Державне управління інфраструктурою ринку цінних паперів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Державне управління інфраструктурою ринку цінних паперів України

25.00.02 - механізми державного управління

Радзімовська Світлана Федорівна

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат наук з державного управління, доцент

ІЛЬЧЕНКО-СЮЙВА Леся Василівна,

Національна академія державного управління при Президентові України,

доцент кафедри економічної політики.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент

Іваницька Ольга Михайлівна,

Інститут лідерства, освітнього законодавства і політики Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка,

завідувач кафедри управління навчальним закладом, менеджменту та економіки освіти;

кандидат наук з державного управління, доцент

СТРЕЛЬЦОВ Володимир Юрійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

начальник управління інформатизації навчального процесу.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається необхідністю застосування в Україні комплексного підходу до регулювання ринку цінних паперів, який потребує глибокого розуміння відповідних економічних процесів і визначення ролі державного управління в нових умовах розвитку економіки.

На сучасному етапі становлення та інтеграції України до європейського співтовариства важливим стає впровадження стандартів існуючої демократичної системи та формування відповідних механізмів державного управління.

У зв'язку з цим нині досить широко обговорюються питання діяльності органів державної влади, які мають повноваження щодо регулювання ринку цінних паперів, а також питання щодо причин конфліктних ситуацій та шляхів запобігання їх виникненню на ринку, формування позитивного інвестиційного іміджу України.

Методологічну основу дослідження становлять роботи класиків економічної думки Л.Вальраса, П. Друкера, Дункана Джека, Дж.Кейнса, Г.Кунца, Й.Кхола, М.Х.Мескона, Дж. Моррисея, Д.Рікардо, Домініка Ру, Дж.Хікса, М.Фрідмана та ін.

Значний науковий доробок у формуванні теорії регулювання ринку цінних паперів належить провідним вітчизняним ученим: М.О. Мозговому, М.О. Бурмаці, В.Г.Бодрову, В.Є.Воротіну, В.О.Галічевій, А.Т.Головку, К.В.Міріну, О.Г.Мендрулу, О.В.Мертенсу, С.О. Москвіну, О.М.Науменку, І.В.Розпутенку, Л.В.Ільченко-Сюйві, О.М.Іваницькій, Ю.В.Ковбасюку, Н.П.Шведову, В.В.Юрчишину.

Вагомий науковий внесок у висвітлення питань державного регулювання ринку цінних паперів, ролі та функцій державних органів регулювання фондового ринку та місця і значення фінансових посередників у забезпеченні економічного зростання в ринковій економіці зробили такі іноземні фахівці, як Дж. Сорос, Домінік Ру, Г.Райт, Дж.Моррисей, М.Х. Мексон, Г.Марковіц, Б.Гурне, Дж.Хансен, В.Гурне, У.Шарп.

Традиційні заходи та інструменти державного управління, спрямовані на забезпечення стабільного економічного зростання, в сучасному глобалізованому й інтегрованому світі потребують переосмислення та зміни підходів до їх реалізації. У класичних і неокласичних економічних теоріях важливе місце відводиться розвитку фінансових відносин, складовими яких є відносини, пов'язані з функціонуванням ринку цінних паперів, а також переосмислюється роль держави у регулюванні відповідних процесів. Досвід провідних країн Європи неодноразово доводив справедливість теоретичних положень розроблених відомими вченими. Проблеми вибору механізмів державного управління ринком цінних паперів, наприклад у рамках ЄС, неодноразово обговорювались провідними науковцями та практиками, що ще раз підкреслює актуальність визначеної проблематики.

В Україні актуальність розгляду особливостей механізму державного управління ринком цінних паперів зумовлена передусім важливістю утвердження ринкових відносин, чіткого визначення ролі та місця повноважень і функцій органів державної влади у регулюванні ринкових процесів у цілому і ринку цінних паперів зокрема. З огляду на це вибрана здобувачем проблематика є надзвичайно актуальною для сучасної України в умовах фінансової нестабільності. Враховуючи недостатньо глибоке вивчення проблеми результативного і ефективного поєднання механізмів державного управління інфраструктурою фондового ринку в Україні, необхідність приведення його у відповідність з вимогами Європейського Союзу, з огляду на прагнення України стати повноправним членом європейської спільноти дані питання потребують більш детального вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” за науково-дослідними темами кафедри економічної політики “Економічний аналіз реалізації соціально-гуманітарної політики України” (державний реєстраційний номер 0107U001939), “Практичні рекомендації щодо використання економічного аналізу в процесі реалізації соціально-гуманітарної політики в Україні (2005-2010 рр.)” (державний реєстраційний номер 0108U002029), у розробці яких автор брала безпосередню участь як виконавець. Внесок автора у виконання цих тем полягав у дослідженні державного регулювання ринку цінних паперів в Україні в контексті інтеграційних процесів у Європі та їх впливу на формування економічної та соціальної політики держави.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне узагальнення та обґрунтування особливостей державного управління ринком цінних паперів України і порівняльний аналіз розвитку ринків цінних паперів інших держав.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

– проаналізувати теотретико-методологічні засади розробки, реалізації та оцінювання механізмів державного управління ринком цінних паперів;

– систематизувати та узагальнити досвід країн Європейського Союзу щодо методологічних засад державного управління ринком цінних паперів;

– дослідити та узагальнити чинники нерезультативності та неефективності існуючої системи державного управління ринком цінних паперів України;

– виявити і дослідити основні недоліки у взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів в Україні;

– визначити першочергові заходи щодо вдосконалення системи державного управління ринком цінних паперів України та розробити конкретні пропозиції стосовно повноважень і функцій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) як основного державного регулятора ринку цінних паперів;

– обґрунтувати рекомендації щодо узгодження чинного законодавства України у сфері ринку цінних паперів з відповідними нормами Європейського Союзу в контексті інтеграції України до європейської спільноти.

