Здійснення переказів за допомогою міжнародних платіжних систем

Відповідно до Положення встановлено порядок здійснення банками емісії платіжних карток, визначено операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями, а також установлено загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються та функціонують в Україні. Визначено також особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем. На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами). Для здійснення емісії та еквайрингу платіжних карток, призначених для застосування в Україні, банки можуть створювати внутрішньодержавні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи.

Для здійснення емісії та еквайрингу платіжних карток, призначених для застосування в Україні та за її межами, банки-резиденти мають право створювати міжнародні платіжні системи або укладати договори з платіжними організаціями відповідних міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах.

Банки - члени платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, можуть укладати договори з іншими банками-резидентами, фінансовими установами - резидентами, що не є членами цих платіжних систем, і торговцями про видачу останніми готівки за платіжними картками через власні каси або банківські автомати (далі - банкомати).

Банк зобов'язаний у порядку, установленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають карткові та інші рахунки в банку, та держателів платіжних карток, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками. Ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою під час здійснення кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

Відповідно до пункту 1.10. Положення правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком до початку емісії платіжних карток.

3. Основні напрями і проблеми використання платіжної системи України

3.1 Ризики платіжних систем

Платіжні системи характеризуються наявністю досить значного рівня ризику в декількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Користувачі платіжних систем наражені на ризик втрат через такі основні причини:

- помилки;

- надзвичайні події (порушення енергопостачання, порушення зв'язку, стихійні лиха);

- шахрайства;

- банкрутство одного чи кількох постачальників платіжних послуг;

- невизначеність щодо остаточного виконання платіжних зобов'язань.

Ризики у платіжних системах поділяють на фінансові та не фінансові.

Банком міжнародних розрахунків визначаються такі види ризиків, що виникають у платіжних системах:

- кредитний ризик;

- ризик нестачі ліквідності;

- системний ризик;

- правовий ризик;

- операційний ризик.

Кредитний ризик - ризик того, що учасник операції, який має виплатити кошти, виявиться не в змозі виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями у визначений термін унаслідок своєї повної чи часткової неплатоспроможності.

Ризик нестачі ліквідності виникає внаслідок небезпеки того, що учасник операції або посередник, який має виплатити кошти, може зіткнутися з труднощами при покритті своєї від'ємної позиції і не виконати повністю свої зобов'язання у визначений термін. Ризик ліквідності не означає, що посередник або учасник є неплатоспроможним, бо він, можливо, зуміє розрахуватися за своїми дебіторськими зобов'язаннями пізніше, у не визначений точно час у майбутньому.

Ризик ліквідності суттєво відрізняється від кредитного ризику, оскільки останній пов'язаний з можливістю збитків, які зрештою мають бути якось розподілені між тими, хто вступав у відносини з учасником платіжної системи, котрий не виконує своїх зобов'язань. Кредитний ризик може стати причиною втрати основної суми та викликати супутній ризик ліквідності. Ризик ліквідності переважно означає відсутність достатніх коштів.

Ризики як кредитного, так і ліквідного характеру можуть виникати і через запізнення розрахунків, їх несинхронність або невиконання зобов'язань емітентом розрахункових коштів.

Системний ризик. Цей вид ризику визначається тим, що, коли один учасник системи виявиться неспроможним своєчасно виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями, то наслідком цього може стати невиконання зобов'язань іншими учасниками, спричиняючи тим самим ланцюгову реакцію, що іноді також називають "ефектом доміно". У результаті невиконання зобов'язань він набуває настільки широких масштабів, що виникає загроза для всієї фінансової системи.

Системний ризик може виникнути як з фінансових причин, так і внаслідок збоїв у енергопостачанні, мережах зв'язку або відмов обладнання чи недоліків програмного забезпечення.

Часто системний ризик утворюється при недостатньо від-лагодженому або неправильному управлінні ризиками в рамках платіжної системи. Будучи кредитором останньої інстанції, центральний банк може бути змушений провести інтервенцію, вливаючи в систему ліквідні засоби і тим самим відмовляючись від досягнення мети грошово-кредитної політики. Однак при цьому утворюється моральний ризик. Тобто, розраховуючи, що центральний банк врятує систему в разі виникнення кризи, учасники системи не будуть вживати ніяких заходів для зниження рівня ризику.

