Політико-економічний аналіз розвитку банківського сектору в господарській системі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Політико-економічний аналіз розвитку банківського сектору в господарській системі України

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

ДЗЯМУЛИЧ ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аналітичної економії та міжнародної економіки Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Островерх Петро Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри аналітичної економії та міжнародної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Дмитриченко Лілія Іванівна, Донецький національний університет, завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії Перепьолкіна Олена Олександрівна, Львівська комерційна академія.

Захист відбудеться “19” жовтня 2011 р. о 13.30 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “16” вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стасишин А. В.

АНОТАЦІЯ

Дзямулич О.С. Політико-економічний аналіз розвитку банківського сектору в господарській системі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

У роботі досліджено сутність, ознаки та елементи банківського сектору в господарській системі України. Розглянуто ключові інструменти аналізу ефективності функціонування банківського сектору. Проаналізовано еволюцію поглядів грошової і банківської шкіл на організацію банківської системи. Визначено етапи та особливості розвитку банківського сектору у вітчизняній трансформаційній економіці. З'ясовано особливості передавального механізму грошово-кредитної політики України в сучасних умовах. Розроблено концепцію, напрями та пропозиції щодо активізації впливу банків на економічне зростання в Україні.

Ключові слова: банківський сектор, господарська система, особливості та закономірності функціонування банківського сектору, економічне зростання, механізм монетарної трансмісії, канали трансмісії, система гарантування банківських вкладів.

АННОТАЦИЯ

Дзямулыч А.С. Политико-экономический анализ развития банковского сектора в хозяйственной системе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. -Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

В роботе исследованы сущность, признаки, элементы банковского сектора, а также принципы формирования его эффективной структуры. Обоснован экономический инструментарий исследования политико-экономических особенностей и закономерностей функционирования банковского сектора, среди которых важными являются теории банков, качественные признаки деятельности банков в трансформационной экономике, критерии структурирования банковского сектора и его понятийно-категориальный аппарат. Разработана классификация теорий организации банковской деятельности в соответствии с матричным подходом, что дало возможность выделить четыре основные научные школы: свободной банковской деятельности с частичным резервированием, центрального банка с частичным резервированием, свободной банковской деятельности с 100 % резервированием, центрального банка с 100 % резервированием и определить их преимущества и недостатки. Определены этапы и особенности развития банковского сектора в отечественной трансформационной экономике. Исследованы главные этапы развития механизма монетарной трансмиссии и их особенности в Украине, обобщены причинно-следственные связи между переменными в каналах этого механизма. Обоснованы основные макроэкономические направления влияния деятельности банковского сектора на увеличение ВВП и экономический рост в Украине. Сформирована концепция новой государственной политики развития банковской системы и разработаны рекомендации относительно возможностей и форм применения зарубежного опыта государственного регулирования банковского сектора в Украине.

Ключевые слова: банковский сектор, хозяйственная система, особенности и закономерности функционирования банковского сектора, экономический рост, механизм монетарной трансмиссии, каналы трансмиссии, система гарантирования банковских вкладов.

банківський грошовий політика економічний

ANNOTATION

Dzyamulych O. S. Political and economic analysis of the development of banking sector in the economic system of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation to apply for the scientific degree of Candidate of Economic Sciences in speciality 08.00.01 - economics and history of economic thought. - Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2011.

In this work the essence, characteristics and elements of the banking sector in economic system of Ukraine are examined. The key instruments of functioning efficiency analysis of the banking sector are considered. The evolution of views of monetary and banking schools on the organization of banking system is analyzed. The stages and features of the development of banking sector in domestic transformation economy are determined. The features of transmission mechanism of monetary policy of Ukraine under current circumstances are discovered. Concept, directions and suggestions concerning activation of influence of banks on the economic growth in Ukraine are worked out.

Key words: banking, economic system, characteristics and laws of functioning of the banking sector, economic growth, monetary transmission mechanism, transmission channels, the system of guarantees of bank deposits.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У нинішніх умовах Україні потрібно вирішити головне стратегічне завдання - забезпечити постійне зростання економічної конкурентоспроможності країни та підвищення рівня життя населення. Реалізація цього завдання у ринковій економіці не можлива без потужної розвинутої і незалежної банківської системи. Світовий досвід показує, що розвиток банківської системи набуває стратегічного значення: від конкурентної і забезпеченої ресурсами банківської системи залежить розвиток національної промисловості та сільського господарства (передусім, їхніх високотехнологічних галузей), забезпечення населення якісним житлом, освітою, медициною тощо. Нині позиції України в світі та рівень її соціально-економічного розвитку значною мірою обмежені недостатнім рівнем розвитку банківської системи країни.

Політико-економічне дослідження закономірностей розвитку банківського сектору та його структури в умовах фінансової глобалізації, яка визначає не тільки сучасні тенденції міжнародного руху капіталу, а й стан світової фінансової системи у найближчому майбутньому, є особливо актуальним і потрібним. У системі фінансового ринку банки виконують роль основних носіїв та організаторів грошово-кредитних механізмів і здійснюють функцію своєрідного каталізатора процесів концентрації капіталу. Організація і функціонування банківського сектору в сучасних умовах виділяється якісно новим характером взаємодії його складових елементів, що спонукає до комплексного аналізу і розкриття теоретичних основ дослідження банківського сектору й особливостей його функціонування і розвитку в Україні.

Ступінь розробки проблеми. У першій половині XIX ст. інтерес до вивчення банківської системи привернули вчені банківської і грошової шкіл, які діють і донині, зазнавши певної модифікації і трансформації.

