Страхування дітей і школярів від нещасного випадку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Договори страхування дітей від нещасних випадків укладаються відповідно до правил страхування.

Страхування дітей і школярів від нещасного випадку здійснюється за принципом змішаного страхування. Школярі страхуються на період навчання в школі, договори укладаються терміном на один рік, а розмір тарифної ставки узгоджується з віком дитини.

Особистий вид страхування пов'язаний із життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Особисте страхування поділяється на:

- Страхування життя

- Страхування від нещасних випадків

- Медичне страхування

Медичне страхування, як одна з форм загальнодержавного захисту населення являє собою певну організаційну систему медичної допомоги, засновану на методі страхування. Фінансування охорони здоров'я може здійснюватися державою, підприємствами, приватними особами. Це надзвичайно мобільна система товарно-ринкових відносин, де в якості товару виступає конкретна медична послуга, а покупцем є держава, підприємство, громадянин.

Медичне страхування на сучасному етапі в широкому розумінні - це нові економічні відносини в умовах ринку. Їх суть у створенні системи охорони здоров'я і соціального забезпечення, яка гарантує всім громадянам вільно доступну кваліфіковану медичну допомогу незалежно від соціального стану та рівня доходів.

Медичне страхування в процесі свого розвитку стало невід'ємною частиною життя в багатьох країнах, що дозволяє набути впевненості людини у завтрашньому дні. Воно використовується в багатьох країнах в тій чи іншій формі.



1. Страховий захист життя дітей

Страхування дітей (child insurance) - страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою -- дитина до досягнення нею віку 16 років. Страхова сума виплачується застрахованому при дожитті до закінчення терміну страхування. За наслідки нещасного випадку із застрахованим під час дії договору страхування дітей виплати здійснюються страхувальникові.

Страхування від нещасних випадків (accident insurance) - вид особистого страхування. Традиційно здійснюється з метою надання допомоги застрахованим особам у разі тимчасової та постійної непрацездатності. Страховим випадком є також смерть застрахованого. Тоді страхова сума виплачується вигодонабувачеві, якого зазначено в полісі, а при його відсутності -- спадкоємцям за законом.

Страхування дітей і школярів від нещасного випадку здійснюється за принципом змішаного страхування. Школярі страхуються на період навчання в школі, договори укладаються терміном на один рік, а розмір тарифної ставки узгоджується з віком дитини.

Даний вид страхування, який об'єднує в одному договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема три випадки: - дожиття до закінчення строку страхування; - смерть застрахованого; - втрата здоров'я від нещасних випадків.

1.1 Умови страхування дітей

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим - дитина від дня її народження до 18 років.

Страхування від нещасних випадків включає:

1. Індивідуальне страхування. Страховою подією за договором індивідуального страхування є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий вплив на здоров'я застрахованого, який стався не з його волі. Умовами страхування передбачається можливість укладання договорів на строк від 1 до 5 років. На практиці найпоширеніші договори страхування - 1 рік.

Страхова сума виплачується страховиком у разі смерті або втрати здоров'я застрахованого внаслідок страхового випадку. У разі смерті внаслідок нещасного випадку або насилля страхова сума виплачується правонаступнику, вказаному в договорі, в розмірі 100%.

При втраті здоров'я внаслідок страхового випадку страхувальник отримує страхову суму, пропорційну відсотку втрати здоров'я.

Наприклад, тимчасова інвалідність, встановлена медичною комісією, передбачає виплати страхових сум у такому порядку:

І група - 80% страхової суми;

ІІ група - 60% страхової суми;

ІІІ група - 40% страхової суми.

Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Розмір страхової суми визначає страхувальник. При страхуванні на дожиття до закінчення договору страхування страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, незалежно від того, отримував він страхові суми у зв'язку з нещасними випадками впродовж дії договору чи ні.

У разі смерті застрахованого в період дії страхового договору страхова сума в розмірі 100% виплачується правонаступнику, вказаному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т.п. не є страховим випадком.

При страхуванні від нещасних випадків з настанням страхової події застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від ступеню втрати здоров'я. Отримання страхової суми за страховим договором від нещасних випадків не залежить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення. Нещасними випадками за даним видом страхування вважаються: - утоплення; - опіки, враження блискавкою або електричним струмом; - обмороження; - гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами.