Правовий ризик. До таких нефінансових ризиків, пов'язаних із платіжною системою, належать: недосконала правова база, підробка фінансових документів, крадіжка, шахрайство та помилки.

У будь-який момент процесу виконання платежу можуть виникнути помилки, до платіжної інформації можуть бути внесені зміни з метою шахрайства, будь-який учасник, крім центрального банку, може зазнати банкрутства.

Операційний ризик виникає через можливість порушень систем обробки даних, оскільки діяльність централізованих платіжних систем усе більше залежить від захищеності, безпеки та безперебійності функціонування систем обробки та передачі даних. Зростання автоматизації операцій призводить до зростання залежності від технологічного забезпечення та більш високого ступеня вразливості у випадках технічних порушень.

Технічні системи можуть вийти з ладу в будь-який момент процесу здійснення платежу. Готовності системи особливо загрожує вихід з ладу складових прикладної системи та системи зв'язку (апаратних засобів, програмного забезпечення, а також каналів зв'язку) або умисні дії, що порушують безпеку операцій.

Інша проблема може виникнути через особливості передачі повідомлень між відправником, центральним банком та отримувачем. Якщо ця передача організована таким чином, що інформація надходить до отримувача перш, ніж виконується остаточний розрахунок, то виникає проблема неправильного розуміння статусу платіжної інструкції. Адже отримувач може вважати платіж остаточним або практично остаточним і планувати використання відповідних коштів, виходячи з цього припущення.

На платіжні операції можуть також впливати стихійні лиха - повені, пожежі, землетруси тощо, які можуть порушити різним чином інфраструктуру платіжної системи, включаючи будівлі, обладнання, шляхи і, що має особливе значення, лінії електропередач та телекомунікацій.

Ризики в системі чистих розрахунків.

У країнах з ринковою економікою платіжні системи традиційно функціонували таким чином, щоб забезпечити на кінець дня виконання розрахунків за чистими позиціями учасників, що утворилися протягом дня в результаті обміну платіжними документами. При такому порядку розрахунків ризики у платіжній системі виходять на перший план.

Відповідне визначення витрат платіжних систем на чистій основі, пов'язаних із ризиком, обумовленим непрямим кредитуванням з боку учасників системи, а також втрат, викликаних невиконанням розрахунків, досить ускладнене. Отже, в системі існують приховані витрати.

У системах багатостороннього взаємозаліку загальні потреби учасників у ліквідних коштах скорочуються, але натомість зростає концентрація попиту на ці кошти наприкінці циклу обробки платежів, коли всі учасники системи, що є чистими боржниками, мають одночасно сплатити свої від'ємні позиції. Це збільшує ризик ліквідності.

Кредитний ризик, притаманний таким системам, випливає з наявності інтервалу в часі між моментом обміну платіжними документами й остаточним розрахунком у кінці циклу.

Ризики у системах валових розрахунків.

Завдяки своїй організації системи на валовій основі забезпечують одержувачу більш надійний захист від ризику. Однак ризик присутній і в цих системах, хоча й в інших проявах.

Отже, при дефіциті ліквідності деякі учасники можуть відкладати свої платіжні доручення, що може дозволити їм, кожному окремо, заощадити втрати, але це не пошириться на систему загалом. Така практика ускладнює нормальне функціонування системи і може, врешті, призвести до тих ризиків, яких намагалися уникнути. Цю проблему часто називають ризиком блокування системи.

Відповідає за кредитний ризик у таких системах агент з розрахунків, якщо він допускає утворення незабезпечених дебетових сальдо на рахунках протягом дня, як це робиться у системах з денним овердрафтом.

