Іноземний капітал у кредитно-фінансовій системі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІНОЗЕМНИЙ КАПІТАЛ У КРЕДИТНО-ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Балануца Олександр Олександрович

Київ - 2010

Анотація

Балануца О.О. Іноземний капітал у кредитно-фінансовій системі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08. - гроші, фінанси і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сутності іноземного капіталу та визначенню його ролі у розвитку кредитно-фінансової системи України. Наведено класифікацію форм та способів залучення іноземного капіталу до кредитно-фінансової системи країни. Визначено національні особливості кредитно-фінансового регулювання і моніторингу залучення іноземного капіталу в Україну.

Виокремлено пріоритетні напрямки залучення і використання іноземного капіталу в умовах світової фінансово-економічної кризи в Україні. Запропоновано методику оцінки ефективності використання іноземного капіталу інститутами національної кредитно-фінансової системи.

Ключові слова: іноземний капітал, кредитно-фінансова система, іноземні інвестиції, інвестування, банківська система, небанківські фінансово-кредитні установи, фінансова криза, фінансова безпека.

Аннотация

Балануца А.А. Иностранный капитал в кредитно-финансовой системе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08. - деньги, финансы и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертации исследована экономическая сущность и природа иностранного капитала, его роль в развитии кредитно-финансовой системы Украины, рассмотрены позитивные и негативные эффекты его влияния на развитие национального хозяйства. Раскрыта также сущность кредитно-финансовой системы государства и ее составляющих.

В работе автор доказывает, что характерными признаками проявления глобализации и международной интеграции в сфере финансовых отношений является создание международных финансовых институтов, проникновение иностранного капитала в национальные финансовые рынки и усиление его влияния на развитие национальных кредитно-финансовых систем. Иностранный капитал предлагается рассматривать как совокупность кредитно-инвестиционных ресурсов государств - собственников капитала в экономику государства - реципиента, осуществляемые в различных формах.

Доказано, что иностранный капитал играет значительную роль в экономическом развитии каждого государства и влияет на уровень его международных экономических отношений. Наращивание объемов отечественных инвестиций создает основу для привлечения иностранного капитала. Рост прямых иностранных инвестиций в развитие разных секторов экономики способствует активизации институциональных преобразований в государстве и увеличению благосостояния его граждан.

Проведенное исследование дает возможность утверждать, что недостаточное нормативное обеспечение гарантийно-страховой защиты капиталовложений, непрозрачные таможенные процедуры, жесткий контроль за перемещением капиталов, которые часто связаны с коррупцией, недостаточное использование налогового стимулирования, слабое влияние денежно-кредитных инструментов свидетельствует о неэффективном формировании и реализации экономической политики относительно активизации иностранного инвестирования.

Автором акцентировано внимание на том, что проникновение иностранного капитала на банковский рынок Украины повышает конкуренцию, что, с одной стороны стимулирует развитие местных крупных банков, а с другой - несет дополнительные риски для банков, которые развиваются менее динамично. Результаты деятельности банков с иностранным капиталом говорит о наличии у них определенных системных преимуществ.

В диссертации аргументировано утверждение, что в Украине в отличии от иностранных государств, до сих пор не существует концептуального подхода к определению стратегически важных отраслей экономики, привлечение иностранного капитала в которые является опасным для финансовой безопасности, экономической стабильности и суверенитета страны.

В результате исследования сделан вывод о том, что по отношению к иностранному капиталу Украина выступает как сторона, которая заинтересована в его привлечении, поощрении деятельности иностранных инвесторов для развития национальной экономики. Однако, реализация инвестиционной политики государства, направленная на увеличение объемов иностранного капитала, невозможна без учета изменений, которые происходят во взглядах на национальный суверенитет и на национальные интересы. Защита украинской экономики в связи с привлечением Украиной необходимого иностранного капитала означает не ограничение его роста, а нейтрализацию негативных эффектов процесса его вложения, обеспечение инвестиционного механизма соответствующей системой безопасности.

Ключевые слова: иностранный капитал, кредитно-финансовая система, иностранные инвестиции, инвестирование, банковская система, небанковские финансово-кредитные учреждения, финансовый кризис, финансовая безопасность.

банківський іноземний капітал фінансовий

Annotation

Balanutsa O.O. Foreign capital in the credit-financial system of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for the degree of candidate of economic science in the speciality 08.00.08. - money, finance and credit. - National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 2009.

The thesis is dedicated to the research of the core and role of the foreign capital in the development of credit-financial system of Ukraine. The classification of forms and ways of attracting the foreign capital to the credit-financial system of the country is provided. Distinctive differences of Ukraine credit-financial regulation and monitoring of foreign capital attraction to Ukraine had been defined.

Priorities in attracting and using foreign capital in terms of financial crisis in Ukraine had been identified. A new method of evaluation of effectiveness of the usage of foreign capital by the national institutes of credit - financial system has been proposed.

