Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

БАРАНОВ АНДРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 368.011.3

УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМ ПОРТФЕЛЕМ

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти та науки України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Мурашко Олена Володимирівна,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», заступник завідувача кафедри страхування

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Вовчак Ольга Дмитрівна,

Університет банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри банківської справи

кандидат економічних наук, доцент

Позднякова Людмила Олексіївна,

Національний університет Державної податкової служби України, доцент кафедри фінансових ринків та фінансових послуг

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м.Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах циклічного розвитку економіки, становлення ринку фінансових послуг, настання природних і техногенних катастроф, ринок страхових послуг є важливою ланкою фінансової системи країни, яка забезпечує страховим захистом фізичних та юридичних осіб від ризикових обставин. Основними суб'єктами ринку виступають страховики, які надають страхові послуги фізичним та юридичним особам. Вони беруть значні зобов'язання перед своїми клієнтами за відповідну плату. Від спроможності страхових організацій своєчасно та в повній мірі виконувати взяті на себе зобов'язання буде залежати фінансовий стан їхніх клієнтів. Для забезпечення спроможності виконувати страхові зобов'язання страховики повинні бути фінансово надійними. В сучасних умовах зростає значущість такого чинника забезпечення фінансової надійності страховика як формування збалансованого страхового портфеля.

Величина та структура страхового портфеля визначають діяльність кожного страховика на ринку страхових послуг. За допомогою нього актуарії прогнозують обсяг надходжень страхових премій за договорами страхування, передбачають з певною ймовірністю настання страхових подій, визначають середні величини збитків за ними, а, як наслідок, прогнозують фінансові результати діяльності. страховий ризик портфель фінансовий

Якість та структура портфелів вітчизняних страховиків не є оптимальними, тому виникла об'єктивна необхідність здійснення їх постійного коригування, виходячи з тенденцій на ринку, власних фінансових та організаційних можливостей, мети та цілей, які ставлять перед менеджментом власники. Управління страховим портфелем надасть змогу здійснювати цілеспрямований вплив на величину прибутку, який отримує страхова організація.

Дослідженню сутності поняття «страхового портфеля» та управлінню ним як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі приділено недостатньо уваги, незважаючи на його важливість у забезпеченні фінансової надійності страхової організації. Вагомий внесок у дослідження сутності страхового портфеля та його впливу на фінансову надійність страхової організації внесли вітчизняні вчені: В. Д. Базилевич, О. І. Барановський, Н. М. Внукова, К. Г. Воблий, О. Д. Вовчак, О. О. Гаманкова, О. В. Мурашко, С. С. Осадець, Л. О. Позднякова, Я. П. Шумелда, а також зарубіжні - Т. Є. Гварліані, С. Л. Єфімов, Є. В. Коломін, В. К. Коньшин, Л. О. Орланюк-Малицька, В. К. Райхер, Л. І. Рейтман, К. Є. Турбіна, В. В. Шахов, Р. Т. Юлдашев, Л. О. Юрченко, Н. М. Яшина.

Зокрема, сучасна вітчизняна і російська економічна думка з питань страхування, в основному, розглядає сутність страхового портфеля лише через призму чинників, що впливають на фінансову надійність страховика. Окремого системного дослідження управління страховим портфелем в сучасних умовах немає. Теорія страхового портфеля відстає від практики.

Ґрунтовний зарубіжний досвід управління страховим портфелем не може бути використаним в повній мірі. Це пов'язано, перш за все, із особливостями законодавчого регулювання, відсутністю висококваліфікованих кадрів, які б могли пристосувати його до умов вітчизняної страхової справи, різними умовами господарювання страхових організацій.

Отже, вирішення питань щодо удосконалення управління страховим портфелем, зокрема, розробки комплексної системи показників його оцінки та визначення оптимальної структури є нагально необхідними. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, визначення її мети та завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України (м. Київ) і є складовою тем: «Управління фінансами підприємств та розвиток страхового ринку» (№ ДР 101V009213) та «Система страхового захисту в умовах розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки» (№ ДР 0106U004360). Особисто автором в рамках науково-дослідних тем опрацьовані рекомендації з формування та управління страховим портфелем страховиків, розроблена комплексна система показників його оцінки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад управління страховим портфелем та розробка практичних рекомендацій з визначення такої структури страхового портфеля, використання якої забезпечить підвищення фінансової надійності страхової організації.

Для досягнення поставленої мети визначено основні завдання дисертаційної роботи:

§ розкрити сутність страхового ризику як складової страхового портфеля;

§ дослідити теоретичні засади страхового портфеля;

§ обґрунтувати необхідність управління страховим портфелем та його основні завдання;

§ дослідити вплив збалансованого страхового портфеля на фінансову надійність страхової організації;

§ визначити етапи відбору ризиків як інструменту формування збалансованого страхового портфеля;

§ розробити комплексну систему показників оцінки страхового портфеля;

§ запропонувати методологічні підходи щодо визначення оптимальної структури страхового портфеля;

§ дослідити роль перестраховувальних операцій як інструменту розподілу та перерозподілу ризиків в процесі формування збалансованого страхового портфеля.

