Розширення грошової маси комерційного банку за допомогою депозитного мультиплікатора

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів, банківської справи та страхування

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни «Банківська система»

Виконав:

ст. групи ФК-123 Шаш О.А.

Перевірив: доцент Жарій Я.В.

Чернігів, 2015

Зміст

Вступ

1. Теоретичний розділ

1.1 Грошовий ринок, його основні елементи

1.2 Механізм створення грошей комерційними банками

2. Аналіз моделі мультиплікативного розширення банківських депозитів

3. Прогнозуванняя змін на грошовому ринку

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Реальне економічне життя являє собою рух грошових потоків. Тому пропозиції грошей і попиту на гроші приділяється велика увага у макроекономічному аналізі. Значення цих показників формується в процесі функціонування ринку, а залежно від співвідношення між ними визначається певна ціна грошей.

Попит на гроші у структурі грошового ринку формується в різних сферах економічної діяльності. Він визначається на етапі утворення та розподілу доходу. Серед чинників формування попиту на гроші виділяють дохід, рівень цін та альтернативну вартість зберігання грошей.

Адекватна економічній ситуації грошова пропозиція забезпечує економічну систему фінансовими ресурсами для розширеного відтворення. У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед цих важелів важливе місце належить таким макроекономічним показникам як грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор.

Отже, у даній роботі необхідно розглянути теорію грошового ринку, а саме роль комерційних банків та інших чинників у створенні депозитних грошей і підтримці рівноваги. Крім цього, побудувати за наведеною методикою модель мультиплікативного розширення банківською системою депозитних грошей і зробити прогноз зміни на грошовому ринку в стані грошової рівноваги.

1. Теоретичний розділ

1.1 Грошовий ринок, його основні елементи

грошовий ринок банківський депозит

Невід'ємною складовою частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий ринок. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація цього ринку і рівень ефективності його функціонування -- це один з вирішальних важелів вирішення економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.

Грошовим ринком звичайно називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

Попит на гроші - одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасної теорії грошей, а успіхи в його пізнанні визначали розвиток цієї теорії в XX ст., відкривали можливості ефективного регулювання ринку грошей через механізми та інструменти грошово-кредитної політики. На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Кейнс визначив дві причини (або мотиви), що спонукають людей зберігати своє багатство або його частку ліквідними грошовими активами. Першим Кейнс назвав трансакційний мотив до збереження грошей: люди зберігають частку своїх активів грошима, сприймаючи як засіб платежу (для оплати товарів і послуг, що використовуються як у власному, так і у виробничому споживанні). Другий мотив - перестороги. Люди хочуть забезпечити можливість у майбутньому розпоряджатися часткою своїх ресурсів готівкою і тому зберігають їх грошовими активами. Кейнс також наголошував, що люди можуть зберігати свої активи як грошима, так і цінними паперами (облігаціями), що пов'язано з певним ризиком. Цінні папери, на відміну від грошей, забезпечують певний дохід (відсотки). Цей дохід залежить від норми позичкового відсотка. Якщо норма позичкового відсотка зменшується, то курс цінних паперів підвищується. Це обумовлено приростом капіталу. І навпаки, підвищення норми позичкового відсотка призводить до зниження курсу цінних паперів і втрати капіталу їхніми власниками. Кейнс назвав спекулятивним мотив до збереження частки портфеля активів грошима з метою запобігання втрати капіталу у разі збереження активів цінними паперами.

Пропозиція грошей - друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні - з попитом на гроші.

На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - як скорочення пропозиції грошей.

Визнання емісії грошей вирішальним чинником зміни пропозиції грошей надає останній характеру екзогенного явища, рух якого визначається не внутрішньо економічними процесами чи мотивацією самих економічних суб'єктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового ринку - попиту і пропозиції, втратою об'єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції суб'єктивізму і волюнтаризму в грошово-кредитній політиці.

Отже, є підстави вважати, що ті чинники, які визначають зміну попиту на гроші, у кінцевому підсумку визначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, що визначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкривають шлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання (збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансово забезпечити певні "гострі" потреби суспільства, виробничого інвестування, підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту, тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей буде підірвана.

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не досить відповідно відрегулювати грошову базу. Для цього треба ще й забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом усіх перелічених вище чинників.