Вагомий вклад у теорію банківництва внесли представники класичної економічної теорії (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Міль, К. Маркс, У. Джевонс), яких цікавили грошові та кредитні механізми розвитку господарської системи в цілому і системи вільної банківської діяльності зокрема.

Значний внесок у розвиток теорії центрального банку зробили Дж. Кейнс, М. Фрідмен, М. Але, Г. Бекер, Дж. Тобін, Дж. Стігліц, які обґрунтовували тезу про необхідність державного втручання у діяльність банківської системи.

Окремішньо стоїть знаменита австрійська школа (Л. Мізес, Ф. Гайєк, М. Ротбард, Х. Сото), які прокладали шлях до визнання теорії вільної конкуренції банківської діяльності за 100 %-го резервування депозитів.

Серед вітчизняних економістів проблеми розвитку банківської системи активно досліджують О. Барановський, Г. Башнянин, З. Васильченко, О. Ватаманюк, О. Вовчак, А. Вожжов, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дзюблюк, Л. Дмитриченко, М. Диба, В. Кудряшов, А. Кузнєцова, Л. Кривенко, І. Лютий, Л. Луців, П. Матвієнко, Т. Майорова, І. Малий, В. Міщенко, А. Мороз, С. Науменкова, Т. Кричевська, С. Панчишин, О. Перепьолкіна, Л. Примостка, М. Савлук, Т. Смовженко, А. Чухно, С. Шумська, Н. Шелудько та інші. Однак політико-економічний аналіз проблем розвитку банківського сектору все ще є недостатнім, і загалом мало торкається вияснення взаємодії структурно-функціональних елементів сучасного банківництва, з'ясування особливостей системного функціонування банків та еволюції поглядів наукових шкіл на розвиток банківництва, вивчення впливу банківської діяльності на зростання трансформаційної економіки, виявлення специфіки передавального грошового механізму в сучасних умовах, розкриття напрямів поліпшення державного регулювання банківського сектору вітчизняної економіки тощо.

Недостатнє опрацювання окреслених питань, а також їх наукова і практична значущість визначили мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи із науковими програмами, школами, темами. Дослідження проводиться відповідно до держбюджетної теми кафедри банківського і страхового бізнесу: “Оптимізація регулятивної політики у банківському і страховому бізнесі України” (державна реєстрація № 0108U004147), до якої автором підготовлено підрозділ “Світовий досвід розвитку державного регулювання банківського сектору та перспективи його застосування в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є політико-економічне обґрунтування теоретичних підходів до пізнання банківського сектору та розроблення практичних пропозицій щодо удосконалення державного регулювання його розвитку в господарській системі України.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

– з'ясувати сутність, ознаки та складники банківського сектору;

– розробити ключові інструменти дослідження закономірностей функціонування банківського сектору;

– дослідити еволюцію поглядів представників провідних наукових шкіл на організацію банківської діяльності;

– проаналізувати етапи та особливості розвитку банківського сектору у вітчизняній трансформаційній економіці;

– з'ясувати особливості передавального механізму грошово-кредитної політики НБУ в сучасних умовах;

– розробити пропозиції щодо активізації банківського впливу на економічне зростання в Україні;

– сформувати концепцію нової державної політики розвитку банківського сектору в економіці України;

– узагальнити зарубіжний досвід державного регулювання діяльності банківського сектору та обґрунтувати можливості його застосування в Україні;

– виокремити напрями покращення державного регулювання вітчизняного банківського сектору;

Об'єкт дослідження - процеси формування і розвитку банківського сектору національної економіки.

Предмет дослідження - політико-економічні особливості та закономірності розвитку банківського сектору в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний і системний підходи, за якими процеси банківської діяльності проаналізовано у взаємодії й розвитку, а також сучасна теорія банківського підприємництва. Для реалізації поставлених у дисертації завдань використано такі основні методи: метод наукової абстракції (при здійсненні теоретичних узагальнень, формуванні наукових понять і висновків); метод структурно-функціонального аналізу (при визначенні причинно-наслідкових зв'язків між різними рівнями й елементами банківського сектору); табличні методи (при аналізі динаміки та структури банківської системи та її діяльності); історичний метод (при з'ясуванні особливостей еволюції поглядів вчених на розвиток банківської системи та її організацію); порівняльний метод (при дослідженні зарубіжного досвіду державного регулювання розвитку банківського сектору).

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні матеріали НБУ, Держкомстату України та Асоціації українських банків, довідково-нормативні матеріали та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку банківських систем, інформаційно-аналітичні бюлетені, довідкова література, банківське законодавство України, звітні дані науково-дослідних центрів, інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному вирішенні важливої фундаментальної проблеми - політико-економічне обґрунтування теоретико-методологічних основ та пріоритетних напрямів розвитку банківського сектору трансформаційної економіки України. Головні результати дослідження, які становлять особистий здобуток дисертанта й виносяться на захист, полягають у тому, що:

вперше:

- на підґрунті уточнення змісту низки економічних категорій і понять, а саме: “банки”, “банківський ринок”, “банківська інфраструктура”, “банківське інституційне середовище”, “механізм монетарної трансмісії” сформовано нову концепцію державної політики прискореного розвитку банківського сектору, яка спрямована через дію передавального механізму грошово-кредитної політики в трансформаційній господарській системі на подолання структурних диспропорцій і відновлення економічного зростання;

удосконалено:

– методологічні політико-економічні підходи до вивчення впливу банківської діяльності на економічне зростання, що дало змогу визначити напрями та інструменти підвищення ефективності функціонування банківської системи в Україні;

– наукові підходи щодо класифікації чинників розвитку банківської діяльності, що дало можливість виділити та обґрунтувати періоди й особливості розвитку банківського сектору України та розробити конкретні рекомендації щодо покращення його роботи;

– класифікацію теорій розвитку банківництва за матричним підходом, що дало можливість виокремити чотири основні школи: вільної банківської діяльності з частковим резервуванням, центрального банку з частковим резервуванням, вільної банківської діяльності з 100 %-им резервуванням і центрального банку з 100 %-им резервуванням та з'ясувати їхні переваги і слабини.

