Страховий ринок України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страховий ринок -- це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга -- страховий захист, на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників та інших учасників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники. Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андерайтери, сюрвеєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування (ТВС).

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені й провадять свою діяльність такі об'єднання, як: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які потрібно з'ясувати.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти -- специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

-- носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, зумовлена великою кількістю застережень;

-- віддалена від виконання тривалим строком;

-- може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж.

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації всіх суб'єктів страхового ринку; активізує страхову діяльність. її основними елементами є:

-- фінансово-кредитна система;

-- аудиторські служби;

-- страхова експертиза;

-- правове та нормативне забезпечення;

-- розвинена система підготовки кадрів;

-- наукові дослідження;

-- інформаційні технології тощо.

Крім елементної класифікації, страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури страхового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено: характер власності страховиків; їх спеціалізацію; розмір статутного капіталу; територію обслуговування та ін.

Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог Закону України "Про страхування".

За територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

1) ринок страхування життя;

2) ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.

Ліцензування страхової діяльності в Україні

Ліцензування страхової діяльності здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Вона відповідно до вимог нормативно-правових актів України щодо страхування видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного ст. 6,7 Закону України "Про страхування".

Для отримання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов'язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.

Після отримання відповідної ліцензії в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України страховик має право вести страхову діяльність на всій території України. Страховик має право здійснювати страхування через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ. Ліцензія чинна до закінчення строку дії ліцензії або її анулювання. Ведення страхової діяльності після закінчення строку дії ліцензії або її анулювання не допускають. Якщо страховик має намір провадити зазначені в ліцензії види страхування після закінчення строку її дії або в разі його реорганізації, то страховик зобов'язаний отримати нову ліцензію. Нову ліцензію видають не раніше останнього робочого дня дії попередньо виданої ліцензії. Строк дії переоформленої ліцензії або дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який був зазначений у цій ліцензії. Ліцензія, видана страховику Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, не підлягає передачі для використання іншими юридичними або фізичними особами для провадження страхової діяльності.

Вимоги, встановлені законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності, повинні виконуватися страховиками протягом усього строку дії ліцензії. За видачу ліцензії щодо кожного виду страхування, за переоформлення ліцензії, за видачу дубліката ліцензії справляють плату в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Плата за видачу ліцензій сплачується одноразово з розрахунку за кожний рік користування ліцензією у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Ліцензії видають на такий строк:

-- на страхування життя -- безстрокові;

-- на види страхування, інші, ніж страхування життя, -- три роки. При повторній видачі ліцензії на даний вид страхування, якщо до страховика протягом попереднього терміну користування ліцензією не застосовували заходи впливу, -- 5 років. Якщо до страховика були застосовані заходів впливу, повторно ліцензія може бути видана строком на 3 роки.

Ліцензія на кожен вид страхування оформлюється на окремому бланку. Страховик повинен розмістити отриману ліцензію в доступному для огляду місці за своїм місцезнаходженням.

Для отримання ліцензії на провадження страхової діяльності заявник подає до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України документи, перелік яких передбачено Законами України "Про страхування" і "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме:

-- заяву про видачу ліцензії встановленого зразка;

-- копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (надалі -- ЄДРПОУ), засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

-- копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку;

-- довідки з банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують формування та розмір сплаченого статутного фонду;

-- довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудиторською фірмою (аудитором), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

-- правила (умови) страхування;

-- економічне обґрунтування запланованої страхової (пере-страхувальної) діяльності;

-- інформацію про учасників страховика;

-- інформацію про голову виконавчого органу та його заступників, яка має бути підписана керівником страховика і скріплена печаткою, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відповідним підписом;

-- інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Крім того, заявник повинен подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України:

-- затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

-- завірену заявником копію документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

У заяві про видачу ліцензії мають міститися відомості про особу заявника (назва, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ), перелік видів страхування, на проведення яких страховик має намір одержати ліцензію, перелік правил страхування для кожного виду добровільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника страхової організації, скріплений печаткою.

У разі наявності у страховика відокремлених підрозділів у заяві зазначають або до заяви додають їх перелік із зазначенням місцезнаходження відокремленого підрозділу, номерів телефонів, E-mail, прізвища, імені та по-батькові, освіти керівника і головного бухгалтера.

