Розвиток системи страхування сільськогосподарських культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки”

УДК: 368.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток системи страхування сільськогосподарських культур

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Александрова Марія Михайлівна

Київ 2011

Загальна характеристика роботи

Кардинальні зміни в системі страхування, пов'язані з ринковими умовами господарювання, обмежили використання обов'язкових форм страхового захисту, що традиційно застосовувались в якості засобів державного впливу на сільськогосподарське виробництво. А концепція застосування добровільного страхування з державною підтримкою залишається гостро дискусійною. Нині страхування в Україні розвивається переважно екстенсивним шляхом, за рахунок формального та схемного страхування. Питання ж підвищення якості страхових послуг, поєднання інтересів учасників страхових відносин, структурної побудови системи сільськогосподарського страхування залишаються невирішеними. З цих позицій об'єктивно необхідним є дослідження теоретичних і практичних аспектів формування системи страхування сільськогосподарських культур з урахуванням необхідності її державної підтримки та розробка на науковій основі комплексу заходів, спрямованих на підвищення її ефективності.

Огляд наукових досліджень свідчить, що проблеми формування та розвитку системи страхування сільськогосподарських культур на макро- та мікрорівні досліджували такі відомі вчені й практики, як І. Балабанов, В. Базилевич, А. Банасинський, В. Бігдаш, В. Борисова, О. Ботвиновська, Є. Бридун, О. Васюренко, Н. Внукова, К. Воблий, В. Галасюк, А. Гінзбург, Л. Горбач, С. Гоцуляк, І. Гринюк, О. Ґудзь, М. Дем'яненко, А. Залєтов Т. Калашнікова, Г. Кірейцев, М. Клапків, Є. Коломін, А. Мотильов, С. Навроцький, С. Осадець, Л. Примостка, Н. Прокопенко, В. Райхер, І. Рейтман, П. Саблук, В. Серебровський, М. Сорока, Є. Сосенко, А. Таркуцяк, Н. Хохлов, Л. Худолій, А. Чупіс, В. Шахов, А. Шолойко, Є. Юдін, Р. Юлдашев та багато інших. Аналіз праць науковців дозволяє зробити висновок, що для дослідження системи страхування сільськогосподарських культур існує теоретико-методологічна база і, одночасно, потреба в подальшій розробці даного питання. Необхідність удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур вимагає проведення системних досліджень і розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо її подальшого розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського державного технологічного університету і є складовою державної програми досліджень на тему: “Формування соціально-економічних умов для сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U008498). У межах наукової програми автором виконані дослідження, пов'язані з розвитком теорії та практики взаємного страхування, його впливу на стійкість фермерських господарств, систематизацією та посиленням організаційно-економічних вимог до страховиків, що здійснюють страхування в сільськогосподарській галузі, розробкою модульної програми страхування сільськогосподарських культур.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку системи страхування сільськогосподарських культур шляхом удосконалення існуючих і розробки теоретичних, методологічних та організаційних положень.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- поглибити теоретичні засади страхування сільськогосподарських культур з метою уніфікації застосуванні таких понять як ризик, антиризикова діяльність, страховий захист, об'єкт і предмет страхування сільськогосподарських культур в практичній діяльності;

- уточнити визначення, основні елементи, принципи функціонування системи страхування сільськогосподарських культур, механізм взаємозв'язку між її елементами для поєднання та реалізації інтересів всіх суб'єктів страхових відносин даної системи;

- узагальнити світовий досвід функціонування систем страхування з метою розробки пропозицій щодо гармонізації вітчизняної системи страхування сільськогосподарських культур;

- дослідити становлення та розвиток системи страхування сільськогосподарських культур на різних етапах функціонування держави з метою обґрунтування використання історичного досвіду її організації в практиці страхування сільськогосподарських культур та з'ясувати особливості державної підтримки страхування сільськогосподарських культур;

- проаналізувати тенденції розвитку системи страхування сільськогосподарських культур з метою обґрунтування необхідності застосування державної підтримки у поєднані з іншими формами страхового захисту для забезпечення дієвості та ефективності функціонування системи;

- оцінити сучасний стан, особливості методичного забезпечення процесу страхування сільськогосподарських культур задля надання пропозицій щодо його покращання, усунення інформаційної асиметрії між його учасниками, спрощення процедури застосування та для поєднання інтересів всіх учасників процесу страхування;

- сформувати рекомендації щодо розвитку системи страхування сільськогосподарських культур в напрямку гармонізації її структурних елементів та рівнів, що дозволяє покращати страховий захист сільськогосподарського виробництва в цілому;

- обґрунтувати створення та участь в системі страхування сільськогосподарських культур товариств взаємного страхування для підвищення рівня захисту майнових інтересів сільгоспвиробників;

- розробити інноваційну програму страхування сільськогосподарських культур для розширення обсягу страхового покриття та зниження вартості страхових послуг.

Об'єктом дослідження виступає система страхування сільськогосподарських культур, його державна підтримка та практика здійснення.

Предметом дослідження є теоретичні й прикладні аспекти системи страхування сільськогосподарських культур та розвиток відносин між учасниками процесу страхування.

Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання явищ. Серед загальнонаукових методів дослідження застосовано абстрактно-логічний метод - при постановці цілей і задач дослідження, при порівнянні основних видів страхових продуктів, при дослідженні закордонного досвіду державної підтримки виробництва сільськогосподарських культур; історичний - при дослідженні концептуальних підходів до організації страхування сільськогосподарських культур в Україні тощо; серед спеціальних - економіко-статистичний - при здійсненні аналізу становлення та розвитку системи страхування сільськогосподарських культур в Україні, при обґрунтуванні доцільності та ефективності запропонованих варіантів рішення практичних рекомендацій; економіко - математичний - при обґрунтуванні модульної програми страхування сільськогосподарських культур; соціологічний - при анкетуванні фермерських господарств для з'ясування та узагальнення практики страхування сільськогосподарських культур.

Інформаційною та методологічною основою дисертації виступають наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені питанням побудови системи страхування в сільському господарстві, матеріали наукових конференцій, статті періодичних видань, монографії, офіційна статистична інформація та нормативні документи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій з удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур як основи покращання захисту сільгоспвиробників та забезпечення сталості економіки і продовольчої безпеки держави. У процесі дослідження отримано такі наукові результати:

вперше:

- обґрунтовано систему страхування сільськогосподарських культур, яка складається із груп суб'єктів страхових відносин та функціональних блоків, основними принципами якої є добровільність, надійність та гарантія страхового захисту, забезпечення реалізації взаємного економічного інтересу суб'єктів системи, доступність страхових послуг, ефективність й адресність державної підтримки, що дозволяє впорядкувати фінансово-економічний та організаційно-правовий механізм здійснення страхування;

- розроблено модульну страхову програму шляхом приєднання до страхування сільськогосподарських культур, як основи, інших страхових об'єктів та родів небезпек, що зменшує вартість страхової послуги, дозволяє максимально охопити страховим захистом всі процеси циклу виробництва сільськогосподарських культур та супутніх виробничих процесів і, таким чином, розширити ринок страхових послуг;

удосконалено:

- класифікацію ризиків виробництва сільськогосподарських культур (за сферою виникнення, можливим результатом, масштабністю), що дозволяє усунути міжвидові повтори у переліку ризиків, страхових подій та випадків при використанні в страхових продуктах і сприяє покращанню якості надання страхових послуг за рахунок їх уніфікації, а також форму звітності 50-сг “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 20_ рік” шляхом введення додаткового розділу 5 “Страхування” п. 5.1 “Страхування в рослинництві”, що покращує інформаційне забезпечення проведення кількісного й вартісного аналізу обсягів страхування сільськогосподарських культур та його державної підтримки, підвищує рівень контролю за використанням бюджетних коштів;

- модель системи страхування сільськогосподарських культур, яка передбачає створення товариств взаємного страхування, їх об'єднання та участь в перестраховій системі, що підвищує ефективність захисту майнових інтересів сільгоспвиробників в умовах катастрофічних, кумулятивних ризиків за рахунок орієнтованості на високий рівень довіри страхувальників та можливості створення додаткових фондів фінансових ресурсів, що, в свою чергу, підвищує рівень покриття збитків в несприятливі за погодними умовами роки та надає можливості здійснення превентивних заходів;

набуло подальшого розвитку:

- взаємозв'язок понять “страховий ризик”, “страхова подія”, “страховий випадок” , що усуває їх неоднозначне застосування всіма суб'єктами системи страхування та визначення страхування сільськогосподарських культур як форми страхового захисту й системи страхування сільськогосподарських культур з позиції її структуризації, функціональних зв'язків та встановлення критеріїв її ефективності, що сприяє її цілісності, дієвості та життєздатності;

- систематизація концептуальних підходів до організації страхування сільськогосподарських культур в частині їх історичної періодизації за ознаками зміни форм здійснення, методичного забезпечення, розвитку організаційних форм учасників страхових відносин, що дозволяє встановити їх переваги та недоліки для цілей використання в сучасних ринкових умовах;

- форми страхування сільськогосподарських культур в частині законодавчого закріплення добровільної з державною підтримкою та поєднання комерційного, некомерційного, державного страхування на партнерських засадах в єдиній системі;

