Регулювання системи страхування сільськогосподарських культур в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Герасименко Наталія Анатоліївна

УДК 368.54(477)

РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник

кандидат економічних наук, доцент

Лузан Юрій Якович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

професор кафедри державного управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор,

академік НААН України

Дем'яненко Микола Якович,

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» НААН України,

заступник директора

кандидат економічних наук, доцент

Проказа Тетяна Валентинівна,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри менеджменту

Захист відбудеться 3 грудня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.01 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий 2 листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний розвиток сільського господарства відбувається в умовах світової фінансової і продовольчої кризи та характеризується зміною споживчих уподобань, інтенсифікацією виробництва, пошуком шляхів оптимізації видатків і стабілізації доходів населення. На фоні глобального потепління клімату спостерігається активізація природних процесів, що впливають не лише на життя та здоров'я людей, але й безпосередньо відображаються на рівні світової продовольчої безпеки. Користуючись перевагами свого економіко-географічного розташування, Україна, як житниця Європи, за існуючих умов має реальну можливість закріпитися на цих позиціях. Однак, досягнути цієї мети можливо лише за умови створення високоефективного агропродовольчого ринку шляхом поєднання інтересів внутрішніх товаровиробників (державна підтримка, доступність фінансових інструментів, забезпечення сталого розвитку та цивілізованого ринкового регулювання) і вимог світової економічної спільноти (збільшення пропозиції продовольства з високими якісними та поміркованими ціновими характеристиками). Стабільний розвиток аграрного сектору економіки України потребує подальшого удосконалення регулювання системи страхування сільськогосподарських культур, яка має забезпечувати безперервність розширеного відтворення у рослинництві, високу конкурентоспроможність товаровиробників і сприяти дотриманню параметрів продовольчої безпеки держави.

Сільське господарство нерозривно пов'язано з пошуками оптимальних шляхів мінімізації негативних наслідків, зумовлених дією природно-кліматичних чинників. Одним із таких інструментів є страхування ризиків, притаманних сільськогосподарському виробництву. Процес регулювання страхового ринку в Україні характеризується відсутністю ознак системності, зокрема, нерозвиненою інфраструктурою, недостатнім заохоченням суб'єктів господарювання, недосконалою нормативно-правовою базою, неналежним моніторингом за дотриманням принципів страхування та договірних умов і, як наслідок, - незначним обсягом страхових послуг. Отже, регулювання системи страхування сільськогосподарських культур з метою поліпшення взаємодії страхових компаній і товаровиробників є важливою передумовою ефективного розвитку аграрного сектору економіки, підвищення рівня добробуту та якості життя населення.

Питанням страхування в сільському господарстві приділяється підвищена увага у працях таких визнаних вітчизняних та зарубіжних економістів, як: В. Базилевича, Р. Бокушевої, Н. Внукової, О. Вовчак, М. Дем'яненка, М. Жилкіної, О. Залєтова, Є. Калініченка, Ю. Лузана, А. Монті, Г. Мюллера, С. Навроцького, С. Осадця, В. Плиси, Т. Прокази, С. Реверчука, А. Самойловського, Р. Смоленюка, О. Філонюка, Ф. Хекне, Р. Шинкаренка, В. Якубович та інших. Вагомим внеском у розбудову сучасної системи страхування було здійснення проекту ЄС ТАСІС «Вдосконалення управління ризиками фермерських господарств та малих і середніх підприємств в аграрному секторі».

Водночас, недостатня увага приділяється науково-методичному обґрунтуванню сучасних підходів до страхування в аграрному секторі, передусім страхування сільськогосподарських культур, та інструментарію його регулювання за активної державної підтримки. Світова практика переконує, що ефективний механізм здійснення державної підтримки, наявність кваліфікованих кадрів і широкого спектру страхових продуктів є запорукою ефективного функціонування підприємств аграрного сектору, інвестиційної привабливості галузі та дотримання високих стандартів життя на селі.

Зазначене обумовлює актуальність наукової проблеми, її практичну значущість, а також вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі кафедри державного управління Навчально-наукового інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України, що виконується в межах теми: «Державне регулювання ринків агропродовольчої продукції на основі їх моніторингу і прогнозування» (номер державної реєстрації 0106U005709). Здобувачем виконані дослідження, пов'язані з удосконаленням методик державної підтримки сільськогосподарського виробництва.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретико-методичного обґрунтування та опрацюванні пропозицій щодо здійснення ефективного регулювання системи страхування сільськогосподарських культур як передумови стабільного розвитку аграрного сектору України.

Поставлена мета передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

- удосконалити класифікацію ризиків, виявити їх вплив на сільське господарство та простежити історичні аспекти розвитку страхування як виду діяльності;

- узагальнити світовий та вітчизняний досвід формування та регулювання системи страхування в сільському господарстві, охарактеризувати перспективні тенденції розвитку страхування сільськогосподарських культур в Україні;

- оптимізувати структуру взаємозв'язків учасників системи страхування сільськогосподарських культур шляхом удосконалення інституційного забезпечення аграрного та фінансового ринків;

- оцінити сучасний стан системи страхування в сільському господарстві України та здійснити ідентифікацію страхових продуктів з огляду на їх специфіку й особливості застосування франшизи;

- визначити місце і роль держави у формуванні та регулюванні системи страхування сільськогосподарських культур і запропонувати додаткові показники ефективності інструментів державної підтримки;

- з'ясувати рівень впливу надзвичайних ситуації природного характеру на сільське господарство та ступінь ризикованості вирощування сільськогосподарських культур у розрізі регіонів України;

- запропонувати заходи щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів, залучених для здійснення державної підтримки суб'єктів аграрного ринку, які скористались послугами страхування та розрахувати прогнозний обсяг необхідних бюджетних асигнувань.