Key words: foreign capital, credit-financial system, foreign investments, investing, banking system, non-bank financial institutions, financial crisis, financial safety.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним з найбільш пріоритетних завдань в умовах циклічності економічного розвитку є залучення та використання іноземного капіталу для забезпечення стабільності функціонування національної економіки. В умовах фінансової кризи більшість країн не змогла отримати іноземний капітал у необхідних обсягах, тому створення адекватних умов для стимулювання його нагромадження стало першочерговим для більшості країн світу. Метою залучення капіталу є не тільки збільшення обсягів фінансових ресурсів, але й включення вітчизняної економіки у глобалізоване світове господарство. Активна позиція держави на міжнародному ринку капіталів має сприяти виходу на міжнародні ринки вітчизняних суб'єктів господарювання, що крім економічних можливостей зростання зовнішньоторговельного обороту і залучення додаткових фінансових ресурсів дає певні політичні переваги, зміцнюючи геополітичний вплив і міжнародні економічні зв'язки.

На сьогодні основна причина відсутності масштабних прямих іноземних інвестицій полягає у тому, що в Україні немає чітко сформованої державної політики залучення іноземних інвестицій та іноземного капіталу загалом. Лише чітка державна позиція щодо залучення іноземного капіталу і розроблені на її основі державна інвестиційна політика можуть свідчити про пріоритетність намірів використання іноземного капіталу для продовження реструктуризації економіки, макроекономічної стабілізації, підвищення ефективності функціонування національного господарства та зростання добробуту населення.

Для розробки та здійснення державної стратегії щодо активізації процесів залучення іноземного капіталу доцільно науково обґрунтувати потребу у ньому держави та інших суб'єктів ринку, що обумовлює актуальність досліджень у цьому напрямку, зважаючи на політику інтеграції країни у світовий економічний простір.

Проблема залучення іноземного капіталу отримала обґрунтування в роботах таких зарубіжних економістів, як Л. Абалкіна, Дж. Бейлі, Р.Вернона, Дж. Даннінга, Д. Йоргенсона, Д. Норкотта, В. Ойкена, П. Фішера, М. Фрідмена, С. Хаймера, У. Шарпа, М. Портера та інших.

В Україні роль та місце іноземного капіталу в кредитно-фінансовій системі досліджують Л. Алексеєнко, О. Барановський, С. Боринець, Л. Борщ, І. Бураковський, З. Васильченко, О. Гаврилюк, В. Геєць, Б. Губський, Д. Лук'яненко, І. Лютий, В. Міщенко, О. Мозговий, С. Науменкова, В. Осецький, О. Плотніков, О. Рогач, В. Сіденко, А. Філіпенко, С. Циганов, А.Чухно та інші.

Позитивно оцінюючи результати наукових досліджень відомих вітчизняних та іноземних вчених - економістів щодо визначення впливу іноземного капіталу на розвиток кредитно-фінансової системи держави, слід зауважити, що невирішеною залишається низка проблем, пов'язаних з необхідністю дослідження ефективності використання державою сучасних фінансово-економічних важелів у процесі регулювання обсягів іноземного капіталу. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету, основні завдання, предмет, об'єкт та методологію дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми кафедри фінансів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя», підрозділ «Теоретичні основи функціонування фінансових ринків та тенденції глобалізації» (шифр 06 БФ 040-01), в межах якої автором обґрунтовано роль іноземного капіталу та визначено напрями підвищення ефективності його використання для розвитку кредитно-фінансової системи України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування теоретичних засад залучення державою іноземного капіталу та розробка пропозицій щодо його ефективного використання для розвитку кредитно-фінансової системи України. Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення наступних завдань:

- з'ясувати економічну сутність, інституційно-правові засади залучення і використання іноземного капіталу;

- розробити класифікацію форм та способів залучення іноземного капіталу до національної кредитно-фінансової системи країни;

- виокремити національні особливості кредитно-фінансового регулювання і моніторингу залучення іноземного капіталу в Україну;

- визначити роль банківського та небанківського секторів кредитно-фінансової системи у залученні іноземного капіталу;

- дослідити пріоритетні напрямки залучення і використання іноземного капіталу в умовах світової фінансово-економічної кризи в Україні;

- виявити особливості впливу іноземного капіталу на рівень фінансової безпеки в Україні;

- визначити вплив іноземного капіталу на стійкість кредитно-фінансової системи України в умовах фінансової глобалізації;

- обгрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності використання іноземного капіталу інститутами кредитно-фінансової системи.