- застосування коефіцієнта ризику інвестора шляхом його трансформації до визначення ризику виробництва сільськогосподарських культур, що сприяє свідомому та добровільному прийняттю страхувальником рішення щодо участі в страховій угоді.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій та рекомендацій з удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур. В практичну діяльність Житомирської філії страхової компанії “Статус” впроваджено методику визначення коефіцієнта ризику та його ступеню при укладенні договору страхування сільськогосподарських культур (довідка № 124/32 від 11 січня 2010 р.), що обґрунтовує доцільність здійснення страхування. Результати дослідження знайшли застосування у навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету (довідка № 44-45/1239 від 11 жовтня 2010 р.) та Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка № 263 від 07 жовтня 2010 р.) при викладанні дисциплін “Страхування” та “Страхові послуги”. Проведений в дисертації аналіз сучасного стану страхування сільськогосподарських культур в Житомирській області, сформовані напрямки покращання взаємовідносин між учасникам страхового процесу, обґрунтування обсягів державної підтримки при страхуванні ризиків вирощування сільськогосподарських культур використані спеціалістами головного управління агропромислового розвитку Житомирської ОДА у розробці концепції розвитку сільськогосподарської галузі Житомирської області (довідка № 421 від 14.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Пропозиції та рекомендації належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача, яка полягає в дослідженні теоретичних та практичних питань формування та розвитку цілісної системи страхування сільськогосподарських культур.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науковій конференції “Бухгалтерський облік та господарський контроль: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Житомир, 2002 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева” (м. Житомир, 2005 р.), Міжнародній науковій конференції “Концепции развития бухгалтерской профессии: теория и практика” (м. Житомир, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева” (м. Житомир, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (м. Кривий Ріг, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економічної системи України” (м. Черкаси, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції “Наукові бухгалтерські школи світу: еволюція, сучасний стан, перспективи розвитку” (м. Житомир, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст” (м. Вінниця, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції “Бухгалтерський облік, аналіз і контроль в системі корпоративного управління: розвиток і технічні можливості” (м. Житомир, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку державного контролю і аудиту в Україні” (м. Київ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Умови економічного росту в країнах з ринковою економікою” (м. Переяслав-Хмельницький, 2010 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження у фахових виданнях опубліковано 13 статей загальним обсягом 7,0 друк. арк. (особисто автору належить 6,61 друк. арк.), 12 тез доповідей загальним обсягом 3,4 друк. арк. (особисто автору належить 3,04 друк. арк.), в інших публікаціях, виданих у співавторстві. В дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача (25,73 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації 191 сторінка комп'ютерного тексту, містить 29 таблиць на 23 сторінках, 18 рисунків на 13 сторінках, 10 додатків на 24 сторінках. Повний обсяг дисертації 238 сторінки. Список використаних джерел налічує 244 найменування на 23 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, викладено наукову новизну і практичне значення пропозицій, вказано характер апробації та особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичні основи системи страхування сільськогосподарських культур” - розглянуто сутність страхування як форми страхового захисту сільськогосподарських культур; досліджено структуру, принципи функціонування системи страхування сільськогосподарських культур; систематизовано закордонний досвід формування системи страхування сільськогосподарських культур.

Передумовою виникнення страхових відносин та побудови системи страхування є ризик. Сільське виробництво знаходиться під впливом багатьох ризиків, страхових подій та страхових випадків, щодо яких у страховій справі існує плутанина в їх розмежуванні та багато варіантів класифікації. З метою уникнення протиріч у розумінні страхової послуги запропоновано виділяти страхові ризики за можливими наслідками його реалізації, страхові події - як узагальнення ймовірних страхових випадків, а страхові випадки - як подія, що відбулася та встановити, що страховий ризик реалізується через декілька страхових подій, які узагальнюють конкретні страхові випадки. Врахування специфіки сільського господарства та його ризиків дозволило удосконалити класифікацію ризиків виробництва сільськогосподарських культур з метою усунення існуючих міжвидових повторів у переліку ризиків, подій та випадків через виділення трьох основних ознак: за сферою виникнення (можливістю впливу на ризики); в залежності від можливого результату (наслідків реалізації ризиків); за масштабністю (впливом на кількість об'єктів), що дозволяє покращити умови надання страхових послуг. Дію ризиків, які впливають на сільське господарство, регулюють у двох напрямках - їх скорочення та передача іншим суб'єктам господарювання. Одним із методів трансферту ризику є страхування, матеріальним втіленням якого є страховий фонд. При визначенні страхування для потреб побудови системи страхування доведено, що, не зважаючи на різні підходи, об'єктом страхування сільськогосподарських культур є майновий інтерес щодо їх виробництва, а предметом - ризик втрати врожаю, доходу, понесених витрат на виробництво сільськогосподарських культур. Відповідальність за ризик в сільському господарстві повинна бути розподілена між всіма суб'єктами господарювання, включаючи державу. При цьому можливі два варіанти участі держави у відшкодуванні втрат, спричиненими стихійними лихами: надання грошових компенсацій та підтримка страхування.

Дослідження системи страхування сільськогосподарських культур показало відсутність його чіткого визначення та структурування, в результаті чого обґрунтовано підхід, за яким система страхування сільськогосподарських культур розглядається як сукупність взаємопов'язаних компонентів, що функціонують у сфері страхування й сільськогосподарського виробництва та створюють цілісну єдність з метою організації страхового захисту на принципі солідарного замкнутого розподілу страхового збитку та на умовах трансферту ризику й реалізації економічного інтересу кожного із суб'єктів даної системи (рис.1).

Структурно система страхування сільськогосподарських культур складається із компонентів, які відображають групи учасників страхових відносин, а функціональна побудова представлена трьома блоками. Встановлено, що принципами функціонування даної системи є добровільність участі в страховій угоді, надійність та гарантія страхового захисту, реалізація взаємного економічного інтересу суб'єктів системи, доступність страхових послуг, ефективність державної підтримки. Конкретизовано, що ознаками дієвості даної системи є надійність, точність, швидкість реагування на вплив ризиків та реалізація інтересів суб'єктів системи, як визначального фактору її ефективного розвитку. А критеріями ефективності системи є забезпечення загальної стабільності виробництва сільськогосподарських культур, а також повнота відшкодування збитків в окремому господарстві. В системі страхування сільськогосподарських культур доцільно розглядати економічну ефективність для страховика, страхувальника та держави; а їх поєднання формує економічну ефективність всієї системи.

Рис. 1. Система страхування сільськогосподарських культур в Україні

система страхування сільськогосподарський культура

На підставі вивчення світового досвіду встановлено, що існують три можливих варіанти розвитку системи страхування сільськогосподарських культур - страхування здійснюють приватні страховики, страхування здійснюється державним страховиком, страхування здійснюється в рамках партнерства між державою і приватним сектором, що є найбільш прийнятним в сучасних умовах господарювання.