У процесі розробки та реалізації заходів боротьби з ризиком у платіжних системах бажано керуватися деякими загальними принципами. До них належать, зокрема, такі:

- рішення мають відповідати ринковим вимогам;

- ризиком повинні управляти ті, хто має найкращі можливості робити це з мінімальними витратами;

- потрібно виявляти гнучкість у визначенні шляхів досягнення поставленої мети;

- вирішення технічних питань, за винятком визначення стандартів та відносин із центральним банком, краще залишити на розсуд учасників. Технічні стандарти не можна нав'язувати;

- використані заходи повинні стимулювати найбільш економічні вирішення проблеми управління ризиком;

- бажані оприлюднення частоти помилок, їх характерних особливостей, випадків шахрайства, а також централізований аналіз параметрів та причин помилок;

- жодна окрема особа не повинна мати повноваження затверджувати (вводити) і надсилати платіжні інструкції;

- варто звести до мінімуму можливості вносити зміни в платіжні інструкції та платіжну інформацію;

- необхідна періодична перевірка заходів протидії шахрайству із внесенням необхідних змін у платіжний процес.

Банки, що обслуговують платника та отримувача, несуть перед ними відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та умов укладених між ними договорів.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У протилежному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 % суми переказу. Водночас банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України. У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день, починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 % суми переказу. У разі помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму коштів з рахунку платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунку платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягування, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунку платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Банк платника не має права на списання з рахунку платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання. Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунку платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому разі банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 % суми переказу. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

3.2 Перспективи розвитку платіжних систем України

Платіжна система є визначальною складовою національної економіки, центральною ланкою фінансово-банківської системи. Як показує досвід розвинутих країн, раціональна організація платіжної системи сприяє вдосконаленню грошово-кредитних відносин, ефективному функціонуванню фінансової сфери в цілому, забезпеченню ефективного функціонування національного господарства, а також здійсненню міждержавних валютних розрахунків. Це і пояснює підвищення інтересу до проблеми розвитку платіжної системи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, але сьогодні ця проблема й досі залигається відкритою до дослідження. Перебіг подій валютно-фінансової кризи 2008 р. в Україні продемонстрував необхідність підвищеної уваги центральних банків до таких факторів монетарної стабільності як управління потоками банківської ліквідності, стимулювання внутрішніх заощаджень та забезпечення довіри до банківської системи. Це вивело на перше місце питання, що стосуються мінімізації ризиків і підвищення ефективності платіжно-розрахункової системи як матеріальної основи інтенсивнішої трансформації заощаджень в інвестиції і забезпечення безперебійного процесу платежів в економіці. Зростаюча необхідність реформування платіжної системи обумовлена наступними факторами: 1. процесами розвитку у фінансовому і не фінансовому секторах економіки, що формують нові потреби у платіжних інструментах і послугах та створюють нові можливості їх використання, а саме: - поява нових банківських продуктів і послуг створює нові умови конкуренції, змінює порядок проведення фінансових операцій і збільшує доступність фінансових послуг, тим самим значно змінюючи механізм функціонування грошово-кредитної системи;

- розвиток електронного банкінгу підштовхує клієнтів до розміщення коштів на різних банківських рахунках, а також до інвестицій у фінансові інструменти. В результаті банки стикаються з більш інтенсивним рухом коштів між рахунками та іншими фінансовими інструментами, що зменшує необхідність у підтриманні високого рівня вільних залишків грошових коштів на рахунках;

- зростаюча потреба у високій безпечності та безперебійності розрахунків, руху ліквідності банків протягом дня та високій прозорості банківських операцій;

- зростаюча необхідність підтримання ринкової дисципліни й розвитку конкуренції через забезпечення ринкової справедливості, тобто рівної можливості для всіх учасників здійснювати торгівлю за найкращою ціною; - потреба в якісній і достовірній інформації у реальному часі;

- зростаючим усвідомленням ризиків платіжної системи, забезпечуючи зв'язок між фінансовими установами і організаціями з метою ефективного переказу грошових вимог і розрахунків по платіжних зобов'язаннях, недосконала платіжна система може стати каналом, яким поширюються фінансові ризики поміж фінансовими установами й ринками;

- значним рівнем відкритості економіки України та процесами входження країни у європейський платіжний простір, що активізує процеси стандартизації й уніфікації. У період структурних трансформацій України стратегія розвитку платіжної системи має бути спрямована на: чітке визначення ролі банківського сектора та НБУ у розвитку платіжної системи; ефективне планування і реалізацію реформ у сфері розвитку СЕП-2;

- розвиток інституційної структури, необхідної для забезпечення стабільності платіжної системи; - розробку надійної та ефективної платіжної інфраструктури.

