2

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

УДК 336.71:001.895](043.3)

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ БАНКУ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КРИВИЧ ЯНА МИКОЛАЇВНА

Суми 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державному вищому навчальному закладі «Українська академія банківської справи Національного банку України».

Науковий керівник - доктор економічних наук, доцент Лєонов Сергій Вячеславович, Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Гуцал Ігор Степанович, Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, декан факультету фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Шипуліна Юлія Сергіївна, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри маркетингу

Захист дисертації відбудеться 17 грудня 2010 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 у Державному вищому навчальному закладі «Українська академія банківської справи Національного банку України» за адресою: 40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України» за адресою: 40000, м. Суми, вул. Покровська, 9/1.

Автореферат розісланий 16 листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.М. Бурденко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Світова фінансова криза та загострення конкуренції на ринку банківських послуг змусили банки вести пошук додаткових шляхів отримання конкурентних переваг, зокрема, шляхом впровадження інноваційних технологій обслуговування клієнтів, нових продуктів та послуг. В той же час, враховуючи значний рівень фінансових витрат та ризику, які супроводжують інноваційну діяльність, коло банків, здатних до повноцінної реалізації програм інноваційного розвитку, є досить обмеженим. Це обумовлює актуальність дослідження спроможності банків до запровадження інновацій, оцінки достатності наявних у їх розпорядженні ресурсів та потенційних можливостей їх результативного використання. Відповідно, виникає необхідність у формалізації інноваційного потенціалу банку (ІПБ) та розробці науково-методичних засад та практичного інструментарію управління ним.

Вагомий внесок у розвиток методології формування, оцінки та управління інноваційним потенціалом (ІП) суб'єктів господарювання зроблено В. Александровою, О. Амошею, Ю. Бажалом, Б. Буркинським, Л. Водачеком, А. Власовою, Є. Галушкою, І. Галицею, В. Гейцем, С. Глазьєвим, Н. Гончаровою, С. Ілляшенком, С. Ільєнковою, Н. Краснокутською, О. Лапко, Б. Малицьким, В. Мединським, У. Менсфілдом, Б. Санто, Й. Шумпетером, Ю. Шипуліною, Ю. Яковцем, Э. Янчем та ін. Окремі аспекти інноваційної діяльності банків відображено в роботах Т. Васильєвої, О. Васюренка, І. Гуцала, А. Єпіфанова, С. Козьменка, Д. Кокуріна, Т. Косової, І. Крупки, А. Кузнєцової, О. Кузьміна, С. Лєонова, Б. Луціва, Т. Майорової, В. Маганова, С. Онишко, А. Пересади, А. Савченка, Л. Федулової та ін.

В той же час, незважаючи на значну кількість наукових розробок в зазначеній сфері, ця проблематика розглядається фрагментарно, подальшого дослідження вимагає ряд питань, пов'язаних, зокрема, з забезпеченням термінологічної узгодженості, формалізацією концептуальних засад системи управління ІПБ, а також розробкою методичних підходів до його поелементної та інтегральної оцінки. Актуальність і теоретико-практична значимість визначеного кола питань обумовили вибір теми наукового дослідження, його мети та завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дисертаційного дослідження використано при виконанні конкретних науково-дослідних робіт ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», а саме: «Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні» (номер держ. реєстрації 0102U006965), де автором формалізовано загальні тенденції розвитку ринку банківських послуг України; «Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу» (номер держ. реєстрації 0107U012112), де автором здійснено діагностику ІП окремих банків з іноземним капіталом; «Реформування фінансової системи України в умовах євроінтеграційних процесів» (номер держ. реєстрації 0109U006782), де автором розроблено стратегії інноваційної діяльності окремих банків України в умовах євроінтеграційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розвиток науково-методичних засад управління інноваційним потенціалом банку на базі його поелементної та інтегральної оцінок.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

· дослідити генезис практики управління інноваціями в банках; виокремити та систематизувати загальні тенденції та проблеми управління інноваційною діяльністю в банках України;

· здійснити структурно-декомпозиційний аналіз дослідження ІП суб'єктів господарювання; розвинути науково-методичні підходи до розуміння сутності ІПБ;

· розвинути теоретико-методичні засади системного підходу при управлінні ІПБ, формалізувати модель формування ІПБ;

· розробити структурно-компонентний підхід до формування та використання ІПБ шляхом його агрегованої предметно-функціональної структуризації;

· визначити специфічні особливості ІПБ як об'єкта оцінки, розробити науково-методичні підходи до його поелементної та інтегральної оцінок;

