Інструменти грошово-кредитної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Основна частина (короткий виклад змісту виконаних робіт за програмою практики)

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

1. Лекція з обраної теми (план, текст лекції, список використаних та рекомендованих джерел).

2. Семінарське (практичне) заняття (питання, що виносяться на розгляд, список рекомендованих джерел, практичні завдання (з їх рішенням), розподіл часу, перелік контрольних запитань для самоперевірки).

3. Тематика рефератів з обраної теми.

4. Тести для контролю знань студентів за вибраною темою із вказанням правильних відповідей.



Вступ

Педагогічна (грец. paidos - дитина і ago - веду) діяльність - вид діяльності, змістом якого є навчання, виховання, освіта і розвиток підростаючого покоління.

Педагогічна діяльність є особливим видом соціальної діяльності, яка спрямована на передавання новим поколінням накопичених людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку. Основними видами педагогічної діяльності, яка здійснюється у цілісному педагогічному процесі, є викладання.

Педагогічна практика - складова частина навчально-виховного процесу і займає одне з центральних місць у професійній підготовці.

Вона сприяє формуванню творчого ставлення майбутнього спеціаліста до педагогічної діяльності, визначає ступінь його професійної здатності і рівень педагогічної спрямованості.

Метою педагогічної практики є оволодіння студентами сучасними методами та формами організації навчально-виховного процесу в галузі їх майбутньої професії. Власне на практиці студенту надається можливість визначитися у правильності обраної для себе сфери діяльності, з'ясувати міру відповідності особистих якостей необхідним для обраної професії.

Основні завдання педагогічної практики:

- поглиблення і закріплення теоретичних знань студентів, здобутих під час вивчення методик та дисциплін психолого-педагогічного циклу;

- формування і закріплення основних професійно-педагогічних умінь, навичок, досвіду відповідно до вимог Галузевих стандартів вищої педагогічної освіти і освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста;

Таким чином, педагогічна практика виконує ряд функцій: адаптаційну, навчально-виховну, розвивальну та діагностичну.



Основна частина

У ході проходження практики я ознайомився з навчальною та робочою програмою однієї з дисциплін кафедри банківської справи, а також з календарним планом її виконання. Після чого обрав тему курсу і розробляв навчально-методичний комплекс (текст лекцій, перелік рекомендованих джерел, план семінарського завдання, тематика рефератів). Розробив тести для самоконтролю знань студентів, а також завдання для практичного заняття, питання для самоперевірки знань.

Робоча програма розробляється навчальним закладом для кожної навчальної дисципліни на основі навчальної програми дисципліни і відповідно до навчального плану. Вона містить конкретний зміст навчальної дисципліни, послідовність і організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на навчальну роботу, передбачену програмою, засоби і форми поточного і підсумкового контролю. Робоча програма включає тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення контрольних заходів, перелік навчально-методичної літератури, технічних засобів навчання тощо.

На практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формує практичні вміння і навички за допомогою індивідуального виконання студентами передбачених завдань. Основною метою проведення практичних занять є поглиблення і деталізація знань, отриманих студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення і усного мовлення студентів. Тематика і плани проведення практичних занять з переліком рекомендованої літератури заздалегідь доводяться до відома студентів. Вони повинні відповідати робочій програмі навчальної дисципліни.

На семінарських заняттях викладач організовує обговорення студентами питань з попередньо визначених робочою програмою тем. Їх проводять у формі бесід, рецензування і обговорення рефератів і доповідей, дискусій.



Висновки

Упродовж проходження педагогічної практики я закріпив педагогічні знання і навички, реалізував їх на практиці під час організації навчально-виховного процесу, сформував особисту позицію як майбутнього викладача.

Під час проходження практики я виконав такі навчальні завдання:

1) ознайомився з навчальною програмою та календарним планом дисципліни кафедри банківської справи «Центральний банк і грошово-кредитна політика»;

2) відвідав відкрите лекційне заняття, набув навичок педагогічної взаємодії з усіма учасниками навчально-виховного процесу;

3) ознайомився із змістом даної дисципліни, розробив навчально-методичний комплекс лекції на тему «Інструменти грошово-кредитної політики»;

4) оволодів навиками підготовки до практичного заняття; підготував методичне забезпечення, розробив контрольні питання, тестові завдання;

5) провів практичне заняття в академічній групі відповідно до графіку начального процесу;

6) оформив звіт про проходження педагогічної практики.