Об'єкт дослідження - державне управління ринком цінних паперів як цілеспрямований процес забезпечення ефективної діяльності та розвитку фондового ринку.

Предмет дослідження - ринок цінних паперів України та діяльність Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку як державного органу, що здійснює державне управління.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що адаптація законодавства України, яке регулює функціонування ринку цінних паперів, до законодавства ЄС, надання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку як основному державному регулятору ринку цінних паперів політичної незалежності суттєво вплинуть на забезпечення сталого економічного розвитку і прискорення євроінтеграційних процесів в Україні.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дисертаційного дослідження було використано комплекс взаємодоповнюючих наукових методів, серед яких:

– метод наукової абстракції, систематизації, ретроспективного аналізу для аналізу та узагальнення тенденцій розвитку ринку цінних паперів;

– метод порівняльного аналізу, який дав змогу виділити найбільш важливі аспекти формування ринків цінних паперів у країнах Європейського Союзу, розглянути та обґрунтувати можливість застосування їх досвіду в умовах України;

– системно-історичний та системно-прогностичний аспекти аналізу в поєднанні з методами аналізу державної політики в комплексі або окремо, які дали змогу дослідити та оцінити стан розвитку фондового ринку як цілісного утворення, а також розглянути його окремі елементи та запропонувати шляхи підвищення результативності й ефективності їх використання;

– метод моделювання з метою визначення взаємозв'язків державного регулювання ринку цінних паперів з основними макроекономічними процесами та необхідності державного втручання у коригування динаміки розвитку економічної системи;

– графічний метод для систематизації та аналізу статистичних даних, що, в свою чергу, було використано для аргументування необхідності більш широкого впровадження саморегулювання на ринку цінних паперів.

Достовірність отриманих результатів досягалася завдяки застосуванню методів наукової ідентифікації й порівняльного аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є закони та підзаконні акти України; аналітичні матеріали та звіти державних органів, які відповідають за роботу фондового ринку України, у тому числі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, звіти міжнародних організацій; наукові та публіцистичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених і фахівців; дані статистичної звітності Світового банку.

Методологічну базу дослідження доповнюють положення сучасної економічної теорії, базові концепції провідних учених і фахівців у сфері державної економічної політики в цілому та державного регулювання ринку цінних паперів зокрема, а також теорії державного управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше:

– розроблені логічні схеми побудови інфраструктури ринків цінних паперів країн-членів ЄС, роль яких полягає в систематизації державного управління ринком цінних паперів України в рамках спільного фінансового простору;

– аргументовано потребу в консолідації національної депозитарної системи України шляхом об'єднання існуючих депозитаріїв в єдиний центральний депозитарій України на базі Міжрегіонального фондового союзу, що дасть змогу: врегулювати конфлікт інтересів у сфері державного управління депозитарної діяльності завдяки колегіальному принципу, який забезпечує необхідне представництво та баланс інтересів різних державних органів; ліквідувати таке негативне явище, як рейдерство, на ринку цінних паперів.

удосконалено:

– шляхи реформування системи державного управління національного ринку цінних паперів, а саме: сформульовано напрями покращення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і системи державного регулювання;

– перелік критеріїв результативності та ефективності використання механізмів державного управління ринком цінних паперів України шляхом їх доповнення такими, як: упровадження в практику міжнародних принципів корпоративного управління; розробки норм про неприпустимість використання інсайдерської інформації та запобігання її використанню; введення в дію відповідного законодавства, яке визначає правове середовище для системи розкриття інформації і забезпечує прозорість українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступність інформації, що розкривається ними для широкого кола інвесторів; поліпшення механізмів контролю за виконанням вимог щодо розкриття інформації; використання сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності збирання, обробки, аналізу та публічного розкриття інформації, впровадження єдиних норм ліцензування та пруденційного нагляду;

– процеси саморегулювання на ринку цінних паперів України шляхом надання певних повноважень саморегулівним організаціям, насамперед впровадження передліцензійної роботи та спільної підготовки нормативних документів.

дістали подальшого розвитку:

– планування завдань і функцій органів державної влади, зокрема Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в напрямі наближення показників ефективності їх діяльності до відповідних вимог ЄС;

– напрями інтеграції фондового ринку України до єдиного фінансового ринку Європейського Союзу шляхом зосередження купівлі-продажу цінних паперів на єдиній фондовій біржі, створення розрахунково-клірингової установи, впровадження в законодавство України директив Європейського Союзу щодо діяльності фінансових ринків та ринку цінних паперів.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані висновки сприятимуть розробці заходів щодо підвищення результативності та ефективності механізмів державного управління, які використовує Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку як орган державної влади. ринок цінний паперний управління

Висновки дисертаційного дослідження щодо реформування правової системи регулювання діяльності на ринку цінних паперів і приведення її у відповідність з європейськими нормами, розробки методології аналізу стану ринку цінних паперів України та аналізу відповідності стандартам функціонування ринків капіталу Європейського Союзу були використані при підготовці доповідей про спільну співпрацю Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку з представництвом Світового банку в Україні, у розробці навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації працівників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, навчання спеціалістів, які працюють на фондовому ринку (довідка від 20 квітня 2007 р. № 02/6612).