У другому розділі - “Організаційно-методичне забезпечення системи страхування сільськогосподарських культур” - проведено аналіз становлення та розвитку системи страхування сільськогосподарських культур; розглянуто тенденції її розвитку; надана оцінка методичному забезпеченню процесу страхування сільськогосподарських культур.

Організаційно-методичне забезпечення системи страхування сільськогосподарських культур ґрунтується на концептуальних підходах до організації страхування. Шляхом історичної періодизації з'ясовано, що розвиток концептуальних підходів до страхування сільськогосподарських культур відбувався залежно від зміни добровільної його форми через обов'язкову на добровільну з державною підтримкою, у напрямку від страхування певних страхових випадків (градобою і вимокання) через страхування посівів від всіх ризиків до страхування виробництва сільгоспкультур, від страхування недобору врожаю до страхування доходів сільгоспвиробників від втрати врожаю. Одночасно відбувався поетапний розвиток організаційних форм страхування від некомерційного об'єднання страхувальників у товариствах взаємного страхування через державну монополію до комерційного страхування з державною підтримкою. Встановлено, що нині для України є найбільш прийнятною модель системи страхування на основі добровільної форми страхування на умовах державної підтримки.

За сучасною концепцією страхування сільськогосподарських культур в Україні відноситься до майнового страхування, яке може здійснюватись як в обов'язковій, так і в добровільній формі. В Україні фінансова підтримка з державного бюджету сільськогосподарських виробників здійснюється за 16 основними бюджетними програмами, які охоплюють 29 напрямків діяльності сільськогосподарських підприємств. При цьому державна підтримка розвитку рослинництва складає 17-19 % загальної фінансової підтримки аграріїв. Що ж до обсягів державної підтримки страхування, то в 2009-2010 рр. в Україні була відсутня програма здешевлення частки страхових премій сільгоспвиробникам; з 2005 по 2008 роки кошти на зазначені цілі виділялись, їх обсяги коливались. В 2008 р. виділені бюджетні кошти не були використані, більшу їх частину було перерозподілено. Завдяки проведеному аналізу щодо рівня страхування сільськогосподарських культур за 2005-2010 рр. виявлено зростання вартості страхової послуги в страхуванні сільськогосподарських культур (страхова премія на 1 га застрахованої площі зросла майже втричі), зменшення кількості страховиків, що здійснюють сільськогосподарське страхування (у 7,5 рази) і застрахованих площ посівів (майже в 2 рази) та доведено, що страхування в сільському господарстві не користується попитом, а обов'язкова його форма у страхуванні сільськогосподарських культур не спрацьовує, оскільки відсутня дієва системи страхування сільськогосподарських культур. В структурі страхового портфелю переважає страхування зернових і зернобобових культур та цукрового буряку - понад 75 %, соняшнику - майже 10 %, а решта - інші культури. Основні показники страхування сільськогосподарських культур за 2009-2010 рр. наведено в табл. 1.

Встановлено, що здійснити якісний аналіз страхування врожаю сільськогосподарських культур за сучасної системи збору та надання статистичної звітності неможливо, оскільки жодна зі статистичних форм сільськогосподарських підприємств і звітність страховиків не містить виокремленої інформації про страхування сільськогосподарських культур. Тому запропоновано вдосконалення форми звітності 50-сг шляхом введення додаткового розділу 5 “Страхування” п. 5.1“Страхування в рослинництві”, що задовольняє інформаційні потреби всіх користувачів звітності та за умови відновлення державної підтримки страхування підвищує рівень контролю за використанням бюджетних коштів.

З'ясовано, що при страхуванні сільськогосподарських культур відсутні єдині стандарти умов страхування, а потому кожний страховик самостійно визначає перелік страхових ризиків, порядок розрахунку страхового забезпечення та відшкодування, обґрунтовує відмови в страховій виплаті, терміни проведення цих виплат тощо. На підставі проведеного анкетного дослідження визначено, що головними чинниками для використання страхування в якості захисту від ризиків в рослинництві в переважній більшості невеликих господарствах Житомирської обл. є: необхідність отримання банківського кредиту, рекомендації колег та знайомих, власний досвід, довіра до страховика. Це свідчить про низьку не тільки страхову, а й бізнесову культуру більшості вітчизняних аграріїв. Для прийняття рішення щодо участі в страховій угоді обґрунтовано доцільність розрахунку коефіцієнта ризику вкладень у власне виробництво аналогічно розрахунку коефіцієнта ризику, що застосовується у ризик-менеджменті для визначення ступеня ризику, величина якого відображає ймовірність та обсяги втрати власних фінансових ресурсів інвестора.

Розрахунок коефіцієнта ризику, який показує ступінь ризику виробництва сільськогосподарських культур пропонуємо здійснювати за співвідношенням розміру вкладень у виробництво, що уособлюють максимально можливі втрати у разі реалізації ризику, до розміру очікуваних надходжень. Якщо значення коефіцієнта ризику перевищує 0,3, то такий ризик бажано страхувати.

На основі систематизації роздрібненої статистичної інформації встановлено, що основними видами страхових продуктів, які використовуються в страхуванні сільськогосподарських культур в Україні є страхування витрат; страхування врожаю - з визначенням збитків на кожному полі, індексне страхування (по індексу врожайності та по індексу погоди); мультиризикове страхування врожаю; страхування доходу. В ході дослідження сучасних вітчизняних страхових продуктів із страхування сільськогосподарських культур узагальнено їхні переваги та недоліки й враховуючи рівень рентабельності страхових операцій у страховика, запропоновано запровадити частковий перерозподіл інвестиційного доходу страховика на користь страхувальника у разі відсутності в останнього страхового випадку та підстав виплати страхового відшкодування. Така пропозиція сприяє розвитку сільськогосподарського страхування та поширенню страхування сільськогосподарських культур.

