Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Диверсифікація інвестиційної діяльності банків

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Василенко Дмитро Володимирович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі менеджменту банківської діяльності ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Диба Михайло Іванович,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

декан кредитно-економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Васильченко Зоя Миколаївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

кандидат економічних наук,

Онікієнко Сергій Володимирович,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

доцент кафедри банківських iнвестицiй

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання забезпечення економічного зростання країни, нарощення обсягів інвестицій та активізації інвестиційного процесу набувають особливої актуальності в умовах ринкової трансформації економіки України. Комерційні банки є невід'ємним учасником інвестиційного процесу та відіграють важливу роль на інвестиційному ринку, виступаючи посередниками в акумулюванні та перерозподілі тимчасово вільних коштів і розміщенні їх в інвестиції.

Здійснення банківської інвестиційної діяльності пов'язано з підвищеним ризиком, а прийняття оптимального рішення щодо вибору об'єктів інвестування супроводжується високим рівнем складності та трудомісткою оцінкою інвестиційних якостей активів. Виникає необхідність створення такого механізму управління банківською інвестиційною діяльністю, який реально враховував би ризик на всіх етапах її здійснення. Вирішенню завдання оцінки ступеню впливу ризиків і, особливо, їх запобіганню, сприяє диверсифікація банківських інвестицій. Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю комерційних банків за рахунок диверсифікації дозволяє не тільки значно знизити рівень ризику інвестиційних операцій та зменшити імовірність і розмір збитків від цієї діяльності , але і створити умови для покращення фінансових результатів.

Теоретичні та практичні аспекти формування інвестиційного портфеля на основі диверсифікації виступали об'єктом дослідження зарубіжних вчених, зокрема М.Ю Алексєєва, Ф.Блека, Дж.Богл, З.Боді, Р.Бойе, В.В. Бочарова, Р.Гібсона, Дж.К.Ерроу, М.М. Крейніної, Г. Марковіца, Р.Мертона, М. Міллера, М. Портера, С. Россо, Г.Тобіна Ф.Фабоцція, У.Ф. Шарпа. Різним аспектам здійснення інвестиційної діяльності, формуванню диверсифікованого інвестиційного портфеля присвячені також роботи вітчизняних науковців: Бланка І.А., Борщука І.В., Васильченко З.М., Васюренка О.В., Диби М.І, Клебанової Т.С., Коваленко Ю.М., Луціва Б.Л., Майорової Т.В., Міщенка В.І., Онікієнка С.В., Пересади А.А., Підхомного О.М., Примостки Л.О., Хмелинка О.В. Розробки зазначених авторів з питань управління інвестиційною діяльністю сприяли пошуку формалізованих методів структурування банківського інвестиційного портфеля.

Актуальність зазначеного методу управління банківською інвестиційною діяльністю обумовлена також наявністю переважно досліджень загальних теоретичних засад здійснення диверсифікації інвестицій у вітчизняній економічній літературі та недостатнім рівнем їх практичної розробки.

Серед теоретичних та методологічних питань удосконалення банківської інвестиційної діяльності, які потребують дослідження, слід виділити наступні: засоби зниження ризику інвестиційної діяльності комерційного банку, обґрунтування доцільності вибору тих чи інших методів управління інвестиційним портфелем, вибір найбільш ефективного варіанту розміщення банківського капіталу.

Більш глибокого дослідження потребують недостатньо вивчені питання функціонування механізму формування оптимального інвестиційного портфеля банку на засадах диверсифікації інвестицій з урахуванням специфіки національної економіки, особливостей функціонування банківського сектора, розвитку фондового ринку України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри менеджменту банківської діяльності ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» як складову частину комплексної науково-дослідної теми “Удосконалення механізмів регулювання та управління банківською діяльністю в умовах глобалізації” (державний реєстраційний номер 0107U001333). Особистий внесок автора в межах теми полягає у дослідженні механізму диверсифікації банківського інвестиційного портфеля та у розробці пропозицій щодо оптимізації його складу та структури.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження механізму формування диверсифікованого інвестиційного портфеля банку та розробка рекомендацій щодо удосконалення напрямів та інструментів диверсифікації інвестиційної діяльності банків.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дисертаційного дослідження:

· розкрити сутність, зміст та особливості здійснення банківської інвестиційної діяльності в сучасних умовах;

· уточнити сутність поняття “диверсифікація” стосовно банківської інвестиційної діяльності;

· проаналізувати ризики, притаманні банківській інвестиційній діяльності, та оцінити їх вплив на здійснення цієї діяльності;

обґрунтувати доцільність використання та конкретизувати основні підходи до формування диверсифікованого інвестиційного портфеля залежно від стратегічних інвестиційних цілей і специфіки портфельного підходу до управління; інвестиційний портфель банк ризик

· дослідити склад і провести аналіз структури інвестиційних портфелів обраних для дослідження вітчизняних банків;

· обґрунтувати доцільність вибору напрямів диверсифікації та варіантів вкладення коштів банку;

· запропонувати підходи щодо удосконалення інструментарію та напрямів диверсифікації інвестиційної діяльності банку.

Об'єктом дослідження є інвестиційна діяльність комерційних банків України.

