Банківські кризи та методи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

УДК 336.71:338.1

спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Банківські кризи та методи їх подолання

Петик Любов Орестівна

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки і теорії фінансів Львівської державної фінансової академії

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Буряк Петро Юрійович, Львівська державна фінансова академія Міністерства фінансів України, завідувач кафедри державних фінансів, ректор ЛДФА

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Луців Богдан Любомирович Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародні зв'язки)

кандидат економічних наук, доцент Грудзевич Уляна Ярославівна Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, доцент кафедри банківської справи

Захист відбудеться «24» червня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.886.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук у Львівській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної фінансової академії Міністерства фінансів України за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 3.

Автореферат розіслано «23» травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б. А. Карпінський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Різноманітні за наслідками та формами прояву банківські кризи супроводжують ринкову економіку впродовж усього історичного періоду її існування та іманентно притаманні їй. Однак донині не знайдено універсального методу запобігання банківським кризам, і, незважаючи на наявність складних систем банківського контролю та нагляду, вони продовжують розгортатися у національних економіках світових держав. Водночас, в умовах посилення глобалізаційних процесів у світовій економіці, кризові явища у банківській сфері, взаємодіючи з іншими чинниками нестабільності ринкових економік, призводять не лише до фінансових потрясінь в окремих державах, але й можуть порушити стабільне функціонування міжнародних грошово-кредитних систем та спровокувати початок світових фінансових криз. Тому необхідність у наукових дослідженнях причинно-наслідкових зв'язків, які викликають появу банківських криз, а також їх форм і видів, що є характерними для сучасного стану розвитку світової економіки, залишається достатньо гострою. Очевидно також, що комплексне вивчення чинників, що створюють передумови наростання негативних тенденцій у банківському секторі, з'ясування та вивчення безпосередніх причин сучасних банківських криз, форм їх прояву, наслідків та історичного досвіду подолання, є необхідним для розробки адекватних програм антикризового регулювання банківської діяльності.

Найбільш вагомий вклад в теорію банківських криз внесли зарубіжні науковці, такі як: Бергер С., Дзьобек С., Дуттагупта Р., Деміргук-Кунт А., Дибвиг П., Джуччі Р., Енглунд П., Кірхнер Р., Пазарбазіоглу С., Камінскі Г., Ліндгрен С.-Дж., Мішкін Ф., Рейнхарт С., Рід А., Торнелл А., Херреро Г. та інші. Серед вітчизняних вчених перші ґрунтовні дослідження проблеми фінансових криз були проведені Є. С. Варгою та М. І. Туган-Барановським. Починаючи з кінця минулого століття вивчення причин виникнення криз у кредитно-фінансовому секторі стало об'єктом пильної уваги сучасних дослідників: А. В. Анікіна, М. Ю. Бортника, А. К. Грязнової, І. Ковзанадзе, К. А. Кірсанова, І. В. Ларіонової, В. М. Новікова, А. С. Попової, А. В. Рикової, Н. І. Тютюника, В. М. Федоренка та ін. Специфіка фінансової та банківської кризи 2008-2009 р. спричинила нову хвилю наукових публікацій з окресленої тематики, авторами яких є: О. І. Барановський, П. Ю. Буряк, В. Геєць, П. І. Гайдуцький, У. Я. Грудзевич, О. В. Дзюблюк, Я. А. Жаліло, В. В. Коваленко, М. А. Козоріз, Б. Л. Луців, Ю. В. Макогон, С. В. Міщенко, В. К. Паливода, Ю. М. Пахомов, Т. С. Смовженко, А. В. Сомик, І. З. Сторонянська, Н. М. Шелудько та ін.

Однак, багато теоретичних та прикладних аспектів проблеми банківських криз надалі залишаються недостатньо розробленими, а деякі позиції - дискусійними. Зважаючи на це, комплексне дослідження проблеми банківських криз, що передбачає врахування світового досвіду їх подолання, оцінку умов, причин і наслідків розгортання сучасної банківської кризи та її проявів в Україні, а також пошук шляхів оздоровлення вітчизняної банківської системи та її інститутів у кризовий та посткризовий періоди, є актуальним теоретичним і практичним завданням, необхідність розв'язання якого визначило мету, структуру та завдання цієї дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний з науковими темами, що виконувалися у Львівській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України: «Дослідження методів фінансової підтримки підприємництва в умовах ринкової трансформації економіки України» (№ держреєстрації 0100U003503), «Розвиток інтеграційних процесів у фінансово-кредитній сфері в період фінансової глобалізації світової економіки» (№ держреєстрації 0106U005416), «Оцінювання та порівняння впливу глобальних фінансових викликів на збалансованість фінансової системи держави» (№ держреєстрації 0109U004035). У межах зазначених тем автором особисто розроблено теоретико-методологічні положення оцінки ролі банків у трансформаційній економіці України, їх участі в інтеграційних процесах у фінансово-кредитній сфері та впливу на загальний стан фінансової системи держави.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування шляхів подолання сучасної кризи банківською системою України та її інститутами за допомогою методів макроекономічного регулювання та антикризового управління.

