Механізми державного регулювання страхової діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Проблема регулювання впливу держави на функціонування страхової діяльності в теорії державного управління завжди посідала чільне місце. Як відомо, державне регулювання страхової діяльності здійснюється з метою захисту страхувальників та забезпечення стабільності у страховій сфері. Однак інтереси держави в регулюванні страхової діяльності цим не вичерпуються, назріла необхідність наукового обґрунтування створених систем фінансових методів державного регулювання діяльності страхових організацій, яка б відповідала трансформаційним процесам в Україні. Державне регулювання страхової діяльності сьогодні - це система засобів і методів, які здійснюються на правовій основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку та діяльності страхових компаній на ньому. Непослідовна реорганізація органів державного нагляду, недосконале нормативно-правове регулювання страхової діяльності не сприяли формуванню в Україні ефективних механізмів регулювання та створення дієвої системи страхового нагляду. Отже, постає потреба в дієвих механізмах функціонування страхової діяльності в Україні і, відповідно, застосування визначених принципів і підходів, поширених у країнах із розвинутою економікою, зокрема поєднання державного регулювання із саморегуляцією страхового ринку, трансформація системи регулювання для гармонізації страхової діяльності.

Мета і завдання дослідження. Мету дисертаційної роботи становить наукове обґрунтування необхідності та можливостей удосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності, які забезпечують стабільність страхової системи і сприяють розвитку національної економіки.

Мета дисертаційного дослідження припускає вирішення наступних задач:

- обґрунтувати необхідність державного регулювання страхової діяльності в умовах становлення ринкових відносин в Україні з позиції особливостей їх функцій, стабільності, визначення пріоритетних галузей економіки;

- уточнити класифікацію методів державного регулювання страхової діяльності;

- визначити принципи, особливості та механізми державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці;

- виділити основні етапи становлення і розвитку страхового ринку в сучасних умовах і виявити особливості формування механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні;

- проаналізувати нормативно-правові та інституційні засади формування механізмів державного регулювання страхової діяльності з метою уніфікації методичних рекомендацій фінансового механізму;

- обґрунтувати державний механізм взаємодії саморегульованих організацій у формуванні державної страхової політики;

- запропонувати основні напрями вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності та шляхи підвищення її ефективності в умовах трансформаційних перетворень в економіці.

1. Теоретико-методичні засади державного регулювання страхової діяльності в Україні

У процесі дослідження з'ясовано соціально-економічну сутність страхування та принципи державного регулювання, розглянуто місце та роль державних інститутів у формуванні та регулюванні страхового ринку, проаналізовано міжнародний досвід організації та здійснення нагляду за страховою діяльністю.

Розкрито соціально-економічну сутність страхового захисту та принципи державного регулювання в контексті його суспільного призначення. Визначено економічну сутність фонду страхового захисту суспільства. З'ясовано місце та роль страхування в системі страхового захисту в умовах трансформаційної економіки.

Державне регулювання страхової діяльності є системою рішень, прийнятих державними органами управління і спрямованих на створення сприятливих умов для діяльності страхових компаній, захисту інтересів споживачів, ефективного розвитку страхового ринку. Принципи регулювання страхової діяльності відповідають принципам управління складними системами: встановлення норм і правил функціонування системи, регулювання вхідних параметрів, моніторинг функціонування системи, вживання заходів впливу при порушенні встановлених норм. Державне регулювання передбачає використання як прямих, так і непрямих методів.

Важливу роль відіграють форми та інструменти державного регулювання страхової діяльності, за допомогою яких здійснюється регулювання економічних процесів. Розглянуто підходи науковців до систематизації методів державного регулювання страхової діяльності. Це дозволило дійти висновку, що розмежування між правовими та економічними методами недоцільне, оскільки економічна система не може існувати в сьогоднішніх умовах без інституту права.

