Банківський капітал у системі відтворення: механізм накопичення і функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.142.22

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ У СИСТЕМІ ВІДТВОРЕННЯ: МЕХАНІЗМ НАКОПИЧЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

ЧОРНА ОКСАНА МИХАЙЛІВНА

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник:

Дмитриченко Лілія Іванівна, доктор економічних наук, професор, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

Реверчук Сергій Корнійович, доктор економічних наук, професор, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри банківського і страхового бізнесу (м. Львів);

Хімченко Андрій Миколайович, кандидат економічних наук, доцент, Макіївський економіко-гуманітарний інститут Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри фінансів (м. Макіївка).

Захист дисертації відбудеться 28 квітня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 25 березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні трансформації, що на сучасному етапі супроводжуються системною кризою (яка має фінансове коріння), посилюють актуальність і практичну значимість дослідження механізмів функціонування банківського капіталу. Ось чому державна соціально-економічна стратегія України до 2015 року передбачає необхідність комплексного розвитку банківської системи, зміцнення її інвестиційного потенціалу та інтеграцію в світовий фінансовий простір. За оцінками фахівців, частка послуг у структурі доданої вартості ВВП України становить 50 %, в т. ч. частка банківських послуг - 12-15,8 %. Інтенсивне зростання міжнародних потоків капіталу й обсягів фінансових операцій у всіх секторах економіки дає підставу консалтинговим фірмам для прогнозів: у 2020 році частка сектора світових фінансових послуг досягне 10 % ВВП, а загальний обсяг доходів фінансового сектора зросте в реальному вимірі до 6 трлн. дол.

Відтворення сукупного суспільного капіталу досліджували класики економічної науки Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. М. Кейнс. Різні аспекти банківського капіталу досліджують російські вчені В. Кисельов, А. Косой, О. Лаврушин, В. Усоскін; західні - Е. Гілл, Р. Коттер, Ф. Мишкін, П.С. Роуз, Е. Рід, Дж. Р. Хікс; вітчизняні - В. Базилевич, О. Васюренко, О. Вовчак, А. Гальчинський, В. Геєць, Л. Дмитриченко, Н. Дучинська, В. Міщенко, С. Мочерний, С. Реверчук, М. Савлук, М. Туріянська та ін.

Проте наука й практика потребують комплексного аналізу механізмів відтворення банківського капіталу. У вітчизняному банківському законодавстві відсутні поняття "банківський капітал", "накопичення банківського капіталу". Мають місце різночитання з низки фундаментальних положень щодо функціонування капіталу банку та його правового забезпечення. Це ускладнює процес управління відтворенням банківського капіталу, що обумовлює актуальність теми дослідження, її мету й задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетних тем кафедри економічної теорії Донецького національного університету "Інвестиційна політика держави перехідної економіки", номер державної реєстрації - 0101U005728 (автором розроблено рекомендації щодо удосконалення банківської інвестиційної політики) і "Соціальні проблеми країн перехідної економіки й шляхи їхнього вирішення", номер державної реєстрації - 0106U012157 (дисертантом обґрунтовано механізми розв'язання суперечностей економічних інтересів банків і інших економічних суб'єктів), у яких автор брав участь як виконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є теоретичне обґрунтування концептуальних підходів до дослідження процесів відтворення банківського капіталу, спрямованих на розвиток механізму його накопичення й функціонування та на гармонізацію економічних інтересів держави, банків і споживачів банківських послуг.

Для досягнення мети визначені й вирішені наступні наукові завдання:

досліджено генезис банківського капіталу; систематизовано передумови, внутрішні й зовнішні джерела, форми його накопичення;

уточнено й систематизовано основні поняття та категорії теорії банківського капіталу, визначено їх ієрархію;

виявлено сучасні загальносвітові і національні тенденції накопичення банківського капіталу та фактори їх формування;

проаналізовано діючий механізм накопичення банківського капіталу в Україні, інституціональне середовище вітчизняного банківського бізнесу й виявлено відповідність його нормативно-правої бази міжнародним нормам;

обґрунтовано концептуальні підходи до управління відтворенням банківського капіталу;

сформульовано основні напрямки державної стратегії розвитку банківської діяльності;

обґрунтовано перспективні напрямки розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності банків в Україні.

Об'єкт дослідження: процес накопичення й функціонування банківського капіталу і його вплив на розвиток суспільного відтворення.

Предмет дослідження: економічні відносини, пов'язані з механізмом функціонування банківського капіталу в системі суспільного відтворення.

Методи дослідження. Дослідження спирається на теорію трудової вартості класиків політичної економії, марксистську теорію суспільного відтворення капіталу, а також на надбання неокласичного, кейнсіанського, посткейнсіанського та інституціонального напрямів економічної думки.

Метод історичного й логічного аналізу використано при аналізі генезису банківського капіталу і його ролі у формуванні типу суспільного відтворення. Метод наукової абстракції дозволив визначити нові й уточнити існуючі поняття й категорії теорії банківського капіталу. Статистичний аналіз обумовив можливість оцінити стан і перспективи накопичення капіталу вітчизняними банками та визначити основні напрями стратегії їх інвестиційної діяльності.