Логіка дослідження полягає у просуванні від вивчення проблеми банківських криз у світовому масштабі, ретроспективного аналізу методів їх подолання, оцінки причин та виявлення тенденцій їх розвитку на сучасному етапі, до побудови нової стратегії оздоровлення банківської системи України на основі розробки методів комплексного антикризового управління в посткризовий період.

Досягнення поставленої мети та дотримання логіки дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретичні положення вітчизняних та зарубіжних науковців, що дозволить досліджувати механізм розвитку банківських криз у сучасній економіці;

- уточнити визначення поняття банківської кризи, з'ясувати її сутність, систематизувати форми та види за узагальненими класифікаційними ознаками; банківський криза макроекономічний антикризовий

- прослідкувати еволюцію банківських криз, дослідити їх особливості в різні історичні періоди, виявити причини виникнення, чинники розвитку та соціально-економічні наслідки;

- на основі вивчення досвіду виходу з банківських криз в зарубіжних країнах визначити та систематизувати методи розпізнання, попередження та подолання негативних наслідків банківських криз, оцінити можливості використання цих методів в сучасних умовах;

- проаналізувати особливості сучасної банківської кризи, визначити її характер та масштаби участі урядів та центральних банків світових держав у процесі нейтралізації її негативних наслідків;

- провести аналіз проявів сучасної банківської кризи в Україні, оцінити її глибину та можливі наслідки для вітчизняної економіки;

- дати попередню оцінку діям Національного банку України в період розвитку кризи та обґрунтувати необхідність подальшої активізації макроекономічного регулювання банківської діяльності на засадах антикризового планування;

- окреслити перспективи посткризового розвитку банківської системи України та її інститутів, визначити стратегічні напрями їх оздоровлення з метою забезпечення стабільного та безпечного розвитку;

- розробити алгоритм антикризових дій комерційних банків та модель їх фінансової стійкості.

Об'єктом дослідження виступають закономірності розвитку сучасних банківських криз та сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають в процесі їх подолання та оздоровлення банківської системи держави в процесі виходу з кризи.

Предметом дослідження є методи подолання банківських криз та інструменти антикризового управління на всіх рівнях банківської системи, що забезпечують реалізацію посткризових перспектив її розвитку.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації слугували праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії банківських криз. Для вирішення поставлених в дисертаційній роботі завдань використовувалися такі методи, як діалектичний, наукова дедукція, системний аналіз і синтез у поєднанні з історичним підходом, порівняльний аналіз, статистичні та економетричні методи. Використані автором методи дослідження та обробки первинних інформаційних матеріалів дозволяють забезпечити достовірність та обґрунтованість отриманих результатів.

Інформаційну базу дисертації склали матеріали Всесвітнього банку, МВФ, Базельського комітету, інформаційно-статистичні та аналітичні матеріали Держкомстату України, Міністерства фінансів України, НБУ, положення чинної нормативно-правової бази, що регулюють банківську діяльність в Україні, а також рекомендації науково-практичних форумів, конференцій та семінарів з досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження міжнародного досвіду регулювання банківського сектора в періоди банківських криз, виявлені найбільш ефективні методи подолання сучасної банківської кризи з врахуванням специфіки її розвитку в Україні. До основних наукових результатів дослідження, що винесені на захист і містять наукову новизну, належать такі:

уперше:

- обґрунтовано комплексний підхід до антикризового управління вітчизняною банківською системою в період виходу з кризи. Реалізація такого підходу дозволить досягти її стабільного та безпечного розвитку в посткризовій перспективі на основі узгоджених дій уряду, НБУ та комерційних банків в межах відповідних антикризових програм і планів;

- розроблено алгоритм поведінки комерційних банків в умовах кризи та обґрунтовано необхідність перегляду стратегій їх розвитку в напрямку відновлення їх фінансової стійкості та надійності;

удосконалено:

- поняття «банківська криза» як стану, в якому банківська система нездатна виконувати свої основні функції з врахуванням диференціації проблеми за показниками питомої ваги проблемних банків у їх загальній кількості та обсягу державних витрат на підтримку проблемних банків в період кризи;

- систему антикризового планування в центральному банку, яка дозволить підвищити ймовірність попередження кризи завдяки оперативності ухвалення рішень щодо своєчасного та найменш витратного подолання кризових ситуацій у банківському секторі;

- методичні підходи до визначення передумов, чинників та причин виникнення сучасної банківської кризи, механізмів її розвитку в світовому масштабі та специфіки прояву в банківському секторі України;

- математичну модель оцінки фінансової стійкості комерційних банків з урахуванням коефіцієнту збитковості кредитів, що дозволить з більшою точністю аналізувати витрати банків, пов'язані з кредитуванням, а також вживати заходів щодо покращення структури і якості їх кредитних портфелів;

одержали подальший розвиток:

- класифікація форм і видів банківських криз за узагальненими ознаками на основі дослідження найбільш характерних чинників та особливостей їх розгортання у світовій економіці;

- система управління банківським сектором в частині розробки методів, технологій та інструментів антикризового управління на всіх рівнях банківської системи України;

- методика аналізу стабільності банківської системи, яка використовує сукупність взаємодоповнюючих методів кількісної та якісної оцінки та передбачає, на відміну від інших відомих методик, формування більш компактного набору індикаторів, який би дозволяв виявити ключові тенденції у розвитку банківського сектора та оцінити його стабільність в експрес-режимі.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практичні положення дисертаційного дослідження, висновки та методичні рекомендації, отримані за його результатами, можуть використовуватися в роботі комерційних банків, органів державного регулювання з метою розроблення системи запобігання та подолання банківських криз, а також при розробці та реалізації стратегії посткризового розвитку банківської системи України та її інститутів.

