Дослідження теоретичних, методологічних та практичних аспектів визначення та оцінки форм забезпечення повернення кредитів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.

Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко і ефективно реагувати на впроваджувані нові механізми господарювання.

В той же час однією з проблем здійсненні реформування та становлення фінансово - кредитного механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Зазначимо, що першопричинами є: теоретична недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, незадовільний фінансово-господарський стан суб'єктів підприємництва, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.

Проведений об'ємний аналіз ситуації, яка склалася в банківській сфері, свідчить, що банки зазнають фінансового краху в зв'язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.

Основна причина банківських банкрутств - неповернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини виданих сум неповністю чи невчасно повертаються позичальникам. Усі зусилля банку щодо повернення кредитів зводяться нанівець через недосконалість нашого законодавства. Тому застосовувані в даний час і рекомендовані заходи щодо запобігання кредитних ризиків зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцільно контролювати якість роботи конкретного кредиту ще на стадії його використання, постійно перевіряти здатність позичальника повернути кредит, а також перевіряти забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою. З огляду на економічну та політичну нестабільність в Україні, найкращою гарантією повернення кредиту є його забезпечення оскільки при виникненні негативних явищ, єдиним джерелом повернення кредиту для банку є реалізація заставленого майна. Використання кожної окремої форми забезпечення повернення кредиту залежить від різних обставин, серед яких можна виділити такі проблемні для банку як : перевірка платоспроможності гарантів та поручителів, прийняття в якості застави неліквідного майна, звернення стягнення на заставу, можливість погашення боргу страховою компанією з огляду на нерозвиненість страхового бізнесу в Україні та його слабку економічну базу тощо.

І все ж необхідність забезпечення повернення наданих кредитів змушує кредитні установи звертатися до такої форми, як застава. Останнім часом саме застава стала найбільш популярною формою забезпечення зобов'язань, але через малий досвід роботи з нею та недосконалість законодавства змушують ставитись до неї досить обережно, тобто приймати тільки те майно позичальника, яке відповідає вимогам ринкових відносин. Для цього потрібно також враховувати те, що вартість майна постійно змінюється, тому на цьому етапі важливо якомога точніше визначити його вартість в майбутньому.

В подальшому послаблений контроль за цільовим використанням кредиту може призвести до негативних наслідків для всієї банківської системи і економіки України в цілому.

З огляду на існуючи труднощі з наданням кредиту та перелічених проблем, обрана тема є досить актуальною. Адже вивчення джерел і форм гарантованості погашення позичок, розробка методів зниження питомої ваги неповернених позичок в загальному обсязі наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу кредитоспроможності клієнтів, а отже і впровадження якісних форм забезпечення та контролю за цільовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банківську діяльність. Визначення кредитоспроможності позичальника, віднесення його до відповідного класу надійності, а отже і формування банком резерву покриття на можливі втрати за позиками є ще однією проблемою на шляху здійснення кредитних операцій.

Цим пояснюється потреба у всебічному вивченні вітчизняного та частково іноземного досвіду щодо надання кредитів, застосування ефективних форм забезпечення, повернення управління кредитним портфелем банку, дослідження сучасного стану по даній темі, висвітлення нових методів, концептуальних підходів, науково-методичних рекомендацій з питання проблем оцінки заставленого майна, страхування ризиків неповернення кредиту та удосконалення законодавства в області кредитування.

Між тим, до теперішнього часу в Україні комплексного визначення видів кредитних ризиків, джерел їх виникнення, аналізу впливу на прибутковість - збитковість кредитних операцій в умовах переходу до ринку не проводилося. Таке становище пояснюється передусім обмеженим використанням товарно-грошових відносин протягом тривалого часу, а також характерними в минулому адміністративними методами управління. Це виключало необхідність забезпечення гарантії повернення виданих позик, оцінки кредитоспроможності позичальника та відповідно і страхування кредитів.

Тому, з причин складності та багатогранності проблеми, яка досліджується, чимало питань потребує поглибленого системного вивчення. Серед останніх розрізняють основи організації банківського кредитування в Україні, джерела та інструменти забезпечення повернення позичок, формування кредитної політики, практичні методи визначення оцінки майна та інші.

Отже метою роботи є вивчення теоретичних, методологічних та практичних аспектів визначення та оцінки форм забезпечення повернення кредитів, розробка рекомендації щодо удосконалення кредитування, зокрема при застосуванні такої форми забезпечення, як застава, та зменшення ризикованості кредитних операцій.

Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

- проаналізувати причини і фактори неповернення кредитів;

- вивчити вітчизняний досвід в сфері застосування методів захисту від ризику неповернення позичок;

- виявити ефективність застосування методів та форм забезпечення повернення кредитів;

- порекомендувати практичні шляхи зменшення питомої ваги неповернених кредитів в загальному обсязі наданих позичок.

Методологічну та теоретичну основу роботи складають існуючі розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Національного банку, внутрішньобанківські інструкції та положення. Інформаційну основу складають звітні та поточні матеріали комерційного банку, дані періодичного друку, інші джерела інформації.

