Організація роботи банків з проблемними кредитами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність та ознаки проблемних кредитів

Кредит - це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу руху позичкового капіталу на засадах повернення з виплатою процента.

Діяльність банків в цілому показує, що незалежно від типу кредитної політики, якості кредитного портфеля, методик, які застосовуються при оцінці кредитоспроможності позичальника та іншими факторами, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів.

Неповернення кредитів має значний вплив на функціонування банківської системи України, саме тому дослідження організації роботи банків з проблемними кредитами мають особливу актуальність в даний час.

Тема проблемного кредиту досліджувалася багатьма вченими, розглянемо деякі підходи до визначення поняття «проблемний кредит».

Колодізєв О.П. зазначає, що проблемний кредит - це кредит, за яким своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики [3, с. 156]. Аналогічне визначення пропонує Карасьова З.М. та Михайленко О.М.

За Кузнецовим С.C. проблемний кредит - це кредит, за яким клієнт-боржник не здатний виконувати свої зобов'язання в повній відповідності з укладеними договорами та угодами з банком, в силу чого існує потенційна загроза часткової або повної втрати для банку належних йому коштів за кредитними зобов'язаннями боржника [5, с. 212].

Шустова Є.П. під проблемним кредитом розглядає кредит, наданий банком позичальнику, за яким позичальником не виконуються зобов'язання (або виконуються неналежним чином) в частині оплати платежів, або є підстави вважати, що зобов'язання за ним не будуть виконані повністю або частково [6, с. 21].

Базельський Комітет з банківського нагляду визначає проблемний кредит як кредитний продукт, за яким є істотні порушення строків виконання зобов'язань перед банком, істотне погіршення фінансового стану боржника, істотне погіршення якості чи повна втрата забезпечення.

Законодавство США вважає, що проблемний кредит - кредит, який не приносить доходів більш ніж 90 днів [29, с. 100].

Отже, можна зробити висновок, що проблемний кредит - це кредит за яким своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилася вартість забезпечення, існує потенційна загроза часткової або повної втрати для банку належних йому коштів за кредитними зобов'язаннями боржника, і який може призвести в майбутньому до економічних збитків банку.

Характер банківської діяльності не дозволяє повністю уникнути виникнення проблемної заборгованості, тому працівники банку повинні вчасно виявити причини, що провокують зміну фінансово-економічного стану позичальника, та відповідно виконати дії, пов'язані зі зменшенням ймовірності недоотриманням банком доходу або втрати частини активів.

Проблемні кредити в більшості випадків не виникають несподівано. Є чимало сигналів, які свідчать про те, що фінансовий стан позичальника погіршується і, що виданий кредит може бути не погашений у строк або й взагалі не буде повернутий.

Основними ознаками проблемного кредиту можуть бути:

- порушення графіка погашення заборгованості та відсотків з боку позичальника;

- зниження ринкової вартості та ліквідності забезпечення за кредитом;

- непорядність у діях позичальника (надання неправдивої інформації до банку);

- банкрутство позичальника;

- визнання позичальника померлим, безвісно відсутнім або недієздатним [10, с. 321].

Проблемний кредит можна виявити на різних етапах, в тому числі і на етапі надання та оформлення. Виявлення ознак, що засвідчують проблемність кредиту на етапі надання надає підстави банку відмовити у коштах, задля уникнення проблемної заборгованості у майбутньому [4, с. 36].

Ознаки проблемних кредитів можна поділити на фінансові та нефінансові.

Нефінансовими ознаками можуть бути:

- затримки в одержанні фінансової звітності за необґрунтованих причин (якщо кредитним договором передбачено надання звітності на протязі певного часу);

- погіршення фінансового стану позичальника;

- повідомлення позичальників про можливі затримки;

- прохання позичальника про перегляд умов кредитування, зміни схеми погашення або пролонгації [3, с. 159].

Фінансові ознаки виявляться при аналізі фінансової звітності. Застережні сигнали фінансового змісту можуть проявлятися через відхилення показників фінансово-господарської діяльності позичальника від планових або очікуваних [3, с. 160].

Отже, проблемний кредит - це кредит за яким своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилася вартість забезпечення, існує потенційна загроза часткової або повної втрати для банку належних йому коштів за кредитними зобов'язаннями боржника, і який може призвести в майбутньому до економічних збитків банку.

Поява проблемних кредитів має негативні наслідки для банку: зниження репутації, додаткові витрати, фінансові збитки, зменшення власного капіталу, погіршення якості активів банку та інші.



2. Класифікація проблемних кредитів та причини їх виникнення

Розглянемо класифікації проблемних кредитів надані вітчизняними авторами. Класифікація проблемних кредитів згідно з О.В. Карпенко представлена на рисунку 1.

Рисунок 1. Класифікація проблемних кредитів банку за О.А. Криклій та О.В. Карпенко

До проблемних кредитів посиленого контролю відносяться ті, за якими прострочення складає більше 30 днів та мають негативну тенденцію до збільшення як терміну прострочення, так і ймовірності повного непогашення:

? субстандартні кредити ? ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором є меншою 50%, але більшою 20% чистого кредитного ризику. Кількість календарних днів прострочення становить 31-90 днів. Кредит знаходиться на перехідній стадії між стандартним та сумнівним і потребує посиленого контролю та втручання з боку керівництва банку;

? сумнівні кредити - група, за якою виконання зобов'язань з боку позичальника / контрагента банку в повній сумі, з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення, під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50% чистого кредитного ризику. Кількість календарних днів прострочення становить 91 - 180 днів;

? безнадійні кредити - група, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника / контрагента банку, з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення, практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними. Кількість календарних днів прострочення становить більше 180 днів) [12, с. 80].