Зокрема, запропоновані автором напрями удосконалення антикризового управління банківською системою України та її інститутами використані під час підготовки аналогічних пропозицій щодо внесення змін у нормативно-правові акти Національного банку України Асоціацією українських банків (довідка №01/01-10/0268 від 07.04.2011 р.) та Управлінням Національного банку України у Львівській області (довідка № 350/86-20 від 08.02.2011 р.). Прикладне значення розробок підтверджується також їхнім впровадженням у практику діяльності конкретних банківських установ - філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Львові (довідка №060/659 від 29.12.2010 р.), Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» (довідка №19/2-468 від 21.04.2011 р.). Науково-методичні положення дисертаційного дослідження імплементовані у лекційні курси з навчальних дисциплін «Фінанси», «Фінансовий ринок», «Банківські операції» і «Фінансовий менеджмент в банку», які викладаються у Львівській державній фінансовій академії Міністерства фінансів України (довідка №01-13/327 від 23.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання важливої науково-практичного завдання подолання та запобігання банківським кризам.

Теоретичні обґрунтування, методичні та практичні розробки, висновки та рекомендації, які відображені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно та виносяться на захист уперше. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті положення, які належать особисто авторові.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки, практичні результати та рекомендації дисертаційної роботи пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: І Всеукраїнській науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Розвиток банківської системи України як основа реалізації стратегії економічного зростання» (м. Тернопіль, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців» (м. Одеса, 2007 р.); ІV Міжнародній науково - практичній конференції «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції» (м. Львів, 2007 р.); ІV Всеукраїнській науково - практичній конференції аспірантів та молодих вчених «Розвиток фінансово - кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Львів, 2008 р.), Х і ХІ Міжвузівських студентсько-аспірантських конференціях «Перспективні напрями реформування фінансової системи України» (м. Львів, 2006 р., 2008 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні» (м. Львів, 2009 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2010 р.); ІV Міжнародній науково - практичній конференції «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи» (м. Житомир, 2010 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 21 наукову працю: 11 статей у фахових виданнях, 10 публікацій у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 6,92 друк. арк., з них 5,96 друк. арк. належать особисто авторові.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 222 сторінках, включаючи 40 таблиць та 16 рисунків. Загальний обсяг дисертації - 272 сторінки, у т. ч. 12 додатків на 27 сторінках і список використаних джерел із 194 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, висвітлено ступінь наукового розроблення проблеми та її зв'язок з науковими програмами (планами, темами), сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наведено дані про основні положення наукової новизни та практичної значущості одержаних результатів, а також про їхню апробацію.

У першому розділі «Основи теорії банківських криз, методи їх ідентифікації та історичний досвід подолання» на підставі опрацювання наукових джерел доведено, що попри достатньо велику кількість, а також беззаперечну наукову та практичну цінність досліджень з проблематики банківських криз, сьогодні не існує універсального визначення поняття «банківська криза», має місце його неоднозначне трактування різними авторами. На думку дисертанта, це пояснюється різноманітністю (як за своїми причинами, так і за проявами й наслідками) банківських криз. Адже лише за період 1970-2007 рр. фахівцями МВФ було ідентифіковано 124 банківські кризи, попри це 24 з них доповнювалися валютною чи борговою кризами та класифікувалися як подвійні кризи, а у 10 випадках банківські кризи були визнані потрійними та системними. Необхідним також є розмежування понять «криза банківської системи» та «криза окремого банку» і уточнення поняття «системна банківська криза», яке часто застосовується як аналог поняття кризи банківської системи.

Викладені в дисертації положення авторського підходу до визначення даних понять і категорій зводяться до наступного.

1. Оскільки неспроможність банківської системи та її інститутів виконувати свої основні функції, пов'язані з депозитними, розрахунковими, платіжними, кредитними та іншими операціями, призводить до стану глибокого їх розбалансування, то такий стан слід визначати як банківську кризу. Пропонується вважати, що банківська криза - це неспроможність банківської системи та її інститутів виконувати свої основні функції з акумуляції та мобілізації грошових коштів, надання кредитів, проведення розрахунків та платежів в економіці країни. За такого підходу предметом банківської кризи виступає банківська система з її інститутами, а характеристиками - невиконання нею своїх основних функцій.