Таблиця 1. Основні показники страхування сільськогосподарських культур за 2009 - 2010 рр. (за даними 16-ти страхових компаній) в Україні*

*Розраховано за даними МФК

У третьому розділі - “Удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур” - розглянуто напрямки реформування системи страхування сільськогосподарських культур; запропоновано використання взаємного страхування як елементу даної системи; розроблено модульну програму страхування сільськогосподарських культур.

Встановлено, що взаємодія держави, страховиків та страхувальників в межах страхової системи ґрунтується на дотриманні всіма учасниками страхового процесу трьох важливих принципів: прозорість інформації, стабільність правових засад, співробітництво та партнерські відносини між учасниками страхових відносин. Доведено, що важливим напрямком удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур в Україні є розмежування рівнів та концептуальних принципів організації системи, які мають бути гармонізовані між собою (рис. 2).

Рис. 2. Гармонізована структура вітчизняної системи страхування сільськогосподарських культур

Доведено, що розвиток системи страхування сільськогосподарських культур повинен відбуватися на умовах державної підтримки та здійснюватись за такими основними напрямками:

1. Участь держави в проведенні страхування, що надасть гарантії стабільності виробництва сільськогосподарських культур.

2. Розробка нових видів страхових послуг. Формування модульної програми страхування сільськогосподарських культур, що забезпечить здешевлення страхових послуг та об'єднає страховий захист сільськогосподарських культур на всіх стадіях відтворювального процесу.

3. Створення організаційних моделей страхування сільськогосподарських культур - комерційними страховими організаціями та шляхом створення товариств взаємного страхування, що дасть можливість поєднати страхові інтереси учасників системи та підвищити рівень страхового захисту.

4. Умови здійснення страхування необхідно стандартизувати шляхом створення стандартних страхових продуктів, що забезпечить дотримання правил та вимог страхування всіма учасниками страхового процесу.

5. Удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур повинне здійснюватись у напрямку посилення вимог щодо страховика, як суб'єктного елемента системи. Чітке встановлення кваліфікаційних, організаційних, фінансово-економічних вимог надасть змогу уніфікувати діяльність страховиків, які входять в систему, що призведе до покращання якості надання страхових послуг сільгоспвиробникам.

6. Встановити пільгові умови надання кредитів та позик на здійснення страхування сільськогосподарських культур.

7. Розробити порядок планування видатків на страхування державного та місцевого бюджетів, державного страхового, перестрахового резерву на основі показників ємкості страхового ринку та закріпити варіанти виділення зазначених коштів на відшкодування збитків в рослинництві.

8. Забезпечити підготовку спеціалістів в галузі агрострахування.

9. Забезпечити фаховий супровід укладених договорів страхування, що сприяє поєднанню інтересів учасників страхових відносин в системі страхування сільськогосподарських культур.

На основі дослідження сутності взаємного страхування виявлено низку його переваг порівняно з комерційною формою страхового захисту в частині організації, фінансового забезпечення, умов здійснення страхування. Для удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур запропоновано використання товариств взаємного страхування, їх об єднання та участь в перестраховій системі, що покращує рівень захисту майнових інтересів сільгоспвиробника.

Для підвищення якості страхових послуг, зниження їх вартості, підвищення рівня та повноти страхового захисту сільгоспвиробника розроблена модульна страхова програма, структура якої наведена на рис. 3 і яка охоплює весь цикл виробництва сільгоспкультур від кредитування, посіву, вирощування до збирання врожаю, його транспортування, зберігання та реалізації.

Рис. 3. Модульна програма страхування сільськогосподарських ризиків на основі страхування сільськогосподарських культур

Запропонована модульна програма дозволяє зменшити вартість страхової послуги, підвищує рівень страхового покриття та страхового захисту, у підсумку, сприяє розширенню ринку страхових послуг в галузі сільськогосподарського страхування.

Висновки

Проведене дослідження з питань розвитку системи страхування сільськогосподарських культур дозволило узагальнити її теоретичні основи, надати характеристику її організаційно-методичному забезпеченню, сформувати напрями її удосконалення та сформулювати такі основні висновки й пропозиції.

1. Сільське господарство постійно знаходиться під впливом ризиків, що вимагає здійснення антиризикової діяльності за допомогою страхового захисту, однією із форм якого є страхування, яке оптимізує використання фінансових ресурсів всіх суб'єктів процесу страхування, застосовуючи потужний механізм нагромадження та ефект рідкісних подій. Для уніфікації та стандартизації страхових продуктів запропоновано класифікувати ризики виробництва сільськогосподарських культур за сферою виникнення; в залежності від можливого результату; за масштабністю. Встановлено, що в практиці страхування має місце певна невпорядкованість у застосуванні страхових понять, яка призводить до різного розуміння страхових продуктів. Запропоновано для уникнення суперечностей у розумінні змісту тієї чи іншої страхової послуги, виділяти страхові ризики за можливими наслідками їх реалізації, страхові події - як узагальнення ймовірних страхових випадків, а страхові випадки - як події, що відбулися та встановити: страховий ризик реалізується через декілька страхових подій, які узагальнюють конкретні страхові випадки. Об'єктом страхування сільськогосподарських культур вважаємо майновий інтерес щодо виробництва сільськогосподарських культур, а предметом - ризик втрати врожаю, доходу та понесених витрат, пов'язаних з виробництвом сільськогосподарських культур. Зазначене дозволяє покращити якість надання страхової послуги та усунути непорозуміння у відносинах між страховиком та страхувальником.

