Природа функціонування і суперечності розвитку фондового ринку

Размещено на http://allbest.ru

Природа функціонування і суперечності розвитку фондового ринку

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фондовий ринок капітал

Актуальність теми. У сучасному глобалізованому світі фондовий ринок зайняв особливе місце у сфері руху капіталів. Наприкінці другого тисячоліття в економічному аспекті оборот фінансових інструментів став атрибутивною характеристикою сучасної цивілізації. Завдяки застосуванню цінних паперів у світі ефективно вирішується проблема дефіциту фінансових ресурсів. У найкоротший час із глобального фінансового ринку можна залучити необхідні кошти для реалізації інвестиційного проекту будь-якої складності, справа лише у належному поєднанні прибутковості і ризику. У фондових операціях знаходять практичне застосування найновітніші досягнення науково-технічного прогресу, які, у свою чергу, завдячують фондовому ринку можливістю свого виникнення та розвитку.

Достовірно оцінити реальне значення діяльності фондового ринку для сучасної економіки і забезпечити повну реалізацію його потенціалу можливо за умови дослідження його еволюції у взаємозв'язку з історичним процесом розвитку ринкових відносин. Цінні папери виникли на ранньому етапі промислового капіталізму і тривалий час виконували другорядну роль у грошових розрахунках, але в ХХ ст. вони стали основним інструментом руху фінансових капіталів, у сучасному світі загальні обсяги їх обороту на порядок перевищують сукупний обсяг капіталів, задіяних у реальному секторі економіки. Поступово механізм руху цінних паперів набував системних рис і займав дедалі вагоміше місце в ринковій системі, яка, в свою чергу, динамічно розвивалася й ускладнювалася. Нового змісту набували також рушійні сили економічного життя, суспільно-економічні цілі і механізми їх досягнення. У другій половині ХХ ст. в економіці відбувся перехід від панування економічної раціональності до системної, яка поєднує в собі економічну ефективність, соціальну справедливість та екологічну безпеку.

Наша країна, здобувши незалежність, обрала ринково-демократичний напрям розвитку, притаманний найбільш успішним і економічно розвиненим державам. Водночас, для побудови ефективного економічного механізму не було потреби проходити весь шлях пошуків, відкриттів і помилок, яким століттями рухались країни з розвиненою ринковою економікою - можна було вибрати найкраще з їх досвіду. Як правило, запозичувались готові рішення, які показали високу ефективність у взаємодії з високорозвиненими ринковими формами, однак в умовах сучасної України не завжди ці запозичення приносили успіх. Для більшості розвинених країн процес безперервного розвитку через ускладнення економічної структури і характеристик її складових носив еволюційний характер, нові елементи проходили “природний відбір” і закріплювалися лише у тому разі, коли органічно вписувалися у цілісну систему.

В Україні фондовий ринок створювався протягом історично короткого часу одночасно зі впровадженням базових складових усієї ринкової системи, часто без урахування притаманних економіці і громадянам національних особливостей. У результаті замість того, щоб служити ефективним інструментом залучення інвестиційних ресурсів для вкладення у суспільно необхідні економічні та соціальні проекти, цінні папери у нас лише відволікають вільні кошти юридичних осіб і заощадження громадян у фінансові спекуляції; замість досягнення єдності інтересів великої кількості власників грошових ресурсів і корпоративного менеджменту, акціонерна форма капіталу використовується для нелегітимних способів привласнення; замість убезпечення реальної економіки від кризових потрясінь і зміцнення її зв'язків зі світовим ринком, застосування фондових інструментів нерідко ставало чинником дестабілізації.

Потреба наукового обґрунтування вибору дієвих методів впливу на фондовий ринок з урахуванням його специфічних рис та реального рівня розвитку вітчизняної економіки обумовлює практичну актуальність теми дослідження.

Стан наукової розробки проблеми. Від часу свого виникнення цінні папери як значущі економічні явища привертали увагу науковців. Перші наукові дослідження фондового ринку датуються ще XVII ст., коли була опублікована праця Дж. де ла Веги, присвячена торгівлі цінними паперами. Значний внесок у розуміння суті руху капіталу через цінні папери зробив К. Маркс, який уперше розрізнив реальний і фіктивний капітал. Економічну сутність цінних паперів досліджував А. Маршалл, розглядаючи їх як альтернативну форму акумуляції заощаджень. Продовжувачем таких досліджень був Дж.М. Кейнс, який аналізував вкладення у цінні папери в межах теорії переваг ліквідності. Окремою його заслугою є акцентування уваги на впливі очікувань господарюючих суб'єктів на курси цінних паперів. Дж.Р. Хікс, вивчаючи попит на гроші, обґрунтував положення, що цінні папери володіють властивостями як товару, так і грошей. Подальші наукові дослідження стали важливим науковим доробком у вигляді теорії асиметричної інформації, представленої у працях Дж. Стігліца та Дж.К. Ерроу, гіпотези фінансової нестабільності Х.П. Мінскі, теорії інвестицій “Q” Дж. Тобіна. Питання корпоративного фінансування через фондовий ринок значна увага приділяється У. Шарпом, Ф. Модільяні, Е.С. Бредлі, Р.Дж. Тьюлзом та багатьма іншими. Історичні аспекти становлення ринку цінних паперів розкриті у працях Ф. Броделя. Сучасні наукові розробки фондового ринку з широким використанням методичних прийомів інших наук, зокрема математики, фізики, інформатики тощо здійснюють Г. Александер, Дж. Бейлі, Дж. Мэйсон, Дж. Роснер, Т. Лакс та інші науковці.

