Страхування життя: стан та перспективи розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра финансів

Реферат

з науки «Фінанси»

на тему: Страхування життя: стан та перспективи розвитку в Україні

Студента:

Спец. 6507, групи № 1, заочної ф.н.,

Тимощук Карини Сергіївни

Викладач:

Корзаченко О.Ю.

Київ КНЕУ 2015



Вступ

«Страхування життя убезпечує найцінніше, що Ви маєте: життя, здоров'я, здатність заробляти гроші, впевнене майбутнє. Це інструмент фінансового захисту, що гарантує Вам та Вашим близьким довгострокову матеріальну підтримку, дає можливість вберегтися від наслідків нещасного випадку, уникнути фінансових неприємностей та зберегти гідний рівень життя Вашої сім'ї у випадку непоправного.

За допомогою страхування життя Ви можете створити фінансовий резерв для виходу на пенсію, накопичити капітал для досягнення різноманітних цілей. Воно гарантує отримання коштів незалежно від допомоги, що надається згідно з системою державного пенсійного та/або соціального страхування.

Страхування життя - гарантований страховий захист та вдалий спосіб інвестицій. Невеличкі суми, які Ви, не вагаючись, витрачаєте щодня на різний дріб'язок, можуть забезпечити дієвий страховий захист та скласти Ваш майбутній капітал, одним словом, зробити крок назустріч життю, про яке Ви мрієте».

Ось такий опис процесу страхування Ви можете побачити на багатьох сайтах про страхування, страхування життя та ін.

На сьогодення, ця сфера є досіть розвиненою, а отже, ми повинні знати її сутність та особливості.

1) Страхування життя

Страхувамння -- одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.).

З другого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату.

Страхування життя є важливим засобом соціального забезпечення людини.

Страхування життя - це страхування, яке здійснюється на добровільній основі шляхом укладення договору страхування між страховиком (страховою компанією) та страхувальником (юридичною чи фізичною особою), згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові внески.

Страховики - юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони створюють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, виплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Страхування життя належить до виняткової діяльності компаній зі страхування життя (лайфових компаній).

Відповідно до ст. 38 Закону про страхування, страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Для працездатного населення цей вид страхування дає можливість компенсувати втрату доходу у зв'язку зі смертю годувальника, ушкодженням здоров'я, тимчасовою або повною втратою працездатності, виходом на пенсію тощо.



1. Страхування життя: особливості, цілі, принципи

1.1 Особливості страхування життя

Особливістю цієї сфери страхування є поєднання в її рамках усіх видів страхування, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового (накопичувального) страхування, а окремі - до інших видів страхування життя.

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування. Здійснення особистого страхування пов'язане з певними труднощами.

При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Значне поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни. Довгострокове страхування життя, договори за якими можуть бути укладені і на 10, і на 20, і на 40 років, дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави. Так, у разі страхування життя відповідальність страхової компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини (а не тільки від нещасного випадку, як це передбачено при страхуванні від нещасних випадків).

Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик.

Це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи договір, зобов'язаний відповідати на поставлені запитання, і відповідати чесно. Інакше договір страхування вважається недійсним.

При проведенні страхування життя основними страховими випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії потрібно визначити ймовірність цих подій.

На шляху до вирішення цього завдання важливе місце має вимірювання норм смертності. З цією метою складають таблицю смертності, яка ґрунтується на показниках статистичного обліку населення. Страховикові, який здійснює страхування життя, важливо знати фактори, які впливають на смертність населення.

Залежно від професії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втратити здоров'я і життя. Страховикові необхідно врахувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, з ряду причин чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Різні умови проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруднених з погляду екології зонах.

1.2 Цілі страхування життя 

Для визначення сутності страхування життя, крім страхових ризиків та об'єктів страхування, дуже важливо додатково знати мету страхування життя.

Страхування життя пропонує страхові гарантії виплат страхових сум та інвестиційні послуги для збільшення цих виплат у рамках накопичувального характеру страхування, за допомогою яких людина може вирішити свої соціальні та фінансові питання щодо стабілізації своєї життєдіяльності.

Реалізація соціальних завдань дозволяє подолати недостатність системи державного соціального страхування і доповнити її.

У той же час реалізація фінансових завдань, з одного боку, сприяє збільшенню особистих доходів, а з іншого - надає необхідні гарантії при здійсненні цілого ряду фінансово-кредитних операцій.