Як показав статистичний аналіз тенденцій розвитку страхового ринку України, спостерігається реальне зростання обсягів страхових операцій за всіма видами страхування, структурні зміни на користь добровільного майнового страхування, помітне зменшення ринку страхування життя, незначне зростання розмірів страхових капіталів, зниження темпів зростання страхових резервів, підвищення показників фінансової стійкості. За таких умов успішний розвиток страхового ринку та довіра населення до страхової галузі залежить від методів та інструментів державного регулювання страхової діяльності.

Криза платежів; недостатній розвиток фондового ринку; низький рівень життя населення; проблеми у страховому та податковому законодавстві; недосконале державне регулювання діяльності страховиків; відсутність висококваліфікованих кадрів у страхових компаніях; достовірності інформації з широкого кола питань; проблеми фінансового управління та адміністративна монополізація суттєво гальмують можливості розвитку страхового ринку. Відмічено, що особливість діяльності страхових організацій полягає в тому, що вони, крім страхових операцій, активно займаються інвестиційною діяльністю, повною мірою зазначають інвестиційного ризику. У зв'язку з цим роль держави полягає, з одного боку у здійсненні регулювання інвестиційної діяльності страховиків, а з іншого - у сприянні ефективному вкладенню страховими організаціями своїх ресурсів. Враховуючи це, визначено методи державного регулювання інвестиційної діяльності страховиків, що охоплює заходи держави стосовно організації страхування (формування інфраструктури страхового ринку і її правове забезпечення) та здійснення нагляду і контролю за діяльністю величезної кількості суб'єктів страхових правовідносин.

В Україні нагляд і контроль за діяльністю страховиків як сферою фінансової системи держави відбувається у межах нагляду та контролю за іншими ринками фінансових послуг. Основними формами державного регулювання відповідно до законодавства є: реєстрація та ліцензування; нормативно-правове регулювання; нагляд та застосування заходів впливу.

На розвиток страхової діяльності в Україні впливають чинники, що характеризують попит населення на страхові послуги (недовіра до страховиків, низька платоспроможність потенційних страхувальників, недостатня інформованість про розвиток страхового ринку та наявні страхові продукти) та ті, що стосуються діяльності страхових компаній. Можна відокремити внутрішні та зовнішні чинники. Внутрішні залежить від політики та менеджменту страхових компаній, зовнішні - є наслідком недостатньої ефективності державного регулювання страхової діяльності.

В умовах динамічного зростання страхового ринку контроль має служити гарантом стабільності даної сфери фінансових відносин у суспільстві. Важливе значення має здійснення державою на страховому ринку України антимонопольної політики, основою якої є контроль за тарифами та страховими продуктами для попередження демпінгової стратегії страховика і поступовий допуск іноземних страховиків на національний страховий ринок для забезпечення більш жорсткої конкуренції, особливо з вітчизняними страховиками-монополістами.

2. Аналіз механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні

Розглянуто нормативно-правові та інституційні засади формування механізмів державного регулювання у сфері страхової діяльності та визначено, що в даний час у країні сформована система страхового законодавства, яка включає норми цивільного, адміністративного, державного, фінансового і міжнародного права. Проаналізовано застосування норм фінансового права, що сприяє чіткій організації фінансової діяльності держави у сфері страхування і допомагає правильному застосуванню правових норм і юридичних заходів.

Питанням контролю за нормативами і показниками платоспроможності і фінансової стійкості, а також фінансового оздоровлення страхової компанії має приділятися фактично центральне місце в рамках удосконалення державного нагляду за страховою діяльністю. Створення в Україні системи нагляду та контролю за розвитком і функціонуванням національного страхового ринку відбувалося поетапно та в складних умовах економічної нестабільності. Однак, незважаючи на це, сьогодні можна говорити про існування достатньо потужної системи державного регулювання вітчизняного страхового ринку, яка представлена центральним органом державної виконавчої влади - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Здійснено аналіз фінансових механізмів державного регулювання в страховій діяльності. Доведено, що в сучасних умовах, які склалися на страховому ринку України, вони виступають важливою складовою у процесі зміцнення фінансової стійкості страховиків. Первинним джерелом фінансової надійності страхової компанії є страхові резерви, розміри яких мають бути відповідні до величин страхових зобов'язань згідно з укладеними договорами страхування. Це означає, що розміри страхових резервів можуть коливатися, хоча при стабільній діяльності страхової компанії вони зростають відповідно до збільшення обсягів страхових операцій і пропорційно рівню їх ризиковості.