1.2 Механізм створення грошей комерційними банками

Пропозиція грошей в економіці змінюється у результаті операцій центрального банку, комерційних банків і рішень небанківського сектора. Центральний банк контролює пропозицію грошей шляхом впливу на грошову базу, а також на мультиплікатор. Фактичний обсяг пропозиції грошей складається в результаті операцій комерційних банків по прийманню вкладів і видачі позик з врахуванням обов'язкових резервних вимог.

Резервні вимоги впливають на здатність комерційних банків змінювати пропозицію грошей двома шляхами:

1) змінюючи обсяг надлишкових резервів комерційних банків;

2) змінюючи розмір (величину) грошового мультиплікатора.

Зменшення резервних вимог переводить обов'язкові резерви в надлишкові й тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші. Водночас при зменшенні резервних вимог відбувається зростання грошового мультиплікатора. Обов'язкові резерви не дають прибутку комерційним банкам, тому їх часто розглядають як податок на грошові активи приватного сектора. Скорочення неприбуткових резервів дає змогу комерційним банкам підвищити процентну ставку по депозитах а також залучати додаткові депозити у банківську систему. Це все приводить до збільшення пропозиції грошей в економіці. І навпаки, збільшення резервних вимог скорочує пропозицію грошей за рахунок зменшення грошового мультиплікатора і скорочення надлишкових резервів.

Завдяки багатосторонній дії, норма обов'язкових резервів є потужним засобом впливу на пропозицію грошей. Зміна резервних вимог безпосередньо впливає на структуру резервів комерційних банків. Але часта зміна норми обов'язкового резервування вимагає від комерційних банків підтримувати значний рівень надлишкових резервів, щоб мати змогу в будь-який момент виконати підвищені резервні вимоги. Існування значних надлишкових резервів не дає можливості центральному банкові ефективно застосовувати інструменти грошово-кредитного регулювання. Тому резервні вимоги не використовуються для поточного контролю за розміром грошової маси в економіці. Вони є інструментом довгострокової дії і застосовуються найрідше.

Пропозиція грошей (Мs) містить в собі готівку поза банківською системою (С) і чекові депозити (D), тобто Мs = С+D. Фактично - це агрегат M1, де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а чекові депозити - зобов'язання комерційних банків.

Існує декілька можливих джерел створення нових депозитів у системі комерційних банків:

- вкладення небанківським сектором готівкових грошових коштів у комерційні банки;

- купівля комерційними банками або центральним банком державних цінних паперів у фірм та населення;

- купівля банківською системою іноземної валюти у небанківського сектора;

- надання комерційними банками позичок небанківському сектору економіки.
Куплені цінні папери та іноземна валюта сплачуються банками шляхом збільшення депозитів продавця на суму угоди. Надання позичок також супроводжується зростанням депозитів.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто доступні для забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (ТR). Система, за якої банк володіє резервами, що дорівнюють його депозитам, є системою стовідсоткового банківського резервування. За такої системи комерційні банки не можуть впливати на рівень пропозиції грошей, але можуть змінювати її структуру, приймаючи вклади. Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резервування. Сучасна банківська система базується на частковому резервуванні депозитів. Це означає, що всі комерційні банки мають мінімальні обов'язкові резерви (R) пропорційно до суми відкритих депозитів. Норма обов'язкового резервування, або резервні вимоги - встановлені законом вимоги до рівня резервів проти зобов'язань комерційного банку по внесках, - є відношенням суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів: r = R/D. Обов'язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви, називається надлишковими резервами: Е = ТR - R.

За системи часткового резервування комерційні банки здатні створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

Первинне збільшення вкладів утримується зростанням пропозиції грошей в певних межах.

1. Не кожна позика створює приріст коштів на банківських рахунках. Якщо б банк відкрив позиковий рахунок для певної фірми, а інша фірма сплатила б таку ж суму як обсяг позики, то первинного зростання банківських вкладів не відбулося б. Лише чисті збільшення позик дають ефект зростання. Такий чистий приріст виникає тоді, коли національний банк купує державні цінні папери.

2. Існує межа зростання пропозиції грошей від одноразового збільшення вкладів. Як показують наведені числа, у ланцюгу розширення вкладів кожен наступний банк дає все менше зростання вкладів, оскільки мусить утримувати якусь частину готівки як резерв. Тому обсяг надлишкових резервів, у межах яких може бути зроблена позика, постійно зменшується.