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають між банками та іншими суб'єктами ринку з приводу розміщення активів банку та формування диверсифікованого інвестиційного портфеля.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, зокрема:

- методи теоретичного узагальнення і порівняння -для визначення змісту понять “банківські інвестиції”, “банківський інвестиційний ризик”, “диверсифікація” тощо;

- табличний та графічний методи - для дослідження та наочного відображення закономірностей, тенденцій і особливостей розвитку вітчизняних комерційних банків, а також для аналіз структури і динаміки їх інвестиційних вкладень;

- аналізу та синтезу - для деталізації об'єкту дослідження;

- системний та комплексний підходи - при розробці основних напрямів удосконалення управління інвестиційною діяльністю банків;

- прогнозна екстраполяція, регресійний аналіз та метод спостережень - для відстеження динаміки інвестиційних процесів та прогнозування майбутніх доходів та витрат банку за інвестиційними операціями;

- методи математичної статистики та теорії ймовірності, економетрії, математичного моделювання, обчислювальні методи, методи кореляції, дюрації, нечітких множин - для обробки і аналізу даних, розв'язання поставлених задач побудови диверсифікованого інвестиційного портфеля банку.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають умови інвестиційної діяльності комерційних банків, теоретичні та науково-практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері банківської інвестиційної діяльності, управління інвестиційним портфелем, фондового ринку, державного регулювання діяльності комерційних банків, статистичні показники діяльності вітчизняних банків, матеріали Асоціації Українських банків, а також консолідована фінансова звітність українських банків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на відміну від відомих раніше підходів до формування та управління інвестиційним банківським портфелем, у роботі:

- на основі дослідження концепцій управління інвестиційною діяльністю банку розроблено методичні засади побудови диверсифікованого інвестиційного портфеля банків, які, на відміну від існуючих, дають змогу приймати обґрунтовані рішення про розподіл коштів між об'єктами інвестування різних видів економічної діяльності, розміщеними в різних регіонах, з різними фінансовими характеристиками та з різним термінами інвестування;

- запропоновано розширений перелік інструментів та напрямів диверсифікації інвестиційної діяльності банку завдяки включенню до його портфеля міжнародних інвестицій, об'єктів нерухомості та окремих альтернативних активів що дозволить збільшити можливості банківської інвестиційної діяльності та сприятиме підвищенню її прибутковості;

удосконалено:

– класифікацію інвестиційних ризиків, що впливають на інвестиційну діяльність комерційних банків, зокрема обґрунтовано доцільність включення до класифікації ризиків недостатню диверсифікацію портфеля, врахування якої дозволить покращити структуру банківського інвестиційного портфеля;

– підходи до формування інвестиційного портфеля банку на основі врахування основних критеріїв вибору інструментів: фінансових характеристик об'єкта інвестування; виду економічної діяльності; регіонального розміщення вкладень; терміну інвестування. Це дасть можливість комплексно підійти до встановлення складу та структури портфеля та сприятиме підвищенню ефективності управління банківською інвестиційною діяльністю;

дістали подальшого розвитку:

– визначення понять „банківські інвестиції”, “банківський інвестиційний ризик ”та “диверсифікація”, трактування яких пов'язано зі специфікою формування банківського інвестиційного портфеля;

– визначення сутності диверсифікації банківської інвестиційної діяльності на основі з'ясування її функцій: розподільної, захисної, регулюючої та контрольної;

- дослідження ролі диверсифікації інвестиційної діяльності у розрізі функцій управління, що дозволяє всебічно оцінити ефективність процесу формування та управління інвестиційним портфелем;

– методика комплексного аналізу макроекономічних індикаторів, що характеризують інвестиційну привабливість регіону та дають змогу визначити пріоритети інвестиційної діяльності та диверсифікувати портфель за регіональною ознакою;

– визначення напрямів і принципів формування диверсифікованої інвестиційної діяльності банків за видами економічної діяльності на основі застосування поетапного підходу до здійснення оцінки інвестиційної привабливості видів економічної діяльності та визначення структури інвестиційного портфеля, які дозволяють обґрунтовано підходити до вибору стратегії управління та ефективного перерозподілу інвестиційних ресурсів

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що використання механізму диверсифікації банківського інвестиційного портфеля забезпечить не тільки зменшення імовірності і величини можливих збитків банку, але й створить умови для одержання найкращих фінансових результатів. Розроблені та наведені у роботі рекомендації щодо вибору банками напрямів диверсифікації інвестицій дозволять вирішувати складні економічні проблеми інвестування перехідного періоду: встановлювати ризикові об'єкти та сфери інвестування, прогнозувати майбутні доходи та витрати за інвестиційними операціями, оцінювати ефективність вкладення капіталу, активно впливати на можливість отримання додаткового доходу від інвестиційної діяльності.

Основні положення дисертаційної роботи щодо використання обґрунтованого підходу до формування диверсифікованого інвестиційного портфеля банку із застосуванням методик системи оцінки інвестиційної привабливості об'єктів інвестування за видами економічної діяльності, рейтингової оцінки та прогнозування інвестиційної діяльності регіонів, перспектив включення до банківського інвестиційного портфеля міжнародних інвестицій, об'єктів нерухомості та альтернативних активів впроваджено у практичну діяльність Кіровоградського управління АКІБ «УкрСиббанк» (довідка № 139/3- 83 від 10.02.2009 року), ВАТ КБ «Надра» Кіровоградського РУ (довідка № 2/358 від 11.02.2009 року), Кіровоградської обласної держаної адміністрації (довідка № 25-35/5 від 10.02.2009 року), центру наукових досліджень НБУ(довідка № 53-108/ 163 від 03.04.2009 р.) та використані у навчальному процесі Кіровоградського інституту комерції при викладанні навчальних дисциплін “Фінансовий ринок”, “Інвестування”, “Банківські операції”, “Банківський менеджмент”, у курсовому та дипломному проектуванні студентів спеціальності „Фінанси” (довідка № 01/02 від 12.01.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі результати досліджень, викладені у роботі, отримані автором особисто. Персональний внесок дисертанта в наукові праці, виконані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження було розглянуто та схвалено на таких міжнародних науково-практичних конференціях: „Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), „Фінансові механізми сталого економічного розвитку” (м. Харків, 2007 р.), „Научный прогресс на рубеже тысячелетий - 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), "Проблеми економіки: освіта, теорія, практика" (м. Кривий ріг, 2008 р.).