набули подальшого розвитку:

– пропозиції щодо вдосконалення діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як інфраструктурної компоненти банківської системи, зокрема, його ресурсного наповнення, задля підвищення довіри населення, бізнесу і влади до банків;

– рекомендації щодо можливостей та форм застосування світового досвіду державного регулювання розвитку банківського сектору в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні методологічних підходів і рекомендацій щодо підвищення ефективності розвитку та регулювання банківського сектору в Україні. Результати політико-економічного дослідження особливостей та закономірностей розвитку банківського сектору в Україні використовують у навчальному процесі при викладанні низки дисциплін (“Політична економія”, “Макроекономіка”, “Банківський нагляд”, “Банківська система”, “Гроші та кредит”) на економічному факультеті ЛНУ імені Івана Франка (Довідка № 1572-Р4).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження розвитку банківського сектору в господарській системі України. Всі наукові результати, що викладені у дисертації, отримано автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації та результати проведених досліджень оприлюднено на 7 наукових конференціях: Міжвузівська науково-практична конференція студентів та аспірантів “Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України” (Львів, 2008); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія” (Львів, 2009); Міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція “Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи” (Львів, 2009); ХІV Міжнародна науково-практична конференція “Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія і практика” (Луцьк, 2009), Перша міжнародна науково-практична конференція “Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності у сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці” (Ужгород, 2010); Міжнародна наукова студентсько-аспірантська конференція “Світова економічна криза: причини, наслідки, перспективи подолання” (Львів, 2010), ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих вчених “Економічна теорія в умовах глобалізації економіки” (Донецьк, 2011).

Публікації. Результати проведеного дослідження за темою дисертації знайшли відображення у 13 наукових працях, з яких розділ у колективній монографії, 6 статей у фахових виданнях (5 одноосібних), 6 тез доповідей у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 6,3 д.а., з них особисто автору належить 5,8 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 188 сторінок. Робота містить 22 таблиці, 7 рисунків, 16 додатків. Список використаних джерел налічує 212 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, подано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, а також дані про апробацію і публікації отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження банківського сектору” розкрито сутність, ознаки та структуру банківського сектору, визначено економічний інструментарій аналізу закономірностей функціонування банківського сектору, висвітлено еволюцію поглядів представників основних економічних шкіл на банківський сектор.

Дисертант виходить з того, що банківський сектор необхідно розглядати, з одного боку, як складник системи національної економіки, а, з іншого, як систему банківських інститутів, які знаходяться у постійному взаємозв'язку і взаємодії між собою. Отже, у цій роботі поняття “банківська система” і “банківський сектор” є відносними і синонімічними.

Теорія банківської системи дозволяє методологічно повно розкрити зростання ролі банківського сектору в економічному розвитку, обґрунтувати необхідність і напрями поліпшення його функціонування. У ході дослідження цієї проблеми дисертант дійшов висновку, що банківська система - це сукупність банків (центрального банку, комерційних банків і квазібанків), банківського ринку і банківської інфраструктури, які взаємодіють між собою у банківському інституційному середовищі й забезпечують ефективність монетарного регулювання економіки та задоволення потреб населення, підприємств і органів влади у продуктах банківської діяльності.

Як видно з рис. 1, основними елементами національної банківської системи є: центральний банк, комерційні банки, квазібанки, банківський ринок і банківська інфраструктура, а також банківське інституційне середовище.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Банківська система та її елементи

Наголошено, що політико-економічну структуризацію банківського сектору трансформаційної економіки необхідно проводити за такими класифікаційними ознаками: величина статутного капіталу, величина власного капіталу банку, сума чистих активів, обсяг прибутку, величина регулятивного капіталу, сума сплачених податків, форма власності, чисельність працівників, кількість філій та відділень банку тощо.

Банківській сфері національної економіки властиві всі необхідні ознаки системності: цілісність, структурність, взаємозв'язок з середовищем, ієрархічність, множинність опису, наявність керівного суб'єкта, цілеспрямованість. Крім того, банківська система належить до складних систем, оскільки вона характеризується не тільки наявністю у ній процесів управління, а й здатністю до саморегулювання, яку забезпечує банківський ринок.

У дисертаційній роботі проаналізовано низку альтернативних теорій, що пояснюють сутність банку - основної ланки банківського сектору, зокрема: теорія банку як фінансового посередника; теорія банку як виробника фінансових продуктів; теорія банку як мультиплікатора зростання; теорія банку як делегованого контролера; кейнсіанська теорія банку як фірми, що забезпечує раціональне співвідношення між споживанням і заощадженням. Зроблено висновки про те, що названі теорії більшою мірою пов'язані з інституційно-соціологічним напрямом розвитку економічної науки.