Нормативну базу дослідження складають Закони України, нормативно-правові акти НБУ, Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні дані, дані інформаційних та аналітичних бюлетенів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні концепції відтворення банківського капіталу, що відповідає сучасним вимогам забезпечення розвитку національної економіки. При цьому було отримано нові наукові результати.

Вперше:

розроблено сучасну концепцію механізму відтворення банківського капіталу в Україні, засновану на вдосконаленні системи управління відтворенням банківського капіталу на макро- й мікроекономічному рівні, що передбачає: а) розвиток власне управління відтворенням банківського капіталу та його організації; б) поліпшення системи інформаційного забезпечення функціонування банківського капіталу; в) удосконалення інституціонального середовища відтворення банківського капіталу. Це сприятиме підвищенню ефективності механізму накопичення й функціонування банківського капіталу;

розкрито діалектику накопичення банківського капіталу й типу відтворення, що дозволяє обґрунтувати роль банківського капіталу в створенні фундаментальних передумов соціально-економічного розвитку країни.

Удосконалено:

тлумачення основних понять і категорій теорії банківського капіталу, визначено їхню ієрархію, зокрема:

економічну категорію "банківський капітал", яку визначено як систему економічних відносин щодо формування і трансформації залучених банком ресурсів, які здатні приносити й приносять реальний прибуток власникам за умов ефективного застосування інноваційних технологій управління капіталом для збалансування суспільних, корпоративних і приватних інтересів у розвитку національної економіки та її інтеграції у світовий банківський простір;

поняття "інституціональне середовище накопичення банківського капіталу", яке визначено як сукупність інститутів, умов і факторів накопичення банківського капіталу, пов'язаних з пошуком нових джерел ресурсів і виявленням нових перспективних можливостей інвестування, що дозволить институціоналізувати механізми накопичення банківського капіталу.

Набули подальшого розвитку:

узагальнення критеріїв, відповідність яким дозволяє визначити банківську діяльність як бізнес, метою якого є не тільки отримання доходу, але й створення нової послуги в інтересах споживача;

систематизація загальносвітових і національних тенденцій накопичення банківського капіталу й факторів їхнього формування, що дозволить попередити (або мінімізувати) вплив переважаючих ендогенних факторів на відтворювальні процеси в банківській сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розвитку теорії банківського капіталу, механізмів його формування й функціонування. Основні наукові положення дисертації доведено до рівня методичних узагальнень і рекомендацій щодо вдосконалення механізмів управління банківською діяльністю в національній економіці України.

Теоретичні надбання використовуються автором у викладацькій роботі в Донецькому національному університеті в курсах "Гроші і кредит", "Грошово-кредитні системи зарубіжних країн", а також можуть бути використаними при вивченні відповідних тем курсів "Економічна теорія", "Державне регулювання економіки", "Інвестиційна діяльність підприємств".

Пропозиції автора було використано правлінням ЗАТ "Донгорбанк" при обґрунтуванні концепції інвестиційної діяльності (довідка № 12986 від 17.11.2009 р.), Донецькою обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" відносно розвитку механізму капіталізації прибутку (довідка № 31-02/1 від 18.11.2009 р.), а також Управлінням НБУ в Донецькій області при обґрунтуванні політики прямого й непрямого впливу щодо регулювання банківської діяльності (довідка № 04-014/9844 від 17.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Висновки і результати дисертації отримано автором самостійно і опубліковано у відкритому друку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи докладалися автором на 7 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях і науково-практичних семінарах:

- на IV Всеукраїнській науково-практичної конференції аспірантів і молодих науковців "Розвиток фінансово-кредитної системи України: досягнення, проблеми, перспективи" (Львів, 2008);

- на I Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців "Розвиток банківської системи України як основи реалізації стратегії економічного росту" (Тернопіль, 2008);

- на Х Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених "Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми" (Донецьк, 2008);

- на науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного університету (Донецьк, 2009);

- на I Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих науковців "Економічна теорія в умовах глобалізації економіки" (Донецьк, 2009);

- на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми фінансової системи України" (Черкаси, 2009);

- на Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток фінансових ринків і інститутів в умовах міжнародної інтеграції" (Полтава, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць (з яких 6 у фахових виданнях) загальним обсягом 4,8 д.а. (автору належить 4,5 д.а.).

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 20 додатків та списку використаних джерел, що налічує 196 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 239 сторінок (основний зміст - 198 сторінок). Дисертація містить 3 таблиці, 47 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження; відбито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Методологічні основи дослідження відтворення банківського капіталу" розглянуто генезис та економічну сутність банківського капіталу, проаналізовано накопичення банківського капіталу як основу економічного розвитку, відбито роль банківського капіталу в формуванні типу суспільного відтворення.

Дослідження генезису банківського капіталу поглиблює розуміння його природи, сутності та взаємозв'язку з іншими формами капіталу. Стародавніми формами капіталу були торговельний і лихварський, на підґрунті яких сформувався промисловий капітал. Його грошова форма як самостійна набуває форми позичкового капіталу. Розмежувати грошовий і позичковий капітал проблематично через паралельний розвиток цих форм і через їхню конвергенцію (рис. 1).

