Ринок страхових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: Ринок страхових послуг

Зміст

2. Місце й ролі страхового ринку на фінансовій системі

3. Поняття фінансового ринку

4. Класифікація фінансового ринку

Список використаних джерел

Вступ

Здійснення діяльність у умовах ринку супроводжується різноманітних ризиками.

Невизначеність - одна з основних складових кон'юнктурної ситуації кожному ринку кожної держави - розвиненого чи що розвивається.

Невизначеність включає у собі всього спектра можливих непередбачених ситуацій та збільшення ризиків. У водночас будь-який економічний суб'єкт йде з ризиком вже у момент організації власного справи.

Тому, ризики є невід'ємною складовою концепцію діяльності будь-якого підприємства.

Ринок страхових послуг - одне із необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язані з ринком коштів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу та обігу цінних паперів, праці та робочої сили в. У країнах із розвиненою економікою страхову справу має великий розмах і відданість забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різноманітних техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних чинників, стихійних та інших лих.

Для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є "нервовим центром" економічного організму.

За станом фінансового ринку можна судити про "здоров'я" економіки; впливаючи на фінансовий ринок, можна керувати економічною активністю суспільства фінансовий ринок -- це винятково складна структура з великою кількістю учасників -- фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами.

А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується.

Але товар цей особливий -- це гроші, надані в користування: тимчасово -- у формі позик під зобов'язання, або назавжди -- під акції [28].

Фінансовий ринок такий же багатоликий і різноманітний, як і загальний ринок, але предмет купівлі-продажу, по суті, один -- гроші, надані в користування в різних формах.

Господарські об'єкти, що мають надлишок коштів, дають їх суб'єктам, які потребують коштів

1. Поняття страхування і страхового ринку

Страхування - складова частина фінансів, але стосунки страхування мають низку особливостей:

* грошові відносини у страхуванні пов'язані із можливістю наступу страхових випадків, завдають шкоди;

* при страхуванні завдані збитки розподіляється між учасниками страхування;

* при страхуванні збитки перерозподіляється між територіями й часі;

* страхування характеризується зворотністю коштів, внесених страхової фонд.

З перелічених вище особливостей можна надати таке визначення: страхування - це сукупність економічних відносин між його учасниками щодо формування страхового фонду, й її використання для відшкодування збитків.

Страхова діяльність чи страхову справу - розмах страховиків зі страхування, перестрахування, взаємному страхуванню, і навіть діяльність страхових брокерів, страхових актуаріїв з надання послуг, пов'язаних із страхуванням і перестрахуванням.

Страховий ринок є певну сферу фінансових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страхова захист і формується попит її у.

Страховий ринок є особливу соціально-економічну структуру, що об'єднує різних суб'єктів, що специфічні інтереси виконують певні функції.

Страховий ринок - це ринок, де об'єктом купівлі-продажу є страхова послуга. На страховий ринок, як на кожному ринку, є продавці, покупці, й посередники [6].

Страховий ринок діє нерозривно у зв'язках із іншими складовими фінансового і грошово-кредитного ринку.

Він безпосередньо пов'язані з кредитним ринком, ринком банківських послуг CSFB та інших., що забезпечує його стабільність нормальне функціонування відповідно до його цілями і завданнями. Основною метою функціонування ринку є акумуляції і перерозподіл коштів страхувальників зниження і зменшення наслідків ризиків для одержання прибутку.

2. Місце й роль страхового ринку на фінансовій системі

Місце страхового ринку зумовлено двома обставинами. З одного боку, існує об'єктивна потреба у страхової захисту, що призводить до утворення страхового ринку на соціально-економічної системі суспільства. З іншого боку, грошова форма організації страхового фонду забезпечення страхової захисту пов'язує цей ринок ще із загальним фінансовим ринком.

Місце страхового ринку на фінансовій системі зумовлено як роллю різних фінансових установ у фінансуванні страхової захисту, продовжує їх значенням як об'єктів розміщення інвестиційних ресурсів страхових громадських організацій і обслуговування страхової, інвестиційної та інших видів діяльності.

Загальність страхування визначає безпосередній зв'язок страхового ринку з фінансами підприємств, фінансами населення, банківської системою, державним бюджетом та інші фінансовими інститутами, у межах яких реалізуються страхові відносини.

У цих відносинах відповідні фінансові інститути виступають як страхувальники і споживачів страхових продуктів. Специфічні відносини складаються між страховим ринком, і державним бюджетом та державними позабюджетними фондами, що пов'язані з організацією страхування.

Функціонування страхового ринку відбувається у рамках фінансової систем, як у партнерській основі, і у умовах конкуренції. Ідеться конкурентної боротьби між різними фінансовими інститутами за вільні кошти населення і ще суб'єктів господарювання. Якщо страховий ринок, наприклад, пропонує страхові продукти зі страхування життя, то банки - депозити, фондовий ринок - цінні папери т.д.

