'єкта керування.

Оскільки конкурентноздатність - міждисциплінарне поняття, то на наш погляд необхідно визначити пріоритети у вивченні й застосуванні на практиці окремих питань керування конкурентноздатністю, саме тому ми зосередимося конкретніше на визначенні конкурентноздатності підприємств.

Конкурентноздатність - такий збіг властивостей, характеристик продукту й вимог споживача, при якому дотримуються інтереси виробника й споживача, що означає корисну відповідність продукту умовам ринку.

Будь-які страхові послуги проходять перевірку на ступінь вдоволення суспільних потреб, які відображаються в колективних, групових й індивідуальних страхових інтересах. Ця перевірка здійснюється на страховому ринку, де кожний Страхователь купує саме цей страховий поліс, який найбільш повно вдовольняє його страхові інтереси. В цьому аспекті конкурентоздатність Страховика є можливість збуту страхових продуктів на даному ринку з врахуванням вже існуючої страхових інтересів.

Вирізняють економічні і організаційні параметри, характеризуючи конкурентоздатність Страховика. До числа економічний параметрів відносяться витрати на навчання персоналу, комісійна винагорода страхових агентів, оподатковування доходів від страхової діяльності й ін. Організаційні параметри становить система знижок і пільг страхувальникам по строках і умовах договорів, що полягають , страхування. В ідеалі економічні й організаційні параметри конкурентоспроможності страховика повинні бути орієнтовані на облік потреб усіх потенційних клієнтів страховика.

Якщо ж звернутися до більше деталізованого огляду специфік конкурентоздатності на страховому ринку, то, як було відмічено раніше, ціна продукту не завжди є головним фактором його конкурентноздатності. Особливістю страхового ринку є якраз переважаюча роль пост-продажного супроводу договору. Саме впевненість у змозі компанії виконати свої зобов'язання призводить до вибору того чи іншого страховика.

Тому, зупиняючись на загальноприйнятих критеріях оцінки страхової компанії, можна виділити деякі основні з них:

· Фінансові показники (позиції в рейтингах). Щоквартально Ліга страхових організацій України публікує данні про діяльність Страховиків у виглядів рейтингових показників з наступних критеріїв: активи, гарантійний фонд, ділова активність, власний капітал, страхові виплати, страхові платежі, страхові платежі з рівнем вихідного страхування, страхові резерви, рівень виплат.

· Клієнтська база. Солідний партнер є завжди запорукою довіри до тієї чи іншої компанії, що дає сигнал усім іншим потенційним клієнтам про благонадійність страховика. Список VIP-клієнтів можна знайти в будь-якій презентації, адже це є предметом гордості компанії.

· Пропоновані продукти. Це власне і є основа діяльності компанії. Страхові програми і їх ціна є інтелектуальною власністю Страховика і вважаються комерційною таємницею. Солідна компанія має десятки програм з кожного напрямку страхування, щоб клієнт мав змогу обрати найбільш оптимальну саме для нього. Кажучи, що програми є комерційною таємницею треба сказати, що прийшовши до компанії, після консультації зі спеціалістом, потенційному клієнту звичайно дають змогу обрати з кількох програм, які на думку Страховика будуть йому найбільш цікаві, але доступу до повного переліку пропонованих продуктів не має жодний клієнт. Тим більш, що широко практикується так звана „гнучка цінова політика”, коли одну і ту саму програму можуть продавати по трохи різним цінам.

· Співробітництво з перестраховувальними і ассистанськими компаніями. Жодна страхова компанія не може дозволити собі не користуватися перестрахуванням і послугами ассистуючих компаній. Якщо Страховик не має перестрахувального договору, то це значить, що він насправді не може гарантувати виплату у разі страхового випадку. Співробітництво з потужними і загальновідомим перестраховувальними компаніями, що мають високі рейтинги, гарантують виплати, особливо якщо йдеться про мільйони доларів відшкодувань, що є критичноважливим для великих промислових підприємств і корпорацій.

· Система врегулювання збитків. Як буде врегульований збиток в разі виникнення страхового випадку?