· поглибити теоретичні та практичні засади формування конкурентних стратегій банку, виходячи з рівня його ІП;

· здійснити поелементну та інтегральну оцінки ІП окремих банків України, визначити їх поточні конкурентні позиції на вітчизняному ринку банківських послуг, виходячи з розміру капіталу та рівня ІПБ; розробити рекомендації щодо обрання стратегій інноваційного розвитку.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі управління інноваційною діяльністю в банку.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади формування та використання ІПБ. інноваційний потенціал банк управління

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення інноватики, банківської справи, сучасні концепції інноваційного та банківського менеджменту. У процесі дослідження залежно від його цілей і задач використовувалися наступні загальнонаукові методи: аналізу, синтезу і наукової абстракції (при забезпеченні термінологічної узгодженості); порівняльного та статистичного аналізу; логічного узагальнення (при дослідженні загальних тенденцій та проблем розвитку ІП банків України); системно-структурного і багатофакторного аналізу (в процесі систематизації факторів формування ІПБ); експертних оцінок і групувань (при формалізації окремих підходів до оцінки ІПБ); економіко-математичного моделювання та прогнозування (при оцінці ІП ПАТ «Райффайзен банк Аваль», ВАТ «Ощадбанк», ПАТ «ВіЕйБі банк», ПАТ «Прокредитбанк» та ПАТ «Банк Столичний»).

Інформаційно-фактологічною базою дослідження є: офіційні дані Національного банку України та Асоціації українських банків; аналітичні огляди та звітні дані банків України; наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників з питань управління інноваційною діяльністю банків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретичних та практичних положень щодо управління банківськими інноваціями, які в комплексі створюють методичне підґрунтя формування та використання ІПБ.

Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

· обґрунтовано, що ІПБ за структурно-логічною побудовою та категоріальною сутністю являє собою сукупність взаємопов'язаних у певних соціально-економічних формах: 1) наявних інноваційних ресурсів; 2) потенційних ресурсів, які за певних діючих чинників внутрішнього та зовнішнього середовища з урахуванням фактора часу та вартості можуть бути задіяні банком для реалізації завдань інноваційного розвитку; 3) здатності та готовності банку сприйняти та ефективно використати наявні та потенційні можливості для досягнення стратегічної мети своєї діяльності;

· розроблено науково-методичний підхід до формування конкурентної стратегії розвитку банку (конгломератної та центрованої диверсифікації, утримання досягнутої позиції, концентрованого та диверсифікованого зростання, захисту ринкової стратегії, вертикального та горизонтального інтегрованого росту, обережного просування) на основі матричного підходу, який дозволяє ідентифікувати поточну конкурентну позицію банку в межах відповідної зони, виходячи із взаємозалежності його позиції на ринку банківських послуг за розміром капіталу та рівнем ІП;

удосконалено:

· структурно-компонентний підхід до формування та використання ІПБ (виокремлено та формалізовано просторові межі фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, кадрової, організаційно-управлінської, комунікаційної, маркетингової, адаптаційної, науково-дослідної складових ІПБ), що зміщує акценти у механізмі управління банківськими інноваціями у бік підпорядкування цього процесу стратегічній меті діяльності банку, відмови від поелементного підходу до управління ІПБ на користь комплексного, забезпечення узгодженого функціонування складових ІПБ;

· науково-методичний підхід до оцінки фінансової складової ІПБ, який на відміну від існуючих, враховує необхідність розмежування структури джерел фінансування банківських інновацій (наявність власних фінансових ресурсів та можливість залучення додаткових) у відповідності до їх функціонального спрямування (технологічні та продуктові інновації) з урахуванням фактора часу, вартості та ступеня ризику;

· науково-методичний підхід до оцінки науково-дослідної складової ІПБ шляхом співвідношення якості інноваційної діяльності досліджуваного банку та банку, який демонструє найбільший темп зростання прибутку в поточному періоді;

· науково-методичний підхід до оцінки маркетингової складової ІПБ, який, на відміну від існуючих, зорієнтований на вимір зміни ефективності банківських інвестицій в маркетингові заходи з урахуванням динаміки рентабельності в цілому по банківській системі країни;

набули подальшого розвитку:

· категоріально-понятійний апарат управління інноваційною діяльністю банків шляхом формалізації економічного змісту дефініції «система управління ІПБ», яку запропоновано розуміти як цілісну структуровану сукупність функцій, принципів, методів прийняття управлінських рішень та організаційних механізмів їх реалізації, застосування яких забезпечує цільове, систематичне та адекватне спрямування інноваційних ресурсів на реалізацію стратегічної мети діяльності банку;