В економічній науці сформульовано фундаментальні положення і теорії, що дають змогу простежити особливості й закономірності розвитку банківського сектору в Україні. У цьому зв'язку дисертант простежив еволюцію поглядів представників основних економічних шкіл (банківської і грошової) на сутність та місце банківського сектору в товарній економіці. Перша обґрунтувала теорію банківської системи з ЦБ, виступила за збереження привілеїв банкам, тобто на банки не мали поширюватися традиційні принципи права, що дозволяло їм пропорційно до резервів збільшувати кредити; друга - теорію вільної банківської діяльності, наполягала на тому, що банки повинні підкорятися традиційним принципам права і не збільшувати кредити за рахунок резервів. Окрім того, аналіз за матричним підходом показав, що ідеї банківської школи, школи вільної банківської діяльності, грошової школи і школи центрального банку, збігаються не в усьому і не завжди (табл. 1).

Таблиця 1. Матриця основних наукових шкіл розвитку банківництва

Наукові школи	Школа вільної банківської діяльності	Школа центрального банку
Банківська школа (часткове резервування)	Більшість теоретиків банківської школи ХІХ, ХХ ст. (Уайт, Селджін, Дауд, Д. Фрідмен)	Кейнсіанці й більшість монета-ристів ХХ ст. (окрім Чиказької школи 30-х років ХХ ст.)
Грошова школа (100 %-ве резервування)	Модест, Чернускі, Хюбнер, Міхаеліс, Гайєк, Мізес, Ротбард, Сото	Чиказька школа (30-ті роки ХХ ст.), Але, М. Фрідмен,Тобін, Бекер

Аналіз поглядів представників банківської та грошової шкіл, а також їхніх різновидів, дав змогу виявити цілу низку ідей і концепцій щодо функціонування й розвитку банківництва в товарній економіці. Дисертант дійшов висновку, що не дивлячись на те, що нині домінує банківська теорія центрального банку з частковим резервуванням, дедалі більшої популярності в економічній теорії набуває грошова школа центрального банку зі 100 %-им резервуванням депозитів.

У другому розділі “Аналіз розвитку банківського сектору в господарській системі України” розглянуто становлення та розвиток банківського сектору в трансформаційній економіці України, досліджено особливості функціонування механізму монетарної трансмісії у вітчизняній економіці, здійснено політико-економічний аналіз впливу банківської діяльності на економічне зростання в Україні.

Дисертант підкреслює, що становлення банківського сектору в Україні відбувалося в складних умовах трансформаційного спаду, який мав певні особливості й супроводжувався гіперінфляцією, руйнуванням виробництва, труднощами приватизації, різкими коливаннями курсу гривні та процентних ставок, зростанням частки проблемних кредитів, зниженням рівня капіталізації банківської системи, незбалансованим зростанням капіталу та активів, відставанням законодавчої бази від реальних процесів, що відбувалися в економіці. При цьому з'ясовано, що показники ефективності діяльності банківської системи України у 2000-2010 рр. (зокрема, ROA і ROE) мали “хвилеподібну” динаміку (табл. 2).

Таблиця 2. Показники ефективності функціонування банківської системи України, 2000-2010 рр., млрд грн

Показники	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
1. Доходи	7,4	8,6	10,5	14,0	20,1	27,5	41,6	68,2	122,6	143,0	136,8
2. Витрати	7,5	8,1	9,8	13,1	18,8	25,4	37,5	61,6	115,3	181,4	149,9
3. Фінансовий результат	-0,1	0,5	0,7	0,9	1,3	2,1	4,1	6,6	7,3	-38,5	-13,0
4. ROA, %	-0,09	1,27	1,27	1,04	1,07	1,31	1,61	1,50	1,03	-4,38	-1,45
5. ROE, %	-0,45	7,5	8,0	7,6	8,4	10,4	13,5	12,7	8,5	-32,5	-10,2
6. Простроче-на заборгова-ність за кре-дитами	2,7	1,9	2,1	2,5	3,2	3,4	4,5	6,4	18,0	69,9	84,9
7. Резерви за кредитними операціями	2,3	3,0	3,6	4,6	6,4	8,3	12,2	18,5	44,5	99,2	113,0

В умовах, коли темпи зростання власного капіталу суттєво відстають від темпів зростання активів, особливого значення набуває проблема капіталізації банківської системи. Окрім того, на думку автора, основними напрямами підвищення капіталізації банківської системи є: податкове стимулювання зростання власного капіталу банку за рахунок прибутку, консолідація банківського капіталу, залучення у статутні капітали банків коштів населення, вихід банків на ринок ІРО, збільшення інвестицій підприємств у власний капітал банку, покращення загальноекономічної та соціально-політичної ситуації у країні.

У дисертації запропоновано запровадити механізм звільнення капіталізованого прибутку банку від оподаткування. На думку автора, необхідно запровадити механізм за яким інвестор, що вклав у статутний капітал банку частину свого прибутку, звільняється, наприклад, від сплати 50 % податку на прибуток у цій частині.

Дисертант дійшов висновку, що головною причиною розвитку фінансових супермаркетів (ФСМ) є значне загострення конкуренції на фінансовому ринку, а метою - необхідність збільшення прибутковості фінансових установ шляхом максимізації задоволення потреб роздрібних клієнтів. Механізм створення ФСМ має два головні аспекти: 1) надання комплексу якісних послуг; 2) можливість вільного вибору послуг покупцями.

