Фінансове регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 336.713.001.73 (477)

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансове регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні

Ковалюк Андрій Олексійович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Реверчук Сергій Корнійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри банківського і страхового бізнесу.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Кузнєцова Людмила Вікторівна, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи;

- кандидат економічних наук, доцент Швець Наталія Романівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри фінансів і кредиту.

Захист відбудеться 8 грудня 2010 р. о 1130 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.20 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, просп. Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 5 листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Й. Плиса.

Анотація

Ковалюк А.О. Фінансове регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.

У дисертації розкрито сутність та ознаки банківських криз, подано авторське визначення реструктуризації, виконано її поділ на фінансову, корпоративну, управлінську та виробничу. Розроблено концепційну схему фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні. Наведено оцінку нормативно-правового забезпечення реструктуризації банків, розроблено методичні рекомендації щодо реструктуризації комерційних банків в Україні. Згруповано та класифіковано методи реструктуризації банків України. Зроблено класифікацію фінансових ризиків і поділ на реформаційні та реструктуризаційні ризики. Виокремлено та згруповано напрями підвищення ефективності проведення реструктуризаційних процесів в Україні. Використано математичну модель для прогнозування основних показників діяльності банків України на 2010-2011 рр. Вивчено і використано зарубіжний досвід фінансового регулювання реструктуризації банків у вітчизняній практиці.

Ключові слова: реструктуризація комерційного банку, фінансова стабільність банку, банківські кризи, фінансовий механізм регулювання реструктуризації комерційних банків, методи реструктуризації банків.

Аннотация

Ковалюк А.А. Финансовое регулирование реструктуризации коммерческих банков в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2010.

У диссертации раскрыто сущность и признаки банковских кризисов. К таким признакам относятся: появление и нарастание банковской паники; удешевление банковских активов; падение курса национальной валюты; уменьшение уровня ликвидности; снижение объемов банковского кредитования; уменьшение золотовалютных резервов; банкротство банков. Приведено авторское определение реструктуризации.

Реструктуризация коммерческого банка - это совокупность мероприятий, направленных на стабилизацию, оздоровление финансового состояния банка (повышение уровня ликвидности, платежеспособности и прибыльности банка, снижение риска в деятельности банка) с целью обеспечения дальнейшего роста и развития банковского учреждения. Это достигается путем: проведения изменений в активах и пассивах банка (финансовая реструктуризация); проведение организационно-правовых изменений в банке (корпоративная реструктуризация - слияние, разделение, присоединение, выделение, поглощение); проведение изменений в структуре банковских услуг (производственная реструктуризация); проведение изменений в структуре руководства, управленческо-исполнительного персонала, а также изменений в организационной структуре банка - внутренних подразделений и системы организации региональных управлений, филиалов и отделений банка (управленческая и внутренняя организационная реструктуризация).

Разработана концептуальная схема финансового регулирования реструктуризации банков в Украине, которая включает: объект (банк, который подлежит реструктуризации); субъекты - ответственные органы, которые осуществляют реструктуризацию (сам банк, Национальный банк Украины, органы государственной власти, государственные контролирующие органы, инвестор); виды реструктуризации (финансовая, корпоративная, управленческая, производственная); методы к соответствующим видам реструктуризации: рефинансирование, снижение обязательных резервных требований, процедура банкротства, капитализация (финансовая); присоединение, слияние, превращение, выделение, разделение (корпоративная); введение временной администрации; введение кураторов в банк, приватизация или национализация, ликвидация (управленческая); совершенствование банковских операций, специализация или универсализация, внедрение банковского продукта (производственная); методы финансового регулирования реструктуризации согласно ее определенным видам (управление пассивами; отзыв лицензии; обновление технологии и др.); рычаги финансового регулирования реструктуризации: учетная ставка процента, срок кредита, норма резервирования, акции, паи, налог, кредит. Все это осуществляется при соответственном правовом, нормативном и информационном обеспечении финансового регулирования реструктуризации банков.

Дано оценку финансово-правового обеспечения реструктуризации банков, разработаны методические рекомендации по реструктуризации коммерческих банков в Украине. Сгруппировано и классифицировано методы реструктуризации банков Украины. В процессе реструктуризации банков можно использовать такие методы: поддержание ликвидности банков Центральным банком; переход проблемного банка под управление государственного регулятора; национализация социально значимых банков с последующей их приватизацией; продажа кризисного банка; введение Центральным банком моратория на удовлетворение требований кредиторов и др.

Осуществлено классификацию финансовых рисков и разделение на реформационные и реструктуризационные. Разделено и сгруппировано направления повышения эффективности проведения реструктуризационных процессов в Украине. Использовано математическое моделирование для прогнозирования основных показателей деятельности банков Украины на 2010-2011 гг. Изучен и использован зарубежный опыт финансового регулирования реструктуризации банков в отечественной практике с учетом специфики функционирования отечественного банковского сектора. Для Украины наиболее приемлемым является опыт Индонезии, в которой после реализации стратегии банковской реструктуризации количество банков уменьшилось в 2 раза.

Ключевые слова: реструктуризация коммерческого банка, финансовая устойчивость банка, банковский кризис, финансовый механизм регулирования реструктуризации коммерческих банков, методы реструктуризации банков.

Annotation

Kovalyuk A. Financial regulation of the commercial bank restructuring in Ukraine. - Manuscript.

A dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Economic Sciences, Specialty 08.00.08 - Money, Finances and Credit. - Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2010.

The nature and characteristics of banking crisis has been outlined in this scientific research. The author's determination of the term restructuring has been defined. Restructuring has been divided into: financial, corporative, managerial and production. The conceptual scheme of the financial regulation of the bank restructuring in Ukraine has been developed. Evaluation of the financial-juridical regulation of the bank restructuring has been given. The methodical recommendations of the commercial banks restructuring in Ukraine has been developed. The methods of the bank restructuring in Ukraine were grouped and classified. Financial risks were classified and divided into reformative risks and restructuring risks. The tendencies of the restructuring processes efficiency in Ukraine have been highlighted and grouped. The mathematical model was used to prognosticate basic indicators of the Ukrainian bank activity for 2010-2011. The foreign experience of the financial regulation of the bank restructuring in the national economy was studied and used.

Key words: commercial bank restructuring, bank financial stability, banking crisis, financial mechanism of the commercial banks restructuring regulation, methods of the bank restructuring.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин щораз частіше виникають умови для ефективного використання реструктуризації як одного зі шляхів оздоровлення економіки. Свідченням цього є вітчизняна і зарубіжна практика господарювання, де реструктуризаційні процеси в економіці є логічним, невідворотним явищем. І найперше ці процеси відбуваються у банківській сфері, бо вона є найуразливішою в національній економіці: світова криза, зазвичай, спочатку паралізує діяльність банківських установ, позбавляє їх ліквідності, а тому швидка реалізація антикризових заходів і реструктуризація банків є правильним шляхом до оздоровлення економіки загалом. У державі реструктуризаційні процеси у банківництві потребують особливого осмислення, що випливає із специфіки формування і функціонування банківського сектора економіки.

В Україні виникла потреба розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення реструктуризаційних процесів і, особливо, покращення механізму їхнього фінансового регулювання у банківській сфері, а також ухвалення відповідних нормативно-правових актів, які б забезпечували ці процеси.

Вагомий внесок у дослідження проблем, пов'язаних з реструктуризацією банків, зробили такі вітчизняні вчені: З. Васильченко, І. Вядрова, Г. Козицька, Л. Костирко, М. Крупка, Л. Кузнєцова, В. Міщенко, В. Опарін, С. Реверчук, В. Салтинський, О. Терещенко, І. Тинний, В. Федосов, Є. Чернявська, А. Шаповалов, Н. Швець, Н. Шелудько, а також іноземні - М. Ваксман, С. ван Війнберґен, С. Горбань, С. Горина, А. Грязнова, С. Дзьобек, С. Козьменко, М. Мекаґні, А. Насутіон, С. Пазарбасіоглу та ін.

Проте в дослідженнях перелічених авторів не повною мірою розкрито сучасні проблеми фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків, не систематизовано видів ризиків реструктуризаційних процесів, не обґрунтовано алгоритму процесу реструктуризації банків. Усе це визначило вибір теми дослідження, його структуру, мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі банківського і страхового бізнесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона є складовою частиною держбюджетних тем кафедри банківського і страхового бізнесу: "Оптимізація регулятивної політики у банківському і страховому бізнесі України" (державна реєстрація №0108U004147); "Управління реструктуризацією фінансових посередників в економіці України" (державна реєстрація №0110U001362).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено і виконано такі завдання:

- визначити сутність поняття реструктуризації комерційних банків;

- розробити концепційну схему реалізації фінансового механізму регулювання реструктуризації банків в Україні;

- класифікувати фінансові методи реструктуризації банків та визначити особливості їхніх застосувань;

- розробити алгоритм процесу реструктуризації проблемного банку;

- структуризувати нормативно-правові акти і розробити методичні рекомендації з реструктуризації комерційних банків;

- розробити заходи з удосконалення реструктуризаційних процесів комерційних банків;

- систематизувати ризики реструктуризаційних процесів у банківській сфері;

- визначити напрями мінімізації фінансової нестабільності банківських установ України та розробити класифікацію ознак вартості банку;

- вивчити зарубіжний досвід фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків з метою його застосування у вітчизняній практиці.

Об'єктом дослідження є регулятивні процеси в комерційних банках України.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади та практичні аспекти фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків.

У роботі використано традиційні та сучасні методи пізнання економічних явищ та процесів: аналіз і синтез, індукція та дедукція (під час проведення теоретичних узагальнень та формування висновків); логічний метод (для з'ясування категорій "реструктуризація", "реорганізація" тощо); метод наукової абстракції (під час розгляду наукових підходів до класифікації фінансових ризиків реструктуризації); економіко-статистичні методи (для опрацювання даних банківських установ); економіко-математичне моделювання (для побудови математичної моделі трендів банківських показників).

Інформаційною базою дослідження були: закони і підзаконні акти України щодо фінансового регулювання реструктуризаційних процесів в Україні; матеріали Національного банку України (НБУ), Міністерства фінансів України, енциклопедичні видання, монографічні дослідження та періодичні вітчизняні й зарубіжні видання, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в систематизації, узагальненні та розвитку теоретико-методологічних основ формування й удосконалення механізму фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні.

На захист винесено основні наукові результати, які становлять особистий здобуток автора.

