Управління ліквідністю як складова конкурентоспроможності банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

УДК 336.722.14

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ЯК СКЛАДОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ

Марущак Максим Вікторович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Науково-дослідному фінансовому інституті Академії фінансового управління Міністерства фінансів України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Чугунов Ігор Якович, Академія фінансового управління Міністерства фінансів України, керівник Академії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, Національний банк України, директор Центру наукових досліджень

кандидат економічних наук, доцент Версаль Наталія Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

Захист відбудеться 22 жовтня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38?44, к. 907.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38?44.

Автореферат розіслано 18 вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. В. Зайчикова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток та функціонування економіки будь-якої країни неможливе без наявності такої важливої ланки фінансово-кредитної сфери як банківська система. Саме банки відіграють роль провідних фінансових інститутів, які здійснюють розподіл грошових потоків між різними галузями економіки. Вони допомагають зробити процес виробництва безперервним, концентруючи для цього тимчасово вільні грошові кошти та направляючи їх туди, де вони в даний момент необхідні. Специфіка діяльності банків полягає в тому, що вони, на відміну від звичайних підприємств, оперують в основному залученими ресурсами, а тому на них лежить велика відповідальність за збереження довірених їм грошей.

Наявність достатнього рівня ліквідності банківської системи є запорукою нормального функціонування економіки країни і як наслідок, високого рівня довіри з боку населення. Саме тому питання ефективного управління банківською ліквідністю є достатньо актуальним в умовах волатильності фінансових ринків. Найбільш актуальними залишаються питання стратегічного управління, обумовлені, передусім, процесами глобалізації фінансових ринків. Відповідно, сьогодні все більше уваги банки починають приділяти питанням свого стратегічного розвитку, серед яких особливої уваги заслуговує управління ліквідністю.

Вагомий внесок у дослідження процесу управління ліквідністю та конкурентоспроможності банків зробили такі зарубіжні та вітчизняні вчені - економісти як: Азриліян А.Н., Бєлих Л.П., Василишен Е.Н., Вахрин П.І., Версаль Н.І., Гарбузов В.Ф., Герасимович А.М., Граділь А.І., Деркач А.В., Жуков Е.Ф., Івасів І.Б., Карлоф Б., Кисельов В.В., Ковальчук Т.Т., Кондраков Н.П., Коробов Ю.І., Кривов'яз Т.В., Кузнєцова Л.В., Кураков А.Л., Кураков В.Л., Крішталь Т.Е., Лаврушин О.І., Лозовський Л.Ш., Лишанський М.Л., Маслова І.Б., Меркурьєв І.Л., Міщенко В.І., Мороз А.М., Олійник Д.М., Примостка Л.О., Пуховкіна М.Ф., Райзберг Б.А., Родіонова В.М., Сінкі Дж. Ф., Стародубцева Е.Б., Федотова М.А., Хелферт Е., Шаталов А.М., Юданов А.Ю. та ін.

Творчістю цих та багатьох інших вчених напрацьовано значний науково-теоретичний та методичний матеріал, запропоновано практичні рекомендації щодо розв'язання тих чи інших питань, вирішення прикладних завдань. Разом з тим, аналіз опублікованих праць з даної проблематики дає підстави стверджувати про недостатнє наукове розкриття окремих питань, а саме: теоретичних, методологічних і прикладних основ створення ефективної системи управління банківською ліквідністю, використання методів ефективного управління банківською ліквідністю, напрямків впливу банківської ліквідності на конкурентоспроможність банківських установ. З цих міркувань, розробка теоретико-методологічних і прикладних положень формування інструментів, стратегій та підходів ефективного управління банківською ліквідністю та її впливу на конкурентоспроможність банків в Україні є необхідною, що відповідним чином обумовило вибір теми, мету та задачі дослідження, сформулювало структуру і зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за темою: "Вплив фінансово-бюджетної та грошово-кредитної політики на формування сприятливого макроекономічного середовища" (номер державної реєстрації 0108U007869), до звітів за якою включено пропозиції автора щодо вдосконалення методів управління банківською ліквідністю.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці теоретико-методологічних і прикладних положень формування інструментів, стратегій та підходів ефективного управління банківською ліквідністю та її впливу на конкурентоспроможність банків в Україні.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

розкрити теоретико-методичні засади управління банківською ліквідністю;

виявити стан управління ліквідністю банківської системи у країнах з розвинутою та перехідною економікою;

визначити залежність факторів конкурентоспроможності банків від рівня їх ліквідності;

розкрити сучасний стан управління банківською ліквідністю в Україні на стратегічному, тактичному та операційному рівнях;

визначити проблеми розвитку системи державного управління банківською ліквідністю та запропонувати шляхи їх вирішення;

обґрунтувати методологію щодо оцінки та вдосконалення управління ліквідністю як інструменту впливу на конкурентоспроможність банку;

розробити методологічні засади планування портфелів активів і пасивів у банках;

визначити напрями щодо оптимізації управління пасивами та активами банку; банківський ліквідність конкурентоспроможність інструмент

розробити модель взаємозв'язку поточної ліквідності банку від таких залежних показників як адекватність регулятивного капіталу, рентабельність активів та чистого прибутку на одну акцію.

Об'єктом дослідження є система управління ліквідністю банків у конкурентному середовищі.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання управління банківською ліквідністю.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є система економічних законів та принципів, розроблена вітчизняною та зарубіжною наукою стосовно питань розвитку інструментів управління банківською ліквідністю.