Список використаних джерел

1. Аксьонова О. В. Методика викладання економіки: Навч. посібник -- К.:КНЕУ, 1998.-280 с.

2. Балягіна І. А., Богорад М. А., Ковальчук Г. О. Методика викладання економіки: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц.-- К.: КНЕУ, 2003. --341с.

3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.-- К.: ВВП «КОМПАС», 1997.-- 64с.

4.Гушлей Й.М., Вітелко І.М. Загальна методика викладання основ економіки: Пробний навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2004. - 108с.

5. Програма педагогічної практики студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" напряму підготовки "банківська справа" / Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2009



Додатки

Додаток А

Лекція на тему:

Дисципліна: " Центральний банк і грошово-кредитна політика"

Розділ: " Монетарна політика Центрального банку"

Тема: " Інструменти грошово-кредитної політики"

1. Склад та класифікація інструментів грошово-кредитної політики

Грошово-кредитне регулювання - це один з елементів економічної політики держави, являє собою сукупність заходів, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок і інших показників грошового обігу і ринку позичкових капіталів.

Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є:

1.Мінімальні резервні вимоги - це обов'язкова норма внесків комерційних банків у центральному банку.

2. Офіційна облікова, або дисконтна ставка - ставка, застосовувана центральними банками в операціях із комерційними банками по обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів і інших цінних паперів, які відповідають вимогам центрального банку.

3. Рефінансування - кредитування комерційних банків.

4. Операції на відкритому ринку - операції центрального банку по купівлі-продажу цінних паперів.

Наявні в розпорядженні центрального банку інструменти грошово-кредитного регулювання класифікуються таким чином:

По об'єктам впливу - стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія), або її обмеження (кредитна рестрикція). За допомогою проведення кредитної експансії центральні банки переслідують цілі підйому виробництва і пожвавлення кон'юнктури; за допомогою кредитної рестрикції вони намагаються запобігти "перегріванню" кон'юнктури, що спостерігається в періоди економічних підйомів.

За формою інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на адміністративні (прямі) і ринкові (непрямі).

Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, розпоряджень, інструкцій, що виходять від центрального банку і спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту.

Під інструментами ринкового характеру розуміють кошти впливу центрального банку на грошово-кредитну сферу за допомогою формування визначених умов на грошовому ринку і ринку капіталів.

По характеру параметрів інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на кількісні і якісні.

За допомогою використання кількісних методів відбувається вплив на стан кредитних можливостей банків, а отже, і на грошовий обіг у цілому. Якісні інструменти являють собою варіант прямого регулювання якісного параметра ринку, як-от - вартості банківських кредитів.

До інших методів відносять установлення кредитних обмежень, лімітування рівня процентних ставок по депозитах і кредитам комерційних банків, портфельні обмеження й ін.

На початкових етапах переходу до ринкових відносин найбільше результативними є прямі методи втручання центрального банку в грошово-кредитну сферу. В міру розвитку ринкових відносин спостерігається перехід до ринкового (непрямого) методу регулювання грошової маси, і насамперед - до операцій на відкритому ринку і зміни рівня процентних ставок.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики НБУ є:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентна політика - регулювання центральним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами - здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними.

2. Політика обов'язкових резервних вимог

Політика обов'язкових резервних вимог -- один із класичних інструментів, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах збільшення сукупної грошової маси й окремих її агрегатів. Дія цього методу полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої коме­рційні банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.

Резервні вимоги використовуються центральними банками для розв'язання макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обігу та регулювання обсягів грошової пропозиції (ма­си), тобто як інструмент монетарної політики. Резервування частини коштів, залучених банками, спрямоване на обмеження їхньої можливості збільшувати грошову пропозицію.

Політика обов'язкових резервних вимог використовується центральними банками як засіб антициклічної або антиінфляційної політики. Резервні вимоги, звичайно, насамперед пов'язані з показниками грошової маси, і їхня взаємодія з іншими макроекономічними показниками відбувається через трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки -- на ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи такі властивості резервних вимог, центральний банк із метою стимулювання, наприклад, інвестиційної активності проводить політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове збільшення норми обов'язкового резервування за певних умов спричинює зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти.