Уперше:

- розроблено концепційну схему реалізації механізму фінансового регулювання реструктуризації банку, що дає змогу відстежувати окремі його елементи (методи, важелі) і загалом весь процес реструктуризаційних змін у банку, взаємодія яких відображає особливості їхнього фінансового регулювання та сприятиме підвищенню стабільності банківської системи.

Удосконалено:

- понятійний апарат і термінологію реструктуризації банку та її складових елементів, а саме: 1) поняття "реструктуризації комерційного банку", і її видів: "фінансової", "корпоративної", "управлінської" й "виробничої" реструктуризації; 2) поняття "фінансового регулювання реструктуризації комерційного банку". Це дає змогу інтенсифікувати розгорнуте розуміння сутності досліджуваної проблеми і явищ, що виникають у цих процесах;

- алгоритм реструктуризації проблемного банку, яким визначено послідовність етапів процесу реструктуризації банку, що дає змогу не тільки відстежувати, а й регулювати цей процес;

- підхід до тлумачення залежності банківських ризиків від інших ризиків у державі шляхом визначення принципів їхньої відокремленості, що дає змогу краще управляти цими ризиками під час реструктуризації банків.

Уточнено:

- ознаки банківських криз, що дає змогу повніше зрозуміти їхню сутність, порядок і причини виникнення та наслідки в сучасних умовах.

Отримали подальший розвиток:

- методичні рекомендації щодо механізму реструктуризації комерційних банків в Україні, які запропоновано використати під час розроблення та ухвалення Закону України "Про реструктуризацію комерційних банків", що сприятиме підвищенню якості та активізації реструктуризаційних процесів в Україні і приведе до зростання стабільності банківської системи;

- теоретичні засади структуризації банківських, особливо фінансових ризиків, та їхніх складових, що дає змогу системно досліджувати причини і наслідки виникнення окремих елементів реструктуризаційних та реформаційних ризиків і своєчасно запроваджувати заходи щодо зменшення їхнього впливу на реструктуризаційні процеси у банківській діяльності.

Теоретичне значення результатів роботи полягає у тому, що в ній уперше систематизовано наукові підходи і практичні рекомендації щодо фінансового регулювання реструктуризації комерційного банку, з огляду на особливості функціонування банківської сфери України та перебігу фінансово-економічної кризи. У роботі також узагальнено й адаптовано до умов вітчизняного банківського сектора зарубіжний досвід реструктуризації комерційних банків.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість дослідження полягає в розробленні конкретних ділових рекомендацій щодо напрямів та механізмів удосконалення фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні.

Пропозиції і рекомендації автора використані головним управлінням економіки Львівської облдержадміністрації під час розроблення антикризових заходів і пропозицій щодо вдосконалення регулювання діяльності комерційних банків та їхньої реструктуризації з урахуванням ключових пріоритетів регіонального розвитку (довідка №5-51-770 від 29 березня 2010 р.). Розроблені в дисертації пропозиції та рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності комерційних банків були використані в роботі ПАТ АКБ "Львів" (довідка №684/0-15 від 7 квітня 2010 р.). Пропозиції автора щодо вдосконалення реструктуризаційних процесів у банках мають практичне застосування в діяльності ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (довідка №17 від 18 травня 2010 р.).

Основні положення та результати дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка під час розроблення методичного забезпечення і викладання базових теоретичних положень навчальних дисциплін "Центральний банк і грошово-кредитна політика", "Основи теорії економічної конкуренції", "Банківський нагляд", "Фінансовий менеджмент у банку" (довідка №1215-Н від 2 квітня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, напрацювання, висновки та практичні рекомендації, що викладені в роботі, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та результати дослідження було обговорено і схвалено на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка 2005-2009 рр.; міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: Міжвузівська науково-практична конференція студентів та аспірантів "Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України" (м. Львів, 15 квітня 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція "Економічні та соціопсихологічні проблеми організації управління: європейський досвід" (м. Львів, 18 квітня 2008 р.), Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція "Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні" (м. Львів, 16-17 травня 2008 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція до 30-річчя факультету банківського бізнесу Тернопільського національного економічного університету (м. Тернопіль, 21-22 травня 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція "Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія" (м. Львів, 9-10 квітня 2009 р.), Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція "Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи" (м. Львів, 15-16 травня 2009 р.), ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні" (м. Львів, 21-22 травня 2009 р.), XIV Міжнародна науково-практична конференція "Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика" (м. Луцьк, 26-27 травня 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 23 наукові праці, з яких розділи у двох колективних монографіях, 9 статей у фахових виданнях (7 одноосібних), 11 тез доповідей у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 4,1 д.а., з них особисто автору належить 3,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки до розділів, загальні висновки, додатки і список використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 192 сторінках тексту. В роботі є 3 таблиці, 24 рисунки, 62 формули. Список використаних джерел налічує 244 позиції на 30 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, подано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, а також дані про апробацію і публікації отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків" розкрито теоретичні основи фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків, висвітлено банківські кризи, їхні причини та роль у розвитку фінансового сектора економіки, обґрунтовано потребу реструктуризації комерційних банків як одного зі шляхів їхнього оздоровлення, розкрито види реструктуризації банку, а також сутність та елементи її фінансового регулювання.