· системний підхід до обґрунтування напрямів розвитку банку на основі інновацій шляхом розробки концептуальних положень системи управління ІПБ, формалізації її об'єкта, завдань, етапів, властивостей та функцій, здійснення функціональної, ресурсної та структурної декомпозиції її елементів, що дозволило представили її як багаторівневий та поетапний процес координації управлінських дій за ресурсами, часом та напрямками з метою забезпечення узгодженості її цільових та функціональних підсистем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації в комплексі визначають концептуальні основи, організаційно-економічні форми та механізми управління інноваційним розвитком банку. Висновки та рекомендації автора щодо оцінки фінансової складової ІПБ впроваджено в діяльність філії ПАТ «ОТП Банк» у м. Суми (довідка від 23.04.2010 № 20-04); щодо оцінки маркетингової складової ІПБ - в діяльність Сумської ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (довідка від 22.09.2010 № 15-01/243); щодо експертної оцінки ефективності функціонування організаційно-управлінського механізму в банку - у діяльність філії ВАТ КБ «Надра» Сумського РУ «Слобожанщина» (довідка від 21.09.2010 № 4640); щодо оцінки кадрового потенціалу банку - у діяльність Сумського відділення ПАТ «Промінвестбанк» (довідка від 28.05.2010 № 378); щодо застосування експертного методу оцінки інформаційної бази банку - в діяльність Сумської обласної філії ПАТ «Індустріалбанк» (довідка від 21.09.2010 № 1228); щодо застосування матричного експертного методу оцінки ефективності комунікацій в банку - у роботу Сумського відділення ПАТ «Альфа-Банк» (довідка від 26.05.2010 № 148/02).

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» при викладанні дисциплін «Аналіз банківської діяльності» та «Банківський маркетинг» (акт від 26.06.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною завершеною науковою працею. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і відображені в опублікованих працях. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: ХIV Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційно-інвестиційний потенціал держави в умовах міжнародної інтеграції» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); V Mezinarodni vedecko-prakticka conference «Zpravy vedecke ideje - 2009» (Прага, Чехія, 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Образование и науката на 21 век - 2009» (Софія, Болгарія, 2009 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2009 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2008 р.); IV Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Nauka i inowacja - 2008» (Пшемисль, Польща, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Становлення і розвиток банківської системи України в умовах ринкових перетворень в економіці» (м. Тернопіль, 2008 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2007-2009 рр.) та ін.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження опубліковано в 17 наукових працях загальним обсягом 4,53 друк. арк., з яких особисто автору належать 4,23 друк. арк., у тому числі 7 статей у наукових фахових виданнях з економіки, 10 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації - 290 сторінок, у т.ч. на 107 сторінках розміщено 41 таблицю, 34 рисунки, 3 додатки і список літератури з 301 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість результатів, встановлено зв'язок з науковими програмами і темами, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Аналіз теоретичного підґрунтя дослідження інноваційного потенціалу банку» досліджено теоретичні засади та сучасні тенденції у розвитку банківських інновацій, здійснено структурно-декомпозиційний аналіз категоріально-понятійного апарату дослідження ІП суб'єктів господарювання та аналіз науково-методичних підходів до його оцінки.

Систематизація поглядів вітчизняних та закордонних науковців на сутність банківських інновацій (як результат, зміну, процес, сукупність заходів) дозволила обґрунтувати необхідність їх трактування як результату розробки та впровадження нових або удосконалення існуючих банківських послуг та продуктів, технологій здійснення банківської діяльності. Автором досліджено специфіку найбільш відомих банківських інновацій (табл. 1) за наступними критеріями їх ідентифікації: новизна, задоволення ринкового попиту, високий ризик і високий ступінь невизначеності, гнучкість форм, наявність побічного, важко передбачуваного результату та здатність до комерціалізації.

Таблиця 1

Хронологія розвитку найбільш відомих банківських інновацій

Так, зокрема, як видно з рис. 3, автор наголошує на тому, що фінансувати технологічні інновації банк може лише за рахунок власних коштів, оскільки цей процес є тривалим у часі, має високу вартість та підвищений рівень ризиковості, тоді як для фінансування продуктових інновацій, що традиційно вважаються низьковитратними та мають короткий термін реалізації, банк може залучати додаткові ресурси. Структура джерел фінансування банківських інновацій покладена в основу сформованої автором системи показників для оцінки окремих характеристик фінансової складової ІПБ, а для визначення її загального рівня здійснено перехід до бінарних величин.

