Фінансова стійкість банку та механізми її забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

УДК 336.71

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ БАНКУ ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Вольська Світлана Павлівна

Київ-2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту банківської діяльності ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Примостка Людмила Олександрівна, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", завідувач кафедри менеджменту банківської діяльності

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Вовчак Ольга Дмитрівна, Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ), завідувач кафедри банківської справи

- кандидат економічних наук, доцент Циганова Надія Вікторівна, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", доцент кафедри банківської справи

Захист відбудеться "28" березня 2011 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана": 03113, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий "25" лютого 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

Анотації

Вольська С.П. Фінансова стійкість банку та механізми її забезпечення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08. - Гроші, фінанси і кредит. - ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", Київ, 2011.

Дисертація присвячена питанням оцінювання та механізму забезпечення фінансової стійкості банку. Розкрито сутність поняття фінансової стійкості банку та визначено її основні складові. Досліджено методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості банків, виявлено їх переваги та недоліки.

Проведено аналітичне дослідження фінансової стійкості українських банків за такими напрямами: аналіз власного капіталу, залучених коштів, активів, кредитного портфеля, прибутковості. Удосконалено методичний підхід до комплексного оцінювання фінансової стійкості банку, який ґрунтується на побудові нормативно-індексної моделі.

Удосконалено трактування механізму забезпечення фінансової стійкості банку, який визначено на макро- та мікрорівнях. Запропоновано сформувати систему внутрішньобанківських лімітів, що дозволить банку вчасно реагувати на погіршення фінансової стійкості та вжити відповідних заходів.

Ключові слова: фінансова стійкість, власний капітал, залучені кошти, активи, кредитний портфель, нормативно-індексна модель, механізм забезпечення фінансової стійкості банку.

Вольская С.П. Финансовая устойчивость банка и механизмы ее обеспечения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08. - Деньги, финансы и кредит. - ГВУЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и методологических основ оценивания финансовой устойчивости банка и разработке рекомендаций по механизму ее обеспечения.

В работе раскрывается сущность понятия финансовой устойчивости банка как интегральной динамической характеристики, которая предполагает устойчивое развитие банка в избранном стратегическом направлении и его способность в короткие сроки вернуться в равновесное (или близкое к нему) финансовое состояние после выхода из него под влиянием неблагоприятных факторов.

По результатам теоретического анализа определены внутренние и внешние факторы финансовой устойчивости. Внешние факторы включают: общеэкономические, состояние внутреннего и внешнего рынков, социально-политические. Внутренние факторы финансовой устойчивости банка сведены к трем основным: устойчивость ресурсной базы, качество активов и качество управления рисками.

В диссертации исследован методический инструментарий оценки финансовой устойчивости банков, по результатам которого выделены три основные группы аналитических методов: метод коэффициентов, рейтинговые методы, математико-статистические методы. В работе выявлены преимущества и недостатки каждой группы методов, что позволило определить направления их совершенствования через поиск обобщенных показателей финансовой устойчивости банка.

Проведенный анализ финансовой устойчивости украинских банков позволил выявить проблемы в их деятельности и разработать ряд рекомендаций по повышению устойчивости ресурсной базы, качества активов и управления рисками. В работе предложена комплексная методика оценки финансовой устойчивости банка на основе нормативно-индексной модели, которая позволяет описывать и количественно оценивать деятельность банка в статике и динамике.

Для построения нормативно-индексной модели сформирована система показателей финансовой устойчивости банка, по которым определены нормативные соотношения между темпами их роста, что позволило учесть динамическую составляющую. На основе сложившейся совокупности построено матрицу преференций и динамический норматив. По выбранным соотношениям осуществлено фактическое упорядочение выбранных показателей, отражающее реальную финансовую устойчивость банковского учреждения, которая является следствием принятых и реализованных управленческих решений. В идеале фактическое упорядочение должно соответствовать упорядочению финансовых показателей деятельности банка, отраженном в динамическом нормативе.

Предложенная модель дает возможность руководству оценить финансовую устойчивость банка и, в случае необходимости, внести необходимые коррективы в его деятельность. Общие принципы и подходы к построению динамического норматива могут быть применены для оценки любых отдельных направлений деятельности банка.

В диссертации определено понятие механизма обеспечения финансовой устойчивости банка как совокупности элементов, методов, рычагов влияния на банковскую деятельность, которые применяются субъектами управления и направляются на достижение стратегических целей на макро- и микроуровнях. В работе обоснована целесообразность выделения механизмов обеспечения финансовой устойчивости на двух уровнях: на государственном уровне (макроуровень) и на уровне отдельного банковского учреждения (микроуровне). Механизм макроуровня включает экономический, правовой, регулятивный и надзорный элементы, микроуровня - управление активами и пассивами, риск-менеджмент, организационное и корпоративное управление. Исследование составляющих механизмов финансовой устойчивости банков макро- и микроуровней позволило определить направления их усовершенствования.

Для обеспечения финансовой устойчивости банка на микроуровне с целью приумножения доходов и повышения рыночной стоимости акций банка следует придерживаться основных принципов интегрированного управления активами и пассивами, совершенствовать систему риск-менеджмента, развивать организационную структуру, внедрять принципы корпоративного управления. По результатам проведенного исследования обоснована система внутрибанковских лимитов, формирование которой направлено на обеспечение финансовой устойчивости на уровне отдельного банковского учреждения, что позволит своевременно реагировать на ухудшение финансовой устойчивости банка и принимать соответствующие меры.