Ці завдання так тісно сплетені навколо основної мети страхування життя - запобігання критичного погіршення рівня життя людей, що завдання соціального характеру можна відокремити від фінансових вельми умовно. 

Завданнями соціального характеру, які розв'язуються з боку страхувальника, є: 

1) захист сім'ї у разі втрати годувальника та доходу померлого члена сім'ї; 

2) забезпечення в разі тимчасової або постійної втрати працездатності (інвалідності); 

3) забезпечення пенсії в старості; 

4) накопичення коштів для надання матеріальної підтримки дітям при досягненні повноліття, наприклад, для оплати їх освіти; 

5) оплата ритуальних послуг. 

У коло завдань фінансового характеру входять:

 1) накопичувальні завдання, пов'язані з отриманням інвестиційного доходу та вкладеннями капіталу; 

2) захист приватного бізнесу, збереження підприємства у разі смерті партнера по бізнесу, керівника підприємства чи «ключового» персоналу; 

3) захист спадщини шляхом:

а) оплати податку на спадщину за рахунок страхової суми, отриманої за полісом страхування життя;

б) полегшення передачі успадкованого майна одному із спадкоємців за рахунок прямого приватного права бенефіціара на страхову суму, вільну від прав кредиторів та інших спадкоємців;

в) законодавчо встановленого звільнення страхової суми від податку на спадщину; 

4) збільшення особистих доходів.

Вирішення цих соціальних завдань дозволяє страховикам одночасно реалізовувати і завдання фінансового характеру, такі як: 

- забезпечення більшої фінансової стійкості страхової компанії в довгостроковій перспективі; 

- стабілізація підвищення рентабельності страхових операцій при розширенні можливостей здешевлення продажу страхових полісів на ефекті обсягу і за рахунок інвестиційних доходів; 

- розширення можливостей довгострокового інвестування в реальний сектор економіки; інвестування у нововведення через значного масштабу резервів із страхування життя, що переводить страховиків з розряду спекулятивних інвесторів у розряд стабільних інституційних стратегічних інвесторів, які можуть конкурувати з інвестиційними фондами та банками; 

- захист свого приватного страхового бізнесу, збереження свого підприємства у разі смерті свого керівника або «ключового» персоналу шляхом розповсюдження програми страхування життя на свою власну страхову компанію; 

Таким чином, в кінцевому рахунку, страхувальник укладає договір страхування життя або з метою убезпечити свій рівень сімейного або особистого добробуту в разі передчасної смерті, або в інвестиційних цілях, щоб забезпечити майбутні фінансові потреби, а страховики, що організують страхування життя, забезпечують загальну довгострокову стійку фінансову стабільність свого страхового бізнесу, рентабельність страхових операцій, збалансованість страхового портфеля, розширення інвестиційного портфеля та підвищення його гарантованої прибутковості з одночасною соціальною реабілітацією свого приватного бізнесу, захищаючи його від негативної дії соціальних і політичних ризиків разом з державним соціальним страхуванням.

Завдяки цьому довгострокове страхування життя дозволяє вирішувати одночасно надзвичайно важливі завдання соціальної стабілізації, інвестування економічного зростання і всіляко підтримується державою. В умовах ринкової економіки воно являє собою один з найважливіших механізмів забезпечення економічної та соціальної стабільності. 

1.3 Принципи, що реалізуються в страхуванні життя 

Даний вид страхування базується на наступних принципах: дисконтування; участі в прибутку страховика за спеціальним інвестиційним полісами; викупу договору; прозорості страхування життя. 

- Принцип дисконтування. 

Важливим принципом страхування життя є дисконтування. У математичній статистиці цей принцип дозволяє досить точно визначати показники демографічного розвитку суспільства (такі як тривалість життя, ймовірність дожити або померти в певному віці), дає можливість страховикам планувати в часі майбутні страхові виплати. Тому страхові компанії з високим ступенем впевненості можуть використовувати страхові внески для інвестування, заздалегідь знаючи термін, коли настане час здійснити страхову виплату. 

- Принцип участі в прибутку страховика за спеціальним інвестиційним полісами.