2. Даним дослідженням доведено, що на практиці межа між кризою системи та кризовими проблемами окремих банків відслідковується важко і є неоднозначною, оскільки проблеми неспроможності окремих банків можуть накопичуватися поступово, захоплювати все більшу їх кількість, збільшуючи загрозу одночасного банкрутства в майбутньому. Тому, на думку автора, ідентифікація банківської кризи пов'язана з критичною кількістю таких «проблемних банків», основними ознаками яких є зростання безнадійних кредитів, збиткова діяльність та втрата власного капіталу. Отже для характеристики ситуації у банківській системі як банківської кризи проблемними повинні стати не менш як 20 % загальної кількість банків.

3. Автор вважає, що банківська криза називається системною не тому, що вона виникає систематично (як, наприклад періодичні, циклічні кризи), або є кризою банківської системи, а не окремого банку, а тому, що її системність полягає в широті розповсюдження кризи. Тому пропонується визначення системної банківської кризи як кризи, що охоплює всю банківську систему, проявляється у масовому банкрутстві банків та негативно впливає не лише на банківський бізнес, але й на всю систему фінансів, грошей і кредиту конкретної країни, у вигляді інфляції, кредитної рестрикції і дефіциту державних та місцевих фінансових ресурсів. При цьому банківська криза може мати місце навіть за відсутності безпосередніх банкрутств банків, оскільки ситуація, в якій виникає загроза їх банкрутства у майбутньому також повинна бути віднесена до поняття банківської кризи.

4. Необхідним є визначення критеріїв, що дозволятимуть ідентифікувати ситуацію як банківську кризу та відмежувати її від ситуації порушення стабільності в банківській сфері або повномасштабної системної банківської кризи. При цьому жоден з існуючих теоретичних і емпіричних підходів до визначення чинників та індикаторів банківських криз, які розглянуті в роботі, не може претендувати на універсальність - вони мають різну силу передбачення, і ступінь їх впливу на банківську систему передусім залежить від стану самої банківської системи до початку кризи. На переконання автора, розвинута банківська система, інституційна структура якої виступає найважливішою складовою механізму ефективного попередження кризових ситуацій, здатна протистояти більшості негативних зовнішніх впливів. Кризовий стан банківської системи може виявитися лише у випадку віднесення значної кількості банків до проблемних. Отже, одним з важливих індикаторів банківської кризи повинен стати такий критерій як кількість проблемних банків.

5. Дієвим методом структурування поглядів експертів на проблему виникнення банківських криз автор вважає їх групування за типами, формами та видами, тобто їх класифікацію. На відміну від розглянутих в роботі підходів до класифікації банківських криз запропонована автором класифікація побудована за невеликим переліком основних ознак, які є спільними для всіх країн, на які розповсюджуються кризи у глобальному економічному середовищі (табл. 1).

Таблиця 1 - Класифікація сучасних банківських криз

Джерело: складено автором на основі опрацювання наукових джерел.

Проведений на основі вивчення міжнародного досвіду ретроспективний аналіз причин та передумов виникнення банківських криз в різних країнах доводить, що переважно кризам передує період бурхливого зростання банківського кредитування, обумовлений фінансовою лібералізацією або появою фінансових інновацій у банківському секторі. Масштабність та рівень ускладнень, які переживали банківські системи різних країн, суттєво різняться між собою. Основну роль при цьому відіграє специфіка макроекономічних умов, однак не менш важлива роль належить адекватності та своєчасності заходів державного втручання у банківську сферу конкретної країни. Вихід з кризи здійснювався різними країнами за допомогою заходів державної підтримки банків, заходів інституційного характеру (реструктуризації банківських систем, реформування органів банківського нагляду), перегрупування у банківському секторі за рахунок злиття та поглинань банків, а також заходів, здійснюваних окремими банками в індивідуальному порядку. Успішні програми з подолання наслідків банківської кризи включають дві основні компоненти: своєчасну оцінку так званих «поганих» активів та створення стимулів для банків щодо швидкого позбавлення від них, а також рекапіталізацію банків. В залежності від ситуації в конкретній країні, додатково запроваджувалися заходи з розширення державних гарантій, збільшення кількості каналів надання ліквідності та підтримки процесів реструктуризації заборгованості позичальників.

Аналіз міжнародного досвіду дозволив авторові зробити висновок про залежність фінансових результатів подолання банківських криз від характеру застосовуваних заходів: витрати та видатки передусім залежать від характеру антикризової політики, обраних методів реструктуризації банківського сектору та ініціативи як держави, так і власників банків. Методи реструктуризації на макрорівні повинні бути пов'язані та скоординовані з методами управління проблемними активами самих банків, що, на погляд автора, є обов'язковим у єдиному комплексі заходів з подолання системних банківських криз.

У другому розділі «Аналіз особливостей сучасної банківської кризи та оцінка макроекономічних заходів з її подолання» розглянуті передумови, причини та особливості перебігу світової фінансової кризи 2008-2009 рр. з акцентом на її банківську складову, узагальнено макроекономічні заходи та інструменти реалізації національними урядами більшості країн світу антикризової політики, зокрема, щодо підтримки банківської системи та виведення її з кризового стану, а також, на основі аналізу проявів банківської кризи в Україні, дана попередня оцінка її глибини та можливих наслідків. Особлива увага була приділена змісту антикризової політики уряду та НБУ, які виявилися дещо відмінними від використовуваних у розвинутих країнах світу, а тому вимагали детального аналізу та оцінки з огляду на перспективи посткризового розвитку банківського сектора української економіки.