В Україні фондовий ринок як важливу складову фінансової системи досліджують багато фахівців - С.І. Архієреєв, В.Д. Базилевич, О.О. Барановський, З.Г. Ватаманюк, С.В. Глущенко, В.Г. Кабанов, Т.Т. Ковальчук, А.Б. Кондра- шихін, З.О. Луцишин, І.О. Лютий, І.І. Мазур, В.М. Федосов, Г.М. Филюк, В.Р. Чернишук, А.А. Чухно, В.Д. Шапран, М.М. Єрмошенко та ін.

Особливості обігу фондових інструментів розкриті у працях Е.А. Богачук, М.О. Бурмаки, О.П. Корнійчука, В.В. Корнєєва, Ю.Я. Кравченка, О.В. Любкіної, О.М. Мозгового, М.І. Назарчука, В.Л. Смагіна, В.В. Оскольського, С.Г. Хоружого та багатьох інших.

Незважаючи на значну кількість наукових робіт з тематики фондового ринку, питання повноцінної і ефективної його роботи як у світі в цілому, так і в Україні залишається невирішеним. Для пошуку найбільш адекватних форм співіснування фондових та традиційних ринкових механізмів необхідно дослідити, як відбувалася їх взаємодія на різних етапах еволюції ринкової системи, як узгоджувалися суперечливі інтереси власників капіталів з інтересами безпосередніх виробників і споживачів, з цивілізаційним поступом суспільства. Без виявлення механізму такого узгодження неможливо досягти ефективного поєднання ринкових відносин у нашій державі із запровадженням певних складових фондового ринку. Ці міркування і зумовили вибір теми дисертації, її мету, завдання, методи дослідження і структуру викладу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з комплексною держбюджетною темою наукових досліджень економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності і протиріччя” (державний реєстраційний номер № 06 БФ 040-01). Особистий внесок автора полягає у дослідженні сутності фондового ринку, виявленні його особливостей та суперечностей розвитку, обґрунтуванні дієвих засобів впливу на фондовий ринок з метою підвищення ефективності його функціонування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вияснення теоретико-методологічних засад сутності, особливостей та суперечностей розвитку фондового ринку в ході його історичної еволюції, та розробка обґрунтованих рекомендацій щодо впровадження найбільш ефективних механізмів фондового ринку в національну економіку.

Для досягнення поставленої мети сформульовано і вирішено наступні наукові завдання:

- здійснити методологічно-теоретичні обґрунтування основних категорій фондового ринку з урахуванням особливостей еволюційних процесів його зародження і розвитку;

- розкрити взаємодію ринкових важелів та державних регуляторних механізмів у процесі їх взаємного впливу на формування основних елементів фондового ринку;

- проаналізувати економічні інтереси та рушійні мотиви діяльності всіх суб'єктів фондового ринку та визначити шляхи їх взаємоузгодження;

- систематизувати функції, які виконує фондовий ринок в умовах розвинутої ринкової економіки, виявити передумови ефективності їх реалізації в сучасних соціально-економічних умовах;

- дослідити вплив науково-технічного прогресу на функціонування фондового ринку; розкрити якісні зміни його механізму, які ґрунтуються на використанні сучасних інформаційних технологій;

- визначити вплив фондового ринку як джерела інвестиційних ресурсів і одночасно як носія потенційних загроз стабільності економічної системи на динаміку зростання реального сектору економіки;

- виявити причини системної функціональної неспроможності вітчизняного фондового ринку, неадекватності його елементів сучасному рівню розвитку ринкових відносин;

- обґрунтувати напрями підвищення ефективності функціонування фондового ринку з метою його органічної конвергенції з реальним сектором економіки.

Об'єктом дослідження є фондовий ринок як система економічних відносин, пов'язаних з цінними паперами, які нарощують інвестиційний ресурс економіки.

Предметом дослідження є сутністно-субстанціональні та функціональні характеристики фондового ринку, що визначають його природу і суперечливу роль в економіці, яка полягає в одночасному підвищенні ефективності економіки та формуванні передумов розгортання кризових явищ.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослід-ження становлять загальнонаукові та спеціальні методи економічної теорії. Робота ґрунтується насамперед на діалектичному методі, який визначає взаємозв'язок усіх процесів, що відбуваються як у межах фондового ринку, так і в його взаємодії з іншими сферами (розділи 1, 2, 3). Для виділення основних стержневих тенденцій генезису фондового ринку, які можливо адаптувати до умов України, використано метод єдності історичного та логічного (п.1.2). Системний метод застосовано для розуміння взаємозв'язку основних складових фондового ринку з усією економічною системою (п. 1.3, 2.3, 3.1). Кризові явища у світі та в Україні досліджувалися за допомогою методу наукового аналізу (п. 3.1, 3.2), на основі застосування методу синтезу зводилися в єдину схему діяльність суб'єктів фондового ринку, його функції (п. 2.1, 2.2).

