Портфель цінних паперів та етапи його формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Інститут лідерства і соціальних наук

Кафедра інформаційних технологій і математичних дисциплін

Індивідуальне науково-дослідне завдання

З дисципліни «Ринок цінних паперів»

На тему: «Портфель цінних паперів та етапи його формування»

Виконала:студентка

Групи Мб-1-10-4.0д

Омелянчук Анастасія Валентинівна

Перевірила:викладач

кафедри інформаційних технологій і математичних дисциплін

Мазур Наталія Петрівна

Київ-2012

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи питань портфеля цінних паперів

2. Формування портфеля цінних паперів

3. Ризики портфеля цінних паперів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах інфляції для того щоб зберегти свої заощадження, підприємство може вкладати певну їх частину у високоліквідні цінні папери, які в разі потреби легко перетворюються на готівку.

Підприємство, купуючи цінні папери у свій портфель, має насамперед вирішити, з якою метою воно їх купує. Цінні папери можуть розглядатись як засіб заощадження або як засіб спекуляції. Здійснюючи інвестиції, треба проаналізувати стан фінансового ринку і стан справ підприємства, яке продає цінні папери. Ідеальним вважається портфель, який забезпечує максимум можливого прибутку стосовно поточних ринкових цін.

На політику формування портфеля цінних паперів впливатиме вибір шляхів одержання прибутку від вкладень у цінні папери. Можна сподіватися тільки на одержання дивідендів, розраховувати на збільшення капіталу за рахунок продажу акції після одержання дивіденду за ціною вищою за ціну купівлі. Прибуток можна також одержати, граючи на фондовому ринку на курсових різницях.

Ще одним чинником, який визначає формування і управління портфелем цінних паперів, є ризик. Ризиком у широкому значенні цього слова вважається залежність результатів діяльності підприємства від коливань ринкової кон'юнктури.

1. Теоретичні основи питань портфеля цінних паперів

Портфель цінних паперів -- це сукупність інвестиційних цінностей, що використовуються для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника, тобто вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. До цінних паперів, що є об'єктами портфельного інвестування, належать акції, державні боргові зобов'язання, деривативи, сертифікати, векселі, депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Цілі створення портфеля: дохідність (одержання відсотка або дивіденду); збереження капіталу; забезпечення приросту капіталу (на основі зростання курсової вартості цінних паперів).

Розрізняють два види портфелів цінних паперів: індивідуальний і підприємства.

Підприємство може залучати грошові ресурси за рахунок випуску цінних паперів та вкладати залучені кошти в цінні папери інших емітентів з метою отримання додаткового прибутку чи збереження та збільшення капіталу, розширення сфери впливу та перерозподілу власності, створення холдингових структур, спекулятивної гри тощо.

Індивідуальний портфель повинен мати три основних елементи: ліквідні цінні папери; гнучкі коротко- і середньострокові інвестиції; інвестиції, що спрямовані на приріст капіталу.

Співвідношення розмірів складових портфеля і види інвестицій залежать від певних факторів:

* можливостей інвестування як капіталу, так і заощаджень від розміру доходів;

* необхідності диверсифікації як способу зниження ризику;

* схильності інвестора до ризику;

* вибору між доходом та приростом капіталу, що залежить від інших фінансових можливостей інвестора та його податкових зобов'язань;

* тривалості запланованої перспективи;

* стану фінансових ринків.

Розрізняють такі типи інвестиційних портфелів підприємств:

* за рівнем ліквідності - високоліквідні (переважно короткострокові фінансові інструменти та довгострокові, що мають високий попит на ринку), середньоліквідні (можуть включати фінансові інструменти, що не мають високого попиту на ринку, угоди за ними нерегулярні) та низьколіквідні (формуються переважно з облігацій з тривалим терміном погашення чи акцій і високим порівняно із середньоринковим рівнем дохідності, але з низьким попитом);

* за інвестиційним періодом - короткострокові (фінансові активи використовуються протягом одного року, а також для страхування грошових запасів підприємства) та довгострокові (фінансові активи використовуються понад рік, що дає змогу вирішувати стратегічні цілі інвестиційної діяльності);

* за спеціалізацією основних видів фінансових інструментів - акцій, облігацій, векселів, міжнародних інвестицій, депозитних вкладів тощо;

* за кількістю стратегічних цілей - моно- та полі цільові (комбіновані);

* за умовами оподаткування фінансових інструментів інвестування - оподатковувані та вільні від оподаткування;

* за первинністю формування - стартові та реструктуровані;

* за стабільністю структури основних видів фінансових інструментів - з фіксованою структурою (вагомість основних видів фінансових інструментів незмінна тривалий період) та рухомою (вагомість основних видів фінансових інструментів постійно змінюється залежно від зовнішніх факторів, що зумовлюють зміну рівнів дохідності, ризику, ліквідності чи зміну мети фінансових інвестицій).