Цей принцип заснований на тому, що страхові організації зі страхування життя, з огляду довгостроковий характер цього виду страхування, залучають страхувальників до участі в прибутку, який вони отримують від використання коштів страхових резервів. Щорічно страхова компанія направляє частину отримуваного прибутку на збільшення страхових сум за договорами страхування життя. Ця додаткова сума називається бонусом і підлягає виплаті тільки після закінчення терміну дії договору або настання страхового випадку.

Існує дві форми нарахування бонусів: 

1) щорічні бонуси, що нараховуються у вигляді оголошеного відсотка від страхової суми (прості і складні з урахуванням реінвестування); 

2) остаточний бонус, що нараховується страховою компанією після закінчення терміну договору або у разі претензії з метою підвищення зацікавленості клієнта у збереженні дії договору на весь термін або заохочення за тривалий термін оплати премій при довічному страхуванні. Остаточний бонус тим більше, чим довше строк дії договору. 

Принцип викупу договору. 

Цей принцип заснований на викупної суми, яка являє собою грошову суму, що сплачується страховиком страхувальникові, який побажав з якої-небудь причини розірвати договір страхування життя.

Викупна сума - це вартість накопиченого за договором довгострокового страхування життя резерву премій на день дострокового розірвання договору.

Прозорість страхування життя. 

Цей важливий принцип страхування життя означає, що страхувальник при укладанні договору і під час його дії має право вимагати від страхової компанії всю інформацію про її діяльність та про проведені нею страхових операціях, щоб клієнтові були зрозумілі основні умови, на яких він підписує контракт. 



1.4 Соціально-економічна роль страхування життя та її функції

Всі розкриті і перераховані вище принципи страхування сприяють тому, що сутність страхування проявляє себе крім ризико-захисної та превентивної функцій в наступних функціях страхування життя: 

1)соціальної; 

2)ощадно-накопичувальної; 

3) інвестиційної; 

4)кредитної. 

Зокрема, страхування життя широко використовується для вирішення соціальних проблем суспільства, тобто воно виконує соціальну функцію. 

Ця функція проявляється в декількох аспектах.

Перш за все, страхові компанії фінансують лікування і реабілітацію потерпілих, компенсують останнім втрачені доходи. У випадку смерті застрахованого його близьким виплачуються кошти, які дозволяють не знижувати рівень життя.

Тим самим страхування життя виконує роль стабілізатора рівня життя громадян, зберігаючи одночасно соціальну стабільність суспільства. 

В останні роки істотно зростає роль страхування життя в пенсійному забезпеченні, саме пенсійне страхування стало видом страхування життя. 

Договори пенсійного страхування, що укладаються за рахунок коштів громадян або їх роботодавців, з одного боку, підвищують рівень життя пенсіонерів, а з іншого - знижують фінансове навантаження на державу. 

Довгострокове страхування життя має важливе значення в системі суспільних економічних відносин, що дозволяє говорити про особливу соціальної функції страхування як форми організації індивідуальних накопичень населення.

Ощадна функція страхування життя дозволяє накопичити в рахунок укладеного договору страхування заздалегідь обумовлену грошову страхову суму.

Зазначена сума формується з місячних або щоквартальних страхових премій, які оплачуються страхувальником страховикові. 

Поряд із внесками в ощадні каси страхування життя є однією із зручних форм приміщення і зберігання грошових заощаджень населення. Страхування життя дає можливість громадянам здійснювати довгострокові заощадження страхового призначення шляхом регулярної сплати відносно доступних страхових внесків. Тим самим ощадна справа і страхування життя не дублюють, а доповнюють один одного, відображаючи різні ощадні інтереси населення. 

За допомогою страхування життя мобілізуються великі накопичення для розвитку, інвестування і кредитування національної економіки. Тим самим страхування життя виконує інвестиційну і кредитну функції. 

У цілому в страхуванні життя одночасно поєднуються ризикова і превентивна функції з соціальної, ощадно-накопичувальної, інвестиційної та кредитної функціями. При цьому особливу відміну від ризикових видів страхування (особливо страхування від нещасних випадків і медичного страхування) страхування життя набуває саме завдяки цим останнім трьох функцій. 



2. Види страхування життя 

Теорія і практика страхування життя демонструє велику різноманітність видів договорів страхування життя, укладаються страховими організаціями при реагуванні на найменші зміни у функціонуванні фінансового ринку. Проте всі види страхування життя мають певні типові характеристики, вироблені за всю історію розвитку цього виду страхування. 

