Страховий захист виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ВІД ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ РИЗИКІВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Шолойко Антоніна Сергіївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН Дем'яненко Микола Якович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Борисова Вікторія Анатоліївна, Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Пікус Руслана Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри страхування та ризик-менеджменту.

Захист відбудеться 9 червня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.02 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Автореферат розісланий 6 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Н.Л. Жук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Природно-кліматичні ризики належать до тих, що найбільше загрожують безперебійності та стабільності виробництва продукції рослинництва. При цьому за прогнозами фахівців вплив зазначених ризиків із часом не тільки не зменшиться, а буде лише посилюватися, що свідчить про необхідність активізації страхового захисту на всіх рівнях. Це потребує перегляду сучасної організації страхового захисту виробництва продукції рослинництва з метою її удосконалення та адаптації до вимог СОТ, і забезпечення виходу суб'єктів господарювання на нові ринки з високоякісною продукцією. З огляду на це, актуальним є розроблення теоретичних та практичних положень щодо застосування нових підходів у сфері страхового захисту, які враховують не лише історичний досвід, а й майбутні прогнози природно-кліматичних умов.

Вагомі напрацювання з цих питань присутні в працях вітчизняних та зарубіжних вчених: А. Аберніхіної, В. Абрамова, В. Базилевича, В. Борисової, Н. Внукової, К. Воблого, О. Гудзь, М. Дем'яненка, С. Єфімова, Ю. Журавльова, О. Кашенко, Л. Кінащук, М. Клапкова, І. Логвінової, М. Мниха, Є. Коломіна, Л. Корчевської, Н. Машиної, Л. Мотильова, С. Навроцького, Л. Нікітенкова, С. Осадця, Р. Пікус, В. Райхера, Т. Реверчука, Т. Ротової, І. Секержа, Р. Смоленюка, С. Степанової, А. Таркуцяка, К. Турбіної, Т. Федорової, І. Фисун, В. Шахова, Я. Шумелди, Р. Юлдашева та інших. Однак поряд з існуючими науковими доробками залишаються недостатньо висвітленими питання щодо організації страхового захисту виробництва продукції рослинництва залежно від рівня прояву природно-кліматичних ризиків. Малодослідженим є використання страхування не лише як способу протистояння ризиками, а й як важливого елемента державної підтримки виробництва продукції рослинництва в умовах членства України в СОТ. Не вистачає також пропозицій з приводу запровадження похідних інструментів фінансового ринку, що базуються на погодних індексах та параметрах і сприяють зменшенню негативного впливу природно-кліматичних ризиків на виробництво продукції рослинництва. Зазначене обумовило вибір теми дисертаційної роботи, постановку мети і завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН: “Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою” (номер державної реєстрації 0106U006639). У межах даної теми визначено особливості страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків та надані пропозиції щодо його удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:

- узагальнити теоретичні засади страхового захисту виробництва продукції рослинництва;

- розкрити особливості прояву природно-кліматичних ризиків у сфері виробництва продукції рослинництва;

- визначити переваги та недоліки способів страхового захисту;

- розглянути практику здійснення страхового захисту виробництва продукції рослинництва в Україні;

- обґрунтувати шляхи адаптації страхового захисту до вимог СОТ;

- розробити пропозиції щодо удосконалення страхового захисту виробництва продукції рослинництва з урахуванням зарубіжного досвіду;

- визначити доцільність запровадження погодних деривативів.

Об'єктом дослідження є процес здійснення страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків у сільськогосподарських підприємствах України.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні положення щодо організації страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків.

Методи дослідження. Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань визначило використання як загальнонаукових, так і спеціальних методів дослідження, інтегратором яких виступає діалектичний метод, що дав змогу здійснити різнобічне пізнання процесу страхового захисту виробництва продукції рослинництва. Метод порівняння допоміг визначити спільні і відмінні функції страхування та погодних деривативів, страхування й інших способів страхового захисту, виділити основні переваги та недоліки вказаних способів. Методи аналізу і синтезу використовувалися з метою уточнення категорії “страховий захист”, метод узагальнення - з метою удосконалення класифікації способів страхового захисту, розкриття особливостей прояву природно-кліматичних ризиків у сфері виробництва продукції рослинництва та запровадження державних сільськогосподарських страхових програм в умовах членства України в СОТ. Історичний метод застосовувався при дослідженні становлення страхового захисту у сфері сільського господарства України, метод аналогій - під час розроблення пропозицій з удосконалення страхового захисту виробництва продукції рослинництва враховуючи зарубіжний досвід. Із спеціальних методів використовувалися економіко-статистичні, що дало змогу виявити і відобразити тенденції розвитку страхування виробництва продукції рослинництва. Метод кореляційно-регресійного аналізу допоміг визначити вплив наданих страхових субсидій на обсяг зібраних страхових премій та застрахованих площ посівів.