До оновлених проблемних кредитів відносяться ті проблемні кредити, до яких вже були застосовані інструменти впливу та проведено переоформлення кредитних договорів:

? пролонговані кредити - кредити, за якими продовжено термін погашення суми основного боргу. Необхідність пролонгації може бути обумовлена затримкою надходжень коштів, за рахунок яких позичальник здійснює платежі, через фінансову кризу або інші непередбачені обставини;

? реструктуровані кредити - кредити, за якими змінено умови повернення, відповідно до яких позичальнику тимчасово надаються пільгові умови погашення, наприклад, зменшення розміру щомісячного платежу, тимчасова відстрочка з погашення основної суми кредиту та/або процентів, зміна графіку погашення, збільшення строку кредитування;

? рефінансовані кредити - погашення взятих раніше кредитних зобов'язань за допомогою оформлення нового кредиту [12, с. 84].

Відповідно до законодавства України (Постанова Правління Національного банку України №23 від 25.01.2012 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями») кредити поділяються на п'ять категорій:

- перша (найвища) - значення показника ризику кредиту від 0,01 до 0,06 (немає ризику або ризик є мінімальним);

- друга - значення показника ризику кредиту від 0,07 до 0,20 (помірний ризик);

- третя - значення показника ризику кредиту від 0,21 до 0,50 (значний ризик);

- четверта - значення показника ризику кредиту від 0,51 до 0,99 (високий ризик);

- п'ята (найнижча) - значення показника ризику кредиту 1 (реалізований ризик) [13].

Банк класифікує кредит, наданий боржнику за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника та стану обслуговування ним борг. Стан обслуговування боргу поділяється:

? високий (прострочення склало від 0 до 7 днів);

? добрий (прострочення склало від 8 до 30 днів);

? задовільний (прострочення склало від 31 до 90 днів);

? слабкий (прострочення склало від 90 до 180 днів);

? незадовільний (прострочення склало понад 180 днів) [13].

На появу та величину проблемних кредитів банку впливають різні фактори, під якими маються на увазі умови, події, що обумовлюють повне непогашення основної суми боргу, а також умови, що призвели до прострочення сплати основного боргу та/або процентів за ним. Однозначний підхід щодо структуризації факторів проблемних кредитів не сформований.

Автори В.Я. Вовк, У.В. Владичин, М.Г. Дмитренко та В.С. Потлатюк дотримуються наступної класифікації факторів виникнення проблемних кредитів (рис 1.2.) [2, с. 185].

Рис. 2. Класифікація факторів, що впливають на виникнення проблемних кредитів за В.Я. Вовком, У.В. Владичиним, М.Г. Дмитренко та В.С. Потлатюком



До зовнішніх чинників автори відносять:

? політичне становище;

? економічну ситуацію;

? зміни в законодавстві;

? розвиток галузі [2, с. 186].

До факторів, що залежать від кредитної діяльності банку та відображають його кредитну політику відносять:

? прагнення заробити прибуток за будь-яку ціну. Якщо банк намагається заробити прибуток за будь-яку ціну, це призводить до виникнення в його портфелі таких кредитів, які пов'язані із занадто високим ризиком та невигідними умовами погашення;

? недостатньо продумана і розроблена кредитна політика банку;

? необґрунтовано ліберальне ставлення до позичальника при розгляді заявки на кредит;

? неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника;

? неякісне структурування кредиту, помилки в оцінці забезпечення кредиту, надання кредиту на спекулятивні цілі;

? надання кредитів без забезпечення;

? недостатня інформація в кредитній справі. Найбільш поширеними недоліками кредитних справ є відсутність вичерпної порівняльної фінансової інформації, поверхневі поточні дані про позичальника, невизначеність цілі кредиту, відсутність даних про джерела та план погашення;

? відсутність перевірки гарантів та поручителів;

? видача кредитів на погашення інших кредитів;

? порушення принципів кредитування [14, с. 154].

До факторів, пов'язаних із діяльністю позичальника можна віднести:

? слабкий менеджмент суб'єкта господарювання;

? нездатність боржника створити необхідний грошовий потік у зв'язку з непередбаченими змінами в діловому, економічному і політичному середовищі;

? зниження якості продукції, роботи, прорахунки у маркетинговій політиці, помилки в оцінці ринків збуту;

? послаблення контролю за фінансовим станом позичальника, що виявляється у зростанні дебіторської заборгованості, невиробничих витрат;

? недостатній операційний доход, що може бути результатом повільної реалізації оплати за рахунками;

? проблеми, пов'язані з розвитком фірми, чи проблеми ринкового характеру, наприклад, втрата основного орендаря або ризики зміни попиту на продукцію чи пропоновані послуги;

? псування незастрахованої власності [14, с. 155].

Автори О.А. Криклій та О.В. Карпенко поділяють фактори, які впливають на появу проблемних кредитів на системні (зовнішні) та несистемні (внутрішні) [12, с. 86].

Системні фактори характеризується незалежністю від діяльності банків чи позичальників. Вони мають глобальний характер і не підлягають внутрішнім змінам. До них відносять: зміну макроекономічної ситуації, зміну в політичній ситуації країни, зміну демографічної ситуації, а також нерегульовані фактори природнього та техногенного походження [12, с. 87].