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України з питань функціонування фондового ринку, аналітичні і статистичні матеріали міністерств і відомств, матеріали науково-практичних конференцій, результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених щодо цінних паперів та їх обігу; монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, тижневиків, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, наукові публікації, розміщені в мережі Internet.

Наукова новизна основних положень і одержаних автором результатів дослідження, що виноситься на захист, полягає у наступному:

вперше:

- доведено синергетичний вплив культурних, морально-етичних, психологічних аспектів та соціальної складової на функціонування фондового ринку, що полягає, зокрема, у визначальній ролі довіри, моральності, економічної культури та освіченості населення у формуванні поведінки суб'єктів ринку, зумовлює специфіку функціонування на макроекономічному рівні та має бути врахованим при визначенні пріоритетів і засобів регулюючого впливу на сферу цінних паперів;

- послідовно відображено процес переростання фіктивного капіталу у віртуальний, який відбувся еволюційним шляхом під впливом випереджального розвитку фондового ринку відносно реального сектору економіки, що технічно забезпечується інформаційно-інноваційними технологіями, призводить до якісних змін його суті та форми, характеризується посиленням зворотного впливу віртуального фондового обороту на динаміку економічної системи;

удосконалено:

- методологічні прийоми дослідження кризових явищ на фондовому ринку; доведена неспроможність традиційних теоретичних шкіл пояснити і передбачити передкризові явища, що нагромаджуються за певних умов; із використанням міждисциплінарних методів розкрито механізм нарощування фінансових “бульбашок” як передумови криз;

- напрями корегування механізму функціонування фондового ринку для його конвергенції з реальним сектором економіки: 1) стимулювання ефективної конкуренції на ринку; 2) переведення активів із позабіржового ринку до регульованої біржової торгівлі; 3) усунення асиметричності інформації на ринку; 4) розробка інструментарію регулювання ринку CDS; 5) посилення мотивації ключових суб'єктів щодо прийняття виважених інвестиційних рішень;

- пропозиції щодо використання фондових інструментів вітчизняними інвесторами, зокрема, фізичними особами та інституційними учасниками фінансового ринку за допомогою податкових важелів, реформи пенсійної та страхової систем, заходів по підвищенню рівня економічної інформованості та культури населення;

набули подальший розвиток:

- трактування фондового ринку як складної системи з нелінійним характером розвитку, яка володіє вагомим потенціалом самоорганізації, взаємодіє з економічною системою через ряд позитивних і негативних зворотних зв'язків і є одночасно чинником дотримання її рівноваги та носієм загроз економічній стабільності;

- характеристика функцій фондового ринку на основі виділення особливої функції, яка полягає у вилученні з обігу надлишково емітованої грошової маси, що забезпечує, з одного боку, підтримку високих темпів довгострокового економічного зростання, а з другого - посилює ризик кризових зривів глобального масштабу;

- обґрунтування визначальної ролі інформаційних та науково-технічних факторів у розвитку фондового ринку, які виводять його на якісно новий рівень функціонування, завдяки вдосконаленню та ускладненню його інструментів та методів торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації, можуть бути використані у наукових дослідженнях з питань функціонування фондового ринку в процесі вдосконалення ринкових механізмів в Україні.

Науково-практичні висновки та рекомендації, сформульовані в роботі, можуть бути застосовані у діяльності органів виконавчої й законодавчої влади з управління вітчизняним ринком цінних паперів. Реалізація запропонованого механізму економіко-правового регулювання фондових відносин дозволить стимулювати розвиток ринку цінних паперів та покращити ефективність діяльності його інституційних суб'єктів. Зокрема, окремі практичні рекомендації, засновані на матеріалах дисертації, використано у науково-аналітичній роботі Інституту Законодавства Верховної Ради України (довідка № 22/175/1-1-4 від 14.04.2010 р.); у діяльності інвестиційної компанії “Драгон Капітал” (довідка 23-02/07 від 28.02.10р.).

Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці кваліфікованих фахівців у вищих навчальних закладах економічного напряму. Вони використовуються у Національному авіаційному університеті при викладанні навчальних дисциплін “Фінанси”, “Гроші та кредит”, “Інвестування”, “Міжнародні фінанси”, “Міжнародні ринки” (довідка № 056/183 від 23.02.10 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням, у якому здійснено теоретичний аналіз фондового ринку в сучасних умовах та запропоновано практичні рекомендації стосовно шляхів і напрямів удосконалення методів регулювання у сфері цінних паперів. Висновки й рекомендації, що містяться в дисертації, отримано автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Найважливіші теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційної роботи доповідались автором на 14 наукових конференціях, а саме: Науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління економікою” (м. Київ, 22-23 грудня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (м. Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі” (м. Київ, 2-3 березня 2006 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегії інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, 14-15 квітня 2006 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 20-22 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 11-13 травня 2006 р.); ХХ Міжнародній конференції молодих вчених-економістів “Підприємництво і реформи в Росії” (м. Санкт-Петербург, 23-24 листопада 2006 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Формування конкурентного середовища в Україні: теорія та практика” (м. Київ, 1-4 березня 2007 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління бізнесом, підприємствами та проектами” (м. Алушта, 15-21 вересня 2008 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України” (м. Алушта, 26-28 вересня 2008 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, 20-22 жовтня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми менеджменту” (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 15-18 квітня 2009 року).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертації опубліковано у 17 працях загальним обсягом 4,8 друк.арк., з них - 10 статей у наукових фахових виданнях (3,9 друк.арк.), 7 - за матеріалами конференцій (0,9 друк.арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 198 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 6 таблиць, 24 рисунки та 4 додатки. Список використаних джерел включає 357 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання і методи, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано теоретико-методологічне підґрунтя, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних автором наукових результатів для подальших наукових розробок.

У першому розділі “Методологічні аспекти дослідження фондового ринку” розкрито сутнісні особливості категорій, на яких базується дослідження, виявлено напрямки еволюції фондового ринку, визначено його специфічні риси як системи особливих економічних відносин.

Сек'юритизація надає ряд важливих переваг для суб'єктів фінансового ринку порівняно з банківським кредитуванням. З теоретичної точки зору зміст цього процесу зосереджений у категорії фіктивний капітал, який, не маючи власної вартості, знаходить своє втілення у цінних паперах. Однорідність і універсальність цінних паперів як прав на певні види ресурсів зумовлює їх специфіку, яка виражається у набутті ними форми інвестиційного товару.

У сучасних умовах розрив між реальним і фіктивним капіталом посилюється, що модифікує економічні відносини і робить їх менш прозорими і визначеними. Діалектичне поєднання процесів широкого впровадження інформаційних технологій, корпоративно-мережевого ринку, процесів зрощування транснаціональних компаній, національних держав і міжнародних фінансових інститутів з рисами фіктивного капіталу призвело до його переростання у новий вид - віртуальний капітал. Він є глобальним, гранично рухомим, переміщується практично миттєво, з мінімальними трансакційними витратами, майже неосяжним.

На рисунку представлено дані щодо капіталізації організованого фондового ринку і обсягів світового ВВП. Важливо відмітити, що реальні обсяги глобального фіктивного капіталу є значно більшими, оскільки включають неорганізований ринок, де розміри продаж суттєво перевищують показники біржової торгівлі, та всезростаючий оборот похідних фінансових інструментів.

Рис. Обсяг капіталізації фондових ринків та світового валового продукту за 1990-2009 рр., млрд.дол

У сучасному світі масштаби фіктивного капіталу набагато перевищують обсяги грошового обороту реального сектору, а його волатильність є значно вищою, що містить у собі потенційну загрозу стабільному розвиткові. Досягнення такого рівня складності і потужності є результатом багатовікового генезису форм фіктивного капіталу, перші з яких згадуються ще в XIV ст. Початок стрімкого розвитку фондового ринку зазвичай пов'язується із заснуванням фондової біржі в Амстердамі у 1602 р. Проявляючи високу ефективність у якості механізму перерозподілу коштів, фондовий ринок поступово залучав усе більші обсяги ресурсів, удосконалюючи свої інструменти і способи торгівлі. Водночас проявився і зворотній бік фондових операцій - схильність до спекуляцій, які у певний момент призводять до перегріву ринку і біржових крахів, зумовлюючи необхідність посилення зовнішнього регулюючого впливу.

Дослідження системних характеристик фондового ринку виявило, що він є складною нелінійною системою, яка володіє значним потенціалом самоорганізації. Особливо важливо, що рівень складності цієї системи такий, що реально вона стає закритою для відслідковування усіх її внутрішніх процесів, і свідомому впливові піддається лише як “чорний ящик”. Застосування міждисциплінарного підходу дозволяє розкрити фондовий ринок як феноменологічну систему, яка є результатом сукупної дії не лише економічних, а й правових, інформаційних, ідеологічних, культурних факторів. Суттєвий вплив на функціонування фондового ринку справляють і психологічно-моральні чинники, такі як довіра, надія, мораль, відчуття визначеності і справедливості та інші, що дає підстави для висновку про неприйнятність застосування до фондового ринку стандартних методів державного втручання. У дисертації сформульовано наукову проблему щодо протиріччя між необхідністю регулювання індустрії цінних паперів та її внутрішньою природою, яка йому протидіє.

У другому розділі “Концептуальні засади розвитку фондових ринків” проаналізовано основні процеси, пов'язані з функціонуванням фондового ринку, які визначають напрям його подальшої еволюції.

Професійні інтереси основних учасників фондового ринку - емітентів та інвесторів - зазвичай не знаходяться у площині сфери цінних паперів. Вони звертаються до нього, керуючись економічним інтересом, підкріпленим упевненістю, що інвестор не втратить свої кошти, а емітент збере необхідні ресурси, який на практиці не завжди виправдовується.