Положення дисертаційного дослідження стосовно аналізу ефективності та вдосконалення державного управління на ринку цінних паперів України у контексті інтеграційних процесів у Європі були впроваджені в роботу Державного агентства України з інвестицій та інновацій під час розробки законопроектів “Про венчурні фонди інноваційного розвитку” та “Про венчурні компанії” (довідка від 14 листопада 2008 р. № 2990/02-05-1-06).

Ряд положень дисертаційного дослідження, а саме напрями адаптації державного регулювання ринку цінних паперів відповідно до вимог Європейського Союзу, були використані в роботі управління інвестиційної та інноваційної політики Кабінету Міністрів України в процесі аналізу стану ринків цінних паперів України та аналізу відповідності його нормам Європейського Союзу (довідка від 26 грудня 2007 р.).

Результати дисертаційного дослідження щодо реформування правової системи регулювання діяльності на ринку цінних паперів і приведення її у відповідність з європейськими нормами, аналізу відповідності стандартам функціонування ринків капіталу Європейського Союзу були використані при підготовці Меморандуму про співпрацю між Національним депозитарієм України, Австрійським центральним депозитарієм та австрійською фондовою біржею Vienna stock exchange ( довідка від 11 березня 2008 р. № 178).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення та висновки, зокрема ті, що характеризують наукову новизну дослідження, отримані та сформульовані автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавтору, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені у наукових доповідях та оприлюднені в презентаціях на науково-практичних конференціях, круглих столах та семінарах:

- міжнародних: семінарі (Центрального Депозитарію Південної Кореї “Розвиток депозитарної системи на ринку цінних паперів” (Корея, Сеул, 2004); облігаційному конгресі “Розвиток облігацій на українському фондовому ринку” (Казахстан, Алма-Ати, 2005); круглих столах “Залучення інвестицій в Україну” (Бельгія, Брюссель, 2005); “Спрощення трансприкордонних процедур та налагодження ефективних шляхів економічного розвитку Європейських країн” (Польща, Варшава, 2006); конференції “Первинне розміщення цінних паперів” за участю Лондонської фондової біржі (Київ, 2008).

- національних: Євразійському круглому столі з питань корпоративного управління “Порівняльний огляд стану корпоративного управління в країнах Євразії та реформування корпоративного управління в Україні” (Київ, 2004); конференціях за міжнародною участю “Огляд ринку цінних паперів Фінляндії” (Київ, 2006), “Європейська інтеграція: розвиток фінансового ринку України” (Київ, 2007), міжнародній конференції за участю фахівців лондонської фондової біржі “Первинне розміщення цінних паперів (IPO) на Лондонській фондовій біржі” (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені автором у 15 наукових працях, з яких 8 опубліковано у наукових фахових виданнях, а також у 7 публікаціях в інших виданнях, матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких 177 сторінок основного тексту. Робота містить 17 таблиць, 5 рисунків, 9 додатків. Список використаних джерел складається із 210 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу і методи дослідження, розкрито наукову новизну, наукове та практичне значення дисертаційної роботи, а також наведено дані щодо апробації отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади державного управління ринком цінних паперів” - систематизовано підходи і погляди представників різних наукових течій щодо місця та ролі механізмів державного управління фондовим ринком як одного із важелів державного регулювання економічних процесів. Розкрито суть, місце та завдання державного управління інфраструктурою ринку цінних паперів, роль державного управління у забезпеченні економічного зростання, визначено функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як суб'єкта державного управління.

На основі аналізу наукового доробку провідних вітчизняних (М.О.Мозгового, М.О.Бурмаки, C.О.Білої, В.Є.Воротіна, В.О.Галічевої, А.Т.Головка, К.В.Міріна, О.Г.Мендрула, О.В.Мертенса, С.О.Москвіна, О.М.Науменка, І.В.Розпутенка, Л.В.Ільченко-Сюйви, О.М.Іваницької, Ю.В.Ковбасюка, В.В.Юрчишина) та зарубіжних авторів (Л.Вальраса, П.Друкера, Дункана Джека, Дж.Кейнса, Г.Кунца, Й.Кхола, М.Х.Мескона, Г.Марковиця, Дж. Моррисея, Д.Рікардо, Домініка Ру, Дж.Хікса, М.Фрідмана, У.Шарпа) та інших було визначено ступінь розробленості досліджуваної проблематики, а саме ролі та місця держави в державному управлінні економічним процесам і ринку цінних паперів зокрема.

Ринок цінних паперів має приваблювати інвесторів законністю, чесністю та порядком, чого можна досягти лише шляхом його державного регулювання.

Основні функції щодо управління ринком цінних паперів в країні належать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, висуває настільки високі вимоги до інфраструктури та ресурсів на його побудову, що тільки завдяки заходам, що вживаються органами державної влади, йому можна буде надати цивілізованої та безпечної форми. Необхідність державного управління ринком цінних паперів пояснюється тим, що на цьому ринку наявні інтереси як держави, так і різних його учасників, між якими можуть виникати суперечності. Для забезпечення стабільності і правового впорядкування ринку, регламентування взаємовідносин між усіма його учасниками держава впроваджує відповідну систему регулювання.