До групи несистемних факторів відносяться ті, які виникли внаслідок діяльності однієї зі сторін кредитної угоди, - банку або позичальника. Дані фактори є регульованими, підлягають змінам і втручанням або з боку мікро-, або з боку макросередовища.

Отже, науковці поділяють проблемні кредити на стандартні, посиленого контролю та оновлені. Нормативно-правові акти України класифікують кредити, надані боржнику за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника та стану обслуговування ним боргу.

Єдиного підходу до визначення факторів, що впливають появу проблемних кредитів не сформовано. Всі досліджені підходи поділяють фактори на зовнішні та внутрішні, але їх складові відрізняються.

кредит банк правовий

3. Нормативно-правова основа виконання і обліку кредитних операцій в банках та система управління проблемними кредитами

Важливе значення у процесі здійснення кредитних операцій банківськими установами має інституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення діяльності банків. Головними інституціями, які регламентують порядок здійснення банківської кредитної діяльності в Україні, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк України, банківські установи тощо.

Кредитна діяльність банків регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України, нормативно-правовими актами НБУ, статутами банків та кредитними договорами.

Серед основних законодавчих та нормативно-правових актів України, які регулюють кредитну діяльність банків, слід виділити такі:

1) Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 №2121-III. - подає перелік операцій, зокрема кредитних, які можуть здійснюватися банками, що отримали ліцензію НБУ [5].

2) Закон України «Про Національний банк України» від 05.1999 р. - визначає операції Національного банку, серед яких надання кредитів банківським установам для підтримки ліквідності, та регламентує здійснення Національним банком банківського регулювання і нагляду, зокрема, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків [7]

3) Закон України «Про заставу» №47 від 2.10.92 р. - розкриває основні норми застосування застави, вимоги до предмета застави, змісту і форми договору застави, збереження застави, її припинення та ін.

4) Закон України «Про іпотеку» №38 від 2003 р. - регулює взаємозв'язки між банківськими установами та позичальниками у сфері іпотечного кредитування, визначає моменти виникнення, застосування та припинення іпотеки; предмети іпотеки та вимоги, які ними забезпечуються, умови передачі нерухомого майна в іпотеку, описує державну реєстрацію та страхування предмета іпотеки, особливості надання в іпотеку різних видів нерухомого майна, порядок укладання договору іпотеки, висуває вимоги до змісту та форми заставної та можливості її використання для рефінансування тощо.

5) Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» №32 від 2005 р. - визначає правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій.

6) Закон України «Про страхування» №18 від 07.03.96 - регулює процедуру здійснення страхування кредитних ризиків банківських установ, права та обов'язки страховика і страхувальника, порядок укладання договору страхування тощо.

7) Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» №23 від 25.01.2012 р.

8) Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту №168 від 10.05.2007 р. - регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним та вартості всіх супутніх послуг банку.

9) Методичні рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту в банках України №285 від 02.08.2004 р. - визначають окремі положення управління кредитними ризиками в банках, структуру підрозділів з управління ризиками тощо.

Кредитні взаємозв'язки між банками і позичальниками визначаються на договірних засадах, через укладання кредитних договорів, які мають передбачати права і обов'язки сторін з належним оформленням справ за банківськими кредитами. При проведенні кредитної діяльності банківські установи також керуються кредитною політикою банку та внутрішньобанківськими положеннями щодо здійснення кредитних операцій [1, с. 322].

Управління проблемними кредитами - процес з послідовністю етапів та методів, за допомогою яких банк виявляє проблемні кредити, розробляє заходи щодо їх погашення, здійснює контроль реалізації таких заходів, а також проводить постійний моніторинг кредитного портфеля для запобігання появи проблемної заборгованості у майбутньому [22].

Метою управління проблемними кредитами є зменшення та зведення до

мінімуму частки проблемних кредитів у кредитному портфелі, максимізація рівня регулювання ризиків неповернення кредитів [22].

Робота з проблемними кредитами є однією із функцій банку, метою якої є реалізація заходів щодо поліпшення впливу проблемних кредитів на дохідність банку.

Об'єктом управління проблемними кредитами виступають кредитні операції, за якими виникла проблемна заборгованість за основною сумою чи відсотками [22].

Суб'єктом управління проблемними кредитами є відповідальна особа, або група осіб, які мають право приймати управлінські рішення і несуть відповідальність за ефективність процесу управління банком [22].

Весь комплекс управління проблемною заборгованістю банку містить такі основні елементи:

? планування ? визначення напрямів диверсифікації кредитного портфеля банку за строками, галузями, суб'єктами, діловою репутацією, рівнем ризиковості;

? облік ? забезпечує постійне збирання, систематизацію та узагальнення даних, необхідних для ефективного управління проблемною заборгованістю і контролю за виконанням кожним позичальником умов кредитного договору;

? аналіз ? узагальнення інформації, опрацювання первинних даних: отримані результати діяльності порівнюються із даними за попередні періоди часу, показниками інших банківських установ, з галузевими, часовими та іншими джерелами виникнення проблемної заборгованості; з'ясовується вплив різноманітних чинників на величину результативних показників: виявляються недоліки, помилки, невикористані можливості, визначаються перспективи;

? ухвалення рішень ? механізм управлінського контролю, предметом якого є кредитні рішення за договорами; на основі проведеного аналізу приймаються обґрунтовані рішення та проводяться певні дії, які є основою для управління кредитною діяльністю банку [14, с. 365].