2. Формування портфеля цінних паперів

Визначають ряд принципів формування портфеля цінних паперів: безпечність; дохідність; ліквідність; збільшення вкладень.

Основними етапами формування портфеля цінних паперів є:

1) Вибір оптимального типу портфеля;

2) Оцінка прийнятого співвідношення ризику та дохідності;

3) Визначення початкового складу портфеля;

4) Вибір схеми управління портфелем.

У теорії складання фондових портфелів вирізняють три їх типи з метою формування інвестиційного доходу та відповідним ризиком:

* прибутковий (ризиковий);

* стабільний;

* зростання.

1. При формуванні прибуткового (ризикового) фондового портфеля в нього включають:

* облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) з погашенням до З місяців -20 % вартості портфеля;

* облігації внутрішньої державної позики зі строком погашення до 6 місяців -10 % вартості портфеля;

* облігації внутрішньої державної позики зі строком погашення понад 6 місяців - до 5 % вартості портфеля;

* акції енергетичних підприємств - до 30% вартості фондового портфеля;

* акції нафтодобувного та нафтопереробного комплексу - до 20 % вартості;

* акції підприємств металургійної та металообробної галузей промисловості - до 10 % вартості фондового портфеля.

Залишок акцій формується з акцій підприємств, які, на думку керуючого фондовим портфелем, обіцяють високий прибуток або мають стабільну тенденцію до зростання курсової вартості.

2. У стабільному фондовому портфелі основну частину (40-60 %) становлять надійні цінні папери, близько 20-30 % - прибуткові цінні папери, а залишок - це цінні папери, що називаються перспективними.

При формуванні надійного (стабільного) фондового портфеля в нього пропонується включити:

* облігації внутрішньої державної позики зі строком погашення понад 6 місяців - до 50 % вартості портфеля;

* облігації внутрішньої державної позики зі строком погашення до 6 місяців - до 10 % вартості;

* акції енергетичних підприємств, підприємств нафтодобувної та нафтопереробної галузей промисловості - до 20-25 % вартості фондового портфеля;

* акції хімічного та машинобудівного комплексу - до 10-15 %;

* акції підприємств харчової та переробної промисловості - до 10 % вартості.

3. У портфелі зростання перспективні цінні папери займають основне місце (50-60 %), прибуткові та довгострокові стабільні цінні папери - 20-30 %, а залишок, як правило, становлять "сміттєві" цінні папери, які в окремих випадках можуть дати неочікуваний прибуток.

При формуванні перспективного фондового портфеля в нього пропонується включати:

* акції венчурних компаній - до 50-60 % вартості фондового портфеля;

* акції харчової та переробної галузей промисловості - до 20 % вартості портфеля;

* облігації внутрішньої державної позики зі строком погашення 1 рік і більше - до 10 % вартості портфеля;

* "сміттєві" акції - до 20 % вартості фондового портфеля.

Загальноприйнято, що для забезпечення відповідного рівня ризику фондового портфеля частка акцій одного емітента не повинна перевищувати 10 %, тому загальна кількість емітентів, акції яких становлять фондовий портфель, повинна дорівнювати щонайменше вісім.

Іноді фондові портфелі формують за галузевим принципом, тобто включають переважно цінні папери однієї або кількох (щонайбільше три) галузей. Таке становище спостерігається тоді, коли при формуванні фондового портфеля додатково мається на меті встановлення контролю над галуззю або над виробництвом певної продукції.