При аналізі фінансової стійкості діяльності страхових компаній використано такі критерії: 1) фінансова стійкість та платоспроможність (кредиторська та дебіторська заборгованість, залежність від перестраховиків, показники ліквідності, оцінка страхових зобов'язань, оцінка власних коштів); 2)ефективність діяльності страховика (показники ділової активності, рентабельність, рівень виплат та витрат, ефективність інвестиційної діяльності).

Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку кадрового забезпечення страхової діяльності свідчить, що необхідно забезпечити поліпшення підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для страхової індустрії. Потреба вдосконалення страхової справи зумовлює необхідність розширення інформаційної бази, здатної забезпечити якісні прогнози щодо розвитку страхового ринку, ймовірності страхових подій, розміру можливих втрат, отримання доходів від інвестицій, платоспроможності учасників страхового договору тощо.

Правове забезпечення страхової діяльності передбачає використання основних інструментів державного регулювання, які у сукупності становлять цілісний механізм, а саме: ліцензування страхової діяльності, визначення вимог до розміру і структури статутного фонду страховика, а також до розміру та порядку розміщення страхових резервів, перевищення показника фактичного запасу платоспроможності над показником нормативної платоспроможності, визначення межі перестрахування, застосування заходів впливу (відкликання ліцензій, накладення штрафів тощо).

Сучасне страхове законодавство в галузі державного контролю за фінансовою стійкістю страхових компаній відстає від реалій, що складаються на страховому ринку. Необхідність коректувань диктується також вимогами міжнародних угод, умовою яких є гармонія страхового законодавства із зарубіжним. Визначено шляхи розвитку методики контролю за платоспроможністю страхових компаній: введення в порядок розрахунку нормативного розміру маржі платоспроможності, заснованого на технічних резервах, для обліку ризиків, властивого страхуванню з тривалим періодом відповідальності страховика (страхування відповідальності) з одночасним встановленням більш високих процентних ставок для розрахунку індексу премій і збитків для таких видів з метою запобігання заниженню страховиками технічних резервів для зменшення необхідного рівня вільних активів; з метою зменшення річних коливань можливо розглядати питання про зміну в більш довгостроковій перспективі формули розрахунку коефіцієнта участі перестрахувальників.

3. Напрями вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні

Визначено напрями вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні за умов інтеграції у європейський та світовий ринки страхових послуг.

Обґрунтовано параметри фінансової стійкості страховиків. Встановлено, що при організації моніторингу фінансового потенціалу за показниками фінансової стійкості страховика треба вирішити такі завдання: простежити стан конкурентоспроможності на момент обстеження страхової організації; виявити тенденції і закономірності підвищення конкурентної позиції страховика за аналізований період; дослідити процеси, які негативно впливають на конкурентоспроможність компанії; виявити та уточнити резерви, що можуть бути використані для підвищення конкурентної позиції страховика.

Система показників для аналізу фінансової стійкості діяльності страхових компаній має бути побудована з точки зору держави, акціонерів та страхувальників, тому що саме вони виступають основною рушійною силою змін у діяльності страховика. Аналіз даних показників відображає розміри фінансового потенціалу, фінансовий стан страхових компаній та їх ринкову вартість.