З'ясовано, що соціально-економічні наслідки від банкрутства банку є набагато масштабніші, аніж банкрутство такого самого за розмірами промислового підприємства. Якщо банківська криза є затяжною, то вона породжує політичну кризу. Наголошено, що головними причинами банківських криз у постсоціалістичних країнах є макроекономічна нестабільність, непідготовленість банків до фінансової лібералізації, а також слабкість банківського законодавства і відповідно слабкість державного регулювання банківської діяльності. Водночас банківська криза має такі основні ознаки: поява і наростання банківської паніки; знецінення банківських активів; падіння курсу національної валюти; зменшення рівня ліквідності; зниження обсягів банківського кредитування; зменшення обсягів золотовалютних резервів; банкрутства банків.

На думку дисертанта держава повинна втручатися у банківські кризові процеси, з метою відвернення економічного спаду, використовуючи інститут реструктуризації комерційних банків. Реструктуризація - це дійовий ринковий інструмент, за допомогою якого створюють умови для ефективного функціонування суб'єкта господарювання (в тому числі і банку) за мінімальних витрат на здійснення цієї реструктуризації.

У ході дослідження цієї проблеми дисертант прийшов до висновку, що реструктуризація комерційного банку - це сукупність заходів, спрямованих на стабілізацію, оздоровлення фінансового стану банку (підвищення рівня ліквідності, платоспроможності й прибутковості банку, зниження ризиковості діяльності банку) для забезпечення подальшого зростання та розвитку банківської установи. Це відбувається шляхом: змін в активах і пасивах банку (фінансова реструктуризація); організаційно-правових змін банку (корпоративна реструктуризація - злиття, поділ, приєднання, виділення, поглинання); змін у структурі банківських послуг (виробнича реструктуризація); змін у структурі керівництва, управлінсько-виконавчого персоналу, а також змін організаційної структури банку - внутрішніх підрозділів і системи організації регіональних управлінь, філій та відділень банку (управлінська та внутрішня організаційна реструктуризація).

Для розроблення теорії фінансового регулювання реструктуризації комерційного банку потрібно застосовувати таку класифікацію видів реструктуризації: фінансова, корпоративна, управлінська, виробнича.

Фінансова реструктуризація - це комплекс заходів, який, з одного боку, передбачає погашення простроченої заборгованості банку, спрямований на зміну структури власного капіталу та зобов'язань банку, а з іншого - забезпечує управління, передання чи ліквідацію проблемних активів банку.

Корпоративна реструктуризація (реорганізація) банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передання, прийняття його майна, прав та обов'язків правонаступникам.

Управлінська реструктуризація - це комплекс змін у структурі керівництва, підрозділів, департаментів, управлінсько-виконавчого сегмента, філій, відділень та загалом організаційної структури банку.

Виробнича реструктуризація банку (реструктуризація банківських послуг) - це комплекс заходів, спрямованих на створення оптимальної структури банківських послуг.

У дисертації розроблено концепційну схему реалізації механізму фінансового регулювання реструктуризації банків (рис. 1). Ця схема дає змогу простежувати всі елементи механізму реструктуризації банку, а також суб'єкти й об'єкт реструктуризації, і оперативно провадити її фінансове регулювання залежно від конкретної ситуації в комерційному банку.



Рис. 1. Концепційна схема реалізації механізму фінансового регулювання реструктуризації банку

реструктуризація комерційний банк фінансовий

Механізм фінансового регулювання реструктуризації банку - це сукупність фінансових методів (фінансування, управління активами, кредитування тощо) і важелів (облікова ставка, норма резервування, податок тощо), які використовують на макро- та мікрорівні (як з боку органу регулювання, наприклад, НБУ, так і з боку банку - органи управління) для досягнення зміни фінансового стану, структури банку, який реструктуризують, з метою отримувати вищі прибутки, гарантувати кращий рівень обслуговування клієнтів, своєчасно виконувати свої зобов'язання перед юридичними і фізичними особами та мати підстави для підвищення мотивації праці власного банківського менеджменту. Концепційна схема реалізації механізму фінансового регулювання реструктуризації банків містить: об'єкт (банк, який реструктуризують); суб'єкти - відповідні органи, які провадять реструктуризацію (наприклад, органи державної влади, НБУ, інвестор, сам банк та ін.); види реструктуризації; методи реструктуризації; методи фінансового регулювання реструктуризації; важелі фінансового регулювання реструктуризації. Усе це відбувається за відповідного правового, нормативного та інформаційного забезпечення фінансового регулювання реструктуризації банків.

Найактивнішими елементами механізму фінансового регулювання реструктуризації банків у частині фінансової реструктуризації є фінансові методи.

У другому розділі "Особливості фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні" висвітлено процес фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні з урахуванням його нормативно-правового забезпечення та використанням наявних фінансових методів, а також розкрито фінансові ризики реструктуризації банківських установ в Україні.

З огляду на значну кількість нормативно-правових актів щодо проблеми фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні, автором вивчено, згруповано і систематизовано ці документи та дано їм відповідну оцінку.

Докладний аналіз законів та підзаконних актів, які стосуються реструктуризації банку, дає змогу зробити такі висновки:

1) більшість з них - не стратегічні нормативно-правові документи, а такі, що ухвалені як реагування на кризові процеси;

2) ухвалення частини цих документів було зумовлено поточними тенденціями розвитку банківської системи України;

3) зазначені правові документи, зазвичай, констатували ті чи інші негативні явища, породжені реструктуризаційними процесами в банківському секторі економіки України, а не передбачали їх;

4) велика кількість нормативно-правових документів не дає змоги оперативно управляти реструктуризаційними процесами тощо.