В установчих документах (статуті та/або установчому договорі) мають бути зазначені обраний юридичною особою вид підприємницької діяльності та інформація про розмір статутного фонду страховика, а також для юридичних осіб, які не є відкритими акціонерними товариствами, має міститися інформація про розподіл часток статутного капіталу між засновниками (учасниками) із зазначенням розподілу часток у відсотках, їхньої кількості та грошового розміру.

Правила страхування, подані для реєстрації, мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені підписом відповідальної особи і печаткою страховика. Правила повинні містити всі умови, визначені ст. 17 Закону України "Про страхування", бути викладені державною мовою та мати суцільно пов'язаний закінчений зміст, граматично та логічно узгоджений виклад. Заявник зобов'язаний виправити у Правилах страхування граматичні та стилістичні помилки в разі їх наявності. За умов проведення страховиком зовнішньоекономічних операцій страхування (перестрахування) Правила страхування можуть бути перекладені на англійську чи іншу мову. Тексти таких перекладів мають бути завірені відповідно до вимог законодавства.

До Правил страхування встановлюють такі вимоги:

Назва Правил страхування повинна містити слово "добровільного".

Поняття, що використовуються у Правилах страхування, повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У разі потреби вживання понять, не визначених у відповідних нормативно-правових актах, потрібно дати їм тлумачення.

У тексті Правил страхування, договорів (полісів) не допускається:

-- подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріччя або неузгодженість між пунктами;

-- уживання речень (фраз, фразеологічних зворотів), що призводять до неоднозначного розуміння змісту;

-- використання законодавчо визначених понять в іншій інтерпретації;

-- порушення граматичних та синтаксичних правил, що призводять до спотворення змісту.

При оформленні Правил страхування не допускаєються:

-- друкування різними шрифтами (крім випадків виділення в тексті окремих положень) та шрифтом розміром менше ніж 12 пунктів у форматі Word;

-- подання неякісних ксерокопій, у тому числі подання ксерокопій підписів уповноважених осіб та/або відсутність оригіналу підпису уповноваженого актуарія.

У разі внесення змін та/або доповнень до Правил страхування страховик у 10-денний строк повідомляє про це Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та надсилає (разом із супровідним листом) два примірника відповідних змін та/або доповнень до Правил страхування для реєстрації. Зміни та/ або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Правила страхування, зміни або доповнення до них подаються в двох тотожних примірниках. Після внесення трьох змін або доповнень до Правил страхування у разі необхідності внесення подальших змін або доповнень страховик повинен подати для затвердження і реєстрації нову редакцію Правил страхування.

Економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності, яке подають за встановленою формою, має бути підписане керівником страховика та скріплене печаткою.

Усі документи, які подаються для отримання ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання.

Документи подають у швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Заяву про видачу ліцензії (копії ліцензії) разом з усіма необхідними документами юридичні особи надсилають поштою або подають особисто до Комісії. Заявник несе відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства за достовірність інформації, вказаної у заяві та документах, поданих для отримання ліцензії (копії ліцензії), та в їх електронних копіях. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймають за описом.

Заяву про видачу ліцензії (копії ліцензії) залишають без розгляду, якщо:

-- заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

-- документи оформлені з порушенням вимог Ліцензійних умов.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляє у письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду і в строки, передбачені для видачі ліцензії (не більше 30-ти календарних днів з часу одержання передбачених ліцензійними умовами документів).

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в установленому порядку.

Рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі приймається директором департаменту страхового нагляду Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Не пізніше 30-ти днів з дня надходження заяви та всіх необхідних документів від заявника Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має прийняти рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначають підстави для такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

-- недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

-- невідповідність заявника, згідно з поданими документами, Ліцензійним умовам.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на провадження страхової діяльності може бути невідповідність поданих документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих про видачу ліцензії, заявник може подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України нову заяву про видачу ліцензії не раніше, ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника цим Ліцензійним умовам, фінансова установа може подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі прийняття Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України позитивного рішення про видачу ліцензії, Комісія оформлює ліцензію не пізніше пяти робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом 30-ти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформленої ліцензії, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право скасувати рішення про видачу такої ліцензії.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право провадження конкретних видів страхування інформацію про страховика вносять до Єдиного державного реєстру страховиків (пере-страховиків) України.