Хвороба не вважається страховою подією. Страхова сума виплачується застрахованому при нещасному випадку, що стався в період дії договору та при дожитті дитини до 18 років.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником, чи на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договори страхування дітей від нещасних випадків укладаються відповідно до правил страхування.

Договір страхування дітей від нещасних випадків повинен містити:

- назву документа;

- назву та адресу страховика;

- прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

- зазначення об'єкта страхування;

- розмір страхової суми;

- перелік страхових випадків;

- визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;

- строк дії договору;

- порядок зміни і припинення дії договору;

- права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- інші умови за згодою сторін;

- підписи сторін.

Міністерство фінансів України має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикам на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.



2. Обов'язкові види особистого страхування та їх значення

Особисте страхування є однією із галузей страхування. Воно пов'язане із особливою сферою процесу відтворення - а саме - з відтворенням робочої сили і зумовлене ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику , пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку у загальній кількості населення тощо

Особисте страхування проводиться з метою організації страхового захисту окремих громадян на випадок виникнення різних подій , що відображаються на житті, здоров'ї та працездатності цих громадян.

2.1 Економічний зміст та класифікація особистого страхування

Відповідно до статті 4 Закону України “Про страхування” особисте страхування можна визначити як страхування майнових інтересів, що не суперечить законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям , працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи. Об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, тому вважається, що не відбувається компенсація матеріальної шкоди, а мають місце виплати страховика на користь страхувальника або його родини, які носять характер фінансової допомоги.

Договір особистого страхування регулюється ЗУ “Про страхування” без виділення окремих його видів. Водночас на практиці існують окремі види договорів особистого страхування зі своїм особливим режимом.

В особистому страхуванні виділяють такі групи ризиків, на випадок яких проводиться страхування: смерть страхувальника, тимчасова втрата працездатності, постійна втрата працездатності, закінчення активності трудової діяльності, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, дожиття страхувальника до закінчення строку дії договору страхування. Останній ризик дозволяє поєднувати ризикові види страхування з інтересами збереження, що робить надзвичайно привабливим страхування життя.

Як галузь страхування особисте страхування поділяється на такі підгалузі:

- страхування життя;

- пенсійне страхування;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування.

Основний принцип виділення підгалузей пов'язаний з накопиченням страхової суми. Так, страхування життя об'єднує довгострокові види особистого страхування, які пов'язані з накопиченням страхової суми протягом всього строку страхування. Тому їх ще називають накопичувальними видами. Страхові виплати мають становити повну страхову суму, яка виплачується при настанні таких подій: дожиття до закінчення строку дії договору, смерть застрахованого в період дії договору, досягнення застрахованим певного віку (пенсійного або визначеного договором)

Страхування від нещасних випадків об'єднує короткострокові види особистого страхування, за якими обсяг відповідальності передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання таких подій: смерті застрахованого, тимчасової втрати працездатності, встановлення інвалідності. Умовою настання відповідальності є те, щоб ці події були наслідком нещасного випадку.

Медичне страхування об'єднує види особистого страхування, основним призначенням яких є соціальний захист інтересів громадян у разі втрати здоров'я. Воно пов'язане з компенсацією витрат на оплату медичної допомоги (відвідування лікарів, придбання медикаментів, лікування у стаціонарі тощо).

Страхування від нещасних випадків та медичне страхування ще називають ризиковими. Особливістю є те, що страхові платежі не повертаються після закінчення дії договору.

За формами проведення особисте страхування буває обов'язкове і добровільне. Перелік обов'язкових і добровільних видів страхування наведено в ЗУ “Про страхування”.

Класифікація добровільного особистого страхування здійснюється ще за такими критеріями:

за обсягом ризику: страхування на випадок дожиття до певного віку або смерті, страхування на випадок інвалідності або недієздатності, страхування медичних витрат.

За видом особистого страхування: страхування життя яке передбачає обов'язок страховика здійснити страхові виплати у випадку смерті застрахованого, страхування здоров'я - передбачає обов'язок страховика здійснити страхові виплати в обумовлених розмірах у разі заподіяння шкоди здоров'ю застрахованої особи.

За кількістю осіб , зазначених в договорі (за характером сплати страхових внесків): індивідуальне страхування, за яки страхувальник виступає одночасно і застрахованим; колективне - за яким страхувальниками і застрахованими виступає група фізичних осіб, зокрема , страхувальником виступає юридична особа , яка укладає договір страхування на користь застрахованих.