Публікації. Результати досліджень викладено у 9 наукових публікаціях загальним обсягом 4,6 д.а., з них - 5 статей у наукових фахових виданнях, 4 публікації в інших виданнях; особисто автору належать 3,8 д.а.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 26 рисунків на 15 сторінках, 23 таблиці на 19 сторінках, 14 додатків на 66 сторінках, список використаних джерел налічує 185 найменувань на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено апробацію результатів дослідження, наведено кількість та обсяг публікацій за результатами дисертації.

У розділі 1 “Теоретичні засади диверсифікації інвестицій комерційного банку” висвітлено особливості інвестиційної діяльності банків в умовах становлення ринкової економіки України, а також підходів до управління банківським інвестиційним портфелем на основі диверсифікації.

За результатами проведеної систематизації та узагальнення існуючих поглядів на сутність банківських інвестицій, сформульовано авторське визначення: банківські інвестиції - це підпорядковані сформованій банком стратегії вкладення коштів у фінансові інструменти та реальні інвестиції з метою одержання прибутку, при здійсненні яких банки керуються критеріями доходності та допустимого рівня ризику.

У дисертації розглянуті питання управління інвестиційним портфелем банку в умовах ризику та невизначеності з урахуванням специфіки національної економіки та особливостей функціонування банківського сектора. У зв'язку з цим розглянуто сутність інвестиційних ризиків, запропоновано їх класифікацію, виявлено основні характеристики, інвестиційного ризику та встановлено негативні прояви його впливу на діяльність банку.

За результатами теоретичного аналізу існуючих підходів до визначення дефініції „банківський інвестиційний ризик” запропоновано трактування останнього як сукупності специфічних умов та обставин настання несприятливих подій, пов'язаних з різними видами втрат, спричинених невизначеністю внутрішніх і зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності банку, які носять систематичний (ринковий) та несистематичний (специфічний) характер.

Пропонується здійснювати класифікацію банківських інвестиційних ризиків за такими ознаками: за джерелами виникнення, за методами управління, за методами оцінки, за характером фінансових наслідків, за можливістю диверсифікації, за характером прояву в часі, за рівнем фінансових втрат, за ступенем передбачуваності, за можливістю мінімізації негативного впливу.

Проведене дослідження дало можливість встановити, що однією з особливостей вітчизняного інвестиційного ринку є ризик недостатньої диверсифікації банківського інвестиційного портфеля, який виникає внаслідок концентрації в банківському інвестиційному портфелі однотипних фінансових інструментів. Це зумовлює необхідність формування методичних підходів до управління банківськими інвестиціями на засадах диверсифікації.

На підставі вивчення існуючих поглядів на сутність диверсифікації запропоновано авторське визначення цього поняття як дієвого механізму управління інвестиційним портфелем банку, пов'язаного з розподілом інвестиційних ресурсів між фінансовими інструментами з різними співвідношеннями прибутковості і ризику, розміщенням інвестицій у різних регіонах та в об'єкти інвестування різних видами економічної діяльності, а також вкладенням коштів на різні періоди часу з метою захисту інвестицій від специфічних інвестиційних ризиків”.

Для повнішого розкриття ролі диверсифікації в загальній системі управління інвестиційним портфелем банку запропоновано розглядати її через призму функцій управління: аналіз, планування, організація, мотивування та контроль (табл. 1).

Таблиця 1

Диверсифікація в процесі управління інвестиційною діяльністю банків

Функції управління	Заходи щодо здійснення диверсифікації інвестицій в управлінському процесі
1	2
Аналіз	Аналіз факторів, які впливають на інвестиційну діяльність Виявлення альтернативних варіантів вкладення капіталу Оцінка диверсифікації інвестиційного портфеля Оперативний моніторинг стану фінансового ринку Оцінка та ранжування інвестиційних ризиків Визначення інтегрованих показників диверсифікації інвестиційних ризиків Аналіз реалістичності прогнозів
Планування	Визначення обсягу находжень і витрат щодо можливостей здійснення інвестицій та їх диверсифікації Розробка графіка корегувальних заходів Вибір інвестиційної політики Планування інвестиційної діяльності Формування інвестиційного портфеля Обґрунтувати ймовірності виникнення відповідних наслідків-- виявлення ризиків Здійснення прогнозів діяльності Розробка інвестиційної стратегії
Організація	Визначення структурних підрозділів, які відповідають за якісний склад інвестиційного портфеля Визначення вимог до підрозділів, які займаються інвестиційною діяльністю Створення системи збору інформації Забезпечення інформацією про фінансовий стан емітентів та зміни на фінансовому ринку
Мотивування	Отримання доходу від здійснення диверсифікації Встановлення системи премій та винагород за зниження ризику Підвищення рейтингу установи Моральне заохочення від успішного здійснення диверсифікації
Контроль	Порівняння планових і фактичних показників для визначення оцінки ступеня досягнення цілей Встановлення припустимих меж відхилень рівня ризику, прибутковості та ліквідності інвестиційних інструментів Моніторинг інвестиційного портфеля
Регулювання	Інтерпретація причин відхилень плану від факту і розробка пропозицій для зменшення рівня ризику Вживання заходів щодо заохочення позитивних результатів та корегування негативних показників Вживання заходів щодо збільшення диверсифікації інвестиційних ризиків або використання інших методів управління ризиками

В роботі сформульовано етапи управління інвестиційним портфелем банку: розробка інвестиційної політики, дослідження інвестиційного середовища і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку, встановлення типу інвестиційного портфеля, вироблення стратегії управління якісним складом інвестиційного портфеля банку, формування початкового інвестиційного портфеля, коригування та остаточне формування інвестиційного портфеля.