За інформаційну базу дисертаційного дослідження слугували законодавчі та нормативні акти у сфері страхового захисту, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Мінагрополітики України, Рахункової палати України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Ліги страхових організацій України, матеріали періодичної преси, монографії, праці вітчизняних і зарубіжних учених, фінансова й управлінська звітність сільськогосподарських підприємств, інформаційні ресурси мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків. Основними результатами дисертаційного дослідження, що обумовлюють його наукову новизну, є наступні:

вперше:

- запропоновано трирівневу організацію страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків, яка передбачає на першому рівні використання самострахування, на другому - укладення страхового договору зі страховою компанією або вступ до сільськогосподарського товариства взаємного страхування, на третьому - поєднання наведених заходів з іншими способами страхового захисту. Це дасть змогу повніше врахувати потреби, інтереси і фінансові можливості суб'єктів господарювання щодо зниження негативного впливу вказаних ризиків залежно від рівня їх прояву, що співвіднесені з відповідними рівнями надзвичайних ситуацій природного характеру;

- обґрунтовано доцільність запровадження погодних деривативів як страхових інструментів, яким властиве упередження негативної дії природно-кліматичних ризиків на виробництво продукції рослинництва;

удосконалено:

- теоретичні засади страхового захисту, зокрема, уточнено категорію “страховий захист” з виділенням вузького, коли розуміється лише страхування, та широкого значення, коли враховуються й інші способи страхового захисту, а саме: самострахування, взаємне страхування тощо. Виокремлено класифікаційні ознаки страхового захисту виробництва продукції рослинництва (за цільовим призначенням і господарською цінністю продукції рослинництва; відповідно до галузей рослинництва, які розрізняють за способом виробництва окремих культур; за способом організації страхового захисту). Конкретизовано визначення страхового фонду, під яким, з одного боку, розуміється лише страховий фонд страховика, а з іншого - сукупність всіх організаційних форм страхового фонду: централізованої, децентралізованої, спеціалізованої та виділеної взаємної організаційної форми страхового фонду;

- періодизацію страхування у сфері сільського господарства, а саме: виділено період зародження страхування посівів від градобиття; плановий період, коли страхування стало монополією держави і проводилося переважно в обов'язковій формі; період ринкових перетворень, для якого характерне здійснення комерційного страхування і набуття досвіду страхування виробництва продукції рослинництва з державною підтримкою;

- класифікацію способів страхового захисту, зокрема, введено класифікаційну ознаку за альтернативністю їх використання (альтернативні, взаємопов'язані) та залежно від проявленої ініціативи (ті, що ініціюються суб'єктами господарювання та іншими суб'єктами страхового захисту);

набули подальшого розвитку:

- способи реалізації обов'язкової форми страхування, зокрема, через законодавче закріплення вимоги про участь суб'єктів господарювання у страхуванні, виконання якої надає можливість здійснення тих чи інших господарських операцій;

- резервна політика страховиків, а саме: створення сільськогосподарського страхового резерву в межах єдиного сільськогосподарського страхового пулу;

- визначення особливостей реалізації державних сільськогосподарських страхових програм;

- підходи до організації страхування у сфері сільського господарства, зокрема, з використанням кластерної моделі, яка передбачає утворення взаємопов'язаних регіональних сільськогосподарських страхових кластерів, учасники якого взаємодіють на договірній основі, а їх співпрацю узгоджує створений з ініціативи органів влади координаційний центр;

- умови спрощення доступу до участі суб'єктів господарювання у програмах державної підтримки, через скорочення переліку необхідних документів, оскільки наявність страхового полісу є гарантією надійності відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційного дослідження спрямовані на їх прикладне застосування. Запропоновані в дисертації заходи знайшли своє практичне відображення в діяльності Мінагрополітики України щодо врахування особливостей реалізації державних сільськогосподарських страхових програм (довідка № 21/87 від 24.11.2009 р.); ЗАТ “Страхова компанія “Автоексімстрах” щодо використання інноваційних інструментів у страховій діяльності (довідка № 257-41 від 04.12.2009 р.); громадської організації “Вінницька обласна сільськогосподарська дорадча служба” щодо інформування суб'єктів господарювання про переваги трирівневої організації страхового захисту (довідка № 4 від 24.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним, самостійно здійсненим науковим дослідженням, результати якого належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження висвітлені та здобули позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення законодавства, правозастосування і правових теорій в Росії та за кордоном” (м. Челябінськ, Росія, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь та інновації - 2009” (м. Горки, Білорусь, 2009 р.), на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік, аналіз і контроль в системі управління підприємством: теорія і практика” (м. Луцьк, 2009 р.), на Міжнародній конференції молодих вчених (у заочній формі) “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м. Київ, 2009 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора” (м. Харків, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 15 одноосібних наукових працях загальним обсягом 4,38 друк. арк., з них 10 статей (9 - у фахових виданнях, обсяг яких становить 3,28 друк. арк.), 5 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 5 додатків на 10 сторінках, списку використаних джерел (203 найменування) на 21 сторінці, містить 31 таблицю та 27 рисунків, з яких 2 рисунки розміщені на окремих сторінках. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок комп'ютерного тексту, основна частина - 174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні засади страхового захисту виробництва продукції рослинництва” - поглиблено розуміння категорії “страховий захист”, удосконалено періодизацію страхування у сфері сільського господарства, виокремлено взаємну організаційну форму страхового фонду та, на підставі вивчених джерел, узагальнено характеристику страхового фонду за критеріями.

Дослідження економічної сутності страхового захисту дало змогу виявити неоднозначне розуміння категорії страховий захист. Зокрема, коли “страховий захист” вживається у вузькому значенні й ототожнюється зі страхуванням, та в широкому, коли розуміються й інші способи протистояння ризикам, такі як самострахування, взаємне страхування і т.п. При цьому слід підкреслити, що захист вважається страховим саме тому, що здійснюється з наперед визначеною та усвідомленою метою, за попередньою домовленістю суб'єктів захисту на основі припущення про можливість настання випадкової небезпеки.