Головними критеріями, за якими розрізняють види страхування життя, є:

а) об'єкт страхування; 

б) предмет страхування; 

в) порядок сплати страхових премій; 

г) період дії страхового покриття; 

д) форма страхового покриття; 

е) вид страхових виплат; 

ж) форма укладення договору. 

Таким чином, грунтуючись на даних умовах, виділяють наступні види страхування. 

1. По виду об'єкта страхування життя розрізняють: 

Ш страхування власного життя, коли застрахований і страхувальник - одна особа; 

Ш страхування у відношенні іншої особи, коли застрахований і страхувальник - різні особи; 

Ш спільне страхування життя на основі принципу першої або другої смерті. 

2. Залежно від предмету страхування життя виділяють: 

Ш страхування на випадок смерті; 

Ш страхування на дожиття. 

3. Залежно від порядку сплати страхових премій виділяють: 

Ш страхування життя з одноразовою (одноразової) премією; 

Ш страхування життя з періодичними преміями, що сплачуються: 

Протягом терміну договору; 

Протягом обмеженого періоду часу, меншого, ніж термін договору; 

Протягом усього життя. 

Одноразова премія увазі оплату страхового внеску один раз при підписанні договору. 

Періодичні премії сплачуються щорічно, щоквартально або щомісячно. 

4. За періодом дії страхового покриття розрізняють: 

Ш довічне страхування (на все життя); 

Ш страхування життя на певний період. 

5. Залежно від форми страхового покриття можна виділити наступні форми страхування життя: 

Ш на твердо встановлену страхову суму; 

Ш з порядку спадання страховою сумою; 

Ш із зростаючою страховою сумою; 

Ш при збільшенні страхової суми відповідно до зростання індексу роздрібних цін; 

Ш при збільшенні страхової суми за рахунок участі в прибутку страховика; 

Ш при збільшенні страхової суми за рахунок прямого інвестування страхових премій у спеціалізовані інвестиційні фонди. 

6. По виду страхових виплат розрізняють страхування життя: 

Ш з одноразовою виплатою страхової суми; 

Ш з виплатою ренти (ануїтету); 

Ш з виплатою пенсії. 

7. За способом укладання договорів страхування життя діляться на договори: 

Ш індивідуальні; 

Ш колективні. 

У теорії та практиці страхування життя прийнято виділяти три базових типи страхування, що мають істотні відмінності по цілій сукупності вищенаведених критеріїв: 

1) Термінове страхування життя - страхування життя на випадок смерті, що укладається на певний строк; 

2) Довічне страхування - страхування на випадок смерті протягом всього життя застрахованого; 

3) Змішане страхування життя - страхування та на випадок смерті, і на дожиття протягом певного періоду часу. Є й більш широкі види змішаного страхування життя, коли страхування на випадок смерті і страхування на дожиття поєднуються з медичним страхуванням, страхуванням від нещасних випадків або навіть страхуванням відповідальності. 

Існують і інші класифікації базисних типів страхування життя. 

Наприклад, виділяють три групи (класу) страхування життя, які можуть існувати як окремо, так і в тій чи іншій комбінації: 

- термінове страхування життя; 

- страхування на дожиття; 

- довічне страхування. 

В окремі підвиди виділяють види страхування життя, похідні від базових типів і існують усередині них: пенсійне страхування; ануїтетне, або рентне, страхування життя.



3. Перспективи розвитку страхування життя в Україні

Звісно, ринок страхування життя в Україні перебуває тільки на початковому етапі свого розвитку. Але динаміка зібраних премій зі страхування життя вселяє певний оптимізм.

Так, починаючи з 1999 р., який відзначився найбільшим скороченням послуг зі страхування життя (обсяг премій становив 7,6 млн грн) у 2003 р. цей обсяг зріс до 73 млн грн, а у 2006 р. перевищив 450 млн грн.

Світ демонструє зростання частки страхування життя у структурі ВВП. У Японії така частка становить 13 %, у Швейцарії- 12, Південній Африці - 16, Словенії - 5, Польщі - понад 3 %. У середньому в розвинених країнах ця частка коливається від 2 до 6 % ВВП.

В Україні ринок страхування в цілому займає близько 2 % ВВП, а страхування життя - 3,3 % страхового ринку. І все-таки це рух вперед, адже ще кілька років тому частка страхування життя становила тільки 0,5 % від загального обсягу страхового ринку.