В дисертації використано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема:

системний підхід для розробки: інституційної моделі управління банківською ліквідністю; систем критеріїв вибору та обмежень процесу реалізації стратегії при обґрунтуванні стратегії вирішення проблем із позичальниками; системи показників, які покладені в основу алгоритму планування портфелів активів і пасивів в банках; метод синтезу для розробки методологічних основ систем управління банківською ліквідністю; методологічного та інформаційного забезпечення аналізу та оцінки ліквідності; абстрактно-логічний метод для дослідження сутності різноманітних понять, визначень і категорій процесу управління банківською ліквідністю, конкурентоспроможності банків; методи обробки економічної інформації, зокрема: методи статистичної обробки, порівнянь - для здійснення моніторингу діяльності банків України; оцінки ліквідності найбільших банків України; для моніторингу діяльності центральних банків за кордоном; економіко-математичні методи для побудови економетричної моделі залежності поточної ліквідності від адекватності регулятивного капіталу, рентабельності активів та чистого прибутку на одну акцію; методи фінансового аналізу для аналізу та оцінки ліквідності банків України.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, отриманих особисто здобувачем полягає у наступному:

вперше:

обґрунтовано методологічні засади формування системи державного регулювання банківською ліквідністю, у тому числі планування обсягів і структури активів і пасивів банківських установ, що надасть можливість оптимізувати кредитно-інвестиційний та ресурсний портфель банку;

розроблено модель управління банківською ліквідністю яка ґрунтується на інституційних засадах функціонування банківської установи, сукупності відповідних фінансово-економічних показників, що надасть можливість підвищити рівень ліквідності та конкурентоспроможності банківських установ;

вдосконалено:

положення щодо вирішення проблем банків із позичальниками на основі систематизації практичних підходів окремих банків щодо забезпечення необхідного рівня ліквідності банківських установ в умовах фінансової кризи;

методологічні засади щодо побудови системи управління ліквідністю в банку;

обґрунтування впливу рівня ліквідності банківських установ на формування конкурентоспроможності банку, що забезпечить підвищення конкурентної оцінки банків.

дістало подальшого розвитку:

визначення сутності категорій “ліквідність”, “конкурентоспроможність банку” та “конкурентоспроможність банківського продукту”;

систематизація показників, що впливають на процеси формування конкурентоспроможності банку та їх вплив на управління ліквідністю;

система державного управління банківською ліквідністю у частині рефінансування, нормативів ліквідності, що надасть можливість підвищити ефективність, конкурентоспроможність банку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, які реально можуть застосовуватись у діяльності банків. Їх впровадження дозволить удосконалити процес вибору та впровадження ефективних підходів та інструментів управління банківською ліквідністю, що сприятиме підвищенню ліквідності українських банків та дозволить мати високі конкурентні переваги.

Наведені в дисертації висновки, що стосуються управління ліквідністю банку, використано в практичній діяльності Центру наукових досліджень Національного банку України (довідка №53-108/255 від 01.06.2009р.), АТ «Укрексімбанк» (довідка №012-00/4576 від 22.06.2009р.), ВАТ «Ощадбанк» (довідка №04-4991 від 13.07.2009 р.) та ВАТ «БМ Банк» (довідка №112-7/143 від 15.06.2009р.) .

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною завершеною роботою. Наукові висновки та результати, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дослідження обговорені і схвалені на науково-практичних конференціях, зокрема: "Сучасні наукові дослідження 2006" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), "Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків" (м. Черкаси, 2007 р.), "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), "Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації" (м. Тернопіль, 2009 р.), "Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків" (м. Київ, 2009 р.)

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць, що відображають основний зміст дисертації загальним обсягом 4,0 друк. арк., у тому числі 8 статей у фахових виданнях загальним обсягом 3,5 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, основний зміст роботи викладено на 177 сторінках. Дисертація містить 17 таблиць, 19 рисунків і 4 додатки, розміщених на 7 сторінках. Список використаних літературних джерел містить 176 найменувань та викладений на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи розкривається актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико - методологічні засади управління банківською ліквідністю» розкрито поняття та економічну сутність банківської ліквідності, визначено її роль в управлінні банківською установою, досліджено взаємозв'язок між ліквідністю та конкурентоспроможністю банку, розглянуто залежність факторів конкурентоспроможності банків від рівня їх ліквідності, проведено аналіз методів управління банківською ліквідністю у країнах з розвиненою та перехідною економікою.

З'ясовано, що термін «ліквідність» має широкий спектр застосування і використовується в різних сферах економіки, пов'язується з різними об'єктами, цей термін використовується як самостійна економічна категорія у сполученнях з іншими поняттями, що відносяться до конкретних об'єктів (товар, цінний папір) і суб'єктів національної економіки (банк, підприємство, ринок), а також для визначення характерних рис діяльності економічних суб'єктів (баланс банку, баланс підприємства тощо).

Виділено основні підходи до визначення ліквідності банку, а саме підхід співвідношення активів і пасивів, підхід «перетворення активів», підхід «виконання зобов'язань».

Ліквідність банку визначається як його здатність вчасно задовольнити вимоги за своїми зобов'язаннями та запити клієнтів за рахунок будь-яких доступних джерел за нормальних умов. Таке трактування дозволяє виразити сутність категорії «ліквідність», уникнувши при цьому хибного ототожнення з процесом управління ліквідністю та з показниками, які її визначають. Доповнення «за нормальних умов» обумовлено специфікою банківської діяльності, відповідно до якої клієнти вилучають розміщені в банку кошти не одномоментно, а відповідно до певної функції розподілу вимог вкладників до вилучення своїх коштів у часі, яку можна прогнозувати. В ході дослідження встановлено взаємозв'язок та взаємозалежність понять «ліквідність» та «платоспроможність».