Об'єктом дослідження є процес управління страховим портфелем страхової організації.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають у процесі формування, оцінки та управління страховим портфелем.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання сутності страхового портфеля. Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використано методи наукового пізнання: системно-структурний та абстрактно-логічний - для дослідження сутності страхового ризику та страхового портфеля; порівняльний аналіз - для оцінки страхового портфеля в різних страхових організаціях; спеціальні методи статистичного, фінансового і економічного аналізу - при оцінці тенденцій розвитку ринку страхових послуг України та окремих страхових організацій; системний аналіз - при розробці комплексної системи показників оцінки страхового портфеля страховика; статистичних групувань - для дослідження процедури створення тарифікаційної сітки; методи економіко-математичного моделювання - при визначенні оптимальних структур страхового портфеля в залежності від цілей його управління, які стоять перед керівництвом страховика; монографічний - при дослідженні необхідності здійснення управління страховим портфелем.

Для обробки економічної інформації, побудови таблиць, діаграм, графіків, алгоритмів використані сучасні комп'ютерні технології і пакет прикладних програм Microsoft Excel.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяльність вітчизняних страхових організацій; наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання, матеріали науково-практичних конференцій з питань управління страховим портфелем; офіційні статистичні матеріали; дані звітності страхових організацій України, а також матеріали фінансової та статистичної звітності групи страхових організацій, зібрані та опрацьовані дисертантом власноруч.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, одержані автором у процесі розв'язання поставлених у дисертації завдань та які відображають наукову новизну дослідження, полягають у наступому:

Вперше:

§ обгрунтовано відмінність між визначеннями таких понять як «збалансований страховий портфель», «однорідний страховий портфель», «диверсифікований страхований портфель», «оптимальний страховий портфель», доведено необхідність окремого їх використання залежно від цілей управління страховим портфелем. Це дало змогу розробити окремі підходи до їх формування;

§ розроблена комплексна система показників оцінки страхового портфеля, яка включає показники величини, структури, однорідності, збалансованості, збитковості, доходності та ризиковості страхового портфеля.

Удосконалено:

§ визначення поняття «страхового ризику» як конкретного об'єкту страхування, що характеризується власною страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку, з приводу якого менеджментом приймаються рішення, які повинні подолати невизначеність в ситуації невідкладного вибору;

§ визначення поняття «страхового портфеля» як сукупності страхових ризиків, які приймаються на страхування; фактичної кількості застрахованих об'єктів або кількості договорів страхування; сукупності страхових премій, отриманих страховою організацією за укладеними договорами страхування; розміру сукупної страхової суми; сукупної відповідальності страховика (перестраховика) за всіма діючими договорами страхування;

§ класифікацію страхових портфелів за ознаками, які передбачають врахування: співвідношення ризику та доходу (класичні, диверсифіковані, спеціалізовані та авантюрні); строку дії договорів страхування (портфелі з короткостроковими та довгостроковими договорами страхування, змішані); регіональної приналежності (транснаціональні, національні та регіональні);

§ методологічні підходи щодо формування оптимального страхового портфеля на основі співвідношення його очікуваної прибутковості та величини ризику залежно від цілей управління страховим портфелем.

Набули подальшого розвитку:

§ визначення поняття «управління страховим портфелем» як застосування актуарних методів і технічних прийомів до сукупності різноманітних страхових ризиків, які пропонуються на страхування або вже входять до складу страхового портфеля, що дозволяють коригувати величину та структуру портфеля з метою забезпечення його фінансової стійкості, досягнення максимального рівня доходу страхової організації, збереження величини її власного капіталу та фінансового забезпечення страхових зобов'язань;

§ визначення поняття «управління перестраховувальними операціями» як системи заходів або прийомів визначення оптимального власного утримання та забезпечення вибору найбільш ефективних методів та форм здійснення перестраховувальних операцій з метою формування збалансованого страхового портфеля та фінансового забезпечення страхових зобов'язань.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації наукові, методичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані державними органами та установами, об'єднаннями страхових організацій, страховими організаціями, що мають відношення до страхування іншого, ніж страхування життя в умовах ринкової економіки.

Пропозиції автора щодо удосконалення окремих визначень з метою покращення понятійного апарату, розроблення системної класифікації страхових портфелів, створення комплексної системи показників оцінки страхового портфеля з метою державного нагляду за страховими організаціями були враховані під час розробки законодавчих та нормативних актів з питань страхування (довідка Міністерства економіки України № 53-20/362 від 02.06.2008 року).

Вищезазначені пропозиції також використано під час опрацювання проекту нової редакції Закону України «Про страхування» (довідка Ліги страхових організацій України № 459/ІІІ-6 від 24.06.2008 року).

Результати дисертаційного дослідження, зокрема, комплексна система показників оцінки страхового портфелю та методологічні підходи щодо розрахунку економіко-математичних моделей оптимальних страхових портфелів в залежності від цілей, які ставляться перед страховою організацією власниками стосовно її управління, були впровадженні в роботі ЗАТ «СК «ПРОВІДНА», що дозволило отримати позитивні результати в налагодженні управління страховим портфелем (довідка ЗАТ «СК «ПРОВІДНА» № 16-18/3137 від 26 червня 2008 року).