Резервні вимоги використовуються центральними банками як інструмент регулювання банківської ліквідності.

Політика резервних вимог може мати стимулювальну спрямованість. Маневруючи окремими елементами механізму обов'язкового резервування, центральний банк може стимулювати розвиток окремих видів банків (малі та середні банки, банки, що надають довгострокові кредити), операцій (залучення строкових депозитів), фінансових інструментів тощо.

Механізм використання резервних вимог характеризується цілою низкою параметрів. Розглянемо основні з них.

1. Порядок визначення норми обов'язкових резервних вимог.

2. База, що використовується для обчислення обов'язкових резервів.

3. Банківські активи, які центральні банки дозволяють використовувати для задоволення резервних вимог.

4. Величина норми резервування та критерії її диференціації.

5. Розрахунковий період дотримання резервних вимог (як правило, від двох тижнів до одного місяця) і порядок регулювання резервних вимог.

Використання політики обов'язкових резервів потребує постійної її адаптації до умов, що змінюються.У світовій практиці спостерігається тенденція відходу від активного використання центральними банками резервних вимог як регулятивного методу.

3. Процентна політика

Процентна політика центрального банку -- це інструмент грошово-кредитної політики, який є широко відомим і застосовується центральними банками практично всіх розвинених країн. Дія цього інструмента полягає в установленні і періодичній зміні центральним банком процентної ставки, за якою він здійснює рефінансування комерційних банків. Офіційна процентна ставка центрального банку часто називається обліковою, або дисконтною.

Облікова ставка центрального банку має особливий статус в економіці. Вона є ціною, за якою центральний банк емітує гроші в оборот у процесі первинної безготівкової (кредитної) емісії, що дає підстави вважати облікову ставку офіційною ціною грошей, на яку орієнтуються всі інші суб'єкти грошового ринку.

Рівень облікової ставки центрального банку -- це одна із головних умов рефінансування комерційних банків, тобто забезпечення їх додатковими резервами на кредитній основі. Змінюючи рівень облікової ставки, центральний банк впливає на пропозицію грошей.

Підвищення рівня облікової ставки веде до подорожчання кредитів центрального банку для комерційних банків. Зниження центральним банком рівня облікової ставки має зворотний вплив. Воно стимулює зростання попиту на кредит з боку комерційних банків, веде до зростання обсягів рефінансування, збільшує грошову базу і розширює пропозицію грошей.

Процентна політика центрального банку впливає на динаміку обмінного курсу національної валюти через стимулювання припливу або ж відпливу короткострокових капіталів, які переміщуються між країнами у пошуку найбільш прибуткового розміщення. Підвищення центральним банком облікової ставки стимулює приплив короткострокових капіталів у країну з тих країн, де облікова ставка нижча, і сприяє таким чином поліпшенню стану платіжного балансу і зростанню обмінного курсу національної валюти. У разі зниження центральним банком облікової ставки має місце відплив капіталів із країни у ті країни, де облікова ставка вища, що зумовлює падіння обмінного курсу національної валюти.

Центральні банки визначають рівень облікової ставки на основі аналізу поточного стану економіки і, зокрема, грошового ринку, перспектив його розвитку, а також з урахуванням цільових орієнтирів грошово-кредитної політики. Основний принцип, якого дотримуються центральні банки, визначаючи рівень облікової ставки, полягає у встановленні її на більш високому рівні відносно інфляції, тобто на позитивному рівні.

Облікова ставка центрального банку тісно пов'язана і взаємодіє з усіма процентними ставками грошового ринку, і насамперед з процентною ставкою за міжбанківськими кредитами. В умовах стабільної ситуації на грошовому ринку облікова ставка коливається в межах, близьких до рівня процентної ставки за міжбанківськими кредитами. Співвідношення між цими ставками різниться по країнах, залежить від стану економіки, від політики, яку проводить центральний банк.

В Україні процентна політика Національного банку реалізується через установлення ним таких процентних ставок:

облікова ставка;

ставки, за якими НБУ надає кредити овернайт;

ставка рефінансування;

ставки, за якими НБУ проводить операції репо;

ставки, за якими НБУ проводить депозитні операції.