За тривалістю страхового покриття: короткострокове (менше 1 року), середньострокове (1-5 років), довгострокове (6-15 років).

За формою сплати страхових премій: страхування з виплатою одночасної премії, страхування з довічною виплатою премії, страхування зі щомісячною виплатою премії.

За формою виплати страхового забезпечення: з одночасною виплатою страхової суми, із виплатою страхової суми у формі ренти.



2.2 Страхування життя

Найважливішою підгалуззю особистого страхування, одним із його видів, що визначено на законодавчому рівні, є страхування життя.

Страхування життя як вид особистого страхування з'явилось в Європі наприкінці 17 ст. Спочатку як додаток до морського страхування, коли поряд зі страхуванням кораблів та вантажів почали укладати договори страхуванняя життя капітанів кораблів. У 1663р. англійський підприємець Джеймс Додсон створив власне товариство зі страхування життя. У 1740р. в Англії була створена перша спеціалізована страхова компанія зі страхування життя.

В наш час в економічно розвинутих країнах страхові надходження від цього виду страхування становлять від 4% ВВП у США, до 10%, в Японії. На відміну від України, у США в кінці 20 ст. Поліс страхування життя мали 78% сімей.

Принциповою відмінністю страхування життя від усіх ризикових видів особистого страхування є те, що ймовірність настання страхових випадків завжди дорівнює 1, тобто виплата страхової суми має бути здійснена за будь-яких обставин. Зазвичай договори страхування укладаються на довгостроковий період. Особливістю страхування життя є те, що всі його види проводяться тільки в добровільній формі..

Страхування як вид особистого страхування передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Такими подіями можуть бути:

- Досягнення застрахованою особою пенсійного віку або віку, який визначений в договорі страхування;

- Дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору;

- Смерть застрахованої особи;

Настання подій у житті застрахованої особи, яка обумовлена в договорі страхування.

Страхові виплати за договором особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримувати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, яку має бути йому сплачено як відшкодування збитків.

Враховуючи особливу соціальну важливість договорів страхування життя, їх можна віднести до публічних договорів, що означає підпорядкування їх правовому режиму, встановленому Цивільним кодексом України. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх страхувальників, крім тих, кому за законом надано відповідні пільги.

Порядок укладання договору страхування життя визначений статтею 18 ЗУ “Про страхування”, де зазначено, що такий договір може бути укладено як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Грошові зобов'язання сторін за договором страхування життя можуть бути визначені як в національній валюті або в розрахункових величинах. Страховики, які здійснюють страхування життя зобов'язані вести персоніфікований облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали відповідні договори.

У міжнародній практиці страхування життя поділяють на страхування капіталів, яке передбачає можливість укласти договори страхування з умовою виплати певної суми в разі дожиття страхувальника до зазначеного в договорі строку або в разі смерті та страхування рент, при якому певна обумовлена договором частка виплачується страхувальнику у вигляді регулярних періодичних виплат. Різновидами рентних виплат є щорічна рента, помісячна, сімейна, довічна.

Класичними видами страхування життя вважаються:

Змішане страхування життя, яке є найбільш привабливим. Договір змішаного страхування життя дає змогу поєднати відповідальність страхової компанії як у випадку дожиття до закінчення строку страхування, так і у випадку смерті під час дії договору страхування.

Страхування дітей. Застрахованою є дитина у віці до 15 років. Обсяг відповідальності страхової компанії охоплює такі страхові випадки: дожиття до закінчення строку дії договору, настання смерті, втрату здоров'я. В якості страхувальників виступають батьки або родичі. Страхова сума визначається за згодою сторін. Принципи виплати страхової суми аналогічні, що і при страхуванні життя дорослих..Разом з тим, оскільки страхувальник і застраховані рідні особи, то умови страхування передбачають виплату страхової суми як у випадку смерті страхувальника, так і застрахованого. При настанні смерті страхувальника до закінчення дії договору страхова сума складає 90% сплачених внесків.. У випадку смерті дитини страхова компанія може виплатити страхувальнику підмогу в розмірі 30-50% від страхової суми.