У розділі 2 “Управління диверсифікацією інвестиційної діяльності банків” вирішується проблема ефективного управління диверсифікацією банківських інвестицій через призму загальних проблем формування інвестиційного портфеля, оцінки доцільності здійснення банківських інвестиційних операцій з традиційними фінансовими інструментами та вибору ефективних напрямів інвестування.

Диверсифікацію банківської інвестиційної діяльності запропоновано здійснювати за чотирма напрямами: за регіональним розміщенням вкладень, за видами економічної діяльності об'єкта інвестування, за фінансовими характеристиками та за строками інвестування.

В роботі обґрунтовано необхідність включення до банківського інвестиційного портфеля об'єктів інвестування, які розміщені в різних регіонах України, здійснюючи тим самим географічну диверсифікацію, метою якої є захист активів банку на випадок економічних ускладнень у районі діяльності тих компаній і органів державної влади, в які інвестовано ресурси банку.

Визначення інвестиційної привабливості регіонів пропонується проводити на основі показників, об`єднаних в п'ять груп: рівень економічного розвитку регіону, ринкова інфраструктура, фінансовий сектор, людські ресурси, підприємництво та місцева влада. На основі детального аналізу цих показників і прогнозування їх динаміки на перспективу за моделлю множинної кореляції визначається інтегральний показник інвестиційного ризику:

Y = f (х₁ х_2, х₃,..., х_n) (1)

де Y - рівень інвестиційного ризику, х₁ х_2, х₃,..., х_n. фактори, що визначають інвестиційний ризик у регіоні.

Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів проводиться за індивідуальною оцінкою параметрів їх інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що дозволяє ранжувати території на такі групи: лідери, переслідуючі, основна група, аутсайдери. Розрахунок загального рейтингу регіону як середньозваженої часткових рейтингів по групах здійснюється за формулою:

R_j = , (2)

де R_j - загальний рейтинг j-го регіону, R_kj - частковий рейтинг j-го регіону по k-й групі показників, f_k - вага k-ї групи показників, при цьому f_k , .

За наданою методикою в дисертації проведено аналіз інвестиційної привабливості регіонів здійснено рейтингову оцінку інвестиційної привабливості регіонів України (табл. 2). Найбільш привабливими для інвестора регіонами є ті, в яких сконцентровано значний промисловий, інфраструктурний та науково-технічний потенціал - місто Київ, а також Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Одеська області. До групи аутсайдерів останніми роками періодично потрапляють Житомирська, Рівненська, Херсонська та Чернігівська області.

Таблиця 2

Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості регіонів України

Регіони	Інвестиційний рейтинг регіонів
	2002	2003	2004	2005	2006
Автономна Республіка Крим	11	11	10	10	10
Вінницька	12	14	15	16	12
Волинська	22	15	17	15	16
Дніпропетровська	4	2	3	2	2
Донецька	2	7	5	3	3
Житомирська	24	26	26	26	23
Закарпатська	14	12	11	11	11
Запорізька	6	5	6	6	7
Івано-Франківська	15	17	21	20	18
Київська	9	8	9	7	8
Кіровоградська	18	19	19	19	21
Луганська	13	20	22	18	17
Львівська	7	6	7	9	6
Миколаївська	10	9	13	13	14
Одеська	5	4	4	5	5
Полтавська	8	10	8	8	9
Рівненська	25	24	16	23	24
Сумська	16	22	24	21	20
Тернопільська	23	21	23	22	22
Харківська	3	3	2	4	4
Херсонська	26	25	25	25	25
Хмельницька	21	23	18	17	19
Черкаська	17	16	12	12	13
Чернівецька	20	13	14	14	15
Чернігівська	19	18	20	24	26
м. Київ	1	1	1	1	1

Запропоновано наступний розподіл інвестування капіталу для здійснення регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності банків:

o 55 % інвестицій у регіони-лідери та регіони з достатньо сприятливими умовами (переслідуючи);

o 30 % у регіони з середніми умовами інвестування (основна група);

o 15 % в райони - аутсайдери.

В процесі дослідження встановлено, що для недопущення концентрації банківського інвестиційного портфеля і запобігання зростанню ризику, пов'язаного зі специфікою окремих напрямів господарювання, слід здійснювати диверсифікацію за видами економічної діяльності.

В роботі представлено алгоритм здійснення диверсифікації інвестиційної діяльності банку за видами економічної діяльності, відповідно до якого вона проводиться в чотири етапи: визначення рівня концентрації або диверсифікації інвестиційної діяльності банку за видами економічної діяльності; встановлення доцільності різних форм диверсифікації інвестиційної діяльності банку за видами економічної діяльності в межах певних видів економічної діяльності; обґрунтування доцільності різних форм диверсифікації банківської інвестиційної діяльності в розрізі різних, не пов'язаних між собою, видів економічної діяльності; поглиблений аналіз інвестиційної привабливості та диверсифікація об'єктів інвестування у розрізі окремого виду економічної діяльності.

Диверсифікацію банківської інвестиційної діяльності за видами економічної діяльності запропоновано здійснювати з урахуванням попередньої оцінки прогнозованого розвитку окремих видів економічної діяльності за трьома групами показників, розрахунок яких ґрунтується на відповідних статистичних даних і експертних оцінках: рівень перспективності розвитку видів економічної діяльності; середній рівень рентабельності окремого виду економічної діяльності; оцінка інвестиційних ризиків.