Рис. 1. Генезис банківського капіталу

Характеристиками банківського капіталу в політико-економічному розумінні є властивості, притаманні позичковому капіталу: обмеженість, здатність до накопичення, здатність до постійної зміни форм і пов'язана з цим ліквідність.

Банківський капітал як економічна категорія - система економічних відносин щодо формування й трансформації залучених банком ресурсів, які мають бути задіяними й приносити реальний доход. Це можливо за умов їхнього ефективного розміщення, а також за умов застосування інноваційних технологій організації управління банківськими ресурсами. Цільовою функцією руху ресурсів має бути не тільки отримання доходів, але й збалансування суспільних, корпоративних і приватних інтересів у розвитку національної економіки та її інтеграція у світовий банківський простір.

Трактовку поняття "банківський капітал" доповнено його структурними складовими, якими є: фізичний капітал (матеріальні засоби бізнесу), фінансовий капітал (фінансові активи) і інтелектуальний капітал (знання, досвід найманого управлінського персоналу).

В економічній літературі та в національному законодавстві має місце ототожнення понять "банківський капітал" і "банківські ресурси", що ускладнює проблему управління накопиченням банківського капіталу і формуванням банківських ресурсів. Розмежування цих понять ґрунтується на тезі: банківські ресурси приймають форму банківського капіталу за умов їх ефективного розміщення, за якими ресурси приносять доход.

Спостерігається некоректне трактування поняття "ресурсна база", що ототожнюється або з поняттям "банківські ресурси", або з певним сектором грошового ринку. Поняття "ресурсна база" більш відповідає макрорівню й відбиває стратегічні цілі залучення ресурсів та можливості банківської системи у цілому. Поняття "банківські ресурси" відповідає мікрорівню й відбиває частку матеріальних, нематеріальних і фінансових активів окремих банків, що використовується для отримання доходів. (У такому разі банківські ресурси перетворюються у індивідуальний капітал банку.)

Накопичення банківського капіталу - підґрунтя економічного розвитку країни - процес його відтворення, поновлення з приростом на стійкій основі, або процес трансформації банками доходів економічних суб'єктів у капітал для розширеного суспільного відтворення. Поміж рівнем накопичення банківського капіталу й рівнем економічного розвитку країни існує щільний зв'язок: розвиток економіки стимулює накопичення банківського капіталу, що забезпечує подальший розвиток економіки.

Сучасний стан української економіки є такий, що характеризується як критичний відносно обсягів накопичення капіталу. Сукупний власний капітал комерційних банків України ледве досягає обсягів власного капіталу найпотужніших банків світу! При такій ситуації у вітчизняних банківських інститутах вряд чи можна сподіватися на подолання технологічного дисбалансу української економіки.

Банківський капітал відіграє провідну роль у формуванні типу суспільного відтворення (рис. 2). Необхідно мати на увазі, що з накопиченням грошей без їх трансформації в капітал економіка втрачає сили і енергію інвестицій, спрямованих на відтворення головного джерела накопичення - національного доходу. Не втрачає методологічного сенсу висновок щодо типу власності як визначального критерію відносно характеру відтворення у цілому, а також відтворення банківського капіталу.

Проблеми відтворення банківського капіталу неможливо розв'язати лише за допомогою державного регулювання економіки, внаслідок вже того, що існує інституціональний феномен "влада - власність". Якісний аспект розширеного відтворення пов'язаний з подоланням меж існуючих і появою нових форм і типів власності.

Сучасна роль банківського капіталу проявляється в створенні фундаментальних передумов економічного розвитку, що визначає його цільову орієнтацію на модернізацію виробництва на інноваційному підґрунті; на ефективне використання ресурсів та прогресивні зрушення організаційної й галузевої структури виробництва; на підвищення кваліфікаційного рівня кадрів та їхньої мотивації до праці; на природоохоронну стратегію; на формування важливих пропорцій у всіх сферах відтворення.

У другому розділі дисертації "Концепція механізму відтворення банківського капіталу" розглянуто економічні передумови, джерела, чинники і форми накопичення банківського капіталу; тенденції накопичення банківського капіталу й механізм розв'язання суперечностей накопичення; концептуальний підхід до відтворення банківського капіталу в Україні.

Передумовами накопичення банківського капіталу визначено економічну незалежність господарських суб'єктів, рівноправність форм власності, інтенсифікацію виробництва, стабільність інституціонального середовища бізнесу; якість інформаційних потоків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Діалектика накопичення банківського капіталу й типу відтворення

Джерела накопичення капіталу розмежовані на внутрішні (продаж частки активів, що належать банку; передача нерухомості банку у довгострокову оренду; підвищення продуктивності праці) і зовнішні (додаткове акціонування; концентрація і централізація капіталу; залучення додаткового капіталу на умовах субординованого боргу).

Сучасні чинники накопичення банківського капіталу розмежовано на екзогенні (що відбивають макроекономічний рівень розвитку національної економіки й на які банківська система й окремі банки практично не впливають: зовнішньо- і внутрішньоекономічні, політичні, правові, соціокультурні); та ендогенні (на які банківський менеджмент здатний впливати. Вони, в свою чергу, угруповуються за двома напрямами: а) чинники на рівні окремих банків; б) чинники на рівні банківської системи у цілому).

