Банківська діяльність на фінансовому ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

ПУРІЙ Галина Миколаївна

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТА

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки фінансовий ринок відіграє значну роль в економічних перетвореннях і як центр акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів забезпечує функціонування потужного механізму стимулювання розвитку інвестиційної та виробничої сфер економіки, а відтак і усієї системи суспільно-економічних відносин.

Процес організації, функціонування та розвитку фінансового ринку в Україні тісно пов'язаний із діяльністю банків, які є головними його інституційними учасниками і займають вагоме місце в усіх сегментах. Зазначене зумовлює необхідність удосконалення банківської діяльності та приведення її у відповідність до вимог світового фінансового ринку.

Теоретичні засади та практика організації фінансового ринку, а також окремі аспекти банківської діяльності на ньому досить масштабно досліджуються в наукових працях українських вчених Л. Алексеєнко, О. Барановського, З. Васильченко, А. Вожжова, В. Гейця, В. Корнєєва, З. Луцишин, Б. Луціва, І. Лютого, В. Міщенка, А. Мороза, С. Науменкової, Л. Примостки, М. Савлука, О. Смолянської, В. Унинець-Ходаківської, Н. Шелудько та інших. Вагомий внесок у розробку цієї тематики зробили і російські вчені-економісти, зокрема А. Басов, В. Колесніков, Ю. Львов, Я. Міркін, В. Торкановський та інші.

Дослідженню питань банківської діяльності на фінансовому ринку відводили значне місце у своїх працях західні економісти Г. Марковіц, Р. Мертен, Ф. Мишкін, Е. Петерс, П. Роуз, Ф. Фабоцці, Ю. Фама, І. Фішер, У. Шарп та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та іноземних вчених - економістів з даної проблематики, слід зауважити, що в умовах динамічного розвитку світового фінансового ринку існує потреба в подальшому дослідженні теоретичних засад та практичних аспектів щодо удосконалення та активізації банківської діяльності на фінансовому ринку України. Зазначене обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету, основні завдання, предмет, об'єкт та методологію дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» НААН України за комплексною держбюджетною науково-дослідною темою «Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою» (номер державної реєстрації 0106U006639), у рамках якої обґрунтовано теоретичні засади банківської діяльності та визначено шляхи її вдосконалення на фінансовому ринку України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад та практичних особливостей банківської діяльності на фінансовому ринку та визначення шляхів її вдосконалення. Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення наступних завдань:

? розкрити теоретико-методологічні засади та економічну природу поняття «фінансовий ринок», уточнити його складові, місце і функції у ринковій системі господарювання;

? узагальнити зарубіжний досвід банківської діяльності на фінансовому ринку;

? дослідити інституційну структуру вітчизняного фінансового ринку та визначити пріоритетні заходи щодо підвищення її фінансового потенціалу;

? здійснити оцінку сучасного стану банківської діяльності та на основі кількісно-якісного аналізу виявити особливості та суперечності її розвитку на фінансовому ринку України;

? розробити пропозиції з оцінки рівня ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку;

? проаналізувати наслідки входження іноземного банківського капіталу на фінансовий ринок України;

? визначити шляхи активізації банківської інвестиційної діяльності у контексті процесів фінансової глобалізації;

? обґрунтувати напрями вдосконалення державного регулювання банківської діяльності в умовах стабілізації фінансового ринку.

Об'єктом дослідження є банківські інститути та їх діяльність як суб'єктів фінансового ринку.

Предмет дослідження - теоретичні основи та практичні аспекти банківської діяльності на фінансовому ринку України.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання економічних явищ, процесів та економічного аналізу їх взаємозв'язків: історико-логічний - при дослідженні сутності фінансового ринку та розвитку банківської діяльності у процесі історичної еволюції; діалектичний - для розкриття теоретичних засад розвитку банківської діяльності на фінансовому ринку; системний - для дослідження інституційної структури фінансового ринку; методи аналізу, синтезу та порівняння - у процесі здійснення оцінки банківської діяльності на фінансовому ринку; метод моделювання, спостереження і узагальнення - при розробці і побудові методики оцінки рівня ризиковості банківської діяльності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань грошово-кредитної політики та банківської діяльності, статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Світового банку, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Асоціації українських банків та Міністерства фінансів України.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані у процесі дослідження наукові результати у сукупності розв'язують на теоретичному та практичному рівнях комплекс питань, пов'язаних із удосконаленням банківської діяльності на фінансовому ринку України. Основні результати, що становлять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