Методи управління проблемними активами поділяють на внутрішні та зовнішні методи. До внутрішніх методів належать:

? реабілітація ? розробка спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту

? ліквідація ? повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника [25, с. 46].

У разі неефективності застосування внутрішньобанківських методів управління проблемними активами менеджмент банку може прийняти рішення про доцільність зовнішніх щодо банку дій для поліпшення структури його балансу та відновлення ліквідності [25, с. 47].

До зовнішніх методів управління проблемною заборгованістю належать:

? передача проблемних активів в управління третій особі (колектору) без оптимізації балансу банку;

? передача / продаж проблемних активів пов'язаній фінансовій компанії на засадах оптимізації балансу (SPV onshore/offshore);

? продаж проблемних активів непов'язаній фінансовій компанії на умовах факторингу;

? здійснення сек'юритизації активів [25, с. 47].

Основними факторами вибору одного із зовнішніх методів управління проблемними активами банків є визначення структури вартості з урахуванням обсягів кредитів, наявного забезпечення, умов прострочення оплати, терміну дії кредитних договорів, етапу провадження кредитної справи (стягнення застави, судове виконання); оцінка регуляторних, податкових, фінансових та бухгалтерських наслідків продажу кредитів, наявність підтримки при продажу через позиціонування на ринку чи експертну оцінку документації коштом інвестора [25, с. 51].

Отже, управління проблемними кредитами - процес з послідовністю етапів та методів, за допомогою яких банк виявляє проблемні кредити, розробляє заходи щодо їх погашення, здійснює контроль реалізації таких заходів, а також проводить постійний моніторинг кредитного портфеля для запобігання появи проблемної заборгованості у майбутньому.

4. Облік та система управління проблемними кредитами банку

Якщо позичальник не виконав своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, то вимоги звертаються на гаранта. Кошти, отримані від гаранта, зараховуються як погашення заборгованості за кредитом і відображаються в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку наданих кредитів, рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами

Кт Рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Одночасно списують суму отриманої гарантії, що обліковувалася за позабалансовими рахунками.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. Предметом застави можуть бути власні основні засоби та нематеріальні активи, які здатні реально забезпечити виконання зобов'язань відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до умов, зазначених в угоді про заставу, заставлене майно може зберігатися як у заставодавця, так і в заставодержателя або в третьої особи, бути в експлуатації чи на зберіганні. Незалежно від того, де зберігається заставлене майно, - у заставодавця чи в заставодержателя, чи воно експлуатується або зберігається до часу реалізації застави, його облік і нарахування амортизації (зносу) здійснюс заставодавець. Надана застава обліковується на рахунках:

951 Надана застава

9510 П Надана застава

Призначення рахунку: облік активів, наданих заставодавцем у заставу.

За кредитом рахунку проводять суми вартості активів, наданих у заставу.

За дебетом рахунку проводять суми списання наданих у заставу активів після повернення кредиту або в разі реалізації заставленого майна.

Облік основних засобів і нематеріальних активів, переданих у заставу, заставодавець, якщо позичальником є банк, веде на окремих аналітичних рахунках балансових рахунків 4300 «Нематеріальні активи», 4400 «Основні засоби». 4500 «Інші необоротні матеріальні активи».

Одночасно сума застави, визначена угодою, відображується за кредитом позабалансового рахунку 9510 «Надана застава».

У разі виконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем основні засоби та нематеріальні активи списуються заставодавцем з аналітичних рахунків «Основні засоби, передані в заставу» й обліковуються на аналітичному рахунку «Власні основні засоби».

Одночасно списується вартість активів з позабалансового рахунку 9510 «Надана застава». При цьому здійснюється таке проведення:

Дт 9510 Надана застава

Кт Контррахунок.

Надані кредити первинно оцінюють і відображають у бухгалтерському обліку за собівартістю (в сумі фактично наданих коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з цими операціями). Зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів банк має визнавати, якщо є об'єктивне свідчення зменшення їх корисності внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первинного визнання активу, і така подія (або події) впливає на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.

Основними подіями, що свідчать про зменшення корисності фінансового активу, можуть бути:

а) фінансові труднощі позичальника;

б) порушення умов договору (невиконання зобов'язань, прострочення сплати процентів або основної суми боргу);

в) висока ймовірність банкрутства або фінансова реорганізація позичальника;

г) надання банком пільгових умов з економічних або юридичних причин, пов'язаних із фінансовими труднощами позичальника, яких банк не розглядав за інших умов;

ґ) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів. Наявна інформація про зменшення попередньо оцінених майбутніх грошових потоків для групи фінансових активів з часу первинного їх визнання (хоча це зменшення не може бути ідентифіковано з окремим фінансовим активом у групі) включає таке:

v негативні зміни платіжного статусу позичальника в групі;

v зміни економічних умов, що впливають на виконання зобов'язань за активами в цій групі [9, c. 137].

Якщо балансова вартість активів перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їхньої корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.

Банк визначає суму резерву як різницю між балансовою вартістю наданого кредиту та теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первинною ефективною ставкою відсотка.

Банк спочатку визначає наявність об'єктивних доказів зменшення корисності окремо для кожного фінансового активу, що оцінюється на індивідуальній основі.