Функції управління ринком цінних паперів і контролю за ним здійснюються державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за розкриттям великих масивів інформації, та необхідністю: видачі великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів, організації реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондового ринку, постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється, створення для широких верств інвесторів органу, який здатен захистити їхні інтереси, а також цілим рядом інших обставин. Таким чином, завдання держави в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо державного управління ринком цінних паперів є надзвичайно важливим з огляду на інтеграційні процеси у Європі. У цьому контексті було визначено напрями подальшого дослідження, зокрема аналіз досвіду країн ЄС та Європейських регуляторів ринків цінних паперів.

Сьогодні у світі накопичено значний досвід управління як розвинених ринків цінних паперів, так і тих, що розвиваються. Важливо правильно і раціонально використати цей досвід в Україні.

У другому розділі - “Оцінка діючої системи державного управління ринком цінних паперів України” - досліджено особливості державного управління ринком цінних паперів України в контексті глобалізації цих процесів; проаналізовано нормативно-правову базу функціонування фондового ринку України і діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в контексті світового досвіду; розглянуто державний механізм формування і розвитку національної депозитарної системи.

Установлено, що органам управління бракує відповідної політичної (правової та інституційної) незалежності. Спостерігається постійне політичне втручання (з боку уряду, парламенту і часто впливових фінансових установ) у процес прийняття рішень фінансовими регуляторними органами. Призначення вищого керівництва здійснюється на основі компромісу і часто зумовлене політичним фаворитизмом, а не визнанням компетентності і бездоганної репутації призначуваних осіб.

Низька спроможність регуляторних органів у сфері правозастосування спричиняє непрозорість, слабке корпоративне управління та нерівні правила гри на ринку.

Довіра до фондового ринку залишається досі відносно невисокою. Інвестори, які працюють на ринку цінних паперів, зацікавлені у стабільності, прозорості і прогнозованості дій органів регулювання, а також правового середовища.

За більшою частиною показників розвитку свого фінансового сектора Україна істотно відстає від країн Центральної Європи, які нещодавно стали членами ЄС.

Український фондовий ринок потребує глибокої реструктуризації для того, щоб конкурувати і виживати на єдиному фінансовому ринку ЄС. Це вимагає вжиття заходів з удосконалення інфраструктури ринку та зміцнення його правового і регуляторного середовища.

До сьогодні в Україні діяло три депозитарії: Міжрегіональний фондовий союз (МФС), у якому враховується левова частка всіх недержавних цінних паперів, Національний депозитарій України (НДУ), а також депозитарій державних цінних паперів НБУ. В березні 2008 р. було створено Всеукраїнський депозитарій цінних паперів. Сьогодні клієнтами МФС є близько 260 зберігачів цінних паперів, НДУ ? 60, обсяг обслуговуваних фондовим союзом депозитарних активів на 30 грудня 2008 р. перевищив 306 млрд грн, НДУ ? 8 млрд грн.

Співіснування трьох центральних депозитаріїв, які мають обслуговувати український фондовий ринок, перешкоджає здоровому розвитку фондового ринку України.

З часу заснування у 1997 р. депозитарій МФС проводить кліринг і розрахунки за бездокументарними цінними паперами, обслуговує рахунки понад 1 100 учасників ринку, зокрема емітентів, банків і зберігачів цінних паперів. МФС відповідає шістьом з дев'яти стандартів, прийнятих Групою тридцяти (G-З0), тобто стандартам: підтверджень трансакцій у режимі Т+1, підтвердження змісту угоди для клієнтів, поставки проти платежу, безповоротних платежів, стандарту розрахунків Т+3, а також стандарту кодифікації. Трьох інших стандартів стосовно багатостороннього взаємозаліку, центрального депозитарію цінних паперів і процедур отримання і надання цінних паперів в позику дотримуватися неможливо, оскільки українське законодавство на даний час не відповідає міжнародним стандартам.

До створення НДУ у 1999 р. уряд України підписав Меморандум про взаєморозуміння зі Світовим банком. У Меморандумі йшлося про те, що НДУ не матиме жодних комерційних функцій, проте протягом чинності Меморандуму, тобто до 2010 р., він буде виконувати лише три функції: кодифікації, стандартизації і міжнародних зв'язків. На початку 2006 р. дія Меморандуму припинена, а згодом, того ж року, НДУ отримав ліцензію на здійснення депозитарної діяльності.

Біржова та депозитарна системи України потребують консолідації на принципах директив Європейського Союзу та світового досвіду, інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури та мають містити такі структурні елементи:

– єдину національну фондову біржу;

– центральний депозитарій цінних паперів;

– централізовану клірингову палату;

– електронну торговельно-інформаційну систему та систему передачі і обробки даних щодо купівлі/продажу цінних паперів.

Система реєстраторів дуже ненадійна і відкрита до зловживань. Вимоги до ліцензування є мінімальними. В останні роки зафіксовано кілька випадків ведення подвійних реєстрів і викрадення акцій через систему реєстраторів.

Щоб вирішити ці питання, необхідно: для зміцнення ПФТС та інших фондових бірж ДКЦПФР слід нормативно зробити жорсткішими вимоги щодо розкриття інформації емітентами, цінні яких папери перебувають на першому рівні лістингу ПФТС; наполягати на створенні всіма фондовими біржами незалежних департаментів з нагляду за дотриманням вимог, підзвітних наглядовій раді; провести повторне ліцензування всіх фондових бірж, які не відповідають мінімальним нормам щодо обсягів торгівлі; вимагати, щоб ПФТС отримувала звіт про всі позабіржові операції протягом 15 хв з часу завершення операції, а також запровадження на ПФТС необхідної для цього електронної платформи, проводити приватизацію через основну фондову біржу.