? обґрунтовано теоретичні та методичні підходи щодо використання банківськими інститутами фінансових інструментів у процесі грошово-кредитних, інвестиційних та фінансових операцій, що показує залежність і взаємозв'язок між окремими сегментами фінансового ринку, технологіями та інструментарієм, який використовують його суб'єкти;

удосконалено:

? методику оцінки сукупного рівня ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку України, яка дозволяє проводити порівняльний аналіз ризиковості діяльності банків незалежно від величини їх капіталу та активів, а основні принципи та підходи до її побудови можуть бути застосовані для оцінки ризику діяльності як окремого банку, так і функціонування банківської системи загалом;

? підходи щодо активізації банківської інвестиційної діяльності в контексті процесів фінансової глобалізації через введення нормативу мінімальної частки інвестування іноземними банками стратегічно важливих сфер національної економіки та запровадження інструкції щодо регулювання та нагляду за діяльністю філій іноземних банків в Україні, яка має базуватися на засадах функціонування адекватної системи інструментів сприяння розвитку національної економіки, зокрема через напрями використання їх прибутків;

дістали подальшого розвитку:

? визначення економічного змісту поняття «фінансовий ринок», який запропоновано розглядати як систему економічних відносин, пов'язаних із процесами акумуляції, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, які знаходяться у власності суб'єктів економіки за посередництва фінансових інститутів, що на відміну від існуючих підходів, дає можливість узагальнити його як з позиції суб'єктів і об'єктів ринку (інституціональний підхід), так і з позицій певної системи економічних відносин (функціональний підхід);

? узагальнення позитивних факторів та можливі ризики входження іноземних банків на фінансовий ринок України, що дозволило визначити певні тенденції та суперечності у розвитку банківської системи, зокрема посилення конкуренції між вітчизняними та зарубіжними банками, зміни у структурі джерел формування банківського капіталу, збільшення залежності банківської системи від іноземного капіталу і, як наслідок, посилення вразливості вітчизняної економіки до зовнішніх шоків;

? обґрунтування доцільності використання в механізмі регулювання банківської діяльності запровадження нормативу платності при формуванні обов'язкових банківських резервів для підтримки ліквідності банків з боку НБУ, що дозволить збільшити обсяги кредитування реального сектору економіки та забезпечить можливість пролонгації кредитів пріоритетним галузям національної економіки за умови незмінної відсоткової ставки за первинним договором.

Практичне значення результатів дисертації полягає у розробці методики оцінки рівня ризиковості банківської діяльності, визначенні шляхів активізації банківської інвестиційної діяльності в умовах фінансової глобалізації та обґрунтуванні напрямів вдосконалення державного регулювання банків на фінансовому ринку України. Результати роботи можуть бути використані державними органами при розробці стратегій розвитку фінансового ринку та програм розвитку банківської діяльності в Україні, у практичній діяльності банківських установ, а також навчальними закладами при вдосконаленні змісту навчальних дисциплін.

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне впровадження у роботі ВАТ ВТБ Банк при оцінці ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку України (довідка №124 від 13.05.2010р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка при викладанні курсів «Гроші та кредит», «Фінанси», «Інтеграція і глобальні проблеми сучасності» (довідка №585 від 19.05.2010р.).

Наукові результати дисертаційної роботи також використано АБ «Укргазбанк» при здійсненні обліку та контролю за банківською інвестиційною діяльністю на основі оцінки інвестиційного портфелю (№135 від 20.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження. Основні положення дисертації, висновки і пропозиції розроблені автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження доповідались та обговорювалися на міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, 2-4 жовтня 2006 р.); IІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції розвитку економіки і формування сучасної системи управління зовнішньоекономічними зв'язками підприємства» (м. Сімферополь, 30-31 березня 2007 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, 4-6 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика» (м. Трускавець, 11-12 жовтня 2007 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, 20-22 жовтня 2008 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Україна і суспільство: теорія і практика господарювання» (м. Сімферополь, 31 жовтня - 1 листопада 2008 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, 14-15 жовтня 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у 11 наукових працях, у тому числі 8 статей у наукових фахових виданнях, а також 3 тези виступів на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору становить 4,46 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації викладено на 225 сторінках комп'ютерного тексту, основна частина роботи на 179 сторінках. Робота містить 27 таблиць на 10 сторінках, 22 рисунки на 8 сторінках, 9 додатків на 21 сторінці. Список використаних джерел містить 255 найменувань на 24 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