У разі створення страховиком нового відокремленого підрозділу, що провадитиме страхову діяльність згідно з отриманою ліцензією, для провадження страхової діяльності страховиком через такий відокремлений підрозділ страховик зобов'язаний повідомити та подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру та реєстраційну картку з інформацією про такий відокремлений підрозділ для Реєстру.

Наявність такої заяви і реєстраційної картки, яку заповнюють окремо для кожного відокремленого підрозділу, та внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов'язковою умовою для провадження страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ.

Якщо страхову діяльність проводять через кілька відокремлених підрозділів, то для кожного такого підрозділу страховик подає окрему заяву.

Протягом десяти робочих днів з дати подачі відповідної заяви Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України вносить інформацію про відокремлений підрозділ до Реєстру.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії (зміна назви страховика, якщо ця зміна не пов'язана з реорганізацією страховика або зміна місцезнаходження страховика) страховик зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та нотаріально засвідчені копії відповідних документів, що засвідчують зазначені зміни.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язана (за умови подання страховиком до Комісії документа про внесення плати за переоформлення ліцензії) видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.

У разі переоформлення ліцензії Комісія приймає рішення, про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України не пізніше трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

І У разі втрати або пошкодження ліцензії страхових зобов'язаний звернутися до Комісії та подати:

-- заяву про видачу дубліката ліцензії;

-- інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;

-- документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Якщо бланк ліцензії не придатний для користування внаслідок його пошкодження, страховик подає до Комісії:

-- заяву про видачу дубліката ліцензії;

-- непридатну для користування ліцензію;

-- документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Комісія повинна за умови подання страховиком до Комісії документа про внесення плати за видачу дубліката ліцензії протягом десяти робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.

У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої Комісія приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена, з унесенням відповідних змін до відповідного реєстру не пізніше наступного робочого дня.

Підставами для анулювання ліцензії є:

-- заява страховика про анулювання ліцензії;

-- рішення про скасування державної реєстрації страховика;

-- виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих страховиком для одержання ліцензії;

-- рішення про застосування заходів впливу;

-- неможливість страховика забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для страхової діяльності, зокрема початок відповідно до вимог нормативно-правових актів процедури ліквідації страховика;

-- нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців з дати її видачі.

У разі анулювання ліцензії за заявою страховика до неї необхідно додати:

-- копію повідомлення в засобах масової інформації про прийняття рішення про звернення до Комісії щодо анулювання ліцензії;

-- копію документа відповідного органу управління фінансової установи, що підтверджує факт прийняття рішення про звернення до Комісії щодо анулювання ліцензії;

-- висновок аудиторської перевірки;

-- баланс за останній звітний період та довідку про виконання всіх угод (зобов'язань) перед клієнтами при провадженні страхової діяльності, підписані керівником і головним бухгалтером та засвідчені печаткою товариства;

-- бланк ліцензії (оригінал).

Комісія має право провести перевірку страховика щодо його зобов'язань перед страхувальниками за укладеними договорами страхування з видів страхування, ліцензія на які анулюється.

Комісія у разі отримання в установленому порядку заяви страховика (з доданням відповідних документів) про анулювання ліцензії або рішення про скасування державної реєстрації страховика як юридичної особи повинна протягом 30-ти днів з дати надходження вказаних документів прийняти рішення про анулювання ліцензії.

Розгляд питань про анулювання ліцензії здійснюється Комісією відповідно до вимог нормативно-правових актів.

У разі анулювання ліцензії як заходу впливу страховик може одержати нову ліцензію на право провадження страхової діяльності не раніше, ніж через рік з дати прийняття рішення Комісією про анулювання попередньої ліцензії.

У разі ліквідації відокремленого підрозділу страховика, який вів страхову діяльність згідно з отриманою ліцензією, або в разі припинення провадження ним страхової діяльності згідно з отриманою ліцензією страховик зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати ліквідації відокремленого підрозділу або з дати припинення його діяльності подати до Комісії відповідне повідомлення у письмовій формі.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

страховий ринок україна

Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку

Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, з'явилися в Україні на початку 1991р. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України.