За оцінками окремих експертів, в Україні лише третя частина коштів ринку страхування працює на економіку України, а решта коштів припадає на тіньовий капітал. страхування життя соціальний захист

Тому даному історичному етапі розвитку України гостро стоїть проблема повернення довіри до страхової галузі, створення таких умов, за яких страховим компаніям буде не вигідно займатися псевдо страхуванням. Цю проблему можна вирішити лише комплексною системою заходів , серед яких головна роль відводиться посиленню нагляду за страховою діяльністю, змінами законодавства, в тому числі податкового законодавства.

Україна перебуває у стані перебудови соціального захисту населення.

За оцінками експертів, майже 70% населення проживає на межі бідності.

Стара система соціального захисту незахищених верств населення зруйнована, а нова в умовах дії ринкових регуляторів недобудована.

Проте є всі підстави очікувати зростання попиту населення України на ці послуги, а також зростання бажання страховиків займатися страхуванням життя, що спричинить зростання конкуренції та поліпшення якості послуг у цій сфері.

Частково питання подолання бідності та соціального захисту населення вирішують через страхування життя, медичного страхування, обов'язкового загальнодержавного страхування від нещасних випадків чи професійних захворювань, а також страхування інших ризиків фізичних осіб.

Зазначене також говорить на користь розвитку страхового ринку.

Становлення страхового ринку в Україні, подальший його успішний розвиток залежить від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності страхових організацій, подальшої інтеграції України у міжнародні структури співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням, залучення ринок страхування до вирішення найважливіших питань соціального страхування.

Гальмуючим розвитком ринку страхування в Україні є те , що капіталізація і стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній є незадовільним і не забезпечує їх конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку. Також серед гальмуючих факторів слід виділити обмеженість інвестиційної діяльності страховиків.

Отже, з метою підвищення фінансової надійності страховиків, усунення проблемних питань розвитку страхової справи пропонується наступне:

- розробка та прийняття концепції розвитку ринку страхування України до 2015 року, яка передбачала б урахування принципів та стандартів , рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за страховою діяльністю, стандартів СОТ, а також законодавства ЄС у сфері страхування;

- врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території України;

- удосконалення системи оподаткування та державного нагляду в сфері операцій перестрахування у нерезидентів;

- Розробити Страховий кодекс, який би вмістив у себе весь комплекс законодавчих актів у сфері страхування і визначав взаємовідносини між усіма учасниками ринку страхування;

- Створити незалежний інститут експертизи договорів страхування і страхових випадків;

- Розробити більш дієві заходи, що запобігають зростанню злочинності в сфері страхового бізнесу;

- Перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, розширити обсяг, підвищити якість, точність і прискорити публікацію зведень про стан ринку страхування;

- Створити на телебаченні регулярну інформаційну програму про страхування;

- Ввести факультативне вивчення учнями загальноосвітніх шкіл основ страхової справи, тощо.



Висновок

Таким чином, ринок страхування України не відображає достатньо інтереси страхувальників, не створює достатніх умов для соціального захисту населення.

За роки ринкових реформ вдалося вивести ринок страхування на новий рівень. Проте на сьогодні він не відіграє достатньої ролі у забезпеченні соціального захисту та забезпечення достатнього обсягу інвестиційних ресурсів в економіку країни.

Проте є всі підстави очікувати зростання попиту населення України на ці послуги, а також зростання бажання страховиків займатися страхуванням життя, що спричинить зростання конкуренції та поліпшення якості послуг у цій сфері.



Список використаних джерел

1. Архипов, А.П., Гомеля, В.Б., Туленти, Д.С. Страхування. Сучасний курс: Підручник / за ред. Є.В. Коломіна - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 416 с. 

2. Ермасов, С.В., Ермасова, Н.Б. Страхування: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Вища освіта, 2008. - 613 с. - (Основи наук) 

3. Сахірова, Н.П. Страхування: Навчальний посібник. - М.: ТК Велбі, Видавництво Проспект, 2006. - 744 с. 

4. Сплетухов, Ю.А., Дюжіков, Є.Ф. Страхування: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 312 с. - (Вища освіта) 

5. Страхування: Підручник / за ред. Т.А. Федоровою. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Економіст, 2006. - 875 с. 

6. Щербаков, В.А. Страхування: Навчальний посібник. - М.: КНОРУС, 2007. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru

...