Страхування до одруження (до вступу в шлюб) передбачає укладення договорів страхування відносно дітей віком до 18 років. Страхувальниками виступають батьки або родичі віком від 16 до 80 років. Страхова сума може бути встановлена за бажанням страхувальника і виплачена після закінчення дії договору у зв'язку з реєстрацією шлюбу..

Страхування пенсій. Це вид особистого страхування і водночас різновид ренти, при якому страховик бере на себе зобов'язання виплачувати застрахованому з певною періодичністю пенсію протягом життя, а страховик - сплачувати страхові внески.. Страхова сума визначається за згодою сторін і залежить від поточних виплат, що їх має здійснювати страхова компанія. У договорі можуть бути передбачені і додаткові виплати, які є наслідком участі страхувальника в прибутку страхової компанії.

2.3 Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків на відміну від страхування життя, яке проводиться лише в добровільній формі, може проводитись як в добровільній так і в обов'язковій формах. Воно відноситься до ризикових видів страхування, і метою цього виду страхування є страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку.. Це страхування передбачає виплату страхової суми лише у випадку настання страхового випадку. Об'єктом страхового захисту є майнові інтереси застрахованої особи пов'язані із зниженням доходу або смертю застрахованого внаслідок нещасного випадку..

Страхувальниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Договори за цим видом страхування можуть укладатися в колективній ( юридична особа укладає договір страхування на користь своїх працівників) або в індивідуальній формах (фізична особа яка укладає договір відносно себе самої або іншої фізичної особи). Страховою подією є нещасний випадок, яким вважається раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести до розладу здоров'я застрахованої особи.

Обсяг відповідальності страховика охоплює такі страхові випадки: тимчасову втрату працездатності, постійну втрату працездатності, смерть застрахованої особи.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю сторін, в її межах проводиться виплата при настанні страхового випадку. Страховиком може бути встановлено обмеження щодо мінімального чи максимального її розміру. Страхова сума може виплачуватись частково або повністю відповідно до ступеня втрати працездатності чи здоров'я.

Виплата страхових сум здійснюється у такому порядку:

У разі загибелі або смерті страхувальника від нещасного випадку спадкоємцю 100% страхової суми;

У разі отримання травм і встановлення інвалідності 1 групи - 100% страхової суми, 2 групи - 75%, 3 групи - 50%.

У разі тимчасової втрати працездатності - за кожну добу перебування на лікарняному 0,5% (у випадку стаціонарного лікування) або 0,25% (амбулаторне лікування) але не більше 50% страхової суми.

Індивідуальне страхування проводиться переважно в добровільній формі, а серед колективних договорів багато видів укладається в обов'язковій формі., що визначено ЗУ “Про страхування” ( ст. 6,7,18)

Обов'язкове особисте страхування встановлює держава з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників але й усього суспільства.

Обов'язковими видами страхування є: особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони, спортсменів вищих категорій, спеціалістів ветеринарної медицини, від нещасних випадків на транспорті, а також види передбачені пунктами 13,19 та 21 ЗУ.

Для здійснення обов'язкових видів страхування КМУ та законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, порядок сплати страхових платежів, права і обов'язки сторін, страхові організації, які здійснюють обов'язкове страхування.

Одним із поширених видів обов'язкового особистого страхування є обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, яке здійснюється відповідно до Положення “Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті” від 14 серпня 1996р. Страхуванню підлягають: пасажири залізничного, морського, автомобільного, водного транспорту, працівники транспортних підприємств.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший транспорт до моменту завершення поїздки. Страховими випадками за цим видом страхування вважаються загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті, одержання застрахованим травм внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності, тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту вони самі виступають страхувальниками і сплачують страховий платіж при оплаті проїзного квитка, у вартість якого він включений. Такий платіж утримується в розмірі 2% ввід вартості проїзду на міжміських маршрутах у межах однієї області та АР Крим, та до 5% вартості проїзду на маршрутах приміського сполучення.

При страхуванні водіїв страхувальниками виступають транспортні організації, які є власниками транспортних засобів і уклали договори страхування з страховиками. Страховий платіж з обов'язкового особистого страхування водіїв визначається у розмірі 1% страхової суми за кожного застрахованого.

Відповідно до чинного законодавства максимальна страхова сума за даним видом страхування встановлена в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страхова сума виплачується залежно від страхового випадку у таких розмірах:

У випадку загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті - сім'ї загиблого сплачується 100% страхової суми;

У разі одержання застрахованим травм внаслідок нещасного випадку на транспорті та встановлення йому інвалідності 1 гр. -90% страхової суми, 2 гр. - 75%, 3 гр. - 50%.