Виділено класифікаційні ознаки страхового захисту виробництва продукції рослинництва: за цільовим призначенням і господарською цінністю продукції рослинництва (страховий захист виробництва основної, супутньої та побічної продукції); відповідно до галузей рослинництва, які розрізняють за способом виробництва окремих культур (страховий захист виробництва продукції рільництва, овочівництва, плодівництва, баштанництва, ягідництва, луківництва); за способом організації страхового захисту (страховий захист, що досягається шляхом використання самострахування, акціонерного страхування, взаємного страхування, централізованого методу або їх комбінації).

Розкриття історичних аспектів страхування у сфері сільського господарства допомогло виокремити наступні важливі періоди, а саме: період, для якого характерне зародження страхування посівів від градобиття; плановий період, під час якого страхування було оголошено монополією держави і проводилося переважно в обов'язковій формі та період ринкових перетворень, коли страхування стало одним із видів підприємницької діяльності і з'явився досвід його здійснення у сфері виробництва продукції рослинництва з державною підтримкою.

Встановлено, що наявність подвійного тлумачення страхового захисту зумовлює наявність двох значень страхового фонду, під яким, з одного боку, розуміють лише страховий фонд страховика, а з іншого - сукупність всіх його організаційних форм. У контексті широкого розуміння страхового захисту уточнено визначення страхового фонду, який доцільно розглядати як ресурси, що залежно від його організаційної форми, можуть мати як грошову, так і матеріально-речову форму, а їх призначення є наперед визначеним і полягає у забезпеченні захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ймовірних небезпек.

Конкретизовано, що в межах основних організаційних форм страхового фонду можуть існувати й інші. Зокрема, виділено взаємний страховий фонд, який має подібні риси з децентралізованим страховим фондом за тією спільною ознакою, що суб'єктами управління страховими ресурсами виступають самі ж страхувальники. З іншого боку, у випадку використання перестрахування при взаємному страхуванні, зазначена організаційна форма страхового фонду стає подібною до спеціалізованої, забезпечуючи вихід на якісно новий рівень щодо перерозподілу можливих збитків.

З'ясовано особливість страхового фонду страховика в умовах ринкової економіки, а саме: метою його створення є вирішення суперечливих інтересів суб'єктів страхових відносин, які полягають в управлінні страховиком авансованими грошовими коштами страхувальників стосовно організації їх страхового захисту та реалізації майнового інтересу страховика, що втілюється у здійсненні ним страхової діяльності з метою одержання прибутку. При цьому поняття страховий фонд страховика і страхові резерви нетотожні за значенням, з огляду на те, що страховий фонд є первинним і підкреслює саме цільове спрямування зібраних ресурсів, тобто для відшкодування збитків від настання випадкових небезпек. Тоді як сфера використання поняття страхові резерви відображає більш технічну сторону реалізації вказаного призначення зібраних страхових ресурсів.

Розглядаючи теорії страхового фонду, було виявлено змішаний підхід у практичному використанні в Україні положень як амортизаційної, так і перерозподільної теорій страхового фонду. Зокрема, в українській практиці амортизаційна теорія страхового фонду не виражена в повній мірі, оскільки бухгалтерський фінансовий облік не повністю її враховує в частині віднесення витрат на страховий захист до витрат звітного періоду. Особливості використання елементів іншої теорії страхового фонду виявляються в тому, що створення страхового фонду самострахування на підприємстві можливе лише у разі здійснення відрахувань до нього за рахунок нерозподіленого прибутку.

У другому розділі - “Стан страхового захисту виробництва продукції рослинництва в Україні” - узагальнено особливості прояву природно-кліматичних ризиків у сфері виробництва продукції рослинництва, визначено основні переваги та недоліки способів страхового захисту та особливості їх використання сільськогосподарськими підприємствами залежно від рівня прояву природно-кліматичних ризиків, удосконалено класифікацію способів страхового захисту, розглянуто практику здійснення страхового захисту виробництва продукції рослинництва.

До особливостей прояву природно-кліматичних ризиків віднесено, по-перше, обмеженість природно-кліматичного ризику як страхового через вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів на вирощування сільськогосподарських культур. По-друге, для природно-кліматичних ризиків характерним є різний рівень їх прояву з тенденцією до зростання частоти їх настання в катастрофічній формі, що зумовлено неперервним процесом зміни клімату та глобальним потеплінням. По-третє, циклічний характер несприятливих природних явищ вимагає при оцінці природно-кліматичних ризиків більшою мірою орієнтуватися на використання майбутніх короткострокових прогнозів, а не враховувати лише довгострокові характеристики. По-четверте, з'ясовано комплексність прояву природно-кліматичних ризиків з одночасним їх впливом на всі сільськогосподарські культури неоднаковою мірою. По-п'яте, виявляється складність реалізації на вигідних умовах виробленої продукції рослинництва у врожайні роки, коли природно-кліматичні ризики не проявилися в гострій формі.