Банки, розробляючи стратегію свого розвитку, здійснюють програми щодо залучення ресурсів, пошуку максимально вигідних умов розміщення коштів, контролюють надійність і фінансову стабільність свого банку, тобто, в кінцевому підсумку, прагнуть до підвищення рівня конкурентоспроможності.

Визначено, що існує зв'язок між ліквідністю та конкурентоспроможністю банку (рис.1). Підвищення конкурентоспроможності - є найбільш правильним способом досягнення головної мети існування банку - одержання максимального прибутку при прийнятному ступені ризику.

Рис. 1. Схема оцінки взаємозв'язку між ліквідністю та конкурентоспроможністю банку.

Політика формування конкурентоспроможності банку є усвідомленою та продуманою частиною загальної політики банку, відповідно до якої повинні будуватися й інші складові загальної стратегії банку. Відправною точкою такої політики повинен стати аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів конкурентоспроможності. Банківська установа з достатнім рівнем ліквідності буде мати суттєві конкурентні переваги перед іншими банками.

Визначено основні групи факторів конкурентоспроможності банків, до них відносять: фактори, що пов'язані з фінансами; персоналом; послугами. Проте, як свідчить аналіз, не всі вони однаково впливають на конкурентоспроможність банків.

Фінансовий стан українських банків є достатньо нестабільним, особливо в умовах світової фінансової кризи. У цей час частка фінансово нестабільних банків в активах діючих банків становить близько 12%. Основними факторами дестабілізуючого характеру залишаються незадовільний стан виробництва і, як наслідок, неповернення кредитів, наданих підприємствам реального сектору економіки, а також незадовільна якість управління банками. У цілому в Україні питома вага прострочених позичок у загальному обсязі щорічно становить, як правило, 8%, а в окремих регіонах - більше 20%. Основним фактором нестабільності фінансового стану регіональних банків є багатогалузева або аграрна орієнтація розвитку місцевого господарства, а також конкуренція з боку великих банків інших регіонів.

Без забезпечення ліквідності та платоспроможності банк не може бути конкурентоспроможним. Ліквідність банку базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими: власним капіталом банку, залученими та розміщеними засобами шляхом оперативного управління їхніми структурними підрозділами.

Досвід українських та іноземних банків свідчить про те, що головними факторами, що визначають ліквідність, є тип залучених депозитів (терміновий або до запитання), джерела їхнього походження та стабільність. На оцінку ліквідності банку впливають зміни в динаміці та обсязі оборотних коштів і залучених засобів, ліквідних активів і рахунків до запитання, депозитів і активів, чутливих до змін процентної ставки. Показники ліквідності при аналізі діяльності банку є основними.

Дослідження практики керування ліквідності у країнах з розвиненою та перехідною економікою дало можливість зробити висновок, що у кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських фінансово - кредитних установ. Особливості історичного розвитку та дія різних політичних факторів обумовили специфіку національного банківського та фінансового законодавства, форми та методи контролю за роботою банків. У західноєвропейських країнах система контролю над банками має більш чітку та централізовану структуру, ніж у США. Практично у всіх країнах світу банківські установи користуються кредитними коштами центральних банків, які надаються під певні відсотки. Офіційна дисконтна ставка є орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. Встановлюючи офіційну дисконтну ставку, центральний банк визначає вартість залучення кредитних ресурсів банками. Чим вищий рівень офіційної облікової ставки, тим вища вартість кредитів рефінансування центрального банку. Тобто, політика зміни облікової ставки являє собою варіант регулювання якісного параметра грошового ринку - вартості банківських кредитів. Одним з інструментів монетарного регулювання, який найбільш активно застосовується центральним банком, є резервні вимоги відносно зобов'язань банків. Цей інструмент відрізняється простотою застосування, що в сукупності з безпосереднім впливом на рівень ліквідності банків робить його привабливим для практичного використання.

Як правило, банки розвинених країн використовують можливість рефінансування в центральному банку, в країнах, що розвиваються, дана практика використовується в інших аспектах. Формально облікова політика декларована їхніми центральними банками, однак практично не застосовується, щоб механізм рефінансування банків міг вплинути на динаміку внутрішнього кредиту, потрібний високий ступінь інтегрованості національних грошових ринків і значної залежності банків від фінансової допомоги центрального банку.

У другому розділі «Аналіз сучасного стану управління банківською ліквідністю в Україні» розкрито процес управління банківською ліквідністю на стратегічному, тактичному та операційному рівнях; проведено аналіз системи державного управління банківською ліквідністю та окреслено основні проблеми даного регулювання; з'ясовано роль стратегічного управління банківської ліквідності в умовах нестабільності та високої волатильності фінансових ринків.

Обґрунтовано, що ефективна система управління повинна постійно забезпечувати достатній рівень ліквідності при мінімальних витратах, а тому важливе значення має інструментарій, який застосовується банком для управління ліквідністю, зокрема, методи визначення потреби в ліквідних коштах, доступність джерел їх поповнення для кожного банку, стратегії управління ліквідною позицією. Система управління ризиком ліквідності в українських банках найчастіше за все організовується за трьома рівнями: стратегічне управління ліквідністю здійснюється шляхом розробки фінансового плану на поточний рік в частині структури депозитної бази та рівня доходних активів. Тактичне управління ліквідністю здійснюється Комітетом по управлінню активами та пасивами, на нарадах якого аналізується поточний стан ліквідності банку, структура активів і пасивів за строками до погашення, сталість залишків на поточних рахунках клієнтів, ситуація на фінансових ринках та її вплив на ліквідність банку. Оперативне управління ліквідністю здійснюється щоденно управлінням ризиків шляхом приведення у відповідність поточних виплат та надходжень банку. Зниження операційного ризику досягається впровадженням системи чіткого розподілу повноважень окремих підрозділів та працівників банків при виконанні банківських операцій та додаткового поточного контролю на всіх етапах їх виконання.