Ключевые слова: финансовая устойчивость, собственный капитал, привлеченные средства, активы, кредитный портфель, нормативно-индексная модель, механизм обеспечения финансовой устойчивости банка.

Volskа S. P. Bank and financial stability mechanisms software. - Manuscript.

The Dissertation is for receiving of a scientific degree of Candidate of Economic Sciences from specialty 08.00.08. - Money, Finance and Credit. --SHEE "Vadym Hetman Kyiv National Economic University", Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to the questions of estimation and mechanism of the maintenance of the financial stability of bank. It is opened essence of concept of the financial stability of bank and it is defined its cores component parts. It is investigated the methodical approaches to the estimation of financial stability of banks, it is defined their advantages and disadvantages.

It is conducted analytical research of the financial stability of the Ukrainian banks in such directions: the analysis of own capital, raised funds, assets, loan portfolio, profitableness. It is improved the methodical approach to complex estimation of financial stability of bank which is based on construction of standard-index model.

It is improved interpretation of the mechanism of maintenance of the financial stability of bank which is defined on macro- and microlevels. It is offered to generate system of intrabanking limits that will allow bank to react in time to deterioration of financial stability and to take necessary measures.

Keywords: financial stability, own capital, raised funds, assets, loan portfolio, standard-index model, mechanism of maintenance of financial stability of bank.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку економіки та банківського сектору країни обумовлюють пріоритетність вирішення проблем оцінювання та забезпечення стійкості банківської системи, яка ефективно та в повному обсязі виконує функції фінансового посередника, сприяє економічному зростанню та користується довірою населення. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження і примноження суспільного капіталу, банки мають відповідати високим стандартам надійності та фінансової стійкості, адже саме ці характеристики формують довіру до банківської системи з боку вкладників та клієнтів. Одним із найважливіших елементів забезпечення фінансової стійкості банківської системи є фінансова стійкість кожного банку, яка базується на його платоспроможності, ресурсній стійкості, оптимальному співвідношенні власного і залученого капіталу, проаналізованими у світлі довготривалої перспективи. Специфіка банківської діяльності полягає у тому, що банки працюють в основному з коштами клієнтів, тимчасово акумулюючи їх на відповідних рахунках, а отже, мають нести відповідальність за їх збереження. У цьому контексті фінансова стійкість окремого банку та банківської системи в цілому є необхідною умовою економічного зростання в країні.

Дослідженню питань діяльності банків та забезпеченню їх фінансової стійкості присвячено багато наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Значний внесок у розвиток цих проблем у банківській сфері зробили науковці Л.П. Бєлих, О.Д. Вовчак, А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, В.В. Іванов, Г.Т. Карчева, О.І. Лаврушин, Ю.С. Масленченков, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, Г.С. Панова, І.М. Парасій-Вергуненко, Л.О. Примостка, Т.О. Раєвська, Р.І. Тиркало, Н.В. Циганова, Н.М. Шелудько, О.Б. Ширінська, Н.П. Шульга, З.І. Щибиволок, а також зарубіжні науковці - Е. Альтман, Ф.М. Брігхем, Е. Гілл, К.Дж. Дональд, Е.Дж. Долан, П. Роуз, Т. Кох, Е. Рид, Р. Коттер, Дж. Маршалл, Р. Сміт, Дж. Сінкі, Р. Міллер, Ф. Мишкін, В. Валравен, Д. МакНотон, Д. Ван-Хуз та інші.

Віддаючи належне доробку учених, слід зауважити, що з огляду на реалії сьогодення проблеми оцінювання та забезпечення фінансової стійкості українських банків, як з теоретичного, так і з практичного погляду потребують подальших досліджень. В умовах кризових явищ та їх негативного впливу на банківську систему фінансовій стійкості банків та розвитку механізмів її забезпечення слід приділяти особливу увагу. Банківська криза в Україні 2008-2009 рр. показала важливість фундаментальних аналітичних досліджень фінансової стійкості банків та поглиблення методичних засад їх фінансової діагностики. Визначення фінансової стійкості за фактами виконання чи невиконання банком нормативних показників не дає об'єктивної оцінки, тому зараз усе вагомішими стають загальновизнані у світі індикатори, які комплексно характеризують динаміку розвитку фінансової установи з позицій стійкості. Потребують уточнення ті показники фінансової стійкості, які при настанні кризової ситуації не відображали реального фінансового стану банків, тобто виявилися інформаційно неадекватними.