Розроблено алгоритм процесу реструктуризації проблемного банку, його складовими елементами є такі основні етапи (рис. 2):

1) наявність проблемного банку;

2) оцінка проблемного банку; 3) реструктуризація банку;

4) за потреби, процедура банкрутства банку;

5) альтернативний вихід із ситуації - ліквідація банку;

6) повторна оцінка вартості банківської установи;

7) залежно від інвестора (санатора) банку - його приватизація, націоналізація, повторний продаж;

8) фінансово стійка та незалежна банківська установа.

Рис. 2. Алгоритм процесу реструктуризації проблемного банку

Невід'ємною складовою алгоритму реструктуризації проблемних банків є її методи (рис. 3):

1) рефінансування банків;

2) капіталізація банків (зокрема націоналізація);

3) рекапіталізація банків (реінвестиція дивідендів, приватизація);

4) введення тимчасової адміністрації (санація, мораторій на задоволення вимог кредиторів);

5) сек'юритизація;

6) субординований борг;

7) зниження обов'язкових резервних вимог;

8) процедура банкрутства банку (його ліквідація);

9) маркетингова політика банку;

10) реструктуризація боргу та ін.

У науковій літературі є велика кількість класифікованих напрямів оцінювання вартості банку. З погляду дисертанта, такі напрями потрібно виділити у чотири основні групи: створення, нормальна діяльність, реструктуризація та банкрутство банку.

Наголошено, що сучасна економічна наука оцінює вартість банківських установ, застосовуючи три підходи: витратний, ринковий та прибутковий. Автор вважає, що в нинішніх умовах функціонування банківського сектора в Україні найефективнішим є прибутковий підхід.

У роботі структуризовано банківські ризики та їхні елементи, а саме - ризики розділено на стандартні та нестандартні, і їхні підвиди - реструктуризаційні та реформаційні. Реформаційні ризики - це нестандартні ризики, які не піддаються систематичному кількісному вимірюванню, обліку та оцінці і державою, і самими банками. Реструктуризаційні ризики - це ризики, які пов'язані з обов'язковими чинниками зміни виду діяльності, механізмів функціонування, методів надання послуг, сфери і напряму розвитку банку, а також зміни в обсягах і структурі активів та пасивів банку.



Рис. 3. Методи реструктуризації банку, які класифіковані за видами реструктуризації і типами методів

Головними ризиками, що спонукають до реструктуризації банків, є такі ризики: строковості активів, ліквідності активу, типу позичальника, взаємозалежності клієнта і банку, концентрації активу, фінансового інструмента, валютні, платності за актив, гарантованості повернення, кредитоспроможності позичальника, розміщення коштів на кореспондентських рахунках інших комерційних банків.

Зроблено висновок, що нині міжнародне банківництво і кредитування стали основою інноваційної економіки, яка розвивається шляхом професійного управління фінансовими ринками, оскільки адміністративне управління втратило свою роль і значення. Однак надмірне зниження ролі держави в управлінні банківськими ризиками є крайністю, яка, як відомо, породила світову фінансово-економічну кризу 2007 р. До речі, нині всі розвинуті держави можна розглядати як трансформаційні системи, оскільки вони переходять від індустріальної системи до постіндустріальної.

Тому під час вирішення фінансових питань реструктуризації банків потрібно керуватися такими принципами відокремленості ризиків:

1) відокремленості банківських ризиків від бюджетних;

2) відокремленості ризиків ЦБ від ризиків комерційного банку;

3) відокремленості ризиків комерційних банків від ризиків політичних партій;

4) відокремленості ризиків ЦБ від ризиків блоків і партій;

5) відокремленості ризиків здорових комерційних банків від кризових банків;

6) відокремленості ризиків іноземних банків від ризиків національних (приватних і держаних) банків;

7) відокремленості ризиків державних банків від приватних.

У третьому розділі "Удосконалення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні" визначено шляхи та перспективи удосконалення механізму фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні, вивчено міжнародний досвід фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків, критично його осмислено і застосовано для удосконалення фінансового механізму реструктуризації банків в Україні.

У дисертації наголошено, що реструктуризація переважно має завдання оздоровлення комерційного банку. Проте, з погляду дисертанта, не варто очікувати погіршення економічної ситуації в державі, у банківському секторі чи в конкретному банку. Реструктуризацію потрібно застосовувати як важливий фінансовий важіль і в цілком успішному банку, дотримуючись при цьому визначеної фінансової стратегії конкретного банку.

До головних напрямів удосконалення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків, які розглянуто у дисертації, належать такі: удосконалення правового забезпечення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні; поліпшення організації проведення реструктуризації банку; застосування математичного моделювання для підвищення ефективності банківського кредитування, а також визначення прогнозних показників розвитку банківської системи України на коротко- і довгострокову перспективу.

Дисертантом запропоновано методичні рекомендації з реструктуризації комерційних банків, які доцільно використати під час розроблення Закону України "Про реструктуризацію комерційних банків".

Також напрацьовано рекомендації щодо удосконалення чинних підзаконних актів, які стосуються реструктуризації банку та можуть бути використані під час формування правового забезпечення реструктуризації банків в Україні.