В ході дослідження дисертантом виявлено, що в період Світової фінансової кризи залучення депозитних коштів на довгі строки стає майже неможливим: кошти нерезидентів інвесторів не розміщуються в банківських установах України взагалі, або їх частка мізерно мала. Юридичні особи, специфіка діяльності яких дозволяє акумулювати кошти на рахунках, прагнуть мати вільний доступ до ресурсів або розміщують кошти на строк, що не перевищує 60 днів. Кошти фізичних осіб або розміщуються в державних банках на короткі строки, або взагалі акумулюються поза межами банківської системи. Національний банк у травні 2008 р. вперше за останні чотири роки зафіксував несезонне зменшення обсягу депозитів банківської системи. Відповідно до офіційної інформації Національного банку України, в 4 кварталі 2008 року населення зняло з рахунків в банківських установах 28,5 млрд. грн., юридичні особи - 12 млрд. грн. Якщо провести аналіз динаміки депозитного портфелю банківської системи останніх трьох років, то можна чітко прослідкувати тенденцію зростання ресурсної бази у травні - червні кожного року, на відміну від ситуації, яка мала місце починаючи з травня 2008 року: зменшення гривневих внесків на 1,1 млрд.грн., валютних - на 1,5 млрд.грн.

Аналіз практики стратегічного управління ліквідністю в банках України виявив не лише відсутність цілісної та обґрунтованої системи стратегічного управління ліквідністю в більшості банків, а й навіть низький рівень розвитку стратегічного менеджменту в цілому. Сучасна економічна ситуація координально відрізняється від тієї, в якій працювала банківська система ще рік тому. Якщо раніше основна конкурентна боротьба між банками точилася через збільшення долі кредитного портфелю банку в загальному кредитно-інвестиційному портфелі банківської системи України, то в сьогоднішніх умовах банки намагаються позиціонувати себе як стабільні інститути для отримання можливостей залучити максимальну кількість тимчасово вільних коштів у суб'єктів господарювання та населення і, відповідно підвищити рівень ліквідності.

Криза ліквідності банківської системи України була частково спровокована самими банківськими установами, кількість яких збільшувалася в останні роки (табл.1). Фінансові групи створювали банки для обслуговування фінансових потоків між підприємствами групи. Такі банківські установи не в змозі були повноцінно функціонувати на конкурентному банківському ринку без підтримання їх діяльності зі сторони компаній, які входили в ці групи. Також, банківські установи створювалися з метою здійснення їх перепродажу іноземним інвесторам.



Таблиця 1 - Основні показники діяльності банків з іноземним капіталом у 2004 - 2008 рр.

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість банків в реєстрі на кінець періоду	182	186	193	198	198
Кількість діючих банків	160	163	169	173	184
Кількість банків з участю іноземного капіталу	19	23	35	47	53
Кількість банків з іноземним 100% капіталом	7	7	9	13	17
Частка активів, яка належить банкам, які контролюються нерезидентами, %	30,5	32,4	35,23	40,4	47,2
Частка капіталу іноземних банків, %	12,5	16,2	19,5	35,9	36,7

В травні 2009 р. кредитний портфель банків збільшився всього на 1%, або на 4,832 млрд. грн. Наприклад, у травні 2007 р. банки видали 11,616 млрд. грн., що на 4,1% більше, ніж у квітні цього ж року. За весь 2007 р. активи банків збільшилися на 75,9% (на 258,1 млрд. грн.), а кредитування підприємств - на 62,9% (на 104,9 млрд. грн.), що підтримувало високі темпи росту економіки України - на рівні 7%.

Проведене дослідження банківських установ дало можливість зробити висновки, що окремі великі банки часто принципово не бажають розміщувати свою надлишкову ліквідність на міжбанківському ринку. Навіть попри те, що утримання ліквідних засобів на рахунках формує процентні витрати, які не покриваються відповідними доходами від їх розміщення, банки прагнуть таким чином впливати на окремих конкурентів, які в даний період відчувають дефіцит ліквідності. Отже, надлишкова ліквідність у таких випадках стає елементом, навколо якого вибудовується одна із конкурентних переваг банку.

Можна зазначити, що система управління ліквідністю в банках України сьогодні лише формується і в багатьох установах її розуміють виключно як дотримання прийнятного рівня нормативів ліквідності. Водночас доведено, що мінливість зовнішнього середовища та стрімкий розвиток ринку не знижують важливості стратегічного підходу до управління ліквідністю. Навпаки, прагнення управляти ліквідністю виключно ситуаційно обумовлює значні витрати на підтримання її необхідного рівня.

У дисертаційній роботі зазначено, що лише наявність чітко визначеної, нехай і не формалізованої, політики щодо управління ліквідністю перетворює останню у вагомий інструмент конкурентної боротьби. Натомість відсутність такої політики перетворює ліквідність банку в постійний об'єкт витрат.

Основними елементами централізованого регулювання ліквідності банків в Україні є: система рефінансування банків; встановлення норм резервування; обов'язкові нормативи ліквідності Національного банку. Рефінансування Національного банку, хоча і є головним заходом щодо підтримки ліквідності банків, однак воно ще не стало вагомим інструментом управління ліквідністю банківської системи. Це підтверджується низькою часткою кредитів Національного банку в структурі активів і зобов'язань банків України та значною мірою обумовлено високою вартістю таких кредитів.