Важливість дослідження питань, пов'язаних з фінансовою стійкістю банків та механізмами її забезпечення, недостатній рівень наукової розробленості цих проблем, їх наукова і практична значущість обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, завдання, логіку та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри менеджменту банківської діяльності Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за темою "Удосконалення механізмів регулювання та управління банківською діяльністю в умовах глобалізації" (державний реєстраційний номер 0107U001333). Внесок автора у виконання науково-дослідної теми полягає в опрацюванні механізмів оцінювання та управління фінансовою стійкістю вітчизняних банків.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних і методичних засад оцінювання фінансової стійкості банку та розроблення практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізмів її забезпечення. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

· поглибити теоретичні підходи до трактування поняття "фінансова стійкість банку";

· проаналізувати існуючі погляди на зміст дефініцій "ліквідність", "платоспроможність", "надійність", "стабільність", "фінансовий стан" та з'ясувати відмінності між ними;

· виявити домінантні фактори, що впливають на фінансову стійкість банку, та здійснити їх класифікацію;

· порівняти різні методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості банків;

· дослідити взаємозв'язок між ресурсною базою, якістю активів, ризиками та фінансовою стійкістю банку;

· розробити підхід до комплексного оцінювання фінансової стійкості банку;

· структурувати механізми забезпечення фінансової стійкості банків;

· проаналізувати механізм стабілізації банківської системи;

· розробити пропозиції щодо удосконалення механізму забезпечення фінансової стійкості ділових банків.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність банків.

Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи до оцінювання та забезпечення фінансової стійкості банківської діяльності.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі акти й нормативні матеріали державних органів, річна та поточна фінансова звітність окремих банків.

Дисертаційне дослідження базується на діалектичному методі наукового пізнання, згідно з яким всі явища та процеси, що відбуваються і розвиваються у банківському секторі, розглядаються у взаємозв'язку з внутрішніми і зовнішніми факторами впливу. Для визначення ключових параметрів фінансової стійкості банку було використано системний підхід, що дало змогу проаналізувати зв'язки між окремими елементами досліджуваного об'єкта, весь комплекс визначальних для його подальшого розвитку параметрів. Також були використані такі методи, як індукція та дедукція, аналіз і синтез - для уточнення понятійного апарату, факторів фінансової стійкості банків, а також для визначення принципів діяльності та критеріїв фінансової стійкості банків, виокремлення механізмів забезпечення фінансової стійкості вітчизняних банків на макро- і мікрорівнях. Коефіцієнтний, факторний, інтегральний та порівняльний аналіз використано для дослідження фінансового стану банків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексного підходу до визначення фінансової стійкості банків та розробленні практичних рекомендацій щодо механізмів її забезпечення. Найбільш суттєвими науковими результатами одержаними особисто дисертантом, що мають наукову новизну і виносяться на захист, є такі:

вперше:

– запропоновано підхід до комплексного оцінювання фінансової стійкості банку на основі інтегрального показника, який розраховується за допомогою розробленої автором нормативно-індексної моделі. Такий підхід, на відміну від існуючих, дає змогу отримати узагальнюючу динамічну оцінку фінансової стійкості банку, в якій враховано сукупний вплив окремих факторів (ресурсна стійкість, якість активів, якість управління ризиками). Інтегральний показник фінансової стійкості дає можливість виявляти зміни фінансової стійкості банку в динаміці та порівнювати стійкість різних банків;

удосконалено:

– трактування економічного змісту поняття "фінансова стійкість банку" як інтегральної динамічної характеристики, що передбачає сталий розвиток банку в обраному стратегічному напрямі та його здатність в короткі строки повернутися до рівноважного (або близького до нього) фінансового стану після виходу з нього під впливом несприятливих факторів. Таке трактування відрізняється від існуючих тим, що в ньому акцентовано увагу на здатності банку відновлювати стійкість після її втрати в результаті впливу несприятливих факторів;

– систематизацію факторів фінансової стійкості банків, за якою до зовнішніх факторів віднесено: загальноекономічні, стан внутрішнього і зовнішнього ринків, соціально-політичні; серед внутрішніх факторів виявлено домінантні, які справляють визначальний вплив на фінансову стійкість банку: ресурсна стійкість, якість активів, якість управління ризиками. Запропоноване групування дає змогу точніше визначити вплив факторів на фінансову стійкість банку та обґрунтувати значимі групи коефіцієнтів для її оцінювання;

– механізм забезпечення фінансової стійкості на мікрорівні в частині обґрунтування внутрішньобанківських лімітів та їх граничних значень. Встановлення лімітів, до яких запропоновано включити: індекс процентного ризику, показник частки кредитного портфеля в активах, відношення загальної валютної позиції до регулятивного капіталу, мультиплікатор капіталу, частку проблемних кредитів в активах, та контроль за їх дотриманням дозволить банку оперативно реагувати на погіршення фінансової стійкості та вчасно приймати адекватні управлінські рішення, спрямовані на забезпечення фінансової стійкості на рівні окремої банківської установи;

набули подальшого розвитку:

– розмежування економічного змісту понять "фінансова стійкість", "фінансовий стан", "стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "надійність", що дало змогу поглибити трактування фінансової стійкості банку як узагальнюючої характеристики його діяльності, яка включає часткові характеристики; обґрунтовано, що поняття "фінансовий стан банку" є статичною характеристикою, а "фінансова стійкість банку" - динамічною, а отже, ці поняття співвідносяться як окреме і загальне;

– поняття "механізму забезпечення фінансової стійкості банку" як сукупності елементів, методів, важелів впливу на банківську діяльність, що застосовуються суб'єктами управління і спрямовані на досягнення стратегічних цілей на макро- та мікрорівнях. Обґрунтовано, що механізм забезпечення фінансової стійкості банку на макрорівні включає такі елементи: економічний, правовий, регулятивний та наглядовий елементи; на мікрорівні елементами є управління активами і пасивами, ризик-менеджмент, корпоративне управління та організаційна структура банку;