У дисертації виявлено тенденції розвитку кризового банківництва в Україні, а саме: посилення ролі державного банківського сектору; зменшення кількості філій і відділень; підвищення мінімального обсягу гарантування вкладів фізичних осіб; розкриття проблемними банками списку своїх неблагонадійних позичальників; посилення конфліктності інтересів між Урядом та НБУ; прийняття Верховною Радою України антикризових банківських законів. Водночас відносні показники динаміки розвитку банківського сектору економіки України за 2000-2010 рр. свідчать про його більше як трикратне зростання (табл. 3).

Таблиця 3. Показники розвитку банківського сектору економіки України, 2000-2010 рр., %

Показники	Роки
	2000	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Частка загальних активів у ВВП	23,5	41,0	50,5	64,9	86,8	97,6	56,2	86,7
Частка власного капіталу у ВВП	3,8	5,3	5,8	7,8	9,7	12,6	12,6	12,6
Частка наданих кредитів у ВВП	13,9	28,2	35,4	49,3	67,3	83,5	81,7	69,5
Частка зобов'язань у ВВП	18,0	33,6	42,7	54,7	4,3	85,1	83,6	74,1
Частка кредитів юр. осіб у ВВП	10,9	21,4	24,0	29,5	36,1	46,8	50,6	45,8
Частка кредитів фіз. осіб у ВВП	0,6	4,7	8,1	15,1	22,3	29,6	26,4	19,1

У зв'язку з тим, що між зміною пропозиції грошей і реакцією на неї сукупного попиту існує кілька проміжних ланок, передача імпульсів вітчизняної грошово-кредитної політики (ГКП) здійснюється через комбінацію різних каналів: 1) процентна ставка; 2) операції на відкритому ринку; 3) ціна активів; 4) очікування економічних суб'єктів; 5) пропозиція кредиту, за допомогою яких ГКП впливає на динаміку виробництва і ціни (рис. 2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Головні елементи механізму монетарної трансмісії в Україні

Аналіз засвідчив, що нині основним каналом механізму монетарної трансмісії в Україні є канал ціни активів і валютного курсу, а валютні інтервенції - визначальним інструментом і джерелом зростання пропозиції грошей в Україні. Дисертант доходить висновку, що високий рівень доларизації економіки, активне використання суб'єктами економіки іноземної валюти для нагромадження та обігу суттєво обмежує можливості НБУ щодо регулювання грошової маси в обігу та підвищує валютні ризики.

Дисертант наголошує на тому, що вагомою передумовою економічного зростання в країні є збалансованість попиту на гроші та пропозиції грошей. Різке зростання обсягів грошової маси може призвести до підвищення темпів інфляції, скорочення обсягів виробництва, погіршення стану платіжного балансу, зниження рівня зайнятості, доходів населення, а, отже, негативно вплинути на темпи економічного зростання. Висновок автора такий - чим більша грошова маса в обігу, тим більші активи банків і тим більші, за інших рівних умов, обсяги номінального ВВП і навпаки (табл. 4). З іншого боку, що більша грошова маса, то дешевшими будуть гроші і меншим рівень віддачі активів.

Таблиця 4

Монетарні показники розвитку економіки України, 2002-2010 рр., млрд грн.

Показники	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Грошова маса (М3)	95,0	125,8	194,1	261,1	396,2	515,7	487,3	597,9
Грошова база	40,1	53,8	82,8	97,2	141,9	186,7	195,0	225,7
ВВП номінальний	267,3	345,1	441,5	544,2	720,7	948,1	913,3	1094,6
Загальні активи банків	105,5	141,5	223,0	353,1	619,0	973,3	1001,6	1090,3
Золотовалютні резерви, млрд дол. США	6,9	9,7	19,4	22,4	32,5	31,5	26,5	34,6
Офіційний курс долара США до гривні	533,3	531,9	512,5	505,0	505,0	770,0	798,5	796,2
Інфляція, %	8,2	12,3	10,3	11,6	16,6	22,3	12,3	9,1

Автор доходить висновку, що через обмінний курс в Україні здійснюється значний вплив на рівень економічного розвитку. Це пояснюється тим, що: по-перше, висока доларизація економіки, спричинена недовірою до української валюти, унеможливлює ефективну роботу інших каналів трансмісійного механізму; по-друге, через наявність великих обсягів доларової готівки поза вітчизняною банківською системою будь-які економічні чи політичні потрясіння впливають на обмінний курс гривні та на інфляційні процеси; по-третє, значний вплив обмінного курсу на розвиток господарської системи є наслідком високого рівня відкритості вітчизняної економіки.

У ході аналізу монетарних показників розвитку економіки України (табл. 4) виявлено, що зниження курсу гривні відносно долара США позначається не стільки на змінах у золотовалютних резервах, скільки на динаміці грошової бази. У середньостроковій перспективі вплив зниження курсу гривні на зростання грошової бази можна пояснити збільшенням обсягів продажу іноземної валюти експортерами на вітчизняному валютному ринку, а також збільшенням пропозиції гривні внаслідок розвитку інфляційних процесів, які обумовлені підвищенням цін на імпортну продукцію та збільшенням зовнішнього боргу країни. Натомість зростання золотовалютних резервів призводить до збільшення грошової бази, що є економічно адекватним, оскільки валютна інтервенція НБУ (купівля валюти до золотовалютного резерву) супроводжується емісією гривні в обіг.

Низький рівень власного капіталу українських банків посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів для формування ресурсної бази банків та визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. І тому в дисертації обґрунтовано, що депозитна політика повинна бути взаємопов'язаною із кредитною політикою та забезпечувати необхідну ліквідність, фінансову стійкість банку, а також створювати умови для економічного зростання в Україні.