Аналіз системи централізованого регулювання ліквідності банків в Україні засвідчив, що ключовою проблемою даного регулювання є його цільова спрямованість. Сьогодні державне регулювання ліквідності банків, крім досягнення цілей грошово-кредитної політики держави, спрямовано виключно на попередження втрати платоспроможності банків. При цьому фінансова стабільність розглядається як домінуюча ціль. На думку автора такий підхід є обґрунтованим, однак не оптимальним. Більш обґрунтованим підходом до державного регулювання ліквідності банків може бути наступна схема, запропонована дисертантом (рис.2)



Рис.2. Схема формування підходу до централізованого регулювання ліквідності банків.

У роботі підкреслено, що централізоване управління банківською ліквідністю поширене у всіх країнах світу, що обумовлено значною роллю банків у фінансово-економічній системі держави, а також значним соціальним навантаженням на банки, передусім завдяки їх відповідальності перед численними вкладниками та інвесторами. Дисертантом розглянуто ключові проблеми, що стоять перед регулятором стосовно ліквідності банківської системи. Перша складова проблеми централізованого регулювання ліквідності банків полягає в тому, що рівень ліквідності банківської системи змінюється циклічно відповідно до змін ринкової ситуації. У сприятливі періоди розвитку макроекономічної системи вартість ресурсів перебуває на низькому рівні, однак в умовах дефіциту вона може різко зростати. Зазначені процеси приводять до виникнення циклу в коливаннях рівня ліквідності.

Друга проблема полягає у тому, що дії, які вживаються центральними банками, можуть позитивно вплинути на рівень ліквідності окремих учасників ринку, однак у цілому ситуація на грошовому ринку може погіршитися. Це пов'язано з циклом ліквідності, коли запаси ліквідних коштів змінюються з певною періодичністю, що вимагає нових підходів до наглядової практики регулятора.

У третьому розділі «Управління ліквідністю як інструмент впливу на конкурентоспроможність банку» здійснено аналіз підходів, процедур і регламентів організації процесу управління ліквідністю банку, та запропоновано модель раціональних зв'язків підрозділів у процесі управління банківською ліквідністю. Представлена модель описує функціональні обов'язки структурних підрозділів, що безпосередньо приймають участь в управлінні ліквідністю, та місце кожного підрозділу в даній моделі.

Згідно із цією моделлю, систему управління ліквідністю очолює керівний виконавчий орган банку. Усі стратегічні рішення щодо управління ліквідністю комерційного банку ухвалюються на рівні керівництва. Для цього інформація, необхідна для прийняття таких рішень, повинна бути належним чином оброблена, систематизована та своєчасно доводитися до керівництва банку.

На основі побудови зазначеної моделі дисертантом обґрунтовано, що ключову роль у процесі управління ліквідністю повинні виконувати три підрозділи: аналітичний, підрозділ оперативного управління ліквідними коштами, а також стратегічного управління портфелями активів і пасивів. Проте це не означає, що підрозділи банку, які безпосередньо відповідають за нарощення ресурсної бази банку (фронт менеджмент) не є головними в процесі управління ліквідністю. Роль даних підрозділів в залученні такої частини ресурсів, яка необхідні в даний момент часу та на перспективу є спланованою і розрахована аналітичними відділами та казначейством банку. Іншими словами, менеджери фронт офісних підрозділів забезпечують банк ліквідними ресурсами в рамках поставлених до виконання планів та завдань.

Стратегічне планування в банках України має свою специфіку, пов'язану з високою волатильністю фінансових ринків. Саме тому в українських банках має бути забезпечений безпосередній зв'язок між всіма рівнями планування. Стратегічний план повинен переглядатися з урахуванням змін кон'юнктури ринків, у відповідному органі банку (Рада директорів, Правління, Фінансовий або Кредитний комітет) необхідно обговорювати структуру активів і пасивів банку, вартісну політику в залученні ресурсів і розміщенні вільних коштів на предмет внесення коректив у наявний банківський портфель із урахуванням коливань процентних ставок та інших зовнішніх і внутрішніх факторів.

Важлива роль в управлінні ліквідністю повинна бути відведена стратегічному плануванню портфеля активів і пасивів, що забезпечує перспективу ліквідності більш довготривалого характеру порівняно з короткостроковим прогнозом при тактичному плануванні. Для забезпечення якості плану банківського портфеля слід брати до уваги наступні критерії та обмежуючі фактори: терміновість операцій, надійність, вплив на фінансовий результат, видові та кон'юнктурні особливості окремих активних і пасивних операцій, обмеження на окремі операції банків з боку Національного банку у вигляді економічних нормативів, норм резервування тощо.

Адекватний рівень ліквідності можна забезпечити на основі стратегічного управління банківським портфелем. У невеликому банку функції стратегічного управління портфелями активів і пасивів може виконувати як колективний орган керівництва (Рада Директорів, Наглядова Рада), так і колективний виконавчий орган (Правління). У середніх за розміром, і, особливо великих банках, має сенс доручити реалізацію цієї функції спеціально створеному підрозділу (фінансовому управлінню).

В дисертаційній роботі виявлено, що в аналітичній складовій управління ліквідністю можна виділити два аспекти: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аспект оцінює діяльність самого банку, фактичний стан його ліквідності на підставі звітності та іншої внутрішньої інформації. Цей аспект дозволяє оцінити як діяльність різних підрозділів, так і банку в цілому. Зовнішній аспект охоплює інформацію, що стосується висвітлення середовища, в якому діє банк. Зовнішня інформація складається з інформації про стан грошових і фінансових ринків, про діяльність інших комерційних банків, про клієнтів, позичальників і кредиторів.