1. Кредитна політика банку, її основні елементи

1.1 Економічна сутність кредитного механізму, умови його здійснення

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками - коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто - у кредит.

Згідно положення про кредитування, кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони: позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб'єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, є об'єктами кредиту.

Операції з наданням кредитів належать до активних операцій банку. Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під зобов'язання позичальників повернути кошти та заплатити проценти у встановлені строки. Це ключовий вид активних операцій банків, вони забезпечують переважну частину доходів у багатьох банків. Позички банків - важливе джерело грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки. В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданої банком позички та процентів, належних кредитору [12, с.202].

Разом з тим, кредитні операції несуть в собі найбільшу загрозу для банків - ризик неповернення позичок. Таким чином, кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури і повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банки при наданні кредитів повинні вдавати заходів щодо запобігання кредитних ризиків. До цих заходів належать:

- перевірка здатності позичальника повернути позичку;

- перевірка забезпечення позички, чи гарантії її повернення третьою особою (банком, страховою компанією);

- створювання резервного фонду, тощо.

Як було сказано вище, кредитна діяльність займає провідне місце в діяльності банків, яка водночас носить як ризиковий так і прибутковий характер. Потрібно також зазначити, що банківський кредит надається для забезпечення розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності.

Так найпоширенішими є кредитні відносини між банками та підприємствами, організаціями і товариствами. Другий тип відносин - це кредитні відносини між банками і державою. Третій - між підприємствами, організаціями та товариствами. Четвертим типом є відносини між банками та населенням і останній (п'ятий) - між фізичними особами і банками (споживчій кредит).

Виходячи з наведених вище типів кредитних відносин, розрізняють три основні форми кредиту:

- товарний кредит (коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу);

- грошовий;

- акцентний, авальний.

Але, існуючи в таких формах, кредит має виконувати такі функції:

- перерозподільчу;

- емісійну;

- контрольну.

При визначенні функцій кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті в процесі історичного розвитку змінюються і його функції.

За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже - кредит виконує перерозподільчу функцію.

Наступною функцією кредиту є створення грошей для грошового обігу - емісійна функція.

Кредиту також властива контрольна функція, вступивши в кредитні відносини, позичальник і кредитор повинні здійснювати контроль за своєю діяльністю.

Для того, щоб мати повне уявлення про кредит та його види, потрібно класифікувати його за різними параметрами. Нижче наведена таблиця класифікації кредитів.

Параметри Види кредиту

за видами кредиту - національний;

- міжнародний;

- банківський;

- державний;

- комерційний;

- споживчий;

- лізинговий;

- консорціумний.

за сферами спрямування - спрямований у сферу обігу;

- спрямований у сферу виробництва.

за призначенням і характером використання позичкових коштів - позички торгово-промисловим підприємствам;

- кредити під нерухомість;

- споживчі та сільськогосподарські позички;

- кредит під цінні папери та кредити, пов'язані з вексельним обігом;

- контокорентний кредит та міжбанківські позички;

Наведена класифікація не є вичерпною, тому що можна кредити класифікувати і за іншими параметрами і ознаками, але по суті така класифікація зумовлена великою кількістю видів критеріїв, а також умовами гарантування, і дає підтвердження тому, що кредит - це складна економічна категорія, до якої потрібно ставитися дуже уважно. Тому банки працюють зі своїми позичальниками в щільній взаємодії від подання заяви на отримання кредиту до повного повернення кредиту і відсотків за ним. Банки співпрацюють лише з фінансово-сталими підприємствами, які мають постійні надходження коштів на розрахунковий рахунок, або з тими підприємствами та організаціями, які в цей нелегкий час, долаючи труднощі, мають в майбутньому перспективи свого розвитку. Це насамперед стосується тих вітчизняних товаровиробників, які в економіці України займають не останнє місце.

Найбільш поширеними видами кредиту, що застосовується українськими банками, є кредитування по системі овердрафт, кредитування по відкритій кредитній лінії та кредитування фізичних осіб під заклад дорогоцінних металів.

Овердрафт являє собою короткострокове кредитування укрупненої потреби клієнта в засобах при їхній недостатності для завершення поточних розрахунків. Овердрафт - це кредит банку, який надається платоспроможним позичальникам, які мають постійні надходження на розрахункові рахунки. Він виникає коли клієнт використовує зі свого рахунку суму, що перевищує залишок коштів на цьому рахунку. В залежності від надходжень, встановлюється ліміт кредитування.

Процентна ставка встановлюється диференційно в залежності від строків кредитування. Укладенню договору повинно передувати вивчення працівниками банку платоспроможності позичальника, його надходження на розрахунковий рахунок. Формою забезпечення кредиту являються щоденні обігові кошти на розрахунковому рахунку позичальника, крім того в забезпечення кредиту приймається додаткове забезпечення у вигляді застави, що оформлюється договором.

Особливістю даного виду кредиту є те, що клієнт банку може користуватися кредитом без попередження банку (в рамках встановленого ліміту) і без додаткового оформлення документів на видачу позички.

Але банк здійснює нагляд за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальником на протязі всього періоду користуванням кредитом.