Об'єктом дослідження є фінансово-економічні відносини між суб'єктами кредитно-фінансової системи, що виникають у процесі залучення та використання іноземного капіталу.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практика залучення іноземного капіталу в кредитно-фінансову систему України.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження і реалізації поставлених завдань у роботі використано комплекс методів теоретичного аналізу та методів аналізу емпіричних даних: історико-логічний (для вивчення еволюції поглядів на сутність і значення для економіки країни іноземного капіталу та іноземних інвестицій зокрема), системний підхід (для визначення сукупності фінансово-економічних важелів, що використовує держава для залучення іноземного капіталу), структурно-функціональний (для розкриття механізму дії системи державного регулювання інвестиційних процесів); статистичні й аналітичні методи (для обробки статистичних даних, дослідження їх зміни у часі та встановлення характеру зв'язків між ними); графічний метод (для наочного відображення характеру розподілу даних).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають умови залучення іноземного капіталу в Україну, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні дані Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, Національного банку України, Державного агенства України з інвестицій та інновацій. У роботі широко використовувалися інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, фінансових урядових інституцій зарубіжних країн, наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам ролі іноземного капіталу у кредитно-фінансовій системі України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Отримані в процесі дослідження наукові результати у сукупності розв'язують на теоретичному та прикладному рівнях комплекс питань, пов'язаних із удосконаленням механізму реалізації інвестиційної політики держави щодо залучення іноземного капіталу у кредитно-фінансову систему України. Основні результати, що становлять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано теоретичні засади регуляторної політики щодо реалізації комплексної державної програми залучення іноземного капіталу, яка поєднує економічні інтереси всіх сторін, дає змогу отримати макроекономічний ефект і спрямувати інвестиційно-кредитні потоки на реалізацію пріоритетів соціально-економічного розвитку України та одночасно забезпечує вихід вітчизняним виробникам на міжнародні ринки капіталів і сприяє економічній інтеграції України у глобалізоване світове господарство;

дістали подальшого розвитку:

- теоретико-методологічне обґрунтування кредитної природи сучасних фінансових потоків, а саме на основі дослідження еволюції фінансового капіталу визначено його двосторонній прояв: з одного боку - забезпечення кредитними ресурсами суб'єктів господарювання для фінансування їх розвитку, з іншого - отримання прибутку від фінансових активів, у формі яких реалізується фінансовий капітал, що доводить функціонування сучасної фінансової системи на принципах кредитування;

- класифікація форм іноземного капіталу за критерієм його походження та напрямами використання, що дозволяє регулювати обсяги іноземного капіталу через використання організаційно-економічних важелів з позиції державного впливу на кредитно-фінансовий ринок України та вирішення суперечностей розвитку її кредитно-фінансової системи;

- пропозиції щодо необхідності створення Державного стабілізаційного фонду, який би здійснював особливі повноваження у сфері сприяння залученню іноземного капіталу, планування його необхідних обсягів та моніторингу використання для реалізації міждержавних програм інвестиційно-інноваційного розвитку у контексті формування ефективних бюджетно-податкових механізмів стабілізації фінансово-економічного середовища та виходу з фінансової кризи;

удосконалено:

- організаційно-правові засади та фінансові методи залучення коштів нерезидентів для реалізації дієвої політики інтеграції іноземного капіталу у банківську систему України, що в умовах реструктуризації банків дозволить створити нову якість конкурентного середовища, підвищити рівень капіталізації банків, використовувати сучасні технології розробки і реалізації банківських продуктів і послуг, що сприятиме включенню вітчизняних банків у світову систему кредитно-фінансового ринку і забезпечить високий рівень ліквідності, зростання якості портфеля фінансових активів банків та, як наслідок, зниження процентних ставок;

- методику здійснення фінансового моніторингу за залученням і використанням іноземного капіталу у контексті визначення його безпечних обсягів та впливу на рівень фінансової безпеки держави з позиції зменшення тіньового сектору національної економіки і зростання обсягів легального капіталу.

Практичне значення отриманих результатів полягає у визначенні ступеня впливу іноземного капіталу на вітчизняну кредитно-фінансову систему, зокрема на такі її складові як банківський та небанківський сектори, обґрунтуванні запропонованих заходів щодо підвищення ефективності використання фінансово-економічних важелів державного регулювання процесів залучення іноземного капіталу в Україну.

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету ДПС України при викладанні курсів «Міжнародна система фінансового моніторингу» та «Управління процесами фінансового моніторингу» (довідка № 2300/01-12 від 04.09.2009 р.).

Одержані наукові результати дисертаційної роботи були використані у роботі Комітету з фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України при підготовці нормативних актів з удосконалення регуляторної політики держави щодо залучення іноземного капіталу (довідка № 4-37/10-582 від 08.09.2009 р.).

Рекомендації автора щодо аналізу сучасного стану банківських установ в Україні, створених за участю іноземного капіталу, необхідність залучення іноземного капіталу у банки в умовах світової фінансової кризи, заходів підвищення ефективності діяльності комерційного банку за рахунок появи іноземних інвесторів знайшли практичне впровадження у роботі департаменту міжнародного бізнесу АКІБ «УкрСиббанк» (довідка № 27-52/13962 від 18.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою розробкою здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, одержані автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертації доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ресурси регіону: організація та управління» (м. Івано-Франківськ, 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми інвестиційної діяльності та шляхи їх подолання» (м. Кіровоград, 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Національні фінансові системи в умовах глобалізації» (м. Ніцца, 2008 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України в умовах світової економічної кризи» (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За науковими результатами дисертації опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,88 д. а., з них 7 статей у наукових фахових виданнях (2,47 д. а.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 215 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 196 вітчизняних та зарубіжних джерел, містить 26 таблиць, 21 рисунок та 5 додатків.