– обґрунтування комплексу заходів з боку держави, спрямованих на зміцнення фінансової стійкості банківської системи, які включають: удосконалення регулювання ліквідності; нарощування довгострокових ресурсів; стимулювання банків щодо удосконалення управління проблемними кредитами; розроблення механізмів участі держави в активізації процесів капіталізації банків; створення умов для рівноправної конкуренції іноземних та вітчизняних банків; забезпечення валютної стабілізації. Визначено критерії оцінки впливу цих заходів на фінансову стійкість банківської системи та окремого банку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дає можливість реалізувати системний підхід до аналізу фінансової стійкості банківських установ, сформувати сучасний аналітичний інструментарій оцінювання якості ресурсної бази, активів, управління ризиками та підвищити конкурентоспроможність банків на фінансовому ринку. Пропозиції та висновки, які стосуються методичних засад аналізу фінансової стійкості банків та побудови нормативно-індексної моделі для її оцінювання, були використані Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області в процесі прийняття рішення про рефінансування банків (довідка від 01.11.2010 р. № 06-311/23434). Запропонована методика комплексної оцінки фінансової стійкості банку була використана в роботі ПАТ "Укрсоцбанк" для аналізу фінансової стійкості та в процесі розроблення комплексу заходів для подальшого посилення конкурентних позицій банку на ринку фінансових послуг (довідка від 02.11.2010 р. № 03-101/517). Окремі положення і висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" при викладанні дисциплін "Аналіз банківської діяльності", "Фінансовий менеджмент у банку" та "Банківський нагляд" (довідка від 03.11.2010 р.)

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та пропозиції, які викладені в дисертації, одержані автором самостійно. У науковому дослідженні представлено розробку комплексного підходу до оцінювання фінансової стійкості банків та механізмів її забезпечення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідалися та отримали схвалення на науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності" (м. Київ, 11 жовтня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу" (м. Київ, 22 квітня 2010 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Світова економічна криза і сценарій посткризового розвитку" (м. Феодосія, 20?22 травня 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми економіки" (м. Київ 14?15 жовтня 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Економіка підприємства: теорія і практика" (м. Київ, 21 жовтня 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 2,0 друк. арк., у тому числі 5 одноосібних статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,5 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний зміст дисертаційної роботи становить 192 сторінки. Дисертація вміщує 33 таблиці на 20 сторінках, 13 рисунків на 8 сторінках, 23 додатки на 45 сторінках. Список використаних джерел складається з 205 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 "Теоретичні основи дослідження фінансової стійкості банку" з'ясовано економічну сутність поняття "фінансова стійкість банку", визначено її основні складові та досліджено методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості банку.

У роботі критично проаналізовано існуючі погляди на визначення дефініції "фінансова стійкість банку", в результаті чого було виявлено, що це поняття, незважаючи на велику кількість його трактувань, залишається недостатньо чітко сформульованим. У дисертації доведено, що фінансову стійкість банку не слід ототожнювати з необхідністю забезпечення функціонування всіх її елементів із максимальною ефективністю, адже йдеться насамперед про здатність обмежувати та усувати диспропорції в діяльності банку за допомогою механізму самокорегування. За результатами узагальнення існуючих в економічній науці поглядів та вивчення трактувань поняття стійкості в технічних науках з використанням методу аналогії запропоновано власне визначення фінансової стійкості банку як інтегральної динамічної характеристики, що передбачає сталий розвиток банку в обраному стратегічному напрямі та його здатність в короткі строки повернутися до рівноважного (або близького до нього) фінансового стану після виходу з нього під впливом несприятливих факторів.

У дисертації критично проаналізовано визначення дефініцій "фінансова стійкість", "фінансовий стан", "надійність", "стабільність", "ліквідність", "платоспроможність". Дослідження показало, що в економічній літературі та банківській практиці немає чіткого розмежування змісту цих понять і часто вони вживаються як синоніми, тому в роботі досліджено їх сутність та показано відмінності в тлумаченні. Як свідчить проведений семантичний аналіз, поняття "стійкість" ширше і включає таке поняття, як "надійність", оскільки останнє пов'язується з визначенням рівня банківських ризиків. Вивчення етимології терміна "стабільність" засвідчило, що це поняття доцільно розглядати для виявлення статичних характеристик, а не динамічних, оскільки стабільність означає незмінність, сталість, і стосовно банку, який виступає в ролі динамічної системи, застосування цього терміна дещо обмежене. У процесі дослідження сутності термінів "ліквідність" та "платоспроможність" з'ясовано, що для підтримки своєї ліквідності банку потрібна лише готівка, а для підтримки платоспроможності - весь регулятивний капітал банку. Установлено, що платоспроможність і ліквідність банку є зовнішнім проявом його стійкості.

Проведене дослідження поняття "фінансовий стан" дає змогу стверджувати, що це сукупність параметрів комплексного характеру, які характеризують фінансову діяльність суб'єкта господарювання на певний момент часу. Отже, поняття "фінансовий стан", на відміну від поняття "фінансова стійкість", обмежене конкретним відрізком часу або певною датою, а значить є статичною характеристикою роботи банку, тоді як фінансова стійкість динамічною. Таким чином, поняття фінансового стану та фінансової стійкості банку співвідносяться як окреме і загальне.