Якщо позичка надається в межах встановленого банком для позичальника ліміту кредитування, то така форма надання кредиту називається відкриттям кредитної лінії. Використовується позичальником по мірі потреби шляхом оплати платіжних документів на протязі визначеного періоду. Відкрита кредитна лінія дозволяє сплатити за рахунок кредиту будь-які розрахунково-грошові документи, передбачені в кредитній угоді. Кредитна лінія відкривається найчастіше на один рік, але може бути відкрита і на більш короткий період.

Кредитна лінія відкривається, як правило, клієнтам з стійким фінансовим станом. Але банк має право відмовити клієнту в наданні позички, якщо встановить погіршення фінансового становища позичальника.

Розрізняють відновлювальну і невідновлювальну кредитну лінію. В разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії - після видачі позички та її погашення відносини між банком і клієнтом закінчуються. Відновлювальна передбачає надання і погашення кредиту в межах встановленого ліміту автоматично. Кредитна лінія може бути цільовою (рамочною), якщо вона відкривається банком клієнту для сплати ряду поставок товарів в рамках одного контракту.

При укладенні договорів з фізичними особами під заклад ювелірних виробів установи банку укладають з регіональними представництвами Національного банку України або суб'єктами підприємницької діяльності, яким згідно діючого законодавства надані такі повноваження, договори на здійснення оцінки ювелірних виробів та в разі їх непогашення - скупки цих цінностей по оціночній вартості.

В підтвердження оцінки банку надається довідка про проведення оцінки, де вказується номер кредитної угоди, ціль та умови надання кредиту, данні про якість, вагу та ціну, тощо.

Ювелірні вироби до погашення кредиту зберігаються в спеціальних депозитних ячейках у сховищі банку.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Якщо кредит не погашається в строк, наступного дня банк передає заставлене майно регіональному управлінню Національного банку України або вищезазначеній організації на реалізацію згідно укладеного договору.

1.2 Порядок надання кредиту комерційним банком та контроль за його поверненням

Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України “Про банки і банківську діяльність “, нормативними документами НБУ та іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти.

Банківський кредит надається для забезпечення, розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов'язкового дотримання економічних нормативів діяльності.

Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах [7, с.36].

Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування. Принципи кредитування - це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитових операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється на умовах платності, терміновості, гарантованості поверненням, цільового і ефективного використання позичок на основі кредитної угоди.

Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип строковості - уявляє собою необхідну форму досягнення повернення кредиту. Принцип означає, що позичка повинна бути повернена в строго визначений строк, який обумовлений в кредитній угоді.

Потрібно зазначити, що кредити за строками поділяються на:

- короткострокові - термін видачі до 1 року;

- довгострокові - більше одного року.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення діючих підприємств і їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надається в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об'єктів. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою середньострокових та довгострокових кредитів.

З переходом на ринкові умови господарювання цьому принципу надається особливе значення. Від його дотримання залежить:

- (нормальне) забезпечення суспільного відтворення (виробництва) грошовими засобами, темпи зросту виробництва;

- забезпечення ліквідності комерційного банку, тобто недопущення безповоротних вкладень;

- можливість отримання позичальником в банку нових кредитів.

Строки кредитування встановлюються в залежності від терміну обертання матеріальних цінностей, що кредитуються та окупності витрат, але не вище нормативних.

Можна зробити висновок, що від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним із джерел кредитування є повернуті позички.

З принципом строковості (терміновості) щільно пов'язані такі принципи кредитування, як диференціювання та забезпеченості [10, с. 184].

Диференційність - означає, що кредит повинен надаватися тільки тим суб'єктам, які в змозі його своєчасно повернути. Диференціація здійснюється на основі аналізу та балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в перспективі. Це дає змогу підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту і пов'язаних з цим для банків збитків.

Своєчасність повернення кредиту знаходиться в щільній залежності не тільки від кредитоспроможності позичальників, але і від забезпечення кредиту.

Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов'язані з великим ризиком для банку та надається під високий відсоток.

Лімітування - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати від банку. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів як кредитна лінія (овердрафт). Кредитна лінія являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити при тривалому співробітництві банку з позичальником і має ряд переваг як для банку, так і для клієнта. Позичальник отримує можливість точніше оцінювати перспективи розвитку своєї діяльності, зменшити накладні витрати та втрати часу, пов'язані з веденням переговорів та укладенням кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди і може детально ознайомитися з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну лінію банк незалежно від ситуації на грошовому ринку, зобов'язується надати кредит.

Дивесифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами. Чим більше позичальників отримає кредит, тим при інших різних умовах, буде меншим ступінь ризику неповернення боргу, оскільки імовірність багатьох позичальників значно менша ніж декількох. Для дотримання цього принципу комерційними банками, НБУ встановив максимальний розмір ризику на одного позичальника, яка не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.

Оцінка кредитоспроможності проводиться перед укладанням кредитної угоди, тобто перевіряється здатність своєчасно повернути кредит, вивчаються фактори, що можуть вплинути на цей процес.Оцінюючи персональні якості позичальника, банк зосереджує увагу на таких моментах, як його репутація, чесність, професійні здібності, матеріальна забезпеченість.