Рис. 3 Структура джерел фінансування банківських інновацій

Оцінку кадрової складової ІПБ запропоновано здійснювати за трьома напрямками:

1) оцінка динаміки та структури кадрів (абсолютний приріст чисельності штатних працівників банку, в тому числі за окремими структурними підрозділами; коефіцієнти обороту по прийому та звільненню працівників; коефіцієнт плинності кадрів; середній стаж роботи працівника у даному банку тощо);

2) оцінка професійно-кваліфікаційного рівня кадрів (питома вага працівників з вищою освітою, науковим ступенем, профільною банківською освітою, які протягом останніх трьох років підвищили кваліфікацію, тощо);

3) оцінка інтелектуально-креативного рівня кадрів (систему показників запропоновано доповнити показником номінальної інноваційної активності персоналу (відношення номінальної кількості запропонованих інновацій до загальної кількості працівників банку) та показником реальної інноваційної активності (відношення кількості реально впроваджених інновацій до загальної кількості працівників банку).

Для оцінки науково-дослідної складової ІПБ запропоновано використовувати показник інноваційної активності (І_ак), який дозволяє оцінити якість інноваційної діяльності досліджуваного банку відносно банку, який демонструє найбільший темп зростання прибутку в поточному періоді:

, (1)

де NPV_i - чистий дисконтований дохід банку за і-м інноваційним проектом;

N - кількість інноваційних проектів, реалізованих досліджуваним банком у поточному періоді;

M - кількість інноваційних проектів, реалізованих досліджуваним банком у попередньому періоді;

T_i - період, протягом якого реалізується і-й інноваційний проект;

n - поточний період;

р_n - прибуток банку, обраного за базу порівняння, в поточному періоді;

р_n-1 - прибуток банку, обраного за базу порівняння, у попередньому році.

При оцінці маркетингової складової ІПБ автором враховано динаміку впливу загальноринкових тенденцій шляхом оцінки зміни ефективності здійснення банком інвестицій в маркетинг, скоригованої на динаміку зміни рентабельності в цілому по банківській системі:

, (2)

де Е - ефективність маркетингових витрат;

, - активи досліджуваного банку у звітному та попередньому роках; , - загальні активи по банківській системі в цілому у звітному та попередньому роках;

, - витрати на маркетинг у досліджуваному банку у звітному та попередньому роках.

Нормування показника ЕМВ здійснюється шляхом зіставлення його розрахункового значення для досліджуваного банку з відповідним значенням для того банку, який демонструє найбільший рівень ЕМВ в аналізованому періоді.

Організаційно-управлінська складова ІПБ оцінюється в роботі на основі розробленої автором системи критеріїв експертної оцінки якості виконання керівною ланкою менеджменту банку основних функцій: планування, мотивації, контролю, координації.

Для визначення рівня матеріально-технічної складової ІПБ розроблено систему критеріїв експертної оцінки відповідності матеріальної та технічної оснащеності банку вимогам створення та реалізації інновацій, яка базується на врахуванні різниці між сприйняттям та очікуванням.

Оцінку інформаційної складової ІПБ запропоновано здійснювати шляхом застосування матричного експертного методу, який дозволяє оцінити взаємообумовленість відповідних факторів формування цієї складової ІПБ (структура банку, персонал, обладнання, програмне забезпечення, методи збору, обробки та передачі інформації) та ключових характеристик формування інформаційної бази банку (релевантність, своєчасність, достовірність, об'єктивність, повнота).

Аналогічний підхід в роботі застосовано і для оцінки комунікаційної складової ІПБ. Сформована автором матриця відображає взаємообумовленість характеристик комунікаційного процесу банку (швидкість передачі інформації, своєчасність, точність, повнота та зворотний зв'язок між його учасниками) відповідним факторам формування та використання цієї складової ІПБ.

Оцінку адаптаційної складової ІПБ запропоновано здійснювати на основі експертної оцінки застосовуваних банком адаптаційних механізмів: з пасивною та активною адаптацією до зовнішнього середовища, а також механізмів, спрямованих на зміну ринкового середовища.

Розроблено узагальнений підхід до інтегральної оцінки ІПБ, а також критеріальну базу для ідентифікації його рівня: високий, нормальний, нестійкий, критичний та катастрофічний.

Практичне застосування розроблених підходів до поелементної та інтегральної оцінок ІПБ продемонстровано на прикладі ряду вітчизняних банків (табл. 3), побудовано матриці стратегій їх інноваційного розвитку.

Таблиця 3

Результати поелементної та інтегральної оцінок окремих банків України

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні теоретико-методичних засад та практичних основ управління ІПБ.