У вітчизняній економічній літературі виділять декілька етапів розвитку страхового ринку в Україні (табл. 1):

Таблиця 1. Етапи розвитку страхового ринку в Україні

Етапи	Законодавча основа	Основні характеристики	Висновки	Причини гальмування
1	2	3	4	5
І етап (1991-- 1993 pp.)	Закон України "Про господарські товариства"	Нерегульований розвиток недержавного страхування, усунення монополії Укр-держстраху і, як наслідок, поява великої кількості (приблизно 800) різноманітних страхових товариств та перших великих страхових компаній: HACK "ОРАНТА", "АСКО" та ін.	Інститут страхування як елемент ринкової економіки не сформувався	1. Відсутність методологічної бази страхування, у тому числі невизначеність таких базових категорій, як страхова сума, платіж, тарифна ставка, нетто-ставка, навантаження та ін. 2. Відсутність методологічної бази економіки страхування, тобто невизначеність таких понять, як собівартість, дохід, прибуток страховика та джерел їхнього формування, призвела до грубих викривлень в оподаткуванні страхової діяльності 3. Недосконалість методологічної бази бухгалтерського обліку страхових операцій
ІІ етап (1993-- 1996 pp.)	Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування"	1. Виділення страхування в окрему галузь 2. Утворення контролюючого та регулюючого органу -- Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укр-страхнагляду) 3. Утворення ловію ючого органу -- Ліги страхових організацій України (ЛСОУ)	1. Здійснено першу спробу створення цивілізованого страхового ринку 2. Підірвано довіру широких кіл населення до страхування та економічних реформ у країні	1. Методологічну базу страхування в Декреті так і не було розроблено 2. Учасникам страхового ринку бракувало достатнього досвіду
ІІІ етап (березень 1996 -- поч. 2001 pp.)	Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р.	1. Утворення професійних об'єднань страховиків 2. Реорганізація Укр-страхнагляду 3. Удосконалення законодавчої бази зі страхування	1. Стабілізація кількості страхових компаній 2. Наближення страхового ринку до міжнародних стандартів	1. Недосконале регулювання страхового ринку 2. Слабкий розвиток ринку страхування життя

Важливим чинником впливу на процеси формування нової стратегії розвитку страхового ринку, механізму регулювання і нагляду за діяльністю у сфері страхування стало прийняття Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p., відповідно до яких у розвитку страхового ринку визначився й четвертий етап, який характеризується:

-- посиленням вимог до статутної діяльності страховиків, а також вимог з боку державних регулюючих органів;

-- реорганізацією органів страхового нагляду;

-- розширенням кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.

Визначальними чинниками розвитку страхового ринку України є дві групи показників (табл. 2):

Таблиця 2. Чинники впливу на розвиток страхового ринку

Фінансові	Нефінансові
Річний збір премій та виплати відшкодувань.	Кваліфікація та досвід працівників
Частка кожної окремої страхової компанії в зібраних преміях та у виплатах відшкодувань	Досвід роботи страхових компаній на внутрішньому та міжнародному страховому ринках
Загальна сума адміністративно-технічних витрат	Правові, організаційні, трудові ресурси
Загальний капітал компаній	Ефективність регулювання страхового ринку
Величина технічних резервів	Асортимент страхових продуктів
Економічна ефективність інвестицій	Культура обслуговування клієнтів з боку страхових компаній

У Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 р. зазначено, що в сучасній економіці через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси. Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне господарство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки. Дослідження тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що нині страхування належить до групи найбільш рентабельних та найбільш динамічних галузей національної економіки, а страховий ринок є важливим сегментом фінансового ринку, що впливає на всі соціально-економічні процеси в державі.

Міжнародний досвід показує, що у розвинених країнах відношення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектору економіки, який підвищує інвестиційний потенціал і сприяє збільшенню багатства нації. Загальна сума інвестицій, якими керують страхові компанії Європи, США та Японії, сягає 4 трлн дол. США.

Нині тенденції розвитку страхового ринку України вказують на те, що впродовж останніх років страхова справа розвивається швидкими темпами, що перетворило її на одну з найбільш динамічних і стабільно працюючих сфер національної економіки. Страхування -- це одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників. За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.

Кількість страхових компаній в Україні продовжує поступово зростати, як у галузі страхування життя, так і у галузі ризикових видів страхування. І хоча Держфінпослуг проводить політику отримання зростання кількості страхових компаній, на ринку припиняє свою діяльність менше страхових компаній, ніж створюється за аналогічний період. Станом на 1 січня 2008 р. в Україні було зареєстровано 466 страховиків, що більше на 35 страхових компаній порівняно з 1 січня 2007 р. З них кількість страховиків, що здійснювали страхування життя (СК "life"), зросла на 10 та становила 65, а кількість страховиків, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя (СК "non-life"), -- на 25, що становило 381 компанію. Станом на 1 січня 2008 р. кількість компаній з іноземними інвестиціями становила 78. Протягом 2007 р . до Держреєстру було включено 8 страховиків з іноземними інвестиціями, загальна сума іноземних інвестицій цих компаній становила 65,07 млн грн.