Виявлено основні загальносвітові й національні тенденції накопичення банківського капіталу (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Тенденції накопичення банківського капіталу

· Поглиблення інтеграції банківського і промислового капіталу.

· Концентрація і централізація банківського капіталу.

· Загострення банківської конкуренції (поміж банками різних країн і поміж різними видами кредитно-фінансових інститутів у межах окремих країн).

· Економічна інтеграція, що обумовлює уніфікацію операцій та подолання розбіжностей у функціональних особливостях банків різних типів.

· Лібералізація доступу на національні ринки банківських послуг.

· Збільшення обсягів транснаціонального переміщення капіталів та розширення географічних меж накопичення капіталу; зростання впливу ТНК.

· Експансія капіталу у країни, що розвиваються, де фінансовий ринок має значний потенціал розвитку.

· Посилення залежності й чутливості до змін і подій у світовій економіці та політиці.

· Дематеріалізація фінансових інструментів у напрямку інволюції (від лат. involutio - згортання): від документарних до бездокументарних, від тих, що пред'являються, до іменних.

· Стандартизація фінансових інструментів.

· Денаціоналізація й переважна односпрямованість легальної участі в міжнародному русі капіталу.

· Дезінтеграція банківського капіталу.

· Концентрація капіталу переважно у фінансовому центрі країни та великих містах.

· Низький рівень централізації банківського капіталу.

· Зміна технології та філософії накопичення, при якій боротьба за ринкові позиції не дає банкам можливості належним чином контролювати кредитні ризики.

· Збитковість операцій і низька рентабельність активів банків при зростанні рівня ризиків.

· Нерегульоване зростання частки кредитів, номінованих у іноземній валюті.

· Кептивний характер діяльності більшості банків, за виключенням найкрупніших.

· Низький рівень відповідальності власників капіталу, які керуються власними інтересами або інтересами певних промислово-фінансових кланів, а не інтересами насамперед клієнтів.

· Проблематика обслуговування тіньового сектору економіки з непрозорою структурою власників.

На підґрунті аналізу основних тенденцій розвитку банківського капіталу, а також показників розвитку банків України в 2001-2009 роках обґрунтовано сучасну концепцію управління відтворенням банківського капіталу. Дані свідчать, що на 01.01.2009 року частка власного капіталу в загальному обсязі пасивів становила 12,9 % (табл.1).

Темпи зростання власного капіталу банків (зокрема статутного) високі. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків досягла 36,7 %, що свідчить про перерозподіл ресурсної бази фізичних і юридичних осіб на користь банків з іноземним капіталом. Динаміка показників розвитку банківської системи з початку фінансової кризи свідчить про значне напруження: за чотири місяці 2009 року збитки банків досягли 9,3 млрд. грн. Відплив депозитів фізичних осіб та коштів іноземних інвесторів негативно впливає на показники ліквідності банків.

Таблиця 1. Показники розвитку банків України у 2001-2009 рр. (на початок року)

ПОКАЗНИКИ	Роки
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
1. Кількість діючих банків	153	152	157	158	160	165	170	175	184
1.1 З них з іноземним капіталом	22	21	20	19	19	23	35	47	53
1.2 У т. ч. зі 100-відсотковим іноземним капіталом	7	6	7	7	7	9	13	17	17
2. Частка іноземного капіталу в уставному капіталі банків, %	13,3	12,5	23,7	11,3	9,6	19,5	27,6	35,0	36,7
3. Власний капітал	6507	7915	9983	12882	18421	25451	42566	69578	119263
3.1 Темп зростання, % до попереднього року	-	121,6	126,1	129,0	142,9	138,2	167,2	163,5	171,4
3.2 У т. ч. оплачений зареєстрований уставний капітал	3665	4573	6003	8116	11648	16144	26266	42873	82454
3.2.1 Темп зростання, % до попереднього року	-	124,8	131,3	135,1	143,5	138,6	162,7	163,2	192,3
4. Частка капіталу в пасивах	17,5	16,6	15,6	12,9	13,7	11,9	12,5	11,6	12,9
5. Зобов'язання банків	30622	39676	53913	87352	115926	188427	297613	529818	806823
5.1 У т. ч. кошти суб'єктів господарювання	13071	15653	19703	27987	40128	61214	76898	111995	143928
5.1.1 Темп зростання, % до попереднього року	-	119,8	125,9	142	143,4	152,5	125,6	145,6	128,5
5.1.2 З них термінові кошти суб'єктів господарювання	2867	4698	6161	10391	15377	26807	37675	54189	73352
5.2 Кошти фізичних осіб	6649	11165	19092	32113	41207	72542	106078	163482	213219
5.2.1 З них термінові кошти фізичних осіб	4569	8060	14128	24861	33204	55257	81850	125625	175142
5.2.2 Темп зростання, % до попереднього року	-	176,4	175,3	175,9	133,6	166,4	148,1	153,5	139,4
6. Регулятивний капітал, млн. грн.	4148	8025	10099	13274	18188	26373	41148	72265	123066
6.1 Адекватність регулятивного капіталу (Н 2)	15,53	20,69	18,01	15,11	16,81	41,95	14,19	13,92	14,01
7. Доходи, млн. грн.	7446	8583	10470	139494	20072	27537	41645	68185	122580
8. Витрати, млн. грн.	7476	8051	9785	13122	18809	25367	37501	61565	115276
9. Результат діяльності, млн. грн.	-30	532	685	827	1263	2170	4144	6620	7304
10. Рентабельність капіталу, %	-0,45	7,50	7,97	7,61	8,43	10,39	13,52	12,67	8,51

