ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проведення економічних реформ і структурної перебудови економіки обумовлює необхідність подальшого розвитку національного страхового ринку як складової частини фінансового ринку України, що сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання і забезпечує відшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та інших непередбачуваних подій, що негативно впливають на добробут населення, діяльність суб'єктів господарювання і держави.

Необхідність формування фінансового механізму діяльності страхових компаній визначається одним із напрямів Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року для підвищення фінансової надійності страховиків.

Формування фінансового механізму діяльності страхової компанії пов'язане з функціональним призначенням страховика щодо надання страхового захисту, розподілу втрат і збитків, інвестування і соціально-економічного розвитку суспільства. Збалансований і налагоджений фінансовий механізм дозволяє формувати і використовувати активи страхової компанії з метою забезпечення максимального рівня її платоспроможності.

Вагомий внесок у дослідження теоретико-методологічних засад страхової діяльності зробили такі вчені України та зарубіжжя, як: Н. Адамчук, Д. Бабич, В. Базилевич, О. Барановський, Н. Внукова, К. Воблий, Л. Временко, О. Гаманкова, Т. Гварліані, О. Гвозденко, М. Клапків, О. Козьменко, А. Манес, Л. Нечипорук, С. Осадець, Л. Рейтман, А. Самойловський, О. Слюсаренко, К. Турбіна, В. Фурман, В. Шахов, Я. Шумелда, Р. Юлдашев.

Однак аналіз наукових праць свідчить, що питання формування фінансового механізму діяльності страхових компаній, управління та оцінки платоспроможності страховиків недостатньо розроблені як у теоретичному, так і в методично-практичному аспектах. Значущість і логічна незавершеність розробки теоретико-методологічних, організаційно-правових, інформаційно-аналітичних засад діяльності страхових компаній і визначення реального рівня платоспроможності страховиків обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і завдання.

Таблиця 1

Порівняння вимог до платоспроможності страхових компаній в Україні та у країнах Європейського Союзу

виконують тільки контролюючу функцію на конкретну дату розрахунку показника, не враховують динаміки змін показника та не надають інформації щодо рекомендацій з підвищення платоспроможності. Вищенаведене свідчить про обмеженість застосування нормативної методики розрахунку та порівняння фактичного і нормативного запасу платоспроможності для визначення платоспроможності страхової компанії та необхідність більш детального аналізу платоспроможності страховика у контексті співвідношень зобов'язань та ресурсів страхової компанії, а також необхідність розробки економіко-математичної та ієрархічної моделей забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страхової компанії.

У другому розділі «Аналіз результатів діяльності страхових компаній України» за методикою визначення платоспроможності страховиків порівняно результати оцінки платоспроможності страховиків з оцінкою за показниками фінансового стану та здійснено аналіз результатів діяльності страхових компаній за тестами раннього попередження.

На основі даних фінансової звітності страховиків (баланс, звітні дані страховика) проведено аналіз платоспроможності страхових компаній України за 2004-2009 роки. Одержані результати надали можливість провести розподіл страхових компаній за коефіцієнтом запасу платоспроможності (КЗП). Виходячи з проведеного аналізу більшість страхових компаній за показником КЗП знаходиться у верхньому значенні інтервалів, тобто від 0 до 30, що свідчить про виконання нормативу платоспроможності страховиків (рис. 2).

Рис. 2 Розподіл страховиків за інтервалом КЗП у 2009 р

Для порівняння характеристик значень коефіцієнта платоспроможності та показників фінансового стану страхових компаній проведено розрахунок їх фінансових показників у розрізі інтервалів значень коефіцієнта платоспроможності.

Після визначення фінансових показників діяльності страхових компаній відповідно до віднесення їх до групи інтервалів за коефіцієнтом запасу платоспроможності побудовано відповідне співвідношення коефіцієнтів фінансового стану страховиків та їх коефіцієнтів запасу платоспроможності, яке свідчить про невідповідність значень коефіцієнтів запасу платоспроможності та коефіцієнтів фінансового стану страховиків. Тобто коефіцієнти запасу платоспроможності страхових компаній неточно відображають платоспроможність страховиків та їх фінансовий стан.