Удосконалено методичні положення фінансового аналізу ризиковості інвестиційних вкладень, що дозволить класифікувати страховиків за рівнем ризику їх діяльності на страховиків із надійним фінансовим станом і з підвищеним ризиком, що уможливить оцінку ризиків страхової діяльності на основі офіційної статистичної звітності та виявлення недоліків у діяльності страховиків. Застосування методичних положень включає: 1) збір та обробку вхідної інформації, діагностику внутрішніх та зовнішніх загроз фінансовій стійкості страхової компанії; 2) аналітичну обробку даних, яка передбачає аналіз конкурентної позиції страховика, показників фінансової стійкості, платоспроможності та ефективності діяльності, обчислення показника фінансової стійкості; 3) підготовку підсумків стосовно стану фінансової стійкості страхової компанії, яка включає оцінку її рівня на основі розрахунку прогнозування можливого стану фінансової стійкості.

Обґрунтовано державний механізм взаємодії саморегульованих організацій у формуванні державної страхової політики, який дозволяє оптимізувати систему державного регулювання для підвищення ефективності розвитку страхової діяльності. Визначає вплив саморегульованих організацій, передбачає зміну в структурі державних органів управління та у формах регулювання, а також активізацію діяльності учасника страхового ринку - товариства взаємного страхування. Це процес цілеспрямованого, систематичного та безперервного впливу управляючої підсистеми шляхом регламентації всієї сукупності функцій, форм, методів, важелів і стимулів для досягнення найбільшої ефективності керованої підсистеми На основі інформації про результати страхової діяльності управляюча підсистема коригує свої форми, методи, заходи регулювання.

Обґрунтовано напрями посилення дієвості механізмів регулювання страхової діяльності, де виділено три категорії: інституційна розбудова; ефективне регулювання; соціальна політика.

Реформування системи регулювання страхової діяльності має бути спрямоване на підтримку та формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення регулювання та нагляду за страховою діяльністю, використання органами державного регулювання можливостей саморегульованих організацій професійних учасників страхового ринку, здатних виконувати ті обов'язки, що прямо стосуються нагляду за діяльністю фінансових установ, здійснення страховиками конкретних видів державного соціального страхування, що сприятиме розвитку вітчизняного страхового ринку.

Саморегулювання діяльності страхових організацій як на національному, так і на міждержавному рівнях набуває стратегічного значення. Взаємозв'язки саморегульованих організацій в умовах формування глобально інтегрованої регулюючої системи сприяють гармонізації національної системи регулювання страхової діяльності за світовими стандартами.

Висновки

страховий державний інвестиційний ризиковість

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і надано нове вирішення наукового завдання щодо розробки ефективного механізму регулюючого впливу держави на функціонування страхової діяльності з використанням фінансових методів та інструментів.

Основні результати і висновки полягають у наступному:

1. Незважаючи на постійне та стрімке зростання страхового сектору економіки України, постає потреба в дієвих механізмах функціонування страхової діяльності в Україні і, відповідно, застосування визначених принципів і підходів, поширених у країнах із розвинутою економікою, зокрема поєднання державного регулювання із саморегулюванням страхового ринку, трансформація системи регулювання для гармонізації страхової діяльності.

2. Розвиток страхової діяльності в Україні має забезпечуватися за рахунок державного регулювання, держава має знайти ефективні форми поєднання державного регулювання і саморегулювання, які б відповідали конкретним етапам розвитку страхової діяльності та розвивалися синхронно з нею.

У результаті аналізу особливостей та тенденцій розвитку в умовах становлення з позиції функцій, стабільності, визначення пріоритетних галузей економіки, з поширенням майнової самостійності, формуванням ринкової інфраструктури, договірних відносин, різким обмеженням державного впливу на розвиток процесів виробництва і розподіл матеріальних вигод особливого значення набуває питання страхування найрізноманітніших ризиків, що відповідно створює належні умови для розвитку страхового підприємництва. Обґрунтовано основні підходи до структурування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні і сформульовано його головну мету в умовах перехідної економіки. Головними елементами державного регулювання страхової діяльності є правовий механізм та державний нагляд. Ці форми мають бути покладені в основу формування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні, який перебуває на етапі структурної адаптації до новостворюваного ринкового середовища.