Прибутковість банків, в тому числі рентабельність акціонерного капіталу, що характеризує відношення чистого прибутку до акціонерного капіталу, знижується і на 01.01.2009 року дорівнювала 8,51 %. Склалася така ситуація, що на тлі збільшення обсягів проблемних кредитів більшість вітчизняних банків залишається низькорентабельними і навіть збитковими.

Удосконалення механізму відтворення банківського капіталу пов'язане з розвитком власне управління відтворенням банківського капіталу та його організації; з розвитком системи інформаційного забезпечення його функціонування, з удосконаленням інституційного середовища відтворення банківського капіталу. Концепцію механізму відтворення банківського капіталу відбито на рис. 4.

Зусилля Національного банку України з регуляторного впливу на діяльність банків повинні акцентуватися на продукуванні принципів діяльності банків, а не політики. По мірі стабілізації економічної ситуації в Україні активність використання адміністративних методів буде знижуватися на користь індикативних методів. Розвиток інвестиційної діяльності банків в умовах падіння прибутковості класичних банківських продуктів вбачається в поєднанні послуг інвестиційного банкінгу, послуг з підтримки банком іміджу універсального "супермаркету", послуг інвестиційного менеджменту та брокерських послуг. Запропонована концепція сприятиме підвищенню ефективності накопичення й функціонування банківського капіталу та інноваційно-інвестиційному розвитку національної економіки.

У третьому розділі "Державна стратегія розвитку банківської діяльності в Україні" розглянуто механізми активізації інноваційно-інвестиційної діяльності банків та розвиток інституціонального середовища банківського бізнесу.

Економічний розвиток країни не може реалізуватися лише на підґрунті ринкових механізмів, а й вимагає активізації ролі держави, що проявляється в об'єднанні конкурентного ринкового механізму й механізму захисту свободи підприємницької діяльності в конкурентному середовищі.

Стратегічними напрямками відповідної державної політики є: забезпечення стійкості та надійності банківської системи, концентрація й централізація банківського капіталу, залучення іноземного капіталу, розвиток механізму довгострокового кредитування, удосконалення нормативно-правової бази банківського бізнесу та механізмів банківського нагляду.

Доведено, що в умовах недостатності обсягів інвестицій приватних і корпоративних інвесторів держава сама повинна стати активним суб'єктом накопичення банківського капіталу й безпосередньо інвестором у загальнодержавних інтересах. У цьому сенсі значення набуває капіталізація державних банків, що здатна підсилити вплив держави на розвиток реального сектора економіки.

Доцільно використовувати заходи прямого й непрямого впливу держави на активізацію банківської діяльності: заходи прямого впливу задають загальну спрямованість генерованим потокам інвестицій, а заходи непрямого впливу дозволяють визначити масштаби, джерела й відтворювально-технологічну структуру інвестицій.

Інноваційно-інвестиційну діяльність банків необхідно розглядати не тільки з позиції банківського сприяння розвитку інновацій у реальному секторі, а і з позиції створення, освоєння і поширення інновацій у суто банківській діяльності. банківський капітал відтворення накопичення

В дослідженні інституціонального середовища банківського бізнесу визначено сукупність критеріїв, відповідність яким дозволяє позиціонувати банківську діяльність як бізнес, мета якого не тільки отримання доходу, але й створення нової послуги в інтересах споживача.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Концепція механізму відтворення банківського капіталу в Україні

Напрямки розвитку банківського інвестування як цілісної системи відбито на рис. 5.

Послуги інвестиційного банкінгу
· Андерайтинг для державних, муніципальних органів влади та корпорацій. · Обслуговування угод по злиттю й поглинанню компаній. · Інвестиційний консалтинг. · Альтернативне інвестування у синтезовані продукти з інвестиційною складовою
Послуги з підтримки банком іміджу універсального "супермаркету"
· Кредитна підтримка інвесторів та емітентів, в. т. ч. фінансовий лізинг
· Розрахунково-клірингове обслуговування	· Валютно-обмінні операції
· Аналітична підтримка інвесторів і емітентів	· Страхування
Брокерські послуги на ринку цінних паперів, землі, нерухомості, й на товарному ринку
Послуги інвестиційного менеджменту
· Створення й управління фондами різних типів на основі довіри. · Довірче управління активами громадян і професійних інвесторів (пенсійних і благодійних фондів): - активне управління майновими правами й коштами; - пасивне управління: послуги депозитарію, оформлення довіреностей та інші нотаріальні послуги

Рис. 5. Напрямки розвитку інвестиційної діяльності банків

Уточнено економічний зміст понять "інститут" і "інституція" і похідних від них "інституційний" і "інституціональний". Зроблено висновок, що синонімія понять "банківський інститут" і "банківська інституція" виключається шляхом розмежування специфіки застосування кожного. На такому підґрунті розмежовано поняття "банківський інститут" як самостійну структуру в банківській системі й державі та "банківська інституція" як механізм дії й характерні ознаки структури.