Теоретичні та науково-практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі кафедрою страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисциплін «Страхування» та «Страховий менеджмент» в системі підготовки бакалаврів і магістрів за спеціальністю «Фінанси» (довідка ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» від 25 червня 2008 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею. Усі наукові результати, узагальнення, пропозиції та рекомендації щодо удосконалення управління страховим портфелем, які викладені в дисертації, є особистим надбанням автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати, викладені в дисертації, доповідались і дістали схвальну оцінку на таких науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації» (Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 6-7 грудня 2006 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансова система України: становлення та розвиток» (Острог, 20-21 квітня 2007 року), IV Всеукраїнській науковій конференції «Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу» (Донецьк, 24-26 квітня 2007 року), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Теория и практика экономики и предпринимательства» (Алушта, 10-12 травня 2007 року), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Світові тенденції формування та функціонування ринку страхових послуг: національний аспект» (Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 6 грудня 2007 року), Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та проблеми інноваційної розбудови України» (Дніпропетровськ, 5 березня 2008 року), Міжнародній конференції молодих учених і студентів «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Тернопіль, ТНЕУ, 27-28 березня 2008 року).

Публікації. Основні наукові положення та результати прикладного характеру дисертаційної роботи опубліковано в 10 наукових працях. Загальний обсяг становить 3,39 друк. арк., у тому числі 1 підрозділ у колективній монографії - 0,75 друк. арк., 5 статтей у наукових фахових виданнях - 2,27 друк. арк. і 4 публікації в інших наукових виданнях - 0,37 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 119 найменувань та 6 додатків. Загальний обсяг роботи складає 207 сторінок комп'ютерного тексту, який включає 27 таблиць на 15 сторінках, 27 рисунків на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні аспекти управління страховим портфелем» досліджено сутність страхового портфеля, його класифікацію, теоретичні засади управління портфелем та його вплив на фінансову надійність страховика.

Найважливішою складовою страхового портфеля є страховий ризик. Одностайності стосовно тлумачення цього поняття серед вітчизняних та зарубіжних вчених немає. Більшість трактувань характеризує ту чи іншу ознаку страхового ризику, той чи інший аспект діяльності страховика з управління ризиками. Немає системного та комплексного визначення, яке б розкривало сутність та зміст даного поняття.

Автором пропонується визначення страхового ризику як конкретного об'єкту страхування, що характеризується власною страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку, з приводу якого менеджментом приймаються рішення, які повинні подолати невизначеність в ситуації невідкладного вибору. Страховий ризик розглядається не просто як об'єкт страхування, а як об'єкт страхування з власними, характерними тільки йому та невіддільними від нього страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку. Будь-який об'єкт може стати страховим ризиком лише набувши вищезазначених характеристик.

У сучасній економічній літературі поняття страхового портфеля використовується для позначення обсягу страхових премій, отриманих страховиком за укладеними договорами страхування.

Страховий портфель потрібно, насамперед, розглядати з позиції сукупності страхових ризиків, які приймаються на страхування. Використовуючи саме сукупність страхових ризиків, а не договорів страхування чи страхових премій, можна дати якісну характеристику страхового портфеля. Не слід нехтувати і кількісною характеристикою страхового портфеля. Вона дає змогу оцінити діяльність страховика, визначивши загальну кількість укладених договорів страхування, величину зібраних страхових премій, кількість застрахованих об'єктів тощо. Величина страхового портфеля, як сукупної страхової суми за укладеними договорами страхування, дає змогу з'ясувати загальний обсяг зобов'язань страховика.

На думку автора дослідження, страховий портфель - це сукупність страхових ризиків, які приймаються на страхування; фактична кількість застрахованих об'єктів або кількість укладених договорів страхування; обсяг страхових премій, отриманих страховиком за укладеними договорами страхування; розмір сукупної страхової суми; сукупна відповідальність страховика за всіма діючими полісами тощо.

Класифікація страхового портфеля - це система розподілу страхового портфеля як єдиного цілого на окремі складові (різні види) в залежності від специфіки діяльності страхової організації, характеристики об'єктів страхування, особливостей страхових ризиків та асортименту страхових послуг з метою їх [складових] аналізу.

В табл. 1 приведено структуру страхового портфеля ринку страхових послуг України. Цей портфель включає всі види страхування, послуги з яких надаються вітчизняними страховиками.

Аналіз даних табл. 1 дозволяє зробити висновок про недосконалість структури страхового портфеля ринку страхових послуг України. Залишаються малорозвиненими особисті види страхування та види страхування відповідальності, частка яких на кінець 2008 року залишилася низькою на рівні відповідно 6,0 та 4,2 %. Не відіграють своєї важливої ролі і обов'язкові види страхування, частка яких протягом 2006-2008 років залишалася не більшою 9 %. Зроблені висновки підтверджують актуальність дослідження та необхідність коригування страхового портфеля.

Таблиця 1

Структура страхового портфеля ринку страхових послуг України за 2006-2008 роки*

Види страхування	Валові страхові премії, млн. грн.
	2006	%	2007	%	2008	%
Страхування життя	450,8	3,2	783,9	4,4	1095,5	4,6
Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:	13379,2	96,8	17224,3	95,6	22913,1	95,4
Добровільне особисте страхування	723,4	5,2	1021,2	5,7	1451,3	6,0
Добровільне майнове страхування	11114,5	80,4	14150,9	78,5	18409,3	76,7
Добровільне страхування відповідальності	490,7	3,6	592,6	3,3	1018,8	4,2
Недержавне обов'язкове страхування	954,2	6,9	1427,2	7,9	2016,0	8,4
Державне обов'язкове страхування	96,3	0,7	32,4	0,2	17,7	0,1
Всього (всі види страхування)	13830,0	100,0	18008,2	100,0	24008,6	100,0

*Розраховано автором за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

На страховий портфель проектується ефект заміни стаціонарної сукупності на нестаціонарну, і фактичний страховий портфель завжди відрізняється від розрахункового. Тому цілком логічно виникає об'єктивна необхідність управління страховим портфелем.