фінансовий ринок банківський економічний

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади та еволюція банківської діяльності на фінансовому ринку» узагальнено теоретичні основи функціонування фінансового ринку, визначено його інституційну структуру та проаналізовано досвід банківської діяльності на міжнародних фінансових ринках.

Досліджено еволюцію фінансового ринку в контексті розвитку банківської діяльності на основі ґрунтовного аналізу теоретичних концепцій представників світової економічної думки (Дж. Ло, Д. Рікардо, А. Маршалл, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, Х. Мінскі, Й. Шумпетер, М. Фрідмен, А. Лейонхуфвуд, С. Вайнтрауб, П. Девідсон).

На основі узагальнення сучасних позицій вітчизняних та зарубіжних вчених щодо сутності фінансового ринку виокремлено ряд методологічних підходів до визначення цього поняття: механізм перерозподілу між кредиторами і позичальниками; сукупність фінансово-кредитних інститутів, які спрямовують потік грошових коштів від власників до позичальників; ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги; система економічних та правових відносин, пов'язаних з купівлею-продажем фінансових ресурсів. У дисертаційній роботі з урахуванням інституціональної та функціональної складових, наведено власне визначення фінансового ринку як системи економічних відносин, пов'язаних із процесами акумуляції, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, що знаходяться у власності суб'єктів економіки за посередництва фінансових інститутів.

У дисертації набув подальшого розвитку підхід щодо дослідження фінансового ринку за видами фінансових інструментів, що дозволяє показати взаємозв'язки між окремими сегментами фінансового ринку на основі аналізу інструментів, що обертаються на ринку грошей, ринку фінансового капіталу, ринку кредитів та ринку цінних паперів.

Аналіз зарубіжного досвіду банківської діяльності вказує на наявність двох моделей організації фінансового ринку в залежності від ролі банківської діяльності та ринку фінансового капіталу в процесі інвестування реального сектору економіки. Обґрунтовано, що розвиток інформаційних технологій та глобальних мереж, а також їх впровадження на фінансових ринках зумовили суттєві зміни у сфері банківської діяльності, які проявилися у створенні нових каналів надання фінансових послуг, у можливості одночасного обслуговування багатьох клієнтів у режимі реального часу при незначних витратах, що, в свою чергу, призвело до зростання кількості операцій та швидкості обороту капіталу на міжнародних фінансових ринках. Встановлено, що глобалізаційні процеси у світі стали поштовхом до посилення процесів концентрації капіталу у банківському секторі більшості країн світу.

Визначено, що в Україні спостерігається значна асиметрія розвитку фінансових інститутів. Обґрунтовано значення банківського сектору як найвагомішої ланки фінансового ринку (питома вага банківських активів у сукупних активах фінансових посередників перевищує 90%), де концентрується основна частина кредитних ресурсів, здійснюється широкий діапазон банківських операцій. Встановлено, що банки за цілим рядом показників значно випереджають розвиток небанківських фінансових інститутів.

Доведено, що на сучасному етапі в Україні сформувалася модель фінансового ринку, яка наближена до банкоцентричної, оскільки основним джерелом для розширеного відтворення в реальному секторі економіки, окрім власних коштів суб'єктів економіки, є банківські кредити. Частка активів фінансових інститутів в Україні (банків, страхових компаній, кредитних спілок та недержавних пенсійних фондів) у ВВП віддзеркалює банкоцентричний тип розвитку фінансового ринку (рис. 1). За період 2003-2009 рр. частка банківських активів у ВВП зросла із 40% до 109,8%, проте у Німеччині цей показник перебуває на рівні близько 200%, у Великобританії - 130%.