Ринок володіє певними механізмами для урегулювання інтересів різних груп: у випадку недобросовісної поведінки емітента інвестор має можливість продати його цінні папери, а якщо це явище стає масовим, рівень довіри до емітента знижується, курси його цінних паперів падають, подальше залучення ресурсів на фондовому ринку буде супроводжуватись певними труднощами. Проте й інвестори у такому випадку теж понесуть втрати через зниження курсів. Взаємодія інтересів передбачає суб'єктивно-об'єктивний процес узгодження незбіжних або протилежних інтересів усіх учасників ринкового процесу.

Важливо, що інтереси, які формуються у суб'єктів фондового ринку, є інтересами привласнення заради привласнення, вони не нормовані, тобто для них не існує будь-яких природних обмежувальних норм привласнення; матеріальна форма і споживчі властивості благ не суттєві, вони регулюються нормами прав власності. Тож головним напрямом державного урегулювання відносин на фондовому ринку має стати створення та зміцнення загальних підвалин інституту прав власності. Саме відносини власності дозволяють об'єднати в єдине ціле розрізнені економічні процеси та узгодити економічні інтереси усіх суб'єктів фінансового ринку.

За умови ефективної роботи фондовий ринок здатен вирішити ряд важливих, часто взагалі унікальних завдань і суттєво підвищити економічні показники розвитку країн. Він може бути джерелом високих прибутків, генератором дієвих регулюючих механізмів, барометром стану як окремих підприємств та галузей, так і національних та світової економік, хоча усі ці явища та процеси характеризуються значним рівнем ризику, мінімізація якого також можлива за допомогою фондових інструментів і специфічних методів аналізу.

Особлива увага у наукових дослідженнях традиційно приділяється перерозподільній функції фондового ринку як його головному призначенню в ринковій економіці. На нашу думку, найбільш актуальним у цьому аспекті є переведення заощаджень, насамперед населення, з непродуктивної форми у продуктивну. Для цього необхідна кропітка робота державних органів та суспільних організацій у напрямку створення дієвого інституціонального середовища, формальних (інфраструктурних, законодавчих) і неформальних інститутів (довіри до фондового ринку, відповідної економічної культури та ідеології, мінімальних знань з основ ринкової економіки та фондових операцій). Все більшого значення набуває функція акумуляції надлишкової грошової маси, яка дозволяє окремим країнам нарощувати грошовий оборот і уникати надмірних інфляційних проявів.

На сьогодні всі аспекти діяльності фондового ринку реалізуються на основі новітніх досягнення науково-технічного прогресу, які не лише технічно удосконалили його роботу, але й вивели її на якісно новий рівень. Природа фінансових інструментів, у тому числі цінних паперів, така, що вони у найвищій ступені залежать від інформації, значущими характеристиками якої є достовірність, своєчасність та повнота.

Іншим аспектом взаємодії фондового ринку з досягненнями НТП є капіталізація hi-tech акцій, що є не лише випадковим сегментом ризикованих активів, але і засобом перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь інноваційних компаній, що має як позитивні риси, так і негативні. В цілому інформаційні технології, мережа Інтернет шляхом зменшення асиметрії інформації, підвищення швидкості операцій, дематеріалізації цінних паперів значною мірою вплинули на характер фондового ринку, обумовили віртуальність фіктивного капіталу, змінюючи його когнітивні характеристики.

У третьому розділі “Основні напрями подолання кризи фондового ринку” досліджено можливості існуючих теорій з аналізу світової фінансової кризи, механізм її розгортання у сфері цінних паперів, основні чинники динаміки фондових індексів та запропоновано такі напрямки подолання макроекономічних колізій на світовому і національному фондових ринках, які враховують феноменальну природу фіктивного капіталу.

Зважаючи на особливості цієї глобальної за своїм характером фінансово-економічної кризи, основоположні принципи й підходи таких наукових концепцій, як кейнсіанство, теорія М. Фрідмена в класичній формі, теорії економіки пропозицій (supply-side economics), що доповнює теорію М. Фрідмена, і теорії раціональних очікувань (нова класична макроекономіка), що успадкувала окремі положення монетаризму, не здатні (за загальновизнаною оцінкою зарубіжних та вітчизняних наукових авторитетів) методологічно забезпечити розробку ефективних антикризових заходів. Сучасні дослідження, характерною рисою яких є використання міждисциплінарного підходу, їх суттєво збагачують, проте не завжди комплексно описують і вирішують масштабні завдання. У результаті, незважаючи на численні прогнози кризових явищ, регулюючі органи в усьому світі виявились неспроможними не лише їх відвернути, але хоча б частково нівелювати.