Визначення фінансової надійності страховиків за тестами раннього попередження, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, також мають невідповідність одержаних результатів із коефіцієнтом запасу платоспроможності, що свідчить про необхідність удосконалення методики визначення платоспроможності страховиків.

У третьому розділі «Формування фінансового механізму страхової компанії на основі вдосконалення її платоспроможності» запропоновано моделі та методики вдосконалення управління платоспроможністю страхової компанії, зокрема, введено коригувальний коефіцієнт, який уможливлює достовірне відображення платоспроможності страхової компанії, економіко-математичну модель забезпечення максимальної платоспроможності та ієрархічну структуру фінансового забезпечення платоспроможності страхової компанії.

Особливість введення коригувального коефіцієнта для достовірного відображення платоспроможності страхової компанії полягає у включенні до методики визначення платоспроможності страхової компанії коефіцієнта співвідношення загальної суми активів до сформованих страховою компанією резервів незароблених премій на звітну дату:

, (1)

де К_к - коригувальний коефіцієнт;

А_к - загальна сума активів страхової компанії;

РНП - сформовані страховою компанією резерви незароблених премій.

Для врахування частки активів страховика у зібраних ним страхових преміях необхідно знайти добуток коефіцієнта запасу платоспроможності та коригувального коефіцієнта.

(2)

де КЗП_к - скоригований коефіцієнт запасу платоспроможності;

КЗП - коефіцієнт запасу платоспроможності;

К_к - коригувальний коефіцієнт.

З метою співвідношення коефіцієнтів фінансового стану страховиків із скоригованим коефіцієнтом запасу платоспроможності страхових компаній здійснено розподіл страхових компаній за скоригованим коефіцієнтом запасу платоспроможності з урахуванням коефіцієнтів фінансового стану кожної окремої страхової компанії за 2004-2009 рр. При групуванні за скоригованим коефіцієнтом запасу платоспроможності страхових компаній та їх інтервальними середніми значеннями коефіцієнтів фінансового стану спостерігається збільшення інтервалу КЗП_к при переважному збільшенні значення коефіцієнтів фінансового стану страховиків.

Це означає, що при збільшенні значення показника платоспроможності відбувається збільшення значення фінансових показників, тобто спостерігається пряме співвідношення зростання значень фінансових показників та показника платоспроможності страховиків.

У результаті дослідження на прикладі показників фінансової звітності страхових компаній за 2005-2007 рр. зроблено висновок про те, що введення коригувального коефіцієнта до методики визначення платоспроможності страхової компанії є актуальним, науково обґрунтованим та надасть змогу достовірно визначати фінансовий стан страховиків. Підтвердженням цього є одержані результати коригування коефіцієнтів запасу платоспроможності страхових компаній за даними фінансової звітності відповідно станом на 31.12.2004 р., 31.12.2005 р. та 31.12.2006 р.

Існуюча модель державного регулювання платоспроможності страхових компаній (визначення фактичного запасу платоспроможності страховика) потребує таких уточнень:

1. З метою розрахунку показника платоспроможності в динаміці необхідно здійснити поєднання активів страховика, які мають підсумковий характер, і страхових платежів, які мають поточний характер.

2. З метою підвищення надійності показників платоспроможності необхідно з розрахунку фактичного показника платоспроможності виключити суми страхових платежів, які передаються у перестрахування.

3. З метою врахування ймовірності настання страхових випадків у майбутньому вираховувати із зібраних страхових премій забезпечення майбутніх виплат і платежів у вигляді позитивної різниці між резервом незароблених премій та сумами участі перестраховиків у резервах незароблених премій.

Наведені уточнення пропонується формалізувати за такою моделлю поточного запасу платоспроможності (ПЗП) страхової компанії:

ПЗП = ?А - ?НА - Дз - Пз - Дмп - Змвп - (?СП - ?СПпер), (3)

де ?А - загальна сума активів;

?НА - сума нематеріальних активів;

Дз - довгострокові зобов'язання;

Пз - поточні зобов'язання;

Дмп - доходи майбутніх періодів;

Змвп - сума забезпечення майбутніх виплат та платежі;

?СП - сума надходжень страхових премій за визначений період часу;

?СПпер. - сума страхових премій, які належать перестраховикам.