Аналіз фінансового стану позичальника грунтується на основі розгляду кредитоспроможності позичальника, який виконується за допомогою коефіцієнтів, аналізу грошового потоку та, як результуюча інформація, виводиться рейтингова оцінка фінансової сталості позичальника.

Для економічної оцінки фінансової діяльності, використовують відповідні показники за даними балансу та звіту про фінансові результати та їх використання. На основі наданої звітності, розраховуються такі показники, як:

- показники платоспроможності;

- показники фінансової стійкості;

- показники “солідності” підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів на базі цих звітів дозволить глибше зрозуміти становище потенційного позичальника, оцінити перспективи його розвитку.

Після визначення суті кредитного механізму, принципів кредитування та способів захисту від кредитного ризику, доцільно визначити, який же порядок надання кредиту.

Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки на отримання кредиту. Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з обгрунтованим клопотанням, в якому вказується: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, строки погашення, коротка характеристика кредитової операції та її ефективність. За проханням банку клієнт надає і інші матеріали. Так, якщо кредитування позичальника здійснюється вперше, то банк вимагає такі документи:

- копії установчого договору, статуту та інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту;

- техніко-економічне обгрунтування кредиту з відповідними розрахунками;

- зобов'язання по забезпеченню своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше);

- копії контрактів, угод та інших документів, що стосується кредитної операції;

- бухгалтерська звітність за звітний період ;

- інші матеріали, необхідні для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

Після розгляду вище перелічених документів проводиться попередня бесіда з майбутнім позичальником, яка має велике значення для остаточного вирішення питання про надання позики. Вона допомагає спеціалісту банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані з кредитуванням, сформувати висновок про позичальника, оцінити професійну підготовку керівників підприємства, визначити перспективи його розвитку.

На наступному етапі проводиться поглиблене сумісне обстеження фінансового стану клієнта. Таким чином, на цьому етапі дуже важливе значення має вивчення господарсько-фінансової діяльності позичальника, визначення його платоспроможності, здійснення аналізу кредитоспроможності і фінансової стабільності в відповідності з програмою визначення фінансово-економічного стану позичальника. З огляду на важливість аналізу кредитоспроможності та оцінки ризику в банках західних держав створені спеціальні відділи. Такі відділи мають і деякі з наших банків. При експертизі кредитної заявки клієнта використовуються різні джерела інформації:

- матеріали, що були отриманні безпосередньо від позичальника;

- данні про клієнта, що знаходяться в архіві банку;

- інформація про клієнта, отримана за межами банку.

Звітність потенційного позичальника - лише одне з джерел отримання інформації про нього. Велике значення мають архіви банку, де знаходяться данні про минулі операції з клієнтами і допомагають встановити:

- отримував клієнт у минулому кредити, чи були проблеми з їх поверненням, чи порушувалися умови кредитної угоди.

Третій етап складається з підготовки до укладення кредитної угоди. Цей етап в практиці роботи західних банків називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички : вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші деталі.

Успіх кредитної операції значною мірою залежить від правильно встановленого терміну кредитування. Строк кредитування визначається з врахуванням технологічного періоду переробки продукції, а також терміну виконання умов позичальника з постачальниками і покупцями.

За користування кредитом одержуються відсотки, розмір яких залежить від вартості кредитних ресурсів з урахуванням облікової ставки Національного банку України, строків використання кредиту, характеру кредитуємого заходу, гарантованості повернення і ступеню ризику непогашення кредиту, а також з урахуванням діючої процентної політики по інших комерційних банках в регіоні. Іншими словами це так звана вартість кредиту, якій приділяється велика увага при структуризації позики і складається з процентної ставки, комісії за видачу та оформлення кредиту й інших елементів.

Процентні ставки за кредит можуть бути фіксованими і плаваючими. Фіксовані процентні ставки залишаються незмінними на протязі всього строку кредитування. Плаваючі процентні ставки можуть переглядатись банком в процесі кредитування в залежності від стану грошового ринку, зміни плати за кредитні ресурси, процентної політики Національного банку України, а також з урахуванням фінансового стану і кредитоспроможності позичальника.

Після закінчення роботи по структуризації позички, банк приступає до переговорів про складання кредитної угоди з клієнтом. При цьому клієнта знайомлять з умовами майбутньої кредитної операції (процентна ставка, комісія, забезпечення тощо). Ці пропозиції можуть відрізнятися від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта. Зближення позицій банку і клієнта та досягнення компромісу є кінцевою ціллю переговорів. Щоб уникнути помилки та забезпечити об'єктивність при прийнятті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб по укладенню кредитних угод. Таке обмеження як правило, залежить від суми, строку, ризику та від інших факторів.

Після того, як узгоджені всі умови кредитної операції, готується висновок. Цей документ подається кредитній раді для затвердження. Одночасно підписується кредитна угода.

З метою контролю за своєчасним погашенням кредиту та нарахуванням відсотків видача позичок поводиться з окремих позичкових рахунків одночасно або в строк, визначені кредитною угодою і направляється відповідно на оплату матеріальних цінностей і затрат виробництва.