Страховий ринок виконує ряд взаємозалежних функцій: компенсаційну, накопичувальну, розподільну, попереджувальний і інвестиційну:

1) Основна функція страхового ринку - компенсаційна функція, завдяки якому існує інститут страхування. Зміст функції виявляється у забезпеченні страхової захисту юридичним і фізичним людям у вигляді відшкодування збитків в разі настання несприятливих явищ, яке було об'єктом страхування.

2) Накопичувальна чи ощадна функція забезпечується страхуванням життя і дозволяє нагромадити має значення укладеного договору страхування заздалегідь зумовлену страхову суму.

3) Розподільна функція страхового ринку реалізує механізм страхової захисту. Сутність функції виявляється у її формуванні та про цільове використання страхового фонду. Формування страхового фонду реалізується у системі страхових резервів, що забезпечують гарантію виплат і стабільність страхування.

4) Попереджувальна функція страхового ринку безпосередньо пов'язана з здійсненням страхової діяльності. Ця функція дбає про попередження страхового випадку і зменшення шкоди. Реалізація запобіжної функції забезпечується фінансуванням заходів щодо недопущення чи зменшенню негативним наслідкам нещасних випадків і стихійних лих. Відповідне фінансування з фонду запобіжних заходів. Здійснення запобіжних функцій сприяє підвищенню фінансової стійкості страховиків й виступає важливий чинник забезпечення безперебійності процесу громадського відтворення.

5) Інвестиційна функція страхового ринку реалізується через розміщення тимчасово вільних засобів у цінних паперів, депозити банків, нерухомість тощо. страховий ринок фінансова система

З розвитком страхового ринку роль інвестиційної функції зростає. Привертає увагу ряд зарубіжних економістів, визначальних страхові компанії як інституціональних інвесторів, основний функцією що у громадському виробництві визначається мобілізація капіталу у вигляді страхування.

3. Поняття фінансового ринку

Для сучасної ринкової економіки фінансовий ринок є "нервовим центром" економічного організму. За станом фінансового ринку можна судити про "здоров'я" економіки; впливаючи на фінансовий ринок, можна керувати економічною активністю суспільства.

Сучасний фінансовий ринок -- це винятково складна структура з великою кількістю учасників -- фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами. А проте це ринок, на якому присутні продавці й покупці, є товар, що продається і купується. Але товар цей особливий -- це гроші, надані в користування: тимчасово -- у формі позик під зобов'язання, або назавжди -- під акції [28].

Фінансовий ринок такий же багатоликий і різноманітний, як і загальний ринок, але предмет купівлі-продажу, по суті, один -- гроші, надані в користування в різних формах. Господарські об'єкти, що мають надлишок коштів, дають їх суб'єктам, які потребують коштів.

Місце фінансового ринку у фінансовій системі. Для нормального функціонування економіки необхідно постійно мобілізовувати, розподіляти і перерозподіляти фінансові ресурси між її сферами і секторами.

Фінансова система виконує це за допомогою:

* мобілізації бюджетних ресурсів через податки і розміщення їх

відповідно до потреб уряду;

* фінансового ринку, що мобілізує заощадження на добровільній основі і надає позики чи інвестиції, реагуючи на ринкову ситуацію.

За допомогою механізму функціонування фінансового ринку визначають обсяг і структуру попиту на фінансові активи (рис. 6.1). Цей механізм своєчасно задовольняє всіх споживачів, які тимчасово потребують залучення капіталу із зовнішніх джерел. Іншими словами, тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень (тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів) і не витрачений на споживання та реальне інвестування, залучається через фінансовий ринок окремими його учасниками для подальшого ефективного використання в економіці країни.

4. Класифікація фінансового ринку

Існує кілька способів класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди.

За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на ринок боргових зобов'язань і ринок власності (debt and equity markets). На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одержав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала). Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером.

За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному -- обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вторинному -- перепродуються.

Вторинний ринок цінних паперів має особливо важливе значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб'єктами. В активах кожної фірми, як правило, крім фізичного капіталу присутні цінні папери, раніше випущені іншими господарськими суб'єктами і придбані фірмою (корпорацією, концерном). Ці папери фактично становлять резервний капітал фірми. Якщо фірма потребує фінансових коштів, вона може продати частину своїх цінних паперів на вторинному ринку й одержати необхідні фінансові кошти. Якщо папери були продані за тією самою вартістю, що зазначена в активах, то за інших рівних умов капітал фірми не змінюється. Для збільшення фізичного капіталу фірма може здійснювати новий випуск власних цінних паперів.