Рис. 1. Частка активів фінансових інститутів України у ВВП, %

Джерело: Основні показники діяльності банків України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua; Ринки фінансових послуг: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

Здійснено аналітичну оцінку динаміки розвитку банків на вітчизняному фінансовому ринку у розрізі окремих його сегментів та видів діяльності (табл.1).

Таблиця 1. Основні показники розвитку банківської діяльності на фінансовому ринку України*

*Джерело: Основні показники діяльності банків України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

З'ясовано, що фінансова криза поставила банки у складні умови та зумовила існування таких основних загроз їхньої діяльності та розвитку, як недостатній рівень капіталізації, зменшення та нестабільність ресурсної бази, скорочення обсягів кредитування та погіршення якості кредитного портфеля.

У результаті проведеного дослідження, виокремлено основні функції банків на фінансовому ринку, що відображають найбільш сутнісні характеристики банківської діяльності, вирізняючи їх серед інших суб'єктів економічних відносин, зокрема функцію посередництва в кредиті, функцію посередництва у платежах та функцію випуску кредитних грошей.

У другому розділі дисертаційної роботи «Функціонування банківських інститутів на фінансовому ринку України» досліджено стан організаційно-правового забезпечення банківської діяльності, проведено аналіз банківської діяльності на кредитному та фондовому сегментах фінансового ринку і виявлено особливості та суперечності її розвитку на фінансовому ринку України.

Банківська діяльність на фінансовому ринку здійснюється виходячи із наявного інституційного та нормативно-правового забезпечення. В Україні вже сформувались необхідні інститути та правове поле, покликане регламентувати та регулювати банківську діяльність на фінансовому ринку, проте існує проблема забезпечення чіткості, стабільності та системності у нормативно-правових актах, вирішенню чого частково сприятиме систематизація законодавчих і нормативних актів шляхом прийняття Банківського кодексу або аналогічного за змістом інтегрального документа, що об'єднає всю сукупність законодавчих актів, які регламентують банківську діяльність.

Обґрунтовано, що банки є найбільш активними учасниками ринку цінних паперів і проводять на ньому емісійну, інвестиційну та професійну діяльність. Оцінка масштабів та інструментів банківської емісійної діяльності на ринку цінних паперів вказує на те, що найбільш розповсюдженим емісійним фінансовим інструментом у вітчизняній банківській практиці на даний час є акції. Так, у 2008 та 2009 рр. частки акцій, випущених банками, становили 55,64% та 60,03% відповідно від загальних обсягів зареєстрованих випусків акцій. Емісійні цінні папери дають можливість диверсифікувати джерела залучення коштів, а відтак ефективніше здійснювати управління банківською діяльністю. Аналіз професійної банківської діяльності з цінними паперами свідчить, що починаючи з 2005 року на неї припадає понад третина загального обсягу виконаних договорів з цінними паперами.

Оцінку банківської інвестиційної діяльності проведено з позиції кредитних та фондових інструментів інвестування та розраховано інтегрований коефіцієнт активності банківської інвестиційної діяльності. Встановлено, що вкладення в цінні папери за обсягами та дохідністю посідають друге місце серед активних операцій банків після кредитування. У міжнародній банківській діяльності на придбання цінних паперів спрямовується, за оцінками експертів, від 1/5 до 1/3 грошових ресурсів банку. В українських банках частка портфеля цінних паперів у сукупних активах протягом останніх років коливається в діапазоні 4-9% і є значно меншою від аналогічних показників у країнах-членах Європейського Союзу, де цей показник у середньому становить 34,6% від загального обсягу активів.

Дослідження структури банківського портфеля цінних паперів дозволило зробити висновок про високу ризиковість вкладень у корпоративні цінні папери та відсутність на ринку надійних фінансових інструментів для вкладання коштів, свідченням чого є домінування банківських вкладень у портфель цінних паперів на продаж (65,4% загального портфеля цінних паперів банків України у 2009 році), а не у портфель цінних паперів до погашення та інвестиції в асоційовані та дочірні компанії (рис. 2).

Суттєві відмінності в структурі обсягів вкладень у цінні папери простежуються у банків різних груп. Так, у 2009 році банки першої групи формували 74%, другої - 14%, третьої - 5% та четвертої - 7% загального банківського портфеля цінних паперів.