Надана позика може зараховуватись на розрахунковий рахунок, окремий депозитний рахунок позичальника, депонуватись на рахунках “Чекові книжки”, “акредитиви”, переводитись як платіж на рахунки господарських партнерів позичальника, використовуватись в іншому порядку, визначеною кредитною угодою. Надання позички оформлюється розпорядженням кредитного відділу банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунку.

Фінансово-стабільним позичальникам - клієнтам банку, що не допускають на протязі року неплатежів банку, здійснюють стабільну виробничу або торгівельну діяльність, а також мають замовлення на виробництво, послуги і реалізацію продукції за домовленістю між банком і позичальником відкривається “кредитна лінія” в межах обумовленого ліміту кредитування виходячи з розрахунку прогнозуючої потреби затрат виробництва, товарообігу, а також надходжень доходів.

Повернення кредиту може здійснюватись різними способами :

- одночасним внеском по закінченню строку позики;

- рівномірними внесками протягом всього періоду дії кредитної угоди;

- шляхом спрямування виручки від реалізації продукції на повернення позики.

Процес кредитування включає контроль з банку за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальниками та гарантом повернення кредиту на протязі всього періоду користування кредитом. Особлива увага приділяється своєчасності сплати позичальником відсотків за користування позичкою.

В цих цілях щоквартально (при необхідності щомісячно) на основі звітних даних позичальника здійснюється аналіз його кредитоспроможності. Одночасно проводяться перевірки, як правило, на місцях наявності забезпечення та цільового використання цінностей, що кредитуються. При цьому використовуються всі види бухгалтерської і фінансової звітності та іншої інформації, що отримується як від позичальника, так і з інших джерел.

Оскільки по кожній позичці існує ризик неповернення боргу внаслідок непередбачених обставин, банк прагне надавати кредити найбільш надійним клієнтам. Однак він не повинен упускати можливості розвивати свої позикові операції і за рахунок надання позик, що пов'язані з підвищеним ризиком, бо вони приносять високий доход. Враховуючи обернено-пропорційну діяльність між рівнем ризику та прибутковістю позичкових операцій , банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечити баланс між ризикованістю та обережністю.

Кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад та структуру кредитного контролю.

Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежить стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи крупних кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від кредитної політики. Потрібно спрямувати зусилля на виявлення в складі кредитного портфеля великих та крупних кредитів, а також проблемних позичок, що потребують підвищеної уваги. Контроль за крупними і проблемними позичками може складатися з повторної перевірки бухгалтерської та фінансової звітності, перевірки документації, якості застави та ін. При контрольній перевірці знову ж таки розглядається питання про відповідність даної позики кредитній політиці банку, оцінюється кредитоспроможність та фінансовий стан позичальника.

2. Форми забезпеченості повернення кредитів, наданих комерційним банком

2.1 Організаційно-правова та економічна характеристика діяльності ПАТ «Укрсоцбанк»

Банк є універсальною фінансовою установою і обслуговує всіх клієнтів незалежно від їх розміру і місцярозташування. «Укрсоцбанк» є одним із найбільших системних універсальних банків України який входить до європейської фінансової Групи UniCredit - міжнародної фінансової установи, що працює в 22 європейських країнах і маєпредставництва ще в 27 країнах світу. Мережа Групи налічує 9 600 відділень; кількість співробітників - близько 162000 чоловік. У Центральній і Східній Європі UniCredit керує найбільшою міжнародною мережею банків, яка налічуєпонад 4 тис. філій і відділень.З 1 в ересня 2011 року Укрсоцбанк продовжив свою діяльність на ринку України під торговою маркою «UniCreditBank», зберігаючи при цьому своє юридичне ім'я ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки однією і з стратегічних цілей групи єпосилення присутності бренду UniCredit на українському ринку.

За фінансовим капіталом, обсягом кредитних та грошових розрахункових операцій, розгалуженої мережі філій “Укрсоцбанк” є одним із найпотужніших банків України.

Банк здійснює банківську діяльність на підставі законодавчих і нормативних актів, щорегулюють банківську діяльність в Україні, в тому числі отриманої від Національного банку України ліцензії за №5 від29 червня 2010 року, дозволу №5-3 від 29 червня 2010 року та додатка до дозволу №5-3 від 29 червня 2010 року. Зазначені ліцензія та дозвіл дозволяють банку здійснювати всі операції, передбачені нормами статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На підставі банківської ліцензії Банк має право здійснювати такі банківські операції:

? приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

? відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів зтаких рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

? розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

? надання гарантій і поручительств, та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовійформі;

? придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги,беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

? лізинг;

? послуги з відповідального зберігання та надання в оренду (майновий найом) сейфів для зберігання цінностей тадокументів;

? випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

? випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

? надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

? операції з валютними цінностями.

Для здійснення своєї діяльності Банк має кореспондентський рахунок у Національному банку України такореспондентські рахунки в інших банках в Україні і за її кордоном, а також відкриває банківські рахунки для фізичнихта юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Власниками акцій банку є 43,6 тис. юридичних і фізичних осіб . Понад 36,2 тис. акціонерів - громадян України володіють 89,5 акціонерного капіталу.