У цілому перепродаж цінних паперів на вторинному ринку не змінює загального капіталу господарських об'єктів, тому що папери і фінансові кошти просто переходять від одного власника до іншого. Капітал -- позиковий або власний -- збільшується, коли фірми здійснюють нові випуски цінних паперів. Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ринок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки.

Первинний ринок існує в основному у вигляді розгалуженої мережі фінансових брокерів (офіційних посередників) і дилерів (осіб або фірм, що здійснюють торгове посередництво), вторинний ринок -- це, як правило, фондові біржі й та частина брокерської і дилерської мережі, через яку проходять операції з перепродажу цінних паперів. На фінансовому ринку обов'язково діють професіонали.

Важливу роль вторинний ринок відіграє й у загальному управлінні економікою. Коли Центральний банк скуповує державні казначейські зобов'язання, він здійснює операції на вторинному ринку через спеціальних дилерів. Коли підприємці на виручені гроші купують нові випуски цінних паперів компаній через брокерів та інвестиційні банки, то ці банки діють на первинному ринку.

За формою організації фінансові ринки поділяються на організаційні та розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів -- брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені -- трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди. На біржі в основному перепродуються так звані облікові акції, тобто акції обмеженої кількості найбільших і надійних компаній, що входять до біржового списку. Потрапити до списку -- велика честь для компанії; для цього вона повинна відповідати певним вимогам за складом активів і біржовою поведінкою. Акції переважної більшості компаній продаються на так званому вуличному ринку або, як кажуть, "через прилавок". Первинний ринок акцій, як правило, "вуличний", розподільний. На "вуличному" ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний "вуличний" ринок -- це розподільна комп'ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв'язуються між собою, укладаючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на "вуличному" ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним видом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов'язаннями).

За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на ринок грошей (money market) і ринок капіталів (capital market), тобто інвестиційних фондів. Зазначимо, що на ринку чинників виробництва (праця, земля, капітал) під капіталом розуміють фізичний капітал, а на ринку капіталів -- інвестиційні фонди.

На ринку грошей обертаються короткострокові зобов'язання (терміном до одного року), в основному уряду і банків, на ринку капіталів -- довгострокові зобов'язання, випущені урядом, а також акції та облігації корпорацій. Перед тим як розглядати фінансові інструменти ринку грошей і ринку капіталів, наведемо їх найважливіші властивості, притаманні всім фінансовим активам: ліквідність, ринковий ризик та прибутковість.

Під ліквідністю розуміють властивість, спроможність фінансового ресурсу перетворюватися на гроші. Визначаючи ступінь ліквідності, звичайно враховують час, за який можна перетворити певний фінансовий ресурс на гроші, і витрати, пов'язані з таким перетворенням. Найвищий рівень ліквідності мають самі гроші. Для перетворення на гроші ощадного рахунку в комерційному банку потрібен час на оформлення документів і пересилання вимоги поштою. А для того щоб продати казначейське зобов'язання, потрібні й час, і найчастіше оплата брокерських послуг. Тому ощадні рахунки більш ліквідні, ніж казначейські зобов'язання. Під час продажу акцій крім оплати брокерських послуг можуть виникнути додаткові витрати, пов'язані із зниженням ціни акцій. Оскільки ринкові ціни казначейських зобов'язань більш стійкі, ніж вартість акцій, ліквідність казначейських зобов'язань вища, ніж акцій.

Ринковий ризик пов'язаний безпосередньо з можливістю не одержати вкладених у фінансові активи грошей. Розрізняють два види ризику. Ризик невиконання платіжних зобов'язань позичальником існує, коли позичальник ненадійний. Другий вид ризику пов'язують з коливаннями ринкових цін фінансових інструментів.

Прибутковість визначається як річний відсоток віддачі від вкладеної суми грошей. Для ощадного рахунку прибутковість фактично дорівнює річному відсотку, що його виплачує банк. Для облігацій прибутковість залежить від розміру оголошеного (купонного) відсотка і ринкової ціни облігації.

Перелічені характеристики фінансових коштів взаємопов'язані. Чим більш ризикові цінні папери, тим, як правило, вища їх прибутковість, тому що інвестори згодні вкладати гроші тільки під високий відсоток. Але чим вища ліквідність фінансових інструментів, тим за певного ризику під менший відсоток їх згодні купувати.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про страхування» N2288-IV від 23.12.2004 р.

2. «Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року» №>369-р від 23.08.05 р.

3. «Програма розвитку страхового ринку України в 2001 - 2004 роки».

4. Акименка А.В. Розвиток вітчизняного страхового ринку - крок зміцнення національній безпеці України // Фінансові послуги. - 1998. - № 5-6. - З. 58-60.

5. Федоренко В. Г. і К. Інвестування. Зайнятість. Освіта. -- К.: Науковий Світ, 2002.

6. Федоренко В. Г. і К. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: -- К.: Науковий Світ, 2003.

Размещено на Allbest.ru