Недосконалість офіційної статистичної інформації унеможливлює проведення повноцінного аналізу банківської діяльності з фондовими інструментами інвестування, що пов'язано із відсутністю інформації про структуру портфеля банків за видами цінних паперів.

Рис. 2. Структура портфеля цінних паперів банків України, %*

*Джерело: Дані фінансової звітності банків: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

Доведено, що в умовах нерозвиненості ринку цінних паперів, низького інвестиційного потенціалу держави та обмежених можливостей підприємств самостійно фінансувати інвестиційні проекти актуалізується підвищення ролі кредитних джерел фінансування інвестицій, у тому числі - за рахунок банківських кредитів. Розмежовано поняття інвестиційного та довгострокового кредиту, адже не всі довгострокові кредити мають інвестиційне призначення. Окрім цього, на відміну від довгострокових кредитів, інвестиційні кредити можуть бути і короткостроковими, якщо вони надаються терміном до одного року для вдосконалення технологій та розвитку підприємств. Встановлено, що особливістю значної частки банківських довгострокових кредитів була їхня споживча спрямованість, що не лише поглиблювала диспропорції з фінансовим забезпеченням відтворювальних процесів в економіці, а й пригнічувала економічне зростання, стимулюючи імпорт товарів невиробничого призначення.

На сьогоднішній день банківська діяльність ще не стала істотним джерелом інвестиційних ресурсів для реального сектору вітчизняної економіки, свідченням чого є незначна частка кредитів у структурі кредитного портфеля, що спрямовуються на інвестиційну діяльність (рис. 3).

Зроблено висновок, що у найближчій перспективі не варто очікувати суттєвих змін у кредитній діяльності банків через недостатній їх наявний ресурсний потенціал та його нестабільність у періоди кризових явищ. В умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, депозитні вкладення населення є вагомим ресурсом банківської інвестиційної діяльності. Спрямування політики формування банківського капіталу на всебічне розширення безготівкової сфери розрахунків населення, запровадження вкладів із плаваючими процентними ставками та поєднання вкладів до запитання зі строковими вкладами надасть можливість банкам розширити коло вкладників та збільшити обсяги залучених коштів.

Рис.3. Банківські інвестиційні кредити в структурі кредитного портфеля банків України, %*

*Джерело: Основні показники діяльності банків України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua; Бюлетень Національного банку України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

У роботі доведено, що структура та обсяги банківської інвестиційної діяльності не відповідають цілям забезпечення розвитку економіки за інвестиційно-інноваційною моделлю, яка передбачає інвестування коштів у наукомісткі, високотехнологічні галузі, адже значна частина кредитних ресурсів банків спрямовувалася у невиробничу сферу, переважно у торгівлю та посередництво.

На основі проведеного аналізу банківської діяльності на фінансовому ринку України встановлено, що вона забезпечує мобілізацію та перерозподіл фінансових ресурсів і є реальним джерелом фінансування діяльності економічних суб'єктів. Зроблено висновок щодо необхідності подальшого підвищення рівня капіталізації банків, удосконалення системи управління банківськими ризиками та посилення регулювання банківської діяльності з боку НБУ.

У третьому розділі «Шляхи вдосконалення банківської діяльності на фінансовому ринку України» розроблено методику оцінки ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку, запропоновано шляхи активізації банківської інвестиційної діяльності в контексті процесів фінансової глобалізації та обґрунтовано напрями вдосконалення державного регулювання банківської діяльності в умовах стабілізації вітчизняного фінансового ринку.

Банківська діяльність тісно пов'язана з ризиками, втрати від яких можуть призвести не тільки до банкрутства окремої банківської установи, а й до погіршення загальноекономічної ситуації в країні та світі, що й продемонструвала фінансова криза. На нинішньому етапі розвитку банківської діяльності надзвичайно гостро постає проблема оцінки різних видів фінансових ризиків через інтегрований показник. Розроблено та запропоновано методику оцінки ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку і на її основі оцінено рівень ризику банківської діяльності за окремими групами банків, виділеними за величиною активів. Результати практичної реалізації методики оцінки ризиковості банківської діяльності протягом аналізованого періоду представлені на рис. 4.