Ці напрями надають підстави для визначення наступних завдань щодо вдосконалення платіжної системи в Україні:

- посилення нагляду і регулювання платіжної системи з боку центрального банку з метою забезпечення ефективності і стабільності ринку платіжних послуг;

- ефективнішого управління правовими, операційними, фінансовими і системними ризиками в платіжних інфраструктурах;

- надання більш широкого переліку платіжних інструментів і послуг та полегшення доступу до них фінансових установ;

- підвищення рентабельності з точки зору операційних витрат і доступу до ліквідності, а також раціональніше використання коштів в банківській системі;

- посилення операційної взаємодії і стійкості банківських, платіжних інфраструктур та платіжної системи для цінних паперів;

- підвищення вимог до системи резервування і вдосконалення телекомунікаційного підґрунтя, впровадження принципово нових схем розрахунків та управління платіжною чергою.

Слід наголосити, що провідну роль у реалізації зазначених напрямів розвитку платіжної системи відіграє НБУ як каталізатор, стимулюючи приватний сектор і органи управління до проведення конкретних реформ. Для розвитку механізмів ринкової взаємодії при наданні платіжних послуг необхідною є активна діяльність НБУ щодо: координації дій користувачів і провайдерів на окремих та взаємопов'язаних ринках платіжних послуг; створення умов для ефективного ціноутворення на ринку; забезпечення прозорого і ринкового інформування про платіжні інструменти та послуги; забезпечення справедливих і рівних можливостей та стимулів для участі фізичних осіб і організацій у діяльності ринків платіжних послуг.

Вирішення зазначених завдань в процесі вдосконалення НБУ і всією банківською системою платіжно-розрахункової системи дозволить прискорити платежі, мінімізувати ризики їх проведення, оптимізувати рух коштів банків на кореспондентських рахунках, спрямувати ресурси, що вивільнилися, на фінансовий ринок і, зрештою, підвищити рентабельність діяльності банків, а отже - ефективність монетарної політики.

Висновок

Платіжна система є визначальною складовою національної економіки, центральною ланкою фінансово-банківської системи. Як показує досвід розвинутих країн, раціональна організація платіжної системи сприяє вдосконаленню грошово-кредитних відносин, ефективному функціонуванню фінансової сфери в цілому, забезпеченню ефективного функціонування національного господарства, а також здійсненню міждержавних валютних розрахунків.

Отже, платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведеній переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Розглянувши історію платіжних карток, можна сказати, що першопрохідниками в освоєнні ринку пластикових грошей були і нині відомі у всьому світі платіжні системи Bank of America (Visa International), Master Card, American Express та елітний міжнародний клуб Diners Club.

Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій SWIFT (абревіатура утворена першими літерами англійської назви Society for WordWide Interbank Financial Telecommunikations), засноване у травні 1973 p. у Брюсселі. Система СВІФТ - одна з найвідоміших комп'ютерних мереж, які було створено з ініціативи фінансових організацій. Основними напрямками її діяльності є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і проведення робіт із стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Для задоволення потреб грошової політики центральні банки країн Європейського союзу створили платіжну систему TARGET - транс'європейську телекомунікаційну автоматизовану систему переказів міжнародних розрахунків у режимі реального часу, яка 4 січня 1999 р. розпочала проведення операцій і з того часу значно сприяла запровадженню єдиної валютної політики, інтеграції європейських грошових ринків і ефективному виконанню валових розрахунків у межах Єврозони.