Щодо напрямів покращення організації проведення реструктуризації банку запропоновано такі: підвищити рівень капіталізації банку; у банківському менеджменті треба строго дотримуватися позитивних гепів, тобто дотримання співвідношення у строках надання кредитів та розміщення депозитів; підвищити ефективність діяльності бюро кредитних історій; запровадити у практику банків таку сучасну, прогресивну та перспективну форму їхньої діяльності, як банківський аутсорсинг; під час реструктуризації комерційних банків треба обережно ставитись до висновків рейтингових агентств; з одного боку, підвищити рівень кредитної дисципліни позичальників, а з іншого, - посилити контроль комерційних банків за укладанням і веденням кредитних угод; запровадити у банківську практику "лін менеджмент"; терміново провадити реструктуризацію зобов'язань позичальників (активи банку) та зобов'язань самого банку перед кредиторами (пасиви банку) у тих банках, де це ще не зроблено; у кожному банку, що пройшов процедуру реструктуризації, треба призначити фахівця, який відповідатиме за всі зміни, що можуть статися у банку; розширити схему бухгалтерського обліку витрат під час калькуляції собівартості за всіма послугами, за кожним продуктом, клієнтом і, найважливіше, за елементами витрат шляхом запровадження складних автоматизованих систем управлінського обліку.

За допомогою пакета прикладних програм "STATGRAFIC" побудовано моделі трендів показників динаміки діяльності банківської системи України, зроблено прогноз їхніх значень на 2010-2011 рр. (див. таблицю).

Складено та проаналізовано модель впливу кредитів на загальні активи банків, а також на стан банківської системи України, що обґрунтовує потребу і доцільність проведення реструктуризаційних процесів.

Таблиця 1

Показники розвитку банківської системи України за 2000 та 2009 р. і прогноз на 2010-2011 рр., млрд. грн.

Показники банківської системи України	2000 (факт)	2009 (факт)	2010 (очікувано)	2011 (прогноз)
Загальні активи	39,866	1001,626	1378,72	1709,13
Сукупні надані кредити	23,637	747,348	1069,92	1327,01
Кредити, надані суб'єктам господарської діяльності	18,216	474,991	650,930	805,953
Кредити, надані фізичним особам	0,941	222,538	346,087	433,331
Довгострокові кредити	3,309	441,778	660,281	821,683
Проблемні кредити (прострочені та сумнівні)	2,679	69,935	71,301	94,912
Власний капітал	6,507	115,175	161,412	200,045
Сплачений зареєстрований статутний капітал	3,665	119,189	147,031	187,565
Зобов'язання банків	30,622	765,127	1086,26	1337,17
Кошти суб'єктів господарської діяльності	13,071	115,204	163,882	189,486
Кошти фізичних осіб	6,649	210,006	286,261	343,497
Регулятивний капітал	5,148	135,802	181,800	227,338
Доходи банків	7,446	142,995	187,006	234,674
Витрати банків	7,476	181,445	218,024	278,672

Зокрема, вплив довгострокових (y2) та проблемних (y3) кредитів на сукупні надані кредити (y1) відображає лінійне множинне рівняння регресії:

?1 = 26,1073 + 1,5032 ? у2 + 0,7939 ? у3,

R2 = 0,9994; F = 5441,88 ,

де ?1 - усереднені сукупні надані кредити, млрд грн.; у2 - довгострокові кредити, млрд грн.; у3 - проблемні (прострочені та сумнівні) кредити, млрд грн.; R2 - множинний коефіцієнт детермінації; F - F-критерій Фішера.

Значення множинного коефіцієнта детермінації і F-критерію Фішера свідчать про високу довіру регресійної моделі. Її аналіз доводить, що більший вплив на сукупні кредити мають довгострокові кредити (b2 = 1,5032) і менший вплив - проблемні кредити (b3 = 0,7939).

Аналіз розвитку зарубіжного банківництва та його регулювання дає змогу виокремити такі головні види державного регулювання банківської діяльності:

1) формування дозвільної системи на ведення банківського бізнесу;

2) розроблення методик та індикаторів оцінки банківських ризиків;

3) застосування санкцій до працівників банків та їхніх клієнтів за злочинні дії у банківській сфері.

До першого напряму потрібно зарахувати регулятивну політику держави у сфері банківського бізнесу щодо ліцензування нових банків, їхнього розширення і злиття, закриття банків.

До другого напряму потрібно зачислювати методи оцінки банківських ризиків як на рівні банківської системи, так і на рівні окремого комерційного банку. До третього напряму належать системи санкцій і різних покарань банківських працівників, що провинились, аж до звільнення зі службових посад.

У роботі обґрунтовано тезу про те, що регуляторні заходи держави можуть знижувати рівень ефективності банківського бізнесу і його ступінь свободи, однак ціна цих дій є виправданою, якщо вони суттєво послаблять ризики і загрози та посилять стабільність банківської системи.

Виконаний аналіз засвідчує, що серед держав світу, де успішно проводили реструктуризаційні процеси, варто назвати Індонезію.

Досвід реструктуризації банків у цій державі особливо актуальний для України, в якій сьогодні також існує проблема перенасичення банківського ринку надмірною кількістю малих банків.

В Індонезії була складена і реалізована стратегія банківської реструктуризації (фінансової та корпоративної), кількість комерційних банків за три роки (1997-2000) зменшилася з 160 до 81.

Зроблено висновок, що методи реструктуризації банків у різних країнах світу були неоднаковими. Наприклад, податкову пільгу як метод фінансового регулювання реструктуризації банків застосовували у політиці такі країни: Південна Корея, Бразилія та Чилі.