Уточнено поняття "інституціональне середовище банківського бізнесу" як сукупності інститутів, умов і факторів, що характеризуються певною єдністю й ступенем впливу на банківський бізнес, на тлі чого формуються тенденції накопичення й функціонування банківського капіталу. Поняття "інституціональне середовище накопичення банківського капіталу" трактується як сукупність інститутів, умов і факторів накопичення банківського капіталу, пов'язаних з пошуком нових джерел ресурсів і виявленням нових перспективних можливостей інвестування.

Удосконалення інституціонального середовища банківського бізнесу пропонується здійснювати в напрямку розвитку небанківських інститутів фінансового посередництва в забезпеченні накопичення капіталу; інститутів реального сектора економіки, що забезпечують натурально-речовинне накопичення капіталу; інституту домашніх господарств, чиї заощадження є найважливішим джерелом накопичення й інвестиційним ресурсом; некомерційних інститутів.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертації поставлено і вирішено актуальну наукову проблему теоретико-методологічного обґрунтування концептуальних основ відтворення банківського капіталу. При цьому отримано наступні основні наукові результати:

1. Розроблено сучасну концепцію відтворення банківського капіталу в Україні, засновану на вдосконаленні системи управління відтворенням банківського капіталу на макро- і мікроекономічному рівні, що передбачає:

а) розвиток власне управління відтворенням банківського капіталу та його організації; б) поліпшення системи інформаційного забезпечення функціонування банківського капіталу; в) удосконалення інституціонального середовища відтворення банківського капіталу. Це сприятиме підвищенню ефективності механізму накопичення й функціонування банківського капіталу.

2. Досліджено генезис банківського капіталу, передумови, внутрішні й зовнішні джерела, форми його накопичення, що дозволило уточнити основні поняття та категорії теорії банківського капіталу ("банківський капітал", "капітал банку", "банківські ресурси", "ресурсна база банку", "інституціональне середовище накопичення банківського капіталу", "інституціональне середовище банківського бізнесу") і визначити їх ієрархію.

3. Виявлено сучасні загальносвітові і національні тенденції накопичення банківського капіталу та фактори їх формування, що надало можливості розкрити діалектику накопичення банківського капіталу й типу суспільного відтворення. Доведено необхідність трансформації банку з посередника й інституційного інвестора в домінантний економічний інститут, що впливає на суспільне відтворення. Це забезпечить інтеграцію України в світовий банківський простір і в світову економіку у цілому.

4. На підґрунті аналізу діючого механізму накопичення банківського капіталу в Україні й інституціонального середовища вітчизняного банківського бізнесу доведено, що в умовах, коли між різними економічними інститутами не виникає або втрачається взаємозв'язок, інституціональне середовище банківського бізнесу стає одним з головних елементів стратегії розвитку банківського капіталу. Банківську діяльність визначено як бізнес, мета якого не тільки отримання доходу, але й створення нової послуги в інтересах споживача.

Удосконалення інституціонального середовища банківського бізнесу пропонується здійснювати у напрямах розвитку небанківських інститутів фінансового посередництва в накопиченні капіталу; інститутів реального сектора економіки; інституту домашніх господарств; некомерційних інститутів. Необхідним є узгодження вітчизняної правової бази функціонування банківської системи з міжнародним законодавством.

5. Доведено, що в сучасних умовах процес накопичення банківського капіталу не може активізуватися лише ринковими механізмами, а й вимагає впливу держави (об'єднання конкурентного ринкового механізму й механізму забезпечення свободи підприємницької діяльності в конкурентному полі). Стратегічними напрямками відповідної політики є: забезпечення стійкості та надійності банківської системи, концентрація й централізація банківського капіталу, залучення іноземного капіталу, розвиток механізму довгострокового кредитування та інструментарію банківських послуг, розвиток правової бази банківського бізнесу, удосконалення механізмів банківського нагляду.

Обґрунтовано тезу: в умовах недостатності обсягів інвестицій приватних і корпоративних інвесторів необхідне перетворення держави в активного суб'єкта накопичення банківського капіталу й безпосереднього інвестора, який використовує потенціал банківського капіталу в загальнодержавних інтересах. У цьому сенсі значення набуває капіталізація державних банків, здатна підсилити вплив держави на розвиток реального сектора економіки.

6. Обґрунтовано перспективні напрямки розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності банків в Україні, які систематизовано по групах послуг інвестиційного банкінгу, брокерських послуг, послуг інвестиційного менеджменту, що активізує інвестиційно-інноваційну діяльність як на рівні банківської сфери, так і на рівні національної економіки в цілому.