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 2007 p., становила 18 008,2 млн грн, з них: 5 654,4 млн грн (31,4 %) становило внутрішнє перестрахування, 112,2 млн грн (0,6 %) -- премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників), решту -- 12 241,6 млн грн (68,0 %) становили премії від страхувальників. Від страхувальників -- фізичних осіб надійшло 5 170,4 млн грн (23,7 % від валових премій та 42,2 % від премій, отриманих від страхувальників). Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) становила 12 353,8 млн грн, або 68,6 % від валових страхових премій.

На результати діяльності українського страхового ринку впливає динаміка страхування за такими його видами: частка страхування фінансових ризиків суттєво зменшилась і на 1 січня 2008 р. вона становила 21,1 % проти 24 % 2007 р. та 31,6 % -- 2006 р. У той же час частка добровільного майнового страхування зростала так: у 2004 р. вона становила 39,3 %, у 2005 р. -- 50,3 %, у 2006 р. досягла 56 %, а у 2007 р. зросла до 57,5 %.

В абсолютному значенні страхові премії та виплати можна поділити на три групи:

1) страхування фінансових ризиків та добровільне майнове страхування, які характеризуються великим обсягом страхових премій та виплат;

2) обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільне особисте страхування -- ця група характеризується високим рівнем страхових виплат;

3) недержавне обов'язкове страхування, добровільне страхування відповідальності та страхування життя, характерними ознаками яких є дуже маленький рівень страхових виплат.

Упродовж останніх років зберігається позитивна динаміка зростання активів страховиків. За 2007 р. загальні активи збільшилися на 8,2 млрд грн, а величина активів, визначених ст. 31 Закону України "Про страхування", -- на 3,3 млрд грн. Станом на 1 січня 2008 р. страховики володіли активами на суму 32 213 млн грн, з них 8 612,5 млн грн інвестовано на покриття сформованих страхових резервів.

Динаміка зростання сукупного розміру активів страховиків в Україні відображена на на рис. 1:

Рис. 1. Динаміка активів та страхових резервів за 2006--2007 pp., на кінець періоду

За останні роки відбулось зростання величини сформованих страхових резервів і збільшення інвестицій страховиками. Так, величина сформованих страхових резервів на 1 січня 2005 р. сягала 8 272,2 млн грн, темп зростання порівняно з 2003 р. становив 219 %; станом на 1 січня 2006 р. вона була 5 045,8 млн грн, однак порівняно з попереднім періодом обсяги резервів зменшились на 39 %; станом на 1 січня 2006 р. страхові резерви зросли до 6 014,1 млн грн. Станом на 1 січня 2008 р. загальний обсяг сформованих страхових резервів уже становив 8 423,3 млн грн, у тому числі:

-- резерви зі страхування життя -- 991,3 млн грн (у 2006 р. -- 604,4 млн грн);

-- технічні резерви -- 7 432,0 млн грн (у 2006 р. -- 5 405,8 млн грн).

Щодо структури резервів, то питома вага резервів із страхування життя на початок 2006 р. становила 8 %, технічних резервів -- 85 % (у тому числі резерв збитків -- 7 %); на 1 січня 2008 р. зросла до 11,8 %, а технічних резервів -- до 88,2 %.

Розміщення страхових резервів здійснюється відповідно до ст. 31 Закону України "Про страхування", де визначено перелік активів за відповідними категоріями. Усього розміщено активів на суму 19 330,3 млн грн. Напрями розміщення тимчасово вільних коштів страховиків відображені в табл. 3.