Зіставлено рівні прояву природно-кліматичних ризиків із рівнями надзвичайних ситуацій: найнижчий рівень з об'єктовим, середній - з місцевим та регіональним, катастрофічний - з державним рівнем надзвичайної ситуації. Це допоможе напрацювати єдиний, цілеспрямований, скоординований та партнерський підхід головних учасників страхового захисту виробництва продукції рослинництва в протистоянні можливим негативним наслідкам від настання зазначених ризиків, а також вказує на необхідність створення єдиної методики оцінки збитків у сільському господарстві та єдиної статистичної бази. При цьому відповідно до класифікації надзвичайних ситуацій природного характеру виділено чотири групи природно-кліматичних подій, зокрема метеорологічні, гідрологічні, геологічні та пожежі в природних екологічних системах.

Дослідження способів страхового захисту виробництва продукції рослинництва дало змогу удосконалити їх класифікацію. Зокрема, запропоновано ознаку класифікації способів страхового захисту залежно від проявленої ініціативи, що дає змогу виокремити способи, в яких заінтересовані самі страхувальники, а саме: самострахування і взаємне страхування. Вказані способи мають більше перспектив до розвитку, бо у випадку їх використання суб'єктами господарювання організація страхового захисту прямо залежатиме від прийнятих рішень самими страхувальниками, які проявляючи ініціативу, і задаватимуть вихідні умови страхового захисту відповідно до своїх інтересів, потреб і можливостей. До способів, що ініціюються іншими суб'єктами страхових відносин, віднесено акціонерне страхування та централізований метод.

Виділення класифікаційної ознаки способів страхового захисту за альтернативністю дозволяє поділити способи страхового захисту на взаємопов'язані (самострахування, акціонерне страхування, централізований метод), які використовуються в певній їх комбінації та альтернативні (взаємне страхування), застосування яких не вимагає обов'язкового використання інших. Дана класифікаційна ознака свідчить про необхідність планування певних дій з організації страхового захисту завчасно.

Зважаючи на низку особливостей прояву природно-кліматичних ризиків у сфері виробництва продукції рослинництва, а також враховуючи основні переваги та недоліки способів страхового захисту, встановлено необхідність використання сільськогосподарськими підприємствами поряд із страхуванням й інших заходів, щоб якнайповніше протистояти негативному впливу зазначених ризиків. З огляду на це, запропоновано трирівневу організацію страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків, за якої кожний наступний рівень страхового захисту доповнює попередній, а позитивні сторони кожного із способів страхового захисту взаємно посилюються. Зокрема, перший рівень передбачає використання самострахування, другий - страхування страховою компанією або товариством взаємного страхування, третій - поєднання вказаних способів із виплатами з резервного фонду державного бюджету на випадок настання стихійних лих.

Страхування посідає особливе місце в організації страхового захисту. Визначено, що нині проведення обов'язкового страхування ґрунтується не на всіх базових принципах, оскільки в Законі України “Про страхування” враховано лише принцип законодавчого встановлення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню та принцип нормування страхового забезпечення. А відтак сучасне страхове законодавство позиціонує обов'язкове страхування не як таке, участь в якому є обов'язковою, а як таке, умови здійснення якого визначає держава.

Вивчення особливостей обов'язкової форми страхування дало змогу виокремити такий опосередкований спосіб її реалізації як законодавче закріплення вимоги участі у страхуванні, що необхідне для одержання можливості здійснення суб'єктами господарювання тих чи інших господарських операцій (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Зміст форм страхування

З'ясовано, що на сучасному етапі пасивність у страхуванні виробництва продукції рослинництва як з боку суб'єктів господарювання, так і з боку страховиків зумовлюють численні фактори, негативна дія яких певною мірою подолана запровадженням державної програми здешевлення вартості страхових премій, яка в умовах ринкової економіки може стати альтернативним обов'язковому страхуванню заходом активізації участі суб'єктів господарювання у страхуванні виробництва продукції рослинництва.

Так, обсяг коштів державного бюджету для здешевлення вартості страхових премій протягом 2005 - 2008 рр. постійно зростав, що свідчить про заінтересованість держави в стабілізації виробництва продукції рослинництва. При цьому найвищий ступінь освоєння бюджетних коштів 100% та 95,6% спостерігався відповідно в 2006 р. і 2007 р., найнижчий 10,7% та 67,8% - у 2005р. та 2008 р., що було зумовлено запізнілим прийняттям механізму використання бюджетних коштів і недостатнім інформуванням суб'єктів господарювання про можливості одержання страхових субсидій в перший рік дії програми та негативним впливом світової фінансової кризи в останній рік дії програми.

З огляду на широтне зонування України відповідно до природно-кліматичних особливостей найбільша частка освоєних бюджетних коштів за аналізований період припала на адміністративні області Степової зони України і в середньому склала 55,4%, перевершуючи половину від загальної суми коштів, які фактично компенсовані страхувальникам, і свідчить про активну участь у страхуванні у вказаному регіоні. Проміжну позицію посіли підприємства областей Лісостепової зони з середнім показником 36,5%. Найнижчий показник участі у субсидованому страхуванні виявлено в адміністративних областях зони Полісся і західному регіоні України з показником 8,1%, при тому, що вказані території найбільше страждають від стихійних лих. Тобто господарства західних областей, які постійно потерпають від руйнівного впливу стихійних лих майже не страхуються, що зумовлено їхнім складним фінансовим станом та відсутністю оборотних коштів, а також підвищеною вартістю страхових послуг для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в особливо ризикованих регіонах.