Стратегічна (генеральна) мета «Укрсоцбанк» базується на визначенні клієнта як центру уваги Банку. Банк використовує всі свої можливості для того, щоб як фінансовий посередник та консультант, що розуміє інтереси своїх клієнтів та має відповідні фінансові інструменти, допомагати їм вирішувати фінансові проблеми; прагне створити такі умови та канали продажу своїх продуктів, щоб забезпечити клієнтам максимальноможливий вибір часу, місця і способу отримання продукту чи послуги; забезпечує надійний захист банківської таємниці.

Облікова політика «Укрсоцбанк» визначається відповідно до нормативно-правових актів Національного банку Українищодо складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, і розробляється на підставі Міжнародних стандартів фінансової звітності, за винятком тих випадків, коли вимоги МСФЗ неспівпадають з вимогами нормативно-правових актів НБУ. В такому разі банк застосовує правила бухгалтерськогообліку та підготовки фінансової звітності, визначені нормативно-правовими актами НБУ з метою дотримання вимогчинного законодавства. Зокрема, Банк застосував МСБО 1 «Подання фінансової звітності» (переглянуто у вересні 2007року, застосовується до річних періодів, які починаються з 1 січня 2009 року або після цієї дати) у частиніпрезентування окремого Звіту про фінансові результати та Звіту про сукупні прибутки та збитки.

Основним досягненням «Укрсоцбанк» в 2012 році стало зміцнення довіри вкладників до банківської системи, відновленнядепозитної бази. Головна тенденція - помітне збільшення депозитних вкладів.

Можна зробити висновок, що майже половину всіх видатків банк здійснює через надання короткострокових кредитів, тому що кредитна діяльність є однією з найважливіших ділянок роботи будь-якого банку. Але на жаль довгострокові кредити поки що займають останнє місце, тобто 4,8% від загального обсягу вкладень, тому що на даний момент інвестиційна діяльність банків дуже проблематична і майже не прибуткова. Це зумовлено тим, що довгострокові кредити пов'язані з дуже високим ризиком для банків. Але короткострокові і довгострокові вкладення разом складають 51.1%, це говорить про те що кредитна діяльність для банку відіграє дуже важливу роль. Головні її пріоритети (кредитної діяльності) - фінансова підтримка вітчизняного товаровиробника і підприємств та організацій соціального призначення, кредитування підприємницьких структур, робота яких сприяє розширенню аспекту послуг випуску промислових товарів та продуктів харчування, що користується широким попитом, створено і запроваджено нових видів техніки та сучасних технологій, переобладнання і реконструкції діючих виробництв, житловому будівництву тощо. На другому і третьому місці - вкладення в основні засоби та в іноземну валюту.

2.2 Аналіз основних економічних показників діяльності комерційного банку «Укрсоцбанк»

Проведемо коефіцієнтний аналіз балансового звіту «Укрсоцбанк», використовуючи форму 1 фінансової звітності банку - баланс, станом на кінець дня 31.12.2011-2012 рр.

Визначимо розмір показників, що характеризують фінансову стійкість досліджуваного банку.

Фінансовий стан підприємства є економічною гарантією можливості повного погашення кредиту, якщо виникає в цьому необхідність.

Розрахуємо коефіцієнт надійності «Укрсоцбанк» за 2010-2012 рр., який характеризує рівень залежності банку від залучених коштів та обчислюється як співвідношення власного капіталу до залучених коштів за формулою:

Кнадійності = капітал/зобов?язання (2.1)

Кнадійності 2010= 1,16%;

Кнадійності 2011= 1,18

Кнадійності 2012= 1,19

Можна спостерігати, що на «Укрсоцбанк» коефіцієнт надійності протягом трьох порівнювальних років зростав, це свідчит про поступове укріплення фінансового становища досліджуваного банку.

Визначимо коефіцієнт фінансового важеля ПАТ «Укрсоцбанк» за 2010-2012 рр. Даний показник розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку:

Кфв = зобов?язання/капітал (2.2).

Кфв 2010= 37514017/5998323=6,25

Кфв 2011=35073991/6547563=5,35

Кфв 2012=33603276/6532812=5,14

Значення коефіцієнта - 20 до 1 (збільшення) свідчить про підвищення ділової активності та зниження фінансової стабільності. Коефіцієт фінансового важеля на «Укрсоцбанк» протягом 2010-2012 років поступово знизився, це вказує на зниження фінансової стабільності та зменшення ділової активності.

Проведемо розрахунок коефіцієнта співвідношення власного капіталу та активів за формулою:

Квлкаб= капітал/загальні активи (2.3)

Квлкаб 2010= 5998323/43512340=0,13

Квлкаб 2011=6547563/41621554=0,15

Квлкаб 2012=6532812/40136088=0,16

Коефіцієнт показує загальний рівень фінансування активів за рахунок власного капіталу, тобто скільки грошових одиниць капіталу припадає на 1 грн активу, не менше 4%. Проаналізувавши коефіцієнт співвідношення власного капіталу та активів чітко видно зростання даного показника.