Рис. 4. Рівень ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку України у 2005-2009 рр.

Отримані результати засвідчили, що вплив світової фінансової кризи спричинив найбільший ступінь ризиковості та значні проблеми у діяльності банківських інститутів другої групи, оскільки для них розрахований коефіцієнт ризиковості наближається до нуля. Банки ж першої групи за результатами 2009 року мають середній ступінь ризиковості (Z = 0,54), що вказує про наближення фактичних темпів зміни половини із запропонованих у моделі показників до еталонного значення.

Дослідження інтеграційних процесів у банківській системі України дало можливість встановити причини та наслідки входження іноземного банківського капіталу. З'ясовано, що у зростанні активності банківської діяльності значну роль відіграє іноземний капітал, частка якого у статутному капіталі української банківської системи протягом останніх років характеризується суттєвим зростанням (з 13% у 2000 році до 36% у 2009), що є свідченням зміцнення позицій іноземних банківських установ на вітчизняному фінансовому ринку.

Відзначено, що присутність банків з іноземним капіталом сприяє поліпшенню інвестиційного клімату та розширенню ресурсної бази для розвитку національної економіки. Водночас слід зважати на низку ризиків, пов'язаних зі швидким зростанням частки іноземного банківського капіталу, реалізація яких може призвести до втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, відпливу фінансових ресурсів та різких коливань ліквідності банків. Враховуючи можливі загрози входження іноземного банківського капіталу на вітчизняний фінансовий ринок, запропоновано напрями активізації банківської інвестиційної діяльності. У цій площині аргументовано необхідність введення нормативу мінімальної частки інвестування банками свого кредитного портфеля у стратегічно важливі сфери української економіки, список яких має визначатися та щорічно поновлюватися Кабінетом Міністрів України, а також обґрунтовано доцільність розробки інструкції щодо регулювання та нагляду за діяльністю філій іноземних банків в Україні, яка з метою сприяння розвитку вітчизняної економіки передбачатиме ряд вимог щодо розміщення їх прибутків. Зазначені заходи дозволять залучити банківський іноземний капітал у менш привабливі, з позиції іноземних банків, сектори національної економіки.

Посилення процесів інтеграції фінансового капіталу у банківську систему України мало своїм наслідком збільшення вразливості економіки до дії зовнішніх шоків, що призвело до неочікуваного обвалу гривні та відтоку банківських депозитів, і, як наслідок, до проблем із забезпеченням ліквідності вітчизняних банків. У період зменшення надходження іноземних позик, вилучення депозитів, неповернення у визначений термін коштів від здійснення кредитних операцій і стагнації ринку міжбанківських кредитів важливе місце посідають механізми рефінансування. Визначено окремі проблемні аспекти вітчизняної практики рефінансування, серед яких відсутність принципів прозорості та рівного доступу до ресурсів, низький рівень контролю за використанням банками коштів, отриманих від НБУ, відсутність цільового призначення кредитів рефінансування, підтримка короткострокової ліквідності тощо. Обґрунтовано, що при реалізації процедури рефінансування, НБУ доцільно надавати перевагу в підтримці ліквідності тих банків, які нарощують кредитні вкладення в реальний сектор економіки та здійснюють пролонгацію кредитів пріоритетним галузям національного господарства.

Аргументовано, що для вирішення проблеми недостатньої капіталізації в умовах фінансової кризи, низькокапіталізованим банкам доцільно активно застосовувати процедури реорганізації шляхом злиття та поглинання, що призведе до консолідації банків, зростання рівня їх капіталізації і сприятиме підвищенню фінансової стійкості та надійності.