Проведений аналіз засвідчив, що проблеми, які призвели до глобальної фінансової кризи накопичувалися у світовій економіці як на структурному і регіональному рівнях, так і на рівні національних економік, а також в окремих їх сферах, зокрема у банківській. Це дозволило констатувати, що сучасна банківська криза визріла в тілі світової фінансової кризи, водночас вона сама набула глобального, системного та об'єктивного характеру і проявилася через зростання рівня інфляції, посилення валютних дисбалансів, скорочення міжбанківського кредитування (внаслідок кризи ліквідності та кризи довіри між банками) та кредитування реального сектора і домогосподарств, подорожчання кредитних коштів і, як наслідок, спричинила уповільнення ділової активності та збільшення рівня безробіття практично в усіх національних економіках світового господарства (табл. 2). Такий висновок підтверджується наведеним у роботі оглядом передумов, причин та особливостей перебігу сучасної фінансової кризи та її банківської складової.

Таблиця 2 - Уповільнення темпів економічного зростання у світовій економіці, 2007-2009 рр., %

Джерело: узагальнено автором.

Основними сферами впливу антикризової політики урядів країн світу були грошово-кредитна політика, підтримка населення, банківської системи, реального сектора економіки. Механізми застосування та набір антикризових інструментів у кожній з країн світу відрізнялися масштабами, спрямованістю, акцентами та пріоритетами. Щодо участі урядів та центральних банків у підтримці банківського сектора та банківських установ, то дослідження виявили різницю у масштабах такої участі в різних країнах. Так, уряди більшості держав з економікою, що розвивається, були схильні допомагати проблемним банкам шляхом прямого втручання; уряди економічно розвинутих країн переважно вдавалися до методів пруденційного регулювання, кредитування центробанками комерційних банків та викупу їх проблемних активів. У цих країнах порятунок проблемних банків часто здійснювався приватним сектором (за певної підтримки регулюючих органів) і набував форми поглинання таких банків більш потужними групами.

У дисертаційні роботі критично розглянуті дії та заходи НБУ, що здійснювалися в період розвитку кризи в Україні щодо таких сфер його діяльності як: валютно-курсова політика; процентна політика; політика рефінансування банків з метою забезпечення їх ліквідності; оздоровлення банківської системи за допомогою механізмів рекапіталізації, реструктуризації проблемних активів, реорганізації та ліквідації банків. Зміст антикризової політики Уряду та НБУ виявилися дещо відмінними від використовуваних у розвинутих країнах світу, що пояснюється суперечливою необхідністю подолання кризи ліквідності банківської системи з одночасним досягненням цінової та валютно-курсової стабільності. Поза тим, масштаби та інструментарій антикризових заходів на фінансовому ринку України порівняно з іншими країнами, були істотно вужчими, що спричинене значно меншими фінансовими можливостями держави, а також обмеженнями з боку МВФ.

В роботі зазначається, що діяльність уряду в період розгортання кризи в Україні носила активний, але неповний характер: його дії не були підпорядковані заздалегідь складеній антикризовій програмі, стосувалися окремих сфер економіки та полягали в простому накачуванні проблемних сфер емітованими фінансовими ресурсами, не сприяли покращенню податкового, інвестиційного та адміністративного клімату в країні, були несистемними та непрогнозованими. При цьому, попри вкрай складні умови реалізації НБУ антикризової грошово-кредитної політики в період розгортання банківської кризи в Україні, вона була спричинена непродуманими діями самого НБУ, який: вчасно не відреагував на непропорційно високе нарощування кредитування та його структурні диспропорції, зайняв помилкову позицію щодо значного розширення присутності іноземних банків у банківській системі України, диференційовано підходив до підтримки ліквідності різних банків через механізми рефінансування та аукціонного продажу валюти за заниженим курсом для цілей погашення зовнішніх боргів. Стабілізаційні заходи НБУ, які, з огляду на їхню результативність, заслуговують, на думку автора, позитивної та негативної оцінки, наведені у табл. 3.

Таблиця 3 - Оцінка стабілізаційних заходів НБУ щодо подолання банківської кризи

Джерело: складено автором.

Внаслідок такої політики її результати не можна оцінити однозначно, оскільки вони характеризуються як позитивними, так і негативними наслідками. Водночас констатується, що покращення ситуації на фінансовому ринку стало проявлятися вже у ІІ-му кварталі 2009 р. Цьому сприяли як поступове покращення показників реального сектора економіки, платіжного балансу та усунення політичної складової впливу на НБУ разом зі скасуванням законодавчих обмежень у проведенні ним грошово-кредитної політики, так і отримання ефекту від стабілізаційних заходів, ужитих НБУ, а також продовження співробітництва з МВФ.