Враховуючи зростаючий інтерес до проблеми управління активами та пасивами банків, обумовлений специфікою діяльності даної сфери бізнесу, що підсилюється впливом факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, зростаючою конкуренцією на національних і міжнародних ринках, фінансовою та економічною нестабільністю, високою волатильністю ринків капіталу, в роботі було проведено аналіз оптимізації процесу управління активами та пасивами банку виходячи з поточної ситуації функціонування банків. Визначено, що в умовах високої волатильності фінансових ринків, найбільш конкурентоспроможними будуть ті банківські установи, процес керування ліквідністю в яких є максимально еластичним, тобто швидко переорієнтовним на нові умови функціонування фінансових ринків при зміні загальної фінансової ситуації як у країні, так і світі.

З метою прогнозування рівня поточної ліквідності на певний період за залежними факторами було побудовано математичну модель взаємозв'язку поточної ліквідності банку від таких залежних показників як адекватність регулятивного капіталу, рентабельність активів та чистого прибутку на одну акцію, яка довела існування істотного зв'язку між показниками, що розглядалися.

Проведене дослідження виявило, що підвищення рівня ліквідності банківської установи в умовах світової фінансової кризи можливо або через залучення ресурсів на ринку, або проведення ефективної роботи щодо вчасного повернення раніше наданих кредитів. Зростання економіки в останні роки провокувало значне зростання кредитно-інвестиційних банківських портфелів. Так, відповідно до офіційної інформації НБУ, станом на 01.01.2009 року заборгованість фізичних осіб перед банками становила 264210,31 млн. грн., юридичних осіб - 409467,74 млн. грн. Банки, намагаючись отримати більшу частку ринку, надавали фінансування не проводячи достатнього фінансового аналізу платоспроможності позичальника. Основна увага приділялася об'єкту забезпечення. При чому, нерухомість, вартість якої була занадто завищеною, приймалася як одна з найбільш ліквідних видів застави. Фізичні особи, які прогнозували і подальше зростання вартості нерухомості, отримували у банках кредити для купівля нових об'єктів. На сьогоднішній день, при зменшенні загальної платоспроможності населення країни, вартість таких об'єктів застави суттєво зменшилась. Банки опинилися в ситуації, коли при наявності прострочення термінів погашення кредитів позичальниками, вартість наявного в банку забезпечення значно менше аніж залишок по невиплаченій частині кредиту. Більшість позичальників не готова в подальшому обслуговувати борг та відмовляється від сплати як основної суми, так і процентів по ній нехтуючи об'єктами забезпечення.

Зважаючи на дану нестабільність умов функціонування банківської системи України, у рамках стратегічного управління ліквідністю було розроблено стратегію вирішення проблем із позичальниками, що дозволить банкам вчасно отримувати платежі по раніше наданим кредитам та підвищити рівень своєї ліквідності без додаткових фінансових навантажень.

В дисертації окреслено відмінність у роботі з позичальниками фізичними та юридичними особами, що забезпечує індивідуалізацію підходів роботи з даними категоріями клієнтів. Якщо при супроводженні кредиту, наданого фізичній особі, банк може лише контролювати строки погашення боргу, то при супроводженні боргу юридичної особи банк має можливість постійно проводити моніторинг фінансового стану боржника та зобов'язань, покладених на нього та прописаних в умовах кредитного договору. Так, на момент видачі кредиту підрозділ ризик-менеджменту банку повинен провести аналіз фінансового стану позичальника. В багатьох банках на сьогодні аналіз фінансового стану, показників бізнес плану та руху грошових коштів (cash flow) проводить кредитний аналітик. Проте, в умовах нестабільності фінансових ринків, ця функція має бути покладена на менеджерів управління, яке безпосередньо відповідає за ліквідність банку, як правило це підрозділ ризик-менеджменту. Після проведеного аналізу фінансового стану, спеціаліст має надати рекомендації щодо мінімальних фінансових ковенант, які мають виконуватися клієнтом. При зазначені фінансових ковенант мають бути враховані наступні фактори: галузь економіки, в якій функціонує підприємство; розмір підприємства; сезонність виробництва компанії; початкові дані фінансової звітності; можливі ризики господарської діяльності тощо. Контроль за виконанням зобов'язань покладених на клієнта має здійснюватися персональним менеджером щоквартально. У разі порушення даних вимог, до клієнта мають бути застосовані штрафні санкції у вигляді підвищення процентної ставки за кредитом. Щоквартальний моніторинг виконання клієнтом фінансових ковенант дозволить застосовувати превентивні методи впливу у разі погіршення фінансової ситуації у компанії та буде стимулювати клієнта до підвищення рівня своєї ліквідності.

Враховуючи зростання долі прострочених кредитів в кредитно-інвестиційному портфелі банку, в роботі пропонується стратегію мінімізації простроченої заборгованості та її запобігання базувати на чотирьох основних сигналах попередження: фінансових, операційних, банківських та управлінських. При зверненні клієнтів - юридичних осіб до банку стосовно пролонгації існуючої кредитної заборгованості, оптимальним як для клієнта, так і для банку буде рішення, при якому клієнт погашає 20% кредитної заборгованості власними коштами, а решту 80% отримує можливість пролонгувати на строк, що не перевищує 12 місяців.