Визначено, що при загальній тенденції зменшення кількості сільськогосподарських підприємств, найвищий рівень їх участі у програмі субсидованого страхування спостерігався у 2007 році і склав 7,9%. Тоді як у 2008 році кількість страхувальників, порівняно з попереднім роком, зменшилася на 2681 підприємство при збільшенні обсягу виплачених страхових субсидій на 38,5 млн. грн. Рівень виплат страхових відшкодувань за договорами страхування з державною підтримкою у 2005 р. склав 26,2%, у 2006 р. - 9,2%, у 2007р. - 21,4% і 3,8% у 2008 р. Низькі значення даного показника свідчать, що у субсидованому страхуванні виробництва продукції рослинництва брали участь переважно сільськогосподарські підприємства, що не зазнали великого негативного впливу дії природно-кліматичних та інших чинників. Тоді як господарства областей, що постійно страждають від руйнівного впливу стихійних лих, майже не страхувалися. Тобто, не зважаючи на деякі позитивні моменти вказаної програми, зокрема, зростання обсягу страхових операцій, з'ясовано, що в цілому здешевлення вартості страхових премій не полегшувало доступу до страхових послуг. Це зумовлено тим, що страхова субсидія виплачувалась суб'єктам господарювання вже після фактичного внесення ними страхових платежів страховику. Тому зміна порядку надання страхових субсидій, коли частину страхової премії сплачуватиме страхувальник, а частину - держава, сприятиме зменшенню фінансового навантаження на страхувальників щодо внесення страхових платежів, а відтак підвищиться доступність страхових послуг.

Слід також підкреслити, що питома вага застрахованих площ у загальній площі посівів упродовж 2005 - 2008 рр. була дуже низькою і коливалася від 1,5 до 9%. З цього можна зробити висновок, що страхування виробництва продукції рослинництва має значний потенціал для розвитку, оскільки посівні площі ще недостатньо охоплені страхуванням. Однак вказаний сегмент страхування малопривабливий для страхових компаній через його високу збитковість, що зумовлена підвищеною ризикованістю і, як наслідок, унеможливленням для кожного окремого страховика виконати свої зобов'язання перед страхувальниками щодо виплати страхових відшкодувань у повному обсязі. У зв'язку з цим, запропоновано створення сільськогосподарського страхового резерву в межах єдиного професійного об'єднання страховиків - страхового пулу. Такий підхід базуватиметься на консолідації зусиль страховиків, що гарантуватиме повноту виплат страхових відшкодувань страхувальникам у роки, коли поточних надходжень страхових премій не вистачатиме для здійснення страхових виплат. Вказані заходи підвищать результативність страхування виробництва продукції рослинництва, а відтак забезпечать довіру страхувальників до страхування.

Визначено необхідність у вдосконаленні та розробці нових страхових продуктів у сфері виробництва продукції рослинництва, для чого доцільне здійснення наступних заходів: розширити асортимент страхових продуктів по культурах; розробити страхові продукти як для окремих стадій кругообігу капіталу у сфері виробництва продукції рослинництва, так і для всього циклу виробництва від посіву до збирання врожаю та його реалізації; запровадити нові технології щодо полегшення адміністрування класичних страхових продуктів; розробити страхові продукти, що враховують зниження якості продукції рослинництва; створити електронні бази даних, поліпшити оперативність та якість даних, підвищити їх доступність для страховиків; розширити мережу метеостанцій для покращення адміністрування індексних страхових продуктів, що базуються на погодних даних; створити умови, що сприятимуть розробці та поширенню страхових продуктів, які враховують фактор зміни цін на продукцію рослинництва; організувати зворотній зв'язок зі страхувальниками, що сприятиме виявленню нових потреб у захисті майнових інтересів та усуненню недоліків існуючих страхових продуктів; дослідити можливість створення інтегрованих страхових продуктів для поєднання позитивних характеристик класичних та індексних страхових продуктів.

У третьому розділі - “Напрями удосконалення страхового захисту виробництва продукції рослинництва” - опрацьовано пропозиції щодо адаптації страхового захисту до вимог СОТ, вдосконалення страхового захисту виробництва продукції рослинництва з урахуванням зарубіжного досвіду та обґрунтовано доцільність запровадження погодних деривативів як страхових інструментів зниження негативного впливу природно-кліматичних ризиків.

З метою подолання можливих негативних проявів у страховому секторі в умовах членства України в СОТ запропоновано, по-перше, стимулювати процес злиття та поглинання українських страхових компаній для підвищення ступеня їх капіталізації та ліквідації нежиттєздатних компаній. По-друге, стимулювати створення сільськогосподарських товариств взаємного страхування, оскільки їх суттєвою перевагою є непідвладність процесам поглинання іншими компаніями. При цьому розвиток інфраструктури села через створення сільськогосподарських товариств взаємного страхування є важливим заходом підтримки, що належить до “зеленої скриньки” СОТ і не лімітується.