Більшість науковців і практиків фондового ринку погоджуються, що механізмом краху фондових ринків є фінансові “бульбашки”, які проявляються у перегріві цін на фондові інструменти. З точки зору системного підходу, їх утворення зумовлене властивостями грошей довільно розширюватися і перерозподіляти енергію в економіці, зокрема, через фінансову систему і фінансовий ринок. Ідеологія формування подібного явища досить проста: нова бульбашка - це нові надії інвесторів, які часто пов'язані з новими фінансовими технологіями, зокрема остання - з сучасними видами деривативів. Важливо підкреслити, що ці інструменти отримали свій бурхливий розвиток, випереджаючи інші сектори фондового ринку, саме на позабіржовому ринку ОТС (див. табл.), тобто за межами біржових технологій побудови систем управління ризиками та поза регулятивним впливом органів фінансового нагляду, який, як правило, ефективно контролює ситуацію на біржових ринках. Самі моделі цих інструментів, на нашу думку, є досить вдалими, в той час як конкретні способи їх застосування були невиправдано ризикованими. Надмірне прийняття ризиків більшістю учасниками фондового ринку стало підґрунтям розгортання кризових процесів.

Таблиця. Обсяги світових фінансових ринків, трлн.дол.*

* Джерело: Derivatives: Over the counter, out of sight [Електронний ресурс]// The Economist. - 12.11.2009. - Режим доступу: http://www.economist.com/node/14843667

** станом на червень місяць

Принциповою характеристикою фондового ринку, яка визначає ступінь його впливу на економічну систему, є динамічність - крах фондового ринку може відбутися за лічені дні. Усі його параметри, які досліджувалися в роботі, відіграють свою роль - починаючи від сутності і особливостей фіктивного капіталу і закінчуючи можливостями, наданими інформаційними технологіями. Може скластися враження про нестійкість фондового ринку, але насправді він, будучи позбавленим інерції, властивої іншим, і в тому числі фінансовим секторам економіки, блискавично і влучно визначає найбільш слабкі місця економічної системи, реагуючи падінням біржових індексів та випереджаючи її кризу.

Після кризи глобальний фондовий ринок потребує не відродження, а реформування, яке зменшить ризик повторення подібних явищ через приведення правил гри у відповідність із існуючою реальністю. Корекція державної політики з цінних паперів має бути виражена у зміні мети регулювання фондового ринку, а не в напрямі його фактичного посилення. Створення умов для ефективної роботи фондового механізму потребує досягнення високої інформаційної спроможності ринку; недопущення випадків компенсації приватних ризиків за рахунок суспільних фондів, інтеграцію органів регулювання. Реалізація цих напрямів потребує участі не лише регулюючи органів, але й самих учасників ринку, таких як саморегулюючі організації, рейтингові агентства, і, у першу чергу, самих інвесторів.

Удосконалення українського фондового ринку, який досі є лише квазі-ринком і має значно більше слабких місць, ніж реальних досягнень, можливе за рахунок: посилення ролі вітчизняних інвесторів, які наразі практично відсутні, інформування фізичних осіб про його можливості, податкового та іншого стимулювання інституційних інвесторів, потенціал ресурсів яких практично не використовується на фондовому ринку, підвищення корпоративних стандартів діяльності публічних компаній-емітентів.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення наукової задачі - теоретико-методологічного обґрунтування закономірностей і суперечностей розвитку фондового ринку та розробки практичних рекомендацій щодо впровадження найбільш ефективних механізмів фондового ринку в національну економіку. Проведене дослідження природи фондового ринку, його функцій і можливостей, системних характеристик і позаекономічних аспектів дозволило сформувати такі загальні висновки теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:

1. Встановлено, що зародження світового фондового ринку відноситься до періоду відокремлення капіталу як функції від капіталу як власності і було пов'язано з потребою суб'єктів ринку у ліквідних інструментах залучення додаткових коштів для збільшення обсягів функціонуючого капіталу і забезпечення внутрішньогалузевого та міжгалузевого перетоку капіталів. У ході еволюційного розвитку капітали, залучені в ринковий оборот через фондові інструменти, значною мірою втратили зв'язок з реальною економікою, де створюється виробничий і торговельний прибуток. Фіктивний капітал, який породжувався коливаннями норми прибутку між різними суб'єктами реальної економіки, однак спирався на її фундамент, трансформувався у віртуальний як сукупність титулів власності, які втратили безпосередню опору на реальний економічний процес, існують у вигляді електронних записів і здійснюють рух відокремлено від матеріальних носіїв. Віртуальний капітал спроможний залучати і перерозподіляти практично необмежені обсяги ресурсів і в сучасних умовах справляє значний вплив як на грошовий, так і товарний обіг.

2. Визначено, що на рубежі ХІХ-ХХ ст., коли в економічній системі сформувався фінансовий капітал, який потребував досконаліших і мобільніших механізмів для вільного переміщення між сферами діяльності, цінні папери стали основним інструментом його руху. У ХХ ст. ринок цінних паперів набував все більшого значення і періодично провокував кризи, які переростали національні кордони. Постійна загроза порушення стабільності стала атрибутивною характеристикою обороту цінних паперів і зумовили необхідність його державного регулювання. Протягом ХХ ст. державне регулювання було недосконалим, надмірне втручання держави призводило до стримування розвитку, а періоди лібералізації супроводжувалися дедалі масштабнішими кризами, що породжує потребу у гнучких методах впливу на дану сферу.