З проведеного дослідження можна зробити висновок, що побудова дієвої політики управління банківською ліквідністю, особливо в умовах високої волативності фінансових ринків, надасть можливість банкам підвищити рівень конкурентоспроможності. Важлива роль в управлінні ліквідністю повинна бути відведена стратегічному плануванню портфеля активів і пасивів, що забезпечує перспективу ліквідності більш довготривалого характеру порівняно з короткостроковим прогнозом при тактичному плануванні.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні методологічних, методичних засад і практичних прийомів управління ліквідністю банківських установ як складовою їх конкурентоспроможності. За результатами проведеного дослідження сформульовано наступні висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.

Рівень управління ліквідністю вітчизняних банків знаходиться на достатньо низькому рівні та не відповідає завданням забезпечення стабільного, динамічного розвитку та високого рівня конкурентоспроможності вітчизняних банків у сучасній фінансовій системі.

Процес управління банківською ліквідністю визначено як постійну та цілеспрямовану діяльність банку щодо забезпечення необхідного рівня ліквідності за нормальних умов і швидке та ефективне реагування на кризи ліквідності, обумовлені непрогнозованою шоковою дією зовнішніх факторів. Доведено, що система управління банківською ліквідністю повинна складатися з підсистеми стратегічного управління і планування та підсистеми оперативного управління і моніторингу ліквідності. Формування підсистеми стратегічного управління ліквідністю має здійснюватися в контексті загальної стратегії банку та базуватися на обраних ним принципах і підходах до управління активами та пасивами.

Доведено, що наявність чітко визначеної політики щодо організації процесу управління ліквідністю перетворює його у вагомий інструмент забезпечення конкурентоспроможності банку. Основну мету стратегічного управління ліквідністю банку визначено як формування та дотримання певного співвідношення між прибутковістю та ліквідністю банку, яке відповідно до умов зовнішнього середовища та потенціалу банку має забезпечити досягнення стратегічних цілей банку. Це обумовлено тим, що система стратегічного, поточного та операційного управління ліквідністю повинна функціонувати в межах спеціальної політики управління ліквідністю, спрямованої на досягнення двох функціональних стратегій (продуктової та ресурсної) та підстратегій банку на окремих сегментах фінансового ринку.

Механізми впливу ліквідності банку на його кредитоспроможність залежать від кон'юнктури конкретного банківського ринку та його окремих сегментів, макроекономічного середовища, генеральної стратегії банку та інших чинників. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність слід розглядати як з позиції конкурентоспроможності банку в цілому, так і окремих банківських продуктів. Основними факторами підвищення рівня конкурентоспроможності банку є: забезпечення фінансової достатності, стабільності та ефективності роботи банку; якість роботи персоналу; вдосконалення структури та підвищення якості банківських послуг.

На основі вивчення світової практики централізованого регулювання ліквідності банків і банківської системи в цілому визначено, що в більшості розвинених країн основними інструментами централізованого регулювання ліквідності банків є операції на відкритому ринку та управління процентною ставкою, що дозволяє проводити більш гнучку грошово-кредитну політику. В країнах з ринками, що розвиваються, у зв'язку з низьким рівнем розвитку фінансових ринків і недостатньо ефективним використанням кредитів центральних банків, переважно використовується механізм дотримання банками обов'язкових нормативів ліквідності.

У зв'язку з високою волатильністю фінансових ринків діяльність банківських установ щодо підтримки необхідного рівня ліквідності та конкурентоспроможності на сьогоднішній день стримується наступними проблемами: зниженням рівня довіри до банківських установ через банкрутство окремих банків або неможливість вчасно виконувати зобов'язання перед клієнтами; зниженням ліквідності банків через обмежені можливості залучення ресурсів на зовнішніх ринках, скороченням строків банківських пасивів і зниженням ліквідності заставного майна; незбалансованістю системи управління активами та пасивами банку та непристосованістю даної системи до функціонування в умовах високої волатильності фінансових ринків і криз ліквідності; неефективністю планування діяльності банку на всіх рівнях: стратегічному, тактичному та операційному; збільшенням частки простроченої заборгованості в кредитних портфелях банків через зниження платоспроможності позичальників і низьку якість роботи банків щодо мінімізації простроченої заборгованості.

Розроблено інституційну та економіко-математичну модель, використання яких дозволяє уніфікувати підходи до організації управління ліквідністю в окремих банках, спрощує роботу служби внутрішнього контролю та органів нагляду за організацією ефективного менеджменту. Дані моделі були розроблені з метою вдосконалення процесу формування раціональних зв'язків між окремими підрозділами банку в процесі управління ліквідністю. Доведено, що ключову роль у процесі управління ліквідністю повинні виконувати три підрозділи: аналітичний, підрозділ оперативного управління ліквідними коштами, а також підрозділ стратегічного управління портфелями активів і пасивів.

Розроблено механізм планування портфелів активів і пасивів, що передбачає визначення мінімального рівня прибутку, що дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності банку, може здійснюватися контроль мінімального рівня маржі в цілому в банку. Обґрунтовано необхідність розробки в рамках стратегічного управління ліквідністю механізму вирішення проблем із позичальниками та доцільність створення внутрішньобанківської біржі ресурсів, яка б виконувала функції оперативного перерозподілу ресурсів залежно від рівня ресурсного забезпечення відокремлених підрозділів банку, що дозволить підвищити рівень ліквідності банківських установ з розгалуженою мережею філій та територіально відокремлених структурних підрозділів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Марущак М. Роль заощаджень населення у формуванні ресурсної бази банків/ Марущак М. // Збірник наукових праць „Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір”, у 2-х ч. / НАН України. Інститут регіональних досліджень, м. Львів - 2006. - випуск 3 частина 1, С. 380-385. (0,2 друк. арк.)