Враховуючи те, що страхування в рамках СОТ розглядається не лише як ефективний спосіб протидії ризикам, а й як пріоритетний захід підтримки сільськогосподарського виробництва, нами виокремлено змішаний варіант здійснення державних сільськогосподарських страхових програм, зокрема, поєднання “фінансової участі уряду у програмах страхування доходів та гарантування безпеки доходів” з “виплатами (що здійснюються прямо або через фінансову участь уряду у програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих”. Виділення вказаного варіанта дало змогу визначити особливості реалізації двох варіантів страхових програм одночасно, що допоможе здійснювати державну підтримку сільськогосподарського виробництва за допомогою страхування згідно з вимогами СОТ (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Особливості реалізації державних сільськогосподарських страхових програм згідно з вимогами СОТ

На сучасному етапі запровадження дієвого страхування виробництва продукції рослинництва на основі запозичення зарубіжного досвіду ефективного використання страхування є актуальним. Вивчення особливостей американської, європейської та змішаної моделей здійснення страхування у сфері сільського господарства дало змогу запропонувати, по-перше, введення диференційованих рівнів страхових субсидій залежно від рівня обраного покриття на зразок підходу США, що допоможе уникнути субсидування формального страхування. По-друге, обґрунтовано доцільність запровадження своєрідної страхової перепустки аграріїв до участі у програмах державної підтримки, оскільки наявність страхового полісу слугуватиме гарантією надійності відносин. По-третє, з'ясовано доцільність розробки страхових продуктів, які б гарантували певну оперативну страхову виплату при настанні природно-кліматичних ризиків незалежно від рівня покриття і франшизи. По-четверте, з метою більш повного задоволення потреб страхувальників у страховому захисті необхідне залучення у процес розробки страхових продуктів об'єднань сільськогосподарських виробників. По-п'яте, визначено, що страхування доцільно використовувати як інструмент регулювання обсягу виробництва тієї чи іншої сільськогосподарської культури, а відтак застосування страхування на державному рівні перетворюється на один із важливих важелів впливу на рівень продовольчої безпеки держави.

Узагальнення зарубіжного досвіду організації страхування виробництва продукції рослинництва, що базується переважно на партнерських програмах між приватним і державним секторами, дозволило обґрунтувати доцільність утворення взаємопов'язаних регіональних сільськогосподарських страхових кластерів зі створенням координаційного центру за ініціативою органів влади. Такий підхід дасть змогу подолати недоліки організації страхування у сфері сільського господарства та забезпечить синергетичний ефект від об'єднання зусиль головних учасників страхових відносин, навчальних установ, суб'єктів інвестиційної й інноваційної діяльності, що сприятиме одержанню позитивних результатів.

З огляду на особливості природно-кліматичних ризиків та наявність певних обмежень щодо використання сільськогосподарськими підприємствами способів страхового захисту обґрунтовано необхідність запровадження погодних деривативів або строкових контрактів на погоду, яким властиве упередження негативного впливу вказаних ризиків на виробництво продукції рослинництва. Інноваційність погодних похідних інструментів полягає в тому, що на відміну від традиційних похідних інструментів, їх базовим активом виступають не гроші, товари, цінні папери, а певні погодні індекси, індикатори, параметри, які не можна ні продати, ні купити.

Визначено, що погодні деривативи мають спільні функції зі страхуванням і дозволяють перерозподіляти погодні ризики між учасниками ринку, що характеризуються різною чутливістю до природно-кліматичних факторів. На цій підставі здійснено порівняння основних характеристик страхування і погодних деривативів і зроблено висновок, що вказані заходи можуть використовуватися як взаємодоповнюючі інструменти зниження негативного впливу погодних ризиків на виробництво продукції рослинництва.

Однак нині активному використанню погодних деривативів перешкоджають наступні чинники: по-перше, застосування деривативів пов'язане з ризиком, бо саме ризик став причиною їхньої появи. По-друге, нерозвиненість інфраструктури спостереження за погодою, відсутність належного процесу реєстрації метеоданих і ускладнена можливість користування ними учасниками строкових контрактів унеможливлює належне формування ціни похідних інструментів. По-третє, в Україні ринок строкових контрактів на погоду перебуває в зародковому стані через відсутність налагоджених ринкових та законодавчих механізмів їх використання. А відтак на першому етапі впровадження погодних деривативів необхідно спершу вирішити вказані проблемні питання. Тоді як вже на наступних етапах слід приділити більше уваги стратегії розвитку погодних деривативів в аграрному секторі економіки України шляхом запровадження певних договірних відносин, зокрема, підписання страхового договору між сільськогосподарським підприємством і страховою компанією, яка в свою чергу може застосувати погодні деривативи та використання суб'єктами господарювання погодних деривативів на взаємовигідних умовах (рис. 3).

страховий захист рослинництво кліматичний

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Використання погодних деривативів як заходу зниження негативного впливу природно-кліматичних ризиків

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження дозволило узагальнити теоретичні засади й охарактеризувати стан страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків, запропонувати напрями його удосконалення у вказаній сфері та сформулювати наступні висновки:

1. Встановлено неоднозначне трактування категорії страхового захисту, тому нами виокремлено вузьке її значення, коли розуміється лише страхування, та широке, коли враховуються й інші способи страхового захисту: самострахування, взаємне страхування тощо. Конкретизовано визначення страхового фонду, під яким, з одного боку, розуміється лише страховий фонд страховика, а з іншого - сукупність всіх організаційних форм страхового фонду: централізованої, децентралізованої, спеціалізованої і виділеної нами взаємної організаційної форми страхового фонду. З'ясовано, що в контексті широкого тлумачення страхового захисту, страховий фонд доцільно розглядати як ресурси, що залежно від його організаційної форми, можуть мати як грошову, так і матеріально-речову форму, а їх призначення є наперед визначеним і полягає у забезпеченні захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ймовірних небезпек. Одержані теоретичні положення забезпечують поглиблене розуміння категорії страхового захисту і страхового фонду.