7. Основні результати дослідження пройшли практичну апробацію й використані Правлінням ЗАТ "Донгорбанк", Донецькою обласною філією АКБ "Укрсоцбанк", Управлінням НБУ в Донецькій області.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Черная О.М. Сущность банковского капитала и характер его взаимосвязи с другими экономическими категориями /О.М. Черная, Е.И. Хорошева //Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 13. Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан, 2007. - 196 с. - С. 22-29 (Особистий внесок здобувача: розкрито сутність банківського капіталу та визначено ієрархію основних понять та категорій теорії банківського капіталу).

2. Черная О.М. Генезис банковского капитала /Черная О.М. // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 234: В 4 т. - Т.IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - 260 с. - С. 961-969.

3. Чорна О.М. Сучасні форми прояву закону єдності і боротьби протилежностей у функціонуванні банківського капіталу /О.М. Чорна // Вчені записки Кримського інженерно-педагогічного університету. Випуск 12. Економічні науки. - Сімферополь: НІЦ КІПУ, 2008. - 276 с. - С. 260-263.

4. Черная О.М. Диалектика накопления банковского капитала и типа общественного воспроизводства /О.М. Черная //Економіка і организація управління: Збірник наукових праць. Випуск 4 / Під заг. ред. П.В. Єгорова. - Донецьк: ДонНУ, Каштан, 2008. - 138 с. - С. 85-92.

5. Черная О.М. Концепция управления воспроизводством банковского капитала в Украине /О.М. Черная //Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 14 /Под общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк: ДонНУ, Каштан, 2008. - 140 с. - С. 96-106.

6. Черная О.М. Развитие институциональной среды банковского бизнеса /О.М. Черная //Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 234: В 4 т. - Т.IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - 260 с. - С. 777-787.

За матеріалами конференцій:

7. Черная О.М. Тенденции накопления банковского капитала /О.М. Черная // [Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного університету за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2007-2008 рр. (Донецьк, 6 квітня - 14 травня 2009 року). Т 2. - Суспільно-гуманітарні науки /Під ред. В.П. Шевченка, С.В. Беспалової. - Донецьк: Цифрова типографія, 2009. - 394 с. - С. 332-333.

8. Чорна О.М. Сутність накопичення банківського капіталу в умовах трансформації економіки України /О.М. Чорна //Розвиток банківської системи України як основа реалізації стратегії економічного зростання: [Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (Тернопіль, 31 жовтня 2008 р.)]. - Тернопіль, 2008. - 233 с. - С. 50-52.

9. Чорна О.М. Обґрунтування підстав віднесення позичених та залучених ресурсів до банківського капіталу /О.М. Чорна //Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи: [Тези доповідей IV Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених, м. Львів, 23-24 жовтня 2008 р.]/ Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України /Відп. за вип. Р.А. Слав'юк. - Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2008. - 157 с. - С. 112-115.

10. Черная О.М. Факторы влияния на формирование тенденций накопления банковского капитала /О.М. Черная // Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми. [Тези доповідей і виступів X міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених]/ Заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Єгорова П.В. - Донецьк: ТОВ "Юго-восток, Лтд", 2008. - 184с. - С. 122-124.

11. Черная О.М. Инновационный процесс в банке /О.М. Черная //Економічна теорія в умовах глобалізації економіки. [Тези доповідей і виступів I всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених (18-19 березня 2009 року)]/Заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Семенова А.Г. - Донецьк: ТОВ "Юго-восток, Лтд", 2009. - 153 с. - С. 100-102.

12. Черная О.М. Влияние государства на преодоление структурно-функциональных противоречий между накоплением банковского капитала и инвестиционным процессом /О.М. Черная //Актуальні проблеми фінансової системи України. [Збірник тез доповідей та виступів VI всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів і студентів (24 квітня 2009 р.)]/ Черкаси. - ЧДТУ. - 2009. - Том II. - 228 с. - С. 92-94.

13. Черная О.М. Институциональная традиция в исследовании среды банковского бизнеса /О.М. Черная //Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції: [Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. (Полтава 19-20 лютого 2009 р.)]: Тези доп.: У 2 ч. - Ч. II. /Відп. ред. Р.В. Шинкаренко. - Полтава: ПолтНТУ, 2009. - 189 с. - С. 177-180.

АНОТАЦІЯ

Чорна О.М. Банківський капітал у системі відтворення: механізм накопичення і функціонування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Розроблено сучасну концепцію механізму відтворення банківського капіталу в Україні, засновану на вдосконаленні системи управління відтворенням банківського капіталу на макро- і мікроекономічному рівні.

Досліджено генезис банківського капіталу і його взаємозв'язок з іншими формами капіталу. Розкрито сутність банківського капіталу як економічної категорії й конкретизоване його визначення.

Обґрунтовано авторську позицію щодо співвіднесення й взаємозв'язку основних понять і категорій теорії банківського капіталу, визначено їхню ієрархію.

Обґрунтовано роль банківського капіталу в створенні фундаментальних передумов соціально-економічного розвитку суспільства.

Виявлено загальносвітові й національні тенденції накопичення банківського капіталу.

Досліджено інституціональне середовище банківського бізнесу, визначено сукупність критеріїв, відповідність яким дозволяє трактувати банківську діяльність як бізнес. Уточнено економічний зміст понять "банківський інститут" і "банківська інституція", доведено їхню нетотожність.