2. Основний зміст роботи

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження іноземного капіталу у розвитку національної кредитно-фінансової системи» розглядається комплекс питань, пов'язаних із впливом іноземного капіталу на розвиток національної кредитно-фінансової системи.

Встановлено, що залучення іноземного капіталу є необхідним для прискорення процесів національного нагромадження фінансових ресурсів, що доповнює внутрішні можливості фінансування інвестицій. Іноземний капітал сприяє активізації впровадження результатів науково-технічного прогресу та фінансовій підтримці економічного розвитку країни.

У роботі наголошено, що питання доцільності залучення іноземного капіталу є одним з найбільш дискусійних у фінансовій науці. Відомі економісти С. Кузнець, Г. Майєр та Г. Хабернер у своїх працях доводять, що планування економічного зростання в країнах, які розвиваються, в сучасних умовах потребує допуску іноземного капіталу в економіку держави. При цьому сприятливий вплив іноземного капіталу позитивно позначається у всіх випадках незалежно від того, в якій формі він проникає в національну економіку: у формі приватних прямих інвестицій і кредитів чи державних інвестицій. У кожному випадку знаходяться аргументи, які рекомендують іноземний капітал як найбільш ефективний засіб досягнення макроекономічної стабілізації та розвитку національної економіки.

Розкриття економічної сутності іноземного капіталу проводилося у контексті його форм залучення. Запропоновано визначення та класифікацію форм іноземного капіталу. Іноземний капітал являє собою сукупність інвестиційних та кредитних фінансових ресурсів, що реалізуються їх власниками у вигляді капіталовкладень в економіку країни - реципієнта з метою отримання прибутку. Класифікація форм іноземного капіталу розроблена на основі виокремлення у його складі іноземних інвестицій та іноземних кредитів, що подано на рисунку.

Визначено, що кредитно-фінансова система України є складною організаційною структурою, яка залежить від чинників розвитку фінансових ринків, інвестиційного середовища, багаторівневих механізмів функціонування кредитних та інших фінансових організацій, а також чинників недосконалості правового забезпечення. Основними складовими кредитно-фінансової системи України є ринок цінних паперів, банківський сектор і небанківські кредитно-фінансові установи.

У дисертації з'ясовано, що іноземний капітал не лише дає змогу компенсувати дефіцит національних капіталів, але й є необхідною передумовою для поширення сучасних технологій виробництва та управління, перепусткою на світові ринки товарів, послуг і капіталів. Проте, для створення сприятливого інвестиційного клімату держава повинна ефективно використовувати заходи грошово-кредитної, бюджетної, валютної, фіскальної політики.

Сучасний етап розвитку кредитно-фінансової системи України характеризується інтенсивним вдосконаленням структури її інститутів, впровадженням нових механізмів регулювання кредитно-фінансового ринку і пошуком джерел залучення іноземного капіталу для стабілізації загальноекономічної ситуації.

На сьогодні досить високою є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України є одним із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 36,7% і перевищує порогове значення межі економічної безпеки, встановлене на рівні 30%, у страховому - наближається до цієї межі і становить 28,1%. З огляду на значну частку іноземного капіталу у кредитно-фінансовій системі України, державна інвестиційна політика повинна враховувати можливі негативні впливи світової фінансової кризи на обсяги іноземного капіталу.

Встановлено, що вирішення нагального завдання інтеграції кредитно-фінансової системи до світового економічного простору вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну швидкість та ефективність такої інтеграції й одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу. При цьому особлива увага з боку держави має приділятися ризикам, які супроводжують процес інтеграції національної економіки.

У сучасних умовах економіка України не може задовольнити вимоги іноземних інвесторів та кредиторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату необхідно виокремити повільні темпи реформування національної економіки і відповідної законодавчої бази, нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій - приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання та вплив політичної ситуації на розвиток економіки.

Обгрунтування необхідності зростання обсягів іноземного капіталу має знайти відображення під час розробки та реалізації національної стратегії розвитку кредитно-фінансової системи. При цьому запропоновано:

- збільшити частку іноземного капіталу у кредитно-фінансовій системі, що має відбуватися поступово - відповідно до створення сприятливих внутрішніх умов розвитку банківського та парабанківського секторів і підвищення конкурентоспроможності національного ринку капіталу;

- зміцнювати та розвивати банки з державним капіталом, які спеціалізуються на забезпеченні стратегічних структурних, зовнішньоекономічних та соціальних завдань політики економічного зростання;

- здійснювати на постійній основі нормативно-організаційну селекцію та моніторинг використання іноземного капіталу на основі національних пріоритетів економічного розвитку; запровадити жорсткий контроль за надходженням іноземного капіталу з офшорних зон;

- чітко визначити критерії для продажу фінансових установ з національним капіталом зарубіжним інвесторам, виходячи з ринкової справедливої ціни;

- розробити методику оцінки та контролю за філіями іноземних фінансових інституцій. Ця методика має включати рейтингові оцінки світових та національних агенцій, а також певні норми та нормативи основних показників діяльності фінансово-кредитних установ.