Національний банк установлює рівень облікової ставки, дотримуючись таких принципів:

облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо рівня інфляції;

облікова ставка -- це засіб, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошового ринку орієнтир щодо вартості залучення та розміщення грошових коштів;

облікова ставка -- це активний засіб реалізації Національним банком грошово-кредитної політики. На підставі облікової ставки НБУ визначає рівень усіх інших процентних ставок, за якими він здійснює рефінансування комерційних банків;

облікова ставка є найнижчою серед інших процентних ставок, за якими НБУ здійснює рефінансування банків.

4. Політика операцій на відкритому ринку

В останні десятиріччя центральні банки країн із розвинутою ринковою економікою віддають перевагу такому інструменту грошово-кредитної політики, як проведення операцій із цінними паперами на відкритому ринку, що відповідає загальній тенденції переважного використання ринкових інструментів регулювання економіки.

Політика відкритого ринку полягає у змінах обсягів купівлі та продажу цінних паперів центральним банком. Ці операції центрального банку зумовлюють зміну резервів комерційних банків, що, у свою чергу, позначається на обсязі та вартості банківських кредитів. Унаслідок цього центральний банк має можливість впливати на розмір грошової маси і на рівень ринкової процентної ставки у потрібному напрямі, тобто досягати заздалегідь поставленої мети.

Центральний банк продає цінні папери зі свого портфеля, коли йому потрібно стабілізувати або зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, а отже, сприяти підвищенню рівня процентної ставки і в кінцевому підсумку знизити інфляцію. Якщо центральний банк продає цінні папери безпосередньо комерційним банкам, то в цьому разі зменшуються надлишкові резерви банків, а депозитна база, тобто сума залучених банками коштів, залишається сталою. Зменшення банківських резервів породжує мультиплікативне скорочення грошової маси. Якщо ж центральний банк продає цінні папери небанківським учасникам (дилерам) фондового ринку, то в такому разі зменшуються резерви комерційних банків, які обслуговують небанківських дилерів, і одночасно зменшується депозитна база цих комерційних банків, оскільки для розрахунків із центральним банком за куплені цінні папери небанківські дилери використовують свої банківські депозити. Отже, і в цьому разі відбувається скорочення грошової маси.

Центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, коли ставить за мету збільшити грошову масу, знизити вартість грошей, тобто знизити рівень ринкової процентної ставки і в такий спосіб активізувати підприємницьку діяльність, пожвавити кон'юнктуру ринку. Механізм впливу операцій центрального банку на грошовий ринок під час купівлі цінних паперів такий самий, як і під час продажу, тільки процес відбувається у зворотному напрямі.

Політика відкритого ринку широко застосовується в регулятивній діяльності центральних банків. Це -- найбільш дійовий і гнучкий інструмент грошово-кредитної політики.

Центральні банки застосовують два типи операцій на відкритому ринку: активні (динамічні) і захисні.

Активні операції мають на меті збільшення чи зменшення величини банківських резервів. Центральні банки здійснюють активні операції на відкритому ринку шляхом прямої купівлі чи продажу цінних паперів.

Захисні операції слугують для збереження поточного рівня банківських резервів на незмінному рівні. Завдяки захисним операціям центральні банки мають можливість нейтралізувати вплив на банківські резерви різних сторонніх факторів -- передбачуваних і непередбачуваних.

Крім державних цінних паперів, НБУ проводить також операції з депозитними сертифікатами. Запровадження сертифікатів як інструменту грошово-кредитної політики відноситься до 1999 р., коли у зв'язку з кризою на ринку державних цінних паперів скоротилися можливості НБУ щодо використання операцій з цінними паперами на відкритому ринку з метою регулювання ліквідності банківської системи.

Депозитний сертифікат -- це борговий цінний папір Національного банку в бездокументарній формі. Він засвідчує розміщення в НБУ коштів комерційного банку та його право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку.



Список використаної літератури

1. Адамик, Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: навчальний посібник / Б. П. Адамик. - Тернопіль : Карт-бланш, 2002. - 278 с. - ISBN 966-7952-06-1.

2. Гетманцев, Д. О. Банківське право України: навчальний посібник / Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна ; Мін-во освіти і науки України, КНУ ім. Тараса Шевченка. - К. : ЦУЛ, 2007. - 344 с.

3. Гриценко, А. А. Проблеми забезпечення стабільності грошової одиниці України / А. А. Гриценко // Фінанси України. - 2007. - № 9. - C. 88-98.