У третьому розділі «Удосконалення антикризового управління банківською системою України та її інститутами на шляху забезпечення їх стабільного розвитку» дисертантом запропоновано комплекс основних заходів антикризового управління банківською системою України на всіх її рівнях (загальноекономічному, внутрішньогалузевому та на рівні комерційних банків), які, якщо не перешкоджатимуть виникненню банківських криз в майбутньому, то принаймні гальмуватимуть їх поширення та пом'якшуватимуть негативні наслідки. Враховуючи, що в українській економіці об'єктивно склалася банківська система, яка повністю не виконує свої системні функції, паралізує грошово-кредитні потоки в країні і виступає загрозою економічній безпеці всього суспільства, автор пропонує запровадження комплексу взаємопов'язаних заходів, спрямованих на подолання кризових тенденцій її розвитку та забезпечення стабільності, надійності та безпечного функціонування в посткризовому періоді в межах розробленої ним антикризової стратегії забезпечення стабільності та безпеки вітчизняної банківської системи. Така стратегія, на думку автора, повинна стати державною програмою, набути необхідного законодавчо-правового підґрунтя, що дозволить подолати ключові негативні тенденції останніх років, що визначають нинішній кризовий потенціал української банківської системи. Автор констатує зближення проблем і процесів забезпечення стабільності та економічної безпеки банківської сфери з процесами формування системи антикризового управління нею. Отже, категорії стабільності та безпеки виступають, на його погляд, додатковими об'єктами антикризового управління поряд з такими категоріями як ризик та кризові показники розвитку. Виникнення кризи, призводить лише до посилення загроз, а їх усунення вимагає відповідних дій на державному рівні, на рівні правоохоронних органів та на рівні окремих банків (табл. 4).

Таблиця 4 - Основні шляхи та заходи з реалізації антикризової стратегії економічної безпеки банківської системи України

Джерело: складено автором.

Запропонована автором методика аналізу стабільності банківської системи використовує сукупність взаємодоповнюючих методів кількісної та якісної оцінки і дозволяє відслідковувати довгострокові тенденції розвитку банківського сектора і економіки загалом. На відміну від інших підходів, які пропонують достатньо широкий набір індикаторів, підхід запропонований автором, передбачає формування більш компактного набору індикаторів, який дозволить виявляти ключові тенденції у розвитку банківського сектора та оцінювати його стабільність в експрес-режимі. Це, своєю чергою, дозволить налагодити систему моніторингу стану банківської системи, а також уможливить порівняння з іншими країнами. Реалізація такої антикризової політики вбачається дисертантом у створенні загальнодержавної макростабілізаційної антикризової програми, яка б включала певну систему антикризових заходів щодо стабілізації ситуації у банківському секторі української економіки, які також запропоновані в роботі.

Одним з напрямів підвищення ефективності організаційно-економічного механізму антикризового регулювання банківського сектору є побудова запропонованої автором системи антикризового планування в центральному банку, в межах якої НБУ повинен орієнтуватися на оцінку ймовірності виникнення системної нестабільності у банківському секторі з огляду на показники ліквідності та платоспроможності банків. Основною метою антикризового планування є сприяння завчасній та найменш витратній локалізації системної нестабільності у банківському секторі та усуненню її наслідків за одночасного захисту інтересів кредиторів та вкладників комерційних банків.

Автор наголошує, що на рівні комерційних банків криза ще раз засвідчила класичне правило, за яким прийняття надмірних ризиків не може бути виправданим ніякими обставинами, оскільки втрати суспільства від негараздів конкретних банків завжди є масштабними та мають численні, складні і часто важкопрогнозовані не лише фінансові та економічні, але й соціальні наслідки. У зв'язку з цим дисертантом пропонується алгоритм послідовних дій для стримування поширення кризових явищ або подолання вже існуючих (рис. 1).

Рис. 1. Алгоритм поведінки комерційного банку у кризовій ситуації (авторська розробка)

Автором удосконалено науковий підхід до виявлення системи основних показників, які відображають рівень фінансової стійкості комерційних банків. На підставі загальновідомої балансової моделі банку (Активи = Пасиви), фінансова стійкість банку досліджується за допомогою таких співвідношень:

1) внутрішньої фінансової стійкості банку:

К ? (( ВК + Кк ) - ( ОЗ + І) + Кб; (1)

2) зовнішньої фінансової стійкості банку :

ОЗ + І ? (( ВК + Кк ) + Кб) - К, (2)

враховуючи при цьому коефіцієнт збитковості кредитів:

Кзк = ЗК / К, (3)

де: К - кредити та заборгованість клієнтів; ВК - власний капітал банку; Кк - кошти клієнтів та субординований борг; ОЗ - основні засоби та нематеріальні активи; І - інвестиції в асоційовані компанії та інвестиційна нерухомість; Кб - кошти банків; Кзк - коефіцієнт збитковості кредитів; ЗК - сума збитків за кредитами.