На основі розрахованих інтегральних рангових показників оцінки інвестиційної привабливості окремих видів економічної діяльності проводиться відповідне їх групування у процесі якого встановлюються: пріоритетні види економічної діяльності за рівнем інвестиційної привабливості та види економічної діяльності з високим, середнім і низьким рівнем інвестиційної привабливості.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що одним із головних завдань, що стоять перед банком при здійсненні інвестиційної діяльності, є вибір об'єктів інвестування, які можуть забезпечити ефективність інвестицій. Це зумовлює необхідність диверсифікації інвестиційних інструментів за фінансовими характеристиками об'єкта інвестування, яку рекомендовано здійснювати шляхом визначення для кожного виду інструментів фіксованої частки в інвестиційному портфелі, що має залишатися стабільною протягом певного часу.

Формування диверсифікованого інвестиційного портфеля банку запропоновано здійснювати в чотири етапи: вибір фінансових інструментів; розрахунок нижньої і верхньої межі інтервалу очікуваної прибутковості та ризику для різних варіантів портфеля, сформованого з обраної множини фінансових інструментів; розрахунок для кожного значення очікуваної прибутковості та ризику з припустимого інтервалу оптимального портфеля; встановлення оптимальної структури сформованого портфеля з урахуванням вимог диверсифікації інвестицій.

Представлений у дисертації опис моделі портфельного вибору та диверсифікації інвестиційних інструментів містить характеристики:

· активів за п'ятьма параметрами: початковою ціною W_i0 одного активу перед розміщенням його в портфелі; числом активів n_i у портфелі; початковими інвестиціями S_i0 у даний портфельний сегмент; середньої очікуваної прибутковістю активу r_i; її стандартним відхиленням _i від значення r_i.;

· інвестиційного портфеля за наступними параметрами: сумарним обсягом інвестицій S; частковим ціновим розподілом активів у портфелі {x_i}; кореляційною матрицею {_ij}, коефіцієнти якої характеризують зв'язок між доходностями i-го і j-го активів.

Завдання управління диверсифікацією такого портфеля полягає у визначенні вектора {x_i}, який максимізує цільову функцію r (очікувана прибутковість портфеля) при заданому обмеженні на рівень ризику (стандартне відхилення портфеля):

=const _M, (3)

де _M - ризик активу з максимальною очікуваною прибутковістю.

Задаючи різні рівні обмежень за показником ризику за моделлю (3), отримано залежність максимальної прибутковості від . Ця залежність називається ефективна межа (efficient frontier) портфельної множини у координатах «очікувана доходність - стандартне відхилення», які є сукупністю портфелів, що забезпечують максимальну з можливих очікувану ставку доходності з кожного значення стандартного відхилення портфеля. Вираження ефективної межі має наступний вигляд:

r_max = r_max () (4)

Таким чином, реальний вибір здійснюється серед портфелів, розташованих на ефективній межі вище портфеля з мінімальною дисперсією. Враховуючи фактори та загальну вартість інвестиційного портфеля на основі розглянутого формату розподілу інвестиційних інструментів при формуванні структури банківського інвестиційного портфеля, керівництво банку може вибрати найбільш вигідний варіант розподілу коштів між різними класами активів: короткострокові інвестиції в боргові інструменти, облігації внутрішнього займу, міжнародні облігації, вітчизняні акції, міжнародні акції, інвестиції у нерухомість та альтернативні інвестиції. В роботі рекомендовано структуру інвестиційного портфеля з врахуванням ступенів диверсифікації (низького, середнього та високого) за різних умов ризикованості.

Диверсифікацію ризику, пов'язаного з відхиленнями у часі, пропонується здійснювати з врахуванням коливання процентних ставок на основі використання моделі параметризації часової структури процентних ставок, багатоцільової оптимізації значень функцій корисності та сценаріїв майбутніх переміщень тимчасової структури процентних ставок.

За результатами розрахунків визначаються структури портфелів, які у найкращому ступені відповідають індивідуальним особливостям інвесторів, що відрізняються термінами вкладень, прогнозами і відношенням до ризику. В сформованих портфелях зазвичай випуски з мінімальними термінами інвестування найбільш широко представлені в структурі портфелів, що рекомендуються інвесторам, які характеризуються високою схильністю до усунення ризику, і прогнозується зростання рівня процентних ставок. Більш довгострокові випуски найбільш широко представлені в структурі портфелів, що рекомендуються інвесторам, які характеризується слабким прагненням до усунення ризику, і прогнозується падіння рівня процентних ставок.

Розділ 3 “ Удосконалення інструментарію та напрямів диверсифікації інвестиційної діяльності банку” присвячений дослідженню ефективних напрямів диверсифікації банківських інвестицій та обґрунтуванню пропозицій щодо включення до портфеля міжнародних інвестицій, об'єктів нерухомості та альтернативних активів, переважно у вигляді дорогоцінних металів.

В дисертаційному дослідженні обґрунтовано доцільність інвестування у міжнародні фінансові активи при формуванні інвестиційного портфеля. Для цього проаналізовано взаємозв'язок між фондовими індексами ринків країн світу. Результати кореляційного аналізу (табл. 3) показали, що низький ступінь взаємозв'язку вітчизняного фондового ринку (PFTS) з іншими фондовими індексами. Найвища кореляція спостерігається з індексами російського ринку (RTS), що закономірно, оскільки економіки країни та Росії залишаються найбільш інтегрованими. Отримані результати дають підстави стверджувати, що вкладення коштів в фінансові інструменти, які обертаються на різних міжнародних ринках, дозволить банкам знизити ризики інвестування та стабілізувати доходність портфеля.

Таблиця 3

Результати кореляційного аналізу доходності світових фондових ринків за 2001-2008 рр.