Якщо немає доказів зменшення корисності для окремо оціненого фінансового активу (незалежно від його суттєвості, то банк уключає фінансовий актив до групи фінансових активів з подібними характеристиками кредитного ризику й оцінює його на портфельній основі. Портфельну оцінку майбутніх грошових потоків у групі фінансових активів банк здійснює з метою визначення зменшення корисності на основі досвіду фактичних збитків за попередній період для активів із характеристикою кредитних ризиків, подібною до характеристики цієї групи.

До портфельної оцінки на зменшення корисності не включають фінансових активів, які окремо оцінюють на зменшення корисності (індивідуальна основа) і за якими визнають збитки від цього. Виключають з оцінки на портфельній основі окремі фінансові активи, за якими визнають збитки від зменшення корисності, і в подальшому оцінюють їх на індивідуальній основі.

Спеціальні резерви на покриття можливих втрат за наданими кредитами обліковують на рахунках:

1590 КА Резерви під заборгованість інших банків за кредитними операціями

2400 КА Резерви під кредити, що оцінюються на індивідуальній основі

2401 КА Резерви під кредити, що оцінюються на портфельній основі

Рахунки для обліку резервів під кредити призначені для обліку сум сформованих резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. За кредитом рахунку проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунку проводяться суми зменшення резервів; суми використаних у встановленому порядку резервів [9, c. 139].

Витрати для формування резервів обліковуються на рахунках групи 770 «Відрахування в резерви»:

7701 АП Відрахування в резерви під заборгованість інших банків

7702 АП Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам.

У разі зменшення корисності наданого кредиту банки формують (збільшують) резерви згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів Національного банку. В бухгалтерському обліку формування (збільшення) резерву за наданими кредитами відображається:

Дт Рахунки для обліку відрахувань у резерви

Кт Рахунки для обліку спеціальних резервів.

У разі формування (збільшення) резерву в іноземній валюті бухгалтерські проведення здійснюють з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на день проведення операції. Банк формує резерви в іноземній валюті за кожною валютою окремо. Переоцінку резервів в іноземній валюті в разі зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют відображають за балансовим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Суму сформованого резерву щомісяця переглядають. Банк сторнує попередньо визнаний збиток від зменшення корисності, якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується, що об'єктивно пов'язано з подією, яка відбувалася після визнання зменшення корисності (наприклад, поліпшення кредитного рейтингу боржника):

Дт Рахунки для обліку спеціальних резервів

Кт Рахунки для обліку відрахувань у резерви.

Якщо заборгованість визнана безнадійною, то вона може бути списана за рахунок сформованого резерву. Списання безнадійної заборгованості за рахунок спеціального резерву проводиться відповідно до чинного законодавства та відображається в бухгалтерському обліку таким проведенням:

Дт Рахунки для обліку спеціальних резервів

Кт Відповідний рахунок простроченої заборгованості або рахунок, за яким обліковується відповідний актив.

Списану у збиток заборгованість обліковують на рахунку 9611 А «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями».

Списану за рахунок спеціальних резервів заборгованість обліковують за позабалансовими рахунками до визначеного обліковою політикою банку часу з урахуванням вимог законодавства України щодо відшкодування збитків. У цьому разі здійснюється таке проведення:

Дт Рахунки для обліку списаної у збиток заборгованості

Кт Контррахунок.

У разі часткового або повного погашення контрагентом раніше списаної за рахунок спеціального резерву суми заборгованості здійснюють такі проведення:

а) якщо заборгованість було списано за рахунок резерву в поточному році

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку відрахувань у резерви

б) якщо заборгованість було списано за рахунок резерву в попередньому році

Дт Рахунки для обліку грошових коштів, рахунки клієнтів

Кт Рахунки для обліку повернення раніше списаної заборгованості.

Для обліку повернення раніше списаної заборгованості використовують рахунки:

6711 П Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості інших банків.

6712 П Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, що надані клієнтам;

6717 П Повернення раніше списаних безнадійних доходів минулих років.

Одночасно за позабалансовими рахунками здійснюється таке проведення:

Дт Контррахунок

Кт Рахунки для обліку списаної у збиток заборгованості.

Після закінчення строку, визначеного обліковою політикою банку за заборгованістю, яка була списана за рахунок спеціальних резервів та обліковувалася за позабалансовими рахунками, її списують із цих рахунків [9, c. 141].

5. Аналіз кредитних операцій банків

Кредитна діяльність банку є однією із основоположних сфер його роботи, оскільки саме з кредитуванням пов'язана значна частина прибутку банку, однак неповернення кредитів може привести банк до банкрутства, а з огляду на його положення в економіці, до нестабільності банківської системи [1, с. 31]. Значного впливу на потенційні негативні наслідки від кредитування надає сконцентрованість кредитів в окремих банках та недиверсифікована структура їх кредитних портфелів. Тому оцінювання концентрацій кредитних портфелів є необхідною складовою стратегії розвитку як будь-якого банку, так і банківської системи.

Отже, перш за все, проаналізуємо динаміку частки кредитів в загальних активах та сконцентрованість структури кредитних портфелів банків України, щоб визначити роль кредитів в їх діяльності.

Концентрація кредитів у банківській системі України у 2013-2015 рр.

Показники	Роки
	01.01.2013	01.01.2014	01.01.2015	01.04.2015
Кредити надані, млн. грн.	815327	911402	1006358	1155339
Активи, млн. грн	1127192	1278095	1316852	1440482
Частка кредитів в активах, %	72,33	71,31	76,42	80,21
кредити, що надані суб`єктам господарювання	609202	698777	802582	921968
кредити, надані фізичним особам	161775	167773	179040	204761
Частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитів, %	8.9	7.7	13.5	17.2

Як видно з табл., частка кредитів в активах становить від 71% до 80%, протягом аналізованих років спостерігається її збільшення, кредитна політика банків стає більш ризикованою.