Під управлінням страховим портфелем потрібно розуміти застосування актуарних методів і технічних прийомів до сукупності різноманітних страхових ризиків, які пропонуються на страхування або вже входять до складу страхового портфеля, що дозволяють коригувати величину та структуру портфеля з метою забезпечення його фінансової стійкості, досягнення максимального рівня доходу страхової організації, збереження величини її власного капіталу та фінансового забезпечення страхових зобов'язань.

Формування збалансованого страхового портфеля є найважливішою задачею страховика, оскільки саме на цьому етапі закладається фундамент усієї подальшої страхової діяльності.

В дисертаційному дослідженні з'ясовано сутність таких понять як «збалансований страховий портфель», «диверсифікований страховий портфель», «однорідний страховий портфель» та «оптимальний страховий портфель». Більшість вітчизняних та зарубіжних вчених вживають ці поняття як синоніми, хоча, на нашу думку, вони є різними. Усвідомлення кожного з цих понять буде необхідним і безпосереднім практикам, і теоретикам. Це дозволить першим зрозуміти те, до чого прагне страхова організація, оскільки формування однорідного портфеля не обов'язково призведе до формування оптимального страхового портфеля і навпаки, а другим - досліджувати і розробляти певні концепції та стратегії їх досягнення.

За збалансованим страховим портфелем повинно відбуватися збалансування наступних показників за результатами діяльності страховика за певний період:

§ кількості новоукладених договорів страхування та кількості договорів, строк дії за якими закінчився (причому це має відбуватися в розрізі асортименту страхових послуг, що надаються страховою організацією на ринку);

§ обсягу зібраних страхових премій за новоукладеними договорами та обсягу премій, зібраних за припиненими договорами страхування;

§ величини сукупного страхового ризику, прийнятого на страхування за новоукладеними договорами страхування, та величини ризику, що був прийнятий на страхування за припиненими договорами страхування;

§ середнього строку дії новоукладених договорів страхування та відповідного строку дії припинених договорів;

§ сукупної страхової суми за новоукладеними договорами та сукупної страхової суми за припиненими договорами страхування;

§ кількості об'єктів, прийнятих на страхування за новоукладеними договорами страхування, та кількості об'єктів, які були застраховані за припиненими договорами страхування.

Наявність диверсифікованого страхового портфеля передбачає, що страховик надає певний перелік страхових послуг. Кожний вид яких характеризується своїми характеристиками, насамперед, це прибутковість та величина ризику. За допомогою ефекту диверсифікації і, насамперед, за рахунок наявності кореляції між відповідними характеристиками, можна досягти багатьох позитивних моментів: збільшення прибутковості та зменшення величини ризику за страховим портфелем, територіальної та часової розкладки збитку, що зменшить в свою чергу ймовірність настання кумуляції збитку.

Однорідний страховий портфель складається з однакових страхових ризиків, причому вони мають бути однаковими за всіма можливими показниками. Однорідний страховий портфель може бути збалансованим, якщо ризики однорідні за величиною та ймовірністю настання страхової події, проте збалансований портфель не обов'язково може бути однорідним.

Оптимальним страховим портфелем може бути такий портфель, за яким виконується певна оптимізаційна умова. Наприклад, максимізація прибутковості за страховим портфелем при заданій величині ризику.

Отже, можна зробити висновок про те, що кожне з цих понять є самостійним і завершеним. Проте для цілей, до яких мають прагнути страховики, можна віднести лише формування збалансованого або оптимального страхового портфеля.

У розділі 2 «Методологічні аспекти оцінки страхового портфеля» досліджено особливості формування страхового портфеля та запропоновано ряд методологічних підходів щодо його оцінки.

Процес формування страхового портфеля починається з відбору ризиків, що приймаються на страхування та з яких, власне, і буде складатися портфель. Незважаючи на те, що поняття «відбір ризиків» вживають майже всі вітчизняні та зарубіжні як вчені, так і практики, повноти та одностайності у його визначенні немає.

Автором пропонується власне визначення відбору ризиків як цілеспрямованої діяльності страхової організації щодо ідентифікації та оцінки ризиків, що пропонуються на страхування, та прийняття рішення про їх прийняття на страхування або відхилення з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій та формування збалансованого страхового портфеля.

Від того як страховик здійснює відбір ризиків, яким він формує страховий портфель, буде залежати його оцінка та подальший результат, отриманий від її використання.

На першому етапі відбору ризиків здійснюється побудова тарифікаційної системи та розрахунок тарифних ставок. Створення детальної тарифікаційної системи забезпечує формування страхових резервів в обсязі, достатньому для виконання страховиком своїх зобов'язань і забезпечення його фінансової надійності. Це здійснюється за рахунок встановлення таких тарифних ставок, які максимально можливо відображають ризик, що страхова організація приймає на страхування.

На другому етапі відбувається систематичне виявлення та вивчення ризиків, які характерні для конкретного об'єкту страхування.