	DAX	IBEX 35	FTSE100	NASDAQ	NIKKEI225	NYSE composite	SMI	HANG SENG	RTS	PFTS
DAX	1,00
IBEX 35	0,83	1,00
FTSE100	0,85	0,80	1,00
NASDAQ	0,79	0,71	0,74	1,00
NIKKEI225	0,55	0,50	0,62	0,54	1,00
NYSE composite	0,81	0,74	0,85	0,81	0,64	1,00
SMI	0,84	0,76	0,80	0,68	0,63	0,80	1,00
HANG SENG	0,59	0,61	0,66	0,67	0,52	0,72	0,60	1,00
RTS	0,38	0,43	0,48	0,41	0,48	0,52	0,37	0,46	1,00
PFTS	0,16	0,22	0,25	0,07	0,30	0,27	0,21	0,29	0,30	1,00

З метою з'ясування взаємовпливу вітчизняного фондового ринку з іншими фондовими ринками також проведено регресійний аналіз показників їх доходності. Вибірку апроксимовано регресійним рівнянням:

(5)

де - множина значень динамічних рядів розмірності n;

b₁…b_k - параметри моделі, які характеризують тренд.

Результати регресійного аналізу теж демонструють відсутність взаємозв'язку між зазначеними динамічними рядами. Таким чином, підтверджено, що додавання цінних паперів закордонних компаній підсилює диверсифікацію інвестиційного портфеля вітчизняних банків, а за співвідношенням "ризик-прибутковість" такі портфелі значно ефективніші за ті, що складаються тільки з внутрішніх інвестицій. При прийнятті рішення про здійснення міжнародної диверсифікації портфеля слід спиратися на інтегровані характеристики та інформацію про динаміку фондового ринку, його окремих секторів, сегментів та інвестиційну привабливість фінансового інструмента, емітента, окремого виду економічної діяльності або регіону і навіть країни.

В цьому розділі також запропоновано включати до банківського інвестиційного портфеля нерухомість, яка є привабливим активом для потенційних інвесторів з таких міркувань: інвестиції в нерухомість характеризуються значним ступенем безпеки і можливістю контролю з боку інвестора; у момент придбання нерухомості інвестор одержує пакет прав (власності), у той час як більшість інших об'єктів інвестування не призводить до набуття ним аналогічних прав; вкладення в нерухомість дозволяють зберегти кошти від інфляції.

У розділі розглянуто перспективи включення до інвестиційного портфеля альтернативних інвестицій, переважно дорогоцінних металів, залучення яких зумовлено необхідністю зберегти і захистити свій капітал від інфляції, розширити дохідну та клієнтську бази банку, зміцнити конкурентні позиції банку на ринках та знизити загальний ризик банківської діяльності.

Комплексне запровадження перерахованих напрямів диверсифікації інвестицій комерційного банку дозволяє підвищити результативність реалізації обраної стратегії управління. Окрім того, конкретні рекомендації покладаються у основу розробки заходів зниження ризиків інвестиційної діяльності банку тактичного характеру. Використання альтернативних варіантів розміщення активів створює можливість для комерційних банків ефективно застосувати потенціал сучасного ринкового інструментарію оптимізації вкладень, який у найбільш повній мірі відповідає особливостям національної економіки, умовам функціонування вітчизняних комерційних банків та реаліям фінансового ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних засад діяльності банків на інвестиційному ринку, дослідженні механізму управління процесом диверсифікації інвестиційного портфеля, що є складовою частиною та запорукою стабільного розвитку банку.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено наступні висновки:

1. На основі проведеної систематизації та узагальнення існуючих точок зору визначено сутність банківських інвестицій як підпорядкованого розробленій стратегії процесу вкладення коштів у фінансові інструменти та реальні інвестиції з метою одержання прибутку, що регулюються на основі критеріїв доходності та припустимого рівня ризику. Встановлено, що специфічні особливості такого інвестування формуються під впливом цілей функціонування банків на ринку інвестицій, стратегічних напрямів участі у інвестиційному процесі, специфічних інвестиційних функцій банківських установ, а також змісту інвестиційних операцій. З'ясування особливостей управління інвестиційним портфелем банку в умовах ризику та невизначеності проведено на основі вивчення характеристик інвестиційних ризиків. Встановлено та формалізовано наявність впливу чинників ризику, що перебувають у постійній динаміці і призводять до фінансових втрат. Інвестиційні ризики комерційного банку класифіковано за наступними ознаками: джерела виникнення; методи управління; методи оцінки; характер фінансових наслідків; ступінь диверсифікованості; характер прояву в часі; рівень фінансових втрат; ступінь передбачуваності; можливість мінімізації негативного впливу.

Доведено, що характерною особливістю вітчизняного інвестиційного ринку є ризик недостатньої диверсифікації банківського інвестиційного портфеля, що є наслідком обмеженої кількості застосовуваних фінансових інструментів. У зв'язку з цим розроблено принципові засади механізму ефективного управління банківськими інвестиціями на засадах диверсифікації з метою створення ринкового інструментарію оптимізації вкладень, а також обґрунтовано підходи до застосування активної, пасивної та змішаної стратегій управління інвестиційним портфелем, що регламентують рівень диверсифікації вкладень.

2. На основі визначення сутності диверсифікації інвестиційної діяльності здійснено розмежування основних підходів до її розуміння та практичного здійснення: через запровадження процесу поєднання різних видів активів; застосування різноспрямованих методів зниження ризику; запровадження стратегії запобігання ризику на основі засобів контролю, регулювання інвестиційної діяльності, страхування. Обґрунтовується доцільність визначення цього поняття як дієвого механізму управління інвестиційним портфелем банку, що пов'язується з розподілом інвестиційних ресурсів між фінансовими інструментами з різними співвідношеннями прибутковості і ризику, розміщенням інвестицій у різних регіонах та в об'єкти інвестування за різних видами економічної діяльності, а також вкладенням коштів на різні періоди часу з метою захисту інвестицій від притаманних специфічних ризиків.