Разом із тим, основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. Особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов'язань за договорами страхування життя. Єдиним джерелом інвестування половини обсягу страхових резервів залишаються банківські



Таблиця 3. Напрями інвестування коштів страхових резервів

Показники	Технічні резерви	Резерви із страхування життя
	2000 р.	2007 р.	2006 р.	2007 р.
Сформовані страхові резерви, мли грн	5405,8	7432,0	608,3	991,3
Категорії активів, визначені ст. 31 Закону України "Про страхування" для представлення страхових резервів, млн грн
Грошові кошти на поточних рахунках і готівка в касі	462,5	886,7	1 29,9	61,7
Банківські вклади	2548,3	3661,3	310,5	493,6
Нерухоме майно	323,7	518,8	45,2	62,2
Права вимоги до перестраховиків	1130,1	1570,8	62,8	70,2
Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України	4,5	48,4	2,5	6,9
Інші активи (банківські метали та кредити страхувальникам)	36,4	49,3	5,5	8,2
Цінні папери, в тому числі:	1091,2	871,3	164,6	303,0
1) акції	811,3	721,0	42,5	71,4
2) облігації	144,9	62,9	75,1	116,5
3) іпотечні сертифікати	1,6	0,0	0,0	0,0
4) цінні папери, що емітуються державою	133,4	87,5	47,1	115,1
УСЬОГО 5596,6	7606,6	620,9	1005,9

вклади (депозити), які мають постійну дохідність та відносну забезпеченість гарантуванням вкладів відповідно до чинного законодавства. Інші активи, що вільні від зобов'язань, найчастіше вкладаються в цінні папери (як правило, акції).

Структура активів страховиків та розміщення страхових резервів на 1 січня 2008 р. характеризують дані рис. 2.

Водночас показники розвитку страхової справи в Україні за останні роки дають підстави стверджувати, що інвестиційні можливості національних страхових компаній досить обмежені, насамперед, через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів. Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова потужність самих страховиків і обсяги їх операцій. Причина, передусім, полягає у недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових компаній, а також споживачів страхових послуг.

Вітчизняний страховий ринок має величезний потенціал розвитку, тим більше, що потреба у розвитку страхових послуг з кожним роком зростає. За

експертними оцінками, нині в Україні застраховано лише близько 10 % ризиків. На відміну від України цей показник у розвинених країнах становить 90--95 %. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить 0,05 %, і це при тому, що населення України складає 7 % населення Європи.

Рис. 2. Структура неявних активів страховиків станом на 1 січня 2008р.

Про потенційні можливості розширення страхових послуг свідчать дані питомої ваги страхування у структурі ВВП. Так, у 2004 р. обсяг страхових операцій в Україні становив 5,62 % ВВП, у 2005 р. цей показник знизився до 3,1 %, тоді як у країнах ЄС цей показник становив 8--12 %. У 2007 р. проникненість страхового ринку (співвідношення страхових премій до ВВП) в Україні ще знизилася до 2,5 % ВВП і залишилася на рівні 2006 p., чисті страхові премії досягли 1,7 % у ВВП, що на 0,1 відсотковий пункт перевищує аналогічний показник 2006 р.

Ринок перестрахування в Україні також недостатньо розвинений. Як наслідок, перестраховується лише третина всіх страхових платежів, а 50 % перестрахування здійснюють іноземні компанії. Особливо це стосується покриття значних ризиків, пов'язаних з авіацією, морським транспортом та космічною галуззю (авіаційні та морські ризики, ризики, пов'язані зі здоров'ям осіб, які живуть за кордоном, перестраховуються іноземними компаніями практично на 90 % від суми платежів, автомобільні ризики -- до 60 %, я основні майнові ризики -- до 50 %). За договорами перестрахування ризиків на початок 2008 р. українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили часток страхових премій 6 423,9 млн грн (у 2006 р. -- 5 621,6 млн грн), з них:

-- перестраховикам-нерезидентам -- 769,5 млн грн (у 2006 р. -- 561,07 млн грн);

-- перестраховикам-резидентам -- 5 654,4 млн грн (у 2006 р. -- 5 060,55 млн грн).

Більше 20 % від валових страхових премій було сплачено перестраховикам-нерезидентам за такими видами:

-- добровільного страхування: водного транспорту -- 23,8 %; відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) -- 90,1 %; відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) -- 38,02 %;

-- обов'язкового страхування: авіаційне страхування цивільної авіації -- 68,38%; цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, -- 49,5 %.

Загальна сум а часток страхових виплат, отриманих від перестраховиків, станом на 1 січня 2008 р. становила 654,7 млн грн (у 2006 р. -- 396,3 млн гри), у тому числі отримано від:

-- перестраховиків-нерезидентів -- 325,7 млн грн (у 2006 р. -- 122,9 мли грн);

-- перестраховиків-резидентів -- 329,0 млн грн (у 2006 р. -- 273,4 млн грн).