На третьому етапі андерайтеру необхідно визначитися з тим, чи є ризик прийнятним для страхування. Адже далеко не кожний ризик страхова організація може прийняти на страхування.

На четвертому етапі здійснюється оцінка ризику. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практиці роботи страховиків, тому що визначає величину необхідних страхових резервів, а отже, і можливості відшкодування збитків застрахованих як у звичайні, так і в особливо несприятливі роки.

На п'ятому етапі проводиться контроль за ризиками, який має на меті приведення їхніх величин до фінансових можливостей страхової організації.

На нашу думку, для визначення мінімальної величини страхового портфеля, розмір якого за величиною зібраних страхових премій є достатнім для формування страхових резервів, адекватних прийнятим страховим зобов'язанням, та покриття витрат на здійснення страхової (перестраховувальної) діяльності та функціонування організації, потрібно використовувати аналіз беззбитковості, який набув широкого розвитку завдяки своїй простоті та вичерпності інформації, яку можуть отримати аналітики.

Практична цінність аналізу беззбитковості страхової організації полягає в тому, що цей підхід дозволить:

§ планувати кількість договорів страхування, які необхідно укласти для забезпечення беззбиткової діяльності страхової організації;

§ коригувати величину та структуру страхових тарифів;

§ порівнювати прибутковість (збитковість) окремих видів страхування, що дає підстави для вибору оптимального страхового портфеля;

§ планувати величину та структуру страхового портфеля;

§ управляти витратами на ведення справи.

Даний аналіз не можна повністю без застережень застосувати для страхових організацій. Страховий бізнес є досить специфічним та істотно відрізняється від інших. Саме тому, необхідно враховувати специфіку діяльності даної сфери.

Аналіз беззбитковості дає змогу кожного звітного періоду визначати співвідношення між елементами страхового тарифу відповідно до тих даних, що складаються на практиці. Такі співвідношення дають можливість проводити аналіз ефективності діяльності страхової організації. Розроблені на їх основі коефіцієнти можна порівнювати в динаміці по окремому страховику та по групам страховиків.

Враховуючи особливості формування страхового портфеля та його важливість в діяльності будь-якого страховика, можна дійти висновку про необхідність комплексної системи показників його оцінки. На сучасному етапі не існує цілісної системи оцінки страхового портфеля. Тому автором розроблена така система показників, яка включає ряд показників, що об'єднані в окремі групи. Це показники величини, структури, однорідності, збалансованості, доходності, збитковості та ризиковості страхового портфеля.

Показники величини страхового портфеля характеризують розміри тих складових, з яких він складається.

Показники структури страхового портфеля характеризують його склад, тобто структуру сукупностi за різними ознаками. Вони визначаються співвiдношенням розмiрiв складових частин сукупностi до загального пiдсумку.

Показники однорідності страхового портфеля визначаються за розміром страхової суми та величиною ризику.

Показники збалансованості страхового портфеля характеризують збалансованість окремих показників страхового портфеля в різних періодах. Вони визначаються співвiдношенням значень показників у розрахунковому та попередньому періодах.

Показники збитковості страхового портфеля визначаються як співвідношення суми збитку до відповідної базової величини. Характеризують ефективність та результативність діяльності страховика.

Показники доходності та ризиковості страхового портфеля доцільно розглядати разом. Для страхової організації більш цінним є не конкретне значення того чи іншого показника, а саме їх співвідношення. Цей показник дозволяє співставити витрати на виплату страхових відшкодувань або страхових сум з обсягом прийнятих страхових зобов'язань.

За допомогою даної комплексної системи показників оцінки страхового портфеля страховики постійно здійснюватимуть моніторинг стану страхового портфеля і швидко реагуватимуть на виявлені негативні тенденції.

У розділі 3 «Організація управління страховим портфелем» розроблено методологічні підходи щодо формування оптимального страхового портфеля на основі співвідношення його очікуваної прибутковості та величини ризику залежно від цілей управління страховим портфелем.

В основу методологічних підходів щодо формування оптимального страхового портфеля автором дослідження було покладено математичний апарат, розроблений для управління інвестиційним портфелем. Запозичення такого математичного апарату, пристосованого до вимог страхування та потреб управління страховим портфелем, є дуже корисним. Воно дозволяє відповідно до цілей управління страховим портфелем розглянути моделі оптимальних портфелів. Ці моделі мають практичну цінність як для вітчизняних вчених, так і вітчизняних практиків. Вчені зможуть надалі вдосконалювати запропоновані автором дослідження моделі та розробляти нові, які б точніше відображали структуру страхового портфеля залежно від цілей управління. Для практиків - це керівництво до користування. За допомогою моделей вони можуть розраховувати оптимальні структури страхових портфелів, які б забезпечували виконання поставлених цілей.

Управління страховим портфелем здійснюється для забезпечення реалізації мети власників страхової організації - отримання оптимального співвідношення між рівнем ризику та прибутковістю. Ця мета деталізується у більш конкретних цілях, які можуть ставитися перед управлінням страховим портфелем з тим, щоб досягти її виконання.

Автором виділяються цілі одержання прибутку, мінімізації ризику та забезпечення поступального зростання портфеля.

Страховий портфель можна охарактеризувати за допомогою таких основних показників: прибутковості та ризику.