За результатами теоретичного аналізу з'ясовано, що на фінансову стійкість банку впливає низка факторів, що мають зовнішні та внутрішні компоненти впливу на стан та розвиток банку (рис.1). До зовнішніх факторів фінансової стійкості віднесено: загальноекономічні, стан внутрішнього і зовнішнього ринків, соціально-політичні. Загальноекономічні фактори проявляються через інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни і рівень дефіциту державного бюджету, податкову політику, зростання чи падіння виробництва, рівень зайнятості, розвиток науково-технічного прогресу та використання його досягнень, освітянський і кваліфікаційний рівень населення, рівень інфляції. Прогнозування динаміки індикаторів основних ринків дає змогу отримати висновки щодо ефективності проведення грошово-кредитної політики, валютної, фінансової, інших спеціалізованих напрямів політики та економічної політики держави в цілому. В умовах соціально орієнтованої політики стабілізації суспільства зростає роль повного і послідовного врахування соціально-політичних факторів. При цьому слід брати до уваги політику органів управління всіх рівнів, рівень життя населення, а також рівень довіри суспільства до банківського сектору.

банк капітал прибутковість кредитний

Рис.1. Фактори фінансової стійкості банку

За результатами узагальнення внутрішніх факторів фінансової стійкості банку їх зведено до трьох основних: стійкість ресурсної бази, якість активів та якість управління ризиками. Ресурсна стійкість банку визначається через достатність його ресурсного потенціалу, що означає наявність ресурсів у даний період часу, можливості їх подальшого формування та забезпечення ефективного руху банківських ресурсів у перспективі. Якість активів характеризується такими показниками, як дохідність активів, рівень ризику, частка робочих та неробочих активів, коефіцієнт ділової активності. Якість управління ризиками включає комплекс заходів, спрямованих на виявлення та оцінювання банківських ризиків, порівняння отриманих результатів із установленими банком лімітами та обмеженнями, виявлення рівня адекватності системи управління тим ризикам, які приймає на себе банк, контроль за дотриманням визначених банком принципів, стандартів, процедур і положень щодо управління ризиками.

У дисертації досліджено методичний інструментарій оцінювання фінансової стійкості банків, що пропонується в економічній літературі, за результатами якого виокремлено три основні групи аналітичних методів: метод коефіцієнтів, рейтингові методи, математично-статистичні методи. Усі методи спираються на схожий перелік показників та нормативних значень, які апробовано впродовж тривалого застосування у банківській практиці. Розглянуті методи оцінювання мають низку відмінностей, що пов'язано з історичними, структурними особливостями розвитку банківських систем, зокрема в одних країнах пріоритетного значення надають коефіцієнтним методам (у Німеччині базовою залишається система ВАКІS), а в інших - рейтинговим (США, Польща, Чехія, Україна та ін.). До основних відмінностей методик належать: можливість проведення перевірок на місцях, рівень доступності отримання інформації, ступінь технічного оснащення, вид та склад звітності, ступінь відкритості отриманих результатів. У роботі виявлено переваги і недоліки кожної групи методів, що дало змогу окреслити напрями їх удосконалення через пошук узагальнених показників фінансової стійкості банку.

У розділі 2 "Аналітична оцінка фінансової стійкості банків" проведено оцінювання фінансової стійкості банків України, що дало можливість виявити проблеми в їхній діяльності й розробити низку рекомендацій щодо підвищення стійкості ресурсної бази, якості активів та управління ризиками. Запропоновано комплексний підхід до оцінювання фінансової стійкості банку на основі нормативно-індексної моделі та виявлено його переваги порівняно з існуючими методиками.

У роботі здійснено оцінювання фінансової стійкості банків України за такими напрямами: аналіз власного капіталу, зобов'язань, активів, кредитного портфеля, прибутковості (рис. 2).

Рис.2. Динаміка основних показників діяльності банків України в 2005?2010 рр.

Проведений аналіз показав, що до 2008 р. банки працювали досить успішно та мали великі прибутки, однак це супроводжувалося підвищеними ризиками, які реалізувалися під час фінансової кризи. Надмірна кредитна експансія, про що свідчить рекордно високий показник питомої ваги кредитного портфеля в сукупних активах банківської системи (86 % у 2008 р.), зниження довіри населення до банків (відтік коштів із банків у 2009 р. досягнув 3213 млн. грн.) та загальне погіршення кредитоспроможності позичальників украй негативно вплинули на фінансову стійкість банків. За результатами 2009 р. банки України мають збитки 38 450 млн. грн., які зумовлені зростанням проблемних кредитів та необхідністю значних відрахувань у резерв на покриття втрат за кредитними операціями. У 2009 р. у шістнадцяти банках введено тимчасову адміністрацію, сім банків ліквідовано.