Економіко-математична модель забезпечення максимальної платоспроможності компанії може бути представлена рівнянням лінійної моделі множинної регресії з кількома змінними величинами:

ПЗП = ФЗП a₀ - a₁ ?СП + a₂?СПпер, (4)

де а₀, а₁, а₂ - оцінки параметрів моделі.

Трансформація рівняння (3) у рівняння (4) відбулася виходячи з формули фактичного запасу платоспроможності, яка дорівнює

ФЗП = ?А - ?НА - Дз - Пз - Дмп - Змвп. (5)

Визначення оцінок a₀, a₁, a₂ параметрів здійснюватиметься за методом найменших квадратів. При оцінці параметрів цього рівняння у кожному i-му спостереженні фіксують значення результативної ознаки ФЗП та факторних ознак ?СП... ?СПпер.

Для більш наочного підтвердження ефективності застосування поточного запасу платоспроможності страхової компанії, а також для моніторингу реальної платоспроможності страховиків побудовано графіки показників ФЗП, НЗП та ПЗП для страхових компаній (табл. 2, рис. 3).

Таблиця 2

Показники ФЗП, НЗП, ПЗП компаній, які потрапили в зону ризику (2009 р.)

Рис. 3 Розподіл показників ФЗП, НЗП, ПЗП страхових компаній

У результаті аналізу графічного зображення показників ФЗП, НЗП та ПЗП страховиків (рис. 3) встановлено, що за 2009 рік у всіх страховиків ПЗП був меншим за ФЗП та НЗП, ? це свідчить про низьку платоспроможність, яка стала наслідком того, що ці компанії потрапили до зони ризику. Таким чином, застосування моделі поточного запасу платоспроможності (ПЗП) страхової компанії є виправданим та достатньо обґрунтованим.

Фінансовий механізм страхової компанії має функціонувати таким чином, щоб забезпечувати досягнення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика. Це є стратегічною метою фінансового механізму страхової компанії, для якої необхідно забезпечити максимальну платоспроможність та фінансову стійкість страхової компанії.

Для вирішення даного завдання застосовано метод аналізу ієрархій (метод Т. Сааті).

Уперше визначено пріоритетні напрями забезпечення платоспроможності страхової компанії через побудову ієрархічної структури, яка складається з чотирьох рівнів (рис. 4):

1) стратегічна мета фінансового механізму страхової компанії (забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика);

2) напрями досягнення стратегічної мети страхової компанії;

3) цілі забезпечення ефективного обігу фінансових ресурсів страхової компанії;

4) заходи для досягнення цілей і стратегічної мети фінансового механізму страхової компанії.

Рис. 4 Структура забезпечення максимальної платоспроможності
страховика

Із використанням побудованої ієрархічної структури забезпечення максимальної платоспроможності страховика доведено, що найбільший вплив на досягнення стратегічної мети фінансового механізму страхової компанії - забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика - мають такі заходи, як забезпечення підвищеної участі перестраховиків у резервах незароблених премій, збільшення статутного фонду страховика, вільних резервів і забезпечення більш ефективного використання статутного та гарантійного фондів страховика.

При проведенні попарних порівнянь оцінка ступеня відхилення від узгодженості (ВУ) не перевищує встановленої межі (10%), і в експертів немає необхідності перевіряти свої судження. Це підтверджує об'єктивність та обґрунтованість одержаних результатів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та подальше вирішення актуального наукового завдання - розробки й наукового обґрунтування теоретичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування фінансового механізму діяльності страхової компанії через визначення реальної платоспроможності.

У результаті дослідження сформульовано такі основні висновки і пропозиції:

1. Узагальнено термінологічний апарат окремих аспектів системи управління фінансами, що надало можливість більш чітко трактувати термін «фінансовий механізм». Обґрунтовано, що фінансовий механізм доцільно визначати як систему фінансових форм і методів, яка включає фінансові, економічні показники, індикатори, інструменти та важелі та базується на нормативно-правовому й інформаційному забезпеченні.