У другому розділі „Механізм залучення і використання іноземного капіталу в кредитно-фінансовій системі України” досліджено стан інституційно-правового забезпечення процесу залучення іноземного капіталу у кредитно-фінансову систему, здійснено оцінку іноземних капіталовкладень у банківську систему і визначено проблеми залучення іноземного капіталу небанківськими фінансовими установами.

Проведене дослідження дало змогу з'ясувати, що ефективність надходження іноземного капіталу залежить від належного інституційного та правового забезпечення. Виявлено, що банківське законодавство України не завжди відповідає сучасним вимогам розвитку кредитно-фінансової системи. Нагальною потребою у контексті поглиблення економічних реформ залишається подальше вдосконалення вітчизняного банківського законодавства у напряму його гармонізації з нормами і стандартами провідних розвинених країн світу, зокрема щодо розмежування повноважень регулюючих органів по нагляду за діяльністю суб'єктів кредитно-фінансового ринку.

Доведено, що важливою складовою інвестиційної політики держави-реципієнта іноземного капіталу є здійснення належного регулювання його залучення та використання. В разі неефективного регулювання державою вказаних процесів ефект від залучених іноземних інвестицій та кредитів може стати незначним, а іноді й нівелюватися.

На сьогодні Державне агентство України з інвестицій та інновацій не виконує у повній мірі покладених на нього функцій щодо сприяння залученню та здійснення ефективного використання іноземного капіталу. У цьому контексті пропонується створити Державний стабілізаційний фонд, який за рахунок активізації участі держави на міжнародних ринках капіталів міг би залучати необхідні обсяги іноземного капіталу для реалізації міждержавних програм інвестиційно-інноваційного спрямування, забезпечити впровадження ефективної системи прогнозування обсягів іноземних інвестицій, визначення пріоритетних напрямів інвестування у відповідні регіони та сфери, сприяти удосконаленню нормативно-правової бази реалізації іноземного інвестування і, як наслідок, здійснювати вплив на зростання добробуту населення.

Встановлено, що присутність іноземного капіталу в Україні стрімко зросла у 2000-2006 рр.: кількість банків з іноземним капіталом збільшилася до 23, питома вага сплаченого статутного капіталу банків з іноземним капіталом у сукупному капіталі діючих банків зросла до 27,6%, а вже на початок 2009 р. в Україні 36,7% статутного капіталу банків було у власності нерезидентів.

На сьогодні серед зареєстрованих і діючих банків іноземний капітал мають 49 українських банків, у тому числі 17 із них мають 100% такого капіталу. Характеризуючи капітал банків України, слід зазначити, що найбільші частки в загальній сумі іноземного банківського капіталу, який працює в Україні, належать інвесторам з Австрії (21,2%), Російської Федерації (18,4%), Польщі (8,8%) та Нідерландів (8,3%). Серед основних чинників, які інтенсифікують мотиви входження іноземного капіталу до вітчизняного банківського сектору, є отримання ринкових переваг за рахунок місткості вітчизняного ринку банківських послуг і перспектив його розширення та приваблива дохідність операцій. Визначено, що залучення іноземного капіталу на український банківський ринок підвищує конкуренцію, що, з одного боку, стимулює розвиток місцевих великих банків, а з іншого - несе додаткові ризики для банків, що розвиваються менш динамічно.

Обгрунтовано, що необхідними компонентами державної політики, спрямованої на активізацію залучення вітчизняною банківською системою іноземного капіталу, слід вважати стимулювання підвищення капіталізації українських банків та вдосконалення норм корпоративного управління і підходів до ризик-менеджменту.

Підвищення капіталізації банківської системи України з теоретичної точки зору може бути досягнуто комбінованим застосуванням таких заходів, як поступове підвищення нормативних вимог щодо розмірів капіталу банків та стимулювання процесів злиття та поглинання у банківській системі. У той же час, як свідчить досвід центральноєвропейських країн, необхідною умовою реалізації даної політики є наявність ефективної системи банківського нагляду і дієвих механізмів вилучення неефективних банків з ринку.

Системний підхід до регулювання доступу іноземного капіталу у банківський сектор кредитно-фінансової системи України має базуватися передусім на підтримці конкурентоспроможності банків з національним капіталом, використанні позитивних структурних і технологічних переваг банків з іноземним капіталом для підвищення інвестиційного потенціалу вітчизняної кредитно-фінансової системи та її стимулюючої ролі в соціально-економічному розвитку країни за рахунок підвищення монетизації економіки, нарощуванні обсягів кредитуванні економіки як передумови необхідних структурних зрушень, прискореному розвитку фінансових ринків.