Результати розрахунків за наведеними формулами дозволяють визначити зону стійкості (високу, середню, низьку, кризову), до якої потрапляє банк у певний період часу. Апробація запропонованої методології оцінки фінансової стійкості за двома моделями - внутрішньої та зовнішньої заборгованості - здійснювалася на прикладі дев'яти комерційних банків для періоду 2007-2010 рр. Запропонована модель дозволяє з більшою точністю визначити зону фінансової стійкості (високу, середню, низьку, кризову), до якої потрапляє банк у певний період часу, і, що найважливіше, завчасно вжити заходів щодо покращення фінансового стану банку у перспективному періоді.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо обґрунтування шляхів подолання сучасної кризи банківською системою України за допомогою методів макроекономічного регулювання та антикризового управління. Проведені дослідження дають можливість зробити наступні висновки:

1. Узагальнення теоретичних підходів до трактування природи та сутності банківських криз дозволяє стверджувати, що банківська криза є багатоаспектною економічною категорією, яка за своєю природою може бути як проявом, так і каталізатором фінансової та грошово-кредитної кризи, може поєднуватися з кризою інших секторів економіки, або бути «ізольованою», не викликаючи порушень у соціально-економічному житті країни. При цьому за своєю суттю банківська криза - це неспроможність банківської системи та її інститутів виконувати свої основні функції з акумуляції та мобілізації грошових коштів, надання кредитів, проведення розрахунків та платежів в економіці країни. Лише за ознакою її поширення не тільки на всю банківську, але й на фінансову і грошово-кредитну системи, вона може бути визнана системною.

2. Розмаїття причин та наслідків дозволяють кваліфікувати банківські кризи як складне багатофакторне явище, що має складний кореляційний зв'язок з достатньо великою кількістю показників, які характеризують економічний стан держави, а причини банківських криз базуються на інтегрованій взаємодії несприятливих зовнішніх та внутрішніх чинників, які в роботі узагальнені та систематизовані в групи макроекономічних, зовнішніх, інституціональних та мікроекономічних з подальшою деталізацію в межах цих груп.

3. Історичний досвід розгортання банківських криз в різних країнах свідчить про наявність спільних передумов та особливостей їх перебігу із сучасною банківською кризою, яка лежала в основі світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр.: переважно кризам передує період бурхливого зростання банківського кредитування, обумовлений фінансовою лібералізацією; частіше кризи відбуваються в країнах з фіксованими валютними курсами та значними обсягами припливу іноземного капіталу; в процесі розвитку кризи відбувається різка девальвація національної валюти, знижуються обсяги кредитування у порівнянні з розмірами ВВП, відбувається вилучення депозитів населення та відплив капіталу з банківської системи. Однак, масштабність та рівень ускладнень, які переживали банківські системи різних країн, суттєво різняться між собою. Основну роль при цьому відіграє специфіка макроекономічних умов, однак не менш важлива роль належить адекватності та своєчасності заходів державного втручання у банківську сферу конкретної країни.

4. Ретроспективний аналіз виходу з банківської кризи в різних країнах доводить, що переважно він відбувається за допомогою заходів державної підтримки банків, їх рекапіталізації, заходів інституційного характеру (реструктуризації банківських систем, реформування органів банківського нагляду), перегрупування у банківському секторі за рахунок злиття і поглинань банків, а також заходів, здійснюваних окремими банками в індивідуальному порядку. В залежності від ситуації в конкретній країні, додатково можуть знадобитися заходи з розширення державних гарантій, збільшення кількості каналів надання ліквідності та підтримки процесів реструктуризації заборгованості позичальників. При цьому методи реструктуризації на макрорівні повинні бути пов'язані, скоординовані з методами управління проблемними активами самих банків, що є, на наш погляд, обов'язковим в єдиному комплексі заходів з подолання системних банківських криз.

5. Результати аналізу міжнародного досвіду показують, що застосування різних методів подолання банківських криз може призвести до різних результатів, у тому числі фінансових. При цьому втрати та видатки передусім залежать від державної політики щодо реструктуризації банківського сектору країни, застосовуваних методів та ініціативності як держави, так і власників банків. Водночас можливі збитки кризового періоду повинні відшкодовуватися як за рахунок держави, так і за рахунок власників проблемних банків - лише за таких умов кризу буде подолано.

6. Огляд передумов, причин та особливостей перебігу світової фінансової кризи (2008-2009 рр.) засвідчив, що проблеми, які до неї призвели накопичувалися у світовій економіці як на структурному і регіональному рівнях, так і на рівні національних економік, а також в окремих їх сферах, зокрема у банківській. Це дозволяє констатувати, що сучасна банківська криза визріла в тілі світової фінансової кризи, водночас сама набула глобального, системного та об'єктивного характеру та проявилася через зростання рівня інфляції, посилення валютних дисбалансів, скорочення міжбанківського кредитування (внаслідок кризи ліквідності та кризи довіри між банками) та кредитування реального сектора економіки і домогосподарств, подорожчання кредитних коштів і, як наслідок, уповільнення ділової активності та збільшення рівня безробіття практично в усіх національних економіках світового господарства.

7. Масштаби, швидкість та специфіка поширення кризових явищ у банківському секторі України зумовили використання специфічних підходів та змісту антикризової політики уряду та НБУ, які виявилися дещо відмінними від використовуваних у розвинутих країнах світу. Це пояснюється тим, що в Україні виявилася суперечливою необхідність подолання кризи ліквідності банківської системи та одночасного досягнення цінової та валютно-курсової стабільності. Окрім того, масштаби та інструментарій антикризових заходів на фінансовому ринку України порівняно з іншими країнами, були істотно вужчими, що, поза іншим, пояснюється значно меншими фінансовими можливостями держави, а також обмеженнями з боку МВФ.