2. Система страхування сільськогосподарських культур - це сукупність взаємопов'язаних елементів, що гармонійно функціонують у сферах страхування й сільського господарства та створюють цілісну єдність з метою організації страхового захисту на принципі солідарного замкнутого розподілу страхового збитку та на умовах трансферту ризику, що оптимізує страховий захист виробництва сільськогосподарських культур і забезпечує стійкість підприємств. Принципами даної системи є добровільність, надійність та гарантія страхового захисту, взаємна заінтересованість суб'єктів системи в її розвитку, доступність страхових послуг та державна підтримка. Критерієм ефективності даної системи є задоволення потреб всіх учасників страхового процесу.

3. В міжнародній практиці найбільш вживаними є три моделі страхування в сільському господарстві - американська, європейська, змішана. Основна риса американської моделі - широка участь держави в підтримці страхування сільськогосподарських ризиків, а європейської - мінімальний рівень втручання держави. В Іспанії побудована змішана модель системи страхування сільськогосподарських культур, в основу якої покладено узгодженість інтересів страховика, страхувальника та державного адміністратора, що є найбільш оптимальним для України при побудові системи страхування.

4. Аналіз розвитку систем страхування сільськогосподарських культур встановив, що концептуальні підходи до організації такого страхування змінювались від добровільної його форми через обов'язкову до добровільної з державною підтримкою, від страхування окремих страхових випадків до страхування від всіх ризиків, від страхування недобору врожаю до страхування доходів сільгоспвиробників від втрати врожаю. Відповідно змінювалось та удосконалювалось методичне забезпечення процесу страхування, відбувався поетапний розвиток організаційних форм страхування від некомерційного об'єднання страхувальників через державну монополію до комерційного страхування з державною підтримкою, і знову до впровадження некомерційної форми надання страхових послуг.

5. Винятковими рисами сучасної системи страхування сільськогосподарських культур є неможливість детального аналізу її стану, наданих страхових послуг, обсягів страхування сільськогосподарських культур, ємкості страхового ринку; відсутність сформованої законодавчо-нормативної та єдиної статистичної бази страхування, низький рівень попиту на страхові послуги, недовіра страхувальників до страхових компаній, припинення державної підтримки страхування при виробництві сільськогосподарських культур, відсутність ефективних стандартних страхових послуг та мотивації укладання договорів страхування сільськогосподарських культур тощо.

6. Методичне забезпечення страхування сільськогосподарських культур вимагає свого удосконалення в частині уточнення бази визначення страхової вартості, страхового збитку при наданні страхової послуги, що усуне непорозуміння між учасниками страхового процесу і покращить стан відносин між ними. Пропонуємо запровадити частковий перерозподіл інвестиційного доходу страховика на користь страхувальника у разі відсутності в останнього страхового випадку та підстав виплати страхового відшкодування, що сприятиме поширенню страхування сільськогосподарських культур, а для проведення аналізу його обсягів пропонуємо удосконалену форму статистичної звітності 50-сг.

7. З метою зниження рівня інформаційної асиметрії та створення однакових умов учасникам страхових відносин щодо прийняття ними рішення про участь у страховій угоді пропонуємо використовувати коефіцієнт ризику, що застосовується для визначення ступеня ризику інвестора і величина якого відображає ймовірність втрати власних фінансових ресурсів. Трансформуючи даний коефіцієнт до визначення ризику виробництва сільськогосподарських культур встановили, якщо значення коефіцієнта ризику перевищує 0,3, то такий ризик бажано страхувати. Ризиковість сільськогосподарського виробництва та сучасні страхові системи вимагають ефективної взаємодії із бюджетною системою напрямки якої визначені в інформаційному забезпеченні; виділенні сільськогосподарського страхування в окремий вид страхування, а страхування сільськогосподарських культур - в окремий підвид; розробці моделей страхового продукту зі страхування сільськогосподарських культур із участю держави та їх стандартизації; створенні накопичувальних депозитних рахунків; розмежуванні допомоги між рівнями бюджетної системи України, посиленні вимог щодо страхових компаній, як суб'єктного елемента системи. Встановлення кваліфікаційних, організаційних, фінансово-економічних вимог сприятиме уніфікації діяльності страховиків, які входять в систему, що призведе до покращання якості надання ними страхових послуг; забезпечить підготовку спеціалістів в галузі страхування та фаховий супровід укладених договорів страхування, усуне інформаційну асиметрію в системі страхування сільськогосподарських культур та поєднає економічні інтереси учасників страхових відносин. Зазначене дозволяє впорядкувати й покращити діяльність держави та всіх учасників страхової системи при здійсненні страхування сільськогосподарських культур.