Першою характеристикою кожного портфеля є прибутковість. Прибутковість страхового портфеля можна визначити як середню величину прибутковості видів страхування, що складають портфель. Прибутковість за окремим видом страхування розраховують як відношення прибутку від конкретного виду страхування, до витрат, пов'язаних з реалізацією страхових послуг з даного виду страхування. В свою чергу прибуток можна розрахувати як різницю між доходами, отриманими від страхової діяльності, та відповідними витратами страховика, склад яких визначений чинним законодавством України.

Другою характеристикою кожного портфеля є його ризик. На думку автора, ризик страхового портфеля - це ймовірність настання страхових подій, за яких страховик може понести збитки, спричинені формуванням певної величини та структури даного портфеля.

Ризикованість одного виду страхування вимірюється дисперсією або середньоквадратичним відхиленням прибутковості цього виду, а ризик портфеля - дисперсією або середньо квадратичним відхиленням прибутковості портфеля з врахуванням коваріації прибутковостей кожної пари видів страхування в портфелі.

Визначившись з двома основними характеристиками страхового портфеля -прибутковістю та ризиком, можна перейти до розгляду задачі оптимізації портфеля.

Задача оптимізації портфеля полягає в тому, щоб визначити, яка частка портфеля повинна бути відведена для кожного виду страхування так, щоб величини прибутковості і ризику оптимально відповідали цілям страховика.

Одержання прибутку. Сутність цілі полягає у виборі такої структури страхового портфеля, щоб очікувана прибутковість цього портфеля була не меншою від зафіксованого рівня і його ризик при цьому був мінімальним.

Мінімізація ризику, яка полягає у виборі такої структури страхового портфеля, щоб ризик цього портфеля був мінімальним.

Забезпечення поступального зростання портфеля. Сутність цілі полягає у виборі такої структури страхового портфеля, щоб його ризик не перевищував заданого фіксованого рівня і при цьому досягалась максимальна за величиною очікувана прибутковість.

Вищезазначені методологічні підходи можуть використовуватися для дослідження оптимальної структури страхового портфеля на двох етапах: під час створення страхової організації, коли засновники вирішують якими видами страхування вона буде займатися, та протягом її діяльності, коли необхідно коригувати величину та структуру портфеля з метою вирішення тих завдань, які перед нею стоять.

Автором було досліджено страхові портфелі трьох страховиків та розроблено їх оптимальні структури залежно від вищезазначених цілей (табл. 2). Оскільки дані, необхідні для розрахунку, призначені переважно для внутрішнього використання і публічному розголосу не підлягають, то назви організацій були змінені (страхові організації А, В і С).

Таблиця 2

Характеристика оптимальних структур страхових портфелів залежно від цілей управління такими портфелями на прикладі трьох страхових організацій «А», «В», «С»

Страхова організація	Ціль управління страховим портфелем	Структура страхового портфеля
		Частка особистих видів страхуванн, %	Частка майнових видів страхуванн, %	Частка видів страхування відповідальності, %
Страхова організація «А»	Одержання прибутку	49,5	45,5	5,0
	Мінімізація ризику	0,1	14,1	85,8
	Забезпечення поступального зростання портфеля	49,4	2,7	47,9
Страхова організація «В»	Одержання прибутку	28,3	36,2	35,5
	Мінімізація ризику	36,3	28,6	35,1
	Забезпечення поступального зростання портфеля	19,1	53,4	27,5
Страхова організація «С»	Одержання прибутку	44,9	34,6	20,5
	Мінімізація ризику	25,4	23,2	51,4
	Забезпечення поступального зростання портфеля	37,3	13,1	49,6

На підставі здійсненого дослідження та отриманих значень даних, розрахованих у табл. 2, було зроблено висновок, що не існує єдиної оптимальної структури страхового портфеля. Вона досить суттєво змінюється, що можна пояснити вибором страховою організацією тієї комбінації співвідношення ризику та очікуваної прибутковості, яка повинна забезпечити реалізацію інтересів власників організації.

Об'єктивно не завжди складаються сприятливі умови для формування збалансованого страхового портфеля на етапі відбору ризиків на страхування. Тому для уникнення можливих фінансових труднощів в майбутньому страховики здійснюють передачу прийнятих ними ризиків за допомогою інституту перестрахування іншим страховикам.

Страховик, передаючи одному або декільком перестраховикам ту частину ризику, яка перевищує його фінансові можливості, досягає однорідності ризиків і забезпечує збалансованість свого страхового портфеля.

Для формування збалансованого страхового портфеля, необхідно здійснювати управління перестраховувальними операціями. Автором дослідження управління перестраховувальними операціями визначено як систему заходів або прийомів визначення оптимального власного утримання та забезпечення вибору найбільш ефективних методів та форм здійснення перестраховувальних операцій з метою формування збалансованого страхового портфеля та фінансового забезпечення страхових зобов'язань. Управління перестраховувальними операціями повинно здійснюватися за наступними етапами: оцінка страхового портфеля; визначення оптимального власного утримання; визначення методів перестрахування; визначення форм здійснення перестраховувальних операцій; забезпечення постійного моніторингу та контролю за станом страхового портфеля.