4. Дзюблюк, О. Грошово-кредитний механізм регулятивного впливу

Національного банку України на динаміку економічного розвитку [Текст] / О. Дзюблюк // Журнал європейської економіки. - 2007. - № 3. - C. 294-312.

6. Дзюблюк, О. Стратегія монетарної політики Національного банку України таїї вплив на економічний розвиток / О. Дзюблюк // Вісник

Національного банку України. - 2008. - № 1. - C. 8-5.

7. Дідківська, Т. В. Внутрішні та зовнішні впливи на незалежність грошово-кредитної політики / Т. В. Дідківська // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 7. - C. 164-173.

8. Заставна, З. М. Становлення Національного банку України як головного суб'єкта грошово-кредитного регулювання / З. М. Заставна // Регіональна економіка. - 2006. - № 2. - C. 162-166.

9. Костюк. О. Проблеми монетарної комунікації в контексті перспектив реалізації інфляційного таргетування / О. Костюк // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 2. - С. 20-27.

10. Шаринська, О. Є. Облікова політика як інструмент грошово-кредитного регулювання цінової стабільності / О. Є. Шаринська // Вісник Української академії банківської справи. - 2005. - № 1. - C. 13-21.

Рекомендована література:

1. Бугулов, В. М. Національний банк та його операції : конспект лекцій / В. М. Бугулов, Т. В. Бугулова ; МАУП. - К. :МАУП, 1997. - 44 с.

2. Коваленко, В. В. Центральний банк і грошово-кредитна політика навчально-методичний посібник для самост. вивч. дисц. / В. В. Коваленко. - Суми : Університетська книга, 2009. - 224 с.

3. Коваленко, В. В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навчальний посібник / В. В. Коваленко ; Українська академія банківської справи Національного банку України. - К. :Знання, 2006. - 332 с.

4.Міщенко, В. І. Центральні банки: організаційно-правові засади / В. І. Міщенко, В. Л. Кротюк. - К. : Знання, 2004. - 372 с.

5. Національний банк і грошово-кредитна політика : підручник / Мін-во освіти України, КНЕУ, НБУ ; ред. А. М. Мороз. - К. :КНЕУ, 1999. - 368 с. -

6. Пуховкіна, М. Ф. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навчально-методичний посібник / М. Ф. Пуховкіна, Т. П. Остапишин, В. С. Білошапка ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - 2-е вид., перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2003. - 180 с.

10. Центральний банк та грошово-кредитна політика [Текст] : підручник / Мін-во освіти і науки України, КНЕУ ; ред. А. М. Мороз. - К. : КНЕУ, 2005. - 556 с.

11. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник / УАБС НБУ - К.: Знання України, 2006. - 332 с.

12. Центральний банк та грошово-кредитна політика: підручник / кол.

авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна, М.І. Савул [та ін].; за ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пудовкіної. - К.: КНЕУ, 2005.

13. Романишин, В.О. Центральний банк і грошово-кредитна політика:

Навчальний посібник / В.О. Романишин, Ю.М. Уманців. - К.: Атака, 2005.

грошовий кредитний центральний банк



Додаток Б

Питання для обговорення

1. Класифікаційна характеристика інструментів грошово-кредитної політики.

2. Політика обов'язкових резервних вимог.

3. Політика рефінансування комерційних банків.

4. Процентна політика центрального банку.

5. Політика операцій на відкритому ринку.

6. Інструменти прямого впливу центрального банку на грошовий ринок і економічні процеси.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки

1. У чому полягають переваги політики проведення операцій на відкритому ринку?

2. У чому полягають переваги і недоліки процентної політики центрального банку?

3. У чому полягають переваги і недоліки політики обов'язкового резервування?

4. Які інструменти грошово-кредитної політики і в який спосіб використовуються центральним банком для регулювання обмінного курсу національної грошової одиниці?

5. Які інструменти прямого впливу на грошовий ринок і економічні процеси в країні застосовує НБУ?



Тематика рефератів на тему: " Інструменти грошово-кредитної політики "

1. Процентна політика НБУ та оцінка її ефективності.

2. Політика НБУ з обов'язкового резервування та оцінка її ефективності.

3. Курсова політика НБУ.