8. Сформовано напрямки розвитку системи страхування сільськогосподарських культур - розмежування рівнів та концептуальних принципів організації даної системи, що забезпечує її гармонізацію. При цьому в рамках системи діє Агенція з питань державної підтримки сільськогосподарського страхування, Бюро незалежної експертизи. Нагляд та регулювання здійснює Мінагрополітики та продовольства й Держфінпослуг. Встановлено, що альтернативою комерційному страхуванню є некомерційна його форма - ТВС, переваги якої полягають в наданні більш дешевих страхових послуг, можливості нагромадження страхових резервів з подальшим їх використанням в роки із низькою врожайністю, а також на превентивні заходи та короткострокове кредитування, наявності взаємоконтролю виконання умов страхування. Некомерційна форма страхування сільськогосподарських культур може відбутися як частина страхової системи за умови її повноцінного нормативного забезпечення та підтримки з боку держави.

9. З метою збільшення обсягів та реалізації цілі системи страхування сільськогосподарських культур запропоновано впровадження модульної страхової програми для сільгоспвиробників, яка дозволить поєднувати в одному договорі декілька страхових продуктів. Основним елементом такої програми є страхування сільськогосподарських культур, а його можуть супроводжувати такі види страхування як інше майнове, технічних ризиків, вантажів, нещасного випадку, відповідальності. Дана страхова програма дозволяє розширити коло застрахованих господарств та підвищити рівень страхового захисту.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Александрова М.М. Ризик та проблеми фінансування антиризикової діяльності / М.М. Александрова // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту / Економічні науки. - 2001. - № 16 - С. 170-173 (0,32 д.а.).

2. Александрова М.М. Регламентація страхової діяльності в Україні / М.М. Александрова // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту / Економічні науки. - 2002. - № 18. - С. 168-176 (0,86 д.а.).

3. Александрова М.М. Термінологія у страхуванні / М.М. Александрова // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту / Економічні науки. - 2002. - № 20. - С. 349-357 (0,69 д.а.).

4. Александрова М.М. Фонди та резерви страховика: поняття, їх види, економічний зміст / М.М. Александрова // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту / Економічні науки. - 2002. - № 22. - С. 335-345 (0,82 д.а.).

5. Александрова М.М. Стійкий розвиток страховика як елемент його рейтингової оцінки / М.М. Александрова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2004. - № 2 (28) - С. 331-335 (0,4 д.а.)

6. Александрова М.М. Сутність рейтингової оцінки страховика / М.М. Александрова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2004. - № 3 (29) - С. 356-362 (0,53 д.а.).

7. Александрова М.М. Теоретичні основи оцінки фінансової корисності страхування / М.М. Александрова // Облік і фінанси АПК. - 2005. - № 6. - С. 14-18 (0,46 д.а.).

8. Александрова М.М. Страховий захист в ТНК / М.М. Александрова // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. Міжнародний збірник наукових праць / Бухгалтерський облік, контроль і аналіз. - 2006. - Вип. 3(6). - С. 40-51 (0,66 д.а.).

9. Александрова М.М. Розміщення страхових резервів: принципи, напрямки, відповідність вимогам чинного законодавства / М.М. Александрова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2006. - № 4 (38) - С. 369-374 (0,45 д.а.).

10. Александрова М.М. Фінансові ресурси, підходи до розуміння та визначення / М.М. Александрова // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2007. - № 1 (39) - С.434-438 (0,36 д.а.).

11. Александрова М.М. Порядок здійснення рейтингової оцінки страховика / М.М. Александрова, А.Ю. Полчанов // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2008. - № 1 (43) - С. 227-233 (0,5 д.а., особистий внесок здобувача - сформовано порядок рейтингової оцінки страховика (0,3 д.а.)).

12. Александрова М.М. Розвиток теорії ризиків в економічній науці: еволюційний підхід / М.М. Александрова, К.К. Уллубієва // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2009. - № 1 (47) - С. 217-220 (0,72 д.а., особистий внесок здобувача - проведено систематизацію підходів різних авторів щодо розуміння ризику в різних економічних школах (0,36 д.а.)).

13. Александрова М.М. Теоретичні основи фінансової стратегії страхової компанії / М.М. Александрова, А.Ю. Полчанов // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - 2010. - № 2 (52) - С. 217-220 (0,59 д.а., особистий внесок здобувача - визначено форми прояву, завдання фінансової стратегії страховика при формуванні його рівня платоспроможності (0,40 д.а.).

14. Александрова М.М. Регулювання бухгалтерського обліку та звітності страховика / М.М. Александрова // Бухгалтерський облік та господарський контроль: минуле, сучасне, майбутнє: міжнар. наук. конф., 16-17 трав. 2002 р.: тези та тексти виступів. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - С. 6-9 (0,18 д.а.).

15. Александрова М.М. Ефективність здійснення майнового страхування / М.М. Александрова // Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева: всеукр. наук. конф., 24-25 лют. 2005 р.: тези та тексти виступів. - Житомир: ЖДТУ, 2005. - С. 107-109 (0,16 д.а.).

16. Александрова М.М. Поняття страхової послуги в системі страхових знань / М.М. Александрова // Концепции развития бухгалтерской профессии: теория и практика: междунар. науч. конф., 18-19 мая 2006 г.: тексты и тезисы выступл. - Житомир: ЖГТУ, 2006. - 136 c. - С. 14-17 (0,25 д.а.).

17. Александрова М.М. Використання облікової та звітної інформації для оцінки діяльності страховика / М.М. Александрова // Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева (в 2-х част.): всеукр. наук. конф., 27-28 лют. 2007 р.: тези та тексти виступів. - Частина ІІ. - Житомир: ЖДТУ, 2007. - С. 33-35 (0,12 д.а.).