Визначимо коефіцієнт мультиплікатора капіталу «Укрсоцбанк» за 2010-2012 рр. за формулою:

Кмк= активи/статутний капітал (2.4)

Кмк 2010=43512340/271011=160,55

Кмк 2011=41621554/271011=153,57

Кмк 2012=40136088/271011=148,09

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу відображає ступінь покриття активів статутним капіталом, чим вище його значення, тим менш стабільний банк, але його зростання є фактором зростання прибутковості статутного капіталу. Протягом 2010-2012 років коефіцієнт мультиплікатора поступово знизився, що вказує на нестабільність банку та водночас впливає на прибутковість.

Проведемо розрахунок коефіцієнтів. Для наглядності зведемо їх у таблицю 2.1

Таблиця 2.1 - Коефіцієнтний аналіз балансового звіту ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 31.12.11 - 31.12.12 рр.

№	Назва показника	2011	2012	2013
1	Коефіцієнт надійності	1,16	1,18	1,19
2	Коефіцієнт фінансового важеля	6,25	5,35	5,14
3	Коефіцієнт співвідношення	0,13	0,15	0,16
4	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу	160,55	153,57	148,09

Проведемо аналіз економічної діяльності «Укрсоцбанк», використовуючи звіт про фінансові результати за 2011-2013 рр.

Визначимо структуру доходів ПАТ «Укрсоцанк», розрахунки зведемо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Структура доходів «Укрсоцбанк» за 2011 - 2013 рр.

№	Назва показника	2011	2012	2013
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	Процентні доходи	6010062	87,6	5333631	89,2	4739152	85,8
2	Комісійні доходи	549379	8,1	600288	10,0	674694	12,2
3	Результат від торгівлі іноземною валютою	209819	3,1	44109	0,7	23195	0,4
4	Інші операційні доходи	84184	1,2	3485	0,1	90266	1,6
5	Разом	6853444	100	5981513	100	5527307	100

Зробивши розрахунки в таблиці 2.2 помітно, що загальний показник доходу банку зменшується протягом аналізуємого періоду. У структурі доходів банку за 2011-2013 рр. найбільшу вагу займають проценти, отримані від кредитних операцій банку - 87,69%, 89,17%, 85,74%. Найменшу займають - результати від торгівлі іноземною валютою.

Для більшої наглядності побудуємо діаграму зміни величини статей доходу «Укрсоцбанк» за 2011 - 2013 рр.

.

Рис 2.1. Діаграма зміни величини статей доходу ПАТ «Укрсоцбанк» за 2011 - 2013 рр.

Проведемо розрахунок відхилень статей доходів ПАТ «Укрсоцбанк» за 2011 - 2013 рр. у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Розрахунок відхилень статей доходів «Укрсоцбанк» за 2011 - 2013 рр.

№	Назва показника	2011 від 2012	2012 від 2013
		тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6
1	Процентні доходи	-676431	77,6	-594479	130,9
2	Комісійні доходи	50909	-5,8	74406	-16,4
3	Результати від торгівлі іноземною валютою	-165710	19,0	-20914	4,6

Аналізуючи відхилення за даними таблиці 2.3слід відмітити, що з 2011 -2013 роки дохід банку «Укрсоцбанк» зменшився на 1326137 тис. грн.(52,09%). Найбільше відхилення спостерігається в порівнянні 2011 року з 2010 за показником процентного доходу, а саме 676431 тис.грн. (77,58%). Лише комісійні доходи збільшилися на 50909 грн., по іншим показникам спостерігається зменшення доходу. Аналізуючи 2013 рік з 2011 найбільше зменшення помітне в показнику результати від торгівлі іноземною валютою на 20914 тис.грн.(4,61%), а найбільше зростання доходу за показником інші операційні доходи 86781 тис.грн.

Визначимо структуру витрат ПАТ «Укрсоцбанк» у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - структура витрат ПАТ «Укрсоцбанк» за 2011 - 2013 рр.

№	Назва показника	2011	2012	2013
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	Процентні витрати	2938929	70,3	2397383	64,1	1857981	54,4
2	Комісійні витрати	67592	1,6	93264	2,5	127716	3,7
3	Адміністративні та інші операційні витрати	1175920	28,1	1247350	33,4	1432241	41,9
4	Разом	4182441	100	3737997	100	3417938	100

Отримані дані свідчать про поступове зменшення витрат. Це позитивно діє на фінансовий стан банку, оскільки витрати банку безпосередньо впливають на формування прибутку. В 2011 та 2013 році найбільшу питому вагу займають процентні витрати, що складають 70,27%, 64,14%, 54,36%. По показниках комісійних витрат слід відмітити збільшення витрат. Щодо адміністративних та інших операційних витрат, то протягом трьох років вони зростали.