Для удосконалення системи клірингу і розрахунків слід прийняти низку законів щодо впровадження багатостороннього взаємозаліку, центрального депозитарію цінних паперів, а також процедур отримання і надання цінних паперів в позику з дотриманням міжнародних стандартів (G-З0). ДКЦПФР має згідно з нормативами вимагати, щоб всі запити про реєстри акціонерів передавалися в електронному вигляді, а реєстратори в обов'язковому порядку використовували цю електронну платформу; заборонити будь-яким юридичним або фізичним особам придбання (прямо чи опосередковано) понад 5% акцій будь-якої розрахунково-клірингової установи.

З метою модернізації системи реєстраторів і зберігачів ДКЦПФР має відповідно до нормативів наполягати на тому, щоб сертифікати акцій, які перебувають у зберігачів, конвертувалися у бездокументарну форму починаючи з наступних торгів ними, а також на тому, що усі випуски нових акцій здійснювалися у бездокументарній формі; встановити більш жорсткі вимоги до реєстраторів і провести повторне ліцензування всіх реєстраторів з дотриманням нових вимог до ліцензування.

У цьому контексті було визначено напрями подальшого дослідження:

аналіз досвіду ЄС та європейських комісій з цінних паперів, реформування правової системи України щодо регулювання діяльності на фондовому ринку і приведення її у відповідність з нормами ЄС.

У третьому розділі - “Шляхи реформування системи державного управління національним ринком цінних паперів в контексті європейської інтеграції” - висвітлено засади реформування системи державного управління національним фондовим ринком в контексті європейської інтеграції, наведено економічні критерії вступу до ЄС, узагальнено напрями інтеграції України до єдиного фінансового ринку Європейського Союзу.

Визначено, що свідоме та послідовне застосування нормативно-правових актів ЄС, що регулюють ринки цінних паперів, у процесі створення нормативної бази України є необхідною умовою інтеграції України до ЄС.

Розбіжності і неузгодженості в національному законодавстві та нормативних актах можуть значно перешкоджати входженню національного ринку в світову фінансову систему, заохоченню іноземних інвесторів або діяльності фінансових установ за кордоном.

Важливим аспектом гармонізації з вимогами ЄС є також розвиток політично незалежних і фінансово-самостійних регуляторів фондового ринку з дотриманням міжнародних стандартів, завдяки яким вони зможуть здобути взаємне визнання регуляторів країн-членів ЄС, що є необхідною умовою вступу до ЄС.

В Україні необхідно створити національний центральний депозитарій цінних паперів.

Можливо, центральний депозитарій стане єдиним дійсно централізованим інститутом інфраструктури ринку цінних паперів з монопольними функціями. Якщо ринки фінансових інструментів в Україні будуть реформовані, що потягне за собою зміни в моделі інфраструктури, то відбудеться реальна трансформація реєстраторів у депозитарні установи (рис. 1).

Рис. 1. Переміщення цінних паперів у системі депозитарного обліку

Український центральний депозитарій має виконувати такі функції: взяття на облік всіх випусків корпоративних цінних паперів та облігацій місцевих позик відповідно до глобальних сертифікатів; зберігання глобальних сертифікатів; присвоєння міжнародних ідентифікаційних номерів цінним паперам; ведення зведеного переліку випуску емісійних цінних паперів; ведення депозитарного обліку по всіх випусках корпоративних цінних паперів та облігацій місцевих позик в розрізі рахунків у цінних паперах депозитарних установ.

До повноважень центрального депозитарію належать відкриття та ведення рахунків у цінних паперах депозитарними установами, а також грошових рахунків у національній та іноземних валютах, які необхідні для здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів; відкриття та ведення кореспондентських рахунків у цінних паперах депозитаріями інших країн та міжнародними депозитарно-кліринговими установами; відкриття кореспондентських рахунків (у цінних паперах та грошових коштах в депозитаріях інших країн та в міжнародних депозитарно-клірингових установах; проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів для депозитарних установ, фондових бірж або інших організаторів торгівлі цінними паперами, іноземних депозитарних установ (рис. 2).

Інформація		Торгівля		Кліринг		Розрахунки		Зберігання
- Безперервний інформаційний зв'язок - Фізичні термінали - Індекси		- Функціонуюча електронна книга відкритих замовлень - Готівка та деривативи - Можливість з'єднання з міжнародними членами торгівлі		- Перевірка інформації, що стосується торгівлі - Центральний контрагент (ССР) - правління ризиком		- Поставка цінних паперів - Послуги з фінансування - Запозичення та кредитування у цінних паперах		- Фізичне зберігання цінних паперів - Подібні послуги, наприклад щодо податку, прибутку корпоративних дій, - Послуги Центрального депозитарію цінних паперів (CSD) - Послуги Міжнародного центрального депозитарію цінних паперів (ICSD)

Рис. 2. Здійснення транзакцій з цінними паперами у центральному депозитарії

Центральний депозитарій забезпечує можливість виконання розрахунків за правочинами щодо цінних паперів за умови одночасної поставки грошей та цінних паперів, організацію електронного документообігу з депозитарними установами та фондовими біржами або іншими організаторами торгівлі цінними паперами.