2. Удосконалено періодизацію страхування у сфері сільського господарства України, зокрема, виділено період зародження страхування посівів від градобиття; плановий період, коли страхування стало монополією держави і проводилося переважно в обов'язковій формі та період ринкових перетворень, для якого характерне здійснення комерційного страхування і набуття досвіду страхування виробництва продукції рослинництва з державною підтримкою. Вивчення історичних аспектів страхового захисту створило підґрунтя для розробки рекомендацій щодо напрямів його вдосконалення на сучасному етапі.

3. Виокремлено додаткові класифікаційні ознаки способів страхового захисту, а саме: за проявленою ініціативою, відповідно до якої способи можна поділити на ті, що ініціюються суб'єктами господарювання (самострахування, взаємне страхування) й іншими суб'єктами (акціонерне страхування, централізований метод), та за альтернативністю, відповідно до якої деякі способи є взаємопов'язаними (самострахування, акціонерне страхування, централізований метод), а деякі - альтернативними у використанні (взаємне страхування). Вдосконалення класифікації способів страхового захисту дає змогу оптимально реалізувати їх використання, зокрема, при організації страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків.

4. Запропоновано трирівневу організацію страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків, яка передбачає використання способів зниження негативного впливу вказаних ризиків залежно від рівня їх прояву. Такий підхід поліпшить страховий захист виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків і забезпечить ефект, коли кожний наступний рівень страхового захисту доповнюватиме попередній, а позитивні сторони кожного із способів взаємно посилюватимуться.

5. З'ясовано, що Закон України “Про страхування” позиціонує обов'язкове страхування як таке, умови якого визначає держава, оскільки враховано лише принцип законодавчого встановлення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню та принцип нормування страхового забезпечення. Виокремлено спосіб реалізації обов'язкової форми страхування, який базується на законодавчому закріпленні вимоги про участь у страхуванні, виконання якої необхідне для одержання можливості здійснення тих чи інших господарських операцій суб'єктами господарювання. Це дає змогу виявити нові тенденції щодо активізації участі юридичних та фізичних осіб у страхуванні.

6. Досліджено практику здійснення страхування виробництва продукції рослинництва з державною підтримкою, що дозволило визначити позитивні результати введення державної програми здешевлення вартості страхових премій, зокрема, зростання обсягів страхових операцій у вказаній сфері. Разом із тим, вказана програма не полегшувала доступу страхувальників до страхових послуг, оскільки страхова субсидія виплачувалася аграріям вже після фактичного внесення ними страхових платежів страховику. Нами запропоновано зміну порядку надання страхових субсидій, зокрема, сплату частини страхової премії страхувальником, а частини - державою, що сприятиме зменшенню фінансового навантаження на страхувальників при внесенні страхових платежів, а відтак підвищить доступність страхових послуг.

7. Обґрунтовано доцільність створення сільськогосподарського страхового резерву в межах єдиного професійного об'єднання страховиків - сільськогосподарського страхового пулу. Такий підхід допоможе консолідувати зусилля страховиків і гарантувати повноту виплат страхових відшкодувань страхувальникам у роки, коли поточних надходжень страхових премій не вистачатиме для здійснення страхових виплат. Це, у свою чергу, підвищить результативність страхування виробництва сільськогосподарської продукції і посилить довіру страхувальників до страхування, а відтак сприятиме його розвитку.

8. З метою адаптації страхового захисту до умов членства України в СОТ запропоновано, по-перше, підвищити ступінь капіталізації страхових компаній через стимулювання процесу злиття та поглинання українських страховиків. По-друге, стимулювати створення сільськогосподарських товариств взаємного страхування, оскільки їх суттєвою перевагою є непідвладність процесам поглинання іншими компаніями. Реалізація вказаних пропозицій допоможе створити умови для прискореного розвитку страхового захисту та посилити підтримку сільськогосподарського виробництва, оскільки поліпшення інфраструктури села створенням сільськогосподарських товариств взаємного страхування належить до заходів “зеленої скриньки” СОТ, тобто таких, що не підлягають обмеженню. Визначено особливості здійснення державних сільськогосподарських страхових програм згідно з вимогами СОТ, які треба врахувати при їх адмініструванні. Вказане сприятиме використанню страхування не лише як ефективного способу зниження негативного впливу ризиків, а й як пріоритетного заходу підтримки сільськогосподарського виробництва.

9. З урахуванням зарубіжного досвіду страхового захисту виробництва продукції рослинництва необхідним є, по-перше, запровадження диференційованого підходу до надання страхових субсидій залежно від рівня обраного покриття. По-друге, визначено, що страхування може використовуватися як інструмент регулювання обсягу виробництва тієї чи іншої культури, що перетворює його на один із важливих важелів забезпечення продовольчої безпеки держави. По-третє, обґрунтовано необхідність запровадження своєрідної страхової перепустки аграріїв до участі у програмах державної підтримки, оскільки наявність страхового полісу слугуватиме гарантією надійних відносин. По-четверте, встановлено доцільність створення страхових продуктів, які б гарантували оперативну страхову виплату у випадку настання природно-кліматичних ризиків незалежно від рівня покриття і франшизи. При цьому важливим є залучення у процес розробки страхових продуктів об'єднань сільськогосподарських виробників. Впровадження цих пропозицій сприятиме удосконаленню та розвитку страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків.