Установлено, що поліпшення макроекономічної ситуації та заходів, ужитих НБУ в кризовий період, мали позитивний вплив на стійкість банківської системи. В 2009?10 роках відбулося поступове відновлення ресурсної бази, що привело до зменшення розриву між строками наданих кредитів і залучених коштів. Зростає ліквідність та рівень капіталізації банківської системи, про що свідчить значення нормативу адекватності регулятивного капіталу - 20,6 %, це найвище значення за останні десять років. Однак обсяги проблемних кредитів залишилися значними, що стримує кредитування банками підприємств та населення. З позицій методики оцінювання, проведене дослідження показало, що фінансову стійкість банку характеризують різні показники та коефіцієнти, однак часто їх значення є різнонаправленими (значення деяких покращуються, тоді як інших - погіршуються). Це ускладнює остаточні висновки щодо фінансової стійкості банку та призводить до зростання суб'єктивізму оцінок. Таким чином, очевидною є необхідність удосконалення методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості банку на основі інтегральних показників.

Для інтегральної оцінки фінансової стійкості банку обґрунтовано доцільність врахування динамічної компоненти, що дозволить кількісно описувати й оцінювати діяльність банку в статиці та динаміці. З цією метою в роботі запропоновано використати методику побудови динамічного нормативу, за допомогою якої розроблено нормативно-індексну модель фінансової стійкості банку. У процесі формування системи показників фінансової стійкості банку виокремлено значимі групи коефіцієнтів та визначено нормативні співвідношення між темпами їх зростання, що дозволяє врахувати динамічну складову (табл. 1). На основі сформованої сукупності побудовано матрицю преференцій та динамічний норматив. За обраними співвідношеннями здійснено фактичне упорядкування обраних показників, яке відображає реальну фінансову стійкість банківської установи, що є наслідком прийнятих та реалізованих управлінських рішень. В ідеалі фактичне упорядкування має відповідати упорядкуванню фінансових показників діяльності банку, відображеному в динамічному нормативі.

Оскільки на практиці досягти такої відповідності досить складно, в процесі порівняльного аналізу виявлено кількість інверсій (відхилень) та обчислено інтегральну оцінку фінансової стійкості банку (Z, діапазон зміни від 0 до 1) за формулою:

, (1)

де dij - елементи матриці відповідності фактичних та еталонних співвідношень між темпами зростання показників; еij - елементи матриці еталонних співвідношень між темпами зростання показників.

Побудована нормативно-індексна модель реалізована для дев'яти банків, що входять до першої групи за величиною активів, з яких основним об'єктом аналізу обрано ПАТ "Укрсоцбанк" (табл. 2).

Таблиця 1. Аналітичні коефіцієнти фінансової стійкості банку та нормативні співвідношення між темпами їх зростання

* К - капітал; РК - регулятивний капітал; Дстр - строкові депозити; З - зобов'язання; ДМБК - міжбанківські кредити; А - активи сукупні; Азв - активи, зважені за ризиком; Ав - активи високоліквідні; Рнз - резерв на покриття кредитних ризиків; КП - кредитний портфель; ПР - поточні рахунки; КГЕП - кумулятивний геп; ВП - валютна позиція; ЧП - чистий прибуток; В - витрати.

За отриманими результатами інтегральний показник фінансової стійкості "Укрсоцбанку" в 2008 р. дорівнює 0,598, а в 2009 р. значення показника знизилося до 0,415. Оскільки інтегральний показник фінансової стійкості банку може перебувати в інтервалі від 0 до 1 (найкраще значення - 1), то за отриманими результатами зроблено висновок, що фінансова стійкість банку погіршилася, що відповідає загальним тенденціям розвитку банківської системи України. Однак зменшення інтегрального показника з 0,598 до 0,415 не можна вважати критичним. Як показали розрахунки, серед групи аналізованих банків у 2008 р. інтегральна оцінка фінансової стійкості була набагато нижчою, ніж в "Укрсоцбанку".

Реалізація нормативно-індексної моделі для групи найбільших банків показала, що більшість з них у 2009 р. покращили свою фінансову стійкість. Найвище значення коефіцієнта Z у 2009 р. спостерігається у банках "Аваль" та "Кредитпромбанк". Варто звернути увагу і на темпи зростання показника Z. Зокрема, банки "Форум" та "Укрексімбанк" у 2009 р. підвищували фінансову стійкість швидшими темпами порівняно з іншими банками. Вважаємо, що це відбулося за рахунок того, що банки в період фінансової кризи почали більш адекватно управляти ризиками, тобто показники, пов'язані з ризикованістю, у 2009 р. суттєво поліпшилися. У цих банках зросли показники адекватності капіталу, частка високоліквідних активів, рівень капіталізації, що навіть за умови зниження прибутковості дало змогу покращити інтегральну оцінку фінансової стійкості. Однак, як видно з отриманих результатів, у більшості банків ця оцінка не перевищила 0,5, тобто не досягла 50 % "ідеального рівня" стійкості. У роботі підкреслено, що запропонований підхід дає можливість керівництву оцінити фінансову стійкість банку і, в разі потреби, внести необхідні корективи у його діяльність.

Таблиця 2. Інтегральна оцінка фінансової стійкості банків*

Загальні принципи та підходи до побудови динамічного нормативу можуть бути застосовані для оцінювання будь-яких окремих напрямів діяльності банку. Результати проведених досліджень дають змогу стверджувати, що нормативно-індексна модель є універсальним інструментарієм комплексної оцінки фінансової стійкості банку, який дає можливість не лише аналізувати ступінь фінансової стійкості банку, а й оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища, уникати кризових ситуацій і підвищувати ефективність банківської діяльності. Інтегральний показник фінансової стійкості банку може бути використаний органами банківського нагляду, рейтинговими агенціями, партнерами та клієнтами банку.