У разі тимчасової втрати застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті за кожну добу сплачується 0,25% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.



2.4 Медичне страхування

Важливою підгалуззю особистого страхування є медичне страхування. Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок втрати здоров'я. Метою такого страхування є забезпечення громадянам у разі настання страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів.

Сутність медичного страхування полягає у сплаті одноразового страхового внеску значно меншого, ніж вартість усіх медичних послуг. Завдяки цьому громадяни мають можливість протягом року безкоштовно користуватись комплексом медичних послуг..

Медичне страхування може проводитись як в обов'язковій так і в добровільній формах. страхування житина медичний життя

Страхові послуги можна розділити на 4 групи:

- Програма “Поліклініка”

- Програма “Стаціонар”

- “Невідкладна і швидка допомога”

- “Стоматологія”

Деякі компанії пропонують дещо інші види послуг: медичне обслуговування на дім, , безоплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї, спеціальні програми для вагітних жінок та дітей. Крім цього майже компанія пропонує знижки (інколи в розмірі 25%) при страхуванні колективів.

Об'єктом добровільного медичного страхування є майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов'язані з витратами на одержання медичної допомоги.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

- страхувальники ;

- страховики;

- медичні установи

Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок добровільних страхових внесків підприємств, різних груп населення, окремих громадян. Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника, а факт страхування засвідчується страховим полісом. Договір включає такі умови: найменування страхувальника, кількість застрахованих осіб, об'єкт страхування, обсяг страхової відповідальності, страхову суму, строк дії договору, тарифні ставки., розмір страхових внесків та порядок їх сплати.

За строками укладання договору медичне страхування може бути короткостроковим або довгостроковим.

Тарифи на медичні послуги мають встановлюватися за згодою страховика та медичної установи, яка надає послуги. Тарифна ставка розраховується страховиком на основі статистичних даних по звернення про медичну допомогу та тривалість лікування. Іноді тарифна ставка диференціюється залежно від статі, віку і стану здоров'я застрахованої особи.

Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки вірогідності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією станом здоров'я тощо.

Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціалізацій - вагітність, пологи,)

Медичне страхування проводять такі страхові компанії: “Укриедінстрах”, “Надра”, “Аска”, “Алькона”, “Енергополіс” та ін.

Правила страхування громадян, які виїздять за кордон не передбачають відшкодування витрат у разі лікування хронічних захворювань, стоматологічного протезування. Медичне страхування виїжджаючих - організацію надання допомоги. за кордон здійснюється через систему “Assistans”.



3. Медичне страхування: виникнення та розвиток

Надання соціальної допомоги громадянам у разі хвороби має досить давню традицію. Ще в Стародавній Греції і Римської імперії існували організації взаємодопомоги в рамках професійних колегій, які займалися збором і виплатою коштів в разі настання нещасного випадку, отримання травми, втрати працездатності внаслідок тривалого захворювання чи каліцтва. У середні століття захистом населення в разі хвороби або настання інвалідності займалися цехові чи ремісничі гільдії (союзи) і церква. Це був перший етап у розвитку соціального страхування.

Однак форму медичного страхування соціальна допомога при хворобі придбала тільки в другій половині XIX століття. Саме в цей час почало активно проявляти себе профспілковий робітничий рух, одним з найважливіших результатів дії якого стало створення в багатьох європейських країнах страхових лікарняних кас. Піонерами в області лікарняного страхування виступили Англія і Німеччина. Саме в Німеччині в 1883 році був виданий перший державний закон про обов'язкове забезпечення на робочих, в 1884 р. - закон про страхування від нещасних випадків, в 1889 р. - закон про страхування на випадок старості та інвалідності. Таким чином, до системи соціального страхування як його найважливіша частина увійшло обов'язкове медичне страхування, а система охорони здоров'я, що виникла на його основі, отримала в історії назву "система охорони здоров'я Бісмарка" оскільки ці закони були прийняті за його правління. Слідом за Німеччиною в період з 1887 по 1910 рр.. аналогічні закони були прийняті в Австрії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Іспанії, Голландії, Франції.