У третьому розділі “Удосконалення державного регулювання та перспективи розвитку банківського сектору в економіці України” узагальнено міжнародний досвід державного регулювання банківського сектору, критично його осмислено і застосовано для удосконалення банківського регулювання в Україні, визначено напрями підвищення ефективності державного регулювання вітчизняного банківського сектору.

На основі аналізу світового досвіду розвитку банківського сектору автор роботи рекомендує підвищувати ефективність вітчизняної банківської діяльності не через створення нових регулювальних структур, а за рахунок удосконалення чинних інституційних і технічних процедур у межах НБУ. Створення єдиного мегарегулятора фінансових установ і ринків в Україні можливе лише за таких передумов: наявність тривалої тенденції до універсалізації банківської діяльності на тлі сталого економічного зростання в країні; створення уніфікованої системи нагляду в усіх сферах фінансового ринку; поглиблення здатності наглядових органів здійснювати спостереження на консолідованій основі, тобто вони повинні розглядати діяльність банку як у середині країни, так і за її межами, аналізувати операції, які проводяться безпосередньо банком, а також ті, які здійснюються через дочірні організації банку.

У дисертації наголошено, що в Україні відкриття іноземними банками філій гальмують такі чинники: заборона на фіксування та утримання коштів статутного фонду у вільно конвертованій валюті; надмірне оподаткування; жорстке валютне регулювання; дефіцит висококваліфікованих кадрів; відмінності між управлінськими стандартами та традиціями організації внутрішнього менеджменту; політична й економічна нестабільність; застосування стратегії приходу іноземних банків до країни, вслід за своїми клієнтами - транснаціональними компаніями.

Раціональна стратегія державного управління присутності іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі полягає в тому, щоб максимально інтегрувати іноземні банки в українську економіку, орієнтуючи її на досягнення пріоритетів національної соціально-економічної політики. У зв'язку з цим основним завданням регулювання діяльності іноземних банків має стати оптимізація використання їхніх ресурсів та перенесення акцентів з адміністративних важелів стримування експансії іноземного капіталу на сприяння зміцненню конкурентоспроможності українських банків.

На думку дисертанта, в основу побудови дієвої системи гарантування вкладів в Україні необхідно покласти такі підходи: дозволити ФГВФО інвестувати певні суми в активи деноміновані в євро та доларах США; запровадити франшизу в 10 %; дозволити банкам випускати незастрахований субординований борг; депозити фізичних осіб в іноземній валюті гарантовано компенсувати в іноземній валюті; сума резервів ФГВФО повинна досягти рівня в 10 млрд грн; зменшити терміни для повернення вкладів; для фінансування ФГВФО банки повинні сплачувати внески, які диференційовані за розмірними групами банків.

Світова практика засвідчує, що для підвищення ефективності банківського сектору необхідні державні банки розвитку (ДБР), котрі стимулюють посилення рівня конкурентоспроможності і зростання економіки. В умовах фінансово-економічної кризи потреба у створенні ДБР пов'язана, зокрема, зі зниженням ліквідності та втратою довіри до приватних банків. На сучасному етапі ДБР - це важливий інструмент розв'язання структурних проблем розвитку економіки.

Автор уважає, що підвищення ефективності державного впливу на діяльність вітчизняного банківського сектору залежить від досконалості суб'єкта, об'єкта та механізму його регулювання і потребує використання нових підходів до організації процесу банківського регулювання: регулювання ліквідності банку повинно базуватись не тільки на оцінці впливу кількісних чинників на обсяги ліквідності, а й враховувати якісні характеристики розвитку ліквідності; застосування структурного методу аналізу ліквідності та періодичного досліджування залежності банку від різних груп клієнтів, відповідно до залучених та розміщених коштів; використання додаткових показників ліквідності банку (співвідношення заборгованості за кредитами і суми вкладів; співвідношення ліквідних активів до сумарних активів банку; співвідношення грошових коштів, цінних паперів та дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань).

З позиції політико-економічного підходу автором виділено та обґрунтовано три варіанти участі держави у вітчизняному банківському секторі - інерційно-державний, інерційно-приватний, конкурентний. На думку дисертанта, саме третій варіант найбільш ефективний для сучасного етапу розвитку вітчизняної банківської системи, оскільки він враховує ті природні процеси, які діють у ринковій економіці країни та сприяє розвитку малих банків і конкуренції між ними шляхом часткового зменшення ролі державних банків і рівня концентрації банківського капіталу з одночасним розвитком конкурентного середовища.

Автор обґрунтовує, що НБУ варто сконцентруватись на політиці інфляційного таргетування, тобто стимулювати економіку, насичувати її дешевими кредитними ресурсами через зниження процентних ставок. Удосконалення НБУ платіжно-розрахункової системи дозволить прискорити платежі, мінімізувати ризики їх проведення, оптимізувати рух коштів банків на кореспондентських рахунках, спрямувати ресурси, що вивільнилися, на фінансовий ринок і, зрештою, підвищити рентабельність діяльності банків, отже - ефективність монетарної політики.

У дисертації сформовано концепцію нової державної політики розвитку банківської системи України глобалізації економіки, слугуватиме орієнтиром для розуміння її довгострокової перспективи (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 3. Концепція державної політики розвитку банківської системи України в сучасних умовах

При розробленні заходів антикризового регулювання необхідно враховувати чинники ризиків як окремих банків, так і банківської системи з цілому. Доцільним є впровадження механізму реалізації процедури банкрутства через продаж активів збанкрутілого банку чи злиття заінтересованих банків, не доводячи до простої ліквідації, яка вимагає виплат за системою гарантування вкладів.

У систему гарантування вкладів фізичних осіб держава повинна своєчасно вносити зміни, які зумовлені розвитком депозитного ринку. Так, комерційні банки приймають від фізичних осіб вклади в банківських металах, але ФГВФО вони не гарантуються, тому необхідно якнайшвидше внести відповідні зміни до законодавства, адже банківські метали стають серед фізичних осіб щораз популярнішим інструментом інвестування.

В Україні державні банки (“Родовід банк”, “Банк Київ”, “Укргазбанк”) нині збиткові і тому автор пропонує їх приватизацію з метою повернення бюджетних коштів затрачених на їх рекапіталізацію, оскільки в умовах структурних зрушень, що відбуваються у банківському секторі, внесків держави та внутрішніх коштів цих банків недостатньо для підтримання їхнього динамічного розвитку.

Україні необхідна така державна політика розвитку банківської системи, яка забезпечить її економічну і політичну стабільність та незалежність. Задля цього державі потрібно домогтись випереджувальних темпів приросту: банківських ресурсів над ВВП; власного капіталу над активами банківської системи; депозитів фізичних осіб над доходами населення.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено політико-економічне узагальнення та вирішено нове наукове завдання - поглиблення теоретичних основ дослідження розвитку банківського сектору, розроблення методологічних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення його ролі та ефективності функціонування в економіці України. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки і пропозиції, які відображають вирішення завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

1. Банківська система - це сукупність банків (ЦБ, КБ і КвБ), банківського ринку і банківської інфраструктури, які взаємодіють між собою у банківському інституційному середовищі та забезпечують ефективність монетарного регулювання економіки й задоволення потреб населення, підприємств і органів влади у продуктах банківської діяльності. До головних ознак банківського сектору належать: динамічність розвитку банківських установ; здатність банків до саморегулювання; наявність складних взаємозв'язків; структурна різноманітність; необхідність державного регулювання банківської діяльності; наявність банківської інфраструктури; наявність банківської таємниці.

2. Ключовими інструментами політико-економічного дослідження закономірностей розвитку та ефективності функціонування банківського сектору визначено такі: теорії банків; якісні ознаки діяльності банків у трансформаційній економіці; критерії структурування і оптимізації банківського сектору; поняттєво-категорійний апарат банківського сектору, що дало можливість методологічно правильно та повніше розкрити зростання ролі банківської системи, виявити напрями поліпшення її функціонування.

3. Аналіз поглядів представників теорій банківської, грошової, вільної банківської діяльності та центрального банку у розрізі часткового та 100 %-го резервування вкладів, виявив цілу низку продуктивних ідей і концепцій щодо функціонування та розвитку банківництва в сучасній економіці. І не дивлячись на те, що нині домінує банківська теорія центрального банку з частковим резервуванням, дедалі більшої популярності набуває грошова школа центрального банку зі 100 %-им резервуванням депозитів.

4. Головними періодами розвитку банківського сектору України є: 1) 1988 р. -серпень 1991 р. - формування прототипу системи українських комерційних банків; 2) 1991-1995 рр. - банківська система України набуває ринкових ознак, створюється дворівнева банківська система; 3) 1996-2000 рр.- призупинення процесу створення нових банків, підвищення їх капіталізації та введення обов'язкового створення банками резервів на покриття ризиків за активними операціями; 4) 2001-2004 рр. - майже всі показники розвитку банківського сектору демонстрували позитивну динаміку; 5) 2005 р. - жовтень 2008 р. - відбувається активний розвиток іноземного, зарубіжного та приватного банківництва; 6) жовтень 2008 р. і до сьогодні - кризове банківництво з моментами пожвавлення діяльності. Запропонована періодизація дозволила визначити і систематизувати кількісні та якісні особливості формування вітчизняного банківського сектору.

5. Монетарний передавальний механізм - це процес послідовної передачі імпульсів ГКП НБУ на макроекономічні змінні. У структурі монетарного передавального механізму головними його каналами мають бути: процентна ставка; операції на відкритому ринку; ціна активів (обмінний курс валют, канал зміни власного капіталу, канал добробуту, канал ліквідності, канал зміни коефіцієнта Тобіна); очікування економічних суб'єктів; пропозиція кредиту (канал обов'язкових резервів). Нині основним каналом механізму монетарної трансмісії в Україні є канал валютного курсу, а валютні інтервенції - вагомим інструментом і джерелом зростання пропозиції грошей в Україні. Проте, відносно високий рівень доларизації суттєво обмежує можливості НБУ щодо регулювання грошової маси в обігу й підвищує валютні ризики.

6. Низький рівень власного капіталу українських банків, посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів для формування ресурсної бази банків та визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. Депозитна політика повинна бути взаємопов'язаною із кредитною політикою і забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість банку, а також створювати умови для економічного зростання в Україні. Комерційні банки приймають від фізичних осіб вклади в банківських металах, але ФГВФО не поширює на банківські метали свої гарантії, тому необхідно якнайскоріше внести відповідні зміни до законодавства, адже банківські метали стають щораз популярнішим інструментом інвестування серед фізичних осіб, що сприятиме зміцненню довіри вкладників до банківської системи.