У розділі 3 "Удосконалення механізмів забезпечення фінансової стійкості банку" розкрито сутність поняття "механізм забезпечення фінансової стійкості банку", розроблено рекомендації та пропозиції щодо удосконалення цих механізмів на макро- і мікрорівнях.

У дисертації визначено поняття механізму забезпечення фінансової стійкості банку як сукупності елементів, методів, важелів впливу на банківську діяльність, що застосовуються суб'єктами управління і спрямовані на досягнення стратегічних цілей на макро- та мікрорівнях. У роботі обґрунтовано доцільність розмежування механізмів забезпечення фінансової стійкості банку на макрорівні та мікрорівнях.

Дослідження складових механізму забезпечення фінансової стійкості банку на макрорівні дало змогу дійти висновку, що процес регулювання банківської діяльності в Україні в сучасних умовах потребує глибокого переосмислення і трансформації. Насамперед це стосується участі держави в капіталізації банків, удосконалення і забезпечення ефективності процесу рефінансування банків та надання стабілізаційних кредитів, управління банківськими ризиками. Важливими факторами є також політична стабілізація в країні, ефективна співпраця з міжнародними фінансовими організаціями та розроблення і виконання чіткої державної стабілізаційної програми.

У роботі запропоновано здійснити низку заходів з метою покращення ситуації в банківській системі: укріпити національну валюту; понизити рівень доларизації економіки; скоротити дефіцит бюджету; посилити банківське регулювання та нагляд; удосконалити законодавчу базу, забезпечити підвищення ролі системи страхування депозитів, здійснювати контроль за цільовим використанням кредитів рефінансування, сформувати систему моніторингу у разі появи ознак нестабільності, удосконалити систему нагляду за банками на основі оцінювання ризиків.

У дисертації досліджено складові механізму забезпечення фінансової стійкості на рівні окремої банківської установи, що дало змогу визначити напрями удосконалення. Зокрема, визначено принципи інтегрованого управління активами і пасивами, які дозволять приймати виважені управлінські рішення та розвивати перспективні напрями в усіх сферах фінансової діяльності банку з тим, щоб вони сприяли зростанню обсягу операцій, примножували доходи і збільшували ринкову вартість акцій банку. Встановлено, що для раціонального використання вкладених коштів і підвищення їх ефективності слід використовувати основні прийоми ризик-менеджменту. Реалізація поставленої мети можлива за рахунок організації ефективного управління та контролю за банківською діяльністю і фокусується на управлінні фінансовими ризиками банків, як невід'ємній частині і ключовим напрямом банківської діяльності.

Обґрунтовано, що вітчизняним банкам для забезпечення фінансової стійкості слід створити оптимальну організаційну структуру, яка б органічно охоплювала управління ризиками на всіх рівнях ієрархії та етапах банківської діяльності; впроваджувати у щоденну практику сучасних методів оцінювання ризиків, зокрема математичних і статистичних; сформувати інформаційну базу даних, необхідну для оцінки ризиків; забезпечити ефективне функціонування підрозділу ризик-менеджменту і його повну незалежність (структурну та фінансову) від підрозділів банку, що безпосередньо приймають ризики (фронт-офісів), та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику й контролюють його величину (бек-офісів).

У роботі з'ясовано мету та особливості застосування принципів корпоративного управління в банківській діяльності. Обґрунтовано, що ефективна система корпоративного управління дає змогу досягти кількох цілей: збільшення вартості банку, зниження витрат із залучення капіталу, контроль за фінансовими та операційними ризиками, підвищення рівня адаптації до змін зовнішніх умов, і в підсумку, сприяє посиленню фінансової стійкості банків.

З метою удосконалення механізму забезпечення фінансової стійкості банку обґрунтовано перелік внутрішньобанківських лімітів та їх граничні значення. До переліку слід включити такі показники: індекс процентного ризику - не більше 25 %, частка кредитного портфеля в активах - не більше 70 %, відношення загальної валютної позиції до регулятивного капіталу - не більше 15 % (як для довгої, так і для короткої позиції), мультиплікатор капіталу - не більше 15 %, частка проблемних кредитів в активах - не більше 7 %. Граничні значення показників запропоновано виходячи з норм міжнародного досвіду ведення банківського бізнесу та вітчизняної банківської практики. Установлення системи внутрішньобанківських лімітів та їх моніторинг надасть можливість банку вчасно реагувати на погіршення фінансової стійкості та приймати адекватні управлінські рішення.