10. Обґрунтовано доцільність утворення взаємопов'язаних регіональних сільськогосподарських страхових кластерів в Україні зі створенням координаційного центру. Це дасть змогу подолати недоліки організації зазначеного сегмента страхування та забезпечить синергетичний ефект від об'єднання зусиль головних учасників страхових відносин, органів влади, навчальних установ, суб'єктів інвестиційної й інноваційної діяльності, що сприятиме одержанню позитивних результатів.

11. Встановлено необхідність запровадження погодних деривативів як страхових інструментів. Їх використання допоможе знизити негативний вплив природно-кліматичних ризиків на виробництво продукції рослинництва через певні види договірних відносин, зокрема, укладення сільськогосподарськими підприємствами погодних строкових контрактів на взаємовигідних умовах та підписання страхового договору зі страховою компанією, яка, у свою чергу, може застосувати погодні деривативи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Шолойко А.С. Способи страхового захисту сільськогосподарського виробництва / А.С. Шолойко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: фінанси і кредит. - 2008. - № 2 (25). - С. 81 - 84 (0,30 друк. арк.).

2. Шолойко А.С. Катастрофічні виплати і розвиток сільськогосподарського страхування: реальність чи суперечність? / А.С. Шолойко // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. - 2009. - № 70. - Ч. 2. С. 13 - 21 (0,53 друк. арк.).

3. Шолойко А.С. Основна сутність понять “страхова послуга” і “страховий продукт” / А.С. Шолойко // Економіка АПК. - 2009. - № 5. - С. 105 - 109 (0,24 друк. арк.).

4. Шолойко А.С. Принципи обов'язкового страхування в умовах ринкової економіки / А.С. Шолойко // Економіка АПК. - 2009. - № 10. - С. 74 - 76 (0,23 друк. арк.).

5. Шолойко А.С. Класичні та індексні страхові продукти для галузі рослинництва / А.С. Шолойко // Облік і фінанси АПК. - 2009. - № 3. - С. 161 165 (0,47 друк. арк.).

6. Шолойко А.С. Роль франшизи у страхуванні сільськогосподарських культур / А.С. Шолойко // Економічні науки. Серія: Облік і фінанси. Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. - 2009. - № 6 (24). - Ч. 1. - С. 453 - 459 (0,33 друк. арк.).

7. Шолойко А.С. Історичні аспекти розвитку страхування сільськогосподарських культур в Україні / А.С. Шолойко // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету. - 2009. - № 17. - Т. 2. - С. 704 - 707 (0,49 друк. арк.).

8. Шолойко А.С. Необхідність запровадження погодних деривативів в аграрному секторі економіки України / А.С. Шолойко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: фінанси і кредит. - 2009. - № 1 (26). - С. 298 - 302 (0,39 друк. арк.).

9. Шолойко А.С. Удосконалення політики здійснення страхових виплат за договорами сільськогосподарського страхування / А.С. Шолойко // Вісник ХНАУ. Серія “Економіка АПК і природокористування”. - 2009. - № 13. - С. 253 - 258 (0,30 друк. арк.).

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

10. Шолойко А.С. Украинское законодательство в сфере сельскохозяйственного страхования / А.С. Шолойко // Актуальные проблемы совершенствования законодательства, правоприменения и правовых теорий в России и за рубежом : материалы Международной научно-практической Интернет-конференции, 20 ноября 2008 г. - Челябинск : филиал МПГУ г. Челябинске, ЮУПИ, 2008. - Ч. 2. - С. 245 - 250 (0,21 друк. арк.).

11. Шолойко А.С. Дореволюционный период развития страхования в сфере растениеводства в Украине / А.С. Шолойко // Молодежь и инновации - 2009 : материалы Международной научно-практической конференции молодых ученых, 3 - 5 июня 2009 г. - Горки : Белорусская государственная сельскохозяйственная академия, 2009. - Ч. 2. - С. 375 - 377 (0,16 друк. арк.).

12. Шолойко А.С. Фактори впливу на ефективність страхових операцій страхувальника / А.С. Шолойко // Облік, аналіз і контроль в системі управління підприємством: теорія і практика : матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 19 - 21 червня 2009 р. - Луцьк : РВВ Луцького національного технічного університету, 2009. - С. 248 - 250 (0,13 друк. арк.).

13. Шолойко А.С. Погодні деривативи як інструмент стабілізації доходів сільськогосподарських підприємств / А.С. Шолойко // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі), 2009 р. - К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2009. - С. 425 - 429 (0,21 друк. арк.).

14. Шолойко А.С. Удосконалення резервної політики страховиків в сфері сільськогосподарського страхування України / А.С. Шолойко // Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 8 - 9 жовтня 2009 р. - Х. : ХНАУ, 2009. - С. 373 - 375 (0,12 друк. арк.).

Публікації в інших наукових виданнях:

15. Шолойко А.С. Досвід роботи сільськогосподарських страхових пулів в Україні / А.С. Шолойко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (Економічні науки). - 2009. - № 7. - С. 275 279 (0,27 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Шолойко А.С. Страховий захист виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2010.

У дисертації досліджено теоретичні, методичні і практичні положення страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків.

У роботі поглиблено розуміння страхового захисту, удосконалено періодизацію страхування в сфері сільського господарства, узагальнено характеристику страхового фонду за критеріями.

Сформульовано особливості прояву природно-кліматичних ризиків. Удосконалено класифікацію способів страхового захисту. Обґрунтовано трирівневу організацію страхового захисту виробництва продукції рослинництва від природно-кліматичних ризиків. Виявлено способи реалізації обов'язкової форми страхування.