18. Александрова М.М. Аудит страхової діяльності: практика запровадження в Україні та закордонний досвід / М.М. Александрова, К.К. Уллубієва // Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю: Всеукр. наук.-практ. конф., 21 лист. 2008 р.: матеріали конф. - Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2008. - С. 141-143 (0,25 д.а., особистий внесок здобувача - обґрунтовано необхідність окремої сертифікації аудиторів, що здійснюють перевірку фінансової звітності страхових організацій (0,15 д.а.)).

19. Александрова М.М. Еволюція напрямків розміщення страхових резервів страховика / М.М. Александрова, І.М. Дідух // Актуальні проблеми економічної системи України: Всеукр. наук.-практ. конф., 15 лист. 2008 р.: тези доп. та вист. - Черкаси: ЧДТУ, 2008. - С. 6-8 (0,36 д.а., особистий внесок здобувача - систематизовано концептуальні підходи до розміщення страхових резервів страховика за роки незалежності України (0,2 д.а.)).

20. Александрова М.М. Форми організації страхового бізнесу та їх вплив на платоспроможність компанії / М.М. Александрова, А.Ю. Полчанов // Актуальні проблеми економічної системи України: Всеукр. наук.-практ. конф., 15 лист. 2008 р.: тези доп. та вист. - Черкаси: ЧДТУ, 2008. - С. 8-11 (0,2 д.а., особистий внесок здобувача - визначено вплив форм організації страховиків на рівень їх платоспроможності (0,1 д.а.)).

21. Александрова М.М. Методика визначення рейтингу фінансової стійкості страхових компаній “12+1” як спосіб оцінки страхового бізнесу / М.М. Александрова // Наукові бухгалтерські школи світу: еволюція, сучасний стан, перспективи розвитку: Міжнар. наук. конф., 3-4 лист. 2008 р.: тези та тексти вист. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - С. 169-173 (0,28 д.а.).

22. Александрова М.М. Поняття страхового товару, страхового продукту, страхової послуги / М.М. Александрова // Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст: Всеукр. наук.-практ. конф., 20-22 бер. 2008 р.: матер. конф. - Том ІІІ. - Вінниця: ВІЕ, ТНЕУ, 2008. - С. 193-198 (0,46 д.а.).

23. Александрова М.М. Місце страхування в системі форм державної підтримки сільського господарства / М.М. Александрова // Бухгалтерський облік, аналіз і контроль в системі корпоративного управління: розвиток і технічних можливостей: V-та міжнар. наук. конф., 9-10 вер. 2009 р.: матер. конф. - Житомир: ПП “Рута”, 2009. - С. 9-11 (0,13 д.а.).

24. Александрова М.М. Проблеми та протиріччя організації сільськогосподарського страхування з державною підтримкою / М.М. Александрова // Сучасний стан та перспективи розвитку державного контролю і аудиту в Україні: всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 лист. 2009 р.: тези доп. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. - С. 5-7 (0,18 д.а.).

25. Александрова М.М. Товариства взаємного страхування - нові суб'єкти ринку страхування врожаю сільськогосподарських культур / М.М. Александрова // Умови економічного росту в країнах з ринковою економікою: Міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 квіт. 2010 р.: матер. конф. - Т. 2. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2010. - С. 197-203 (0,83 д.а.).

26. Александрова М.М. Про платоспроможність страхової компанії та облік страхових платежів / М.М. Александрова // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. В 5 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 207, Том ІV. - С. 1104-1109 (0,35 д.а.).

27. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 268 с. (17,4 д.а., особистий внесок здобувача - досліджено сутність фінансового механізму та фінансових ресурсів (0,85 д.а.)).

28. Александрова М.М. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник [2-е видання, перероблене і доповнене] / М.М. Александрова, Г.Г. Кірейцев, С.О. Маслова. - Київ: ЦУЛ, 2002 - 336 с. (33,1 д.а., особистий внесок здобувача - висвітлено основи теорії фінансів та визначено місце страхування у фінансовій системі України (1,53 д.а.)).

29. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник з грифом МОНУ / М.М. Александрова - К.: ЦУЛ, 2002. - 208 с. (17,4 д.а.).

30. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник з грифом МОНУ / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 496 с. (31,84 д.а., особистий внесок здобувача - досліджено підходи до визначення фінансових ресурсів, ризики, їх класифікацію та методи управління ними (0,82 д.а.)).

31. Основи бізнесу: Навчальний посібник / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця, К.В. Романчук. - [2-е вид., доп. і перероб]. - Житомир: ПП “Рута”, 2004. - 364 с. (25,21 д.а., особистий внесок здобувача - розкрито місце страхування в системі антиризикової діяльності та визначено страхування як виду бізнесу (0,5 д.а.)).

32. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Навчальний посібник [для студентів спец. 7.050106 “Облік і аудит”] / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця, к.е.н., доц. М.М. Шигун. - Житомир: ЖДТУ, 2004. - 352 с. (24,1 д.а., особистий внесок здобувача - розглянуто процес страхування та методи прийняття рішень щодо організації страхового захисту (0,47 д.а.)).

33. Бухгалтерський податковий облік. Навчальний посібник [для студентів спец. 7.050106 “Облік і аудит”] / За ред. д.е.н. проф. Ф.Ф. Бутинця, к.е.н. доц. С.Л. Берези. - [2-е вид., доп. і перероб.] - Житомир: ЖДТУ, 2004. - 384 с. (24,19 д.а., особистий внесок здобувача - розглянуто особливості оподаткування страхових організацій (0,81 д.а.)).