Розвиток фондового ринку сповільнюється через недоліки в ринковій інфраструктурі. При існуванні Позабіржової фондової торгівельної системи (ПФТС), яка обслуговує 96% від усіх операцій з цінними паперами на організованому ринку України, у дев'яти інших біржах відпадає потреба. Торгівля на Українській фондовій біржі (УФБ) нерегулярна і недостатньо інформаційно прозора. Інші 8 бірж майже не працюють і існують в основному з метою участі в операціях з приватизації, що проводяться Фондом державного майна України, завдяки яким вони отримують 1% нагороди від продажу акцій у державній власності. Аналітики ринку зазначають, що операції, які час від часу проводяться на таких майданчиках, зазвичай здійснюються з метою маніпулювання вартістю цінних паперів, якими торгують. Ціни акцій, що обертаються на таких біржах, дуже сильно коливаються без об'єктивних на те причин.

Крім того, ринок дуже фрагментований. Так, на українському фондовому ринку функціонують 10 фондових бірж і торговельних систем, 887 торговців цінними паперами, 368 незалежних реєстраторів, 184 зберігачі і 3 депозитарії. На восьми з десяти наявних фондових біржах не ведеться активна діяльність. Відсутній обмін інформацією між зберігачами, а реєстрація реєстраторами нових власників акцій відбувається лише після тривалих затримок. Розвиток ринку цінних паперів гальмується через слабкість та фрагментованість ринкової інфраструктури і неефективне корпоративне управління.

Для України принципово важливою залишається побудова законодавчої бази стосовно ринку цінних паперів відповідно до міжнародних вимог. Світовий досвід свідчить про те, що слабкорозвинений ринок цінних паперів країни є причиною економічної, а нерідко й політичної кризи, а тому державну політику у сфері фондового ринку слід розглядати як гармонійний та невід'ємний складовий елемент загальнодержавної стратегії залучення інвестиційного капіталу.

Однією з провідних тенденцій на світових ринках капіталу є об'єднання державних органів - регуляторів, що комплексно впорядковують усі їх складові та здійснюють консолідований нагляд за фінансовими установами - так званими мегарегуляторами.

Нефективні та неекономічні установи ринку цінних паперів необхідно перебудувати або вони мають припинити свою діяльність, опинившись у ситуації безпосередньої конкуренції з відповідними установами з країн-членів ЄС.

ВИСНОВКИ

Отримані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати дали змогу вирішити наукове завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: визначити та обгрунтувати напрями і методи вдосконалення, розробки та впровадження механізму державного управління ринку цінних паперів з огляду на наближення України до європейської спільноти.

Узагальнення результатів дослідження дало змогу зробити такі висновки.

1. Аналіз літературних джерел стосовно теми дисертації свідчить, що вдосконалення механізму державного управління ринком цінних паперів залишається надзвичайно важливою проблемою, що на сьогодні, незважаючи на значні наукові досягнення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і практиків, характеризується недостатнім ступенем дослідження. Особливого значення комплексне вивчення і розв'язання цієї проблеми набуває в контексті євроінтеграційних процесів.

Україна має всі об'єктивні передумови для динамічного входження на цивілізований ринок. Але проблеми, які постійно виникають через недосконалість і безсистемність реформ, несумісність економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні функціонування ринку цінних паперів та недосконалість застосовуваних механізмів державного управління ринком цінних паперів України, справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави.

2. Як показує досвід країн-членів Європейського Союзу щодо гармонізації механізмів державного управління ринком цінних паперів, ефективна контролююча система для ринків цінних паперів потребує відповідної регулярної структури, а також кооперації між національними наглядовими органами для гарантування їх стабільного і не занадто дорогого функціонування.

3. В Україні сформована система державного регулювання, але вона має істотно доповнюватися різними формами інституційно-правового регулювання (саморегулювання), яке покладається на центральні інститути ринків цінних паперів та інші фінансові інструменти (центральний депозитарій цінних паперів, центральну клірингову установу) та/або об'єднання професійних учасників, що діють на принципах саморегулювання. Саморегулівні організації (СРО) створюються за умови високого рівня соціального та економічного розвитку певної держави для того, щоб регулювання ринку цінних паперів було більш ефективним. Очевидно, що успішність функціонування системи управління ринком цінних паперів значною мірою залежить від співпраці регулюючих органів з професійними учасниками ринку.

4. З огляду на нинішній стан розвитку організованого (регульованого) ринку цінних паперів назріла необхідність перегляду деяких принципових підходів щодо шляхів та методів реформування інфраструктури цього ринку, зокрема щодо його удосконалення в умовах переважно грошових форм продажу державного майна, вироблення політики постприватизаційної підтримки підприємств.

У разі реальної появи в найближчі роки в Україні центрального депозитарію цінних паперів депозитарна система набуде вигляду, який здебільшого відповідатиме міжнародним стандартам і кращій ринковій практиці, а також сприятиме позитивній трансформації Національної депозитарної системи України та розбудові ефективної інфраструктури ринку цінних паперів.

Доцільно, щоб ринок консолідувався шляхом утворення єдиної біржі. Можливо, принципи доступу до лістингу і котирування цінних паперів будуть не схожі на жоден світовий аналог. Головне, щоб лістинг і котирування здійснювалися у всеукраїнському масштабі, на єдиній біржі, що здобула перемогу в конкурентній боротьбі.

5. Для реформування системи державного управління національним ринком цінних паперів особливо важливим є розвиток політично незалежних і фінансово самостійних регуляторів такого ринку з дотриманням міжнародних стандартів - так вони зможуть здобути взаємне визнання регуляторів країн-членів ЄС, що є обов'язковою умовою вступу до ЄС.