В умовах кризи ліквідності банків більш гнучкого підходу потребує і політика обов'язкового резервування банківських зобов'язань. Встановлено, що недоліком існуючої системи резервування є прив'язаність норм резервування виключно до видів та строковості банківських ресурсів і неврахування таких складових як капіталізація банку та якість його активів. Умотивовано доцільність удосконалення механізму обов'язкового резервування шляхом запровадження нормативу платності при формуванні обов'язкових банківських резервів для підтримки ліквідності банків з боку НБУ, що дозволить активізувати їх діяльність на фінансовому ринку України.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі дослідження банківської діяльності на фінансовому ринку України дозволило сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного та науково-практичного змісту, які розв'язують основні завдання відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Дослідження еволюції фінансового ринку в контексті розвитку банківської діяльності на основі аналізу теоретичних концепцій основних напрямів економічної думки дало змогу встановити, що вона базується на позиції поступового переходу від розгляду банків, як інструмента збільшення грошової маси й прискорення товарообігу, до одного з визначальних факторів забезпечення стабільного й ефективного функціонування фінансового ринку. З урахуванням інституціональної та функціональної складових уточнено визначення фінансового ринку як системи економічних відносин, пов'язаних із процесами акумуляції, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, які знаходяться у власності суб'єктів економіки за посередництва фінансових інститутів.

2. Під впливом розвитку інформаційних технологій, глобальних мереж та їх використання на фінансових ринках, відбулися суттєві зміни у сфері банківської діяльності, які проявилися у створенні нових каналів надання фінансових послуг, у можливості одночасного обслуговування багатьох клієнтів у режимі реального часу при незначних витратах, що, в свою чергу, призвело до зростання кількості операцій та швидкості обороту капіталу на міжнародних фінансових ринках.

3. На сучасному етапі розвитку фінансового ринку в Україні сформувалася модель фінансового ринку, що наближена до банкоцентричної, оскільки, фактично основним джерелом для розширеного відтворення в реальному секторі економіки, крім власних коштів суб'єктів економіки, є банківські кредити. Виокремлено основні функції банків на фінансовому ринку, що відображають найбільш сутнісні характеристики банківської діяльності, вирізняючи їх серед інших суб'єктів економічних відносин, зокрема функцію посередництва в кредиті, функцію посередництва у платежах та функцію випуску кредитних грошей.

4. Встановлено, що банки є найбільш активними учасниками ринку цінних паперів, що визначається їх емісійною, інвестиційною та професійною діяльністю, параметри якої вказують на їх важливу роль у становленні та розбудові даного сегменту вітчизняного фінансового ринку. Висока ризиковість та низька ліквідність кредитів зумовлюють необхідність перегляду структури банківських активів на користь портфеля цінних паперів, що надасть банкам можливість диверсифікувати активи та підвищити ліквідність, а відтак покращити фінансові показники своєї діяльності в цілому. Встановлено, що в структурі банківського портфеля цінних паперів домінують вкладення у портфель цінних паперів на продаж, а основними вкладниками коштів в цінні папери виступають крупні банки.

5. Банківська інвестиційна діяльність реалізує важливі функції забезпечення поступального розвитку економіки України та сприяє успішному розвитку як самих банків, так і усієї банківської системи загалом. Для сучасних банківських інвестицій характерним є переважання кредитної форми, що обумовлено слабким розвитком ринку цінних паперів. Доведено, що активність банків як інвесторів є низькою, а структура та обсяги банківської інвестиційної діяльності не відповідають цілям забезпечення розвитку економіки за інвестиційно-інноваційною моделлю. В умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, розвиток системи акумуляції заощаджень населення в банківську систему є вирішальним чинником розв'язання проблеми інвестиційного кредитування економіки.

6. У процесі дослідження здійснена оцінка банківської діяльності, яка дозволила окреслити особливості та суперечності її розвитку в Україні: незначний обсяг банківських інвестиційних кредитів в національній економіці; невелика частка цінних паперів у загальних активах банків; низький рівень капіталізації банків; високий рівень ризиковості банківської діяльності; зростання частки іноземного капіталу у статутному капіталі вітчизняної банківської системи; перевищення обсягів кредитування в іноземній валюті над обсягами валютних зобов'язань; невідповідність між термінами повернення кредитів і термінами банківських зобов'язань, що визначає необхідність розробки відповідної політики як НБУ, так і самими банками.

7. Банківська діяльність тісно пов'язана з багатьма фінансовими ризиками, що зумовлює доцільність їх об'єднання в інтегрований показник. Розроблена в дисертації методика оцінки ризиковості банківської діяльності на фінансовому ринку дозволяє її використовувати незалежно від величини капіталу та активів банку, а основні принципи та підходи до її побудови можуть бути застосовані для оцінки ризику діяльності, як окремого банку, так і функціонування банківської системи загалом.