3. Процес зміни пропозиції грошей може йти і у зворотному напрямку - до її зменшення. Подібно до того, як первинне зростання вкладів може привести до багаторазового збільшення їх загального обсягу, так і первинне скорочення може привести до падіння їх загального обсягу тією ж мірою. Розмір цього скорочення також обмежується розміром резервної частки.

4. Процес розширення може залишитись незавершеним. Якщо кожен банк у ланцюгу завжди надає у позику такі кошти, які за обсягом дорівнюють величині його надлишкових резервів, то розширення може відбуватись. Однак це може бути й не так. Третій чи п'ятий банк у ланцюгу може не знайти клієнта, якому варто надати кредит, і вирішить на якийсь час притримати надлишкові резерви. Або позичальники уздовж ланцюга знімуть готівку з деяких своїх вкладів, що призведе до скорочення банківських резервів та зниження позикової спроможності банків. За цих обставин потенційне розширення буде реалізоване тільки частково.

5. Процес розширення потребує певного часу. Так само, як і мультиплікативний процес інвестування, розширення пропозиції грошей у реальному житті наштовхується на чималі труднощі. Банки не збільшують свої позики відразу ж, як тільки зростають їхні резерви. Клієнти банків теж не відразу використовують банківські позики. У банківській справі тривалість оформлення операцій досить неоднакова, що не дозволяє точно передбачити період, за який початкове зростання вкладів пройде через усю систему. Розуміння механізму розширення пропозиції грошей дозволяє краще збагнути роль банківської системи. Засоби банківської системи врешті-решт мають одну мету і приводять до одного кінцевого результату - збільшення чи зменшення надлишкових банківських резервів. А це, відповідно, дає поштовх процесам розширення чи скорочення пропозиції грошей.

2. Аналіз моделі мультиалікативного розширення банківських депозитів

Базовою формулою, яка використовується для оцінки обсягів зростання депозитних грошей, що створюються банківською системою внаслідок змін в грошово-кредитній політиці центрального банку, є:

dM = (J + N)* (1 + kd) / (nr + kd) (2.1)

- dM - зростання грошової маси (пропозиції грошей);

- J - поточне значення депозитної ін'єкції до банківської системи (нові надходження грошей до банків в депозити від економічних суб'єктів або в результаті операцій центрального банку на відкритому ринку). Коливається від мінімального значення Jmin до максимального Jmax з кроком dJ ;

- N - надлишкові резерви, що вивільняються в результаті зниження центральним банком норми обов'язкового резервування;

- kd - коефіцієнт депонування;

- nr - поточне значення норми обов'язкового резервування.

Поточне значення надлишкових резервів N визначається за формулою:

N = D*(nn - nr) (2.2)

- D - депозити в комерційних банках (в процесі розрахунків вважаються незмінними);

- nr - норма обов'язкового резервування (поточне значення коливається від початкової норми резервування nn до кінцевої nk з кроком dn).

Припустимий обсяг зростання маси грошей (критерій КМ) розраховується за формулою:

KM = Ms*pp / 100 (2.3)

- Ms - існуюча пропозиція грошей;

- pp - межа зростання маси грошей, що встановлюється тактичними цілями грошово-кредитної політики держави (у відсотках від існуючої пропозиції грошей Ms) .

Проведення розрахунків

Користуючись формулами (2.1) та (2.2) і вихідними даними (табл. 2.1) виконуємо такі кроки:

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для виконання РГР

1. Згідно з вихідними даними виводимо розрахункові значення J, nr та N (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Розрахункові значення J, nr та N

Потім засобів EXCEL, створюємо таблицю за довільною формою, здійснюємо перебір за двома змінними - J (в діапазоні від Jmin до Jmax з кроком dJ) та nr (в діапазоні від nn до nk з кроком dn) і розраховуємо матрицю значень параметра dM (обсягів зростання пропозиції грошей). Виведені значення заносимо в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 - Результати розрахунків матриці значень dM.

2. Припустимий обсяг зростання маси грошей (критерій КМ) розраховуємо за формулою (2.2): KM = 45*25/100=11,25

3. Найкраще відповідає критерію КМ (абсолютне значення різниці між dMo і KM - мінімальне) dM = 11,0989. Такій зміні грошової маси відповідає норма обов'язкового резервування nr = 0,135 та значення депозитної ін'єкції до банківської системи J = 3,1.

4. Внаслідок змін в грошово-кредитній політиці центрального банку обсяги депозитних грошей, що створюються банківською системою зросли до 11,0989. Припустимий обсяг зростання маси грошей 11,25. Це можливо при J0 = 3,1 та нормі обов'язкового резервування nr0 = 0,135.