Як колегіальному органові центральної виконавчої влади ДКЦПФР бракує операційної незалежності. Це означає, що для її діяльності характерні політичне і економічне втручання, залежність від фінансування з державного бюджету, брак потрібних ресурсів.

Щоб вирішити це питання, органам державної влади слід провести комплексну реформу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, звертаючи особливу увагу на політичну незалежність і фінансову автономність ДКЦПФР завдяки перетворенню її на спеціалізований орган, окремий від центрального виконавчого органу, і надання їй незалежного статусу.

6. Пріоритетними напрямами успішної інтеграції країни до єдиного фінансового ринку Європейського Союзу є впровадження єдиних принципів ліцензування, корпоративного управління, єдиних норм пруденційного нагляду, узгодження законодавства України із законодавством Європейського Союзу.

Неоднорідна регулятивна структура ринку цінних паперів збільшує витрати на дотримання регуляторних вимог до фінансових установ. Розбіжності і неузгодженості в національному законодавстві і нормативних актах можуть істотно перешкоджати входженню національного ринку у світову фінансову систему, заохоченню іноземних інвесторів або діяльності фінансових установ за кордоном.

7. Основними завданнями і функціями органів державної влади, зокрема Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, мають бути: подальший розвиток і удосконалення інфраструктури фондового ринку з метою наближення до відповідних норм Європейського Союзу, який має відбуватися за чітким планом і згідно зі світовим досвідом та нормами європейського фінансового права. Особливе значення для планування спільної роботи регулятора і професійних учасників ринку повинні мати регуляторні акти Європейського Союзу, зокрема Директива 2004/39/ЄС “Про ринки фінансових інструментів” від 21 квітня 2004 р.

8. Зміна чинного законодавства України у сфері ринку цінних паперів передбачає реформування правової системи України і приведення її у відповідність з європейськими стандартами. Отже, йдеться не про його абсолютну ідентичність з останніми, а про відповідність рівня українського законодавства законодавству ЄС.

При цьому адаптація законодавства України до законодавства ЄС передбачає процес зближення та поступового приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС.

9. Як показує досвід країн Центральної Європи, які недавно стали членами Євросоюзу, динаміка конвергенції створює одночасно величезні можливості і серйозні проблеми як для учасників фінансового ринку, так і для регуляторів ринку цінних паперів. Зближення з єдиним ринком ЄС призводить до сильного тиску на місцевих регуляторів фондового ринку: їм необхідно значно поліпшити свою діяльність, щоб мати змогу виконувати свої обов'язки внутрішніх регуляторів у країні так, як це роблять регулятори установ на єдиному ринку Європейського Союзу.

10. Український фондовий ринок потребує глибокої реструктуризації для того, щоб конкурувати і виживати в єдиному фінансовому ринку Європейського Союзу. Це вимагає вжиття заходів щодо удосконалення інфраструктури ринку та зміцнення його правового і регуляторного середовища.

Однією з провідних тенденцій на світових ринках капіталу є об'єднання державних органів-регуляторів, що комплексно впорядковують усі їх складові та здійснюють консолідований нагляд за фінансовими установами - так званих мегарегуляторів.

Нефективні та неекономічні установи ринку цінних паперів мають перебудуватися або припинити свою діяльність, опинившись у ситуації безпосередньої конкуренції з відповідними установами з країн-членів ЄС.

11. Курс на інтеграцію до Європейського Союзу є одним із головних пріоритетів зовнішньої політики України. Cвідоме та послідовне застосування нормативно-правових актів Європейського Союзу, що регулюють ринки цінних паперів, у процесі створення нормативної бази України є необхідною умовою інтеграції України до Європейського Союзу. Законодавство України щодо управління фінансовими ринками має бути гармонізоване із законодавством Європейського Союзу, що сприятиме створенню однорідного конкурентного середовища для національної і транскордонної господарської діяльності, підвищенню рівня довіри до українського фондового ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Радзімовська С. Ф. Фінансовий сектор України на шляху інтеграції до ЄС / С. Ф. Радзімовська // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 2. - С. 246-252.

2. Радзімовська С. Ф. Фондовий ринок України - країни з ринковою економікою: перешкоди для емітентів та інвесторів / С. Ф. Радзімовська // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Вип. 1. - С. 158-164.

3. Радзімовська С. Ф. Європейська інтеграція: значні можливості і великі проблеми для небанківських фінансових установ в Україні / С. Ф. Радзімовська // Статистика України. - 2007. - № 1. - С. 91-93.

4. Радзімовська С. Ф. Міжнародний досвід: Корея від занепаду до процвітання / С. Ф. Радзімовська // Економіка і держава. - 2007. - № 2. -
С. 71-74.

5. Радзімовська С. Ф. Проблеми реалізації чинного законодавства в корпоративному управлінні України / С. Ф. Радзімовська // Економіка і держава. - 2007. - № 1. - С. 81-83.

6. Радзімовська С. Ф. Ринки капіталу: українська та світова практика, напрями розвитку та вдосконалення / С. Ф. Радзімовська // Економіка і держава. - 2007. - № 4. - С. 63-66.

7. Радзімовська С. Ф. Створення Єдиного фінансового ринку в межах Європейського Союзу / С. Ф. Радзімовська // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 6. - С. 19-24.

8. Радзімовська С. Ф. Створення консолідованих регульованих ринків цінних паперів: український та зарубіжний досвід / С. Ф. Радзімовська // Економіка і держава. - 2007. - № 3. - С. 59-62.