Становлення системи допомоги населенню при хвороби в Російській Імперії пов'язується, в першу чергу, з розвитком в кінці 19 століття земської медицини, дотаціями за рахунок скарбниці, асигнувань губернських і повітових влади. У 1912 р. був прийнятий закон про введення обов'язкового страхування від нещасних випадків і хвороб працюючих громадян. Прийнятий закон мав обмежений характер. З 13 млн. робочих страхуванню від нещасних випадків і хвороб підлягали 2 млн. Страхування не охоплювало Сибір і Середню Азію. 60% витрат зі страхування оплачували робітники. Створені відповідно до закону лікарняні каси займалися страхуванням на випадок хвороби і видачею посібників.

Організація медичної допомоги в їх обов'язки не входила. До початку 1916 р. в Росії було 2 тис. лікарняних кас.

Проте медичне страхування в дореволюційній Росії не набуло такого поширення як у Європі. Медичне страхування розвивалося в основному тільки на великих підприємствах Москви та Санкт-Петербурга.

Після революції страхування за допомогою лікарняних кас виявилося неактуальним внаслідок введення державної монополії в страхуванні.

Висновки

Страхування дітей - страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою -- дитина до досягнення нею віку 16 років. Страхова сума виплачується застрахованому при дожитті до закінчення терміну страхування. За наслідки нещасного випадку із застрахованим під час дії договору страхування дітей виплати здійснюються страхувальникові.

Страхування дітей і школярів від нещасного випадку здійснюється за принципом змішаного страхування. Школярі страхуються на період навчання в школі, договори укладаються терміном на один рік, а розмір тарифної ставки узгоджується з віком дитини.

Договори страхування дітей від нещасних випадків укладаються відповідно до правил страхування.

Особисте страхування є однією із галузей страхування. Воно пов'язане із особливою сферою процесу відтворення - а саме - з відтворенням робочої сили і зумовлене ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику , пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку у загальній кількості населення тощо

Особисте страхування проводиться з метою організації страхового захисту окремих громадян на випадок виникнення різних подій , що відображаються на житті, здоров'ї та працездатності цих громадян.

Особистий вид страхування пов'язаний із життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Особисте страхування поділяється на:

- Страхування життя

- Страхування від нещасних випадків

- Медичне страхування

Вся система медичного страхування створюється заради основної мети: гарантувати громадянам при виникненні страхового випадку отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи, підвищення якості та розширення обсягу медичної допомоги за допомогою:

1. радикального збільшення асигнувань на охорону здоров'я;

2. децентралізації системи управління фондами охорони здоров'я;

3. матеріальної зацікавленості і відповідальності медичних працівників у кінцевих результатах своєї праці;

4. економічної зацікавленості підприємств у збереженні здоров'я працюючих;

5. економічної зацікавленості кожної людини у збереженні свого здоров'я.

Медичне страхування - один з найбільш важливих видів соціального страхування, що має більше плюсів, ніж мінусів на користь запровадження системи медичного страхування.

Ефективність медичного страхування була доведена в усьому світі, де системи охорони здоров'я, засновані на медичному страхуванні вже існують десятки років. Однак тільки в США діє лише добровільна форма медичного страхування. У країнах Європи функціонує система, що передбачає наявність обов'язкового медичного страхування і доповнює добровільним певною мірою. На думку переважної більшості експертів, така система є найбільш правильною і оптимальною.



Список використаної літератури

1. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 року // Урядовий кур'єр. - 1996. - 18 квітня 1996 р.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -К.: Знання, 1997

3. Барановський О.І. розвиток страхового бізнесу в Україні //Фінанси України. -1996. - №8, с.20-24

4. Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. - К.: Либра, 1994

5. Заруба О.Д. Страхова справа. -К.: 1998

6. Страхування: Підручник / Під ред. Осадець С.С. -К.: КНЕУ, 1998

7. Экономика страхования и перестрахования . - М.: Анкил, 1996

8. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. - Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.

9. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35

10. Про внесення змін до Закону України “Про страхування”. Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур'єр. - 2001. - 7 листопада.

11. Положення про організацію діяльності аварійних комісарів // Україна-бізнес. - 1997. - 18 лютого.

12. Слюсаренко О.О. Концептуальні засади державної політики розвитку особистого страхування // Страхова стправа. - 2002. №2. - с.2-7.

Размещено на Allbest.ru

...