Структуровано інституціональне середовище банківського бізнесу за критерієм інтенсивності взаємодії банку та його оточення.

Уточнено поняття "інституціонального середовища банківського бізнесу" і "інституціонального середовища накопичення банківського капіталу".

Запропоновано напрями активізації інвестиційно-інноваційної діяльності банків.

Ключові слова: банківський капітал, власний капітал банку, банківські інвестиції, накопичення банківського капіталу, банківський інститут, банківська інституція, інституціональне середовище банківського бізнесу.

АННОТАЦИЯ

Черная О.М. Банковский капитал в системе воспроизводства: механизм накопления и функционирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

Разработана современная концепция механизма воспроизводства банковского капитала в Украине, основанная на совершенствовании системы управления воспроизводством банковского капитала на микро- и макроуровне, что предусматривает развитие собственно управления воспроизводством банковского капитала и системы его организации; совершенствование информационного обеспечения функционирования банковского капитала; совершенствование институциональной среды воспроизводства банковского капитала.

Исследован генезис банковского капитала как формы ссудного капитала и его и взаимосвязь с другими формами капитала. Раскрыта природа и сущность банковского капитала как экономической категории. Конкретизировано его определение как системы экономических отношений, связанных с формированием и трансформацией привлеченных банком ресурсов. Подчеркнуто, что ресурсы должны постоянно пребывать в движении и приносить реальный доход их владельцам. Условием этого является эффективное применение инновационных технологий управления капиталом для сбалансирования общественных, корпоративных и частных интересов в развитии национальной экономики. Следствием развития станет интеграция страны в мировое банковское и экономическое пространство.

Понятие "банковский капитал" дополнено структурными составляющими и рассматривается как совокупность физического, финансового и интеллектуального капитала. Акцентируется внимание на существовании тенденции исчезновения стоимости нематериальных составляющих банковского капитала по мере приближения банков к неплатежеспособности.

Обосновано авторское видение взаимосвязи основных понятий и категорий теории банковского капитала, определена их иерархия.

Изучение диалектики накопления банковского капитала и типа общественного воспроизводства позволило обосновать роль банковского капитала в создании фундаментальных предпосылок социально-экономического развития общества.

Анализ форм проявления закона противоречия в накоплении и функционировании банковского капитала позволил сделать вывод о том, что именно фактическое владение капиталом создает возможность непосредственно воздействовать на эффективность управления им.

Систематизированы виды банковского капитала, факторы влияния на формирования тенденций накопления и функционирования банковского капитала. Выявлены значимые общемировые и национальные тенденции накопления банковского капитала.

Исследована институциональная среда банковского бизнеса; определена совокупность критериев, соответствие которым позволяет определить банковскую деятельность как бизнес. Уточнено экономическое содержание понятий "банковский институт" и "банковская институция" и аргументирована их нетождественность.

Структурирована институциональная среда банковского бизнеса по критерию интенсивности взаимодействия банка и его окружения, которая включает: среду прямого воздействия и ее силы; среду опосредованного воздействия и ее силы, международную (региональную) и мировую среду.

Уточнено понятие "институциональная среда банковского бизнеса", под которым разумеется совокупность институтов, условий и факторов, характеризующихся некоторым единством и степенью влияния на банковский бизнес. Уточнено также понятие "институциональная среда накопления банковского капитала", которая представляет собой совокупность институтов, условий и факторов накопления банковского капитала, связанных с поиском новых источников ресурсов и выявлением новых перспективных возможностей инвестирования, что позволит институционализировать те или иные механизмы накопления банковского капитала и повысить их эффективность в Украине.

Ключевые слова: банковский капитал, собственный капитал банка, банковские инвестиции, накопление банковского капитала, банковский институт, банковская институция, институциональная среда банковского бизнеса.

SUMMARY

Chernaya О.M. The banking capital in the system of reproduction: mechanism of accumulation and functioning. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Economic sciences on specialty 08.00.01 - Economic Theory and History of Economical Thought. Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2010.

The genesis of the banking capital as a form of the loan capital and its interrelation with other forms of the capital is investigated. The nature and essence of the banking capital as economic category is opened. Its definition as parts of the economic relations connected with formation and transformation of resources involved with bank, staying in movement at all stages of functioning of the bank.

Studying of dialectics of accumulation of banking capital and type of public reproduction has allowed proving the role of banking capital in creation of fundamental preconditions for social and economic development of society.

The concept of managing banking capital reproduction in Ukraine, which assumes perfecting the actual managerial process of banking capital reproduction is offered and proved; information supply and organization of management of banking capital reproduction.

In course of examining the institutional environment of bank business, a set of criteria, conformity which is defined, allows to define bank activity as business. The economic maintenance of concepts "bank institute" and "a bank institution" is specified and established.

The institutional environment of bank business is structured into the environment of direct influence and its forces according to the criterion of intensity of the interaction between a bank and the environment; the environment of the mediated influence and its force, the international (regional) and world environment.

Keywords: bank capital, bank's own capital, bank investments, bank capital accumulation, bank institute, bank institution, institutional environment of bank business.

Размещено на Allbest.ru

...