Центральні банки Чехії та Перу навіть у період банківських криз залишалися для своїх банків лише кредиторами останньої інстанції.

У Таїланді та Мексиці були створені різні фонди, які надавали підтримку проблемним банкам. А у Венесуелі та Аргентині проблемним банкам не надавали жодної ні прямої, ні опосередкованої підтримки.

У дисертації узагальнено досвід Мексики, який є практичним для використання у банківництві України.

Уряд Мексики під час кризи, що розпочалася наприкінці 1994 р., вирішив переорієнтувати діяльність державного Банківського фонду захисту заощаджень, який був створений 1990 р., зі страхування депозитів на санацію і реструктуризацію мексиканських банків.

Для проведення успішної реструктуризації банків в Україні потрібно використовувати зарубіжний досвід держав, де ці процеси дали бажані результати, проте обов'язково треба враховувати власний досвід виходу з економічних та фінансових криз, а процеси реструктуризації повинні мати чітке правове забезпечення.

Висновки

Дисертація містить вирішення актуальної наукової та практичної проблеми фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні, що виявляється у визначенні сутності реструктуризаційних процесів у банківській системі й послідовності виникнення та розвитку банківських криз, розробленні концепції реалізації механізму фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні.

Ці та інші науково-практичні результати дисертаційної роботи дали змогу зробити такі висновки і пропозиції:

1. Для проведення реструктуризації банків, а саме - їхнього оздоровлення, треба передусім виконати докладний аналіз кризових явищ у цьому важливому секторі національної економіки. Основними ознаками банківських криз є такі: поява і наростання банківської паніки; знецінення банківських активів; падіння курсу національної валюти; зменшення рівня ліквідності; зниження обсягів банківського кредитування; зменшення золотовалютних резервів; банкрутства банків.

2. Реструктуризація комерційного банку - це сукупність заходів, спрямованих на стабілізацію, оздоровлення фінансового стану банку (підвищення рівня ліквідності, платоспроможності й прибутковості банку, зниження ризиковості діяльності банку) для забезпечення подальшого зростання та розвитку банківської установи. Це відбувається шляхом: змін в активах і пасивах банку (фінансова реструктуризація); організаційно-правових змін банку (корпоративна реструктуризація - злиття, поділ, приєднання, виділення, поглинання); змін у структурі банківських послуг (виробнича реструктуризація); змін у структурі керівництва, управлінсько-виконавчого персоналу, а також змін організаційної структури банку - внутрішніх підрозділів і системи організації регіональних управлінь, філій та відділень банку (управлінська та внутрішня організаційна реструктуризація).

3. Концепційна схема подолання фінансових проблем у банківських установах має такі основні елементи: наявність проблемної банківської установи - аналізують весь спектр дисфункції банків, починаючи від проблеми втрати довіри клієнтів і завершуючи системними проблемами (відтік банківського капіталу, проблеми з ліквідністю, неспроможність погасити кредиторську заборгованість, наявність проблемних активів, стрімке зростання безнадійних кредитів); шляхи виходу з ситуації, яка склалася в проблемному банку, серед яких виокремлено (і рекомендовано) реструктуризацію; ліквідація як найнебажаніший, проте реальний варіант розвитку сценарію оздоровлення (виведення з кризи) банківської установи.

4. Механізм фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків містить, з одного боку, об'єкт, тобто банк, що підлягає реструктуризації, суб'єкти, які відповідають за проведення цього процесу, а з іншого, - методи, за допомогою яких відбуваються процеси реструктуризації за відповідного нормативно-правового та інформаційного їх забезпечення.

5. Нормативно-правові документи щодо реструктуризаційних процесів у банківській сфері України доцільно групувати за принципом пріоритетності та ієрархії - об'єднати їх у єдиний правовий документ, у якому можуть бути використані розроблені дисертантом методичні рекомендації з реструктуризації комерційних банків.

6. Процедуру реструктуризації комерційного банку потрібно проводити за такими етапами: наявність проблемного банку (установа, яка визнана неплатоспроможною, недокапіталізованою, неліквідною, з проблемними активами, великою кредиторською заборгованістю); оцінка проблемного банку; реструктуризація банку; за потреби, процедура банкрутства банку; альтернативний вихід із ситуації - ліквідація банку; повторна оцінка банківської установи; залежно від інвестора (санатора) банку - його приватизація, націоналізація, повторний продаж; перехід банківської установи в фінансово стійкий та незалежний стан.

7. Основними методами фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні є такі: рефінансування банків; капіталізація банків (зокрема націоналізація); рекапіталізація банків (реінвестиція дивідендів, приватизація); введення тимчасової адміністрації (санація, мораторій на задоволення вимог кредиторів); сек'юритизація; субординований борг; зниження обов'язкових резервних вимог; процедура банкрутства банку (його ліквідація); маркетингова політика банку; реструктуризація боргу та ін. З'ясування цих методів дає змогу ефективніше провадити фінансове регулювання реструктуризаційних процесів у банківництві України.

8. До основних напрямів удосконалення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків належать: покращення організації проведення реструктуризації банку; удосконалення правового забезпечення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні; застосування математичного моделювання для підвищення ефективності діяльності банківського кредитування і визначення прогнозних показників банківської системи України.