Визначено, що розвиток парабанківської системи України відбувається досить повільними темпами. Не зважаючи на це, між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами (НБФКУ) йде гостра конкурентна боротьба як на рівні формування, так і на рівні використання ресурсів. Найбільш розвиненими ланками парабанківської системи в Україні є кредитні спілки, страхові компанії, лізингові компанії, ломбарди, фінансові компанії, професійні учасники ринку цінних паперів та фондові біржі. Водночас недержавні пенсійні фонди та факторингові компанії знаходяться фактично на початковому етапі свого розвитку.

Аргументовано, що спроможність вітчизняних НБФКУ отримати щонайбільшу користь від інтеграції в єдиний кредитно-фінансовий ринок ЄС може виявитися у таких важливих видах діяльності як фінансування експорту, фінансування інфраструктури та житлового будівництва, визначається розвитком достатньо структурованих та орієнтованих на ринок інструментів, які розширюють доступ цих секторів до фінансування НБФКУ.

Зроблено висновок, що нагальною проблемою є необхідність забезпечити вихід, крім українських банків, вітчизняним небанківським фінансово-кредитним установам на світові ринки позикових капіталів з метою створення їх філій, що забезпечить, з однієї сторони, реалізацію пріоритетів економічного розвитку, а з іншої - посилить інтеграційні процеси вітчизняних кредитно-фінансових інститутів до світового фінансового ринку.

У третьому розділі „Напрями підвищення ефективності використання іноземного капіталу у кредитно-фінансовій системі України” досліджено пріоритетні напрямки залучення іноземного капіталу у національну кредитно-фінансову систему, виокремлено особливості використання іноземного капіталу в умовах фінансово-економічної кризи та визначено вплив іноземного капіталу на фінансову безпеку держави.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що на державному рівні необхідно визначити пріоритетні галузі, що визначатимуть подальший розвиток національної економіки. Саме ці галузі повинні мати відповідні заохочення щодо стимулювання залучення іноземного капіталу у реальний сектор. У першу чергу, потрібно розвивати виробництво конкурентоспроможної продукції, зокрема Україна має конкурентні переваги в сферах транспортного літакобудування, енергетичного машинобудування, ракетобудування, окремих видах продукції військово-промислового комплексу.

На галузевому рівні національної економіки є необхідним використання іноземного капіталу інститутами кредитно-фінансової системи для нарощування експортного потенціалу цільових галузей шляхом фінансування збільшення випуску вітчизняної високотехнологічної продукції за рахунок переоснащення виробництва, використання вітчизняних технологій переробки, зберігання, пакування, транспортування і реалізації продукції машинобудування, харчової і легкої промисловості, сільського господарства, закріплення національних експортерів на традиційних ринках збуту і виходу на нові.

Доведено, що зростання кредитного рейтингу України створює психологічний мікроклімат та сприяє інвестиційному спрямуванню кредитних ресурсів і фінансових ресурсів суб'єктів господарювання на внутрішні ринки. Не зважаючи на низькі рівні кредитних рейтингів України, рейтингове агентство Fitch Ratings переглянуло прогноз довгострокових рейтингів дефолту емітента (України) в іноземній і національній валютах із «Негативного» на «Стабільний», що пов'язано передусім із зменшенням ризиків тривалого періоду політичної невизначеності та подальшого поглиблення макроекономічної та фінансової нестабільності.

Визначено, що вітчизняна кредитно-фінансова система відіграє роль фінансового посередника між зовнішніми ринками капіталу та нефінансовим сектором економіки. Водночас саме вона накопичуватиме у собі сукупність кредитних, відсоткових, валютних ризиків від таких операцій, що збільшуватиме її вразливість до економічних шоків. Нагромадження великих обсягів зовнішніх комерційних боргів національною кредитно-фінансовою системою уможливлює системну банківську кризу, і тому є вкрай загрозливим для національної економічної безпеки. З іншого боку, іноземні кредитори також враховують слабкість банківської системи загалом як обмежувальний чинник у розвитку співпраці, що зумовлює відносну нерозвиненість практики залучення кредитів від приватних власників капіталу, зокрема іноземних комерційних банків.

Дослідження засвідчили, що фінансово-економічна криза може по різному вплинути на зміни обсягів залучення іноземного капіталу з огляду на підвищення ризику кредитно-фінансової діяльності та масовий відтік капіталу. З іншого боку, можливою є ситуація, коли іноземний капітал навпаки активізує свою діяльність, що проявляється через поглинання і злиття у банківській та страховій сферах.

У роботі з'ясовано, що на погіршення показників фінансової безпеки України протягом останніх років мали вплив як зовнішні чинники (зростання курсу долара США проти основних світових валют; падіння фондових індексів; зниження рейтингів України і вітчизняних корпорацій провідними рейтинговими агентствами), так і внутрішні (недосконалість правового регулювання фондового ринку; непослідовна валютно-курсова і грошово-кредитна політика НБУ; надмірна доларизація економіки; відсутність потужних вітчизняних інституційних інвесторів; агресивна політика банків щодо отримання надприбутків, зростання валового зовнішнього державного боргу).