За результатами виконаного дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки:

1. Структуризація ІПБ з позиції інституціонального та функціонального підходів підтвердила його триалістичну природу. Виходячи з цього, ІПБ трактується автором як інтегральна сукупність взаємопов'язаних у певних соціально-економічних формах: 1) наявних ресурсів; 2) потенційних ресурсів, які за певних діючих чинників внутрішнього та зовнішнього середовища з урахуванням фактора часу та вартості можуть бути задіяні банком для реалізації завдань інноваційного розвитку; 3) здатності та готовності банку сприйняти та ефективно використати наявні та потенційні можливості для досягнення стратегічної мети своєї діяльності.

2. Виокремлення та формалізація просторових меж фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, кадрової, організаційно-управлінської, комунікаційної, маркетингової, науково-дослідної та адаптаційної складових ІПБ дозволили формалізувати механізм управління банківськими інноваціями, зокрема, шляхом обґрунтування необхідності його підпорядкування стратегічній меті діяльності банку, відмови від поелементного підходу до управління ІПБ на користь інтегрованого, забезпечення узгодженого функціонування складових ІПБ.

3. Оцінку фінансової складової ІПБ доцільно здійснювати, виходячи зі структури джерел фінансування банківських інновацій (наявність власних фінансових ресурсів та можливість залучення додаткових) у відповідності до їх функціонального спрямування (технологічні та продуктові інновації) з урахуванням фактора часу, вартості та ступеня ризику. Для оцінки науково-дослідної складової ІПБ використано показник інноваційної активності, який дозволяє оцінити якість інноваційної діяльності досліджуваного банку відносно банку, який демонструє найбільший темп зростання прибутку в поточному періоді. Оцінка маркетингової складової ІПБ базується на визначенні ефективності маркетингових витрат з урахуванням впливу ринкового середовища та фактора часу. Організаційно-управлінська, адаптаційна та матеріально-технічна складові ІПБ оцінюються в роботі експертним методом на основі розробленої автором системи критеріїв. Оцінку інформаційної та комунікаційної складової ІПБ здійснено на основі матричного експертного методу, який дозволяє оцінити взаємообумовленість відповідних факторів формування цієї складової ІПБ та ключових характеристик формування інформаційної бази / комунікаційного процесу в банку. Інтегральний рівень ІПБ розраховується як середньоарифметична підсумкових оцінок усіх складових.

4. Система управління ІПБ являє собою цілісну структуровану сукупність функцій, принципів, методів прийняття управлінських рішень та організаційних механізмів їх реалізації, застосування яких забезпечує цільове, систематичне та адекватне спрямування інноваційних ресурсів на реалізацію стратегічної мети діяльності банку. Визначення концептуальних положень побудови системи управління ІПБ шляхом формалізації її об'єкта, завдань, етапів, властивостей та функцій, здійснення функціональної, ресурсної та структурної декомпозиції її елементів, дозволило представили її як багаторівневий та поетапний процес координації управлінських дій за ресурсами, часом та напрямками з метою забезпечення узгодженості її цільових та функціональних підсистем.

5. В контексті реалізації довгострокової стратегії подальшого розвитку банку системне управління ІПБ повинно базуватися на принципах системності, перспективності, прогресивності, співвідношення, роботи в межах наявних ресурсів, обмеженості та взаємозалежності, цільової направленості використання ІПБ, адаптивності, динамічності та здатності ІПБ до розвитку, що дозволяє врахувати властивості синергізму складних систем, забезпечити взаємопов'язаність та взаємообумовленість функціонування елементів системи управління ІПБ.

6. З метою впорядкування методів та технологій управління інноваційним розвитком банку доцільно використовувати набір конкретних стратегій (конгломератної та центрованої диверсифікації, утримання досягнутої позиції, концентрованого та диверсифікованого зростання, захисту ринкової стратегії, вертикального та горизонтального інтегрованого росту, обережного просування), які обираються на основі матриці, яка ідентифікує поточну конкурентну позицію банку в межах відповідної зони («лідера», «претендента на лідерство», «послідовника», «фахівця» та «пристосуванця»). Визначена матриця відображає взаємозалежність позиції банку на ринку банківських послуг за розміром капіталу та рівня його ІП.

7. Дієвість запропонованих у дисертаційній роботі теоретико-методичних підходів до оцінки ІПБ продемонстровано на прикладі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ВАТ «Ощадбанк», ПАТ «Прокредитбанк», ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПАТ «Банк Столичний». За результатами проведеного дослідження визначено рівень їх інноваційного потенціалу та рекомендовано стратегії подальшого розвитку.

Список опублікованих праць

Публікації у наукових фахових виданнях