Міжнародна платіжна система INTERNET - це загальносвітова комп'ютерна мережа платіжних систем і механізмів, яка використовується як телекомунікаційна комерційна інфраструктура в режимі on-line для купівлі товарів та надання послуг. Платіжні системи, як засіб переміщення коштів між банками, мають вирішальне значення для ефективного функціонування світової фінансової системи. Тому однією з необхідних умов ефективного функціонування світової фінансової системи є стабільність міжнародних платіжних систем. Існуючі в даний час в Україні системи розрахунків по операціях із платіжними картами можна класифікувати в такий спосіб:

- національна система масових електронних платежів НСМЕП (проект, що знаходиться на етапі реалізації локальних проектів);

- міжнародна платіжна система VISA International;

- міжнародна платіжна система EUROPAY (MASTERCARD) International;

- платіжні системи AMEX, Dіnеr's Club. JCB;

- внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС);

- внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПИБ і ін.);

- небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп або підприємств.

Отже якщо почати працювати над вирішенням головних питань, то це дозволить прискорити платежі, мінімізувати ризики їх проведення, оптимізувати рух коштів банків на кореспондентських рахунках, спрямувати ресурси, що вивільнилися, на фінансовий ринок і, зрештою, підвищити рентабельність діяльності банків, що вдосконалить платіжні системи.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ // Законодавчі ї нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - № 6

2. Історія пластикових карток і платіжних систем //

3. Пиріг C.O. Платіжні системи. // [Текст] // Навч: посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 240 с.

4. Company information. 2008 SWIFT Annual Report // // [Електронний ресурс Европейский валютный союз: история развития

5. Forerunner:TARGET // [Електроннийресурс]

6. TARGET - the current system, brochure // [Електронний ресурс]

7. EBA, TARGET. Платежные системы Европы и корр. сети. Практика работы // [Електронний ресурс]

8. Махаєва О.О. Електронні гроші в Європі та Україні // [Текст] // Вісник НБУ. - 2004 - Вересень. с. 22-24

9. Платіжна система // [Електронний ресурс]

10. Платіжна система // [Електронний ресурс]

11. Платіжна система // [Електронний ресурс]

12. Платіжна система // [Електронний ресурс]

13. Бутузов В.М., Андрущенко І. Г. Умови відмивання брудних коштів та шахрайські дії на ринку цінних паперів в процесі інтеграції фінансових ринків // [Текст] // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. - 2001. - № 25. - с. 591 - 594.

14. Закони України // [Електронний ресурс] //

15. Інформація про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків / Електронний ресурс]

16. Наумов Олександр - Можливі законодавчі корекції ринку міжнародних грошових переказів в Україні // [Електронний ресурс] //

17. Оліфрієнко М.М. Основні принципи та проблеми створення платіжних систем. Стратегія економічного розвитку України: // [Текст] // Наук. зб. Вип. 4 / Відп. Ред. Степанов О.П. - КНЕУ, 2001. - 360 с

18. Пиріг, С.О. Платіжні системи // [Текст] // навчальний посібник / С.О. Пиріг; Мін-во освіти і науки України, Луцький держ. техн. унт. - К.: ЦУЛ, 2008. - 240 с.

19. Вовчак, О.Д. Платіжні системи // [Текст] // навчальний посібник / О.Д. Вовчак, Г. Є. Шпаргало, Т.Я. Андрейків. - К. : Знання, 2008. - 341 с.

20. Столбовський А.О. Іноземні платіжні системи // [Електронний ресурс] Прокопенко В.Ю. Огляд існуючих на національному ринку платіжних систем // [Електронний ресурс

21. Белінська Я. Вдосконалення платіжної системи як необхідна умова забезпечення фінансової //Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку НІСД. - 2009р. - №1 // [Електронний ресурс] //

22. Лук'янов В.С. Національна платіжна система: поняття, ключові принципи організації і базові функції // [Текст] // Актуальні проблеми економіки. - 2009р. - №12(102). - С. 160-1683

23. Лук'янов В.С. Платіжна система України: її складові та принципи формування // [Текст] // Банківська справа. - 2009 р. - №4. - С. 87-9

Размещено на Allbest.ru