8. Середовище реалізації антикризової грошово-кредитної політики НБУ (викривлення фінансово-економічної політики в період економічного зростання, споживацько-боргова модель розвитку економіки, порушення рівноваги платіжного балансу, недосконала бюджетно-податкова та інвестиційна політика, політична нестабільність в країні), з одного боку, створювало вкрай складні умови та знижувало дієвість антикризових заходів НБУ. З іншого боку, у розгортанні банківської кризи НБУ сам відіграв певну деструктивну роль: вчасно не відреагував на непропорційно високе нарощування кредитування та його структурні диспропорції, зайняв помилкову позицію щодо значного розширення присутності іноземних банків у банківській системі Україні, диференційовано підходив до підтримки ліквідності різних банків через механізми рефінансування та аукціонного продажу валюти за заниженим курсом для цілей погашення зовнішніх боргів. Внаслідок такої політики її результати не можна оцінити однозначно, оскільки вони характеризуються як позитивними, так і негативними наслідками, які зафіксовані в роботі.

9. На теперішній час, незважаючи на певну стабілізацію загальноекономічної ситуації в Україні, ключові ризики для банківської системи країни, такі як кредитний, валютний, незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності, від'ємного значення балансового капіталу і надалі зберігаються на високому рівні. Розвиток фінансової глобалізації зумовлює зростання ризиків утворення нових криз, ставить під загрозу безпеку функціонування та розвитку національної банківської системи, а недовіра суспільства до неї свідчить про низький рівень її надійності. В цих умовах розроблені в дисертації методичні підходи для налагодження та організації ефективного антикризового управління на всіх рівнях банківської системи України сприятимуть забезпеченню її стабільності, надійності та безпеки розвитку, що є запорукою запобігання негативним впливам можливих банківських криз у майбутньому. Так, в роботі запропоновано: на загальноекономічному рівні - в межах антикризової стратегії держави (макрорівень) - розробити державну програму забезпечення стабільності та безпеки банківської системи, створити законодавчо-правове підґрунтя для її реалізації; на внутрішньогалузевому рівні - в межах політики Національного банку України (мезорівень) - запровадити систему антикризового планування в центральному банку; на мікроекономічному рівні - в межах системи управління окремими комерційними банками - розробити алгоритм антикризових дій банку, який дозволяє враховувати як загальні, так специфічні умови функціонування конкретного банку, уможливлює своєчасно вжити необхідні заходи для запобігання кризовим ситуаціям в банку або зменшити для нього наслідки системних банківських криз.

Наведені в дисертаційній роботі методики реалізації цих заходів дозволять досягти в перспективі: зміцнення фінансової стійкості банківської системи та її інститутів; виконання у повному обсязі всіх покладених на них функцій та взятих зобов'язань; відновлення довіри до банківської системи з боку інвесторів, кредиторів та клієнтів банків, передусім населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Петик Л. О. Стратегія інвестиційної діяльності на Україні / Блащук-Дев'яткіна Н. З., Петик Л. О. //Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - 2002. - №9. - С. 207-213 (0,53 д. а.) (Особисто автором проведено аналіз показників інвестиційної діяльності на Україні та визначено основні напрями її розвитку - 0,4 д. а.).

2. Петик Л. О. Основні засади визначення пріоритетів бюджетної політики держави / Петик Л. О. // Вісник ЛДФЕІ: Збірник наукових статей: Ек. Науки/ Гол. редактор Буряк П. Ю. - Львів: ЛДФЕІ: 2003. - С. 12-29 (0,41 д. а.).

3. Петик Л. О. Проблеми корпоративного управління в сучасних умовах трансформації економіки / Альошина Л. Є., Петик Л. О.// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи (збірник наукових праць)/ НАН України, ІРД. - Львів, - 2004. - Вип. 1 (XLV). - С. 417-423 (0,35 д. а.) (Особисто автором сформульовані напрямки вирішення проблем корпоративного управління - 0,26).

4. Петик Л. О. Активізація інтеграційних процесів у взаємовідносинах банків і страхових організацій / Альошина Л. Є., Петик Л. О. // Фінанси України. - 2006. - №6. - С. 107-113 (0,61 д. а.) (Особисто автором систематизовано різновиди інтеграційних взаємодій між банками і страховими організаціями - 0,47 д. а.).

5. Петик Л. О. Глобалізаційні процеси змін в фінансово-банківській системі /Буряк П. Ю, Петик Л. О.// Экономические инновации. Выпуск 31: Инновационные технологии мониторинга и регулирования поведением экономических систем. Сб. науч. работ. - Одесса: Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследований НАНУ, 2007. - С. 38-44 (0,57 д.а.) (Особисто автором визначено тенденції розвитку світової фінансово-банківської системи та причини стратегічних зрушень у ній - 0,44 д. а.).