Дослідження механізмів забезпечення фінансової стійкості банків показало, що навіть коли банківська установа перебуває у фінансово нестійкому стані, існує багато важелів відновлення фінансової стійкості. Як правило, усі вони повинні використовуватися комплексно, проте кожен банк, визначивши для себе основні причини потрапляння у важкий фінансовий стан, повинен розробити програму виходу з нього з акцентами на ті складові механізму, які найбільш актуальні у конкретній ситуації. За умови підтримання таких заходів регулятором та достатньо професійного рівня менеджменту банк має всі можливості відновити фінансову стійкість, налагодити нормальний режим функціонування й надалі бути надійним партнером для клієнтів та інвесторів.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішення важливої наукової задачі, що виявляється в удосконаленні теоретичних та методичних засад оцінювання фінансової стійкості банку та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізмів її забезпечення. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку висновків та пропозицій, які відображають вирішення завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

1. Під фінансовою стійкістю банку слід розуміти інтегральну динамічну характеристику, що передбачає сталий розвиток банку в обраному стратегічному напрямі та його здатність в короткі строки повернутися до рівноважного (або близького до нього) фінансового стану після виходу з нього під впливом несприятливих факторів. Доведено, що фінансова стійкість є динамічною інтегральною (узагальнюючою) характеристикою діяльності банку, яка включає всі часткові характеристики, такі як фінансовий стан, ліквідність, платоспроможність, надійність, стабільність.

2. Встановлено, що досягнення фінансової стійкості визначається дією низки факторів, які поділяються на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться: загальноекономічні, стан внутрішнього і зовнішнього ринку, соціально-політичні. За результатами теоретичного аналізу встановлено, що внутрішні фактори доцільно звести до трьох основних - ресурсна стійкість, якість активів та якість управління ризиками. Ресурсна стійкість банку включає капітал банку й акумульовані ним кошти та передбачає можливість їх подальшого формування із забезпеченням ефективного їх руху у перспективі. Якість активів визначається гнучким поєднанням таких характеристик банківських активів, як ліквідність, диверсифікованість, рівень ризикованості. Якість управління ризиками передбачає адекватну систему виявлення, вимірювання, управління та моніторингу ризиків тим наявним ризикам, які бере на себе банк. Визначено, що до ризиків, які найбільше впливають на складові фінансової стійкості банку, належать кредитний, процентний, валютний та ризик ліквідності.

3. За результатами дослідження класифіковано сукупність методів оцінювання фінансової стійкості банку, які поділено на три основні групи: метод коефіцієнтів, рейтингові методи, математично-статистичні методи. Пропоновані в економічній літературі методи є структурованими та логічно побудованими, зокрема мають чіткий інструментарій, критерії, рекомендації щодо оцінювання фінансової стійкості банку. За результатами дослідження переваг та недоліків кожної з цих груп методів з'ясовано, що здебільшого вони базуються на здійсненні кількісного аналізу фактів і подій, що вже відбулися, тобто констатують фінансову стійкість як статичну величину. Крім того, більшість методів характеризує фінансову стійкість за допомогою кількох коефіцієнтів, які часто є різнонаправленими. Це не дає можливості отримати об'єктивну оцінку стійкості через недостатність урахування реальних причин фінансової нестабільності банків, що доводить необхідність розробки інтегральних оцінок фінансової стійкості банку.

4. Аналітичне дослідження діяльності українських банків за такими напрямами: капітальна база, ресурси, ліквідність, прибутковість, якість активів, кредитний портфель, проблемні кредити, дали змогу виявити причини погіршення фінансової стійкості. Розрахунки показали, що величезні збитки в банківській системі виникли через кредитну експансію банків, недооцінку ризиків у докризовий період, нераціональну організацію системи ризик-менеджменту, недосконалість регулювання діяльності банків. У процесі дослідження обґрунтовано, що зміцнення капітальної бази кредитних організацій можливе в разі проведення таких заходів: залучення інвесторів у акціонерний капітал банків із інших секторів вітчизняної економіки; капіталізації прибутку, в тому числі з використанням податкових пільг; злиття та поглинання банків; рекапіталізації банків через цільові державні програми; залучення у банківський сектор зарубіжних інвестицій. Серед заходів зниження частки проблемних позик: запровадження жорстких правил щодо надання кредитів, забезпечення об'єктивної оцінки фінансового стану позичальників, контроль кредитного процесу за допомогою здійснення цільових перевірок, підвищення ефективності системи управління ризиками.

5. Для реалізації комплексного підходу до оцінювання фінансової стійкості банку в дисертації побудовано нормативно-індексну модель, яка дає можливість оцінити майбутній фінансовий стан банку з позиції стійкості ресурсної бази, якості активів та якості управління ризиками. Кількісна реалізація моделі дає змогу отримати інтегральний показник фінансової стійкості банку, в якому враховано низку коефіцієнтів, що характеризують ресурсну стійкість, якість активів та якість управління ризиками. Використання моделі дає змогу оцінювати ймовірні варіанти розвитку банку в динаміці, а також може бути використана для оцінювання стійкості банківської системи в цілому. Запропонована модель є інструментарієм управління банком у довгостроковій перспективі, який підвищує якісний рівень банківського менеджменту.

6. Апробація запропонованого комплексного підходу до оцінювання фінансової стійкості на основі нормативно-індексної моделі, здійснена на прикладі дев'яти найбільших банків, підтвердила її адекватність та можливість застосування на практиці. Отримані результати показали покращення фінансової стійкості банків в посткризовий період. Зроблено висновок, що це відбулося за рахунок того, що банки в період фінансової кризи більш зважено та адекватно управляли ризиками, тому показники, пов'язані з ризикованістю, в 2009 р. суттєво покращилися. В цих банках зросли показники адекватності капіталу, частка високоліквідних активів, рівень капіталізації, що навіть за умови зниження прибутковості дозволило покращити інтегральну оцінку фінансової стійкості.