9. Радзімовська С. Ф. Європейська інтеграція: розвиток фінансового ринку України / С. Ф. Радзімовська // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. : у 4 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 35-37.

10. Радзімовська С. Ф. Огляд ринку цінних паперів Фінляндії (Європейський Регіональний Комітет IOSCO) / С. Ф. Радзімовська // Проблеми трансформації систем державного управління в умовах політичної реформи а Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ 31 трав. 2006 р. : у 2 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 2. - С. 376-377.

11. Радзімовська С. Ф. Пайові та корпоративні інвестиційні фонди /
С. Ф. Радзімовська // Фінанс. директор. - 2001. - № 4. - С. 28-30.

12. Радзімовська С. Ф. Діяльність інститутів спільного інвестування /
С. Ф. Радзімовська // Цінні папери України. - 2003. - № 15. - С. 6-8.

13. Радзімовська С. Ф. Розвиток ринку цінних паперів Фінляндії /
С. Ф. Радзімовська // Цінні папери України. - 2004. - № 35. - С. 10-12.

14. Радзімовська С. Ф. Міжнародні зв'язки ДКЦПФР /
С. Ф. Радзімовська // Цінні папери України. - 2004. - № 9. - С. 10-11.

15. Radzimovska Svitlana. Ukrainian Capital Markets: Current Issues and Further Development in the Context of EU Integration / Ilchenko-Syuyva Lesya, Radzimovska Svitlana // NISPAcee Newsletter. - 2008. - № 1. - Р. 1-10. - Авторські 1-9 с.

АНОТАЦІЇ

Радзімовська С. Ф. Державне управління інфраструктурою ринку цінних паперів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2009.

У дисертації розглянуто проблеми удосконалення та підвищення ефективності державного управління інфраструктурою ринку цінних паперів. Визначено, що удосконалення державного управління є необхідною умовою для подальшого розвитку фондового ринку. Проаналізовано основні напрями вдосконалення державного управління ринком цінних паперів.

За результатами дослідження розроблені шляхи вирішення проблеми розвитку корпоративного управління в Україні, а саме: визначено пріоритети на середньострокову перспективу щодо вступу до європейської спільноти. З цією метою Україна має розв'язати актуальну проблему стосовно прискорення розвитку свого фінансового сектора для забезпечення його безперешкодної інтеграції до єдиного фінансового ринку ЄС. Як показує досвід країн Центральної Європи, що нещодавно стали членами Євросоюзу, динаміка конвергенції створює одночасно величезні можливості і серйозні проблеми як для учасників фінансового ринку, так і для органів регулювання фінансового сектора.

Ключові слова: державне управління, корпоративне управління, фондовий ринок, емітенти цінних паперів, професійні учасники фондового ринку, реєстрація емісій, захист прав інвесторів, інвестиційна діяльність, реєстраторська діяльність, ліцензування діяльності на ринку цінних паперів.

Радзимовская С. Ф. Государственное управление инфраструктурой рынка ценных бумаг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2009.

В диссертации рассматриваются проблемы усовершенствования и повышения эффективности государственного управления инфраструктурой рынка ценных бумаг.

На современном этапе становления Украины и ее интеграции в европейское сообщество становится важным внедрение стандартов существующей демократической системы и формирования соответствующих механизмов государственного управления.

Установлено, что традиционные механизмы государственного управления, направленные на обеспечение стабильного экономического роста, в современном глобализированном и интегрированном мире требуют переосмысления и изменения подходов к их реализации.

В Украине актуальность исследования особенностей механизма государственного управления рынком ценных бумаг обусловлена прежде всего важностью утверждения рыночных отношений, четкого определения роли и места полномочий и функций органов государственной власти в регулировании рыночных отношений в целом и рынка ценных бумаг в частности.

Определено, что усовершенствование государственного управления является необходимым условием для последующего развития фондового рынка. Проанализированы основные направления совершенствования государственного управления рынкаом ценных бумаг.

По результатам исследования выявлены пути решения проблемы развития корпоративного управления в Украине, а именно: определены приоритеты на среднесрочную перспективу вступления в европейское сообщество. Для этого Украина должна решить актуальную проблему ускорения развития своего финансового сектора для обеспечения его беспрепятственной интеграции в финансовый рынок ЕС. Как показывает опыт стран Центральной Европы, которые недавно стали членами Евросоюза, динамика конвергенции создает одновременно огромные возможности и серьезные проблемы как для участников финансового рынка, так и для регуляторов рынка ценных бумаг. Поскольку объединение с единым рынком Евросоюза приведет к сильному давлению на местных регуляторов фондового рынка, они должны значительно улучшить свою деятельность для того, чтобы иметь возможность выполнять свои обязательства так, как регуляторы в странах-членах ЕС на едином рынке Европейского Союза.

Украинский фондовый рынок нуждается в глубокой реструктуризации для того, чтобы конкурировать и выживать в едином финансовом рынке Европейского Союза. Это требует применение мер по усовершенствованию инфраструктуры и усилению правовой и регуляторной среды рынка.

Одна из ведущих тенденций на мировых рынках капитала - это объединение государственных органов-регуляторов, которые комплексно упорядочивают все их составляющие и осуществляют консолидированный надзор за финансовыми учреждениями - так называемыми мегарегуляторами.

Неэффективные и неэкономичные учреждения на рынке ценных бумаг должны трансформироваться либо прекратить свою деятельность, оказавшись в ситуации непосредственной конкуренции с соответствующими учреждениями стран-членов ЕС.

...