Об'єктом дослідження є процес регулювання системи страхування сільськогосподарських культур.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та практичні аспекти підвищення ефективності регулювання системи страхування сільськогосподарських культур в Україні.

Методи дослідження. Для наукового вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використано загальнонаукові методи наукового пізнання та дослідження економічних явищ. Теоретико-методологічною основою дослідження є праці вітчизняних та закордонних науковців і практиків, а також нормативно-правові акти України, що регулюють відносини у сфері страхування. У роботі використано такі методи дослідження: абстрактно-логічний (при розгляді теоретичних засад і вивченні наукових підходів до регулювання системи страхування), індукції і дедукції (при формуванні цілісного розуміння умов функціонування системи), економіко-статистичний (при аналізі вітчизняного ринку страхування сільськогосподарських культур), порівняння, аналізу і синтезу (при узагальненні й доповненні методик визначення сум страхових виплат, актуарних розрахунків), графічний, економіко-математичний (при формуванні рейтингу регіонів України за притаманністю природно-кліматичних ризиків та прогнозуванні необхідних обсягів державної підтримки страхування в сільському господарстві).

Наукова новизна одержаних результатів. До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і мають елементи новизни, належать такі:

вперше:

- розроблено та використано методичний підхід до розрахунку обсягу необхідної державної підтримки страхування основних сільськогосподарських культур в Україні, який передбачає страхування майбутньої вартості врожаю без застосування франшизи, що сприятиме підвищенню прозорості субсидування страхових продуктів та економії бюджетних коштів на зазначені цілі (С. 13-14);

удосконалено:

- методичні підходи до розрахунку обсягу страхового відшкодування, з урахуванням світової практики та особливостей вітчизняного законодавства, в частині застосування франшизи, що підвищить об'єктивність визначення розміру страхової виплати (С. 9);

- систему оцінки ефективності державної підтримки шляхом доповнення її додатковими показниками, що уможливлює проведення поглибленого аналізу доцільності виділення та використання бюджетних коштів (С. 9-10);

- інструменти забезпечення функціонування ефективної та прозорої системи страхування сільськогосподарських культур в Україні через запровадження інституту незалежних сертифікованих аварійних комісарів - врегулювальників збитку при страхуванні сільськогосподарської продукції (С. 12-13);

дістали подальшого розвитку:

- окремі методологічні підходи до класифікації ризиків шляхом групування ризикових факторів, які супроводжують виробництво та реалізацію сільськогосподарських культур, залежно від періоду їх виникнення та масштабності впливу («процесні ризики») (С. 6-7);

- методика оцінки ступеня ризикованості вирощування сільськогосподарських культур в окремих регіонах України та підходи до розрахунку необхідних бюджетних асигнувань на подолання наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру в сільському господарстві (С. 10, 14);

- пропозиції щодо створення належного нормативно-правового поля, з урахуванням передової міжнародної практики державного регулювання, та інституційного середовища - для підвищення мотивації до еквівалентної взаємодії учасників системи страхування сільськогосподарських культур в Україні (С. 11-12).

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, викладені в дисертації, сприяють формуванню комплексної моделі регулювання системи страхування сільськогосподарських культур в Україні. Результати досліджень використані при доопрацюванні проекту Закону України «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції за державною підтримкою» (лист-довідка від 14.12.2009 р. № 04-11/15-469), удосконалені звітності за програмою «Здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку» в межах діяльності Міністерства аграрної політики України (акт впровадження від 15.12.2009 р. № 37-21-4-15/23306). Матеріали дисертаційної робити впроваджені у практичну діяльність Ліги страхових організацій України (акт впровадження від 01.12.2009 р. № 1287/ІІІ-6), Всеукраїнської громадської організації «Аграрна палата України» (акт впровадження від 01.12.2009 р. № 504/1-01), Проекту розвитку агрострахування в Україні (IFC) (акт впровадження від 11.12.2009 р. №11/12/2009) та використані при викладанні курсу «Аграрна політика» на факультеті аграрного менеджменту (акт впровадження від 14.12.2009 р.) та курсу «Страхові послуги» на економічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України (акт впровадження від 15.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати з теоретико-методологічних і практичних питань страхування сільськогосподарських культур отримані особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовані на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ» (м. Київ, Національний аграрний університет, 4 - 5 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економіки, управління, фінансів та обліку в період становлення ринку землі» (м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Національний університет біоресурсів і природокористування України, Південний філіал «Кримський агротехнологічний університет», 2 - 3 листопада 2007 р.); Міжнародній конференції «Competitive and Economic Growth: European and National Perspectives» (м. Нітра, Словаччина, Сло-вацький аграрний університет, 23 - 24 листопада 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка, 27 - 28 листопада 2007 р.); семінарі на тему «Основні напрями державної підтримки в агропромисловому комплексі. Забезпечення кредитними ресурсами інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток крупнотоварного виробництва тваринницької продукції» в рамках XX Міжнародної агропромислової виставки-ярмарку «Агро-2008» (м. Київ, Національний комплекс «Експоцентр України», 12 червня 2008 р.); Міжнародних наукових днях - 2008, «Konkuren-cieschopnosќ A Ekonomickэ Rast: Eurуpske A Nбrodnй Perspektнvy» (м. Нітра, Словаччина, Словацький аграрний університет, 25 - 30 травня 2008 р.); IAMO Forum 2008 «Agri-Food Buisness: Global Challenges-Innovative Solution» (м. Халле, Німеччина, Leibniz Institute of Agricultural Development in Central and Eastern Europe Halle (IAMO) 25-27 червня 2008 р.); Green Week Scientific Conference 2009 (м. Берлін, Німеччина, 14-15 січня 2009 р.); он-лайн конференції «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська державна фінансова академія, 10 - 20 березня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні» (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 9 - 10 квітня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Социально-экономические аспекты развития аграрного сектора экономики в условиях кризиса. Роль консультационных служб» (м. Мелітополь, Таврійський державний агротехнічний університет, 21 - 22 травня 2009 р.); семінарі «Стан страхування аграрних ризиків в Україні. Презентація нового страхового продукту» в рамках XXI Міжнародної агропромислової виставки-ярмарку «Агро-2009» (м. Київ, Національний комплекс «Експоцентр України», 12 червня 2009 р.); IAMO Forum 2009 «20 Years of Transition in Agriculture: What has been achieved? Where are we heading?» (м. Халле, Німеччина, IAMO, 17 - 19 червня 2009 р.); спільному FAO-IAMA семінарі в рамках 19th Annual World Forum & Symposium «Agribusiness and Agro-industries Development in Central and Eastern Europe» (м. Будапешт, Угорщина, International Food and Agribusiness Management Association, 20 - 21червня 2009 р.); 113th EAAE seminar «A resilient European food industry and food chain in a challenging world» (м. Ханія о. Кріт (Греція), Mediterranean Agronomic Institute of Chania, 3 - 6 вересня 2009 р.); Міжнародній конференції «Розвиток зернового ринку 2010» (Івано-Франківська область, с. Паляниця, 1 - 4 грудня 2009 р.); Міжнародних наукових днях - 2010, «Global Economy: Challenges and Perspektive» (м. Нітра, Словаччина, Словацький аграрний університет, 26-27 травня 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 18,06 друк. арк., з них 5 статей у наукових фахових виданнях (3 одноосібних) обсягом 4,69 друк. арк., 8 - у матеріалах наукових конференцій обсягом 0,18 друк. арк., 7 - у інших виданнях обсягом 13,19 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертації викладений на 189 сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 210 найменувань, містить 30 таблиць, 37 рисунків і 20 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

страхування сільськогосподарський культура

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, його наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - «Теоретичні основи регулювання системи страхування в сільському господарстві» - розкрито сутність предмета дослідження, розглянуто основні теоретичні засади розвитку понять «ризик» і «страхування», в тому числі у сільському господарстві. Простежено історичний аспект еволюції теорії ризиків на різних етапах розвитку людства та методологічні засади регулювання системи страхування сільськогосподарських культур в Україні.

Сучасний етап розвитку суспільства нерозривно пов'язаний з розвитком економіки. Значні зміни, які відбуваються у всіх без винятку сферах життя і господарської діяльності (світові кризи, нестабільність економічних взаємозв'язків та частота настання стихійних лих), викликають дедалі більше занепокоєння та привертають увагу науковців. За таких умов дослідження ризиків та їх впливу на різні сфери життєдіяльності людини, країни і суспільства в цілому, перетворюється на одне з найголовніших завдань сучасної економічної науки. Для України, яка з кожним роком набуває все більшої ваги на світових продовольчих ринках, питання управління ризиками нерозривно пов'язане із сільським господарством, і страхування тут розглядається як найбільш поширений та дієвий інструмент.

Зародження страхування тісно пов'язано з розвитком людства й усвідомленням ризику, тобто з розумінням відчуття страху або небезпеки. Страхування на різних етапах розвитку цивілізації еволюціонує від натуральної до грошової форми, до майнового страхування додається особисте, змінюється також і форма убезпечення від обов'язкової до добровільної. Залежно від розвитку економіки страхування відіграє в суспільстві різну роль. Воно виступає як елемент гарантування, виконує фінансово-накопичувальну, стабілізуючу, а також контролюючу функції. Основною ж функцією страхування в сільському господарстві залишається стабілізація доходів сільськогосподарських товаровиробників. Об'єктивна економічна необхідність використання страхування, особливо в сільському господарстві, пояснюється недостатніми можливостями банківської системи, держави та ринку забезпечити мобільність фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів.

На основі аналізу ризикових факторів, що притаманні сільському господарству, виокремлено ризики при вирощуванні та реалізації сільськогосподарської продукції. Вони одержали назву «процесні ризики» (рис.1).

Рис. 1. Процесні ризики в сільському господарстві

Ризики природно-кліматичного, виробничого та фінансово-економічного характеру виявляють найбільший вплив при вирощуванні сільськогосподарських культур та можуть безпосередньо позначатися на собівартості продукції. Доведено, що на формування доходу найсуттєвіше впливають інституційно-політичні, фінансово-економічні та особистісні ризикові фактори. Кінцевий результат господарської діяльності - одержання прибутку, залежить від сукупності наведених факторів, а також визначальною мірою від виникнення ризиків інституційно-політичного та фінансово-економічного характеру. Наявність певних ризиків часто виключає або зменшує вірогідність настання інших. Втрати через природно-кліматичні ризики можуть компенсуватися додатковими надходженнями коштів за рахунок підвищення цін внаслідок реагування ринку на зміни обсягів пропозиції. Наслідки ризикових факторів природо-кліматичного характеру, можливо мінімізувати за допомогою такого інструменту управління ризиками як страхування.

Узагальнивши світову та вітчизняну практику регулювання систем страхування зроблено висновок, що найефективнішим є механізм, в основу якого покладено приватно-державні інтереси, що забезпечують функціонування повноцінного страхового ринку. Здобувачем підтримано ініціативи щодо запровадження добровільного виду страхування сільськогосподарських культур, зберігаючи умову «обов'язковості» страхування при отриманні державної підтримки за відповідними цільовими програмами, як у економічно розвинених країнах. У цьому контексті важливо обрати страхові продукти, які б забезпечували адекватний захист сільськогосподарських товаровиробників і відповідали їхнім потребам, зокрема продукти мультиризикового страхування та страхування доходу. Термін «страховий продукт» визначено як комплекс заходів, які супроводжують процес укладання та виконання договору страхування, в тому числі методичні рекомендації з проведення страхових процедур, тарифна сітка, специфікація договору.

При розбудові вітчизняної системи страхування слід враховувати специфіку розвитку системи, загальноприйняті методи та інструменти регулювання. Поняття «система страхування» можна описати як сферу реалізації економіко-правових відносин між суб'єктами господарювання, страховими компаніями та державою. Вона охоплює не лише процес купівлі-продажу страхової послуги, а й об'єднує взаємозв'язки всіх учасників для адекватної реалізації мети кожного з них на ринку фінансових послуг. Систему страхування в сільському господарстві оцінено як дворівневу, що складається з уповноважених органів державної влади, провайдерів і споживачів страхових послуг. Поряд з основними учасниками ринку страхування вагомою мірою на розвиток і регулювання системи впливає інфраструктура фінансового та аграрного ринку, а саме: страхові посередники, банки, лізингові компанії, постачальники товарно-матеріальних цінностей, консалтингові фірми, громадські та професійні організації, міжнародні проекти.

Результати дослідження переконують, що відсутність якоїсь однієї ланки системи призводить до погіршення взаємозв'язків між учасниками, що в свою чергу знижує ефективність функціонування кожного з них. Проблемою ефективного розвитку системи страхування сільськогосподарських культур є питання врегулювання збитків і кваліфікації осіб, які його здійснюють. Відсутність незалежних сертифікованих спеціалістів у цій галузі призводить до зниження довіри сільськогосподарських товаровиробників до системи страхування. Вдале поєднання фінансово-економічних і нормативно-правових методів регулювання є запорукою ефективного функціонування системи страхування сільськогосподарських культур. Таким чином, регулювання системи страхування доцільно розглядати як сукупність форм, методів і важелів впливу всіх учасників на об'єкти і процеси з метою певного спрямованого розвитку для досягнення визначених цілей.

У другому розділі - «Сучасний стан та тенденції розвитку системи страхування сільськогосподарських культур» - здійснено аналіз системи страхування сільськогосподарських культур в Україні, переліку страхових продуктів та особливостей державного регулювання системи страхування, у тому числі через реалізацію програм фінансової підтримки, визначено вплив державної підтримки на формування та удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур, а також виокремлено регіональні особливості виникнення та подолання наслідків надзвичайних подій природного характеру в процесі господарської діяльності.

Впровадження ефективних технологій та порівняно сприятливі погодні умови протягом останніх років забезпечили позитивну динаміку розвитку виробництва сільськогосподарської продукції в державі. Запроваджена у 2005-2008 рр. державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції сприяла збільшенню кількості договорів страхування сільськогосподарських культур. Сума зібраних страхових премій по страхуванню сільськогосподарських культур, що проводилась в рамках державної підтримки у 2008 р. становила 155 млн гривень. Проте, навіть за відсутності бюджетних асигнувань у 2009 р. компанії-лідери страхового ринку продемонстрували зацікавленість у розвитку системи страхування сільськогосподарських культур та зібрали близько 42 млн грн страхових платежів, але це у 4 рази менше, ніж у 2008 р. (табл.1).

Таблиця 1. Динаміка показників страхування сільськогосподарських культур в Україні

При зменшенні загального обсягу державної підтримки аграрного сектору в період кризи укладання договорів страхування покращило доступ до кредитних ресурсів для тих сільськогосподарських виробників, які мали обмежені можливості через відсутність позитивної кредитної історії та ліквідної застави. Лібералізація страхового ринку через запровадження принципу добровільності проведення страхування сільськогосподарських культур спонукала страховиків до розробки і реалізації нових страхових продуктів. Проте, й досі існує дефіцит страхових продуктів, які б повною мірою задовольняли потреби сільськогосподарських виробників. Крім того, в процесі реалізації умов договору страхування виникають постійні суперечності або конфлікт інтересів, пов'язаний з особливостями застосування франшизи.

У процесі дослідження виявлено різницю в обсягах можливого страхового відшкодування залежно від об'єкта застосування франшизи (страхової урожайності, страхової суми, збитку). Розрахунок франшизи як відсотка від страхової суми, або застосування її до розміру страхової врожайності є некоректним і таким, що не відповідає українському законодавству, оскільки франшиза - це частина збитку, що не відшкодовується. Для уникнення непорозумінь, пропонується для страхування сільськогосподарських культур залучати страхові продукти, що передбачають застосування покриття, а не франшизи. Це дасть змогу узгодити умови договору страхування із вимогами законодавства та знизити вартість страхового захисту для сільськогосподарських виробників. Однак, поряд із безпосередніми методичними недосконалостями в системі страхування сільськогосподарських культур існує також і ряд інших питань. Так, залишаються не вирішеними проблеми довіри між виробниками та страховими компаніями, що працюють в аграрному сегменті, частка яких становить близько 12 % загальної кількості зареєстрованих страховиків. Недостатньо налагоджені партнерські відносини між страхувальниками й іншими учасниками аграрного і фінансового ринків, зокрема комерційними банками та постачальниками засобів сільськогосподарського виробництва, хоча така співпраця має значний потенціал для розвитку.

Започаткована у 2005 р. державна програма дещо активізувала розвиток страхових відносин в сільському господарстві. Динаміка використання коштів державного бюджету для здешевлення страхових платежів свідчить про постійне збільшення фактичних видатків за вказаною програмою з 5,8 млн грн у 2005 р. до 60,1 млн грн - у 2008 році. Тенденцію до підвищення має також показник обсягу застрахованих площ, що збільшився з 2 % (2005 р.) до 4,3 % (2008 р.). До культур, страхування яких здешевлювалося за рахунок державного бюджету, належали основні зернові та технічні культури, олійні, а також деякі бобові. У 2008 р. цей перелік було розширено, і виробники мали можливість застрахувати 18 видів сільськогосподарських культур та отримати компенсацію частини вартості сплаченої страхової премії. Встановлено, що, незважаючи на позитивну динаміку, сучасний стан розвитку системи страхування сільськогосподарських культур не відповідає основному завданню - управляти ризиками в аграрному секторі для забезпечення стабільності сільськогосподарського виробництва та сталого розвитку економіки.

Аналіз ефективності державної підтримки, що ґрунтується на загальноприйнятих та запропонованих у роботі показниках, демонструє позитивну динаміку в зростанні обсягів можливого страхового відшкодування, що припадає на 1 страхувальника - 254 тис. грн (2005 р.) до 1580 тис. грн (2008 р.). З іншого боку, за даними про збитки та обсяги одержаного страхового відшкодування встановлено, що розмір фактичної компенсації збитків суттєво відрізняється від прогнозованого. Також слід зазначити, що хоча рівень покриття збитків становить менше 70 %, як очікувалося, проте він має досить високі показники, зокрема 57 % у 2006 р. і 42 % у 2008 році.

Обмеженість інформації за програмою субсидування страхових премій, зокрема відсутність систематичної звітності щодо завданих збитків та одержаного страхового відшкодування, ускладнює процес адекватної оцінки ефективності державної підтримки. Практика доводить, що результати господарської діяльності в аграрному секторі більше, ніж в будь-якому іншому, залежать від погодних факторів і відповідно наражаються на ризики, які перебувають поза межами впливу на них господарюючих суб'єктів.

Проведене дослідження з визначення рейтингу регіонів за ступенем притаманності та масштабності впливу ризиків (град, заморозки, зливи, засуха, пожежа) на ведення сільськогосподарського виробництва дало змогу охарактеризувати регіони з точки зору ймовірності виникнення збитків внаслідок тих чи інших природних явищ (рис. 2).

Рис. 2. Рейтинг ризикованості ведення сільськогосподарського виробництва в Україні

Крім того, було встановлено, що показник масштабності збитків може мати безпосереднє відображення на вартості страхування для сільськогосподарських виробників. Проведене рейтингування може бути використане страховиками для попередньої оцінки ступеня ризиковості об'єктів страхування та удосконалення географічної диверсифікації страхової діяльності.

Відповідно до існуючої нині практики, значна частина збитків, яких зазнають сільськогосподарські виробники внаслідок окремих природних явищ, компенсується за рахунок резервного фонду бюджету. Аналіз практики прямих виплат з резервного фонду на покриття збитків аграріїв, що постраждали внаслідок таких природних явищ системного (катастрофічного) характеру, як, наприклад, засуха, свідчить про обмеженість бюджетних коштів на такі цілі. За рахунок таких виплат у середньому компенсується близько 10 % заявлених збитків. За умови ж використання такого інструменту як страхування рівень доступного страхового захисту перебуває в межах 70 відсотків. Страхування, на відміну від отримання державної допомоги, вимагає не лише дотримання технологій вирощування, але й належного методологічного супроводу процедур оцінки та врегулювання збитків, в індивідуальному порядку, що робить механізм їх компенсації більш прозорим і зрозумілим для сільськогосподарських виробників. Крім того, здійснення прямих виплат з бюджету негативно впливає на розвиток системи страхування сільськогосподарських культур в Україні та провокує зростання соціальної напруги на селі.

Результати дослідження відображають пряму залежність розвитку системи страхування сільськогосподарських культур від налагодженого взаємозв'язку між учасниками системи, тобто ефективності інструментів державного регулювання та ринкового саморегулювання.

У третьому розділі - «Удосконалення механізму регулювання системи страхування сільськогосподарських культур в Україні» - запропоновано шляхи поліпшення регулювання системи страхування за допомогою інструментарію, що включає в себе заходи нормативно-правового, фінансово-економічного та інституційного характеру, вказано напрями підвищення ефективності надання державної підтримки та сформовано пропозиції щодо стимулювання розвитку системи страхування сільськогосподарських культур в Україні.

Регулювання системи страхування сільськогосподарських культур в Україні безпосередньо залежить від успішного використання комплексу доступних інструментів, а також створення додаткових важелів та інститутів, які здатні забезпечити максимальну ефективність діяльності системи за мінімального регуляторного впливу держави. В дисертаційному дослідженні основну увагу приділено нормативно-правовим, інституційним інструментам регулювання та використанню державної підтримки.

Нормативно-правове регулювання системи страхування сільськогосподарських культур потребує комплексного підходу та визначення чіткої стратегії розвитку ринку страхування у сільському господарстві. Для забезпечення стабільності функціонування системи страхування сільськогосподарських культур законодавчі акти повинні розроблятися на довгострокову перспективу. З огляду на це, та з метою підвищення ефективності надання державної допомоги за рахунок здешевлення вартості страхових премій, фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку, автором пропонується розробити цільову програму державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції, що охоплювала б п'ятирічний період. Поділяємо думку, що важливим елементом нормативно-правового регулювання розвитку системи страхування сільськогосподарських культур є запровадження окремої ліцензії на цей вид, що дозволить вести моніторинг ринку та своєчасно вживати необхідних заходів для підвищення ефективності його регулювання. Крім того, основні принципи державного регулювання повинні бути консолідовані та задекларовані шляхом прийняття нормативно-правових документів спеціального характеру, таких, наприклад, як закон та концепція розвитку системи страхування.

З метою інтенсифікації розвитку системи страхування сільськогосподарських культур Кабінетом Міністрів України були зроблені спроби відновити життєдіяльність інституційних складових системи страхування, зокрема шляхом заміни Фонду аграрних страхових субсидій на Державне агентство з управління сільськогосподарськими ризиками, проте такі законодавчі ініціативи не були підтримані Верховною Радою України. Однією з причин виявилася недостатня обґрунтованість мети створення такого органу та не чітко сформовані цілі і завдання. Проте, як доводять результати дослідження, ефективне регулювання системи страхування сільськогосподарських культур неможливе без належного інституційного забезпечення. Проведений аналіз підтверджує необхідність створення додаткових інфраструктурних одиниць, зокрема Агентства з управління ризиками, яке б на принципах державно-приватного партнерства, співпрацювало з професійними об'єднаннями учасників страхового та аграрного ринків.

У системі, що наведена на рис.3, пропонується збалансувати інтереси регуляторних органів (Мінагрополітики та Держфінпослуг) та приватного сектора (учасників аграрних та фінансових ринків) через виокремлення чіткої трирівневої системи взаємозв'язків.

Рис. 3. Удосконалена система страхування сільськогосподарських культур в Україні.

Таким чином, співпраця трьох основних учасників системи страхування в напрямі її розвитку та вдосконалення є запорукою задоволення інтересів всіх суб'єктів страхових відносин і забезпечення виконання державою своїх функцій та завдань. Крім того, страховий ринок потребує кваліфікованих спеціалістів з відповідною освітою та навиками діяльності в галузі сільського господарства і страхування. Отже, важливим завданням є створення відповідної сертифікаційної програми підготовки фахівців спеціально для проведення страхових процедур, зокрема фахівців з врегулювання збитків у сільському господарстві (аварійних комісарів). Вони здійснюватимуть незалежну й об'єктивну оцінку збитків при страхуванні сільськогосподарських культур, у тому числі за програмами державної підтримки.

Запровадження новітніх технологій у сільському господарстві передбачає залучення як власних, так і запозичених коштів, у тому числі бюджетних. Держава, зацікавлена не лише в модернізації техніко-технологічного стану підприємств, має сприяти поширенню страхування, що безпосередньо впливатиме на підвищення ефективності програм державної підтримки та аграрної політики в цілому. У дисертаційній роботі розраховано дійсну вартість страхування для держави за існуючих умов надання підтримки, використовуючи формулу внутрішнього страхового тарифу, та економічно обґрунтовано необхідність перегляду критеріїв субсидування і обчислення страхового тарифу (табл. 2).

Таблиця 2. Економічний ефект від застосування розрахунку внутрішнього тарифу

Метою надання державної підтримки шляхом здешевлення страхових премій є, по-перше, заохочення до застосування інструментів мінімізації ризиків, по-друге, підтримка стабільності фінансового стану сільськогосподарських підприємств у період переходу на інтенсивні агротехнології, по-третє, зменшення фінансового навантаження на виробників і розподіл ризиків платоспроможності господарюючих суб'єктів.

Запропоновано відновити програму державної підтримки страхування сільськогосподарських культур у 2011-2017 роках. Ця необхідність зумовлена, зокрема, тим, що аграрний сектор України потребує модернізації та техніко-технологічного переоснащення. В умовах світової продовольчої і фінансової кризи для України, як аграрної держави, це шанс закріпитись на лідируючих позиціях на світових ринках агропродовольства. За цих умов для інтенсифікації виробництва необхідні не лише фінансові ресурси, а й гарантії одержання бажаних результатів, тобто ефективна система убезпечення понесених витрат. Відповідно, розраховано прогнозний обсяг необхідних коштів для здешевлення страхових премій суб'єктам аграрного ринку, що займаються вирощуванням стратегічних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, ріпак, цукрові буряки) і застрахували вартість майбутнього врожаю. Розрахунковим показником для обчислення страхової суми, страхової премії та обсягу необхідної державної підтримки є урожайність, до якої застосовується покриття у розмірі 70 відсотків. Цей показник має назву «страхова врожайність» і є, фактично, індикатором страхового випадку, адже зниження рівня страхової врожайності - підстава для виплати страхового відшкодування (якщо це пов'язано із впливом страхового ризику). Розрахунки, наведені в табл. 3, свідчать, що за умови страхування 100 % посівних площ згаданих культур обсяг підтримки щороку зростатиме від 855 млн грн (2011 р.) до 1275 млн гривень (2017 р). Крім того, за нашими розрахунками, в умовах запровадження високоінтенсивних технологій поступово збільшуватимуться обсяги валової продукції сільського господарства, що підвищиться рівень інвестиційної привабливості галузі.

Таблиця 3. Прогноз необхідних обсягів державної підтримки для програми часткової компенсації страхових платежів, млн грн

Для врегулювання питань надання прямої державної допомоги у випадку катастрофічних подій в сільському господарстві пропонується застосовувати принцип компенсації збитків «50 : 55», який передбачає проведення прямих державних виплат за умови зниження урожайності сільськогосподарської культури на 50 % від середньої багаторічної у розмірі 55 % її вартості. Дослідженням встановлено, що при застосуванні цього принципу сума коштів, необхідних для компенсації вартості сільськогосподарських культур, що постраждали внаслідок засухи у 2007 р., становила близько 7 млн гривень. Зменшити негативний вплив практики надання прямих виплат з резервного фонду бюджету можливо за допомогою встановлення економічних показників збитків, методики їх оцінки, обґрунтованого розрахунку необхідних коштів, системи моніторингу виділення та цільового використання коштів, запровадження умови обов'язкового страхування сільськогосподарських культур для одержання прямої державної допомоги.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає в поглибленні теоретико-методичного обґрунтування та опрацюванні пропозицій щодо здійснення ефективного регулювання системи страхування сільськогосподарських культур як передумови стабільного розвитку аграрного сектору України. На основі проведеного дослідження можна сформулювати такі висновки:

1. Простежено еволюцію понять «ризик» і «страхування», історичні умови зародження страхування як економічної категорії та виявлено різноманітність ризикових факторів ведення господарської діяльності. Розглянута класифікація ризиків, зокрема тих, що притаманні сільському господарству, дозволяє виокремити ті, що найбільшою мірою впливають на ефективність ведення господарської діяльності в умовах ринкової економіки. Розподіл виробництва сільськогосподарської продукції на етапи дав можливість згрупувати ризикові фактори залежно від їхнього впливу на фінансовий результат кожного виробничого процесу (процесні ризики). Встановлено, що виникнення деяких ризиків може суттєво зменшити ймовірність виникнення інших.

2. За допомогою проведеного аналізу світової і вітчизняної практики страхування в сільському господарстві узагальнено підходи до регулювання систем і механізмів реалізації страхових послуг в аграрній сфері. Крім того, виокремлено позитивні зміни у вітчизняній системі страхування сільськогосподарських культур у напрямку лібералізації ринку та визначено перспективні напрями розвитку з урахуванням світового досвіду. Дослідження дало змогу розподілити існуючі ринки за моделями управління та визначити основні тенденції розвитку, що полягають у зміцненні партнерства між державою і приватним сектором у страховій сфері та посиленні ролі державної підтримки процесу страхування. Страховими продуктами, що набувають актуальності у світі, є мультиризикове страхування сільськогосподарських культур, що частково субсидується державою, та страхування певного рівня доходів товаровиробників.

3. Запропоновано шляхи оптимізації взаємозв'язків учасників системи страхування сільськогосподарських культур, зокрема через активізацію співпраці представників аграрного та фінансового ринків, у напрямку розробки та впровадження фінансових інструментів забезпечення сталого розвитку представників відповідних галузей економіки, що не є безпосередніми суб'єктами страхових відносин. Одним із найважливіших заходів удосконалення інституційної складової системи визначено запровадження інституту незалежних сертифікованих аварійних комісарів - врегулювальників збитку при страхуванні сільськогосподарської продукції і, зокрема, сільськогосподарських культур. Для реалізації цієї мети запропонована орієнтовна програма підготовки (сертифікації) відповідних спеціалістів, яка включає як питання загальноекономічного, так і специфічного (аграрного) характеру.

4. Сучасний стан системи страхування сільськогосподарських культур характеризується наявністю невикористаного потенціалу страховиків і страхувальників. У період кризи та за відсутності державної підтримки кількість договорів страхування збільшилась у 2009 р. до 1980-ти порівняно з 1637 у попередньому році, проте суттєво зменшились обсяги застрахованих площ і страхових премій. Для розв'язання конфліктів, пов'язаних із реалізацією страхових продуктів, де застосовується франшиза, пропонується у традиційних страхових продуктах використовувати покриття або ж скористатися перевагами індексного страхування. Дослідженням доведено, що за існуючих методик розрахунку страхового тарифу сільськогосподарський товаровиробник не отримує повноцінного захисту, а перевитрати бюджету можуть становити близько 18 млн грн на рік при загальному обсязі фінансування 88,6 млн гривень.

5. Визначено, що державна програма «Здешевлення вартості страхових пре-мій (внесків), фактично сплачених суб'єктам аграрного ринку», які застрахували сільськогосподарські культури за правилами комплексного або індексного страхування, є основним стимулом до використання такого інструменту мінімізації ризиків, як страхування. Крім того, запропоновано удосконалити інструменти державного регулювання системи страхування через застосування комплексного підходу до проведення законотворчих перетворень на страховому ринку. Так, запропоновані зміни нормативно-правового регулювання передбачають розроблення та прийняття спеціального закону, який би врегульовував питання функціонування суб'єктів страхових відносин у правовому полі. Необхідним вбачається прийняття концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції, а також довгострокової програми державної підтримки страхування сільськогосподарських культур в Україні.

6. Доповнено систему оцінки ефективності державної підтримки додатковими показниками, такими як страхова сума та страхова премія на одну бюджетну гривню. Це дасть змогу, в умовах обмеженості інформації про фактичні збитки, визначити рівень убезпечення суб'єктів аграрного ринку, що пропонується страховими компаніями, в межах програми державної підтримки страхування сільськогосподарських культур. Крім того, використовуючи показник розміру сплаченої страхової премії на одну бюджетну гривню можна визначити рівень участі держави в розподілі фінансового навантаження на сільгоспвиробників при придбанні страхового захисту.

7. Удосконалено методику оцінки ступеня ризикованості вирощування сільськогосподарських культур у регіонах України шляхом їх рейтингування за ступенем притаманності тих чи інших ризиків (град, заморозки, зливи, засуха, пожежа) та масштабності їх впливу на сільськогосподарське виробництво. Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що найризикованішими є Херсонська та Черкаська області, а також Автономна Республіка Крим. Крім того, встановлено неефективність здійснення виплат з резервного фонду бюджету на покриття збитків сільськогосподарських підприємств, що постраждали внаслідок природно-кліматичних катаклізмів та запропоновано альтернативні варіанти.

8. Розраховано обсяги необхідної державної підтримки страхування сільськогосподарських культур. Прогнозування проведено з урахуванням тенденцій інтенсифікації виробництва та припущень щодо динаміки зміни цін світового та вітчизняного ринку на стратегічні види сільськогосподарської продукції (пшениця, ячмінь, кукурудза, цукрові буряки, ріпак). Пропонується спрямувати державну підтримку в першу чергу тим підприємствам, що освоюють новітні технології виробництва. Проведене дослідження доводить, що за умови страхування 100 % засіяних площ, використовуючи страхові продукти, в яких застосовується покриття (70 %), видатки державного бюджету перебуватимуть в межах 7-10 % обсягу державної підтримки аграрного сектору України. На страхування цього обсягу площ у 2017 р. необхідно здійснити видатки у сумі 1275 млн грн, зокрема: на пшеницю - 623,5 млн грн, ячмінь - майже 292 млн грн, кукурудзу - 234 млн грн, ріпак - близько 47 млн грн, цукрові буряки - 79 млн гривень. Відновлення фінансування програми державної підтримки страхування сільськогосподарських культур є цілком виправданим і таким, що сприятиме не лише вирівнюванню доходів сільськогосподарських виробників, а й активізації фінансової системи України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Герасименко Н. А. Роль і місце страхування в умовах становлення ринку землі / Н. А. Герасименко // Зб. наук. праць Південного філіалу «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету (економічні науки). - 2007. - Вип. 106. - С. 386-392.

2. Герасименко Н. А. Аспекти становлення та розвитку системи страхування аграрного виробництва в Україні / Н. А. Герасименко // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства (економічні науки). - 2007. - Вип. 63. - С. 293-297.

3. Герасименко Н. А. Конкурентні переваги аграрних секторів України та Польщі / О. М. Могильний, Н. А. Герасименко // Економіка і прогнозування. - 2007. - № 4/2007. - С. 55-74. (Особистий внесок: автором проаналізовано переваги вітчизняного аграрного сектору).

4. Герасименко Н. А. Вплив державної підтримки на розвиток страхування сільськогосподарського виробництва в Україні / Н. А. Герасименко // Зб. наук. праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). - 2009. - № 3. - С. 100-113.

5. Герасименко Н. А. Ризики в сільському господарстві з урахуванням регіонального аспекту / Н. А. Герасименко, О. В. Жемойда // Економіка АПК. - 2009. - № 9. - С. 62-65. (Особистий внесок: автором проведене рейтингування регіонів за ступенем впливу ризиків).

Статті в інших виданнях:

6. Gerasymenko N. Consisting and prospects of agrarian insurance development in Ukraine / N. Gerasymenko // Volume of scientific papers Mlada Veda . - 2007. - P. 23

7. Герасименко Н. А. Як застрахувати виробництво сільськогосподарських культур: практичний посібник з агрострахування / Н. Герасименко, І. Гринюк, Н. Ільїна, Р. МакКоннелл, В. Посполітак, Г. Роше, Н. Слинько, Р. Ханик-Посполітак, Р. Шинкаренко [під заг. ред. М. Зарицької] // Проект Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні». - К., 2008. - 94 с. (Особистий внесок: автором розроблені окремі практичні поради щодо вибору послуг агрострахування).

8. Gerasymenko N. Crop insurance in Ukraine: Challenges and perspectives / N. Gerasymenko // IAMO Forum Agri-food business: global challenges -innovative solu-tions. - 2008. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.iamo.de/up-loads/media/1b.5_Gerasymenko_CD.pdf.