4. Порівняльна характеристика використання політики операцій на відкритому ринку, процентної політики та політики обов'язкового резервування як методів контролю над пропозицією грошей за такими критеріями: гнучкості, ефективності та швидкості здійснення.

5. НБУ на ринку державних цінних паперів.

Хід практичного заняття

І. Вступна частина:

Перекличка - 10 хв, і проведення тестування засвоєного матеріалу - 10 хв.

ІІ. Основна частина:

Проведення усного опитування по питаннях, які дані у плані семінарського заняття, а також перевірка тестів і оголошення їх результатів - 25 хв.

ІІІ. Завершальна частина:

Доповіді студентів і їх обговорення, оголошення домашнього завдання на наступне заняття - 35 хв.

Алгоритм підготовки до проведення семінарського заняття:

1. узгодження з керівником практики дня і групи в якій планується проведення семінарського заняття;

2. ознайомлення з матеріалами викладача щодо викладу теми і робота з додатковими джерелами для розробки плану семінарського заняття, планування тем рефератів (доповідей), які будуть запропоновані студентам і узгодження дій з керівником педагогічної практики;

3. використання літератури щодо методики викладання, в якій описані макети дій викладача на парі і які дають корисні поради як бути викладачем, якими вміннями потрібно володіти, як заволодіти аудиторією, як правильно спланувати час відведене на окреме із завдань;

5. детальне ознайомлення і вивчення матеріалу який буде розглядатися на відкритому занятті зі студентами, тобто теорія відповідної теми, нотування дискусійних питань, що можуть виникнути під час обговорення матеріалу, розробка тестових завдань;

6. розробка власної методики викладання, тобто форма в якій буде проводитись семінарське заняття, розподіл часу між завданнями, які будуть виконуватись на парі: бліцопитування, заслуховування рефератів, підсумковий контроль знань по пройденому матеріалі;

7. проведення семінарського заняття.

Методика проведення семінарського заняття полягає у бліцопитуванні присутніх на парі студентів матеріалу, який вони самостійно опрацювати, обговоренні актуальних питань теми, проведення тестового опитування та розв'язування задач.

Організація семінару:

На першому етапі я ознайомлю студентів із порядком нашої роботи на парі.

На другому етапі студентам подається на вирішення ряд тестових завдань для оцінки рівня опрацювання студентами теми семінарського заняття.

На третьому етапі буде проведено бліцопитування присутніх на парі студентів, шляхом розвитку дискусії.

На четвертому етапі проводиться розв'язок практичних завдань (задач), які передбачені темою заняття.

На п'ятому етапі підбиваються підсумки проведеної роботи і оголошується закінчення пари.

Підсумки заняття

1. Оголошення студентам кількості балів.

2. Визначення тем рефератів на наступне заняття.

3. Домашнє завдання.



Додаток В

Тести для поточного контролю знань

Тема: «Інструменти грошово кредитної політики»

Тестові запитання

1. Процентна ставка для рефінансування банків через проведення тендера НБУ не може бути:

а) меншою ніж облікова ставка НБУ;

б) більшою ніж облікова ставка НБУ;

в) меншою ніж облікова ставка НБУ плюс один процентний пункт.

2. Коли центральний банк продає депозитні сертифікати, грошова база:

а) збільшується;

б) залишається незмінною;

в) зменшується.

3. Центральний банк, якщо йому потрібно збільшувати масу грошей в обігу, вдається до таких заходів:

а) збільшує облікову процентну ставку;

б) підвищує норму обов'язкових резервів;

в) купує цінні папери на відкритому ринку.

4. Під час проведення політики грошово-кредитної рестрикції операції центрального банку на відкритому ринку спрямовані на:

а) зростання портфеля цінних паперів центрального банку;

б) зростання портфеля цінних паперів комерційних банків;

в) розширення ресурсної бази комерційних банків;

г) пожвавлення ринкової кон'юнктури.

5. Під час проведення політики грошово-кредитної експансії процентна політика центрального банку спрямована на:

а) обмеження ресурсної бази банків;

б) збільшення попиту на кредит з боку економічних суб'єктів;

в) зменшення попиту на кредит з боку банків.

6. Коли центральний банк купує іноземну валюту, грошова база:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) залишається незмінною.