8. У контексті процесів фінансової глобалізації з метою активізації банківської інвестиційної діяльності запропоновано ввести норматив мінімальної частки інвестування банками стратегічно важливих сфер економіки та обґрунтовано доцільність розробки інструкції щодо регулювання та нагляду за діяльністю філій іноземних банків в Україні, яка з метою сприяння розвитку вітчизняної економіки передбачатиме ряд вимог щодо розміщення їх прибутків, зокрема: протягом перших трьох років не менше 80%; протягом наступних двох років - не менше 60%, а в усі наступні роки - не менше 50% прибутків філій іноземних банків необхідно розмістити на території України, з яких не менше половини необхідно інвестувати у стратегічно важливі сфери національної економіки.

9. Обґрунтовано доцільність використання в механізмі регулювання банківської діяльності запровадження нормативу платності при формуванні обов'язкових банківських резервів для підтримки ліквідності банків з боку НБУ, що дозволить збільшити обсяги кредитування реального сектору економіки та забезпечить можливість пролонгації кредитів пріоритетним галузям господарства за умови незмінної відсоткової ставки за первинним договором.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Пурій Г.М Особливості кредитної діяльності комерційних банків України у сучасних умовах / Г.М. Пурій, В.В. Пересунько // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2006. - № 90. - С. 24 - 27. (Автору належить: дослідження тенденцій розвитку кредитної діяльності комерційних банків України та виділення напрямів її активізації, 0,3 друк. арк.).

2. Пурій Г.М. Роль комерційних банків на фінансовому ринку України / Г.М. Пурій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Економіка. - 2007. - Вип. 91. - C. 56 - 60 (0,59 друк.арк.)

3. Пурій Г.М. Банківське іпотечне кредитування в Україні та проблеми його розвитку / Г.М. Пурій // Науково-практичний журнал: Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 15. - С. 15 - 18 (0,48 друк. арк.).

4. Пурій Г.М. Особливості здійснення операцій комерційних банків на ринку цінних паперів / Г.М. Пурій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2008. - № 102. - С. 54 - 56 (0,59 друк. арк.).

5. Пурій Г.М. Роль комерційних банків у розбудові фондового ринку України / Г.М. Пурій // Науково-практичний журнал: Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - № 21. - С. 9 - 12 (0,43 друк. арк.).

6. Пурій Г.М. Особливості інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України / Г.М. Пурій // Науково-практичний журнал: Економіка і держава. - 2008. - № 12. - С. 21 - 24 (0,53 друк. арк.).

7. Пурій Г.М. Активізація інвестиційної діяльності банківської системи в контексті розвитку глобалізації / Г.М. Пурій // Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць. - 2009. - Випуск 19.12. - С.255 - 263 (0,6 друк. арк.).

8. Пурій Г.М. Інституційне забезпечення розвитку фінансового ринку України / Г.М. Пурій // Міжнародний науково-виробничий журнал: Економіка АПК. - 2010. - №2. - С. 95 - 101 (0,52 друк. арк.).

В інших виданнях:

9. Пурій Г.М. Діяльність комерційних банків на кредитному сегменті фінансового ринку України: материалы IІІ международной научно-практической конференции [„Тенденции развития экономики и формирование современной системы управления внешнеэкономическими связями предприятия”], (Симферополь, 30 - 31 марта 2007 г.). - Симферополь: ДиАйПи, 2007. - С. 148 - 149 (0,10 друк. арк.).

10. Пурій Г.М. Діяльність комерційних банків у сфері інвестиційного кредитування та проблеми її розвитку: збірник тез та виступів Міжнародної науково-практичної конференції [„Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика”], (жовтень, 2007 р.). - Дрогобич, 2007. - 348 с. - С. 203 - 205 (0,13 друк. арк.).

11. Пурій Г.М. Розвиток фінансово-кредитних інститутів на фінансовому ринку України: материалы IV международной научно-практической конференции [„Украина и сообщество: теория и практика хозяйствования”], (31 октября - 1 ноября 2008 г.). - Симферополь, 2008. - 218 с. - С. 108 - 109 (0,10 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru