Управління економічним капіталом банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ КАПІТАЛОМ БАНКУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Глубокий Валентин Миколайович

УДК 336.717.18

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

Шульга Наталія Петрівна,

Київський національний

торговельно-економічний університет,

завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Гуцал Ігор Степанович,

Тернопільський національний

економічний університет,

декан факультету фінансів

кандидат економічних наук,

Лисенок Олексій Володимирович,

Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана,

доцент кафедри менеджменту банківської діяльності

Захист відбудеться «28» жовтня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.055.03 Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 21, корпус Д, ауд. Д-221.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою: 02156, м. Київ, вул. Кіото, 19.

Автореферат розісланий «24» вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Кучер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан та умови розвитку світової банківської системи вимагають налагодження ефективної системи ризик-менеджменту. Аналіз тенденцій розвитку банківського бізнесу в зарубіжних країнах показав, що за останні півсторіччя ризик-менеджмент став однією з найбільш конкурентних, динамічних та високотехнологічних сфер діяльності банків. Розширення спектру та збільшення обсягів банківських операцій зі складними фінансовими інструментами, стрімкий розвиток інформаційних технологій та засобів комунікації, активізація процесів глобалізації фінансових ринків і концентрації банківського капіталу призвели до зростання частоти настання ризиків й масштабів втрат банків. Це обумовило посилення нагляду за діяльністю банків, підвищення вимог до їхньої інформаційної прозорості, а також необхідність удосконалення внутрішніх систем і моделей управління ризиками з метою обґрунтування реальної потреби банків у капіталі відповідно до прийнятих ними ризиків. У міжнародній банківській практиці ця потреба визначається як «економічний капітал». Наприкінці минулого століття потужні транснаціональні банки розпочали застосовувати економічний капітал, який виступає дієвим інструментом ризик-менеджменту.

В економічній літературі ведеться гостра наукова полеміка щодо тлумачення та обґрунтування величини економічного капіталу, а також розкриття окремих аспектів процесу управління ним. Серед зарубіжних вчених на особливу увагу заслуговують праці П. Алессандрі, Р. Бернса, Д. Біккера, Д. Бокка, Г. Гельбеккмо, А. Дева, М. Дрехмана, А. Елізальде, І. Іґхена, М. Карея, П. Клаассена, С. Кларка, І. Лелівелда, С. Маттена, Е. Мільне, Л. Овербека, М. Тіссета, П. Тораваля, Ф. Труссарда, І. Фалькенштейна, С. Фроста, Д. Хала, М. Хаубенштока. Велику увагу зазначеним проблемам приділяють російські вчені: В.М. Вяткін, В.А. Гамза, М.І. Гуревич, І.В. Костіков, В.М. Козунін, М.В. Кошель, О.А. Лобанов, Л.Є. Пайдієв, М.В. Помазанов, О.Ю. Сімановський, С.М. Смірнов, О.А. Судаков, Н.О. Тисячнікова, Ю.М. Тронін, С.Е. Тульчинський, В.М. Усов, Н.В. Фотіаді та ін.

Протягом останніх років економічний капітал банку став об'єктом дослідження українських вчених: Г.П. Бортнікова, І.С. Гуцала, І.Б. Івасіва, А.Б. Камінського, С.М. Козьменка, В.Л. Кротюка, О.В. Лисенка, В.І. Міщенка, С.В. Міщенко, А.М. Мороза, С.В. Науменкової, Л.О. Примостки, В.І. Сушка, Н.П. Шульги та ін.

Незважаючи на наявність певних напрацювань у сфері управління економічним капіталом, ще не вирішеними залишається низка важливих науково-практичних проблем: змістовного наповнення понятійного апарату; узгодження інтересів зацікавлених сторін у контексті достатності капіталу банку для покриття властивих йому ризиків; визначення величин економічного капіталу за індивідуальними компонентами, їх агрегації та декомпозиції; побудови структурно-логічної та математичної моделі економічного капіталу, а також конкретизація умов забезпечення її адекватності; розробки комплексу управлінських рішень за результатами моделювання економічного капіталу. Розв'язання зазначених проблем зумовило необхідність проведення цього дослідження, визначило його актуальність, предмет, мету та завдання роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету «Формування ефективної системи управління комерційним банком» (номер державної реєстрації 0105U001844). Особистий внесок автора полягає у розкритті сутності й особливостей економічного капіталу, визначенні його ролі в системі управління банком та внесенні пропозицій щодо вдосконалення управління економічним капіталом банку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо управління економічним капіталом банку.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

§ поглибити теоретичні підходи до визначення сутності та ролі економічного капіталу в діяльності банку;

§ розширити сукупність ознак порівняння економічного капіталу банку з регулятивним;

§ удосконалити методичні підходи до розрахунку економічного капіталу банку;

§ розкрити зміст процесів агрегації та декомпозиції економічного капіталу банку;

§ висвітлити основні положення Базельського комітету щодо достатності банківського капіталу;

§ ідентифікувати проблеми запровадження внутрішніх систем оцінки величини ризиків та потреби у капіталі для їх покриття;

§ дослідити міжнародну практику впровадження та використання економічного капіталу у банківській сфері;

§ визначити передумови запровадження системи управління економічним капіталом у вітчизняну банківську практику;

§ обґрунтувати сутність, мету й етапи управління економічним капіталом банку;

§ розробити модель економічного капіталу, механізм реалізації та перевірки її адекватності;

§ запропонувати типові управлінські рішення, які можуть бути прийняті менеджерами банку за результатами моделювання економічного капіталу.

Об'єктом дослідження є процес управління економічним капіталом банку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади управління економічним капіталом банку.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи використано комплекс методів емпіричного та теоретичного дослідження: діалектичний, індукції та дедукції, аналогії, аналізу та синтезу - для дослідження природи економічного капіталу, сутності й особливостей процесу управління економічним капіталом банку; порівняння - при дослідженні різних підходів науковців до тлумачення економічного капіталу, вивченні зарубіжного досвіду впровадження рекомендацій Базельського комітету в банківську систему; вимірювання, конкретно-предметного моделювання - при розрахунку величини економічного капіталу; економіко-математичний - при побудові моделі економічного капіталу, перевірці її адекватності та дослідженні напрямів використання результатів моделювання; економіко-статистичний - при дослідженні стану та тенденцій розвитку вітчизняної банківської системи; системно-структурний - при обґрунтуванні етапів реалізації моделі економічного капіталу банку, процесу його управління.

Інформаційною базою проведення дослідження є нормативні документи Національного банку України; офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України; дані Національного банку України, Асоціації українських банків, вітчизняних фондових бірж, звіти транснаціональних банків; матеріали Міжнародного валютного фонду, Базельського комітету з банківського нагляду, центральних банків країн світу; наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження управління економічним капіталом, що дозволило отримати науково-обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливу науково-практичну проблему щодо достатності капіталу банків відповідно до нової Базельської угоди.

Найбільш вагомі наукові результати, що характеризуються науковою новизною і виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

§ обґрунтовано механізм визначення величини економічного капіталу з урахуванням узгодження інтересів зацікавлених сторін та виходячи зі схильності банку до ризику, складу банківського портфеля, ризик-факторів; отримані величини ризику за індивідуальними компонентами коригуються з огляду часового горизонту та довірчого рівня, що надає можливість забезпечити зіставність оцінок економічного капіталу за ризиковими позиціями банку;

§ запропоновано методологічні засади управління економічним капіталом банку на основі відповідної моделі, яка ґрунтується на сукупності взаємопов'язаних фінансових та статистичних параметрів, методів оцінки ризиків, що дозволяє розрахувати агреговану величину економічного капіталу з урахуванням ефекту диверсифікації і підвищити ефективність прийняття управлінських рішень; визначено умови забезпечення адекватності цієї моделі та послідовність її впровадження в банківську діяльність;

удосконалено:

§ методичний інструментарій оцінки економічного капіталу банку за індивідуальними компонентами, його агрегації та декомпозиції; даний інструментарій покладено в основу побудованої моделі економічного капіталу, практичне впровадження якої сприятиме підвищенню ефективності управлінських рішень як на загальнобанківському рівні, так і на рівні окремих ризикових позицій: за банківськими продуктами, послугами, клієнтами, бізнес-напрямами, портфелями;

§ тлумачення терміна «управління економічним капіталом» як процесу, спрямованого на ідентифікацію ризиків, оцінку потреби у капіталі, здійснення контролю і моніторингу її адекватності, а також прийняття управлінських рішень з урахуванням компоненти ризику; обґрунтовано, що мета такого процесу спрямована на оптимізацію співвідношення «ризик-дохід» та забезпечення зростання економічної доданої вартості банку;

дістали подальший розвиток:

§ визначення поняття «економічний капітал», який запропоновано розглядати з двох сторін: як величину потреби банку у капіталі та як міру його ризиків; у першому випадку економічний капітал - це капітал банку, необхідний для покриття неочікуваних втрат за всіма ідентифікованими кількісновимірними видами ризиків при обраному довірчому рівні та встановленому часовому горизонті, які узгоджені з цільовим рівнем платоспроможності та кредитним рейтингом банку; у другому випадку економічний капітал є мірою сукупної величини ризиків банку;

§ сукупність ознак порівняння економічного капіталу банку з регулятивним, які доповнено такими: тип регулювання; види ризиків, втрати за якими покриваються капіталом; інформаційна база для оцінки ризиків; цільова спрямованість; групи показників, до розрахунку яких входить капітал банку; напрям регулювання; рівень вигоди для банку.

Практичне значення одержаних наукових результатів дисертації визначається обґрунтованими рекомендаціями, спрямованими на вдосконалення управління економічним капіталом банку.

Пропозиції та рекомендації автора щодо розрахунку показників скоригованої на ризик рентабельності капіталу різних рівнів формувань, а також показників економічного прибутку - економічної доданої вартості та акціонерної доданої вартості, кожен з яких враховує величину економічного капіталу, використані ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у процесі організації практичної роботи (довідка №8-080000/11058 від 01.12.2009 р.).

Рекомендації щодо формування системи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку із застосуванням показників економічного капіталу, а також модель економічного капіталу використані Акціонерним банком «Діамант» при реалізації системи вартісно-орієнтованого управління (довідка №5708/01.9-05 від 26.11.2009 р.).

Пропозиції та рекомендації автора щодо розрахунку показника економічного капіталу банку за окремими видами вимірних ризиків, а також способів здійснення агрегації та декомпозиції економічного капіталу в умовах дефіциту інформації впроваджені інвестиційним банком Concorde Capital (ТОВ «Конкорд Капітал») при удосконаленні внутрішньої системи ризик-менеджменту (довідка №9529 від 23.11.2009 р.).

Окремі положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі на факультеті фінансів та банківської справи Київського національного торговельно-економічного університету при викладанні дисциплін «Управління фінансовими ризиками» та «Управління банківськими ризиками» (довідка №2858/43 від 18.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати, сформульовані висновки, рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його науковим здобутком. Опубліковані здобувачем наукові праці підготовлені самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи розглянуто й обговорено на 6 наукових конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Реструктуризація розвитку фінансового ринку в Україні: філософія, стратегія, тактика» (20-22 березня 2007 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-методичній конференції «Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами» (5-8 вересня 2007 р., м. Севастополь); Міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності» (11 жовтня 2007 р., м. Київ); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (23-24 жовтня 2008 р., м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні фінансової науки» (12-14 травня 2010 р., м. Сімферополь, смт. Коктебель); VII Міжнародній науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (20-21 травня 2010 р., м. Донецьк).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 11 наукових працях, у тому числі в 5 наукових статтях у фахових виданнях загальним обсягом 3,75 друк. арк., 6 наукових працях обсягом 1,05 друк. арк. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить автору, становить 4,8 друк. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації - 282 сторінки друкованого тексту, в тому числі 8 таблиць,
26 рисунків і 42 додатки, розміщені на 92 сторінках. Список використаних літературних джерел містить 305 найменувань і наведений на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та охарактеризовано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади управління економічним капіталом банку» розкрито сутність економічного капіталу та його роль в управлінні банком, висвітлено методичні підходи до його розрахунку за індивідуальними компонентами, агрегації та декомпозиції; визначено сутність, мету й етапи управління економічним капіталом банку.

На основі узагальнення підходів вітчизняних та зарубіжних дослідників, а також власних напрацювань автора запропоновано економічний капітал розглядати з двох сторін: як величину потреби банку у капіталі та як міру його ризиків. У першому випадку, під економічним капіталом слід розуміти капітал банку, необхідний на покриття неочікуваних втрат за всіма ідентифікованими кількісновимірними видами ризиків при обраному довірчому рівні та встановленому часовому горизонті, які узгоджені з цільовим рівнем платоспроможності та кредитним рейтингом банку. Під економічним капіталом у другому випадку автор розуміє міру сукупної величини ризиків банку.

За першого підходу економічний капітал може бути порівняний з регулятивним капіталом за такими запропонованими ознаками: тип регулювання; види ризиків, втрати за якими покриваються капіталом; інформаційна база для оцінки ризиків; цільова спрямованість; групи показників, до розрахунку яких входить капітал банку; напрям регулювання; рівень вигоди для банку.

У підтримці достатності капіталу банку, а, відтак, у коректній оцінці його величини, зацікавлені різні сторони: акціонери, вище керівництво, кредитори і вкладники, наглядові органи та рейтингові агентства. Під час дослідження ідентифіковано зони інтересів зацікавлених сторін у контексті достатності капіталу банку. Доведено, що у процесі визначення необхідної та достатньої величини капіталу банку для забезпечення зростання доданої вартості, а також підтримки його фінансової стійкості та надійності необхідно досягти узгодження інтересів зацікавлених сторін (рис. 1).

З'ясовано, що під час розрахунку величини економічного капіталу враховується схильність банку до ризику, характеристики його портфеля та ризиків тощо. При цьому параметри ризику визначають профіль ризику, який характеризує функціональну залежність між ціною та/або дохідністю активів та відповідними ризик-факторами. Доведено доцільність визначення економічного капіталу за кожною ідентифікованою компонентою відповідно до властивих їй видів ризику. У зв'язку з цим виокремлено такі індивідуальні компоненти: ризикові позиції (банківські операції, продукти, послуги тощо), бізнес-напрями, портфелі, банк у цілому.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Механізм визначення величини економічного капіталу з урахуванням узгодження інтересів зацікавлених сторін

Зважаючи на великий обсяг вхідної кількісної й якісної інформації та складність методів оцінки ризиків, доцільно використовувати підхід, за яким здійснюється розрахунок індивідуальних компонентів економічного капіталу, а у подальшому їх агрегація. На відміну від існуючих напрацювань, у роботі запропоновано методичний підхід до визначення економічного капіталу за індивідуальною компонентою, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про процес внутрішньої оцінки потреби банку у капіталі. Встановлено, що сучасні підходи до виміру ризиків дозволяють розрахувати економічний капітал за кредитним, ринковим, операційним та бізнесовим ризиками.

Загальна величина економічного капіталу визначається на основі його агрегації за індивідуальними компонентами. Виявлено, що різниця між агрегованим економічним капіталом та простою сумою оцінок за індивідуальними компонентами обумовлена ефектом диверсифікації, який залежить від тісноти кореляції, нетингу, рівня концентрації та деталізації. Розкрито механізм визначення ефекту диверсифікації й агрегованої величини економічного капіталу, а також досліджено сучасні підходи до агрегації ризиків. На основі узагальнення міжнародної практики встановлено, що зміст декомпозиції економічного капіталу полягає в оцінці його величини за індивідуальною компонентою з урахуванням ефекту диверсифікації. З'ясовано, що реалізація процесу агрегації та розміщення економічного капіталу залежить від коректності вхідних даних для розрахунку та систематичності проведення перевірок на наявність помилок.

Під управлінням економічним капіталом банку слід розуміти процес, спрямований на ідентифікацію ризиків, оцінку потреби у капіталі та контроль і моніторинг її адекватності, а також прийняття управлінських рішень з урахуванням факторів ризику. В процесі управління економічним капіталом банк може досягати оптимального співвідношення «ризик-дохід» та забезпечення зростання його доданої вартості. До основних етапів управління економічним капіталом належать: ідентифікація кількісновимірних ризиків та оцінка економічного капіталу банку за індивідуальними компонентами на єдиній зіставній основі; контроль і моніторинг адекватності розрахованої величини економічного капіталу та затвердження результатів проведених оцінок; формування управлінських рішень за підсумками моделювання економічного капіталу.

У другому розділі «Передумови запровадження та стан використання економічного капіталу в банках» здійснено аналіз положень Базельського комітету щодо оцінки достатності капіталу банку, досліджено зарубіжний досвід впровадження та використання економічного капіталу у банківській діяльності, а також обґрунтовано, що імплементація рекомендацій Базельського комітету у вітчизняну банківську практику є основною передумовою запровадження концепції економічного капіталу.

Зазначено, що рекомендації Базельського комітету проголошуються стратегічним напрямом розвитку банківського нагляду у всіх країнах світу. За результатами дослідження встановлено, що принципова відмінність підходів Базель ІІ порівняно з Базель І полягає у наданні можливості банкам використовувати власні внутрішні системи оцінки ризиків, а також моделі та методи розрахунку показників достатності капіталу. Базельський комітет наголошує на необхідності здійснення постійного моніторингу таких систем та негайного втручання у випадку порушення коректності їх функціонування.

Дослідження практики запровадження положень Базельського комітету розвиненими країнами світу засвідчило зниження потреби великих банків у капіталі (від 16,6 до 29,0%) за умов використання удосконалених підходів до оцінки ризиків. За малими банками було ідентифіковано переважне зростання потреби у капіталі - до 38,2% від фактично наявного рівня. Останнє дозволило зробити висновок, що для потужних транснаціональних банків запровадження більш досконалих підходів Базель ІІ є привабливим, оскільки дозволяє визначати реальну потребу у капіталі та використовувати найбільш прогресивні підходи до оцінки ризиків. При цьому встановлено, що перехід до Базель ІІ передбачає значні витрати як для країни в цілому, так і для кожного окремого банку - від 80 млн євро для середнього європейського банку. Результати поточної кризи засвідчили нагальну необхідність використання у банках найбільш досконалих, а відповідно найбільш чутливих до ризиків, систем оцінки потреби у капіталі та забезпечення високого рівня транспарентності банківської діяльності.

На підставі аналізу міжнародної практики вдалося встановити, що впровадження внутрішніх моделей оцінки потреби у капіталі є пріоритетним напрямом розвитку систем ризик-менеджменту банків. Одержані результати дозволили також зробити висновок, що комплексна реалізація моделі економічного капіталу здійснюється лише в окремих транснаціональних банках, що обумовлено високою вартістю розробки моделі та відсутністю спеціалістів відповідного рівня кваліфікації. Незважаючи на зазначені труднощі, економічний капітал набуває статусу «галузевого стандарту» у світовій практиці ризик-менеджменту.

У результаті проведених автором досліджень окреслено напрями розвитку та використання моделей економічного капіталу у банківській сфері, а саме: удосконалення підходів до оцінки банківських ризиків; налагодження процесу управління ризиками та прийняття управлінських рішень за результатами моделювання економічного капіталу; розширення існуючих та розроблення нових моделей економічного капіталу для вирішення специфічних завдань як на загальнобанківському рівні, так і на рівні окремих бізнес-одиниць; використання в банківській практиці показників, розрахунок яких базується на економічному капіталі, з метою оцінки ефективності роботи функціональних підрозділів банку та розміру винагороди їх менеджерів.

Аналіз досвіду зарубіжних банків дозволив ідентифікувати проблеми практичного використання моделі економічного капіталу в умовах фінансової кризи.

Враховуючи особливості методики розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу згідно з чинним законодавством України, а саме обмеженість включення ризиків (лише кредитного та валютного), виявлено потенційну недооцінку величини ризиків, властивих вітчизняним банкам. Останнє може призвести до зростання ймовірності настання банкрутства банків України при реалізації прийнятих, але не оцінених ризиків.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що рівень транспарентності банків України залишається на неприпустимо низькому рівні, а вітчизняне банківське законодавство та наглядовий процес потребують удосконалення. Виявлено, що для забезпечення високого рівня розвитку вітчизняної банківської системи у майбутньому потрібно запровадити рекомендації не лише Базель І, але й Базель ІІ. Проте цей процес гальмується внаслідок дії таких негативних чинників: відсутності необхідної матеріально-технічної бази; низького рівня організаційної готовності банків; незадовільної якості корпоративного управління; недостатнього рівня капіталізації банківської системи; недосконалості банківського нагляду; відсутності чіткої системи ведення підготовчих робіт щодо запровадження рекомендацій Базель ІІ. До того ж, теоретична розробка методології ризик-менеджменту вітчизняних банків потребує подальшого суттєвого удосконалення. З метою забезпечення ефективності запровадження рекомендацій Базель ІІ в Україні запропоновано підхід, який дозволить створити підґрунтя для ефективної імплементації міжнародної практики ризик-менеджменту у діяльність вітчизняних банків, а також забезпечити підвищення стійкості, надійності, ефективності та прозорості банківської системи в цілому.

У третьому розділі «Моделювання економічного капіталу банку та процес прийняття управлінських рішень» розроблено модель економічного капіталу і запропоновано механізм її реалізації, встановлено особливості процесів її затвердження та обґрунтовано доцільність налагодження системи прийняття управлінських рішень за результатами моделювання.

Доведено, що процес управління доцільно здійснювати на основі формалізованої моделі економічного капіталу банку за виконання таких умов: модель належить банку на правах власності, а відповідальність за якість її функціонування покладено на вище керівництво; забезпечено відповідність моделі природі, величині, профілю ризиків та складності діяльності банку; враховано всі кількісновимірні ризики; наявне методичне та організаційне забезпечення, чітко визначено роль вищого керівництва; модель інтегрована в систему ризик-менеджменту та процес прийняття управлінських рішень; налагоджено процедури аудиту та нагляду; модель є всеохоплюючою, репрезентативною, дозволяє враховувати прогнозні показники та надає коректні результати.

Визначено сукупність завдань наглядових органів у контексті запровадження банками внутрішніх моделей оцінки потреби у капіталі, які є умовою успішної реалізації моделей економічного капіталу у банківських системах різних країн світу. Запропоновано поетапність реалізації моделі економічного капіталу, що сприятиме підвищенню ефективності даного процесу, а також забезпечить безперервність її розвитку та удосконалення. За результатами проведеного дослідження визначено, що модель економічного капіталу проходить чотири стадії розвитку («впровадження», «бюрократія», «управління», «інтеграція»), кожна з яких характеризується властивим рівнем довершеності та імплементації у діяльність банку. Розроблено методичний інструментарій оцінки економічного капіталу банку, який покладено в основу побудованої та апробованої моделі економічного капіталу (рис. 2). Практичне впровадження цієї моделі сприятиме прийняттю обґрунтованих управлінських рішень як на загальнобанківському рівні, так і на рівні окремих ризикових позицій, бізнес-напрямів, портфелів.

Доведено, що для цілей перевірки моделі економічного капіталу на предмет коректності її роботи та придатності досягати поставленої мети, до неї мають бути застосовані внутрішні й зовнішні процеси затвердження. Процес внутрішнього затвердження має на меті перевірку коректності моделі та її результатів за кількісними та якісними критеріями, зовнішнього - визнання моделі органами нагляду. З'ясовано, що результати затвердження мають переконати зацікавлені сторони у відповідності роботи моделі початково встановленим орієнтирам. Ідентифіковано сфери особливої уваги наглядових органів щодо застосування банками моделей економічного капіталу.

Обґрунтовано доцільність налагодження банками системи прийняття управлінських рішень з використанням результатів моделювання. Встановлено, що на загальнобанківському рівні результати моделювання можуть бути використані при стратегічному, тактичному та оперативному плануванні, підготовці внутрішньої звітності, визначенні перспектив розвитку бізнесу, налагодженні зовнішніх комунікацій та оцінці адекватності капіталу банку.

Установлено, що ефективність запровадження моделі економічного капіталу в управлінський процес може бути досягнута, якщо забезпечено особисту причетність та обізнаність вищого керівництва щодо моделювання економічного капіталу; ідентифіковано підрозділи, які повинні брати участь у реалізації моделі економічного капіталу, та підтверджено високий рівень їх компетентності; визначено частоту проведення розрахунків економічного капіталу та розголошення відповідної інформації; затверджено правила, інструкції, положення й інші документи щодо моделі економічного капіталу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИСНОВКИ

У дисертації надано теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення важливої науково-практичної проблеми, яка полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад управління економічним капіталом банку та розробленні практичних рекомендацій щодо реалізації цього процесу. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

1. Економічний капітал дозволяє кількісно оцінити залежність потреби банку у капіталі від властивих йому ризиків. З однієї сторони він може бути визначений як капітал банку, необхідний для покриття неочікуваних втрат за всіма ідентифікованими кількісновимірними видами ризиків при обраному довірчому рівні та встановленому часовому горизонті, які узгоджені з цільовим рівнем платоспроможності та кредитним рейтингом. У іншому випадку під економічним капіталом слід розуміти міру сукупної величини ризиків банку. Доведено, що економічний капітал дозволяє узгодити інтереси зацікавлених сторін у процесі визначення необхідного обсягу капіталу банку для підтримки його фінансової стійкості й надійності та зміцнення конкурентоспроможності.

2. Економічний капітал банку може бути зіставлений з регулятивним за такими запропонованими ознаками: тип регулювання; види ризиків, втрати за якими покриваються капіталом; інформаційна база для оцінки ризиків; цільова спрямованість; групи показників, до розрахунку яких входить капітал банку; напрям регулювання; рівень вигоди для банку.

3. Визначено, що величина економічного капіталу залежить від схильності банку до ризику, складу банківського портфеля, ризик-факторів та іншої зовнішньої й внутрішньої інформації. Зважаючи на значний обсяг вхідних даних та складність методів виміру ризиків, розрахунок величини економічного капіталу доцільно здійснювати за кожною індивідуальною компонентою з подальшою їх агрегацією. Економічний капітал найбільш коректно може бути визначений за кредитним, ринковим, операційним та бізнесовим ризиками. Встановлено, що при управлінні ризиком ліквідності доцільно застосовувати методи стрес-тестування та здійснювати контроль за ліквідністю, оскільки утримання капіталу за таким ризиком призводить до значних та невиправданих витрат для банку.

4. З'ясовано, що агрегація економічного капіталу передбачає об'єднання його оцінок за індивідуальними компонентами на загальнобанківському рівні. Агрегований економічний капітал відрізняється від простої суми оцінок за індивідуальними компонентами на величину ефекту диверсифікації, розмір якої залежить від кореляції, нетингу, концентрації та рівня деталізації. Сутність декомпозиції полягає у визначенні величини економічного капіталу за індивідуальною компонентою з урахуванням ефекту диверсифікації.

5. Дослідження існуючої практики запровадження положень Базельського комітету розвиненими країнами світу показало, що використання великими банками більш досконалих підходів до оцінки ризиків, запропонованих у рамках Базель ІІ, знижує їх потребу у капіталі, а за малими банками - ідентифікує необхідність нарощення капіталу. При цьому перехід до використання підходів Базель ІІ передбачає значні витрати як для банківської системи, так і кожного окремого банку. Світова фінансова криза довела необхідність переходу банків на більш чутливі до ризику системи оцінки потреби у капіталі та забезпечення високого рівня транспарентності банківської діяльності.

6. Аналіз міжнародної практики використання економічного капіталу довів, що розвиток внутрішніх моделей визначення потреби у капіталі виступає пріоритетним напрямом удосконалення систем ризик-менеджменту банків. Відповідно до отриманих результатів дослідження встановлено, що комплексна реалізація моделей економічного капіталу поки що здійснюється лише міжнародно-активними банками, що обумовлено значними труднощами, які виникають у процесі імплементації складних підходів до оцінки ризиків у банківську практику. Незважаючи на наявні проблеми застосування моделей економічного капіталу, зокрема йдеться про відсутність достатньої кількості фахівців високого рівня та низьку якість вхідних даних тощо, розвиток моделей продовжується, а економічний капітал набуває статусу «галузевого стандарту» у сфері реалізації внутрішніх моделей оцінки потреби банків у капіталі.

7. Виявлено, що для забезпечення високого рівня розвитку вітчизняної банківської системи у майбутньому необхідно запровадити рекомендації не лише Базель І, але й Базель ІІ. Проте цей процес гальмується внаслідок дії таких негативних чинників: відсутності необхідної матеріально-технічної бази; низького рівня організаційної готовності банків; незадовільної якості корпоративного управління; недостатнього рівня капіталізації банківської системи; недосконалості банківського нагляду; відсутності чіткої системи ведення підготовчих робіт щодо запровадження рекомендацій. Запропоновано підхід до організації процесу впровадження рекомендацій Базельського комітету в Україні, який дозволить створити підґрунтя для ефективної імплементації міжнародної практики ризик-менеджменту у вітчизняних банках, а також забезпечити підвищення стійкості, надійності, ефективності та прозорості банківської системи. Доведено, що імплементація рекомендацій Базель ІІ у банківську систему України є головною передумовою запровадження концепції економічного капіталу у практичну діяльність вітчизняних банків.

8. Встановлено, що управління економічним капіталом є невід'ємною складовою системи ризик-менеджменту банку. Під управлінням економічним капіталом банку слід розуміти процес, спрямований на ідентифікацію ризиків, оцінку потреби у капіталі, контроль і моніторинг її адекватності, а також прийняття управлінських рішень на основі прибутковості, скоригованій на ризик. Мета такого процесу повинна бути спрямована на оптимізацію співвідношення «ризик-дохід» та забезпечення зростання економічної доданої вартості банку. Визначено етапи процесу управління економічним капіталом банку.

9. Доведено, що управління економічним капіталом доцільно здійснювати на основі формалізованої моделі, дотримання умов адекватності якої надає можливість приймати обґрунтовані управлінські рішення. Визначено, що модель економічного капіталу проходить чотири стадії розвитку, кожна з яких характеризується властивим рівнем довершеності та імплементації у діяльність банку. Авторський підхід до побудови моделі економічного капіталу надає її користувачам можливість ідентифікувати зв'язок процесу оцінення ризиків банку із практичним використанням результатів моделювання у прийнятті управлінських рішень як на загальнобанківському рівні, так і на рівні індивідуальних компонентів (ризикових позицій, бізнес-напрямів, портфелів).

10. З метою перевірки коректності та придатності моделі економічного капіталу запропоновано механізм її затвердження. Встановлено, що процес внутрішнього затвердження передбачає перевірку правильності моделі та її результатів за кількісними та якісними критеріями, зовнішнього - схвалення моделі наглядовими органами. Процес затвердження повинен проводитись згідно з етапами розвитку моделі економічного капіталу. Результати затвердження мають переконати зацікавлені сторони у відповідності роботи моделі початково визначеним орієнтирам. Ефективність процесу затвердження залежить від мети використання результатів моделі.

11. З'ясовано, що прийняття управлінських рішень за результатами моделювання економічного капіталу може здійснюватись як на рівні індивідуальних компонентів, так і по банку в цілому. На загальнобанківському рівні ці результати доцільно використовувати при оцінці ефективності діяльності банку та його функціональних підрозділів, стратегічному плануванні, встановленні цільових показників, бюджетуванні капіталу та формуванні внутрішньої звітності, визначенні напрямів розвитку бізнесу, зовнішніх комунікаціях та оцінці адекватності капіталу банку. Доведено, що головна перевага економічного капіталу над іншими мірами ризику полягає у комплексності застосування оцінок за всіма властивими банку ризиками на єдиній зіставній основі з одночасною можливістю вибору найбільш обґрунтованих управлінських дій.

Установлено, що цілі впровадження моделі економічного капіталу в управлінський процес можуть бути досягнуті за умови дотримання таких вимог: забезпечено особисту причетність та обізнаність вищого керівництва щодо моделювання економічного капіталу; ідентифіковано підрозділи, які повинні брати участь у реалізації моделі економічного капіталу, та підтверджено високий рівень компетентності їх співробітників; визначено частоту проведення розрахунків економічного капіталу та розголошення відповідної інформації; затверджено правила, інструкції, положення й інші документи, які стосуються моделі економічного капіталу, а також визначено відповідальність за їх недотримання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Глубокий В. Методологія виміру банківських ризиків за допомогою VaR / В. Глубокий // Вісник КНТЕУ. - 2007. - № 3. - С. 67-72 (0,5 друк. арк.).

2. Глубокий В. Сучасні підходи до оцінки кредитного ризику банку / В. Глубокий // Вісник КНТЕУ. - 2008. - № 3. - С. 101-110 (0,7 друк. арк.).

3. Глубокий В. М. Аналіз підходів до оцінювання величини економічного капіталу банку / В. М. Глубокий // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. - [Вип. 255 : У 9 т.]. - Т. VII. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - С. 1654-1673 (1,15 друк. арк.).

4. Глубокий В. М. Модель економічного капіталу банку: умови впровадження та етапи реалізації / В. М. Глубокий // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. пр. ; наук. ред. І. Г. Манцуров. - Вип. 11 (102) - К. : НДЕІ, 2009. - С. 132-139 (0,75 друк. арк.).

5. Глубокий В. Природа економічного капіталу та його роль у діяльності банку / В. Глубокий // Вісник КНТЕУ. - 2010. - № 1. - С. 83-92 (0,65 друк. арк.).

В інших виданнях:

6. Глубокий В. VAR як інструмент виміру банківських ризиків / В. Глубокий // Реструктуризація розвитку фінансового ринку в Україні: філософія, стратегія, тактика : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. студ. і молодих вчен. (Київ, 20-22 берез. 2007 р.) ; відп. ред. І. А. Аванесова. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - С. 105-107 (0,2 друк. арк.).

7. Глубокий В. М. Моделі оцінки портфельного кредитного ризику банку / В. М. Глубокий // Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами : матеріали Всеукр. наук.-метод. конф.,
м. Севастополь, 5-8 верес. 2007 р. - Севастополь : Вид-во СевНТУ, 2007. - С. 204-206 (0,2 друк. арк.).

8. Глубокий В. М. VAR-методологія як інструмент оцінки кредитного ризику / В. М. Глубокий // Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (11 жовт. 2007 р.) ; відп. за вип. М. І. Диба. - К. : КНЕУ, 2007. - С. 52-54 (0,2 друк. арк.).

9. Глубокий В. Роль економічного капіталу в діяльності банку / В. Глубокий // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи : тези доповідей IV Всеукр. наук.-практ. конф. аспірантів та молодих вчених (м. Львів, 23-24 жовт. 2008 р.) ; відп. за вип. Р. А. Слав'юк. - Львів : ЛІБС УБС НБУ, 2008. - С. 108-110 (0,1 друк. арк.).

10. Глубокий В. М. Управління економічним капіталом банку / В. М. Глубокий // Дні фінансової науки : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (12-14 трав. 2010 р. - м. Сімферополь) [смт. Коктебель] : Кримський ін-т економіки та господарського права, 2010. - С. 150-152 (0,2 друк. арк.).

11. Глубокий В. М. Особливості вибору параметрів оцінки ризиків у контексті розрахунку економічного капіталу / В. М. Глубокий : матеріали Міжнар. наук.-теор. конф. молодих учених і студентів [«Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери»]
(20-21 трав. 2010 р.) - У 2-х т. - Т. 1. - Донецьк : ДВНЗ «Донець. нац. техн.
ун-т», 2010. - С. 137-139 (0,15 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

економічний капітал банк фінансовий

Глубокий В.М. Управління економічним капіталом банку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2010.

У дисертації обґрунтовано механізм визначення величини економічного капіталу з урахуванням узгодження інтересів зацікавлених сторін. Розкрито сутність, мету та етапи управління економічним капіталом банку. Запропоновано методологічні засади управління економічним капіталом банку на основі відповідної моделі, яка ґрунтується на сукупності взаємопов'язаних фінансових та статистичних параметрів, методів оцінки ризиків. Доведено необхідність запровадження рекомендацій Базель ІІ у банківську систему України з метою інтенсифікації використання економічного капіталу вітчизняними банками, запропоновано підхід до організації цього процесу. Обґрунтовано умови забезпечення адекватності моделі економічного капіталу та послідовність її впровадження в банківську діяльність. Розкрито основні напрями використання економічного капіталу в управлінні банком.

Ключові слова: банківські ризики, ризик-менеджмент, економічний капітал, регулятивний капітал, агрегація економічного капіталу, розподіл економічного капіталу, управління економічним капіталом.

АННОТАЦИЯ

Глубокий В.Н. Управление экономическим капиталом банка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Киевский национальный торгово-экономический университет, Киев, 2010.

В диссертационной работе обоснован механизм определения величины экономического капитала с учетом согласования интересов заинтересованных сторон. Раскрыты сущность, цель и этапы управления экономическим капиталом банка. Предложены методологические основы управления экономическим капиталом банка на основе соответствующей модели, которая базируется на совокупности взаимосвязанных финансовых и статистических параметров, методов оценки рисков.

Экономический капитал предложено рассматривать в двух плоскостях: как величину потребности банка в капитале и как меру его рисков. В первом случае, экономический капитал - это капитал банка, необходимый для покрытия неожидаемых потерь по всем идентифицированным количественно измеримым видам рисков при выбранном доверительном уровне и установленном временном горизонте, которые согласованы с целевым уровнем платежеспособности и / или кредитным рейтингом банка. При втором подходе экономический капитал является мерой совокупной величины рисков банка.

Предложены показатели сравнения и определены отличия между экономическим капиталом и регулятивным, в частности: тип регулирования; виды рисков, потери по которым покрываются капиталом; информационная база для оценки рисков; целевая направленность; группы показателей, в расчет которых включен капитал банка; направление регулирования; уровень выгоды для банка.

Доказано, что экономический капитал позволяет согласовывать интересы заинтересованных сторон в процессе определения необходимой и достаточной величины капитала банка для обеспечения роста добавленной стоимости, а также поддержания финансовой устойчивости и надежности. К заинтересованным сторонам процесса экономического капитала отнесены следующие группы: акционеры, высшее руководство, кредиторы и вкладчики, надзорные органы и рейтинговые агентства. В ходе исследования идентифицированы зоны особого внимания заинтересованных сторон в контексте достаточности капитала банка.

Определено, что экономический капитал зависит от склонности банка к риску, характеристик его портфеля, параметров и методов оценки рисков. Учитывая значительное количество используемых входных данных и сложность методов измерения рисков, для расчета величины экономического капитала целесообразно применять подход, при котором первоначально оцениваются индивидуальные компоненты экономического капитала, а в дальнейшем - их агрегация.

Установлено, что декомпозиция определяет величину экономического капитала по индивидуальной компоненте с учетом эффекта диверсификации. Выяснено, что реализация процесса агрегации и размещения экономического капитала зависит от корректности входных данных для расчета и систематичности проведения проверок на наличие ошибок.

В работе отмечено, что рекомендации Базельского комитета провозглашаются стратегическим направлением развития банковского надзора во всех странах мира. При этом установлено, что переход к использованию подходов Базель II предусматривает значительные расходы как для страны в целом, так и для каждого отдельного банка. Исследование международной практики использования экономического капитала позволило сделать вывод о том, что развитие внутренних моделей определения потребности в капитале является приоритетным направлением совершенствования систем риск-менеджмента банков. Доказана необходимость внедрения рекомендаций Базельского комитета в банковскую систему Украины с целью интенсификации использования экономического капитала отечественными банками, предложен подход к организации такого процесса.

Разработана модель экономического капитала, определены условия обеспечения адекватности её построения, задачи надзорных органов в контексте внедрения банками внутренних моделей оценки потребности в капитале. Предложены этапы реализации модели экономического капитала, что позволит достичь эффективности данного процесса, а также обеспечит непрерывность её развития и совершенствования. Определено, что модель экономического капитала проходит четыре стадии развития («внедрение», «бюрократия», «управление», «интеграция»), каждой из которых свойственны уровни совершенства и имплементации в деятельность банка.

Доказана необходимость применения к модели экономического капитала процессов утверждения, раскрыты их содержание и специфика. Определены сферы особого внимания надзорных органов в вопросах применения банками моделей экономического капитала, обоснованы основные направления использования экономического капитала в управлении банком. Доказано, что главное преимущество экономического капитала по сравнению с другими мерами риска заключается в комплексности применения оценок по всем присущим видам рисков на единой сопоставимой основе, четкой привязке к рискам и условиям деятельности отдельного банка с одновременной возможностью выбора наиболее обоснованных управленческих действий. Определены условия обеспечения эффективности внедрения модели экономического капитала в деятельность банка.

Ключевые слова: банковские риски, риск-менеджмент, экономический капитал, регулятивный капитал, агрегация экономического капитала, распределение экономического капитала, управление экономическим капиталом.

SUMMARY

Glubokyy V. The Bank's Economic Capital Management. - Manuscript.

The thesis for the PhD of economics on specialty 08.00.08 - Money, Finance and Credit. - Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv, 2010.

In the theses, determine economic capital mechanism evaluation considering coordination of the stakeholders' interests. Moreover, disclosures the essence, purpose and stages of economic capital. Proposed methodological principles of the bank's economic capital based on an appropriate model which is based on a combination of interrelated financial and statistical parameters and risk assessment methods. In addition, proved the need of Basel II recommendations implementing in the banking system of Ukraine in order to intensify the use by national banks of the economic capital and proposed the approach to this process. Proved terms of the economic capital adequacy model and sequenced of its implementation in banking business. The basic directions of economic capital use in the bank management were proved also.

Key words: bank risks, risk-management, economic capital, regulatory capital, economic capital aggregation, economic capital allocation, economic capital management.

ГЛУБОКИЙ ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ КАПІТАЛОМ БАНКУ

Підп. до друку 22.09.10. Формат 60х84/16. Папір письм.

Ризографія. Ум. друк. арк. 0,93. Ум. фарбо-відб. 1,05.

Обл.-вид.арк. 1,00. Тираж 100 пр. Зам. 817.

Центр підготовки навчально-методичних видань КНТЕУ

02156, Київ-156, вул. Кіото, 19

Размещено на Allbest.ru

...