3. Ризики портфеля цінних паперів

Ризик - це ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, наприклад зниження прибутків, втрати капіталу тощо, у ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Портфельним називається ризик, який виникає через погіршення сукупних показників портфеля: прибутковості, збільшення капіталу, зниження ліквідності. Ризик може бути пов'язаний із загальними причинами чи факторами, що є специфічними для окремого виду цінних паперів. Якщо інвестор формує портфель цінних паперів, тобто купує акції різних емітентів і в різній кількості, то залежно від структури портфеля він підпадає під різні ступені ризику. Що більше цінних паперів з невизначеними ризиками входять у портфель, то нижча ймовірність отримання доходів.

Розрізняють такі типи портфелів цінних паперів за рівнем ризику:

ь агресивний (спекулятивний) (понад 50 % ризиків),

ь поміркований (компромісний) (10-50 % ризиків)

ь консервативний (до 10 % ризиків).

Інвестиції тією чи іншою мірою відбивають зміни політичного та економічного клімату, через що завжди існує ризик, що інвестор не зможе повернути вкладений капітал без втрат. Наприклад, можливість втрат при реалізації цінного папера через зміну його вартості визначається як фінансовий ризик.

Фінансовий ризик - це сукупність взаємопов'язаних ризиків невиконання фінансових зобов'язань протилежною стороною та ризики зміни кон'юнктури фінансових ринків. Кредитний ризик є одним з фінансових ризиків, що виникає тоді, коли емітент не має змоги виплатити відсотки чи основний борг за цінними паперами. Кредитний ризик включає відсотковий ризик - невизначеність у майбутньому щодо напряму руху та рівня відсоткових ставок; ризик ліквідності - невпевненість у майбутній швидкій реалізації активу за очікуваною ціною. Інвестиції в іноземні об'єкти підпадають під валютний ризик, коли незалежно від ефективності окремого виду інвестиції в місцевій валюті дохід та капітал можуть змінюватись під впливом коливань курсів обміну.

Фактором ризику для інвестицій є інфляція. Падіння курсу валют може вплинути як на дохід, так і на капітал, і навіть високі доходи за цінними паперами не можуть бути достатньою компенсацією.

Ризики цінних паперів поділяються на такі:

* систематичні -- це частина загального ризику, пов'язана зі змінами загального економічного та політичного клімату, що впливає на всі види цінних паперів;

* несистематичні -- це частина загального ризику, що зумовлюється факторами, які впливають на один з видів цінних паперів (наприклад, у результаті невиваженої політики керівництва компанії). Одна з основних функцій фінансового менеджера полягає в оцінюванні та прогнозуванні ризиків і дохідності цінних паперів за допомогою різних методів (коваріації, МОКА, ліній надійності ринку, середньоквадратичних стандартних відхилень та ін.). Наприклад, метод коваріації встановлює співвідношення коливань доходів від різних активів. Додавання нових активів до портфеля зменшує його нестабільність, або ризик. Якщо коливання доходів від нових активів не збігається з коливанням доходів від активів, що вже містяться в портфелі, загальний ризик портфеля знижується.

Віддача від вкладеного капіталу повинна пропорційно відповідати ризикованості вкладу. Методом середньоквадратичного відхилення можна розрахувати рівень відхилення доходів від очікуваного розміру і відповідно їх ризикованість. Очікуваний дохід складається з безпечної ставки (що сплачується на неризиковані активи або мають гарантований дохід; наприклад, державні облігації) та премії за ризик (необхідної норми доходу понад безпечний дохід на капітал). Ризик можна оцінити, розрахувавши мінливість (відхилення) очікуваних доходів за певним проектом.

Оскільки інвестори мають різноманітні цінні папери, а емітенти реалізують різні проекти, важливо вміти визначити показники ризико-ваності-дохідності окремих активів, а також їх вплив на ризикованість та прибутковість усіх активів.

За моделлю оцінки капітальних активів (МПКБ) можна порівняти й визначити залежність між дохідністю окремих акцій і дохідністю ринку цінних паперів.

Управління портфелем цінних паперів -- це планування, аналіз і регулювання складу портфеля, його формування і підтримання для досягнення поставлених цілей. Для кваліфікованого управління портфелем необхідно керуватися певною портфельною стратегією, яка визначається:

* типом та цілями портфеля;

* станом ринку, його насиченістю, динамікою відсоткової ставки та курсовою вартістю цінних паперів, можливістю реалізації стратегічних завдань через портфелі цінних паперів;

* чинним законодавством з урахуванням обмежень та пільг;

* загальноекономічним станом (наприклад, рівнем інфляції);

* необхідністю підтримання рівня ліквідності та мінімізації ризиків;

* типом стратегії (коротко-, середньо- і довгостроковість).