Визначено, що питання розширення присутності іноземного капіталу у кредитно-фінансовій системі України має підпорядковуватися стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищенню національної конкурентоспроможності та дотримання показників фінансової безпеки. У цьому контексті важливим є впровадження ефективної системи фінансового моніторингу, на кожному етапі якого повинен відбуватися контроль за здійсненням фінансових операцій, пов'язаних з рухом іноземного капіталу.

Доведено, що процес експансії іноземного капіталу є неминучим, незворотним та зумовленим об'єктивними потребами розвитку національної економіки та глобалізацією світового господарства.

Висновки

На основі проведеного дослідження, зокрема вивчення теоретико-методологічних основ та нормативних актів, аналітичної оцінки поточних тенденцій у процесі залучення і використання іноземного капіталу у національній економіці, було зроблено наступні висновки:

1. З'ясовано, що іноземний капітал являє собою сукупність інвестиційних та кредитних фінансових ресурсів, що реалізуються їх власниками у вигляді капіталовкладень в економіку країни - реципієнта з метою отримання прибутку. Запропоновано класифікацію форм іноземного капіталу, що передбачає виокремлення у його складі іноземних інвестицій та іноземних кредитів. Залучення іноземного капіталу через вітчизняну кредитно-фінансову систему має для економіки України позитивні наслідки, що виявляються у поліпшенні структури платіжного балансу, упровадженні сучасних технологій управління банківською діяльністю, підвищенні рівня зайнятості, створенні умов для інтеграції у міжнародний ринок капіталів, компенсації дефіциту фінансових ресурсів. Водночас для забезпечення мінімізації можливих негативних наслідків від збільшення обсягів іноземного капіталу держава повинна прагнути до одержання максимуму прибутку на одиницю вкладеного капіталу і регулювати ефективність використання іноземних капіталів.

2. Встановлено, що у механізмі залучення та використання іноземного капіталу основне місце займає кредитно-фінансова система, яка значною мірою визначає розвиток національної економіки, сприяє зростанню потенційних можливостей держави і добробуту населення. Водночас держава здійснює безпосередній вплив на формування, розвиток і оптимізацію діяльності інститутів кредитно-фінансової системи, ефективність функціонування якої залежить не лише від її інституціональної структури, але і від розвитку банків і небанківських фінансово-кредитних установ, а також безпосередньо від рівня капіталізації господарюючих суб'єктів на ринку.

3. За результатами проведеного аналізу з'ясовано, що найбільшими іноземними інвесторами в економіку України є Австрія, Російська Федерація, Польща та Нідерланди. Ці країни на сьогодні забезпечують понад 50% приросту надходження іноземного капіталу у кредитно-фінансову систему України. Входження іноземного капіталу на вітчизняний кредитно-фінансовий ринок загалом матиме позитивний вплив як на розвиток вітчизняної кредитно-фінансової системи в аспекті підвищення її конкурентоспроможності та стабільності, так і на розвиток національної економіки загалом внаслідок інтенсифікації та якісних змін у структурі її фінансування з боку інститутів вітчизняної кредитно-фінансової системи.

4. Аргументовано, що нагальною потребою у контексті підвищення ефективності механізму залучення і використання іноземного капіталу є об'єктивна необхідність створення Державного стабілізаційного фонду, який повинен сприяти формуванню інвестиційного іміджу країни, отримувати й аналізувати інформацію, необхідну для прийняття інвестиційних рішень, визначати потенційно важливі і привабливі сектори економіки та регіони для інвестування відповідно до національних пріоритетів соціально-економічного розвитку, визначати стратегічно важливих потенційних інвесторів, здійснювати моніторинг використання іноземного капіталу, а також забезпечувати акумулювання кредитно-фінансових ресурсів через вихід на міжнародні ринки капіталу.

5. Обгрунтовано, що присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі України відповідає інтересам розвитку національної кредитно-фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази для соціально-економічного розвитку України. На початку 2009 р. частка іноземного капіталу в українській банківській системі становила близько 35%. Водночас слід зважати на низку фінансових ризиків, пов'язаних зі швидким зростанням частки іноземного банківського капіталу. Вони можуть призвести до втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, можливого посилення нестабільності, несподіваних коливань ліквідності банків, імовірного відпливу фінансових ресурсів. Вищезазначене дозволило зробити висновки про те, що:

- стратегічним напрямом розвитку національної банківської системи має стати її спрямованість у світовий банківський простір на основі глобалізації фінансових ринків;

- основою інтеграції національної банківської системи у світову є концентрація українського банківського капіталу та зростання капіталізації, що сприятиме підвищенню її фінансової стійкості та надійності;

- посилення конкуренції на ринку банківських послуг України сприятиме зниженню вартості фінансових ресурсів та зростанню їх доступності для підприємств і населення;

- збільшення присутності іноземного капіталу в національній банківській системі має відбуватися з урахуванням усіх позитивних та негативних чинників, потенційних ризиків на основі світового досвіду для того, щоб забезпечити дотримання національних інтересів та недопущення загроз фінансовій безпеці країни.