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що протягом усього аналізуємого періоду спостерігається зменшення показників валового дохода банка , валовий прибуток збільшується у 2012 на 17781 тис.грн., але вже у 2012 року то він зменшився на 68711 тис.грн.. все це свідчить пор спад фінансової активності «Укрсоцбанк». Досліджуючи розмір власного капіталу, слід відмітити, що даний показник у порівнянні 2012 року з 2011 роком, зменшився на 147571 тис.грн., до цього призвело зростання суми непокритих збитків протягом 2011 - 2012 років в розмірі 4390 тис.грн., та 70313 тис.грн. відповідно.Зменшення показників валового прибутку та виручки від банківських операцій помітно негативно вплинули на рентабельність капіталу, рентабельність реалізації та в цілому на доходах аналізуїмого періоду, алк сума капіталу протягом 2010-2012 років збільшилася.

2.3 Резервування на випадок неповернення кредиту

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України встановлює порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціям банків.

Формування такого резерву відбувається в обов'язковому порядку за всіма наданих кредитів у національній та іноземній валютах, установам, підприємствам, організаціям та фізичним особам, а також за міжбанківськими кредитами здійснюється тільки у період до повного формування комерційним банком суми резерву.

Резерв використовується тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості за основним боргом. Не здійснюється нарахування за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного банку.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити можна віднести до таких категорій:

клас "А" - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погасити основну суму кредиту та відсотків за ним у встановлені строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому ж високому рівні.

клас "Б" - фінансова діяльність добра або дуже добра, але її не можна підтримувати на цьому рівні тривалий час.

Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна і спостерігається її чітка циклічність протягом короткого часу.

Клас "Д" - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що основна сума позики, ні відсотки за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею є:

- добрим - якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки, та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів.

- слабким - якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються.

- недостатнім - якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ким становлять більш 90 днів та відсотки не сплачуються.

Для визначення сум відрахувань до резерву Національним банком України затверджена така класифікація кредитів в залежності від рівня їх забезпеченості:

- забезпечені кредити - які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна вартість якої якої перевищує кредитну заборгованість не менше ніж на 25%, або які мають гарантію Уряду України або банківську гарантію

- недостатньо забезпечені кредити - які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна вартість якої становить не менше 60% від суми кредитної заборгованості; кредити застрахованоному порядку, та кредит, надані під гарантії, договори - поруки юридичних осіб.

- Незабезпечені кредити - які не мають забезпечення, або ринкова вартість забезпечення становить менше ніж 60% суми кредитної заборгованості. Реальна вартість застави визначається на оцінки ризику щодо даного кредиту.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банку класифікується за такими за такими групами:

- Стандартні кредити - кредити, незалежно від виду забезпечення, строк погашення яких не настав, за якими своєчасно і в повному обсязі погашається основний борг, включаючи кредити пролонговані у встановленому порядку але не більше двох разів із загальним строком пролонгації не більше 180 днів.

- Кредити під контролем - пролонговані більше ніж 2 рази, або з загальним строком пролонгації більше 180 днів; прострочені до 60 днів забезпечені кредити, а також прострочені до 30 днів недостатньо забезпечені кредити.

- Субстандартні - прострочені до 30 днів незабезпечені кредити; прострочені від 60 до 60 дів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені кредити від 60 до 180 днів забезпечені кредити.

- Сумнівні - прострочені від 30 до 60 днів незабезпечені; прострочені від 60 до 180 недостатньо забезпечені, а також прострочені понад 180 днів забезпечені кредити.

- Безнадійні - прострочені від 60 до 180 днів незабезпечені кредити і недостатньо забезпечені кредити, прострочені понад 180 днів.

Слід зауважити, що резерви під кредитні ризики розподіляються на загальні (під стандартну заборгованість) та спеціальні (під нестандартну заборгованість).

Загальні резерви створюються під один вид активних операцій, а саме під так звані стандартні кредити. При цьому стандартними кредитами вважаються тільки кредити, видані позичальникам класу "А", обслуговування боргу та відсотків за яким вважається добрим. (В нашому прикладі позичальник має дуже стійкий фінансовий стан; за результатами оцінки віднесений до класу "А", в зв'язку з цим підлягає відрахуванню до резервного фонду 2% від суми заборгованості.).

Спеціальні резерви створюються усі інші групи позик на підставі періодичного перегляду кредитного портфелю. Спеціальний резерв - це резерв, що створюється для відшкодування збитків, які вже понесені комерційним банком і сума яких піддається достовірній оцінці.

Індивідуальний підхід до рекже резервування передбачає створення конкретного, спеціального резерву під кожний випадок навіть однотипних активних операцій. Тобто у разі наявності в банку, наприклад, 10 виданих кредитів резерв буде формуватися під кожний кредит окремо. Таке досягається за допомогою використання параметрів аналітичного обліку, і в кожний конкретний момент часу можна дізнатися, якою є балансова вартість як кожного кредиту окремо, так і всього кредитного портфеля.

Портфельний підхід передбачає визначення сукупного розміру необхідного резерву під весь портфель однотипних активних вкладень. Тобто, резерв у такому випадку формуватиметься під весь портфель одразу і реальну балансову вартість окремого кредиту визначити буде неможливо внаслідок знеособленості резерву. Кожен підхід має свої переваги і недоліки.

...