3. Розкрито характеристики фондового ринку як підсистеми ринкових відносин, яка є, в свою чергу, складною системою з нелінійними зв'язками і значним потенціалом самоорганізації. Визначено, що фондовий ринок являє собою особливу сферу економічних відносин, пов'язаних з випуском та купівлею-продажем лише таких цінних паперів, які впливають на розподіл та перерозподіл капіталу, нарощуючи інвестиційний потенціал економіки. У функціонуванні фондового ринку особливе місце займають позаекономічні суспільно-етичні поняття довіри, моралі, економічної культури. Розгляд фондового ринку як “чорного ящика” сукупно з розкриттям ролі його соціальних, культурних, психологічних, моральних чинників дозволив зробити висновок про принципову внутрішню суперечність сприйняття ним зовнішнього регулюючого впливу.

4. З'ясовано особливості економічні інтересів та рушійних мотивів діяльності різних суб'єктів фондового ринку: емітентів, інвесторів, професійних посередників та інфраструктурних учасників. Їх діяльність має узгоджуватися між собою і загалом спрямована на трансформацію заощаджень в інвестиції, яка відповідає інтересам власників капіталу і одночасно реалізує інтереси тих ринкових суб'єктів, які залучають капітал через цінні папери. Водночас, кожен з учасників обороту цінних паперів намагається незалежно від інших оптимізувати структуру своїх доходів і витрат, що породжує суперечливість взаємовідносин між усіма суб'єктами. Тому регулюючий вплив на фондовий ринок має забезпечити створення дієвого інституціонального середовища, яке сприятиме узгодженню дій усіх суб'єктів і вирішенню суперечностей. Регуляторний вплив має здійснюватися через сукупність як формальних (індивідуальних контрактів, правил обміну, порядку дотримання прав власності) так і неформальних інститутів (стилю поведінки, світогляду, які структурують політичну, економічну і соціальну взаємодію).

5. Визначено функції, які виконує фондовий ринок в умовах розвиненої ринкової економіки. На сучасному етапі він виконує вирішальну роль у соціально-економічній системі як найбільш ефективний інструмент: зберігання заощаджень домогосподарств та інших суб'єктів економічної діяльності; трансформації інвестиційного потенціалу (заощаджень і тимчасово вільних коштів усіх видів) у інвестиції; забезпечення фінансування найприбутковіших галузей економіки та окремих підприємств. Через цінні папери можливе неінфляційне наповнення бюджету, стримуються темпи інфляції завдяки стерилізації надлишкової грошової маси. В цілому фондовий ринок надає державі широкий спектр важелів управління економікою, а також виконує ряд вагомих соціальних завдань, надаючи статус власника масовим категоріям громадян.

6. Доведено, що під впливом науково-технічного прогресу на фондовий ринок формується якісно новий механізм його функціонування на основі віртуального капіталу. НТП реалізується у цій сфері максимально оперативно через використання новітніх інформаційних технологій для найбільш ефективних методів роботи на ринку. Інформаційні технології дозволили ринку нівелювати значення матеріальних факторів, часових і просторових обмежень. У свою чергу фондовий ринок інвестує розвиток інноваційних компаній, забезпечуючи перспективи подальшого безперервного удосконалення.

7. Визначено характер впливу фондового ринку на реальний сектор економіки, зокрема, його роль як потенційно дестабілізуючого чинника. З'ясовано причини фондових криз через формування фінансових бульбашок як результату взаємодії економічно-фінансових (спекулятивних), психологічних (оптимістичні очікування інвесторів) і інноваційно-технологічних (генерація нових, математично складних дериватів) факторів. Визначено, що біржові крахи є наслідком некоректного застосування інструментів фондового ринку, що не є першопричиною, але детонатором криз в економічній системі.

8. Проаналізовано стан фондового ринку в Україні, виявлені причини його недостатньої функціональної ефективності. Оцінка діяльності основних суб'єктів на ринку цінних паперів України та виконання ним основних функцій дала підґрунтя для висновку, що відносне завершення його формальної інституціоналізації не співпадає з реальним станом основних його складових. Показано, що стратегічні прорахунки були допущені ще на перших кроках розбудови фондового ринку, що вимагає перегляду державної політики у сфері його регулювання.

9.Сформульовано практичні рекомендації, застосування яких на практиці дозволить вирішити ряд визначених проблем функціонування та розвитку фондового ринку в Україні. Реформування фондового ринку має відбуватися в напрямах зменшення асиметричності інформації на ньому, жорсткого реагування на випадки, коли реалізація приватних ризиків покривається за рахунок суспільних фондів, модернізації органів регулювання різних складових фондового ринку. Фондовий ринок має в обов'язковому порядку підлягати впливу регулюючих органів, проте визначення напряму і реалізація регуляторних дій має бути виваженим, враховувувати специфіку цього інституту. Основними суб'єктами даного впливу виступають державні законодавчі та регулятивні органи, центральні банки країн, створені суб'єктами ринку самоврядні організації, кредитно-рейтингові агентства та інститути, що представляють інтереси інвесторів. Ключовими механізми, засобами та напрямками змін, направлених на зміцнення та реформування світового фондового ринку, є: загострення конкуренції на ринку, поступове переведення все більшої кількості руху активів із позабіржового ринку OTC до регульованої біржової торгівлі, розкриття учасниками ринку інформації стосовно своїх контрагентів та чистих обсягах активів та пасивів, пов'язаних із ними, розробка інструментарію регулювання ринку CDS, підвищення мотивації ключових суб'єктів прийняття рішень.