6. Визначено, що небанківські фінансові інститути відіграють важливу роль у кредитно-фінансових системах розвинених країн. Однак на сьогодні є певні відмінності у ступенях розвитку різних видів небанківських фінансових посередників. Розвиток небанківських фінансових посередників є необхідною умовою вільного руху капіталу, додаткового залучення в національну економіку дешевих фінансових ресурсів і зниження процентних ставок.

7. Виявлено, що виникнення у вересні-жовтні 2008 р. нової хвилі кредитної кризи у розвинених країнах, катастрофічне зниження левериджу міжнародних банків та зменшення схильності інвесторів до прийняття ризиків негативно позначилися на вартості та обсягах зовнішнього фінансування країн з ринками, що формуються. За таких умов Україна зіткнулася з серйозними викликами щодо запобігання різкому знеціненню національної валюти й утримання цінової стабільності, уникнення колапсу кредитно-фінансової системи і підтримання дієздатної платіжно-розрахункової системи.

8. Визначено, що загрози фінансової безпеки України можна розділити на внутрішні й зовнішні. Внутрішні загрози обумовлені, головним чином, неадекватною фінансово-економічною політикою, елементарними прорахунками органів влади, помилками, зловживаннями й іншими відхиленнями (безгосподарність, різноманітні економічні злочини й т.д.) в управлінні кредитно-фінансовою системою держави. У сучасних умовах особливу роль відіграють зовнішні загрози. Відтак в Україні необхідно використовувати правові і фінансові методи боротьби з несумлінним поводженням контрагентів по зовнішньоекономічних договорах для захисту національної кредитно-фінансової системи від штучно викликаних фінансових криз та проникнення тіньового капіталу.

9. Доведено доцільність залучення необхідних кредитних ресурсів для реалізації конкретних міждержавних цільових інвестиційних та інноваційних програм через використання інструментів фінансового ринку, зокрема шляхом випуску інститутами національної кредитно-фінансової системи боргових цінних паперів та виходу на міжнародні ринки капіталу, що дозволить не лише отримати необхідні обсяги іноземного капіталу, а й сприятиме зростанню рейтингів фінансових активів вітчизняних емітентів на світовому фінансовому ринку та на рівень інвестиційної привабливості України загалом.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Балануца О.О. Іноземні інвестиції: сутність та роль в економіці / О. О. Балануца // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки.- 2006.- Вип. 10.- ч. 1.- C. 324-328 (0,33 д. а.).

2. Балануца О.О. Важелі впливу держави на активізацію процесів іноземного інвестування / О.О. Балануца // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки.- 2007.- Вип. 12.- ч. 1. - C.358-362 (0,28 д. а.).

3. Балануца О.О. Напрями активізації іноземного інвестування / О.О. Балануца // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник / за ред. І.Г. Ткачук. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.- 2007. - Вип. 3. - Т. 2. - C. 311-316 (0,35 д. а.).

4. Балануца О. О. Проблеми та шляхи розвитку державного і недержавного гарантування іноземних інвестицій в Україні / О. О. Балануца // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць.- 2008.- Вип. 9 (88). - C. 65-70 (0,39 д. а.).

5. Балануца О. О. Роль іноземного інвестування в економіці України / О. О. Балануца // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць.- 2008.- Вип. 10 (89). - C. 73-76 (0,3 д. а.).

6. Балануца О. О. Оцінка стану іноземного інвестування в економіку України / О. О. Балануца // Підприємництво, господарство і право. - 2009.- № 5(161). - C. 158-161 (0,44 д. а.).

7. Балануца О. О. Іноземний капітал у системі фінансової безпеки / О. О. Балануца // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». - 2009. - Вип.112. - C.36-39 (0,38 д. а.).

В інших виданнях:

8. Балануца О.О. Національні фінансові системи в умовах глобалізації / Балануца О.О.// Монографія / За заг. ред. проф. І.О. Лютого. - м. Івано-Франківськ: Галицька Академія. - 2008. - С. 124-139 (0,63 д. а.).

9. Балануца О.О. Напрями активізації іноземного інвестування / О.О. Балануца // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [«Фінансові ресурси регіону: організація та управління»].- Івано-Франківськ: ПП Курилюк.- 2007. - С. 66-68 (0,1 д. а.).

10. Балануца О.О. Управління залученням іноземних інвестицій / О.О. Балануца // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-теоретичної конференції молодих вчених і студентів [«Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери»]. - Донецьк: Донецький національний технічний університет.- 2006. -Т. 1. - С. 39-42 (0,1 д. а.).

11. Балануца О.О. Зарубіжний досвід використання податкових стимулів у механізмі залучення іноземних інвестицій / О.О. Балануца // [«Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік: матеріали науково-практичної конференції»]. - Ірпінь: Національний університет ДПС України. - 2009. - Ч. ІІ.- С. 126-129 (0,13 д. а.).

12. Балануца О.О. Особливості фінансово-економічного регулювання іноземних інвестицій в Україні / О.О. Балануца // Вища школа. - 2008. - № 12.- С. 54-61 (0,45 д. а.).

Размещено на Allbest.ru

...