9. Узагальнюючи іноземний досвід фінансового регулювання реструктуризації банку, треба акцентувати на тих проблемах, що існують в банківських установах світу і України, а саме: укрупнення банків; реструктуризація боргів банку і застосування процедури банкрутства; недостатня капіталізація банку; посилення банківського нагляду; реорганізація банківських установ; посилення ролі моніторингу і попередження нестабільності банківських установ.

Вирішення зазначених проблем дасть змогу покращити в Україні механізм фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків, що відобразиться на зростанні показників їхньої ліквідності та платоспроможності, які сприятимуть підвищенню ефективності функціонування національної економіки через зростання довіри до банків та інтенсивніше використання кредитних ресурсів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У монографіях:

1. Ковалюк А.О. Сутність та елементи фінансового регулювання банківського і страхового бізнесу / А.О. Ковалюк // Оптимізація регулятивної політики у банківському і страховому бізнесі: [монографія] / За наук. ред. д.е.н., проф. С.К. Реверчука. - Львів: Ліга, Тріада Плюс, 2009. - С. 53-66.

2. Чиж Л.М. Податкові інструменти регулювання ринку банківських металів і реструктуризації банків / Л.М. Чиж, А.О. Ковалюк // Податкове регулювання банківської діяльності: [монографія] / за ред. д.е.н., проф. С.К. Реверчука. - К.: Знання, Л.: Тріада Плюс, 2010. - С. 145-151. Особистий внесок автора: визначення податкових інструментів регулювання реструктуризації банків.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Ковалюк А.О. Реструктуризація підприємств в Україні: понятійний апарат та організаційні форми / А.О. Ковалюк // Вісник Львів. ун-ту. Сер. екон. 2006. Вип. 35. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С. 324-330.

4. Ковалюк А.О. Тенденції та проблеми розвитку банків з іноземним капіталом в Україні / А.О. Ковалюк // Вісник Львів. ун-ту. Сер. екон. 2006. Вип. 37 (1). - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - С. 570-573.

5. Ковалюк А.О. Сутність та особливості реструктуризації комерційних банків в Україні / А.О. Ковалюк // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2008. - Вип. IV. - Т. 2. - С. 165-169.

6. Ковалюк А.О. Особливості реструктуризації банків в Україні / А.О. Ковалюк // Формування ринкової економіки в Україні: Науковий збірник. - Львів: Інтереко, 2008. - Спецвип. 17. - С. 140-144.

7. Ковалюк А.О. Фінансове регулювання банківництва в Україні: термінологія і систематизація / А.О. Ковалюк // Науковий вісник національного Лісотехнічного університету України: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУУ, 2008. - Вип. 18.4. - С. 258-265.

8. Реверчук Н.Й. Банківські кризи: сутність, ознаки, види та методи їх подолання / Н.Й. Реверчук, А.О. Ковалюк // Регіональна економіка. - Львів: Інститут регіональних досліджень Національної академії наук України, 2008. - №4. - С. 87-97. Особистий внесок автора: характеристика сутності та виділення ознак банківських криз.

9. Ковалюк А.О. Реструктуризація комерційних банків в Україні: особливості та правове забезпечення / А.О. Ковалюк // Економіка і регіон. - Полтава: Редакційно-видавничий відділ Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, 2009. - №1 (20). - С. 208-210.

10. Ковалюк А.О. Аналіз регресійної моделі впливу довготермінових і проблемних кредитів на сукупні кредити в Україні / А.О. Ковалюк // Формування ринкової економіки в Україні: збірник наук. праць. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2009. - Вип. 19. - С. 316-320.

11. Реверчук С.К. Банківські кризи у відтворювальних процесах глобалізованої економіки / С.К. Реверчук, А.О. Ковалюк // Вісник Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009. - Вип. 111. - С. 13-15. Особистий внесок автора: визначення особливостей перебігу банківської кризи в Україні.

Публікації в інших наукових виданнях

12. Ковалюк А.О. Процеси змін в банківництві України: сучасні проблеми та тенденції / А.О. Ковалюк // Нові обрії економічної науки: Матеріали міжнар. наук. студентсько-аспірант. конф. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - С. 119-120.

13. Ковалюк А.О. Фінансове регулювання банківництва та його структуризація / А.О. Ковалюк // Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України: Тези доп. міжвуз. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів. - Львів, 2008. - С. 253-255.

14. Ковалюк А.О. Банківські кризи в економічній системі України / А.О. Ковалюк // Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні: Матеріали міжнар. наук. студентсько-аспірант. конф. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - С. 162-163.

15. Ковалюк А.О. Дослідження понятійного апарату фінансового регулювання банківництва в Україні / А.О. Ковалюк // Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. до 30-річчя факультету банківського бізнесу Тернопільського національного економічного університету. - Тернопіль: Астон, 2008. - С. 49-50.

16. Ковалюк А.О. Антикризовий менеджмент у зарубіжному банківництві / А.О. Ковалюк // Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи: Матеріали міжнар. наук. студентсько-аспірант. конф. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка. - С. 213.

17. Ковалюк А.О. Сутність та причини реструктуризації банків в Україні / А.О. Ковалюк // Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика: матеріали XIV Міжнар. наук.-практ. конф. - Луцьк: Вежа, 2009. - С. 210-211.

18. Ковалюк А.О. Економіко-правові особливості фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні / А.О. Ковалюк // Вісник Львів. ін-ту новітніх технологій та управління. - №7. - Луцьк, 2009. - С. 98-103.

Размещено на Allbest.ru

...