3. Прогнозування змін на грошовому ринку

1. При зафіксованих значеннях J0 = 3,1 та nr0 = 0,135, що відповідають значенню dM0 = 11,0989 розраховуємо значення параметрів

dM1(при kd1 = kd - dk) та dM2 (при kd2 = kd + dk) :

dM1 = (J + N) * (1 + (kd - dk) ) / (nr + (kd - dk))

dM1= (3,1+1,36) * (1+(0,41 - 0,07)) / (0,135 + (0,41 - 0,07)) = 12,58189;

dM2 = (J + N) * (1 + (kd + dk) ) / (nr + (kd +dk))

dM2= (3,1+1,36) * (1+(0,41 + 0,07)) / (0,135 + (0,41 +0,07))= 10,73301.

2. У системі координат “маса грошей (OM) - процентна ставка (Or)” будуємо графік залежності попиту на гроші Md від рівня процентної ставки r. Положення прямої попиту задано відрізками A=92 та B=40 на осях OM та Or відповідно (рисунок 3.1).

3. Розраховуємо значення пропозиції грошей з урахуванням грошей, створених банківською системою. Зображуємо прямі пропозиції грошей і відповідні точки рівноваги:

Ms0 = Ms + dM0

Ms0 = 45+11,0989 = 56,0989;

Ms1 = Ms + dM1

Ms1 = 45+12,58189=57,58189;

Ms2 = Ms + dM2

Ms2 = 45+10,73301=55,73301.

4. Аналізуємо зміни у стані рівноваги на грошовому ринку. Аналітичним методом, скориставшись рівнянням прямої у відрізках:

M / A + r / B = 1,

r = B(1-Ms/A).

Отже, відповідні процентні ставки становлять:

r *= 40 (1-45/92)=20,4348;

r0 = 40(1-56,0989/92)=15,60917;

r1 = 40(1-57,58189/92)= 14,96439;

r2 = 40 (1-55,73301/92)=15,76826.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 - Зміни пропозиції грошей

Виконавши розрахунки, можна зробити висновок, що процентна ставка обернено пропорційна масі грошей. При збільшенні маси грошей (Ms1=57,58) на грошовому ринку можна спостерігати зменшення процентної ставки (r1=14,96). Якщо пропозицію грошей зафіксувати на рівні Ms =45, то це спричинить зростання процентної ставки до r *= 20,43.

Висновки

Комерційні банки часто називають посередниками у сфері попиту і пропозиції капіталів. Їх основна функція полягає в тому, щоб надавати кредити суб'єктам господарської діяльності за рахунок коштів, залучених на депозити. Однак банки - це не тільки посередники на ринку, а й інститути, які продукують вироблення грошей з допомогою емісії депозитних грошей, тобто перетворюючи боргові зобов'язання у платіжні засоби.

У даній роботі ми розглянули теорію грошового ринку, а саме роль комерційних банків та інших чинників у створенні депозитних грошей і підтримці рівноваги. Крім цього, була побудована за наведеною методикою модель мультиплікативного розширення банківською системою депозитних грошей, виконана оцінка впливу параметрів моделі на пропозицію грошей та прогнозування змін на грошовому ринку.

Дослідження моделі зростання депозитних грошей ґрунтується на тому, що пропозиція грошей прямо пропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора (який є змінною величиною). Навіть за спрощеною схемою він залежить від багатьох факторів (політики центрального банку, діяльності комерційних банків, поведінки населення та інших суб'єктів фінансового ринку), які неможливо точно передбачити.

Перелік посилань

1. Адамик Б.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник - Тернопіль: Карт-бланш, 2007. - 393с.

2. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С.Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005. - 528с.

3. Васюренко, О. В., Сидоренко О.М. Банківський нагляд: підручник. - К.: Знання, 2011. - 502с.

4. Коваленко В.В. Банківський нагляд: Навчальний посібник. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - 262с.

5. Мельник П.В., Тарангул Л.Л., Гордей О.Д. Банківські системи зарубіжних країн: підручник. - К.: Алерта, ЦУЛ, 2010. - 586с.

6. Мочерний С. В., Тришак Л. С. Банківська система України: Навч. Посібник. - Львів: Тріада плюс, 2004. - 289с.

7. Романишин В., Уманців Ю. Центральний банк і грошово-кредитна політика. Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005. - 480с.

Размещено на Allbest.ru