Управління перестраховувальними операціями має відповідати загальній політиці страховика стосовно управління страховим портфелем.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове розв'язання наукового завдання, що полягає в поглибленні теоретико-методологічних засад управління страховим портфелем та розробці практичних рекомендацій з визначення такої структури страхового портфеля, використання якої забезпечить фінансову надійність страхової організації. Результати проведенного дослідження дають підстави для наступних висновків:

1. У результаті систематизації поглядів науковців уточнено визначення поняття страхового ризику в управлінні страховим портфелем. Страховий ризик представляє собою конкретний об'єкт страхування, що характеризується власною страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку, з приводу якого менеджментом приймаються рішення, які повинні подолати невизначеність в ситуації невідкладного вибору.

2. Автором дослідження визначено страховий портфель як сукупність страхових ризиків, які приймаються на страхування; фактичну кількість застрахованих об'єктів або кількість договорів страхування; обсяг страхових премій, отриманих страховиком за укладеними договорами страхування; розмір сукупної страхової суми; сукупну відповідальність страховика за всіма діючими полісами тощо.

3. Під управлінням страховим портфелем розуміється застосування актуарних методів і технічних прийомів до сукупності різноманітних страхових ризиків, які пропонуються на страхування або вже входять до складу страхового портфеля, що дозволяють коригувати величину та структуру портфеля з метою забезпечення його фінансової стійкості, досягнення максимального рівня доходу страхової організації, збереження величини її власного капіталу та фінансового забезпечення страхових зобов'язань.

4. Збалансованість страхового портфеля досягається за рахунок збалансування наступних показників за результатами діяльності страхової організації за певний період:

§ кількості новоукладених договорів страхування та кількості договорів, строк дії за якими закінчився (причому це має відбуватися в розрізі асортименту страхових послуг, що надаються страховою компанією на ринку);

§ обсягу зібраних страхових премій за новоукладеними договорами та обсягу премій, зібраних за припиненими договорами страхування;

§ величини сукупного страхового ризику, прийнятого на страхування за новоукладеними договорами страхування, та величини ризику, що був прийнятий на страхування за припиненими договорами страхування;

§ середнього строку дії новоукладених договорів страхування та відповідно строку дії припинених договорів;

§ сукупної страхової суми за новоукладеними договорами та сукупної страхової суми за припиненими договорами страхування;

§ кількості об'єктів, прийнятих на страхування за новоукладеними договорами страхування, та кількості об'єктів, які були застраховані за припиненими договорами страхування.

5. Чинником формування збалансованого страхового портфеля або портфеля з наперед заданими параметрами визначено відбір ризиків, що приймаються на страхування. Його страхова організація може проводити не тільки за допомогою процесу андерайтингу, а й тарифної політики. Це розширює можливості та межі розуміння даного поняття за рамки простої операції. Тому автором пропонується власне визначення відбору ризиків як цілеспрямованої діяльності страхової організації щодо ідентифікації та оцінки ризиків, що пропонуються для страхування, та розробки подальших дій стосовно цих ризиків з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій та формування збалансованого страхового портфеля.

6. В результаті систематизації поглядів вітчизняних та зарубіжних фахівців на процес відбору ризиків на страхування виділені наступні його п'ять етапів:

§ тарифікація;

§ ідентифікація ризику;

§ оцінка прийнятності ризиків, що пропонуються на страхування;

§ оцінка ризику;

§ контроль за ризиком.

7. Встановлено, що практична цінність застосування аналізу беззбитковості для страхових організацій полягає в тому, що він дозволить:

§ планувати кількість договорів страхування, які необхідно укласти для забезпечення беззбиткової діяльності страхової компанії;

§ коригувати величину та структуру страхових тарифів;

§ порівнювати прибутковість (збитковість) окремих видів страхування, що дає підстави для вибору оптимального страхового портфеля;

§ планувати величину та структуру страхового портфеля;

§ управляти витратами на ведення справи.

8. Для ефективного управління страховим портфелем потрібні оперативні дані, що його характеризують. Виникає об'єктивна необхідність створення комплексної системи показників оцінки страхового портфеля, яка б дозволила і якісно, і кількісно його оцінити. Автором розроблена комплексна системи показників оцінки страхового портфеля. Вона включає наступні групи показників: величини, структури, однорідності, збалансованості, доходності, збитковості та ризиковості страхового портфеля. Кожна група показників складається з ряду конкретних показників.

9. Управління страховим портфелем здійснюється для досягнення конкретної мети акціонерів страхової організації - досягнення оптимального співвідношення між рівнем ризику та величиною прибутковості. Оптимальне співвідношення може бути досягнуте при максимізації величини прибутку страхової компанії при заданому рівні ризику або при мінімізації ризику при заданій величині прибутку.

10. На основі проведеного дослідження, було виділено наступні цілі управління страховим портфелем:

§ одержання прибутку;

§ мінімізації ризику;

§ забезпечення поступального зростання портфеля.

11. Задача оптимізації портфеля полягає в тому, щоб визначити, яка частка портфеля повинна бути відведена для кожного виду страхування так, щоб величина очікуваної прибутковості та рівень ризику оптимально відповідали цілям страхової організації. Вона може використовуватися для дослідження оптимального страхового портфеля на двох етапах: під час створення страховика та протягом його діяльності.