У абсолютному вираженні обсяги кредитів банків постійно зростають, за період з 2013 по 2015 рр. вони збільшились на 340012 млн. грн. При цьому активи зросли на 313290 млн. грн., що є одним з факторів зниження частки кредитів в них. Збільшення ж обсягів кредитів частково зумовлено великою часткою кредитів, виданих у іноземній валюті та підвищенням валютних курсів.

Частка простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі має тенденцію до збільшення і станом на 01.04.2015 складає 12.2%, що на 8.3% більше ніж у 2013 році [35].

Протягом 2014 року обсяг кредитів, наданих в Донецькій та Луганській областях, значно знизився, що обумовлено проведенням АТО в даних областях, що, в свою чергу, вкрай негативно відобразилось на рівні кредитоспроможності позичальників.

Загальна тенденція в розподілі кредитного портфеля банків в розрізі позичальників демонструє зростання частки кредитів суб'єктам господарювання, частка ж кредитів фізичних осіб поступово знижується. Причинами цього є як підвищена ризиковість кредитування фізичних осіб, їх низька платоспроможність та негативна кредитна історія [33].

Варто зауважити, що задля захисту позичальників, котрі мають зобов'язання перед банківськими установами за споживчими кредитами в іноземній валюті, з 11 червня 2014 року ВРУ був ухвалений закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Втім, даний закон був ветований Президентом.

03 липня 2014 року в першому читанні ВРУ був ухвалений законопроект №4185а-2 «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», що передбачає можливість реструктуризації заборгованості за валютними кредитами за офіційним курсом НБУ, що діяв на момент реструктуризації, залишаючи при цьому попередню відсоткову ставку за боргом.

Загалом, зниження обороту та обсягів виробництва основних галузей, ведення бойових дій на сході України, а також зниження реальних доходів населення за високої девальвації національної валюти можуть в подальшому призвести до виникнення труднощів з обслуговування позичальниками кредитних зобов'язань (особливо валютних), що. в свою чергу, негативно відобразиться як на ліквідності, так і на капіталізації банківських установ.

Вищезазначені фактори спричинили неспроможність багатьох позичальників вчасно виконувати взяті кредитні зобов'язання, що, в свою чергу, сприяло зростанню обсягу простроченої заборгованості впродовж 2014 року. Так. протягом 2014 року обсяг простроченої заборгованості збільшився на 93.59% (65.68 млрд. грн.) та станом на 01.01.2015 р. складає 135858 млн.грн., що відповідає 13,5% клієнтського кредитного портфеля.

Корпоративний клієнтський кредитний портфель представлений переважно коротко- та середньостроковими кредитами в національній валюті нефінансовим корпораціям, за цільовим спрямуванням - інші кредити (в т.ч. кредити в поточну діяльність).

Кредитний портфель суб'єктів господарської діяльності за видами економічної діяльності представлений переважно кредитами, наданими представникам сфери «Оптова та роздрібна торгівля: ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» та «Переробна промисловість». Обсяг кредитних операцій з представниками сфери, що працюють в сфері будівництва та нерухомості є також вагомим.

Обсяг кредитів, наданих підприємствам торгівлі в національній валюті протягом 2014 року зменшився на 17.58% (35223 млн. грн.), що. в свою чергу, зумовлено складною економічною ситуацією у країні (в т.ч. зменшення платоспроможного попиту та реальних доходів населення, що змушує громадян менше витрачати та орієнтацією підприємств торгівлі переважно на імпорт в умовах девальвації національної валюти, що, в свою чергу, зумовлює подорожчання товарів). При цьому, обсяг валютних кредитів збільшився, що загалом пов'язано з девальвацією національної валюти.

Станом на початок січня 2015 року, середнє значення відсоткової ставки за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, складало 18,3% в національній валюті та 8.3% в іноземній валюті (16.3% та 8.2% відповідно на початку січня 2014 року). При цьому, зважаючи на високу конкуренцію за ресурсну базу, що зумовлює збільшення відсоткових ставок, а також зростання облікової ставки НБУ, вартість кредитного ресурсу залишатиметься високою.

Роздрібний клієнтський кредитний портфель протягом 2014 року збільшився на 6.72% (11267 млн. грн.) та станом на 01 січня 2015 року складав 179040 млн. грн. Збільшення обсягу роздрібного клієнтського кредитного портфеля відбулось внаслідок значної девальвації національної валюти, в результаті чого балансова вартість залишків за кредитами значно зросла. При цьому, обсяги роздрібного кредитування в національній валюта та іноземній (в доларовому еквіваленті) значно скоротились. Основною складовою роздрібного клієнтського кредитного портфеля є споживчі кредити [33].

Згідно даного рейтингу від Forbes до першої п'ятірки банків за проблемністю кредитного портфеля увійшли UniCredit Bank, Дельта Банк, Укрексімбанк, Райффайзен банк Аваль та Укргазбанк. Лідери рейтингу мають високі обсяги і частку недіючих та безнадійних кредитів, швидкі темпи зростання проблемних активів або низьке покриття безнадійних позик резервами під кредитні ризики [34].