2. Фінансовий механізм страхової компанії умовно поділено на шість етапів. На першому етапі відбувається надходження страхових премій до страховика як безпосередньо від страхувальника, так і через прямих страхових посередників та перестрахувальників. Страховик за отримані страхові премії виплачує винагороду у вигляді комісії прямим страховим посередникам та здійснює тантьєму (комісію з прибутку) перестрахувальникам. На другому етапі здійснюється перестрахування, яке виконує страхова компанія, передаючи частину страхової відповідальності та страхових премій перестраховику. Страхові премії від утриманої страховиком відповідальності оподатковуються за ставкою 3%. Зворотний зв'язок відображається у здійсненні страхових виплат, якщо має місце страховий випадок, і тантьєми. На третьому етапі страховик формує технічні резерви із страхових премій. Із технічних резервів утворюються два види резервів: резерви збитків та резерви незароблених премій. На четвертому етапі виплачуються страхові відшкодування, які вираховуються з резервів збитків. На п'ятому етапі здійснюється розміщення сформованих резервів незароблених премій згідно із Законом України «Про страхування». На шостому етапі з суми нерозподіленого прибутку формуються вільні резерви, які розміщуються з урахуванням прибутковості. Прибуток, який страховик отримує від розміщення вільних резервів та резервів незароблених премій, після оподаткування за ставкою 25% становить нерозподілений прибуток страхової компанії.

3. Доведено, що нормативна методика визначення платоспроможності страховика та рекомендації щодо аналізу діяльності страховиків, а також тести раннього попередження виконують тільки контролюючу функцію на конкретну дату розрахунку показника та не враховують динаміки змін показника, не надають інформації щодо рекомендацій з підвищення платоспроможності.

4. Запропоновано упровадження коригувального коефіцієнта платоспроможності, який дозволить урахувати частку активів страховика у сформованих страховою компанією резервах незароблених премій та скоригувати коефіцієнт запасу платоспроможності на масштаби діяльності страховика, тобто на обсяг сформованих страховою компанією резервів та загальний обсяг активів.

5. Надано конкретні рекомендації щодо визначення реальної платоспроможності вітчизняних страховиків, які полягають у системному аналізі результатів тестів раннього попередження потенційної втрати фінансової стійкості компанії, коефіцієнтів її фінансового стану та скоригованого коефіцієнта запасу платоспроможності.

6. Створено економіко-математичну модель забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страхової компанії. Дана модель має функціональне значення та універсальний характер і може бути використана у визначенні реальної платоспроможності страховиків, які займаються страхуванням іншим, ніж страхування життя.

7. Побудовано ієрархічну структуру забезпечення максимальної платоспроможності та фінансової стійкості страховика, яка передбачає заходи забезпечення підвищеної участі перестраховиків у резервах незароблених премій, збільшення статутного фонду страховика, вільних резервів та забезпечення більш ефективного використання статутного та гарантійного фондів страховика.

Запропоновано Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України розглянути можливість визначення реального показника платоспроможності страховиків із використанням коригувального коефіцієнта, який дозволить урахувати частку активів страховика у сформованих страховою компанією резервах незароблених премій та скоригувати коефіцієнт запасу платоспроможності на масштаби діяльності страховика, а страховим компаніям для забезпечення максимальної платоспроможності - забезпечувати підвищену участь перестраховиків у резервах незароблених премій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Сокол С.В. Особливості формування уставного фонду страхової компанії / С.В. Сокол // Управління розвитком: зб. наук. робіт. Х.: ХДЕУ, 2002. №2. С. 58-60.

2. Сокол С.В. Оцінка активів страхових компаній / Н.М. Внукова, С.І. Чернишов, С.В. Сокол // Фінанси України. 2002. №4. С. 126-132.

Особистий внесок: виконано оцінку активів страхових компаній.

3. Сокол С.В. Порівняння стану нормативної системи оцінки платоспроможності страхових компаній України з вимогами до платоспроможності страхових компаній у країнах ЄС / С.В. Сокол // Зовнішня торгівля: Право та економіка. 2004. №4. С. 117-122.