· Це питання особливо важливе для таких видів страхування як страхування авто, всіх видів особистого страхування (в тому числі медичного) і для більшості видів страхування майна.

· Мережа філіалів. Достатньо численні представництва компанії на території країни або/та певного регіону забезпечують не тільки зручність співпраці з клієнтами, але й свідчать про плани розвитку і показники зацікавленості Страховика на ринку того чи іншого регіону.

3. Задачі

1. Визначити суму страхового відшкодування по системах:

а) пропорційної відповідальності;

б) першого ризику;

Вартість застрахованого об'єкта - 180тис.грн

Страхова сума - 70тис.грн

Збиток страхувальника - 110тис.грн



X:А=B:C,де

X - страхове відшкодування;

A - збиток страхувальника;

B - страхова сума;

C - вартість застрахованого об'єкта.

X=A B C =110 70 180=42.78тис.грн

Страхове відшкодування по системі першого ризику виплачується в межах страхової суми. Збиток більше страхової суми називається другим ризиком і не оплачується.

2. У результаті граду були ушкоджені посіви ячменя, у зв'язку з чим фактична вартість отриманого врожаю склала Х грн. із 1 га.

Врожай посівів ячменя застрахований по системі граничної відповідальності (виходячи з вартості врожаю в грн. із 1 га). Визначити збиток страхувальника і суму страхового відшкодування в розрахунку на 1 га, якщо відповідно до умов страхування збиток відшкодовується в певному розмірі (%).

Фактична вартість врожаю - 580грн за 1 га;

Запланована вартість врожаю - 650грн за 1 га;

Розмір відшкодування збитку - 80%.

Збиток страхувальника =650-580=70грн за 1га;

Страхове відшкодування = 70 0.8=56грн за 1 га.

3. Визначити суму страхового відшкодування за умовою застосування:

а) умовної франшизи;

б) безумовної франшизи;

Страхова сума - 220тис.грн;

Франшиза - 30%;

Збиток страховика:1 варіант - 100тис.грн

2 варіант - 50тис.грн.

Франшиза - 220 0.3=66тис.грн

1 варіант

Збиток 100тис.грн

100>66

А). умовна франшиза - страховик виплачує весь збиток;

Б). безумовна франшиза - страховик виплачує 100-66=34тис.грн

2 варіант

50тис.грн

50<66

А). умовна франшиза - страховик нічого не виплачує;

Б). безумовна франшиза - страховик нічого не виплачує.

4. Тести

1. Існують такі галузі страхування:

1). обовязкове ;

2).майнове;

3).добровільне;

4).страхування життя;

5).особисте;

6).відповідальності.

2. Чи можна протягом строку дії договору вносити зміни до його змісту?

1).так;

2).ні.

3. Державне обов'язкове особисте страхування. Що означає це поняття?

1).це означає,що джерелом сплати страхових платежів є держбюджет і в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками;

2).це означає,що держава вимагає від страховиків обов'язково виплатити страхову суму;

3).це означає, що держава покладає виконання обов'язків страховика на державну страхову компанію.

4. Як страхуються об'єкти у стадії незавершеного будівництва ?

1).у розмірі фактичної собівартості;

2).у розмірі матеріальних і трудових виплат;

3).на вартість,визначену за пред'явленими страхувальником документами, або згідно з експертною оцінкою.

5. При настанні страхового випадку страхувальник має:

1).заявити про страховий випадок до компетентних органів;

2).скласти страховий акт;

3).одразу після страхового випадку почати відновлювальні роботи;

4).обчислити суму збитків;

5).вжити заходів із запобігання та зменшення збитків.

6. Плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику відповідно до договору страхування,називається:

1).страховим тарифом;

2).страховою сумою;

3).страховою премією



Список використаної літератури

1. Закон України" Про внесення змін до Закону України "Про страхування"// України -business.-2001.- 6-13 листопада, №44.

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України"// "Про оподаткування прибутку підприємств // України - business.-2003.-21-28 січня, №3.

3. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.

4. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во "Знання", КОО,2002.-203с.

5. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко - К.: Міжнародна агенція "Bee Zonc", 2003-320с.

6. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.

7. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.

Размещено на Allbest.ru

...