3. Проаналізовано класифікацію методів державного регулювання страхової діяльності. У рамках даного методу держава через свої уповноважені органи виступає учасником господарських процесів. Узагальнено та систематизовано досвід державного регулювання страхової діяльності в країнах з ринковою економікою та з'ясовано основні соціально-економічні причини необхідності його застосування, які полягають у нерівності відносин між страховиком і страхувальником та неможливості оцінити страхувальником платоспроможність страховика протягом усього терміну дії договору страхування.

4. Визначено принципи, особливості та механізми державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці, з метою використання ринкових методів регулювання страхової діяльності в умовах перехідної економіки. У складі механізмів виділено групу фінансових методів державного регулювання страхової діяльності, які визначено як сукупність фінансових інструментів та механізмів впливу держави на страхову діяльність.

5. Зі становленням українського страхового законодавства змінюється ситуація на страховому ринку України, що в свою чергу дозволило виділити основні етапи його становлення і дослідити формування державних механізмів регулювання страхової діяльності в Україні. Відсутність належної нормативної бази з питань страхування, нерозвинута страхова інфраструктура, низька фінансова місткість страхового ринку - всі ці недоліки можуть бути ліквідовані за умов застосування вивіреного та ефективного державного регулювання страхової діяльності. Досягнення поставлених цілей за допомогою лише ринкових механізмів неможливе, однак державне регулювання страхової діяльності не повинно виключати саморегулювання, ці два компоненти мають завжди доповнювати один одного.

6. З урахуванням аналізу нормативно-правових та інституційних засад формування механізмів державного регулювання виявлено, що неузгодженість страхового і податкового законодавства призводить до ускладнення обліку. Це може негативно позначитися на діяльності страховиків. Тому доцільно максимально уніфікувати методики визначення доходів, витрат і прибутку при розрахунку прибутку до оподаткування при оцінці реальних фінансових результатів. Однією з головних передумов підвищення ефективності страхової діяльності, що дозволяє досягти більшої відповідності між пропозицією і попитом, вищої якості послуг за розумну ціну. Вирішальну роль при цьому мають відігравати налагоджена законодавча система та управлінська структура, гнучкі та ефективні методи контролю.

7. Обґрунтовано, що державні механізми регулювання страхової діяльності - це сукупність економіко-правових, економічних, соціально-економічних, фінансових механізмів, зосереджених на взаємодії саморегульованих організацій у формуванні державної страхової політики з урахуванням значних досягнень певних економічних цілей. Запропонований державний механізм регулювання страхової діяльності в Україні враховує створення регулюючої системи страхової діяльності, зміну в структурі державних органів управління та у формах регулювання, вплив саморегульованих організацій.

8. Запропоновано основні напрями вдосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності та шляхи підвищення ефективності страхової діяльності в умовах трансформаційних перетворень економіки: адаптація механізмів регулювання та законодавства України до міжнародних норм; захист вітчизняного страхового ринку.

Література

1. Марачов В.В., Докторова Н.П. Социальное партнерство - новый тип технологий управления в регионе / В.В. Марачов, Н.П. Докторова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2002. - т.III, вип. 17, серія “Державне управління”. - С.114- 123.

2. Докторова Н.П. Проблеми «титульного» страхування в Україні / Н.П. Докторова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2002. - т.III, вип. 18, серія “Державне управління”. - С.259-263.

3. Докторова Н.П. Державна політика розвитку страхового ринку України/ Н.П. Докторова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2003. - т.IV, вип. 24, серія “Державне управління”. - С.282-289.

4. Докторова Н.П. Напрямки удосконалення інформаційного та кадрового забезпечення страхової діяльності / Н.П. Докторова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2006. - т.VII, вип. 72, серія “Державне управління”. - С.289-293.

5. Докторова Н.П. Роль держави в організації страхування в сучасних умовах / Н.П. Докторова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - т.VІІІ, вип. 79, серія “Державне управління”. - С.74-83.

Размещено на Allbest.ru