Отже, протягом 2014 року кредитна активність банківських установ була низькою, що обумовлено скороченням ресурсної бази, погіршенням кредитоспроможності позичальників та високим рівнем невизначеності щодо подальшого економічного розвитку, що, в свою чергу, змушує банківські установи більш прискіпливо відноситись до фінансового стану потенційних позичальників або й взагалі призупинити на деякий час кредитування.

6. Аналіз та оцінка кредитного портфеля ПАТ «АКБ «КОНКОРД»

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» - регіональний банк України, який був створений 7 серпня 2006 року. Основною метою банку є надання фінансових послуг для юридичних і приватних осіб, забезпечення клієнтів широким спектром інноваційних продуктів та зручних сервісів.

ПАТ «АКБ «КОНКОРД» входить в 4 групу банків по класифікації НБУ і є:

- Учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво №184 від 18.01.2007 р.);

- Асоційованим членом міжнародної платіжної системи Visa International;

- Членом Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ);

- Членом Першого Всеукраїнського бюро кредитних історій;

- Членом незалежної асоціації банків України (НАБУ);

- Членом асоціації «Дніпровський Банківський Союз» [66].

Протягом IV кварталу 2014 року обсяг клієнтського кредитного портфеля збільшився на 3,23% (6 965 тис. грн.) та станом на 01.01.15 року складає 222 833 тис. грн. Основною складовою клієнтського кредитного портфеля є кредити, надані юридичним особам (99.0% кредитного портфеля). Частка кредитів, наданих пов'язаним особам, складає 16,5% клієнтського кредитного портфеля.

Станом на 01.01.15 р. в клієнтському кредитному портфелі за строками до погашення переважали короткострокові кредити (98,66% загального обсягу), за цільовим спрямуванням - кредити в поточну діяльність (91.37% загального обсягу).

Протягом аналізованого періоду Банк переважно орієнтувався на кредитування в національній валюті, частка валютних кредитів є незначною та становить лише 0,26%. При цьому, варто зауважити, що валютні кредити були надані позичальникам, в яких відсутні джерела надходжень валютної виручки9, що певною мірою підвищує чутливість Банку до кредитного ризику.

Однак, враховуючи доволі незначну частку кредитів в іноземній валюті в клієнтському кредитному портфелі, та незначний обсяг простроченої заборгованості за валютними кредитами (645 тис. грн. (екв. в іноземній валюті), чутливість Банку до кредитного ризику внаслідок підвищення боргового навантаження на позичальників в результаті девальвації національної валюти є помірною.

Динаміка кредитів за вирахуванням резервів у розрізі валют

Валюта	01.01.13	01.01.14	01.04.14	01.07.14	01.10.14	10.01.15	За IV кв. 2014 р. тис. грн.	За IV кв. 2014 р.%
UAH	293852	187 885	201391	201596	215401	222 264	6864	3,19
USD	554	536	735	793	467	569	102	21,77
EUR	0	0	0	0	0	0	0	-
RUB	0	0	0	0	0	0	0	-
Інші	0	0	0	0	0	0	0	-51.22
Разом клієнтський кредитний портфель	294 406	188 421	202125	202 389	215868	222 833	6 965	3,23
Обсяг прострочених валютних кредитів	528	727	1010	1101	530	645	115	21,77%
Обсяг списаних валютних кредитів	11927	8587	11769	12702	14587	17764	3176	21,77%
Частка валютних кредитів у ККП	0,19%	0,28%	0,36%	0,39%	0,22%	0,26%	-	-

Втім, варто зазначити, що якість обслуговування раніше виданих валютних кредитів була низькою, про що свідчить значний обсяг списаної заборгованості за валютними кредитами - 17 764 тис. грн., що, в свою чергу, відповідає майже 1/2 сукупного обсягу списаних кредитів [77].

Якість клієнтського кредитного портфеля є досить невисокою. Так, станом на 01.01.14 р. кредити, класифіковані зі І-ІІ категоріями якості складали 77,62% сукупного обсягу клієнтського кредитного портфеля. Частка кредитів, класифікованих за IV-V категоріями якості складає 7,87%, що, в свою чергу, відповідає обсягу простроченої заборгованості.

При цьому, частка коштів, класифікованих за III категорією якості внаслідок перекласифікації протягом IV кварталу 2014 року до II категорії якості зменшилась та наразі складає 14,51% клієнтського кредитного портфеля, що може свідчити про наявність потенційно проблемної заборгованості та підвищення чутливості банку до кредитного ризику.

Класифікацію клієнтського кредитного портфеля банку за ступенем ризиковості

Показник	01.01.2014	01.04.2014	01.07.2014	01.10.2014	01.01.2015
І категорія якості	2,16%	0,00%	0,00%	0,00%	3,63%
ІІ категорія якості	59,42%	83,85%	76,55%	65,23%	73,99%
ІІІ категорія якості	26,52%	14,75%	14.87%	26.83%	14,51%
ІV категорія якості	0,00%	0.00%	2.95%	0.00%	2.29%
V категорія якості	11,91%	1,40%	5.63%	7.94%	5.58%
Разом ККП	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%

За даними звітності ПАТ «АКБ «КОНКОРД» проаналізвано структуру та динаміку кредитних операцій банку.