Водночас нові умови перестрахування за кордоном змусили українських страховиків майже відмовитися від перестрахування у нерезидентів та користуватися їх послугами тільки у тих випадках, коли об'єкт неможливо перестрахувати на українському ринку або цього вимагають умови співпраці з іноземними партнерами.

Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв'язання проблем, пов'язаних зі страхуванням життя, пенсійним, медичним страхуванням та страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя як надійне джерело інвестиційних ресурсів становить на ринку страхових послуг найменшу частку (на початок 2008 р. - 4,4 %), тоді як у країнах із розвиненою екопомікою цей показник дорівнює ЗО--40 %. Щороку питома частка платежів зі страхування життя в загальній структурі платежів зменшується. Ринок страхування життя в Україні є досить монополізованим, на перші три страхові компанії припадає 52 % страхових премій, а на перші десять компаній -- 86 %, це свідчить про те, що на ринку реально працює трохи більше 20 компаній із 65 зареєстрованих як компанії зі страхування життя.

На початку 2008 р. та за 2007 р. значний рівень конкуренції спостерігався на ринку видів страхування інших, ніж страхування життя, а помірна монополізація -- на ринку страхування життя.

Розвиток страхового ринку стримує слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів страхування, як пенсійне й медичне страхування.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування автоцивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних законодавчих актах норм, які регулюють це питання. До такого обов'язкового страхування залучено не всіх власників транспортних засобів.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні здійснюють:

-- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

-- значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

-- неповна та фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

-- високий рівень інфляції (понад 15--20% у 2007--2008 рр.), унаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті є неможливим;

-- слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

-- відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

-- неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Нині беззаперечним лідером світового ринку страхування є США. На цю країну припадає третина всіх отриманих страхових премій. Друге місце посідає японський страховий ринок, при цьому варто зазначити, що тільки в Японії така велика різниця між обсягами премій з ризикових видів страхування та страхування життя.

Найбільш розвинені європейські країни, до яких належать Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія, займають місця з 3-го по б-те відповідно, а за ними йде Південна Корея, яка потіснила Канаду з 7-го місця. Загалом на перші 10 найбільших національних ринків світу припадає 80,8 % усіх страхових премій, на перші 12 -- 84 %.

За результатами проведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Потрібно зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій.

Наявні проблеми розвитку інвестиційної діяльності страховиків та інвестиційного потенціалу страхового ринку в Україні дають підстави для розробки концептуальних напрямів розвитку як самого страхового ринку, так і ефективного використання інвестиційних можливостей страховиків. З урахуванням концептуальних підходів розвитку страхового ринку в Україні має сприяти:

-- відновлення довіри населення до страховиків, що вимагає серйозних, зрозумілих для потенційних клієнтів, гарантій повернення вкладених коштів і нарахованих на них відсотків;

-- набуття страховиками прав інституційних інвесторів та надання їм ширших можливостей щодо інвестування страхових резервів та вільних ресурсів, а саме -- можливості конвертувати гривні у валюту, вкладати кошти страхових резервів у житлове будівництво, іпотеку тощо;

-- підвищення стійкості та потужності страхових компаній, їх авторитету у вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом підвищення розмірів власного капіталу, покращення організації роботи, надання якісних страхових послуг, безумовного виконання прийнятих на себе зобов'язань;

-- посилення контролю за діяльністю страховиків з боку органів страхового нагляду, застосування ними своєчасних заходів, які попереджують неплатоспроможність страховиків;

-- розвиток системи перестрахування;

-- створення нормативної бази, яка регулює права, обов'язки та відповідальність сторін за договорами перестрахування;

-- створення системи гарантій виконання зобов'язань за договорами страхування, укладеними неплатоспроможними та збанкрутілими страховими організаціями;

-- стабілізація фінансового стану всіх суб'єктів економіки та населення;

-- активізація ролі держави та її органів у зміцненні та розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у його розвитку, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;

-- розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

-- удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

-- інтеграція страхового ринку України до світового ринку страхування та створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами.

Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків в інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків. Тільки великі страхові організації можуть акумулювати у вигляді джерел інвестицій значні кошти та викликати довіру з боку потенційних клієнтів.

У перспективі страховому ринку, перш за все, варто очікувати позитивних законодавчих змін, які відкриють для страхових компаній нові можливості в їх бізнесі.

Размещено на Allbest.ru

...