12. На підставі здійсненого дослідження було зроблено висновок, що не існує єдиної оптимальної структури страхового портфеля, яка б задовольняла умовам кожної цілі. Дана структура досить суттєво змінюється, що можна пояснити постійним пошуком страховою організацією тієї комбінації співвідношення ризику та очікуваної прибутковості, яка повинна забезпечити реалізацію інтересів власників організації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Стратегічне управління страховою компанією: Кол. моногр. / В. М. Фурман, О. Ф. Філонюк, М. П. Ніколенко, О. І. Барановський та ін.; Наук. ред. та кер. кол. авт. д-р екон. наук В. М. Фурман. - К.: КНЕУ, 2008. - 440 с. (Особистий внесок автора: параграф 2.4 «Управління ризиками страховика». - С. 126-140. - 0,75 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Баранов А. Теоретичні засади управління страховим портфелем / А. Баранов // Ринок цінних паперів України. - 2006. - № 3-4. - С. 35-38. - (0,32 друк. арк.);

3. Баранов А. Збалансованість страхового портфеля та його вплив на фінансову надійність страховика / А. Баранов // Ринок цінних паперів України. - 2006. - № 9-10. - С. 65-71. - (0,62 друк. арк.);

4. Баранов А. Управління страховим портфелем / А. Баранов // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Економіка». - 2007. - № 94-95. - С. 112-116. - (0,47 друк. арк.);

5. Баранов А. Л. Визначення мінімального розміру страхового портфеля / А. Л. Баранов // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. пр. / Відп. ред. А. М. Мороз. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. 10. - С. 7-14. - (0,41 друк. арк.);

6. Баранов А. Л. Оцінка страхового портфеля / А. Л. Баранов // Наукові записки. Серія «Економіка». Зб. наук. праць. - Острог: Видавництво «Національний університет «Острозька академія», 2007. - Випуск 9. - Ч. 2. - С. 19-27. - (0,45 друк. арк.).

Публікації в інших наукових виданнях:

7. Баранов А. Л. Необхідність та роль застосування аналізу страхового портфеля / А. Л. Баранов // Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу: Тези доповідей і виступів ІV Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів і молодих учених / Заг. ред. канд. екон. наук, доц. Іоніна Є. Є. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. - С. 137-138. - (0,08 друк. арк.);

8. Баранов А. Л. Анализ безубыточности страховой организации / А. Л. Баранов // Теория и практика экономики и предпринимательства: Материалы ІV Международной научно-практической конференции. Алушта, 10-12 мая 2007 года. - Симферополь, 2007. - С. 103-104. - (0,09 друк. арк.);

9. Баранов А. Л. Необхідність та роль перестрахування при збалансуванні страхового портфелю / А. Л. Баранов // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Стан та проблеми інноваційної розбудови України». Том - 2 - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2008. - С. 31-32. - (0,11 друк. арк.);

10. Баранов А. Л. Необхідність застосування актуарних розрахунків страховими компаніями / А. Л. Баранов // Тези доповідей Міжнародної конференції молодих учених і студентів «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід». - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - С. 16-18. - (0,09 друк. арк.).

АНОТАЦІЇ

Баранов А. Л. Управління страховим портфелем. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню та вдосконаленню теоретичних і практичних підходів щодо управління страховим портфелем в умовах розвитку конкурентноздатного ринку страхових послуг України.

Розглянуто та проаналізовано загальнотеоретичні питання сутності страхового портфеля, класифікації та його впливу на фінансову надійність страховика. Обгрунтовано теоретичні та методологічні основи управління страховим портфелем.

Проаналізовано особливості здійснення відбору ризиків, що приймаються на страхування, з метою формування збалансованого страхового портфеля. Розроблена комплексна система показників оцінки страхового портфеля, яка включає наступні групи показників: величини, структури, однорідності, збалансованості, доходності, збитковості та ризиковості страхового портфеля.

Удосконалено методологічні підходи щодо формування оптимального страхового портфеля для окремого страховика на основі поєднання очікуваної прибутковості та величини ризику залежно від цілей управління страховим портфелем.

Ключові слова: страхування, страхова організація, страховий портфель, збалансований страховий портфель, оптимальний страховий портфель, відбір ризиків, актуарні розрахунки, перестрахування.

Баранов А. Л. Управление страховым портфелем. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию теоретических основ страхового портфеля, его влиянию на финансовую надежность страховой организации, а также определению путей усовершенствования процесса управления страховым портфелем в условиях развития рынка страховых услуг Украины.

На основании критического обзора существующих научных исследований диссертантом даны определения важных экономических понятий, связанных с управлением страховым портфелем, а также усовершенствованы такие понятия как страховой риск и страховой портфель.

Получила дальнейшее развитие классификация страховых рисков, страховых портфелей и детализация принципов формирования страхового портфеля.

В ходе исследования была подтверждена объективная необходимость управления страховым портфелем, поскольку на страховой портфель проектируется эффект замены стационарной совокупности на нестационарную, и фактический страховой портфель всегда отличается от расчетного. Управление страховым портфелем осуществляется для достижения конкретной цели акционеров страховой организации - достижения оптимального соотношения между степенью риска и величиной прибыльности. Оптимальное соотношение может быть достигнуто при максимизации прибыльности страховой организации при заданной величине риска или при минимизации степени риска при заданной величине прибыльности.

Осуществлено разграничение между такими понятиями как «сбалансированный страховой портфель», «однородный страховой портфель», «диверсифицированный страховой портфель», «оптимальный страховой портфель» и обоснованно необходимость отдельного их употребления, в теории и практике страхования в зависимости от целей и заданий, которые ставятся перед страховщиком его владельцами относительно управления страховым портфелем.

...