7. Зростання курсу національної валюти сприяє:

а) скороченню імпорту;

б) збільшенню відпливу капіталу з країни за кордон;

в) зростанню експорту.

Відповіді:

1-а)

2-в)

3-в)

4-б)

5-б)

6-в)

7-а)



Додаток Г

Практичне завдання

Яке поєднання методів монетарної політики буде носити антиінфляційний характер і впливати на економіку?

Альтернативи	Облікова ставка	Операції з цінними паперами	Норма обов'язкових резервів
А	Збільшується	Продаж	Збільшується
Б	Знижується	Покупка	Знижується
В	Знижується	Продаж	Знижується
Г	Збільшується	Покупка	Збільшується

Розв'язання

Щоб здійснити стримуючу політику з метою боротьби з інфляцією, необхідно скоротити сукупний попит (витрати). Для цього потрібно зменшити грошову масу такими методами: облікову ставку -- збільшити; норми обов'язкових резервів -- збільшити; продавати цінні папери.

Відповідь: А; облікова ставка збільшується; продаж; норма обов'язкових резервів збільшується.



Додаток Д

Кросворд

	2
7
	6
													2
1
4
							5
						8

По горизонталі:

1. За формою інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на ... і ринкові.

4. Процентна ... центрального банку -- це інструмент грошово-кредитної політики.

6. Політика ... ринку широко застосовується в регулятивній діяльності центральних банків.

7. Об'єктом операцій центральних банків на відкритому ринку здебільшого є ... папери, що мають високу ліквідність.

8. Строк операції встановлюється в ….

По вертикалі:

2. Політика обов'язкових резервних вимог використовується центральними банками як засіб ... або антиінфляційної політики.

3. Резервні вимоги використовуються центральними банками як інструмент регулювання банківської ….

5. Змінюючи рівень облікової ставки, центральний банк впливає на пропозицію ….

Відповіді:

1	адміністративні
2	антициклічної
3	ліквідності
4	політика
5	грошей
6	відкритого
7	цінні
8	договорі

Відгук

про якість прочитаної лекції

(науковий ступінь, звання, посада)

(прізвище і ініціали викладача)

з дисципліни_________________________________________________

на тему ______________________________________________________

а) відповідність теми лекції програмі курсу та календарному плану_______________________

б) якість і чіткість поставленої мети лекції________________________

в) теоретичний рівень лекції____________________________________

г) глибина наукового висвітлення питань лекції____________________

д) методичний рівень лекції____________________________________

е) стиль та зрозумілість викладення матеріалу, доступність теми лекції, раціональність використання часу, контакт з аудиторією_____________________________________________

є) використання на лекції ілюстративного матеріалу і ТЗН__________

ж) педагогічна ефективність лекції______________________________

з) зауваження до лекції________________________________________

____________________________________________________________

і) загальна оцінка якості лекції _________________________________

к) пропозиції перевіряючого щодо підвищення якості читання лекції_____________________

____________________________________________________________

Прізвище студента, що відвідав лекцію

підпис

Дата відвідування “____” __________________________200...р.

З відгуком ознайомлений викладач______________________________

підпис, ПІБ

“____”__________________200__р.

Відгук

про якість практичного заняття

(посада, прізвище, ім'я, по батькові)

з дисципліни
Тема практичного заняття
а) теоретичний рівень
б) відповідність плану практичного заняття програмі курсу
в) методична підготовка заняття
г) наявність чіткого планування роботи
д) дотримання послідовності практичних занять і тем лекційного курсу
е) рівень підготовки студентів до заняття, наявності у них конспектів, використання їх;
наявність рішення ситуаційних завдань
є) глибина розгляду питань, науковість
ж) активність студентів у розгляді питань практичного заняття та вирішенні ситуаційних
завдань
з) поєднання теорії з практикою, зв'язок матеріалу заняття з сучасністю
і) наявність рефератів, доповідей, конспектів інструкцій
к) використання ТЗН й наочності
л) змістовність заключного слова викладача
м) педагогічна ефективність заняття
н) висновки та пропозиції перевіряючого щодо підвищення якості заняття

Прізвище студента, що відвідав практичне заняття

_____________________________________

підпис

Дата відвідування “____” _________________________200...р.

З відгуком ознайомлений викладач ______________________________

підпис ПІБ

“____”__________________200__р.

Размещено на Allbest.ru

...