7. Розроблена концепція нової державної політики розвитку банківського сектору економіки України, яка включає мету, принципи, чинники, об'єкти, суб'єкти, умови і механізм її реалізації, спрямована на подолання структурних диспропорції, відновлення і прискорення економічного зростання через передавальний механізм ГКП та визначає актуальні напрями удосконалення державного регулювання банківської системи й умови активізації її розвитку.

8. Як засвідчив зарубіжний досвід, необхідність накопичення значних фінансових ресурсів і спрямування їх на розвиток економіки, концентрації бюджетних видатків розвитку та посилення ефективності їхнього використання потребує структурних змін у банківському секторі України. Вони мають полягати у формуванні спеціалізованих інститутів розвитку, зокрема державних банків розвитку, які здійснюватимуть фінансово-кредитну підтримку пріоритетних для суспільства проектів, програм, галузей економіки, видів діяльності малого та середнього бізнесу.

9. Для підвищення ефективності впливу держави на вітчизняне банківництво необхідно спрямувати її політику регулювання банківської системи за такими напрямами: удосконалення методів державного регулювання ліквідності банків; розроблення інституційної моделі системи банківського регулювання; посилення реальної участі держави в капіталізації окремих банків; докапіталізація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; посилення боротьби з відмиванням грошей у банківському секторі; організовування централізованого поширення інформації про банківські ризики; удосконалення діяльності НБУ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографіях:

1. Реверчук О. С. Світовий досвід розвитку державного регулювання банківського сектору та перспективи його застосування в Україні / О. С. Реверчук // Оптимізація регуляторної політики у банківському і страховому бізнесі: Монографія / [за наук. ред. д. е. н., проф. С. К. Реверчука]. - Львів : Ліга прес, Тріада плюс, 2009. - С. 255-274.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Реверчук О. С. Банківський сектор та його структура в Україні / О. С. Реверчук // Формування ринкової економіки в Україні : зб. наук. праць. - Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2009. Вип. 19. -(Фінансово-економічні проблеми розвитку економіки України). - С. 420-424.

3. Реверчук О. С. Еволюція наукових поглядів на банківську діяльність у докапіталістичну епоху / О. С. Реверчук, С. К. Реверчук // Перша міжн. наук.-практ. конф. “Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності у сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці”, 26-28 квітня 2010 р., кафедра обліку і аудиту ДВНЗ “Ужгородський національний університет”, Ужгород, серія “Економіка”. - С. 282-285. Особистий внесок: досліджено етапи та особливості розвитку наукових поглядів на організацію банківського сектору.

4. Реверчук О. С. Місце і роль банківського сектору у командній економіці / О. С. Реверчук // Формування ринкової економіки в Україні : зб. наук. праць. - Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010. Вип. 21. - (Фінансово-економічні перспективи розвитку України в умовах глобалізації). - С. 410-414.

5. Реверчук О. С. Напрями впливу банківської діяльності на економічне зростання в Україні / О. С. Реверчук, Н. Й. Ревечук / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки.- Економічні науки.-№5.- 2010.- С. 107-112. Особистий внесок: розкрито роль, значення та вплив банківських депозитних ресурсів і банківських інвестиційних кредитів на розвиток вітчизняної економіки.

6. Реверчук О. С. Особливості та методи капіталізації банківського сектору в Україні / О. С. Реверчук // ХІІ Всеукраїнська наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України”, 12-13 листопада 2009 р. - м. Суми : консалтингово-видавнича компанія “Ділові перспективи” УАБС НБУ. - С. 180-186.

7. Реверчук О. С. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у системі економічної безпеки розвитку банківництва України / О. С. Реверчук // Актуальні проблеми розвитку регіону: наук. збірник / [за ред. І. Г. Ткачук]. - Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011. - Вип. 7. - Т. 2. - С. 121-125.

Публікації в інших виданнях за матеріалами конференцій:

8. Реверчук О. С. Аналіз впливу банківського сектору на економічне зростання в Україні / О. С. Реверчук // Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи: Матеріали міжнародної студ.-аспірант. наук. конф., 15-16 травня 2009 р. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2009. - С. 404-405.

9. Реверчук О. С. Види та особливості функціональних теорій банку / О. С. Реверчук // Світова економічна криза: причини, наслідки, перспективи подолання: Матеріали міжн. наук. аспірант. конф., Львів, 14-15 травня 2010 р. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2010. - С. 477-479.

10. Реверчук О. С. Особливості державного регулювання банківського сектору в Україні / О. С. Реверчук // Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія : Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. - Львів, 9-10 квітня 2009 р. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2009. - С. 60-61.

11. Реверчук О. С. Процентний канал трансмісійного механізму в Україні Економічна теорія в умовах глобалізації економіки / О. С. Реверчук // Економічна теорія в умовах глобалізації економіки. Тези доповідей і виступів ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених (16-17 березня 2011 р.) / заг. ред. д-ра екон. наук., проф. Дмитриченко Л. І. -Донецьк : Юго-Восток, 2011. - С.114-116.

12. Реверчук О. С. Роль банківських інвестицій у розширеному відтворенні економіки / О. С. Реверчук // Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України: Збірник тез доповідей до міжвузівської наук.-практ. конф. студентів та аспірантів (15 квітня 2008 р.). - Львів : Видавництво ЛКА, 2008. - С. 249-251.

13. Реверчук О. С. Структурні особливості розвитку банківського сектору в Україні / О. С. Реверчук // Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика: матеріали ХІV Міжн. наук.-практ. конф. (26-27 травня 2009 р.) / відп. ред. Л. Г. Ліпич. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - С. 242-243.

...