2. Марущак М. Основні підходи до визначення ліквідності банку/ Марущак М. // Науковий збірник „Актуальні проблеми розвитку економіки регіону”. - Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, 2008. - випуск 4 том 2. - С. 192-197. (0,4 друк. арк.)

3. Марущак М. Централізоване управління ліквідністю - основа стабільності банківської системи / Марущак М. // Вісник Хмельницького національного університету - 2008. - №1/Т2, С. 105-108. (0,3 друк. арк.)

4. Марущак М.В. Управління ліквідністю в банках України: стратегічний та операційний рівень // Наукові праці НДФІ. - К.: НДФІ. - 2009. - Вип. 1 (46). - С.126-131 (0,4 друк. арк.)

5. Марущак М.В. Основні напрями оптимізації функціонування банку // Наукові праці НДФІ. - К.: НДФІ. - 2009. - Вип. 2 (47). (0,4 друк. арк.)

6. Марущак М.В. Ліквідність банківської системи - основні аспекти роботи в умовах нестабільності фінансових ринків // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць Вип.8(99) / Наук. ред. І.Г.Манцуров. - К., 2009. - 182 - С. 69-75. (0,7 друк. арк.)

7. Марущак М. Основні проблеми та механізми управління банківською ліквідністю в умовах світової фінансової кризи/ Марущак М. // Науковий збірник „Актуальні проблеми розвитку економіки регіону”. - Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, 2009. - випуск 4 том 2. - С. 244-249 (0,4 друк. арк.)

8. Марущак М. Інституційна модель процесу управління банківською ліквідністю/ Марущак М. // Інвестиції: практика та досвід - К., - 2009. - №15 -С. 23-27. (0,7 друк. арк.)

В інших виданнях:

9. Марущак М. Вдосконалення ресурсної політики комерційних банків/ Марущак М. // Сучасні наукові дослідження - 2006. II Міжнародна науково-практична конференція, 20-28 лютого 2006 р.: тез.доп. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 20-22. (0,1 друк. арк.)

10. Марущак М. Стратегічне управління ліквідністю як фактор конкурентоспроможності банку/ Марущак М. // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Міжнар. наук. - практ. конф., 15-16 листоп. 2007 р.: тез.доп. - Черкаси, 2007. С. 172-173. (0,1 друк. арк.)

11. Марущак М. Проблеми розвитку системи державного управління банківською ліквідністю / Марущак М. // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: Міжнар.наук.-практ.конф., 21 березня 2008 р.: тез.доп.- Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. С. 52-53. (0,1 друк. арк.)

12. Марущак М. Поліпшення роботи з позичальниками як один з напрямів запобігання зниженню ліквідності банку під час економічної кризи / Марущак М. // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Шоста між нар. наук. - практ. конф. молодих вчених , 26-27 лютого 2009 р.: тез.доп.-Черкаси, 2009. С. 139-141. (0,1 друк. арк.)

13. Марущак М. Проблеми, недоліки та методи вдосконалення управління банківською ліквідністю під час економічної кризи/ Марущак М.// Світова фінансово - економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків. XII Міжнародна науково-практична конференція, 29 травня 2009 року.: тез.доп.- К.: УДУФМТ, 2009. С.420-422 (0,1 друк. арк.)

АНОТАЦІЯ

Марущак М. В. Управління ліквідністю як складова конкурентоспроможності банку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Науково-дослідний фінансовий інститут Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, м. Київ, 2009.

У дисертаційній роботі виконано комплексне дослідження теоретико-методологічних та практичних аспектів управління банківською ліквідністю та здійснено аналіз методів управління нею. Розкрито сутність ліквідності, її роль в управлінні банківською установою та вплив на формування конкурентоспроможності банку. Здійснено аналіз нормативної бази та узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід управління банківською ліквідністю.

Проведено аналіз системи державного управління ліквідністю в банках, розкрито сутність управління ліквідністю на стратегічному, тактичному та операційному рівнях.

З'ясовано роль структурних підрозділів банку в процесі керування ліквідністю та розроблено рекомендації щодо оптимізації управління пасивами та активами банку.

Обґрунтовано методологію та розроблено науково-методичні рекомендації та практичні пропозиції щодо оцінки та вдосконалення управління ліквідністю як інструменту впливу на конкурентоспроможність банку.

Ключові слова: банківська ліквідність, платоспроможність, конкурентоспроможність, управління ліквідністю, модель управління ліквідністю, оптимізація управління, активи та пасиви, банківські установи.



АННОТАЦИЯ

Марущак М. В. Управление ликвидностью как составляющая конкурентоспособности банка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Научно-исследовательский финансовый институт Академии финансового управления Министерства финансов Украины, г. Киев, 2009.

В диссертационной работе осуществлено комплексное исследование теоретико-методологических и практических аспектов управления банковской ликвидностью. Проведен анализ методов управления ликвидностью банковской системы в странах с развитой и переходной экономикой. Раскрыта суть ликвидности, ее роль в управлении банком и влияние на формирование конкурентоспособности. Автором были выделены основные группы факторов, которые влияют на конкурентоспособность банка: финансовые факторы, факторы, связанные с персоналом и факторы, связанные с услугами. Доказано, что какой-либо фактор из приведенных групп может стать конкурентным преимуществом банка.

Проведенное исследование подходов к определению сути ликвидности банка дало возможность сделать выводы, что ликвидность банка определяется как его способность вовремя удовлетворить требования по своим обязательствам и запросы клиентов за счет каких-либо свободных источников при нормальных условиях.

...