3. Досліджено проблему формування портфеля за основними напрямами диверсифікації інвестиційної діяльності банку, які дозволяють обґрунтовано підходити до вибору стратегії управління. Запропоновані моделі дають змогу приймати рішення про розподіл коштів між активами портфеля з різними фінансовими характеристиками об'єкта інвестування, приналежністю до різних видів економічної діяльності, особливостями регіонального розміщенням вкладень та термінами інвестування.

4. У результаті проведеного дослідження встановлено, що проблема прийняття ризикових інвестиційних рішень полягає у виборі об'єктів інвестування на основі заданої вихідної інформації. Для її вирішення необхідно ідентифікувати перелік характеристик, на основі яких описується інвестиційна альтернатива, а також показників, що можуть бути використані у якості критерію прийняття оптимального ризикового інвестиційного рішення. В результаті побудовано модель формування диверсифікованого інвестиційного портфеля з можливістю залучення та подальшого використанням різних видів активів як динамічної системи моделювання розміщення інвестицій, що здійснюється у відповідності до однієї зі сформованих перспектив.

5. Розроблено конкретні пропозиції щодо формування регіональної інвестиційної політики комерційного банку з врахуванням проведеної оцінки місцевих факторів діяльності та результатів рейтингової оцінки інвестиційної привабливості регіонів. Рейтингування здійснюється на основі індивідуалізації параметрів інвестиційного потенціалу та ризику. У його ході визначається регіональна значимість застосування запобіжних чинників диверсифікації, метою якої є захист, на випадок економічних ускладнень, діяльності тих компаній, у які інвестовано кошти банку.

6. Встановлено, що прийняття банківським інвестором остаточного рішення щодо диверсифікації інвестиційної діяльності здійснюється з обов'язковим врахування показників перспективного розвитку окремих видів економічної діяльності. Врахування рейтингу перспективності окремих її видів на території інвестиційної діяльності забезпечує можливість здійснити ефективну диверсифікацію банківських інвестицій. Це гарантує запобігання перекосів портфельного інвестування, дозволяє успішно запобігти ризику, що пов'язаний зі специфікою окремих напрямів господарювання. Формування диверсифікованого інвестиційного портфеля банку за видами економічної діяльності рекомендовано здійснювати на основі реалізації багатокрокового поетапного підходу до оцінки інвестиційної привабливості видів економічної діяльності та формування на її основі остаточної структури інвестиційного портфеля комерційного банку.

7. Запропоновано проводити комбінування у інвестиційному портфелі фінансових активів з різними термінами вкладання. Реалізація пропозиції здійснюється шляхом врахування у процесі диверсифікації інвестиційного портфеля амплітуди коливання процентних ставок та рівня процентного ризику, під вплив якого підпадають власники інвестицій. Запропоновано моделі параметризації структури процентних ставок у часі, багатоцільової оптимізації значень функцій корисності та сценаріїв майбутніх переміщень структури процентних ставок у динаміці. Результатом проведення обчислень та розрахунків є визначення структури інвестиційного портфелю, яка максимально відповідає індивідуальним особливостям інвесторів, що відрізняються між собою за термінами вкладень, прогнозами і ставленням до ризику.

8. Рекомендовано заходи можливого удосконалення напрямів та інструментарію диверсифікації інвестиційної діяльності банку на основі включення до його портфеля міжнародних інвестицій, об'єктів нерухомості та альтернативних активів. Для забезпечення більш ефективного співвідношення ризику та дохідності, досягнення економічного ефекту така діяльність має здійснюватись з врахуванням наступних вимог:

· моніторингу та постійного використання інформації про динаміку фондового ринку, його окремих секторів, сегментів та інвестиційну привабливість конкретного фінансового інструмента, емітента, окремого виду економічної діяльності або регіону (країни) із застосуванням фондових індексів та рейтингів при здійсненні міжнародної диверсифікації;

· створення ефективної портфельної стратегії, що пов'язується з інвестуванням у нерухомість, застосування до об'єктів нерухомості методу диверсифікації;

· проведення політики включення до інвестиційного портфеля альтернативних інвестицій, залучення яких обумовлюється необхідністю зберегти і захистити капітал інвесторів від інфляції, розширення дохідної та клієнтської бази банку і створення структури їхнього комплексного обслуговування, зміцнення конкурентної позиції банку на ринках, зниження загального ризику банківської діяльності.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Василенко Д.В. Основи теорії диверсифікації інвестиційної діяльності / Д.В. Василенко, О.М. Диба // Науковий, виробничо-практичний журнал “Ринок цінних паперів України”. - КНЕУ - 2006. - № 9-10. - С. 35 - 43 (1,1 д. а., особисто автору - 0,6 д.а., описано основні теорії диверсифікації).

2. Василенко Д.В. Ризики у формуванні інвестиційного портфеля комерційного банку / Д.В. Василенко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки. - 2007. - № 11. - С. 325-330 (0,6 д. а.).

3. Василенко Д.В. Особливості здійснення інвестування в нерухомість / Д.В. Василенко // Держава та регіони. - 2007. - № 4. - С. 27-32 (0,6 д. а.).

4. Василенко Д.В. Деякі аспекти управління інвестиційним портфелем комерційного банку / Р.І. Жовновач, Д.В. Василенко // Вісник Хмельницького національного університету: Економічні науки, т.2. - 2008. - С. 45-48 (0,6 д.а., особисто автору - 0,3 д.а., розглянуто питання щодо формування інвестиційного портфеля та його диверсифікації).