Одним з основних заходів зменшення ризиків при формуванні портфеля та його управлінні є диверсифікація.

Диверсифікація -- це відповідний розподіл цінних паперів портфеля задля досягнення максимального доходу при мінімальному ризику. Зниження портфельного ризику досягається розподілом капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення.

До суб'єктів ринку цінних паперів, які формують та регулюють портфель цінних паперів, належать інститути спільного інвестування.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) -- це корпоративний інвестиційний фонд (випускає акції) або пайовий (випускає інвестиційні сертифікати), діяльність якого пов'язана з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання цих коштів у цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість. Інститути спільного інвестування фактично об'єднують ознаки основних суб'єктів ринку цінних паперів - емітента, інвестора і фінансового посередника. Одне з основних завдань інституту спільного інвестування полягає в акумуляції капіталу, формуванні портфеля цінних паперів та ефективному управлінні ним, включаючи зменшення ризиків через диверсифікацію.

Залежно від порядку здійснення діяльності розрізняють такі інститути спільного інвестування :

* відкритого типу - коли інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати в будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом спільного інвестування (або компанією з управління його активами);

* інтервального типу -- коли інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп емітованих цим інститутом спільного інвестування цінних паперів протягом обумовленого у проекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік;

* закритого типу -- якщо інститут спільного інвестування не бере зобов'язання щодо викупу емітованих цим інститутом спільного інвестування (або компанією з управління його активами) цінних паперів до моменту його реорганізації або ліквідації (можуть бути лише строковими).

За терміном існування розрізняють такі інститути спільного інвестування :

* строкові -- створюються на певний строк, встановлений у проекті емісії, після завершення якого ліквідуються або реорганізуються (для розв'язання певних завдань, наприклад, у процесі приватизації державного майна);

* безстрокові -- створюються на невизначений термін.

Розрізняють також інститути спільного інвестування: диверсифіковані та недиверсифіковані.

Диверсифікованими вважаються ІСІ з такими ознаками: частка цінних паперів одного емітента в активах не перевищує 10 % загального обсягу їх емісії; не менше 80 % загальної вартості активів становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ (понад 5 % загального обсягу емісій), на момент придбання не повинна перевищувати 40 % вартості чистих активів ІСІ. Інститут спільного інвестування відкритого та інтервального типів можуть бути тільки диверсифікованими.

Інститути спільного інвестування, які не мають всіх ознак диверсифікованого інституту спільного інвестування, є недиверсифікованими. Якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш як на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

цінний папір інвестування ризик

Висновок

Отже, портфель цінних паперів - сукупність зібраних воєдино різних фінансових інструментів для досягнення конкретної мети інвестора.

Портфель може бути сформований із цінних паперів одного типу (облігації), або різних інвестиційних цінностей (акції, депозитні сертифікати, облігації).

Портфель цінних паперів має ряд позитивних моментів, а саме:

· можливість формування портфелю з великої кількості фінансових інструментів;

· вища ліквідність;

· більша можливість бути керованим.

Також можна виділити деякі недоліки:

· високий рівень ризику, бо існує не лише ризик на дохід, але й ризик на весь інвестований капітал;

· відсутність можливості впливати на рівень дохідності;

· низька інфляційна захищеність;

· обмежені можливості вибору окремих фінансових інструментів.

Процес формування портфеля цінних паперів здійснюється після того, як конкретизована мета формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфеля та оптимізовані пропорції інвестиційних ресурсів окремих видів портфелів.

Список використаної літератури

1. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. -К.: Алер-та, 2003.

2. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. - Львів,2008.

3. Иванов В. М. Финансовый рынок. -К.: МАУП, 2001.

4. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. - К.: Вид-во КНЕУ,2001.

5. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. - К.: ВІРА-Р, 2000.

6. МендрупО. Т.,Шевчук І. А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб.-К.:Вид-воКНЕУ, 2009.

7. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. -- К.,1999.

8. Пилипенко І. І., Жук О. П. Цінні папери. -- К., 2007.

9. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестування. -- К.: МАУП, 2000.

Размещено на Allbest.ru

...