Загальний аналіз активних операцій банку

Показники	Попередній період	Звітний період	Відхилення
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
1. Грошові кошти та їх еквіваленти	6069	3,59	33304	13,24	+27235
2. Торгові цінні папери	2541	1,50	-	-	-2541
3. Кошти в інших банках	400	0,24	1249	0,50	+849
4. Кредити та заборгованість клієнтів	148411	87,68	178060	70,79	+29649
5. Цінні папери в портфелі банку на продаж	3347	1,98	3607	1,43	+260
6. Інвестиційна нерухомість	3312	1,96	3145	1,25	-167
7. Основні засоби та нематеріальні активи	209	0,12	27377	10,88	+27168
8. Інші фінансові активи	428	0,25	23	0,009	-405
9. Інші активи	1195	2,68	4775	1,91	+3580
10. Усього активів	169272	100	251540	100	85628

При аналізі структури та динаміки активів ПАТ «АКБ «КОНКОРД» можемо спостерігати такі зміни: Кількість активів у 2014 році порівняно з 2013 роком зросла на 82268 тис. грн. Позитивні зміни відбулись із основними засобами та нематеріальними активами, питома вага яких у сукупних активах складає 10,88%. Також можемо спостерігати, що відбулись й негативні зміни у банку за даними звітності, а саме з таким показником як торгові цінні папери. Порівняно з минулим роком вони зменшились на 2541 тис. грн.

Коефіцієнтний аналіз активів банку

Показники	Попередній період	Звітний період	Відхилення
1. Співвідношення дохідних активів до сукупних активів	0.97	0.87	-0,1
2. Співвідношення продуктивних і непродуктивних активів	89,56	6,82	-82,74
3. Частка кредитно-інвестиційного портфелю у сукупних активах	0,63	1,09	+0,46
4. Співвідношення кредитного портфеля до сукупних активів	0,88	0,71	-0,17
5. Частка необхідних активів у сукупних активах	0,01	0,13	0,12

1. Співвідношення дохідних активів до сукупних активів = Дохідні активи/Сукупні активи:

ПП: 164110/169272=0,97;

ЗП: 219404/251540=0,87;

2. Співвідношення продуктивних і непродуктивних активів = Продуктивні активи/Непродуктивні активи:

ПП: 164080/1832=89,56;

ЗП:219365/32175=6,82;

3. Частка кредитно-інвестиційного портфелю у сукупних активах = Кредитно-інвестиційний портфель/ Сукупні активи:

ПП: 157611/169272=0,63;

ЗП: 184812/251540=1,09;

4. Співвідношення кредитного портфеля до сукупних активів = Кредитний портфель/Сукупні активи:

ПП: 148411/169272=0,88;

ЗП: 178060/251540=0,71;

1. Частка необхідних активів у сукупних активах: = Непродуктивні активи/Сукупні активи:

ПП: 1832/169272=0,01;

ЗП: 32175/251540=0,13.

Здійснивши коефіцієнтний аналіз якості активів за коефіцієнтами співвідношення дохідних активів до сукупних бачимо що результати перевищують оптимальне значення, яке повинно бути (0,65-0,80) що характеризує рівень продуктивного використання активів керівництвом банку або ділову активність з погляду ефективності розміщення ресурсів.

Співвідношення продуктивних і непродуктивних активів характеризує кісний склад активів, які порівняно з попереднім роком знизились на 82,74 тис. грн. Частка кредитно-інвестиційного портфеля в сукупних активах свідчить про те, що у базовому році показник значно перевищує оптимальне значення (більше ніж 75%), що свідчить про ризикову кредитно-інвестиційну політику банку.

Співвідношення кредитного портфеля до сукупних активів свідчить, про активність банку на ринку традиційних послуг. У попередньому році цей показник становив 0,88, що значно перевищує оптимальне значення (0,55 - 0,65) і це свідчить що у минулому році у банку були серйозні проблеми з ліквідністю балансу та збільшення ризику неплатоспроможності позичальників, у звітному році цей показник зменшишся до 0,71, що свідчить про активність банку на ринку традиційних послуг, але досі перевищує оптимальне значення. Частка необхідних активів у сукупних активах за звітний рік збільшилась на 0,12 відносно з попереднього року.

Отже, протягом IV кварталу 2014 року переважно внаслідок нарощення активних операцій на міжбанківському ринку та збільшення обсягу основних засобів, сукупний обсяг активів Банку збільшився на 18,45% (39185 тис. грн.) та станом на 01.01.2015 р. складає 251540 тис. грн. Станом на 01 січня 2015 року обсяг коштів, розміщених в інших банках, складав 21320 тис. грн. За структурою валютних вкладень операції на міжбанківському ринку здійснювались переважно в іноземній валюті (складає майже 93%).

Певною мірою, чутливість Банку до кредитного ризику знижується завдяки достатньому обсягу сформованих резервів під негативно класифіковану заборгованість. Станом на 01.01.2015 р. рівень забезпечення резервами кредитного портфеля дорівнює 20,56%, а прострочена заборгованість покривається фактично сформованими резервами на 262,08%. Станом на 01 січня 2015 року концентрація корпоративного клієнтського кредитного портфеля за видами економічної діяльності є високою. Так, частка кредитів, наданих підприємствам, зайнятим у сфері «Оптова торгівля, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами», складає 44,20% сукупного обсягу клієнтського корпоративного портфеля, що відповідає 70,68% обсягу регулятивного капіталу.

Концентрація клієнтського кредитного портфеля за основними позичальниками є високою. Так станом на 01 січня 2015 року заборгованість за кредитами, наданих 10 найбільшим позичальникам складала 187 785,04 тис. грн., що, в свою чергу, складає 84,27% сукупного обсягу клієнтського кредитного портфеля та відповідає 135,55% регулятивного капіталу.

Размещено на Allbest.ru

...