5. Василенко Д.В. Особливості здійснення банківської інвестиційної діяльності в Україні / Д.В. Василенко // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки. - 2008. - № 13. - С.248-255 (0,8 д. а.).

В інших виданнях:

6. Василенко Д.В. Диверсифікаційний підхід до формування інвестиційного портфеля комерційного банку / Д.В. Василенко // Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України: Зб. наук праць за матеріалами Четвертої Міжнародної науково-практичної конференції. -Т. 1. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. - С. 3-6 (0,3 д. а.).

7. Василенко Д.В. До питання ефективності здійснення міжнародної диверсифікації інвестицій / Д.В. Василенко // Фінансові механізми сталого економічного розвитку: Зб. наук праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції 18 травня 2007р. - Харків: РВВ ХІБМ, 2007. - С. 153-157 (0,3 д. а.).

8. Василенко Д.В. Альтернативні інвестиції комерційних банків / Д.В. Василенко // Научный прогресс на рубеже тысячелетий. - 2007: материалы II Международной научно-практической конференции, 1-15 июня 2007г. - Т.1. Экономические науки. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С.65-67 ( 0,2 д. а.).

9. Василенко Д.В. Інвестиційний портфель комерційного банку: формування та управління /Д.В. Василенко // Проблеми економіки: освіта, теорія, практика: матеріли Міжнародної науково-практичної конференції (28 листопада 2008). - Кривий Ріг: Др-ня „Октан-принт”, 2008. - С.214-216 (0,1 д. а.).

Анотація

Василенко Д.В. Диверсифікація інвестиційної діяльності банків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київ, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню теоретичних та практичних проблем формування банківського інвестиційного портфеля на засадах диверсифікації.

В роботі уточнено та доповнено визначення понять “банківські інвестиції”, “інвестиційний ризик” та „диверсифікація інвестицій”. Визначено роль диверсифікації в загальній системі управління інвестиційною діяльністю банку. Досліджено інвестиційні ризики та обґрунтовано доцільність врахування ризику недостатньої диверсифікації.

Розроблено принципові підходи до формування диверсифікованого інвестиційного портфеля банку з врахуванням основних критеріїв вибору інструментів при вкладанні коштів в об'єкти інвестування з різними фінансовими характеристиками; особливостями регіонального розміщення вкладень, видами економічної діяльності та строками інвестування.

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення інструментарію та напрямів диверсифікації інвестиційної діяльності банку шляхом включення до банківського інвестиційного портфеля міжнародних інвестицій, об'єктів нерухомості та альтернативних активів, що дає змогу забезпечити оптимальне співвідношення ризику та дохідності.

Ключові слова: банківські інвестиції, інвестиційний портфель, інвестиційні інструменти, диверсифікація інвестицій, географічна диверсифікація, диверсифікація за видами економічної діяльності, портфельна диверсифікація, міжнародні інвестиції, інвестиції у нерухомість, альтернативні інвестиції.

Василенко Д.В. Диверсификация инвестиционной деятельности банков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - ГВУЗ “Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана”, Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена решению теоретических и практических проблем формирования банковского инвестиционного портфеля на основе диверсификации.

В работе уточнена и представлена авторская формулировка экономического содержания понятий «банковские инвестиции», «инвестиционный риск» и «диверсификация инвестиций». Определена роль диверсификации инвестиционной деятельности банка в разрезе функций управления, позволяющая всесторонне оценить эффективность процесса формирования и управления инвестиционным портфелем, как в целом, так и на каждом из этапов управления.

Рассмотрена сущность инвестиционных рисков, их классификационные признаки, проанализированы их основные характеристики, выявлены отрицательные проявления их влияния, а также характер финансовых последствий. Обоснована целесообразность учета риска недостаточной диверсификации.

Разработаны принципиальные подходы к формированию диверсифицированного инвестиционного портфеля банка с учетом основных критериев выбора инструментов, позволяющие обосновать применение определенной стратегии управления и обеспечить принятие обоснованных решений относительно распределения денежных средств между инвестиционными инструментами.

Диверсификацию банковской инвестиционной деятельности предложено осуществлять по четырем направлениям: в соответствии с финансовыми характеристиками объекта инвестирования, принадлежностью объекта инвестирования к определенному виду экономической деятельности, региональным размещением вложений и сроком инвестирования.

Географическую диверсификацию предлагается осуществлять на основе рейтинговой оценки инвестиционной привлекательности региона. Обоснована необходимость дополнения региональной диверсификации результатами изучения перспектив развития отдельных видов экономической деятельности и их диверсификацией, осуществляемой на основе интегральных ранговых показателей инвестиционной привлекательности с учетом предварительной оценки прогнозируемого развития отдельных видов экономической деятельности.

Диверсификацию инвестиционных инструментов в соответствии с финансовыми характеристиками объекта инвестирования рекомендовано осуществлять путем определения удельного веса каждого из видов финансовых инструментов в инвестиционном портфеле. Рекомендовано структуру инвестиционного портфеля, учитывающую различные степени диверсификации и уровни риска.

Рассмотрена возможность осуществления диверсификацию в соответствии со сроками инвестирования на основе использования модели параметризации временной структуры процентных ставок, многоцелевой оптимизации значений функции полезности и сценариев изменений временной структуры процентных ставок

Сформулированы предложения по усовершенствованию инструментария и направлений диверсификации инвестиционной деятельности банка благодаря включению в инвестиционный портфель международных инвестиций, объектов недвижимости и альтернативных инвестиций, обеспечивающие оптимальное соотношение риска и доходности.

...