Удосконалення вітчизняного фондового ринку, окрім приведення його організації у відповідність з практикою розвинутих країн, потребує активізації двох взаємопов'язаних процесів: 1) залучення на фондовий ринок вітчизняних інвесторів, зокрема через цілеспрямоване стимулювання фізичних осіб та інституційних інвесторів, потенціал ресурсів яких внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин практично не використовується; 2) підвищення корпоративних стандартів діяльності публічних компаній-емітентів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Розинка О.О. Напрямки розбудови інфраструктури фондового ринку України / О.О.Розинка // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. Випуск 9. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. - С. 386-392. (0,25 друк. арк.).

2. Розинка О.О. Застосування математичних методів для дослід-ження фондового ринку України / О.О.Розинка // Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2006. - С.719-725. (0,3 друк. арк.).

3. Розинка О.О. Логіка функціонування фондового ринку через призму його історичного генезису / О.О.Розинка // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Випуск 4(59). - К., 2006. - С. 52-57. (0,7 друк. арк.).

4. Розинка О.О. Фондовий ринок: генезис економіко-правових засад / О.О.Розинка // Банківська справа. - 2006. - № 2. - С. 73-82. (0,6 друк. арк.).

5. Розинка О.О. Уніфікація принципів функціонування фондового ринку у контексті інтеграційних процесів / О.О.Розинка // Вісник Київсь-кого славістичного університету. - К.: КСУ, 2006. - № 30. - С. 145-150. (0,3 друк. арк.).

6. Розинка О.О. Особливості функціонування фіктивного капіталу на сучасному етапі розвитку корпоративного сектору України / О.О. Розинка // Банківська справа. - 2006. - № 3. - С. 71-89. (0,4 друк. арк.).

7. Розинка О.О. Інтернаціоналізація фондового ринку як важлива умова входження України у світовий економічний простір / О.О.Розинка // Науковий вісник Київського гуманітарного університету. - К., 2007. - С. 35-42. (0,25 друк. арк.)

8. Розинка О.О. Постать інвестора на фондовому ринку [Електрон-ний ресурс] / О.О.Розинка // Електронне наукове фахове видання “Проблеми системного підходу в економіці”. - Випуск 4, 2008 р. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/ - Назва з екрану. (0,4 друк. арк.).

9. Розинка О.О. Проблеми функціонування національної депозитарної системи / О.О.Розинка // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випуск 111. - К., 2009. - С. 58-60. (0,3 друк. арк.).

10. Розинка О.О. Сучасні деривативи на світовому фондовому ринку / О.О.Розинка // Банківська справа. - 2010. - № 4. - С. 80-84. (0,4 друк. арк.).

Матеріали конференцій і круглих столів

11. Розинка О.О. Розбудова Національної депозитарної системи України як чинника інвестиційного клімату / О.О.Розинка // Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних і фінансових ринках: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р. Т. 1. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 35-37. (0,2 друк. арк.).

12. Розинка О.О. Окремі аспекти інтеграції вітчизняного фондового ринку у світовий фінансовий простір / О.О.Розинка // Науково-технічний розвиток: економіка, технологія, управління: Матеріали V Міжнародної конференції, м. Київ, 20-22 квітня 2006 р. - К.: НТУУ “КПІ”, 2006. - С. 388-390. (0,2 друк. арк.).

13. Розинка О.О. Інформаційна революція та її вплив на фондовий ринок /О.О.Розинка // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 11-13 травня 2006 р. - Л.: “Львівська політехніка”, 2006. - С. 147-148. (0,1 друк. арк.).

14 Розынка О.О. Проблемы выхода частного инвестора на фондовый рынок Украины /О.А.Розынка // Актуальные проблемы управления бизнесом, предприятиями, проектами: Материалы VІ международной научно-практической конференции. - Харьков: Национальный аэрокосмический университет им. Н.Е. Жуковского “Харьковский авиационный университет”, 2008. - С. 171-172. (0,1 друк. арк.).

15. Розынка О.О. Социально-экономические функции срочного рынка / О.А.Розынка // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: Материалы VІІ научно-практической конференции. Алушта, 26-28 сентября 2008 года. - Симферополь, 2008. - С. 135. (0,1 друк. арк.).

16. Розинка О.О. Стан корпоративного управління у фінансовому секторі України / О.О.Розинка // Сучасні проблеми менеджменту: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р. - К.: НАУ, 2008. - С. 90-91. (0,1 друк. арк.).

17. Розинка О.О. Особливості динаміки фондового ринку у контексті інформаційної революції / О.О.Розинка // Науково-технічний розвиток: економіка, технологія, управління: Матеріали VІІІ Міжнародної конференції, м. Київ, 15-18 квітня 2009 р. - К.: НТУУ “КПІ”, 2009. - С. 349-350. (0,1 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru